Ю. Д. Апресян
Завдання даної статті полягає в тому, щоб привернути увагу до лексикографічним аспектам ряду явищ, які раніше не розглядалися під цим кутом зору. Вона примикає до нещодавно опублікованих робіт автора, присвяченим типам лексикографічної інформації для тлумачного словника як компонента інтегрального лінгвістичного опісанія1. Серед цих типів комунікативна інформація, або відомості про актуальний членуванні пропозиції, займає особливе місце.
Комунікативна структура - властивість не слова, а пропозиції або навіть висловлювання. Тому здається, що вона не може представляти будь-якого лексикографічного інтересу. Однак матеріали, введені в науковий обіг дослідниками комунікативної організації речення в останні 20-30 лет2, показують, що у формуванні комунікативної структури пропозиції можуть брати участь і слова.
У тих випадках, коли комунікативні функції слова лексікалізовани (тобто коли слово має постійний комунікативний статус) і при цьому не виводяться з будь-яких інших описуваних в словнику властивостей, вони, звичайно, підлягають лексикографії-чеський фіксації. Якщо ж комунікативна функція не лексікалізована або якщо вона виводиться з якихось інших реєструються в словнику властивостей слова, вона не повинна фіксуватися безпосередньо в його словникової статті. Короткому огляду таких функцій і присвячена наша стаття. Проте ми визнали корисним предпославши власне огляду кілька вступних зауважень з метою уточнити термінологію, використовувану для опису комунікативної структури речення.
Комунікативні осі та їх лексикографічна релевантність
При описі комунікативної організації речення в літературі використовуються пари (корелюють) понять "тема / рема", "топік / коментар (фокус)", "дане / нове", "определеннос / невизначене", "відоме / невідоме", "пресупозиція / ассерція "3.
У лексикографічному дослідженні комунікативних властивостей слів виникають три питання: 1) які з перерахованих опозит-цій дійсно автономні, а які дублюють один одного? 2) чи всі ці опозиції мають власне комунікативну (а не семантичну) природу? 3) які з них можуть виражатися лексично?
1. З шести опозицій достатньо автономними представляються чотири: тема / рема, дане / нове, певне / невизначений, пресупозиція / ассерція. Поняття топіка / коментарю (фокуса) дублюють традиційні поняття теми/реми4. Аналогічним чином відоме / невідоме - інші назви для даного / нового.
Розгляду заслуговує питання про те, описують чи поняття "тема / рема" і "дане / нове" різні комунікативні осі пропозиції або це теж різні імена єдиної осі. У літературі з цього приводу існують серйозні розбіжності, вирішення яких не може відсутністю конструктивних визначень зазначених понять.
Темою зазвичай вважається "вихідний пункт висловлювання", "предмет повідомлення", а ремой - "те, що повідомляється про тему". До цього іноді додають, що рема - це "компонент, вклю-чающих слово з головним фразовою наголосом" і розташований (у випадку так званого об'єктивного порядку слів) в кінці речення. Даним вважається те знання, яке, за припущенням мовця, знаходиться в свідомості слухача в момент висловлювання. Новим вважається те знання, яке вводиться у свідомість слухача висловлюванням.
З цих визначень цілком конструктивним можна вважати лише визначення реми, але й воно не охоплює всіх потрібних випадків. Ніякі більш універсальні і одночасно досить конструктивні визначення розглянутих понять на нинішній стадії розробки проблеми, мабуть, неможливі. Втім, в лексикографічному дослідженні вони і не потрібні. Щоб лексикографічно обгрунтувати ту точку зору, що тема / рема і дане / нове - різні комунікативні осі висловлювання, досить виконати більш слабке умова, а саме: досить вказати неспівпадіння у засобах маркування теми / реми, з одного боку, і даного / нового - з інший, і на цій основі навести приклади "зворотного" розподілу полюсів (тема = нове, рема = дане).
Головним засобом маркування даного, на противагу темі, вважаються анафоріческіе слова (вказівні та неозначені займенники, артиклі та інші подібні засоби). Розглянемо наступний текст: В англійській мові відмінки збереглися тільки в системі займенників. У французькій мові (тема, новий) спостерігається така ж картина (рема, дане). Тема другого речення є одночасно новим, тому що французька мова вперше вводиться в розгляд. Рема другого речення є одночасно даними, тому що вираз така ж картина представляє собою анафорическую відсилання до старого, тобто до вже введеного у свідомість слухача знання про збереження відмінків лише в системі займенників. СР інший варіант другого речення: Така ж картина (тема, дане) спостерігається (і) у французькій мові (рема, нове). Тут має місце "пряме" розподіл "тема = дане, рема = нове".
