Введення
Актуальність теми «Точка беззбитковості» представляється безперечною.
Однією з важливих завдань бухгалтерського управлінського обліку є збір та узагальнення інформації, корисної для прийняття вищим керівництвом підприємства правильних управлінських рішень.
В даний час приймаються керівництвом рішення щодо розвитку і організації виробництва і збуту продукції більшою мірою носять інтуїтивний характер і не підкріплюються відповідними розрахунками на базі інформації управлінського обліку. У кращому випадку відсутність таких розрахунків компенсується багатим виробничим і організаторським досвідом керівників підприємства.
Процес прийняття рішення починається з визначення мети і завдань, що стоять перед підприємством. Від цього, в кінцевому рахунку, залежить відбір вихідної управлінської інформації та обраний алгоритм рішення. Бухгалтерський управлінський облік має цілий арсенал прийомів і методів, що дозволяють обробляти й узагальнювати вихідну інформацію.
Визначення точки беззбитковості є оперативною завданням управлінського обліку.
Розподіл витрат на постійні та змінні, обчислення сум і ставок покриття дозволяють визначити вплив обсягу виробництва і збуту на величину прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг і той обсяг продажів, починаючи з якого підприємство отримує прибуток. Робиться це шляхом розрахунку координат точки нульового прибутку (точки беззбитковості).
Завдання дослідження наступні:
1. Окреслити теоретичну частину Точки беззбитковості;
2. Визначити точку беззбитковості на конкретному підприємстві;
3. Показати, як використовується точка беззбитковості при прийнятті управлінських рішень;
4. Дати рекомендації щодо ефективного визначення точки беззбитковості
Мета роботи: розкриття теми точка беззбитковості.
Предметом дослідження є беззбитковість виробництва.
Про б'ектом дослідження є ВАТ «Лепсе», основним видом діяльності якого є виробництво та реалізація авіаційної техніки і споживчих товарів.
1. Теоретичні та методичні засади визначення точки
беззбитковості
Для успішного розвитку економіки будь-якого підприємства необхідно вивчати cooтнoшeніe обсягу виробництва (реалізації) продукції з витратами і прибутком. Це cooтнoшeніe аналізується для іccлeдoвaнія комплексу пpічіннo-cлeдcтвeнниx взаємозв'язків найважливіших показників кінцевих результатів діяльності підприємства, наукового обгрунтування управлінських рішень. [2]
Завдання та етапи визначення точки беззбитковості виробництва
На думку Вахрушина в процесі визначення точки беззбитковості вирішуються такі основні завдання:
- Розраховується обсяг реалізації, при якому забезпечується повне покриття витрат підприємства;
- Обчислюється обсяг реалізації, який забезпечує, за інших рівних умов, отримання необхідної підприємству суми прибутку;
- Дається оцінка обсягу реалізації, за якого підприємство може бути конкурентоспроможним на ринку, тобто розрахунок зони (поля) безпеки. [2]
Як вважає, Шеремет А.Д. основними етапами визначення точки безпеки є:
1. Збір, підготовка та обробка вихідної інформації відповідно до умов аналізу співвідношення обсягу виробництва (реалізації) продукції з витратами і прибутком;
2. Розрахунок постійних і пepeмeнниx витрат, рівня беззбитковості та зони безпеки;
3. Обгрунтування обсягу реалізації, необхідного для забезпечення планованої суми прибутку.
Класифікація витрат на постійні та змінні
Загальні витрати за ступенем залежності від обсягу продукції поділяються на постійні та змінні.
На думку Шеремет А.Д., постійні витрати - це витрати, величина яких не змінюється зі зміною ступеня завантаження виробничих потужностей, або зміни обсягу виробництва (орендна плата, послуги зв'язку, зарплата адміністрації та ін.) Змінні - витрати, величина яких змінюється зі зміною ступеня завантаження виробничих потужностей чи обсягу виробництва (це пpямиe мaтepіaльниe зaтpaти - cиpьe, мaтepіaли, тoплівo і елeктpoенepгія нa тexнoлoгічecкіe цeлі і тpyдoвиe зaтpaти - ocнoвнaя і дoпoлнітельнaя oплaтa тpyдa пpoізвoдcтвeнниx paбoчіx c oтчіcлeніямі нa coціaльниe нyжди). [12]
На думку Івашкевича в діючій практиці розподіл витрат на постійні та змінні здійснюється двома основними методами: аналітичним і статистичним.
Аналітичний метод. Всі витрати підприємства постатейно поділяють на постійні та змінні. Даний метод заснований на використанні варіаторів (темп зростання витрат / темп зростання (зменшення) обсягу виробництва). Наприклад:
Дані витрати мали місце у вересні, коли обсяг виробництва склав 2 000 одиниць продукції. Визначити загальну суму валових витрат у жовтні, якщо ми припускаємо випустити 2 200 одиниць продукції.
Рішення: необхідно визначити функцію поведінки кожного виду витрат.
Сировина і матеріали: 55 000 * 0,8 = 44 000 (змінні витрати);
44 000 / 2 000 = 22 руб / од.;
55 000 - 44 000 = 11 000 (постійні витрати).
Рівняння: У = 11 000 + 22 * х = 11 000 + 22 * 2 200 = 59 400
Аналогічно розраховуємо по іншим витратам.
Паливо і матеріали: У = 9 000 + 10,5 * х = 32 100
Зарплата робітників з відрахуваннями: У = 0 + 38,5 х = 84 700
Зарплата адміністрації: У = 18 000 + 0 * х = 18 000
Амортизація: У = 20 000 + 2,5 * х = 25 500
Зміст устаткування: У = 6 000 + 4,5 * х = 15 900
Орендна плата: У = 30 000 + 0 * х = 30 000
У вал = 94 000 + 78 * х = 265 600 руб.
