Зміст
1. Організація робіт з технічної експлуатації будівель і споруд
2. Види ремонтів
3. Технічний стан будинку
4. Види износов
5. Термін служби будинків
6. Експлуатаційні вимоги до будівель
7. Капітальність будівель
8. Прийняття в експлуатацію нових будинків
9. Методика оцінки технічного стану будівельних конструкцій будівель
Список літератури
1. Організація робіт з технічної експлуатації будівель і споруд
Технічна експлуатація будівель - це комплекс заходів, які забезпечують безвідмовну роботу всіх елементів і систем будинку протягом не менш нормативного терміну служби, функціонування будівлі за призначенням.
Функціонування будівлі - безпосереднє використання будівлі за призначенням, виконання ним заданих функцій. Використання будівлі за призначенням, часткове його пристосування під інші цілі знижують ефективність функціонування будівлі, так як використання будівлі за призначенням є основною частиною його експлуатації. Функціонування будівлі включає в себе період від закінчення будівництва до початку експлуатації, період ремонту.
Технічна експлуатація будівель включає в себе технічне обслуговування, систему ремонтів, санітарне утримання.
Система технічного обслуговування будівель включає в себе забезпечення нормативних режимів і параметрів, налагодження інженерного обладнання, технічні огляди несучих і огороджувальних конструкцій будівель.
Система ремонтів складається з поточного і капітального ремонту. Санітарне утримання будівель полягає в збиранні громадських приміщень, прибудинкової території, збір сміття.
Завдання експлуатації будівлі полягають у забезпеченні безвідмовної роботи його конструкцій, дотримання нормальних санітарно-гігієнічних умов, правильному використанні інженерного обладнання; підтримці температурно-вологісного режиму приміщень; проведення своєчасного ремонту; підвищення ступеня благоустрою будівель і т.д.
Тривалість безвідмовної роботи конструкцій будівель і його систем неоднакова. При визначенні нормативних термінів служби будівлі беруть безвідмовний термін служби основних несучих елементів, фундаментів і стін. Терміни служби окремих елементів будівлі можуть бути в 2 - 3 рази менше нормативного терміну служби будинку.
Безвідмовний і комфортне використання будівлі вимагає протягом всього терміну його експлуатації повної заміни відповідних елементів або систем.
За весь термін служби елементи і інженерні системи будівлі вимагають неодноразових робіт з налагодження, попередження та відновлення вносились елементів. Частини будинку не можуть експлуатуватися до повного зносу. У період експлуатації проводять роботи, компенсуючі нормативний знос. Невиконання незначних за обсягом планових робіт може призвести до передчасного відмови конструкції.
У процесі експлуатації будівля вимагає постійного обслуговування і ремонту. Технічне обслуговування будівлі являє собою комплекс з підтримання справного стану елементів будівлі та заданих параметрів та режимів роботи технічних пристроїв, спрямованих на забезпечення схоронності будівель. Система технічного обслуговування і ремонту повинна забезпечувати нормальне функціонування будівель протягом всього періоду їх використання за призначенням.
Терміни проведення ремонту будинків повинні визначатися на основі оцінки їх технічного стану.
Технічне обслуговування будівель включає роботи з контролю технічного стану, підтримання справності, налагодження інженерного обладнання, підготовці до сезонної експлуатації будівлі в цілому, а також його елементів і систем. Контроль за технічним станом будівель здійснюють шляхом проведення систематичних планових і непланових оглядів з використанням сучасних засобів технічної діагностики.
Планові огляди поділяються на загальні і часткові. При загальних оглядах необхідно контролювати технічний стан будівлі в цілому, при проведенні часткових оглядів огляду піддаються окремі конструкції будівлі.
Непланові огляди проводяться після ураганних вітрів, злив, сильних снігопадів, повеней та інших явищ стихійного характеру, після аварій. Загальні огляди проводяться двічі на рік: навесні та восени.