Цікавим засобом членування пропозицій на дане і но-ше (може бути, і на певний / невизначене), не обслуговують членування на тему і рему, є різне узгодження присудка з підметом, вираженим кількісної групою. СР два вислови: У складі фінішувала групи було два голландця - У складі фінішувала групи були два голландця. У першому з них присудок має форму од. числа середовищ. роду. У таких умовах підлягає - це чисто класифікувалали-цірующая іменна група, котра вводить нове знання. У другому висловлюванні присудок має форму мн. числа. Тоді підля-ний може бути й ідентифікує іменний групою, тобто даними: 'ті самі два голландця, про які вже йшла мова'. Що стосується членування на тему і рему, то воно в обох випадках однаково: У складі фінішувала групи - тема, було (були) два голландця - рема.
2. З розглянутих вище понять власне комунікативну структуру пропозиції утворюють тема / рема. Кожна з інших опозицій - дане / нове, певне / невизначений, пресупозиція / ассерція - представляє собою все більш істотне зрушення від власне комунікативної структури пропозиції до його семантичній структурі. Цей зсув стає особливо помітним при зіставленні безумовно комунікативних понять теми / реми, з одного боку, і безумовно семантичних понять пресуппозиції / ассерцію - з іншого.
Тема і рема - не лише елементи формальних уявлень пропозиції на всіх рівнях, починаючи з синтаксичного, але й частини реальних пропозицій. Кордон між темою і ремой не може проходити всередині лексеми або граммеми, тобто всередині їх семантичних уявлень. Розглянемо, наприклад, речення типу Петя так і не прийшов. Частина такої пропозиції ліворуч від частки так і не утворює тему, а частина пропозиції праворуч від неї - РЕМу.
Пресупозиції і ассерція членують на дві полярні області не реальні пропозиції, а формальні подання пропозицій на семантичному рівні. Кордон між ними може проходити де завгодно. Зокрема, вона може розсікати фрагмент семантичного представлення, відповідає одній лексемі або граммема. У пропозиціях типу Петя так і не прийшов семантичний матеріал розподілений між пресуппозициями і ассерцію наступним чином. Пресуппозіциі: 'Передбачалося, що Петя прийде чи може прийти; приходу Петі чекали довгий час ". Ассерція: 'Петя не прийшов'. Тут дано, по суті, тлумачення частки так і не.
На тему / РЕМу членуються тільки одиниці, що мають сентенціальний статус. На Пресупозиція / ассерцію членуються семантичні подання будь-яких змістовних одиниць мови, включаючи лексеми та граммеми. СР вище тлумачення частки так і не.
У наступній опозиції - дане / нове - представлені і комунікативне, і семантичне початку. Комунікативне початок виявляється у тому, що на дане / нове членуються тільки одиниці, що мають сентенціальний статус, причому даному і новому відповідають фізично виділимість частини висловлювань. Семантичне початок виявляється у тому, що членування на дане / нове служить засобом класифікації знань комунікантів про поточну ситуацію і про світ взагалі. Оскільки комунікативний початок в опозиції дане / нове досить сильно, вона буде врахована в подальшому викладі.
В опозиції певне / невизначений безумовно переважає семантичне початок. Визначеність / невизначеність описують не власне знання слухача, а лише його здатність ототожнювати (вибирати, знаходити) ті об'єкти дійсності, які мовець має на увазі. Вони, отже, характеризують тільки іменні групи і не задають "маршруту" осмислення всього висловлювання. Тим самим є підстави не вважати їх власне комунікативної віссю висловлювання і надалі в розрахунок не приймати.
3. Головними засобами членування пропозиції на тему / РЕМу визнаються порядок слів та інтонація. Лексичні засоби звичайно характеризуються як додатковий засіб актуального членування. З чисто кількісної точки зору порядок слів та інтонація дійсно є основними засобами членування пропозиції на тему і рему. Якщо ж ранжувати такі кошти за їх відносної силі, то в цій ієрархії домінуюче становище займуть лексичні засоби, тому що саме вони є головним змістовним засобом мови.
