Трістан та Ізольда - легендарні персонажі середньовічного лицарського роману XII ст. Паралелі до мотивами роману ми знаходимо в переказах давньосхідних, античних, кавказьких та ін Але в поезію феодальної Європи сказання це прийшло в кельтській оформленні, з кельтськими іменами, з характерними побутовими рисами.
Сказання це виникло в районі Ірландії і кельтізірованной Шотландії і вперше було історично приурочено до імені Піктська принца Дростана (VIII ст.). Звідти воно перейшло в Уельс і Корнуельс, де забарвилося низкою нових рис. У XII в. воно стало відомо англо-нормандським жонглера, один з яких близько 1140 переклав його у французький роман («прототип»), до нас не дійшов, але послужив джерелом для всіх (чи майже всіх) подальших літературних його обробок.
Безпосередньо до «прототипу» сходять: 1) втрачене нами проміжна ланка, що породило - а) французький роман Беруля (бл. 1180, збереглися лише уривки) і б) німецький роман Ейльгарта фон Оберга (бл. 1190), 2) французький роман Томаса ( ок. 1170), що породив: а) німецький роман Готфріда Страсбурзького (початку XIII ст.), б) невелику англійську поему «Сер Трістрам» (кінця XIII ст.) та в) скандинавську сагу про Т. (1126); 3) епізодична французька поема «Безумство Трістана», відома у двох варіантах (близько 1170); 4) французький прозовий роман про Т. (бл. 1230) і т. д. У свою чергу до перерахованих французьким і німецьким редакціям сходять більш пізні редакції - італійські, іспанські, чеські і т. д., аж до білоруської повісті «Про Трищане і Іжоте».
Шляхом звірення похідних версій ряд дослідників (Бедье, Гольтер та ін) поновив на основних рисах зміст і конструкцію «прототипу». У ньому докладно розповідалася історія юності Т., бретонського королевича, який, рано осиротів і втративши спадщини, потрапив до двору свого дядька, Корнуельська короля Марка, дбайливо виховав його і мав намір, через свою бездітність, зробити його своїм наступником. Юний Т. надає своїй новій батьківщині велику послугу, убивши в єдиноборстві ірландського велетня Морольта, що стягується з Корнуельс живу данину. Сам тяжко поранений отруєним зброєю Морольта, Трістан сідає в човен і пливе навмання в пошуках зцілення, яке він отримує в Ірландії від принцеси Ізольди, майстерною в лікуванні. Пізніше, коли васали примушують Марка одружитися для отримання законного спадкоємця, Т. добровільно шукає йому наречену і привозить І. Але в дорозі він з нею випиває помилково любовний напій, який їй дала мати для забезпечення міцної любові між нею та чоловіком. Відтепер Т. та І. пов'язані любов'ю настільки ж сильною, як життя і смерть (у Томаса Т. говорить: «Ізольда моя мила, Ізольда моя кохана, в вас моє життя, в вас моя смерть»). Між ними відбувається ряд таємних побачень, але нарешті вони викриті і засуджені. Вони біжать і довго поневіряються в лісі. Потім Марк прощає їх і повертає І. до двору, але велить Т. піти. Т. їде в Бретань і там, полонений схожістю імен, одружується з іншою І. білорукої, однак, вірний своєму почуттю до першої І. - не зближується з дружиною. Смертельно поранений в одній битві, він посилає гінця до своєї І. з благанням приїхати і знову зцілити його. Вони домовилися, що якщо гінцеві вдасться привезти І., на його кораблі буде виставлений біле вітрило, в іншому випадку - чорний. Ревнива дружина Т., довідавшись про це, велить служниці сказати, що здався корабель з чорним вітрилом. Т. негайно ж вмирає. І. сходить на берег, лягає поруч з тілом Т. і вмирає теж. Їх ховають у двох сусідніх могилах, і рослини, що виросли з них за ніч, сплітаються між собою.
Автор «прототипу» надзвичайно розвинув сюжетно кельтське сказання, приєднавши до нього низку додаткових рис, взятих ним з різноманітних джерел - з двох кельтських переказів (плавання Т. за зціленням), з античної літератури (Морольта-Мінотавр і мотив вітрил - з сказання про Тезея ), з місцевих чи східних сказань новелістичного типу (хитрості закоханих). Він переніс дію в сучасну йому обстановку, включивши в нього лицарські звичаї, поняття та установи і по більшій частині раціоналізований казкові і магічні елементи.
Але головним його нововведенням є оригінальна концепція взаємин між трьома основними персонажами. Т. весь час мучиться свідомістю порушення ним троякого боргу по відношенню до Марка - його прийомного батька, благодіяння сюзерену (ідея васальної вірності). Це почуття посилюється великодушністю Марка, який не шукає помсти і готовий був би поступитися йому І., але захищає свої права тільки в ім'я феодального поняття престижу короля і честі чоловіка.
Цей конфлікт між особистим, вільним почуттям люблячих і суспільно-моральними нормами епохи, що проникає весь твір, відображає глибокі суперечності в лицарському суспільстві і його світогляді. Зображуючи любов Т. та І. з гарячим співчуттям і малюючи в різко негативних тонах всіх, хто хоче перешкодити їхньому щастю, автор не наважується відкрито протестувати проти панівних понять і установ та «виправдовує» любов своїх героїв фатальним дією напою. Тим не менш об'єктивно роман його виявляється глибокою критикою старозавітних феодальних норм і понять.
Це соціальний зміст «прототипу» у формі художньо розробленої трагічної концепції перейшло в більшій чи меншій мірі в усі наступні обробки сюжету і забезпечило йому виняткову популярність аж до епохи Відродження. У пізніший час він також багато разів розроблявся поетами в ліричній, оповідної і драматичної формі, особливо в XIX ст. Найбільшими обробками його тут є - опера Вагнера «Т. та І. »(1864; за Готфриду Страсбурзької) і композиції Ж. Бедье« Роман про Т. та І. »(1898; був двічі видано на рос. яз.), в основному відтворює зміст і загальний характер« прототипу ».
Список літератури
Le Roman de Tristan par Thomas, publié par J. Bédier, 2 vls, P., 1902-1905 (Текст і дослідження)
Le roman de Tristan par Béroul et un anonyme, pub. p. E. Muret, P., 1903
Les deux poèmes de la Folie Tristan, pub. p. J. Bédier, P., 1907
Golther W., Tristan und Isolde in der Dichtung des Mittelalters und der neuen Zeit, Lpz., 1907
Loth J., Contribution à l'étude des Romans de la Table ronde, P., 1912
Schoepperle G., Tristan and Isolt, 2 vls, Frankfurt u. London, 1913
Bruce TD, The Evolution of Arthurian Romance ..., t. I, Göttingen, 1923
Ranke Fr., Tristan und Isolde, München, 1925
Kelemina J., Geschichte der Tristan-Sage nach den Dichtungen des Mittelalters, Wien, 1923
Bauerhorst K., Bibliographie der Stoff-und Motivgeschichte der deutschen Literatur, B. - Lpz., 1932 (дана література: 21 назва)
Збірник «Трістан і Ісольда», «Праці Інституту мови і мислення» при Академії наук, II, Л., 1932.
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://feb-web.ru/