Удосконалення методології забезпечення безпеки для ліквідації дисбалансів при підготовці

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Удосконалення методології забезпечення безпеки для ліквідації дисбалансів при підготовці кадрів
Н.А. Лебьодкін, кандидат економічних наук, академік МАНЕБ

Сформований дисбаланс у підготовці трудових ресурсів і потребами в них, особливо у виробничій сфері діяльності з кожним роком все більшою мірою стає дуже серйозним деструктивним чинником, здатним завдати непоправної шкоди економіці країни та її регіонах і призвести до нової виробничо-економічної катастрофи. Справа в тому, що якість підготовки випускників вищих навчальних закладів за останні роки значно знизилася і продовжує знижуватися, випереджаючи темпи зростання інфляції, а потреби економіки, що розвивається у висококваліфікованих фахівцях і робітничих кадрах неухильно ростуть і в даний час задовольняються менше, ніж наполовину. У результаті цього середній рівень кваліфікації трудових ресурсів помітно знизився і продовжує відставати від реальної потреби в неухильному підвищенні професійного рівня та робітничих кадрів, і фахівців, і управлінців (менеджерів, чиновників) значно знижуючи тим самим безпеку гірничих робіт, особливо у вугільній галузі промисловості. Аварії, головним чином вибухи метану і пилу на вугільних шахтах «Ульяновська», «Ювілейна», «Комсомольська», «Ліствяжная» і десятках інших тільки в останні роки переконливо говорять про явне зниження рівня керівництва та господарської діяльності у вугільній галузі промисловості. Ці ж процеси спостерігаються і в інших галузях промисловості, де в результаті приватизації підприємств прагнення до наживи у багато разів перевищило не тільки проблеми своєчасного відтворення потужностей і трудових ресурсів, а й вимоги безпеки праці особливо в галузях, пов'язаних з ризиковою виробничою діяльністю. Аварія на Ханти-Мансійської ГЕС найбільш яскравий прояв непрофесійного управління виробничою і господарською діяльністю в країні.
Держава ж фактично самоусунулася від вирішення проблеми підготовки робітничих кадрів, внаслідок чого залишилися без фінансування професійні і ремісничі училища опинилися у великій кількості ліквідованими, хоча ніякої спеціальної програми з їх «реструктуризації» не проводилося. В інтереси нових власників засобів виробництва, обтяжених проблемою отримання максимального прибутку з «халявно» дісталися їм підприємств, утримання соціальної сфери та закладів освіти з підготовки кадрів зовсім не входило і навіть в даний час, коли брак кваліфікованих робочих кадрах став відчутним фактором зниження продуктивності праці та обсягів виробництва, а отже виручки і прибутку підприємств і їх нових господарів, не викликає інтересу. Тому постановка питання про усунення цього дисбалансу, який вже зараз цілком реально дає себе відчути, є цілком своєчасною та актуальною, враховуючи, що для вирішення цієї проблеми потрібно значний період часу, що перевищує кризовий період, оскільки процес підготовки кваліфікованих кадрів не терпить суєти і формально- бюрократичного відносини, а, навпаки, вимагає дуже грамотного і творчого підходу.
Сучасний технічний рівень і нові нанотехнології вимагають не тільки більш високого рівня підготовки робітничих кадрів, але й передбачають доцільність і необхідність використання на робочих місцях фахівців з середньотехнічною і вищою технічною освітою.
Практика вже досить переконливо показала, що молоді фахівці як з вищою, так і з середньотехнічною освітою цілком успішно трудяться на робочих місцях, не відчуваючи втрати статусу випускника вищого або середнього спеціального навчального закладу. До того ж помилкова парадигма про те, що випускник вищого або середнього навчального закладу автоматично переходить у категорію «білих комірців» і отже працю на робочому місці, тим більше там, де потрібно реально високий рівень не тільки вузької професійної підготовки, а й глибоких загальних знань , вже давно застаріла, а перехід до нової концепції ще не став загальновизнаним фактором суспільного розвитку. Саме тому широке впровадження у виробничий процес випускників середньотехнічною і вищих технічних навчальних закладів є одним з важливих і невідкладних чинників виходу з кризової ситуації зі зростаючою нестачею високопрофесійних робітничих кадрів і надлишком «білих комірців», вже безмежно заполонили сфери управління та організації виробничої діяльності в багатьох міністерствах і відомствах як федерального, так і особливо, регіональних рівнів. Вже до цього часу структура управління господарською діяльністю в суспільстві нагадує перевернуту піраміду усічену, де в нижній частині, де повинен знаходитися фундамент економіки, зберігся ще острівець робочих кадрів, а у верхній частині все більшою мірою накопичується надлишок «білих комірців», до того ж мало відповідають вимогам та завданням прискореного розвитку виробничо-технологічного комплексу країни та її регіонів. Розраховувати і далі на сталий розвиток економіки при настільки нестійкою структурі суспільного виробництва не доводиться. До теперішнього часу вже достатньо назріла необхідність в усуненні сформованих дисбалансів не тільки в співвідношенні робочих кадрів з «білими комірцями», але і в інших, не менш важливих сферах суспільного функціонування і подальшого розвитку. Наприклад, дедалі гостріше постає питання про відрив сучасної вищої освіти, з одного боку, від виробництва, з іншого і від наукової діяльності з третьою, а наука в особі науково-дослідних інститутів і лабораторій виявилася відірваною і від виробничої діяльності та від вищої освіти. У результаті студенти вузів отримують застарілі знання і після закінчення навчального закладу не знаходять попиту для трудової діяльності, відчуваючи при цьому нерідко глибокий стрес і явну незадоволеність від отриманого з великими труднощами диплома, а виробництво не