У самому справі, якщо лексема закріплюється в якійсь комунікативної функції, то комунікативна організація пропозиції, індукована такий лексемою, не може бути скасована ніякими іншими засобами - ні порядком слів, ні навіть інтонацією. Візьмемо, наприклад, підсилювальну частку навіть, марковану синтаксичну групу, ліворуч від якої вона стоїть, як реми висловлювання. Рематична статус такої групи непорушний. Так, у пропозиціях Навіть дорослі сміялися, Сміялися навіть дорослі незалежно від порядку слів та інтонації РЕМу пропозиції утворює група підмета. Цікаво, зокрема, що навіть не вимагає обов'язкового акцентного виділення реми предложенія5. Акцентне виділення може переміститися з реми на саме слово навіть - комунікативна організація пропозиції від цього анітрохи не постраждає. СР наступний приклад Т. М. Ніколаєвої: Знав він всіх мужиків, навіть з далеких сіл (з головним фразовою наголосом на далеких) і Знав він всіх мужиків, навіть з далеких сіл (з головним фразовою наголосом на навіть). Головною ремой в обох випадках буде група з далеких сіл.
Інша комунікативна вісь висловлювання - дане / нове - створюється в першу чергу саме лексичними засобами (див. вище).
Можна виділити два основних типи комунікативних функцій лексем - парадигматичні та синтагматичні (поєднує-мостние). У першому випадку сама дана лексема виконує певну комунікативну функцію, скажімо, є ремой пропозиції. Такі, наприклад, дієслова продовжуватися і припинятися, які "при будь-якому положенні у фразі, навіть при початковому, тяжіють до Рема" 6, порівн.: Продовжується посадка в літак, де підлягає "виштовхується в тему". Такі власне комунікативні функції лексеми підлягають фіксації в спеціальній комунікативної зоні її словникової статті. У другому випадку лексема надає певну комунікативну функцію (наприклад, ту ж функцію реми) якоїсь зовнішньої по відношенню до себе частини висловлювання. Така лексема навіть, див. приклад вище. Лексикографічно сполучувані комунікативні функції повинні фіксуватися не в зоні комунікативних властивостей лексеми, а в зоні її синтактики, усередині якої передбачається підзона комунікативних сочетаемостних властивостей лексеми.
Парадигматичні комунікативні функції лексем
Теоретично ніщо ніби не суперечить тому, щоб мова мав лексемами, що мають комунікативні функції теми / реми і даного / нового. Проте фактично в російській мові нам відомі лише лексеми, що закріплюються у функції теми і реми. При цьому ми не враховуємо анафоріческіх займенників, за якими закріплена функція даного, оскільки для них вона є виводиться і, отже, безпосереднього лексикографічного інтересу не представляє.
Відзначимо дві особливості російських лексем, що мають стійкі парадигматичні комунікативні функції. Перша полягає в тому, що комунікативна спеціалізація лексеми зазвичай супроводжується спеціалізацією синтаксичної: лексема закріплюється в певній синтаксичної конструкції. Друга особливість полягає в тому, що лексеми, що виконують функцію реми, мають ще й семантичну спеціалізацію. Вони позначають, як правило, надмірне відхилення чого-небудь від норми, а саме від норми кількості, інтенсивності, розміру і т.п.
У відомій монографії В. А. Бєлошапкова 7 описані російські тема-рематична конструкції типу Хто бал незадоволений (тема), так це Іван Іванович (рема); За що заплатили дорого (тема), так це за мережива (рема); Ось де я не міг би працювати (тема), так це в термічке (рема). Їх перша (тематична) частина відкривається групою, яка містить відносний займенник, а друга (рематична) - часткою так це (з варіантами це і так).
До сказаного слід додати, що перше речення, що є темою, в свою чергу розпадається на тему і рему, причому функцію теми виконує відносний займенник. Лексикографічно цікаво те обставина, що цю функцію може виконувати далеко не всяке відносний займенник. Вона властива словами хто, що, де, куди, коли, але, наприклад, не словами чому, як, скільки, який. СР сумнівність або неможливість пропозицій:? Чому він не приїхав, так це за хвороби; * Скільки він заплатив, так це п'ять рублів; * Як він це зробив, так це добре; * В якій формі він відмовився, так це в категоричній. Отже, здатність формувати тему є особистим властивістю окремих лексем і повинна тому фіксуватися в словнику.