При весняному огляді перевіряють готовність будівель до експлуатації у весняно-літній період, після дії снігових навантажень встановлюють обсяги робіт з підготовки до експлуатації в осінньо-зимовий період, уточнюють обсяги ремонтних робіт на будівлях, включених до плану поточного ремонту в рік проведення огляду.
При підготовці будівель до експлуатації у весняно-літній період виконують такі види робіт: зміцнення водостічних труб, колін, воронок; розконсервування та ремонт поливальної системи; ремонт обладнання майданчиків, відмосток, тротуарів, пішохідних доріжок; розкривають продухи в цоколях; оглядають покрівлю, фасади та т.д.
При осінньому огляді слід перевіряти готовність будинку до експлуатації та осінньо-зимовий період, уточнити обсяги ремонтних робіт на будівлях, включених до плану поточного ремонту наступного року.
До переліку робіт при підготовці будівель до експлуатації в осінньо-зимовий період необхідно включати: утеплення віконних і балконних прорізів; заміну розбитих шибок вікон, балконних дверей, ремонт і утеплення горищних перекриттів; зміцнення і ремонт парапетних огороджень; скління і закриття горищних слухових вікон, ремонт , утеплення і прочищення димовентиляційних каналів; закладення продухів в цоколях будівлі; консервацію поливальних систем; ремонт та укріплення вхідних дверей і т.д.
Періодичність проведення планових оглядів елементів будівель регламентується нормами. При проведенні часткових оглядів повинні бути визначені несправності, які можуть бути усунені протягом часу, відведеного на огляд. Виявлені несправності, які перешкоджають нормальній експлуатації, усувають у терміни, зазначені у будівельних нормах.
2. Види ремонтів
Ремонт будівлі - комплекс будівельних робіт та організаційно-технічних заходів по усуненню фізичного і морального зносу, не пов'язаних зі зміною основних техніко-економічних показників будинку.
Система планово-попереджувального ремонту включає поточний і капітальний ремонти.
Поточний ремонт - ремонт будівлі з метою відновлення справності його конструкцій і систем інженерного обладнання, підтримання експлуатаційних показників.
Поточний ремонт проводиться з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі з моменту завершення його будівництва до моменту поставки на черговий капітальний ремонт. При цьому враховуються природно-кліматичні умови, конструктивні рішення, технічний стан і режим експлуатації будівлі.
Поточний ремонт повинен виконуватися за п'ятирічними і річними планами. Річні плани складають для уточнення п'ятирічних з урахуванням результатів огляду, розробленої кошторисно-технічної документації на поточний ремонт, заходів з підготовки будівель до експлуатації в сезонних умовах.
Капітальний ремонт - ремонт будівлі з метою відновлення його ресурсу із заміною при необхідності конструктивних елементів і систем інженерного устаткування, а також поліпшення експлуатаційних показників.
Капітальний ремонт включає усунення несправностей всіх зношених елементів, відновлення або заміну (крім повної заміни кам'яних і бетонних фундаментів, несучих стін і каркасів) їх на більш довговічні й економічні, що поліпшують експлуатаційні показники мініруемих будівель.
Найважливішою частиною організації капітального ремонту є розробка його стратегії. У теоретичному плані можливі два варіанти ремонту: за технічним станом, коли ремонт починають після появі несправності, і профілактично-попереджувальний, коли ремонт виконують до появи відмови, тобто для його попередження. Другий варіант виконується економічно доцільним. На основі вивчення термінів служби та ймовірності настання відмов можна створити таку систему профілактики, яка забезпечила б безвідмовне утримання приміщень. У практиці технічної експлуатації будівель використовують поєднання двох стратегій.
Надійність будівель в процесі їх експлуатації в міру погіршення стану окремих елементів, вузлів або будинку в цілому може бути забезпечена шляхом профілактичних ремонтів. Основне завдання такої профілактики - попередження відмов. Система планово-попереджувальних ремонтів складається з періодично проводяться ремонтів, обсяги яких залежать від термінів служби конструкцій, матеріалів, з яких вони виготовлені.