Цей метод дозволяє уловить лише загальну тенденцію витрат і допускає можливість похибок за рахунок умовності розрахунку варіатора. [4]
Статистичні методи: метод мінімальної і максимальної точки (метод міні-максі); графічний (статистичний) і метод найменших квадратів. [4]
Метод міні-максі. Алгоритм:
1) вибираються max і min значення обсягу виробництва і витрат;
2) перебувають різниці в рівнях виробництва і витрат;
3) визначається ставка змінних витрат на 1 одиницю (різниця рівня витрат за період / різниця в рівнях виробництва за період);
4) визначається загальна величина змінних витрат на максимальний та мінімальний обсяг виробництва (ставка змінних витрат на 1 одиницю продукції * відповідний обсяг виробництва);
5) визначається загальна величина постійних витрат в максимальних і мінімальних точках (загальна сума витрат - сума змінних витрат у максимальною і мінімальною точках). [4]
Приклад. За рік на підприємстві були наступні дані про обсяг виробництва і витрати.
1) Об'єм виробництва: max = 3 000 шт., Min = 1 800 шт.;
Витрати: max = 280 тис. руб., Min = 170 тис. руб ..
2) Обсяг виробництва: різниця 1 200 шт. (3 000 - 1 800);
Витрати: різниця 110 тис. руб.
3) Змінні витрати на 1 одиницю = 110 000 / 1 200 = 91,667
4) Змінні витрати: max 91,667 * 3000 = 275 000;
min 91,667 * 1800 = 165 000.
5) Постійні витрати: max 280 000 - 275 000 = 5 000;
min 170 000 - 165 000 = 5 000.
У = 5 000 + 91,667 * х - рівняння сукупних витрат.
Графічний метод - загальну суму витрат являє собою рівняння сукупних (валових) витрат.
На графік наносяться дані про загальні витрати при різних обсягах, потім проводиться лінія і точка її перетину з віссю У показує рівень постійних витрат.
Приклад 3. У = 5 + 10х при обсязі виробництва (од.): 2, 4, 6, 8, 10.
У = 5 + 10х
100
80
60
40
20 10х (змінні витрати)
5 постійні витрати
2 4 6 8 10
Метод найменших квадратів. Диференціація методом найменших квадратів дає найбільш точні результати.
Величина змінних витрат (r v) визначається:
r v = (п ΣХ У вал - ΣХ Σ У вал) / (п ΣХ 2 - (ΣХ) 2),
де п - кількість періодів;
Х - обсяг виробництва.
Загальна сума постійних витрат:
R fix = (Σ У вал ΣХ 2 - ΣХ У вал ΣХ) / (п ΣХ 2 - (ΣХ) 2)
Потім, ці значення підставляємо в рівняння сукупних витрат. [4]
Визначення точки бeзyбитoчнoсті виробництва
Як вважає Івашкевич, розподіл витрат на постійні та змінні, обчислення сум і ставок покриття дозволяють визначити вплив обсягу виробництва і збуту на величину прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг і той обсяг продажів, починаючи з якого підприємство отримує прибуток. [4]
Точка беззбитковості (критична точка, точка рівноваги) - це такий обсяг виробництва (продажів), який забезпечує організації нульовий фінансовий результат, тобто підприємство вже не несе збитків, але ще не має і прибутків. [2]
На думку Коропової, в системі бухгалтерського управлінського обліку для обчислення точки беззбитковості застосовуються три методи:
• математичний метод (метод рівняння);
• метод маржинального доходу (валового прибутку);
• графічний метод.
Математичний метод (метод рівняння)
Для обчислення точки беззбитковості спочатку записується формула розрахунку прибутку підприємства:
Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) - Змінні витрати - Постійні витрати = Прибуток
або
Ціна одиниці продукції * X - Змінні витрати на одиницю продукції * X - Постійні витрати = 0,
де X - обсяг реалізації в точці беззбитковості, шт.
Потім у лівій частині рівняння за дужку виноситься обсяг реалізації (X), а права частина - прибуток - прирівнюється до нуля (оскільки мета даного розрахунку - у визначенні точки, де у підприємства немає прибутку):
X * (Ціна одиниці продукції - Змінні витрати на одиницю продукції) = Постійні витрати
Далі виводиться кінцева формула для розрахунку точки рівноваги:
Постійні витрати
Х =
Ціна за одиницю - Змінні витрати на одиницю
Приклад. Постійні витрати підприємства 28 000 Д.Є., а змінні 19 Д.Є. на 1 шт. Ціна на одиницю продукції 32 Д.Є. Визначити точку беззбитковості.
Рішення: 28 000 / (32 - 19) = 2154 шт. - Точка нульового прибутку
А також, знаючи критичний обсяг, ми можемо знайти критичну величину виручки (2 154 * 32 = 68 928 ВО)
Метод маржинального доходу (валового прибутку)
Маржинальний дохід - це сума покриття, тобто маржинальний дохід повинен покривати постійні витрати, щоб в організації не було збитку.
Маржинальний дохід = Виручка від продажу продукції - Змінні витрати;
Маржинальний дохід на одиницю (ставка покриття) = Ціна на одиницю - Змінні витрати на одиницю
Ставка покриття повинна покривати постійні витрати на одиницю.
Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) - Змінні витрати - Постійні витрати = Прибуток
або
Маржинальний дохід = Постійні витрати;
Маржинальний дохід на одиницю * Х = Постійні витрати;
Постійні витрати
Точка беззбитковості =
Маржинальний дохід на одиницю
Приклад. Постійні витрати протягом місяця склали 960 000 ВО, а змінні 600 Д.Є. на 1 шт. Ціна виробу 1 200 Д.Е за штуку. Визначити точку нульового прибутку.