Перейдемо до функції реми. Ми вже звернули увагу на те, що лексичні одиниці в цій функції позначають, як правило, надмірне відхилення від норми кількості, інтенсивності, розміру. Це і зрозуміло. Рема - природне місце для інформації про властивість, що вражає уяву своєю грандіозністю або повнотою прояви. Додамо, що переважна частина таких лексичних одиниць позначає відхилення в бік більшого полюса відповідної шкали, хоча це й не обов'язково.
Характернейшая синтаксична функція абсолютно рематі-чеських лексичних одиниць - функція предикатива. Розглянемо найбільш цікаві лексикографічні типи.
Почнемо з складових прикметників, утворених шляхом злиття форм на-им з короткою формою на-о,-а, і від однієї і тієї ж основи, наприклад: темним-темно, голим-голо, повним-повнісінько, червоним-червоно, чорним- чорна і т. п. Ср: Кругом було темним темно; Книг у будинку повним-повнісінько, а читати їх нікому; Ніч була чорним-чорна. Утворення таких складових прикметників, завжди виконують функцію реми, лексично досить жорстко обмежена. СР неможливість * довгим-довго, * важким-важко, * розумним-розумно, * веселим-весело. Не випадково В.В. Виноградов вважає цей тип складних слів непродуктівним8. Отже, рематична функція таких прикметників, як і сама можливість їх утворення, повинна фіксуватися в їх словникових статтях.
Цікаво, що утворене аналогічним чином підсилювальне наріччя давним-давно може виконувати не тільки функцію реми, а й функцію теми, порівн.: ... Любили ми, звичайно, один одного давним-давно (рема) (М. Булгаков) - Колись то давним-давно (тема) жив у цьому селі один багатий мірошник.
Інший лексикографічно цікавий клас рематична одиниць - субстантивні, адвербіальние і віддієслівні слова і звороти зі значенням незвично великої кількості чи інтенсивності чого-небудь. До цього класу належать такі групи лексичних одиниць:
1) предикативні іменники і субстантивні фраземи безодня, загибель, купа, маса, непочатий край, прірва, прірва, тьма-тьмуща, сила-силенна;
2) предикативні прислівники і прислівникові фраземи без ліку, без числа, видимо-невидимо, до біса, як собак нерізаних, по горло, як кіт наплакав;
3) предикативні віддієслівні фраземи і застиглі дієслівні обороти типу дівати нікуди, (хоч) завались, залийся, кіт наплакав, кури не клюють, немає числа, (хоч) греблю гати, раз два і все, хоч відбавляй; синтаксично всі вони еквівалентні щойно згаданим прислівники.
Цікаву підгрупу таких лексичних одиниць утворюють фраземи дихнути ніде, голку ніде встромити, кроку ступити ніде, яблуку ніде впасти тощо, що мають значення надвисокої ступеня концентрації кого-/чего-лібо. Загальним семантичним властивістю розглянутих фразем є вказівка на те, що надвисока ступінь концентрації розглядається як наслідок великої кількості кого-/чего-лібо (а, наприклад, не як наслідок того, що малий об'єм). Наведемо кілька типових прикладів: Роботи було по горло; Уж цього добра хоч відбавляй; Гостей набігло повним-повнісінько (видимо-невидимо, тьма-тьмуща. - Ю.А.), а їжі в будинку - як кіт наплакав; У нас, і правда, дівати було нікуди цієї самої мадери. Та всі ми, холопи, потягали. Вино панське, а ми її дуром, замість квасу (І. Бунін);
Е, та у вас, громадянин, червінців-то кури не клюють. Ти б зі мною поділився! А? (М. Булгаков).
Укладемо цей огляд рематична предикативом "називним предикативним з тавтологічне орудний підсилення для вираження одного поняття" 9. Він був помічений ще А.А. Шахматовим10 і докладно описаний Н.Ю. Шведової 11. Він утворюється повторенням у твор. відмінку деяких іменників зі значенням дуже позитивної або (частіше) дуже негативною оцінки, пор.: бовдур-Балбесом, телепень-йолопом, дурень-дурнем, молодець-молодецьки, орел-орлом, пень-пнем, свиня-свинею, хмара-хмарою і т. п.