3. Технічний стан будинку
Технічний стан будинку в цілому є функцією працездатності окремих конструктивних елементів і зв'язків між ними. Математичний опис процесу зміни технічного стану будівель, що складаються з більшої кількості конструктивних елементів, становить труднощі. Це обумовлено тим, що процес зміни працездатності технічних пристроїв характеризується невизначеністю і випадковістю.
Чинники, що викликають зміни працездатності в цілому і окремих елементів, поділяються на 2 групи: внутрішнього і зовнішнього характеру.
До групи причин внутрішнього характеру відносять:
ü Фізико-хімічні процеси, що протікають в матеріалах конструкцій;
ü Навантаження і процеси, що виникають при експлуатації;
ü Конструктивні фактори;
ü Якість виготовлення.
До групи причин зовнішнього характеру відносять:
ü кліматичні чинники (температуру, вологість, сонячну радіацію);
ü фактори навколишнього середовища (вітер, пил, біологічні фактори);
ü якість експлуатації.
У процесі експлуатації будівель їх технічний стан змінюється. Це виражається в погіршенні кількісних характеристик працездатності, зокрема, надійності. Погіршення технічного стану будинків відбувається в результаті зміни фізичних властивостей матеріалів, характеру сполучень між ними, а також розмірів і форм.
Також причиною зміни технічного стану будівель є руйнування та інші аналогічні види втрат працездатності конструктивними матеріалами.
Повний час експлуатації будівлі можна розділити на три періоди::: вання, нормальної експлуатації, інтенсивного зносу.
З плином часу несучі та огороджувальні конструкції і устаткування будівель і споруд зношуються, старіють. У початковий період експлуатації будівель відбуваються взаємна приробітку елементів; релаксація напружень; осадові явища, викликані зміною і навантаженнями па підстави, деформаціями повзучості в матеріалах, і т.д. Відбувається зниження механічних, міцнісних та погіршення експлуатаційних характеристик конструкцій будівель. Всі ці зміни в конструкціях будівель можуть бути як загальними, так і локальними, вони відбуваються самостійно і в сукупності.
Найбільша кількість дефектів, відмов і аварій доводиться на процес будівництва і в перший період експлуатації будівель і споруд. Головні причини - недостатня якість виробів, монтажу, осаду підстав, температури та вологості зміни і т.д.
Пocтроечний і перший послепостроечний періоди характеризуються приработкой всіх елементів на складній єдиній системі будівлі. У цей час відбуваються зрушення і відрив внутрішніх стін від зовнішніх, усадка, температурні деформації конструкції, повзучість матеріалів і т.д.
Після закінчення періоду підробітки конструкцій та елементів будівель з оточень, після закладення дефектних ділянок у період нормальної експлуатації кількість відмов знижується і стабілізується.
Основними деформаціями цього періоду є раптові деформації, пов'язані з умовами роботи та експлуатації елементів.
Причиною раптових деформацій у часі можуть бути несподівані концентрації навантажень, повзучість матеріалів, незадовільна експлуатація, температури та вологості впливу, неправильне виконання ремонтних робіт.
Третій період, період інтенсивного зносу, пов'язаний з явищами старіння матеріалу конструкцій, зниженням пружних властивостей.
Конструкції та обладнання навіть при нормальних умовах експлуатації мають різні терміни служби і зношуються нерівномірно. Тривалість служби окремих конструкцій залежить від матеріалів, умов експлуатації. На довговічність конструктивних елементів впливає конструктивне рішення і капітальність будівлі в цілому; в будівлях, виконаних з міцних матеріалів і надійних конструкцій, будь-який елемент служить довше, ніж у будинках з недовговічних матеріалів.