Рішення: Маржинальний дохід на одиницю = 1 200 - 600 = 600
960 000 / 600 = 1 600 - точка беззбитковості.
Для прийняття перспективних рішень корисним виявляється розрахунок співвідношення маржинального доходу і виручки від реалізації, тобто визначення маржинального доходу у відсотках від виручки. Для цього виконують наступний розрахунок:
Маржинальний дохід (грн.)
* 100%
Виручка від реалізації (грн.)
Графічний метод
Даний спосіб заснований на побудові двох ліній: лінії сукупних витрат (У = а + bx) і лінії виручки (У `= ціна * х). Перетин цих ліній - точка беззбитковості. [12]
витрати Лінія сукупних
Лінія виручки витрат
прибуток
виручка
змінні витрати
Точка беззбитковості
збиток постійні витрати
обсяг виробництва
3. Визначення точки беззбитковості на ВАТ «Лепсе»
Керівнику підприємства доводиться приймати безліч різноманітних управлінських рішень. Кожне прийняте рішення, що стосується ціни, майбутніх витрат підприємства, обсягу і структури продажу продукції, в остаточному підсумку позначається на фінансовому результаті підприємства.
Розподіл витрат на постійні та змінні, обчислення сум і ставок покриття дозволяють визначити вплив обсягу виробництва і збуту на величину прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг і той обсяг продажів, починаючи з якого підприємство отримує прибуток. Робиться це шляхом розрахунку координат точки нульового прибутку (точка беззбитковості).
Розрахуємо точку беззбитковості ВАТ «Лепсе» на прикладі шліфувальної машини МШУ-0 ,6-115-М.
За обсягами виробництва великих шліфувальних машин ВАТ «Лепсе» займає лідируюче місце.
3.1. Розподіл витрат на постійні та змінні
Загальні витрати за ступенем залежності від обсягу продукції поділяються на постійні та змінні.
У діючій практиці розподіл витрат на постійні та змінні здійснюється двома основними методами: аналітичним і статистичним.
Поділяємо витрати статистичним методом, а саме методом максимальної і мінімальної точки (метод міні-максі).
Є дані по витратах за останні шість місяців 2008 року (додаток 6). Обсяг продажів (додаток 7).
Розподіл витрат на постійні та змінні
Актуальність теми «Точка беззбитковості» представляється безперечною.
Однією з важливих завдань бухгалтерського управлінського обліку є збір та узагальнення інформації, корисної для прийняття вищим керівництвом підприємства правильних управлінських рішень.
В даний час приймаються керівництвом рішення щодо розвитку і організації виробництва і збуту продукції більшою мірою носять інтуїтивний характер і не підкріплюються відповідними розрахунками на базі інформації управлінського обліку. У кращому випадку відсутність таких розрахунків компенсується багатим виробничим і організаторським досвідом керівників підприємства.
Процес прийняття рішення починається з визначення мети і завдань, що стоять перед підприємством. Від цього, в кінцевому рахунку, залежить відбір вихідної управлінської інформації та обраний алгоритм рішення. Бухгалтерський управлінський облік має цілий арсенал прийомів і методів, що дозволяють обробляти й узагальнювати вихідну інформацію.
Визначення точки беззбитковості є оперативною завданням управлінського обліку.
Розподіл витрат на постійні та змінні, обчислення сум і ставок покриття дозволяють визначити вплив обсягу виробництва і збуту на величину прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг і той обсяг продажів, починаючи з якого підприємство отримує прибуток. Робиться це шляхом розрахунку координат точки нульового прибутку (точки беззбитковості).
Завдання дослідження наступні:
1. Окреслити теоретичну частину Точки беззбитковості;
2. Визначити точку беззбитковості на конкретному підприємстві;
3. Показати, як використовується точка беззбитковості при прийнятті управлінських рішень;
4. Дати рекомендації щодо ефективного визначення точки беззбитковості
Мета роботи: розкриття теми точка беззбитковості.
Предметом дослідження є беззбитковість виробництва.
Про б'ектом дослідження є ВАТ «Лепсе», основним видом діяльності якого є виробництво та реалізація авіаційної техніки і споживчих товарів.
1. Теоретичні та методичні засади визначення точки
беззбитковості
Для успішного розвитку економіки будь-якого підприємства необхідно вивчати cooтнoшeніe обсягу виробництва (реалізації) продукції з витратами і прибутком. Це cooтнoшeніe аналізується для іccлeдoвaнія комплексу пpічіннo-cлeдcтвeнниx взаємозв'язків найважливіших показників кінцевих результатів діяльності підприємства, наукового обгрунтування управлінських рішень. [2]
Завдання та етапи визначення точки беззбитковості виробництва
На думку Вахрушина в процесі визначення точки беззбитковості вирішуються такі основні завдання:
- Розраховується обсяг реалізації, при якому забезпечується повне покриття витрат підприємства;
- Обчислюється обсяг реалізації, який забезпечує, за інших рівних умов, отримання необхідної підприємству суми прибутку;
- Дається оцінка обсягу реалізації, за якого підприємство може бути конкурентоспроможним на ринку, тобто розрахунок зони (поля) безпеки. [2]
Як вважає, Шеремет А.Д. основними етапами визначення точки безпеки є:
1. Збір, підготовка та обробка вихідної інформації відповідно до умов аналізу співвідношення обсягу виробництва (реалізації) продукції з витратами і прибутком;
2. Розрахунок постійних і пepeмeнниx витрат, рівня беззбитковості та зони безпеки;
3. Обгрунтування обсягу реалізації, необхідного для забезпечення планованої суми прибутку.