Підкреслимо зростаючу лексикалізованого і, таким чи-тельно, "лексікографічность" розглянутій конструкції .. За даними Н.Ю. Шведової, "початкове функціонування таких поєднань ... не знало лексичних обмежень: поєднання з орудний посилення могли утворювати слова будь-якого значення" 12, пор.: Сорт-сортом, зразок-зразком. У сучасному ж мовою можливість такої конструкції повинна зазначатися полексемно, тому що навіть для лексем зі значенням негативної або позитивної оцінки вона не завжди допустима, порівн. сумнівність? негідник-негідником,? геній-генієм.
Орудний посилення в синтаксичній функції предикатива завжди рематічен. СР наступні приклади, запозичені зі згаданих вище робіт: А як засів у нього дурень, / То ідол став бовдур-йолопом (Крилов); Ось і з батьком та з матір'ю живе, а сирота-сиротою (А. М. Островський); Мужічіще бик -биком, а пика в нього рівно нарошно вигадали (П. Бажов).
До цих пір ми розглядали рематична предикативу. Відзначимо ще одну рематична конструкцію з підсилювальним кількісним значенням, в якій рематична елемент - іменник мн. числа в твор. відмінку - виконує функцію обставини часу. Семантика таких обставин була описана М.В. Всеволодовой13, розмежувавши випадки типу Днем веде наукові виміри, а вечорами читає ("розділову час, не повністю зайняте дією") і випадки типу Годинами просиджувала вона біля рояля ("розділову час, повністю за-нятое дією"). Додамо до цієї характеристики, що обставини першого типу позначають просту локалізацію дії в часі (вечорами = 'у вечірній час') і можуть перебувати як у Рема, так і в темі висловлювання, пор.: Я читаю вечорами (рема) - Вечорами (тема ) я читаю. Обставини другого типу - це дісно обставини тривалості. Проте від звичайних обставин тривалості (читати годину) вони відрізняються тим, що містять наступний оцінний компонент (значення підсилювальні): 'мовець вважає період, зайнятий дією, надзвичайно довгим'. СР на додаток до наведених прикладів: пропадав там цілодобово (цілими ночами); Тижнями (місяцями; роками) не відвідував рідних; Століттями люди билися над загадками Всесвіту. Підсилювальний компонент робить їх ремой висказиванія14. Сказаного, однак, недостатньо для виправдання лексикографічного інтересу до даної конструкції. Для цього необхідно, по-перше, виявити іменники, які у зазначеній граматичній формі і синтаксичної функції абсолютно рематичний. По-друге, необхідно показати, що їх абсолютна рематичний невиведені з їх семантики (тобто як значення відрізок часу ').
Обома цими властивостями володіють іменники годину, добу, тиждень, місяць, рік, десятиліття, століття, століття, тисячоліття. У розглянутій граматичній формі і синтаксичної функції вони ні за яких обставин не можуть бути темою висловлювання. З іншого боку, їх абсолютну рематичний не можна вивести з їх семантики, тому що інші іменники зі значенням відрізків часу можуть мати і тематичну функцію, пор.: Хвилина (Хвилинами йому здавалося), ранок, вечір, ніч (Вечорами (ночами) він подовгу гуляв ).
На користь лексикалізованого рематична функції розглянутих іменників свідчить і той факт, що ані цієї синтаксичної, ні цієї комунікативної функції немає в назв місяців і днів тижня, пор. неможливість * лютого (понеділок) він сидів у бібліотеці, працюючи над дисертацією. Остання заборона спокусливо спробувати мотивувати тим, що форми типу * лютого (понеділок) не можуть позначати безперервного часу: між двома найближчими лютого (понеділок) розташовуються інші місяці (дні тижня). Неспроможність такої мотивації слід з того, що назви сезонів, які повинні були б підкорятися тому ж забороні, насправді йому не підпорядковуються. СР приводяться М.В. Всеволодова приклади: Хто здатний цілими веснами бродити по прокинувся перелісках ... (Літ. газета); Цілими зимами кіно не було (розмовна мова). Це зайвий раз підкреслює, що рематичний всіх названих вище лексем повинна фіксуватися в їх словникових статтях.
Синтагматичні комунікативні функції лексем.
