А. Грушкін
Толстой Олексій Костянтинович, граф (1817-1875) - поет, драматург і белетрист. Раннє дитинство провів на Україну, в маєтку свого дядька А. Перовського, письменника, відомого в 20-х рр.. під псевдонімом Погорєльський. Отримав домашнє виховання, був близький до придворного життя. Багато подорожував по Росії і за кордоном, з 1836 служив в російській місії у Франкфурті, в 1855 брав участь у севастопольській кампанії. Помер у своєму чернігівському маєтку. Незважаючи на блискучу придворну кар'єру (був флігель-ад'ютантом Олександра II, потім егермейстером), Т. в своїй творчості відобразив опозиційних настрої слов'янофільського відтінку. Конфлікти Т. з Олександром II на грунті боротьби за особисту незалежність поета, за звільнення його від придворних уз знайшли відображення в «Іллі Муромця» («государині-пустелі поклонюся знову»), в «Садко», де в алегоричній формі їдко осміюється царський двір , а також і в декларативній поемі «Іоанн Дамаскін», що прославляє догляд поета з чудового палацу каліфа («Відпусти мене, каліф, дозволь дихати і співати на волі»). Коріння цього волелюбства Т. лежать глибоко в минулому. Він всіляко поетизує Київську Русь, протиставляємо абсолютизму як нібито антислов'янських у своїй основі, «татарському» початку («Змій-Тугарин», «Поток-богатир»). Слов'янофіли 40-50-х рр.. зводили в культ московський період російської історії. Т. був переконаний, що і московський період був збоченням істинно слов'янського духу. Іван Грозний саме як винищувач боярських родів і творець бюрократичної держави символізує в очах Т. зле начало в російській історії. Звертаючись до російської історії, Т. перетворював на героїв усіх борців за реставрацію феодальних вольностей («Князь Михайло Рєпнін», «Василь Шибанов»), зло знущаючись над оборонцями централізму не тільки в історичному плані, але і в злободенних відгуках (див. напр. вірш. "Єдність", бічующее Каткова), і в той же час ще більш люто відкидаючи політично прогресивні, буржуазно-демократичні течії («Потік-богатир», «Балада з тенденцією»). Поетична продукція Т. - це, по-перше, балади з давньоруської (іноді древнескандинавской) життя з різко вираженою героїчної тематикою, по-друге - ряд ліричних творів, переважно відображають тягу до природи, до примітивних життєвим враженням. Слід зазначити, що і в баладах Т. героїчна епічність поєднується з життєрадісним біологізм, з любовним проникненням в життя птахів, тварин і рослин, з якою так гармонує емоційний світ улюблених героїв Т. Герой балад Т. - як правило - малюється у вигляді мужнього, повнокровного і грубого варвара. У культ зводяться фізична сила, мужність, непохитну здоров'я. Життєрадісний біологізм, сп'яніння ярью «веселого місяця травня», під впливом якої «в луках співають бабки, в лісах співають струмки», а княжим дочкам «не шиється, хоч голки роздер» - служить лейтмотивом балади «Сватання», де ми маємо приклад поєднання феодальної героїки з поетизацією весняного тріумфування природи. Характерно, що й смерть, яка чатує на феодального героя Т. («Канут»), не сприймається в темному світлі, тому що малюється на фоні весняного цвітіння, що пом'якшує трагізм фабули. Тут коріння примітивного пантеїзму, своєрідного язичництва Т. Хрещення Русі Т. сприймає з відтінком досить помітною іронією («Попи прийшли натовпами, хрестяться і кадили»). У трактуванні Т. князь Володимир аж ніяк не християнин, що піклується про освіту своєї країни, а самий непідробний варвар-язичник, що сприймає християнську мораль. Поєднання язичницьких симпатій з ідеологією слов'янофільства надає позиції Т. відоме своєрідність, різко відрізняє її від канонічного слов'янофільства. На противагу штампів салонної поезії він часто-густо яскраво передає грубе, здорове почуття буття. Тяга до патріархальності пояснює наявність у Т. часто-густо навмисного зниження стилю, прагнення до простонародності як у лексиці, так і у відборі образотворчого матеріалу. Слов'янофільської тенденція визначає тягу Т. до імітації народної пісні («Якби знала я, коли б відала», «Ой, честь чи то молодцю льон прясти» і т. п.). Деякі його сільські пейзажі зовні нагадують некрасовские («У млини старої і хиткої сиділи в траві мужики, віз із розбитої конячкою ліниво підвозить мішки»). Але реалізм Т. носить зовнішній характер, скільки-небудь глибокій правдивості у відображенні дійсності у Т. немає, якщо не рахувати деяких сторін сучасної бюрократичної системи, викривається Т.