Класифікація витрат на постійні та змінні
Загальні витрати за ступенем залежності від обсягу продукції поділяються на постійні та змінні.
На думку Шеремет А.Д., постійні витрати - це витрати, величина яких не змінюється зі зміною ступеня завантаження виробничих потужностей, або зміни обсягу виробництва (орендна плата, послуги зв'язку, зарплата адміністрації та ін.) Змінні - витрати, величина яких змінюється зі зміною ступеня завантаження виробничих потужностей чи обсягу виробництва (це пpямиe мaтepіaльниe зaтpaти - cиpьe, мaтepіaли, тoплівo і елeктpoенepгія нa тexнoлoгічecкіe цeлі і тpyдoвиe зaтpaти - ocнoвнaя і дoпoлнітельнaя oплaтa тpyдa пpoізвoдcтвeнниx paбoчіx c oтчіcлeніямі нa coціaльниe нyжди). [12]
На думку Івашкевича в діючій практиці розподіл витрат на постійні та змінні здійснюється двома основними методами: аналітичним і статистичним.
Аналітичний метод. Всі витрати підприємства постатейно поділяють на постійні та змінні. Даний метод заснований на використанні варіаторів (темп зростання витрат / темп зростання (зменшення) обсягу виробництва). Наприклад:
| Види витрат | Сума витрат, руб. | Варіатор витрат |
| Сировина і матеріали | 55 000 | 0,8 |
| Паливо і матеріали | 30 000 | 0,7 |
| Заробітна плата робітників з відрахуваннями | 77 000 | 1,0 |
| Заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу з відрахуваннями | 18 000 | 0,0 |
| Амортизація | 25 000 | 0,2 |
| Витрати на утримання устаткування | 15 000 | 0,6 |
| Орендна плата | 30 000 | 0,0 |
| Разом | 250 000 |
Рішення: необхідно визначити функцію поведінки кожного виду витрат.
Сировина і матеріали: 55 000 * 0,8 = 44 000 (змінні витрати);
44 000 / 2 000 = 22 руб / од.;
55 000 - 44 000 = 11 000 (постійні витрати).
Рівняння: У = 11 000 + 22 * х = 11 000 + 22 * 2 200 = 59 400
Аналогічно розраховуємо по іншим витратам.
Паливо і матеріали: У = 9 000 + 10,5 * х = 32 100
Зарплата робітників з відрахуваннями: У = 0 + 38,5 х = 84 700
Зарплата адміністрації: У = 18 000 + 0 * х = 18 000
Амортизація: У = 20 000 + 2,5 * х = 25 500
Зміст устаткування: У = 6 000 + 4,5 * х = 15 900
Орендна плата: У = 30 000 + 0 * х = 30 000
У вал = 94 000 + 78 * х = 265 600 руб.
Цей метод дозволяє уловить лише загальну тенденцію витрат і допускає можливість похибок за рахунок умовності розрахунку варіатора. [4]
Статистичні методи: метод мінімальної і максимальної точки (метод міні-максі); графічний (статистичний) і метод найменших квадратів. [4]
Метод міні-максі. Алгоритм:
1) вибираються max і min значення обсягу виробництва і витрат;
2) перебувають різниці в рівнях виробництва і витрат;
3) визначається ставка змінних витрат на 1 одиницю (різниця рівня витрат за період / різниця в рівнях виробництва за період);
4) визначається загальна величина змінних витрат на максимальний та мінімальний обсяг виробництва (ставка змінних витрат на 1 одиницю продукції * відповідний обсяг виробництва);
5) визначається загальна величина постійних витрат в максимальних і мінімальних точках (загальна сума витрат - сума змінних витрат у максимальною і мінімальною точках). [4]
Приклад. За рік на підприємстві були наступні дані про обсяг виробництва і витрати.
| Період | Обсяг виробництва, од. | Витрати, тис. грн. |
| Січень | 2 000 | 200 |
| Лютий | 2 400 | 220 |
| Березень | 2 200 | 210 |
| Квітень | 2 600 | 250 |
| Травень | 2 300 | 220 |
| Червень | 2 700 | 260 |
| Липень | 1 800 | 170 |
| Серпень | 2 800 | 270 |
| Вересень | 2 600 | 240 |
| Жовтень | 3 000 | 280 |
| Листопад | 2 900 | 270 |
| Грудень | 2 800 | 260 |
Витрати: max = 280 тис. руб., Min = 170 тис. руб ..
2) Обсяг виробництва: різниця 1 200 шт. (3 000 - 1 800);
Витрати: різниця 110 тис. руб.
3) Змінні витрати на 1 одиницю = 110 000 / 1 200 = 91,667
4) Змінні витрати: max 91,667 * 3000 = 275 000;
min 91,667 * 1800 = 165 000.
5) Постійні витрати: max 280 000 - 275 000 = 5 000;
min 170 000 - 165 000 = 5 000.
У = 5 000 + 91,667 * х - рівняння сукупних витрат.
Графічний метод - загальну суму витрат являє собою рівняння сукупних (валових) витрат.
На графік наносяться дані про загальні витрати при різних обсягах, потім проводиться лінія і точка її перетину з віссю У показує рівень постійних витрат.
Приклад 3. У = 5 + 10х при обсязі виробництва (од.): 2, 4, 6, 8, 10.
100
80
60
40
20 10х (змінні витрати)
2 4 6 8 10
Метод найменших квадратів. Диференціація методом найменших квадратів дає найбільш точні результати.
Величина змінних витрат (r v) визначається:
r v = (п ΣХ У вал - ΣХ Σ У вал) / (п ΣХ 2 - (ΣХ) 2),
де п - кількість періодів;
Х - обсяг виробництва.