Комунікативно значуща лексема може виділяти зовнішнє по відношенню до себе частину висловлювання, з якою вона синтаксично пов'язана, в якості теми, реми, даного чи нового. Тема-рематична функції лексем описувалися багаторазово. Функцію тематизації виконують частинки а, ж,-то, близькі до них обороти що стосується, що до і деякі інші лексичні едініци15, пор.: Ось тобі і ендурци ... А ми-то все життя вважали їх дурнями (Ф. Іскандер); Я ж став проводити вечори в суспільстві Олени, милою і простої дівчини ... (І. Бунін).
До рематізірующім одиниць відносяться частинки навіть, зате, і, саме, якраз, лише, не, только16, прислівникові обороти по крайней (меншою) мірою, дієслово надаватися, дієслівні обороти і формули треба сказати (помітити, підкреслити), уявіть-собі, зізнаюся, зізнайтеся, хочу похвалитися і т. п., пор.: І бідняк може бути щасливий, Только осли кричали самі по собі, і голос їх був самотній, як голос пророка (Ф. Іскандер); Таке було життя креслення, який мені хизувався, - в свідомість і. на слова я це намагаюся перенести лише зараз (А. Блок); Виявляється, в декількох кілометрах від мосту винесло труп коня (Ф. Іскандер).
Перейдемо до більш складним синтагматическим комунікативних функцій, а саме до маркування даного і нового. Розглянемо насамперед частинки теж і також, яким присвячена велика література17. Концепція, яка стане відправною точкою для наших подальших міркувань, була сформульована Є.В. Падучева, хоча її основні елементи містилися вже в першій роботі А. Богуславського.
На думку Є.В. Падучева, ударна частка теж і безударна також служать для встановлення асоціативних зв'язків між темою Т1 і ремой R1 містить їхні пропозиції, з одного боку, і темою Т0 або ремой R0 попереднього предложелія - з іншого.
Ударне теж вживається в тому випадку, коли рема даної пропозиції входить в асоціативний зв'язок типу "схожість" з ремой або темою попереднього пропозиції, а тема даної пропозиції - в асоціативний зв'язок типу "протиставлення" з темою або ремой попереднього пропозиції, пор.: Гість ( Т0) мовчав (R0). Господар (Т1) теж мовчав (R1) (схожість між R1 і R0, протиставлення Т1 і Т0); Поет пишається (Т0) своїм родом (R0); про свою африканської крові (Т1) він теж згадує з насолодою (R1) (схожість між R1 і Т0, протиставлення Т1 і R0).
Безударное також вживається в тому випадку, коли рема даної пропозиції входить в асоціативний зв'язок типу "протиставлення" з ремой або темою попереднього пропозиції, а тема даної пропозиції - в асоціативний зв'язок типу "схожість" з ремой або темою попереднього пропозиції, пор.: Гість ( Т0) мовчав (R0). Мовчав (Т1) також і жозяін (R1 протиставлення R1 і Т0, схожість між Т1 і R0); Потрібно (Т0) прибрати квартиру (R0). Необхідно (Т1) також полагодити годинник (R1) протиставлення R1 і R0, схожість між Т1 і Т0).
Думка про те, що ударне теж і безударное також, незважаючи на далеко, що йде подібність значень, в чомусь протиставлені один одному і що їх протиставлення пов'язано з комунікативною організацією тексту, здається нам глибокої та плідної. Однак конкретно відмінність між теж і також ми б описали інакше.
Перш за все, відзначимо синонимию також і частки також в. Остання навіть більш звичайна в розглянутому значенні, ніж ізольоване також, пор.: Мовчав також і господар vs. ? Мовчав також господар. У світлі цього слід переглянути останній відтворений нами приклад як містить інше значення також. Дійсно, в ньому не можна замінити також на також і, порівн. сумнівність? Слід також і полагодити годинник. Це також (воно, до речі, може бути ударним) квазісінонімічно часткам ще й крім того, пор.: Необхідно також (ще, крім того) полагодити годинник. Коль скоро також тут інше, відпадає необхідність стверджувати, що прибирання квартири і лагодження годин в розглянутому прикладі протиставлені. Тут природніше угледіти схожість, оскільки йдеться, що й квартиру, і годинники потрібно привести в порядок.