4. Види износов
Фізичний знос будинків
Під час експлуатації конструктивні елементи та інженерне обладнання будівель під впливом природних умов і діяльності людини поступово втрачають свої експлуатаційні якості.
З плином часу відбувається зниження міцності, стійкості, погіршуються тепло-і звукоізоляційні, водо-і повітронепроникні якості.
Це явище називається фізичним (матеріальним, технічним) зносом і визначається у відносних величинах (%) і у вартісному вираженні.
Для технічної характеристики стану окремих конструкцій будівлі виникає необхідність визначити фізичний знос будівлі. Фізичний знос - величина, що характеризує ступінь погіршення технічних і пов'язаних з ними інших експлуатаційних показників будівлі певний момент часу, в результаті чого відбувається зниження вартості конструкції будівлі. Під фізичним зносом розуміють втрату будівлею з плином часу несучої здатності (міцності, стійкості), зниження тепло-і звукоізоляційних властивостей, водо-і повітронепроникності.
Основними причинами фізичного зносу є впливу природних факторів, а також технологічних процесів, пов'язаних з використанням будівлі.
Відсоток зносу будинків визначають за термінами служби або фактичному стану конструкцій, користуючись правилами оцінки фізичного зносу, де в таблицях встановлюються ознаки зносу, кількісна оцінка і визначається фізичний знос конструкцій і систем у відсотках.
Фізичний знос встановлюють:
ü на підставі візуального і інструментального обстеження конструктивних елементів і визначення відсотка втрати їх експлуатаційних властивостей внаслідок фізичного зносу за допомогою таблиць;
ü експертним шляхом з оцінкою залишкового терміну служби;
ü розрахунковим шляхом;
ü інженерним обстеженням будинків з визначенням вартості робіт, необхідних для відновлення експлуатаційних властивостей.
Фізичний знос визначається методом складання величин фізичного зносу окремих елементів будівлі: фундаментів, стін, перекриттів, даху, покрівлі, підлоги, віконних і дверних пристроїв, оздоблювальних робіт, внутрішніх санітарно-технічних і електротехнічних пристроїв інших елементів.
Для визначення фізичного зносу конструкцій обстежують їх окремі ділянки, що мають різну ступінь зносу.
Метод визначення фізичного зносу на основі інженерного дослідження передбачає інструментальний контроль стану елементів будівлі та визначення ступеня втрати їх експлуатацією властивостей.
Оцінки фізичного зносу за методом зіставлення фактичних і нормативних термінів служби являє лінійну залежність зносу від термінів служби, що не відповідає дійсній закономірності фізичних процесом, супроводжуючих фізичний знос елементів будівель. Тому необхідно проводити інженерне обстеження для об'єктивної оцінки фізичного зносу.
Спостереження за конструкціями показують, що в перший період експлуатації - період припрацювання, коли конструкція нова, знос слабше, а до третього періоду - до кінця терміну служби - інтенсивність зносу зростає. Конструкція, знос якої за 100 років служби складе 75%, до кінця терміну служби зношується в півтора рази більше (45%), ніж у першому періоді (30%).
За фізичного зносу окремих конструктивних елементів і інженерних систем встановлюють знос будівлі в цілому.
При виконанні капітального ремонту фізичний знос частково ліквідується, а вартість будівлі збільшується.
1. Організація робіт з технічної експлуатації будівель і споруд
2. Види ремонтів
3. Технічний стан будинку
4. Види износов
5. Термін служби будинків
6. Експлуатаційні вимоги до будівель
7. Капітальність будівель
8. Прийняття в експлуатацію нових будинків
9. Методика оцінки технічного стану будівельних конструкцій будівель
Список літератури
1. Організація робіт з технічної експлуатації будівель і споруд
Технічна експлуатація будівель - це комплекс заходів, які забезпечують безвідмовну роботу всіх елементів і систем будинку протягом не менш нормативного терміну служби, функціонування будівлі за призначенням.