Загальна сума постійних витрат:
R fix = (Σ У вал ΣХ 2 - ΣХ У вал ΣХ) / (п ΣХ 2 - (ΣХ) 2)
Потім, ці значення підставляємо в рівняння сукупних витрат. [4]
Визначення точки бeзyбитoчнoсті виробництва
Як вважає Івашкевич, розподіл витрат на постійні та змінні, обчислення сум і ставок покриття дозволяють визначити вплив обсягу виробництва і збуту на величину прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг і той обсяг продажів, починаючи з якого підприємство отримує прибуток. [4]
Точка беззбитковості (критична точка, точка рівноваги) - це такий обсяг виробництва (продажів), який забезпечує організації нульовий фінансовий результат, тобто підприємство вже не несе збитків, але ще не має і прибутків. [2]
На думку Коропової, в системі бухгалтерського управлінського обліку для обчислення точки беззбитковості застосовуються три методи:
• математичний метод (метод рівняння);
• метод маржинального доходу (валового прибутку);
• графічний метод.
Математичний метод (метод рівняння)
Для обчислення точки беззбитковості спочатку записується формула розрахунку прибутку підприємства:
Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) - Змінні витрати - Постійні витрати = Прибуток
або
Ціна одиниці продукції * X - Змінні витрати на одиницю продукції * X - Постійні витрати = 0,
де X - обсяг реалізації в точці беззбитковості, шт.
Потім у лівій частині рівняння за дужку виноситься обсяг реалізації (X), а права частина - прибуток - прирівнюється до нуля (оскільки мета даного розрахунку - у визначенні точки, де у підприємства немає прибутку):
X * (Ціна одиниці продукції - Змінні витрати на одиницю продукції) = Постійні витрати
Далі виводиться кінцева формула для розрахунку точки рівноваги:
Постійні витрати
Ціна за одиницю - Змінні витрати на одиницю
Приклад. Постійні витрати підприємства 28 000 Д.Є., а змінні 19 Д.Є. на 1 шт. Ціна на одиницю продукції 32 Д.Є. Визначити точку беззбитковості.
Рішення: 28 000 / (32 - 19) = 2154 шт. - Точка нульового прибутку
А також, знаючи критичний обсяг, ми можемо знайти критичну величину виручки (2 154 * 32 = 68 928 ВО)
Метод маржинального доходу (валового прибутку)
Маржинальний дохід - це сума покриття, тобто маржинальний дохід повинен покривати постійні витрати, щоб в організації не було збитку.
Маржинальний дохід = Виручка від продажу продукції - Змінні витрати;
Маржинальний дохід на одиницю (ставка покриття) = Ціна на одиницю - Змінні витрати на одиницю
Ставка покриття повинна покривати постійні витрати на одиницю.
Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) - Змінні витрати - Постійні витрати = Прибуток
або
Маржинальний дохід = Постійні витрати;
Маржинальний дохід на одиницю * Х = Постійні витрати;
Постійні витрати
Маржинальний дохід на одиницю
Приклад. Постійні витрати протягом місяця склали 960 000 ВО, а змінні 600 Д.Є. на 1 шт. Ціна виробу 1 200 Д.Е за штуку. Визначити точку нульового прибутку.
Рішення: Маржинальний дохід на одиницю = 1 200 - 600 = 600
960 000 / 600 = 1 600 - точка беззбитковості.
Для прийняття перспективних рішень корисним виявляється розрахунок співвідношення маржинального доходу і виручки від реалізації, тобто визначення маржинального доходу у відсотках від виручки. Для цього виконують наступний розрахунок:
Маржинальний дохід (грн.)
Виручка від реалізації (грн.)
Графічний метод
Даний спосіб заснований на побудові двох ліній: лінії сукупних витрат (У = а + bx) і лінії виручки (У `= ціна * х). Перетин цих ліній - точка беззбитковості. [12]
Лінія виручки витрат
прибуток
змінні витрати
обсяг виробництва
3. Визначення точки беззбитковості на ВАТ «Лепсе»
Керівнику підприємства доводиться приймати безліч різноманітних управлінських рішень. Кожне прийняте рішення, що стосується ціни, майбутніх витрат підприємства, обсягу і структури продажу продукції, в остаточному підсумку позначається на фінансовому результаті підприємства.
Розподіл витрат на постійні та змінні, обчислення сум і ставок покриття дозволяють визначити вплив обсягу виробництва і збуту на величину прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг і той обсяг продажів, починаючи з якого підприємство отримує прибуток. Робиться це шляхом розрахунку координат точки нульового прибутку (точка беззбитковості).
Розрахуємо точку беззбитковості ВАТ «Лепсе» на прикладі шліфувальної машини МШУ-0 ,6-115-М.
За обсягами виробництва великих шліфувальних машин ВАТ «Лепсе» займає лідируюче місце.
3.1. Розподіл витрат на постійні та змінні
Загальні витрати за ступенем залежності від обсягу продукції поділяються на постійні та змінні.
У діючій практиці розподіл витрат на постійні та змінні здійснюється двома основними методами: аналітичним і статистичним.
Поділяємо витрати статистичним методом, а саме методом максимальної і мінімальної точки (метод міні-максі).
Є дані по витратах за останні шість місяців 2008 року (додаток 6). Обсяг продажів (додаток 7).
Розподіл витрат на постійні та змінні
| Період | Обсяг виробництва | Витрати, руб. |
| Липень | 498 | 506 814,32 |
| Серпень | 298 | 313 515,40 |
| Вересень | 200 | 218 798,92 |
| Жовтень | 300 | 315 448,38 |
| Листопад | 295 | 310 615,91 |
| Грудень | 197 | 215 899,44 |
1) Об'єм виробництва: max = 498 шт., Min = 197 шт.;
Витрати: max = 506 814,32 руб, min = 215 899,44 руб ..