По-друге, метамовна поняття "асоціативний зв'язок типу 'подібність'" і "асоціативний зв'язок типу 'протиставлення'" ми пропонуємо перевести в чисто мовної план і інтерпретувати як (суб'єктивне) думку мовця про подібність або противопоставленности об'єктів. Відповідні смислові компоненти повинні бути включені безпосередньо до тлумачення аналізованих частинок. Х теж Р = Р також і X = '(a) Існує Y, відмінний від Х-а, такий, що R (Y); (б) Р (X); (в) Хто говорить вважає, що між R (Y) і Р (X) є схожість '. Тут (а) - пре-супозиції, (б) - ассерція, (в) - модальна рамка. Вміст теж і також і вичерпується компонентами (а) і (в). При цьому в пресуппозиції встановлюється противопоставленность Х-а якимось іншим об'єктам, а в модальної рамці - подібність приписуваних Х-у і цим об'єктам властивостей.
Ці тлумачення обслуговують більш широке коло ситуацій, ніж визначення Є.В. Падучева. Розглянемо наступний приводиться В. Гірке приклад: Ви промишляли (Т0) ще й іконами (R0). Вони (Т1) теж не виявлені (R1). Рема другого речення - виявлено. Цілком очевидно, що ця рема не входить в асоціативний зв'язок ні з Т0, ні з R0. Між тим, якщо підставити в цей текст замість останнього речення його тлумачення, вийде цілком природна інтерпретація: '(а) Існує X, відмінний від ікон, такий, що Р (X); (б) Ікони не виявлені; (в) Хто говорить вважає , що між незнаходженням ікон і Р (X) [незнаходженням Х-а, його зникненням, нелегальним збутом або якимось іншим станом, який можна уподібнити невиявлення] є схожість '.
По-третє, справа, як нам здається, не стільки в темі і Рема, скільки в даному і новому, бо теж і також (і) - анафоріческіе частинки. Їх семантичне схожість експлікована в наведеному вище тлумаченні. Різниця ж між ними, як і припустила Є.В. Падучева, полягає у "комунікативної зворотності", але трохи іншого роду: теж маркує попередню йому частину висловлювання як нове, а наступну - як старе: Гість мовчав. Господар (нове) теж мовчав (старе); також (і), навпаки, маркує попередню йому частину висловлювання як старе, а наступну - як нове: Гість мовчав. Мовчав (стара) також і господар (нове).
Цікава в цьому відношенні і частка і, проаналізована (з іншої точки зору) в згадуваній роботі В. Гірке 18. Вона теж анафорічна і, мабуть, майже повністю синонімічна частці також (і). Розглянемо приклад: Клімат Чити надав гарний вплив і на Івашева = '(a) Існують люди, відмінні від Івашева, на яких клімат Чити надав гарний вплив; (б) Клімат Чити надав гарний вплив на Івашева'. Частина пропозиції ліворуч від частинки і утворює дане, а частину праворуч від неї - нове.
Розглянемо ще фразу дуже потрібно, на яку в зв'язку з питанням про іронічному запереченні звернув увагу Д.М. Шмелев19, який окреслив ряд просодических і сочетаемостних властивостей цієї фраземи, що відрізняють її від вільного словосполучення дуже потрібно. Ср: Дуже æ потрібно радитися - Дуже потрібно æ порадитися. Відзначимо одну цікаву комунікативне властивість цієї фраземи. Вона маркує наступну за нею інфінітивні групу як даного, тобто вже наявної у свідомості комунікантів інформації. Сама ж вона несе, за контрастом, нову інформацію. Дійсно, висловлювання типу Дуже потрібно радитися з ним доречно лише в ситуації, коли співрозмовник говорить (або яке-то третя особа) подав думку порадитися з ним, а сам мовець, мимохідь пославшись на наявність такої думки, у своєму власному висловлюванні висловлює рішучу відмову слідувати йому.
Всі перераховані синтагматичні комунікативні функції лексем повинні реєструватися в їх словникових статтях, а саме в зоні синтактики (сполучуваності). Ми спробували показати, яке важливе місце серед сочетаемостних властивостей лексеми займають її комунікативні сполучувані свойства20.
Список літератури
1 Апресян Ю. Д. Інтегральне опис мови і тлумачний словник / / ВЯ. 1986. # 2; Він же. Деякі наслідки з єдиної моделі мови для машинних фондів / / Машинний фонд російської мови: Ідеї та судження. М.: Наука, 1986.
2 Див в особливості: Шведова Н. Ю. Нариси з синтаксису російської розмовної мови. М.: Изд-во АН СРСР, 1960.