знаходить необхідних кваліфікованих кадрів для свого розвитку і навіть підтримки стабільної діяльності на необхідному рівні. Таким чином слід констатувати, що вже давно визріла необхідність конгруентного злиття викладання у вищих і середніх навчальних закладах з науково-дослідницькою діяльністю (щоб донести «іскру божу» сучасних знань з переднього краю наукової діяльності до студентських мас), де наука розвивається на професійній основі, на відміну від аматорських захоплень викладацького складу в вузах і середніх спеціальних навчальних закладах (типу коледжів в новій транскрипції і наслідування прозахідної термінології). Слід при цьому зазначити, що викладацький склад вузів гостро потребує співробітництва з науковими установами, які не менше, ніж останні потребують тісному контакті з виробничими підприємствами і компаніями, особливо розташованими в регіонах, де випускається найбільший обсяг продукції. Доцільність з'єднання науки, викладання у вищій школі та виробництва визріла вже настільки, що далі відкладати її вирішення в державному масштабі рівносильно подальшому поглибленню кризи без гарантії реанімації суспільного виробництва. Вирішення названих проблем може бути здійснено єдиним шляхом (і це більше плюс, ніж мінус), а саме шляхом централізованого втручання державних структур (міністерств, департаментів, агентств, управлінь та інших підрозділів державної влади) шляхом цільового виділення фінансових ресурсів, контролю та управління їх використання в напрямку ліквідації сформованих диспропорцій, вже призвели до світової кризи, в якому рецесія реального сектора ще тільки починає набирати обертів, незважаючи на те, що багато відповідальних осіб в держапараті цього в силу свого невисокого професійного рівня поки що не помічають у необхідних масштабах, але коли це стане очевидним і для них, то найімовірніше, вже виявиться пізно досягти ефективного рішення сформованих проблем у підтримці стабільного розвитку економіки. Дуже важко знайти ще більш чемні слова, щоб вони не стали лакуванням реальної дійсності, тим більше, що справа то не в тональності підібраних слів, а в необхідності здійснення рішучих дій, спрямованих на усунення сформованих проблем і диспропорцій, родимих ​​плям широко відомою серед професійних економістів «мілтоновской» доктрини невтручання держави в приватний бізнес, що призвела до світової кризи. Відповідно до цієї доктрини прибуток створюється нібито не у виробничій сфері, а у сфері торгівлі товарами, цінними паперами, акціями, деривативами, свідоцтвами, сертифікатами та іншими малоцінними паперами. Автори і послідовники цієї доктрини випустили з уваги, що у сфері обігу цінних і знецінених паперів прибуток не створюється, а, будучи створеною у виробничій сфері, лише реалізується і нерідко в невиправдано завищених розмірах, що і є однією з істотних причин прискорення «кондратьєвських» циклів виникнення локальних і глобальних криз капіталістичних відносин в першу чергу саме у високорозвинених країнах, де досить велика роль кредитів та відсотків по них, а також використання для накопичення в якості світової валюти грошових знаків однією з високо розвинених в комерційному відношенні країн.
У зв'язку з цим, набагато доцільніше вирішувати власні проблеми за рахунок власних ресурсів - фінансових, трудових і створених працею нинішніх пенсіонерів основних виробничих потужностей, які все більше відчувають потребу в капітальному ремонті та оновлення основного технологічного, а також нерідко силового і транспортного устаткування на новій технологічній основі. А для ефективної експлуатації вказаного обладнання потрібні висококваліфіковані кадри, підготовка яких до виробничої діяльності в даний час значно відстає від вимог технічного та економічного прогресу, підтверджуючи тим самим справедливість активної реалізації принципів дихотомії Веблена в умовах незбалансованої економіки.
Потребує реформування і підготовка кадрів на інших полярних полюсах цієї проблеми, а саме в сфері освіти в загальноосвітніх школах, випускники яких отримуючи атестат зрілості, реально такої в інтелектуальному і моральному відношенні не володіють, і в сфері підготовки дипломованих наукових кадрів, де захист дисертацій здійснюється за закритими дверима спеціалізованих наукових рад замість того, щоб максимально наблизити цей процес до виробництва та значно спростити цей процес, звівши його з формально-бюрократичних рейок на шляху змістовного розгляду результатів проведених досліджень за участю інженерно-технічних працівників найбільших підприємств, безпосередньо і в першу чергу зацікавлених у використанні у виробничій діяльності результатів освітньої та науково-дослідної діяльності. Потребує реформування і сам процес освіти у вузах, де явно недостатньо використовується поєднання нової техніки (ПК, ноутбуків та ін) з заочною системою отримання та забезпечення вищої освіти з метою підвищення кваліфікації трудових ресурсів як для виробництва, так і для наукової та адміністративно-господарської діяльності.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Менеджмент і трудові відносини | Стаття
22кб. | скачати


Схожі роботи:
Деякі питання забезпечення безпеки при передачі радіаційних об`єктів для необмеженого
Забезпечення безпеки прогнозування та розробка заходів щодо попередження та ліквідації 2
Забезпечення безпеки прогнозування та розробка заходів щодо попередження та ліквідації
Забезпечення вибухобезпеки при ліквідації весняного затору на річці
Організація лікувально-евакуаційного забезпечення населення при ліквідації наслідків нападу
Забезпечення вимог безпеки при криогенному охолодженні м`яса
Забезпечення комплексної безпеки при будівництві висотних будівель
Забезпечення безпеки хворого при реанімації та стадії наркозу
Забезпечення безпеки при виробництві зберігання і застосування вибухових матеріалів
© Усі права захищені
написати до нас