2) Обсяг виробництва: різниця 301 шт. (498 - 197);
Витрати: різниця 290 914,88 руб. (506 814,32 - 215 899,44)
3) Змінні витрати на 1 одиницю = 290 914,88 / 301 = 966,4946
4) Змінні витрати: max 966,4946 * 498 = 481 314,32;
min 966,4946 * 197 = 190 399,44.
5) Постійні витрати: max 506 814,32 - 481 314,32 = 25 500;
min 215 899,44 - 190 399,44 = 25 500.
У = 25 500 + 966,4946 х - рівняння сукупних витрат.
3.2 Метод рівняння (математичний)
Для обчислення точки беззбитковості спочатку записується формула розрахунку прибутку підприємства:
Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) - Змінні витрати - Постійні витрати = Прибуток
або
Ціна одиниці продукції * X - Змінні витрати на одиницю продукції * X - Постійні витрати = 0,
де X - обсяг реалізації в точці беззбитковості, шт.
Візьмемо для прикладу місяць грудень. Ціна - 1 280 руб. (Додаток 7); змінні витрати на 1 од. продукції - 966,4946; постійні витрати -
25 500.
Підставляємо значення у формулу:
1280 * Х - 966,4946 * Х - 25 500 = 0
Потім у лівій частині рівняння за дужку виноситься обсяг реалізації (X), а права частина - прибуток - прирівнюється до нуля (оскільки мета даного розрахунку - у визначенні точки, де у підприємства немає прибутку):
Х (1 280 - 966,4946) = 25500
Точка беззбитковості:
25 500
1280 - 966,4946
Це означає, що при обсязі виробництва 81 штуки, підприємство має нульовий фінансовий результат, тобто воно не несе збитків, але ще не має і прибутків.
3.3 Метод маржинального доходу
Метод маржинального доходу (валовий прибуток) є альтернативним математичним методом.
Маржинальний дохід = Виручка від продажу продукції - Змінні витрати;
Маржинальний дохід на одиницю (ставка покриття) = Ціна на одиницю - Змінні витрати на одиницю
Виручка від продажу продукції = ціна (додаток 8) * обсяг продажів (додаток 7) = 1 280 * 2 954 = 3 781 120 руб.
Змінні витрати: 966,4946 * 2 954 = 2 855 025,05 руб.
Маржинальний дохід = 3781120 - 2 855 025,05 = 926 094,95 руб.
Знайдемо маржинальний дохід на одиницю. Ціна 1 280 руб., Змінні витрати на одиницю 966,4946.
Маржинальний дохід на одиницю: 1 280 - 966,4946 = 313,50 руб.
Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) - Змінні витрати - Постійні витрати = Прибуток
або
Маржинальний дохід = Постійні витрати;
Маржинальний дохід на одиницю * Х = Постійні витрати;
Постійні витрати
Маржинальний дохід на одиницю
Підставляємо значення у формулу. Постійні витрати 25 500 маржинальний дохід на одиницю 313,50.
25 500
313,50
3.4 Графічний метод
Даний спосіб заснований на побудові двох ліній: лінії сукупних витрат (У = а + bx) і лінії виручки (У `= ціна * х). Перетин цих ліній - точка беззбитковості.
Графік (1 варіант). На осі абсцис відкладається об'єм реалізації (товарообіг) у натуральних одиницях виміру, на осі ординат - витрати і доходи в грошовій оцінці. Точка перетину цих прямих буде свідчити про стан рівноваги.
Рівняння сукупних витрат: У = 25 500 + 966,4946 х
Рівняння виручки: У `= 1 280 * х
Витрати, У `= 1 280 * х
руб.
У = 25 500 + 966,4946 х
50 81,34 197 Обсяг виробництва, шт.
Рис. 3.1 Графік беззбитковості
Прямі витрат і виручки У і У `перетинаються в точці, що відповідає обсягу реалізації в 81,34 шт.
Інтервал до 81,34 штук - зона збитків, все, що вище - зона прибутку.
На рис. 3.1 видно, що в цьому інтервалі пряма витрат У знаходиться над прямий, що ілюструє поведінку виручки У `. Якщо обсяг реалізації перевищує 81,34 штук, пряма витрат виявляється під прямий доходів, а це означає, що підприємство працює прибутково.
Вибравши в рамках масштабної бази будь-яке значення обсягу продажів, можна графічно визначити розмір відповідних йому прибутку та маржинального доходу.
Прибуток,
руб.
Лінія прибутку
0 50 81,34 100 197 Обсяг
виробництва, шт.
25 500
50 000
Рис. 3.2 Графік беззбитковості
Графік (2 варіант), представлений на рис. 3.2, більш наочний. Вісь абсцис представляє різні рівні обсягу реалізації, а прибуток і збитки відзначаються на осі ординат. Прибуток (або збитки) наносяться на графік для кожного з рівнів реалізації. Ці точки з'єднуються лінією прибутку. Точка беззбитковості розташована там, де лінія прибутку перетинає вісь абсцис. У розглянутому прикладі це точка з обсягом реалізації 81,34 штук.
