Толстой л. н. - Воскресіння душі

Десять років Лев Миколайович Толстой працював над романом "Воскресіння". Критики називали його найбільш зрілим твором письменника. Поштовхом до написання роману послужила розповідь прокурора А. Ф. Коні про ошукану дівчині Розалії.
Однак розповідь Коні послужив лише зерном для створення "Воскресіння". Твір у цілому і образи розвивалися на основі особистого життєвого досвіду письменника.
Князь Нехлюдов - головний герой роману, побачивши на суді Катюшу Маслову, засуджуємо за отруєння купця, згадує першу зустріч із нею. "Адже я любив її, істинно любив гарною, чистою любов'ю", - думає він. У молодості він убив цю дівчину, щиро полюбила його. Тепер, через багато часу, князь Дмитро Нехлюдов хоче виправити помилку, яка призвела Катюшу до такого трагічного фіналу. Почуття каяття і бажання спокутувати свою провину змушують його шукати кошти допомогти Маслової. Він звертається в самі різні інстанції з метою виклопотати полегшення вироку ...
Нехлюдов виходив всю Росію. Він бачив палаци і великосвітські салони, прийомні князів і в'язниці, побував у сенаті і мужичих хатах і, нарешті, пішов слідом за Катюшею в дорогу по етапу, на каторгу. На цьому шляху він бачить убогість і розорення селянських господарств. Його очам відкрилися такі людські страждання, знущання над народом таке насильство і зло з боку влади і лицемірство найсвятішою церкви, що Нехлюдову стало соромно і гидко за все, і за себе в першу чергу. Князю захотілося звільнитися від фальші аристократичної життя, піти зі свого середовища, жити, як живе простий народ. Все побачене не призвело Нехлюдова до бажання політичного і соціального перевлаштування дійсності. Йому здається, що дотримання євангельських заповідей, самовдосконалення, всепрощення дасть людям земне щастя. У цьому переконанні він бачить воскресіння своєї душі, самовдосконалення.
По-іншому вирішила свою долю Катюша Маслова. На прохання Нехлюдова її перевели з відділення кримінальних до політичних. Знайомство з революціонерами благотворно подіяло на Маслову, відкрило перед нею перспективу нового життя. Вперше в житті Катюша Маслова бачить таких безкорисливих і благородних людей. Вони щиро прагнуть допомогти один одному і їй, чужій для них. Катюша знаходить в цьому середовищі щиру і велику любов. Її душа воскресає до нового світлого життя. Якщо до цього вона стихійно, від образи відмовлялася від жалю князя Нехлюдова, то тепер Катюша починає усвідомлювати себе частиною суспільства. Вона може пояснити собі і князю, що їй потрібно в житті, що вона хоче і чекає від майбутнього. Воскресає її душа, з'являється надія на щастя, хай у майбутньому.
Роман Толстого мав величезний успіх, його друкували в Росії і по всьому світу, а офіційна церква добилася відлучення письменника від церкви за гостру критику. Анафема з письменника не знята до цих пір, але це мінус не йому, а церкви.
У своєму романі Толстой критикує не Христа і його вчення, а чиновників від церкви, їх святенництво і лицемірство.