Функціонування будівлі - безпосереднє використання будівлі за призначенням, виконання ним заданих функцій. Використання будівлі за призначенням, часткове його пристосування під інші цілі знижують ефективність функціонування будівлі, так як використання будівлі за призначенням є основною частиною його експлуатації. Функціонування будівлі включає в себе період від закінчення будівництва до початку експлуатації, період ремонту.
Технічна експлуатація будівель включає в себе технічне обслуговування, систему ремонтів, санітарне утримання.
Система технічного обслуговування будівель включає в себе забезпечення нормативних режимів і параметрів, налагодження інженерного обладнання, технічні огляди несучих і огороджувальних конструкцій будівель.
Система ремонтів складається з поточного і капітального ремонту. Санітарне утримання будівель полягає в збиранні громадських приміщень, прибудинкової території, збір сміття.
Завдання експлуатації будівлі полягають у забезпеченні безвідмовної роботи його конструкцій, дотримання нормальних санітарно-гігієнічних умов, правильному використанні інженерного обладнання; підтримці температурно-вологісного режиму приміщень; проведення своєчасного ремонту; підвищення ступеня благоустрою будівель і т.д.
Тривалість безвідмовної роботи конструкцій будівель і його систем неоднакова. При визначенні нормативних термінів служби будівлі беруть безвідмовний термін служби основних несучих елементів, фундаментів і стін. Терміни служби окремих елементів будівлі можуть бути в 2 - 3 рази менше нормативного терміну служби будинку.
Безвідмовний і комфортне використання будівлі вимагає протягом всього терміну його експлуатації повної заміни відповідних елементів або систем.
За весь термін служби елементи і інженерні системи будівлі вимагають неодноразових робіт з налагодження, попередження та відновлення вносились елементів. Частини будинку не можуть експлуатуватися до повного зносу. У період експлуатації проводять роботи, компенсуючі нормативний знос. Невиконання незначних за обсягом планових робіт може призвести до передчасного відмови конструкції.
У процесі експлуатації будівля вимагає постійного обслуговування і ремонту. Технічне обслуговування будівлі являє собою комплекс з підтримання справного стану елементів будівлі та заданих параметрів та режимів роботи технічних пристроїв, спрямованих на забезпечення схоронності будівель. Система технічного обслуговування і ремонту повинна забезпечувати нормальне функціонування будівель протягом всього періоду їх використання за призначенням.
Терміни проведення ремонту будинків повинні визначатися на основі оцінки їх технічного стану.
Технічне обслуговування будівель включає роботи з контролю технічного стану, підтримання справності, налагодження інженерного обладнання, підготовці до сезонної експлуатації будівлі в цілому, а також його елементів і систем. Контроль за технічним станом будівель здійснюють шляхом проведення систематичних планових і непланових оглядів з використанням сучасних засобів технічної діагностики.
Планові огляди поділяються на загальні і часткові. При загальних оглядах необхідно контролювати технічний стан будівлі в цілому, при проведенні часткових оглядів огляду піддаються окремі конструкції будівлі.
Непланові огляди проводяться після ураганних вітрів, злив, сильних снігопадів, повеней та інших явищ стихійного характеру, після аварій. Загальні огляди проводяться двічі на рік: навесні та восени.
При весняному огляді перевіряють готовність будівель до експлуатації у весняно-літній період, після дії снігових навантажень встановлюють обсяги робіт з підготовки до експлуатації в осінньо-зимовий період, уточнюють обсяги ремонтних робіт на будівлях, включених до плану поточного ремонту в рік проведення огляду.
При підготовці будівель до експлуатації у весняно-літній період виконують такі види робіт: зміцнення водостічних труб, колін, воронок; розконсервування та ремонт поливальної системи; ремонт обладнання майданчиків, відмосток, тротуарів, пішохідних доріжок; розкривають продухи в цоколях; оглядають покрівлю, фасади та т.д.