Якщо обсяг реалізації дорівнює нулю, то максимальні збитки будуть відповідати розміру постійних витрат. Кожна одиниця реалізованої продукції приносить маржинальний дохід у сумі 313,50 руб. Точка беззбитковості досягається в тому випадку, коли сукупний маржинальний доход дорівнюватиме сумі постійних витрат. Цією точкою виявляється обсяг реалізації в 81,34 шт. Реалізація кожної наступної одиниці продукції приносить прибуток у розмірі 313,50 руб. Якщо реалізовано, наприклад, у грудні 197 одиниць продукції, то прибуток складе: 313,50 * 115,66 (197 - 81,34) =
36 259,41 руб. (Рис. 3.2)
Поряд з графічним поданням можна виконати аналітичні розрахунки. В умовах багатономенклатурного виробництва виручку в точці беззбитковості знаходять за формулою:
Х = a / (1 - b / N)
де X - виручка в точці беззбитковості, руб.;
а - Сума постійних витрат, руб.;
b - Сума змінних витрат, руб.;
N - виручка, руб.;
У грудні постійні витрати склали 25 500 руб.; Змінні витрати 190 399,94 руб. (197 * 966,4946), виручка 252 160 руб.
Х = 25 500 / (1 - 190 399,94 / 252 160) = 104 115,20 руб. (Рис. 3.1)
Таким чином, при виручці 104 115,20 руб. досягається стан рівноваги. Ця точка порогова, з неї підприємство при зростанні виручки увійде в зону прибутку. У разі падіння виручки підприємство знову опиниться в зоні збитків.
4. Використання точки беззбитковості при прийнятті управлінських рішень. Рекомендації з ефективного визначення беззбитковості виробництва
Для прийняття перспективних рішень розраховується співвідношення маржинального доходу і виручки від реалізації, тобто визначення маржинального доходу у відсотках від виручки. Для цього виконують наступний розрахунок:
(Маржинальний дохід, руб. / Виручка від реалізації, руб.) * 100%
За рік по шліфувальні машини, маржинальний дохід склав 926 094,95 руб. (3781120 - 2855 025,05), виручка від реалізації = 3781120 крб. (2 954 * 1 280) (додаток 7)
(926 094,95 / 3 781 120) * 100% = 24,49%
Таким чином, запланувавши виручку від реалізації продукції, можна визначити розмір очікуваного маржинального доходу. Якщо, наприклад, виручка від реалізації продукції (товарів) повинна становити 4 500 000 руб., То цієї суми буде відповідати маржинальний дохід у розмірі 1102050 крб. (4 500 000 * 24,49%).
Для визначення операційного прибутку (Прибутку до оподаткування) віднімемо від цієї суми розраховані сукупні постійні витрати:
1102050 - 25 500 * 12 = 796 050 руб.
тобто в запланованому сукупному доході 4500000 крб., прибуток становитиме 796 050 крб.
Кромка безпеки - показує, наскільки може скоротитися обсяг реалізації, перш ніж організація почне нести збитки.
Наприклад, візьмемо місяць грудень. Точка беззбитковості знаходиться на рівні 81,34 штуки (104 115,20 руб.). Якщо обсяг виробництва в грудні
склав 197 штук (252 160 руб.), то кромка безпеки визначиться як: 197 - 81,34 = 115,66 шт. (148 044,80 руб.)
Крім того, рівень кромки безпеки можна виразити в процентному обчисленні, скориставшись наступною формулою:
Кромка безпеки,% = ((планована виручка від реалізації, руб. - Точка беззбитковості, руб.) / Планована виручка від реалізації продукції, грн.) * 100%
Підставивши у формулу відповідні числові значення, отримаємо:
((252 160 - 104 115,20) / 252 160) * 100% = 58,7%
Розглянуті залежності дозволяють вирішувати і інші аналітичні завдання.
Так, поставивши умовою про передбачуваному обсязі продажів, можна встановити розмір мінімальної ціни реалізації, максимальної суми змінних і постійних витрат, які може витримати підприємство.
Нехай, наприклад, передбачалося реалізувати в грудні не 197, а 300 штук шлифмашин.
Виручка від реалізації продукції (товарів) = Сукупні витрати.
Позначивши ціну за X, отримаємо:
300 * Х = 966,4946 * 300 + 25 500
300 * Х = 315 448,38
Х = 1 051,50 руб.
Таким чином, при продажу комплектів за ціною вище 1 051,50 руб. при заданих умовах підприємство буде заробляти прибуток.
Максимальна сума постійних і змінних витрат, яких зможе зазнати торгове підприємство при запланованому обсязі товарообігу 300 шт. і встановленою ціною за один комплект 1 280 руб., складе:
300 * 1 280 = 384 000 руб.
Далі можна спрогнозувати момент часу, коли настане стан рівноваги.
Місячний обсяг реалізації становить 197 штук, а точка беззбитковості, за розрахунками, досягається після продажу 81,34 штуки.
Складемо пропорцію:
197 шт. - 30 днів
81,34 шт. - Х днів.
Тоді Х = (81,34 * 30) / 197 = 12 днів
Після закінчення 12 днів підприємство окупить всі свої витрати, і доходи почнуть перевищувати витрати.
Аналіз критичної суми постійних витрат і критичного рівня ціни реалізації
У системі короткострокового управлінського аналізу виявляється критичний рівень не тільки обсягу продажів, але і суми постійних витрат, а також ціни при заданому значенні інших факторів.
Критичний рівень постійних витрат при заданих обсягах маржі нального доходу та продажів розраховується наступним чином:
а = X * (з - b) або а = X * МД од,
де X - Кількість проданої продукції в натуральних одиницях, шт.;
с - ціна одиниці продукції, грн.;
а - критичний рівень постійних витрат, руб.;
b - Сума питомих змінних витрат (на одиницю продукції), грн.;
М од - маржинальний дохід на одиницю продукції, грн.
Розрахуємо критичне значення постійних витрат для аналізованої шліфувальні машини ВАТ "Лепсе", за умови, що обсяг реалізації і величина маржинального доходу на одиницю продукції відповідають даними за грудень 2008р
а = 197 * (1 280 - 966,4946) = 61 760,56 руб.