3 Змістовне обговорення цих опозицій див. в роботах: Ковтунова І. І. Сучасна російська мова: Порядок слів і актуальне членування речення. М.: Просвещение, 1976; Чейф У. Дане, контрастивної, визначеність, підмет, топіки і точка зору / / Нове в зарубіжній лінгвістиці. М.: Прогрес, 1982. Вип. 11: Сучасні синтаксичні теорії в американській лінгвістиці. С. 281-282, 293-296; Падучева Е. В. Висловлювання і його співвіднесеність з дійсністю (референціальние аспекти семантики займенників). М.: Наука, 1985. С. 109-120. Ми дотримуємося цих робіт, а проте не у всіх деталях.
4 Мається на увазі поняття фокусу пропозиції. СР поняття фокусу зв'язного тексту, відмінне від поняття реми (Степанов Ю. С. У пошуках прагматики: (Проблема суб'єкта) / / Изв. АН СРСР. Сер. літ. і яз. 1981. # 4. С. 330-331).
5 Див: Ніколаєва Т. М. Функції часток у вислові: На матеріалі слов'янських мов. М.: Наука, 1985. С. 124. Про рематізірующей функції навіть див.: Крейдлш Г. Є. Лексема навіть / / Семіотика та інформатика. М., 1975. Вип. 6. С. 103.
6 Падучева Е. В. Указ. соч. С. 105.
7 Бєлошапкова В. А. Сучасна російська мова: Синтаксис. М.: Вищ. шк., 1977. С. 152-153.
8 Виноградов В. В. Російська мова: Граматичне вчення про слово. М.; Л.: Учпедгиз, 1947. С. 346.
9 Пєшковський А. М. Російський синтаксис у науковому освітленні, 7-е вид. М.: Учпедгиз, 1956. С. 280.
10 Шахматов А. А. Синтаксис російської мови. Л.: Учпедгиз, 1941. С. 189, 221, 224.
11 Шведова Н. Ю. Указ. соч. С. 69 і слід.
12 Там же
13 Всеволодова М.В. категорія іменний темпоральності та закономірності її мовленнєвої реалізації; Дис. ... докт. філол. наук. М., 1983. С. 316, 346; см також: Граматика російської мови. М.: Изд-во АН СРСР, 1960. Т.2: Синтаксис. Частина перша. С. 135-136, 590-591, Російська граматика. М.: Наука, 1980. Т. 2: Синтаксис. С. 44.
14 Відзначимо паралельні конструкції з обставинами способу дії і кількості, що утворюються на основі іменників зі значенням ємності або сукупності, пор.: Ложками (тема, спосіб) спагетті не їдять - Він їв чорну ікру ложками (рема, підсилювальні); Декількома безладними натовпами (тема , сукупність) студенти стікалися на площу - Народ валив юрбами (рема, підсилювальні).
15 Див: Ковтунова І. І. Указ. соч. С. 11; Бєлошапкова В. А. Указ. соч .. С. 152; Падучева Е. В. Указ. соч. С. 116.
16 Функції часток навіть, не, тільки описані в кн.: Богуславський І. М: Дослідження з синтаксичної семантиці: сфери дії логічних слів. М.: Наука, 1985.
17 Див, наприклад: Ковачева М. М. Про деякі випадки вживання теж у також / / Нариси з методики викладання російської мови іноземцям. М.: Изд-во УДН, 1964. Вип. 2; Богуславський А. До питання про вторинний позначенні певного змісту в російській зв'язковому тексті / / НДВШ. Філол. науки. 1969. # 6; Падучева Е. В. ТЕЖ і ТАКОЖ: Взаємини актуального членування і асоціативних зв'язків. Попередні публікації Ін-ту укр. яз. АН СРСР. М., 1974. Вип. 55; Гірке В. До питання про функції слів і, теж, також / / Нове в зарубіжній лінгвістиці. М.: Прогрес, 1985. Вип. 15: Сучасна зарубіжна русистика; Bogusławski A. ALSO from ALL SO: On a set of particles in service of efficient communication / / Journal of Pragmatics. 1986. N 10.
18 Гірке В. Указ. соч. С. 97 і слід.
19 Шмельов Д.М. Експресивно-іронічне вираження заперечення і негативної оцінки в сучасній російській мові / / ВЯ. 1958. # 6.
20 Автор висловлює подяку І.М. Богуславському, Л.Л. Іомдіну і В.З. Саннікова за ряд критичних зауважень, що стосуються змісту статті.