При осінньому огляді слід перевіряти готовність будинку до експлуатації та осінньо-зимовий період, уточнити обсяги ремонтних робіт на будівлях, включених до плану поточного ремонту наступного року.
До переліку робіт при підготовці будівель до експлуатації в осінньо-зимовий період необхідно включати: утеплення віконних і балконних прорізів; заміну розбитих шибок вікон, балконних дверей, ремонт і утеплення горищних перекриттів; зміцнення і ремонт парапетних огороджень; скління і закриття горищних слухових вікон, ремонт , утеплення і прочищення димовентиляційних каналів; закладення продухів в цоколях будівлі; консервацію поливальних систем; ремонт та укріплення вхідних дверей і т.д.
Періодичність проведення планових оглядів елементів будівель регламентується нормами. При проведенні часткових оглядів повинні бути визначені несправності, які можуть бути усунені протягом часу, відведеного на огляд. Виявлені несправності, які перешкоджають нормальній експлуатації, усувають у терміни, зазначені у будівельних нормах.
2. Види ремонтів
Ремонт будівлі - комплекс будівельних робіт та організаційно-технічних заходів по усуненню фізичного і морального зносу, не пов'язаних зі зміною основних техніко-економічних показників будинку.
Система планово-попереджувального ремонту включає поточний і капітальний ремонти.
Поточний ремонт - ремонт будівлі з метою відновлення справності його конструкцій і систем інженерного обладнання, підтримання експлуатаційних показників.
Поточний ремонт проводиться з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі з моменту завершення його будівництва до моменту поставки на черговий капітальний ремонт. При цьому враховуються природно-кліматичні умови, конструктивні рішення, технічний стан і режим експлуатації будівлі.
Поточний ремонт повинен виконуватися за п'ятирічними і річними планами. Річні плани складають для уточнення п'ятирічних з урахуванням результатів огляду, розробленої кошторисно-технічної документації на поточний ремонт, заходів з підготовки будівель до експлуатації в сезонних умовах.
Капітальний ремонт - ремонт будівлі з метою відновлення його ресурсу із заміною при необхідності конструктивних елементів і систем інженерного устаткування, а також поліпшення експлуатаційних показників.
Капітальний ремонт включає усунення несправностей всіх зношених елементів, відновлення або заміну (крім повної заміни кам'яних і бетонних фундаментів, несучих стін і каркасів) їх на більш довговічні й економічні, що поліпшують експлуатаційні показники мініруемих будівель.
Найважливішою частиною організації капітального ремонту є розробка його стратегії. У теоретичному плані можливі два варіанти ремонту: за технічним станом, коли ремонт починають після появі несправності, і профілактично-попереджувальний, коли ремонт виконують до появи відмови, тобто для його попередження. Другий варіант виконується економічно доцільним. На основі вивчення термінів служби та ймовірності настання відмов можна створити таку систему профілактики, яка забезпечила б безвідмовне утримання приміщень. У практиці технічної експлуатації будівель використовують поєднання двох стратегій.
Надійність будівель в процесі їх експлуатації в міру погіршення стану окремих елементів, вузлів або будинку в цілому може бути забезпечена шляхом профілактичних ремонтів. Основне завдання такої профілактики - попередження відмов. Система планово-попереджувальних ремонтів складається з періодично проводяться ремонтів, обсяги яких залежать від термінів служби конструкцій, матеріалів, з яких вони виготовлені.
3. Технічний стан будинку
Технічний стан будинку в цілому є функцією працездатності окремих конструктивних елементів і зв'язків між ними. Математичний опис процесу зміни технічного стану будівель, що складаються з більшої кількості конструктивних елементів, становить труднощі. Це обумовлено тим, що процес зміни працездатності технічних пристроїв характеризується невизначеністю і випадковістю.