Тут Т. проявив себе як талановитий сатирик. Деякі його сатиричні поеми, спрямовані проти царизму і бюрократії («Російська історія від Гостомисла», «Сон Попова»), є шедевром цього жанру і користувалися свого часу великою популярністю в радикальних колах, кілька примирюючи останні з реакційними випадами Т. Сатиричне дарування Т . позначилося і в створенні (разом з бр. Жемчужниковими) образу Козьми Пруткова.
Кращим драматичним творам Т. («Смерть Івана Грозного», «Цар Федір Іоановіче») властиві велика сила драматизму і гостра для свого часу актуальність. Значно трафаретні Т. у своїй салонної лірики. Історичний роман «Князь Срібний», пройнятий проповіддю монархізму, художньо слабкий. «Князь Срібний» по суті означав повернення до став для 60-70-х рр.. архаїзмом типом історичного роману 30-х рр.., найбільш характерним представником якого був Загоскіна. У «Князі Срібному» - той же схематизм у змалюванні персонажів, то ж наївне протиставлення чесноти пороку, то ж захоплення зовнішньої, поверхової стилізацією Московської Русі, нанизуванням побутових деталей з украй примітивною по суті трактуванням історичних подій.
Список літератури
I. Вірші графа А. К. Толстого, СПБ, 1867 (єдиний прижиттєвий збірник)
Повне зібрання віршів, тт. I-II, СПБ, 1876 (ред. М. М. Стасюлевича
вперше об'єднані посмертні вірші Т.)
Повне зібрання творів, тт. I-IV, СПБ, 1884 (ред. кн. Д. М. Цертелєва
надалі це вид. механічно передруковувалося аж до 1907)
Повне зібр. соч., 4 тт. (12 книг), вид. А. Ф. Маркса (прилож. до журн. «Нива»), СПБ, 1907-1908 (ред. П. В. Бикова, критико-біографіч. Нарис С. А. Венгерова
найбільш повне вид.)
Повне зібрання творів. Вступ. стаття, ред. і приміт. І. Ямпільського, вид. «Радянський письменник», (Л.), 1937 (у серії: «Бібліотека поета», під ред. М. Горького
найповніше вид. віршів Т.)
Вірші, вид. те ж, (Л.), 1936 («Бібліотека поета». Мала серія, № 41. Вступ. стаття, ред. і приміт. І. Ямпільського). Листи: крім листів, що увійшли до т. IV вид. 1908, див. листи Т. до М. М. Стасюлевича в кн.: М. М. Стасюлевича і його сучасники в їх листуванні, т. II, СПБ, 1912
до А. М. Жемчужникову - «Російська думка», М. - П., 1915, кн. XI
до А. А. Фета - В кн.: Мої спогади А. Фета, ч. II, М., 1890.
II. Салтиков-Щедрін, Повна. зібр. соч., т. V (Про «Кн. Срібному»)
Соколов Н. М., Ілюзії поетичної творчості. Епос і лірика гр. А. К. Толстого, СПБ, 1890
Котляревський Н., Старовинні портрети, СПБ, 1907
Венгеров С. А., Олексій Толстой (критико-біографічний нарис) у кн.: Повна. зібр. сочин. Т., вид. А. Ф. Маркса, т. I, СПБ, 1907
Денисюк Н., Гр. А. К. Толстой. Його час, життя і твори, М., 1907
А. К. Толстой. Його життя і твори, Збірник історико-літературних статей. Сост. В. Покровський, 2-е вид., М., 1908
Назаревский Б., Гр. А. К. Толстой. Його життя і твори, М., 1911
Кондратьєв О. А., Гр. А. К. Толстой. Матеріали для історії життя і творчості, Петербург, 1912
Lirondelle A., Le poète A. Tolstoï, P., 1912.
III. Бібліографіч. вказівки див Повна. зібр. соч., Т., вид. А. Ф. Маркса, т. IV, СПБ, 1908 (упор. П. В. Биков), і в згаданих вище книгах А. Кондратьєва, A. Lirondelle.
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://feb-web.ru/