або
197 * 313,50 = 61 759,50 руб.
У результаті такого розрахунку вдається визначити максимально допустиму величину постійних витрат, яка покривається маржинальним доходом прі за даному обсязі продажів, ціни і рівень питомих змінних витрат. Якщо постійні витрати перевищать цей рівень, діяльність підприємства буде збитковою.
Порівняємо суму постійних витрат з їх критичним рівнем:
61 760,56 - 25 500 = 36 260,56 руб.
Таким чином, відносно продажів шлифмашин ВАТ «Лепсе» можна сміливо зробити висновок, що вони покривають всі постійні витрати і, більше того, приносять підприємству прибуток.
Отже, критичний рівень постійних витрат є інформативним показником у системі управлінського аналізу діяльності організації.
Критичний рівень ціни визначається із заданого обсягу реалізації і рівня постійних і змінних витрат:
з = а / Х + b,
де Х - обсяг продажів у натуральних показниках, шт.;
с - ціна одиниці продукції, грн.;
а - сума постійних витрат, руб.;
b - змінні витрати, грн.
У грудні постійні витрати склали 25 500 руб.; Змінні витрати 966,4946 руб., Обсяг продажів 197.
з = 25 500 / 197 + 966,4946 = 1 095,94 руб.
Виходячи з даних ВАТ «Лепсе», мінімальна ціна для аналізованої шліфувальні машини, реалізованої в грудні 2008 року складе 1 096 руб.
Зробимо порівняння ціни ВАТ «Лепсе», яка діяла в грудні 2008 року з рівнем критичної ціни:
1280 - +1096 = 184 руб. (Табл. 1)
Порівняння критичного і фактичного рівня цін
Таблиця 1
| Модель шліфувальні машини | Ціна, руб. | Критичний рівень ціни, руб. | Різниця між фактичною і критичною ціною, руб. |
| МШУ-0 ,6-115-М | 1 280 | 1 096 | 184 |
Як випливає з виконаних розрахунків, рівень ціни на шліфмашину у ВАТ «Лепсе» не нижче критичного: при необхідності (наприклад, у зв'язку зі зміною попиту або цін конкурентів) організація зможе знизити ціни на шліфмашину.
Рекомендації з ефективного визначення беззбитковості
виробництва
Ясно, що CVP-аналіз за умови мінливої структури випуску вимагає залучення додаткових критеріїв для оцінки ефективності тієї або іншої структури випуску. Точний аналіз точки беззбитковості можливий лише при певній структурі виробництва.
Аналіз використовує прийом «що буде, якщо», який передбачає відповідь на питання, як зміниться результат, якщо спочатку спроектовані припущення не будуть досягнуті або ситуацію з допусками зміниться.
Інструментом аналізу чутливості є маржа безпеки, тобто та величина виручки, яка знаходиться за точкою беззбитковості. Її сума показує, до якої межі може впасти виручка, щоб не було збитку.
Управлінський облік безперервно аналізує поведінку витрат і періодично визначає точку беззбитковості.
Залишається єдиний нез'ясоване питання: звідки брати оцінки цін і витрат на майбутні періоди.
Вже функціонуюче підприємство бере ці значення з власної статистики витрат і поведінки цін з урахуванням майбутніх змін в економіці.
Необхідно зокрема враховувати сезонні коливання цін, дії конкурентів, поява товарів-субститутів (особливо на високотехнологічних ринках). Доцільно застосовувати в цьому випадку ціноутворення за методом "витрати плюс», тобто ціна виходить додаванням до величини витрат фіксованої маржі.
При такому ціноутворенні відразу ж відома величина маржинального доходу і, отже, легко визначається точка беззбитковості.
Висновок
Проблема визначення точки беззбитковості набуває в сучасних умовах особливого значення. Це важливо для підприємств при формуванні обгрунтованих цін на продукцію. Володіючи розглянутими вище методами, бухгалтер-аналітик має можливість моделювати різні комбінації обсягу реалізації (товарообігу), витрат і прибутку (націнки), обираючи з них найбільш прийнятний, що дозволяє підприємству не лише покрити свої витрати, врахувати темпи інфляції, але і створити умови для розширеного відтворення.
Для практичного вивчення теми курсової роботи була використано ВАТ «Лепсе», основний напрям діяльності - виробництво авіаційного електрообладнання і електроінструментів.
Був визначений максимальний обсяг випуску продукції, при якому досягається беззбитковість діяльності підприємства. Згідно проведеним розрахункам за один місяць необхідно виробити і продати 81 штуку шлифмашин.
Разом з тим необхідно мати на увазі, що розглянуті методики аналізу можуть бути застосовані лише при прийнятті короткострокових рішень. По-перше, вироблення рекомендацій, розрахованих на тривалу перспективу, з їх допомогою здійснена бути не може. По-друге, визначення точки беззбитковості дасть надійні результати при дотриманні наступних умов і співвідношень:
1) витрати і виручка від реалізації продукції (товарів) мають лінійну залежність від рівня виробництва;
2) продуктивність праці не змінюється всередині масштабної бази;
3) змінні витрати і ціни залишаються незмінними протягом всього планового періоду;
4) структура продукції не змінюється протягом планованого періоду;
5) поведінка постійних і змінних витрат може бути виміряна точно;
Таким чином, визначення точки нульового прибутку і її аналіз не є абсолютно універсальним інструментом управління прибутком, а його розрахунок у певній мірі абстрагується від економічної реальності. Однак визначення точки нульового прибутку та її аналіз є одним з важливих способів вирішення багатьох проблем управління, оскільки його точність при комбінованому застосуванні з іншими методами аналізу є цілком достатньою для обгрунтування управлінських рішень в реальному житті.