Чинники, що викликають зміни працездатності в цілому і окремих елементів, поділяються на 2 групи: внутрішнього і зовнішнього характеру.
До групи причин внутрішнього характеру відносять:
ü Фізико-хімічні процеси, що протікають в матеріалах конструкцій;
ü Навантаження і процеси, що виникають при експлуатації;
ü Конструктивні фактори;
ü Якість виготовлення.
До групи причин зовнішнього характеру відносять:
ü кліматичні чинники (температуру, вологість, сонячну радіацію);
ü фактори навколишнього середовища (вітер, пил, біологічні фактори);
ü якість експлуатації.
У процесі експлуатації будівель їх технічний стан змінюється. Це виражається в погіршенні кількісних характеристик працездатності, зокрема, надійності. Погіршення технічного стану будинків відбувається в результаті зміни фізичних властивостей матеріалів, характеру сполучень між ними, а також розмірів і форм.
Також причиною зміни технічного стану будівель є руйнування та інші аналогічні види втрат працездатності конструктивними матеріалами.
Повний час експлуатації будівлі можна розділити на три періоди::: вання, нормальної експлуатації, інтенсивного зносу.
З плином часу несучі та огороджувальні конструкції і устаткування будівель і споруд зношуються, старіють. У початковий період експлуатації будівель відбуваються взаємна приробітку елементів; релаксація напружень; осадові явища, викликані зміною і навантаженнями па підстави, деформаціями повзучості в матеріалах, і т.д. Відбувається зниження механічних, міцнісних та погіршення експлуатаційних характеристик конструкцій будівель. Всі ці зміни в конструкціях будівель можуть бути як загальними, так і локальними, вони відбуваються самостійно і в сукупності.
Найбільша кількість дефектів, відмов і аварій доводиться на процес будівництва і в перший період експлуатації будівель і споруд. Головні причини - недостатня якість виробів, монтажу, осаду підстав, температури та вологості зміни і т.д.
Пocтроечний і перший послепостроечний періоди характеризуються приработкой всіх елементів на складній єдиній системі будівлі. У цей час відбуваються зрушення і відрив внутрішніх стін від зовнішніх, усадка, температурні деформації конструкції, повзучість матеріалів і т.д.
Після закінчення періоду підробітки конструкцій та елементів будівель з оточень, після закладення дефектних ділянок у період нормальної експлуатації кількість відмов знижується і стабілізується.
Основними деформаціями цього періоду є раптові деформації, пов'язані з умовами роботи та експлуатації елементів.
Причиною раптових деформацій у часі можуть бути несподівані концентрації навантажень, повзучість матеріалів, незадовільна експлуатація, температури та вологості впливу, неправильне виконання ремонтних робіт.
Третій період, період інтенсивного зносу, пов'язаний з явищами старіння матеріалу конструкцій, зниженням пружних властивостей.
Конструкції та обладнання навіть при нормальних умовах експлуатації мають різні терміни служби і зношуються нерівномірно. Тривалість служби окремих конструкцій залежить від матеріалів, умов експлуатації. На довговічність конструктивних елементів впливає конструктивне рішення і капітальність будівлі в цілому; в будівлях, виконаних з міцних матеріалів і надійних конструкцій, будь-який елемент служить довше, ніж у будинках з недовговічних матеріалів.
4. Види износов
Фізичний знос будинків
Під час експлуатації конструктивні елементи та інженерне обладнання будівель під впливом природних умов і діяльності людини поступово втрачають свої експлуатаційні якості.
З плином часу відбувається зниження міцності, стійкості, погіршуються тепло-і звукоізоляційні, водо-і повітронепроникні якості.
Це явище називається фізичним (матеріальним, технічним) зносом і визначається у відносних величинах (%) і у вартісному вираженні.
Для технічної характеристики стану окремих конструкцій будівлі виникає необхідність визначити фізичний знос будівлі. Фізичний знос - величина, що характеризує ступінь погіршення технічних і пов'язаних з ними інших експлуатаційних показників будівлі певний момент часу, в результаті чого відбувається зниження вартості конструкції будівлі. Під фізичним зносом розуміють втрату будівлею з плином часу несучої здатності (міцності, стійкості), зниження тепло-і звукоізоляційних властивостей, водо-і повітронепроникності.
Основними причинами фізичного зносу є впливу природних факторів, а також технологічних процесів, пов'язаних з використанням будівлі.
Відсоток зносу будинків визначають за термінами служби або фактичному стану конструкцій, користуючись правилами оцінки фізичного зносу, де в таблицях встановлюються ознаки зносу, кількісна оцінка і визначається фізичний знос конструкцій і систем у відсотках.
Фізичний знос встановлюють:
ü на підставі візуального і інструментального обстеження конструктивних елементів і визначення відсотка втрати їх експлуатаційних властивостей внаслідок фізичного зносу за допомогою таблиць;
ü експертним шляхом з оцінкою залишкового терміну служби;
ü розрахунковим шляхом;
ü інженерним обстеженням будинків з визначенням вартості робіт, необхідних для відновлення експлуатаційних властивостей.
Фізичний знос визначається методом складання величин фізичного зносу окремих елементів будівлі: фундаментів, стін, перекриттів, даху, покрівлі, підлоги, віконних і дверних пристроїв, оздоблювальних робіт, внутрішніх санітарно-технічних і електротехнічних пристроїв інших елементів.
Для визначення фізичного зносу конструкцій обстежують їх окремі ділянки, що мають різну ступінь зносу.
Метод визначення фізичного зносу на основі інженерного дослідження передбачає інструментальний контроль стану елементів будівлі та визначення ступеня втрати їх експлуатацією властивостей.
Оцінки фізичного зносу за методом зіставлення фактичних і нормативних термінів служби являє лінійну залежність зносу від термінів служби, що не відповідає дійсній закономірності фізичних процесом, супроводжуючих фізичний знос елементів будівель. Тому необхідно проводити інженерне обстеження для об'єктивної оцінки фізичного зносу.
Спостереження за конструкціями показують, що в перший період експлуатації - період припрацювання, коли конструкція нова, знос слабше, а до третього періоду - до кінця терміну служби - інтенсивність зносу зростає. Конструкція, знос якої за 100 років служби складе 75%, до кінця терміну служби зношується в півтора рази більше (45%), ніж у першому періоді (30%).
За фізичного зносу окремих конструктивних елементів і інженерних систем встановлюють знос будівлі в цілому.
При виконанні капітального ремонту фізичний знос частково ліквідується, а вартість будівлі збільшується.
При капітальному ремонті будівель в змінюваних конструкціях фізичний знос усувається, а в незмінюваних - лише зменшується, так як незмінні конструкції з фізичного зносу ремонтуватися не можуть, а що проводяться в них ремонтні роботи носять відновний характер.
В основу нормативних документів з визначення величини фізичного зносу покладені співвідношення фізичного зносу і вартості необхідного на відновлення ремонту. У результаті капітального і поточного ремонтів темпи росту фізичного зносу знижуються. Знос будинків відбувається найбільш інтенсивно в перші 20-30 років і після 90-100 років.
На розвиток фізичного зносу впливають такі фактори, як обсяг і характер капітального ремонту, планування будинку, щільність заселення, якість робіт при капітальному ремонті, санітарно-гігієнічні фактори (інсоляція, аерація), періоди експлуатації, рівень змісту і поточного ремонту.
Моральний знос
Моральний знос - величина, що характеризує ступінь відповідності основних параметрів, що визначають умови проживання, обсяг і якість послуг, що надаються, сучасним вимогам.
Сутність його полягає в тому, що з часом під впливом безперервного технічного прогресу виникають невідповідності між знову споруджуються і старими будівлями, невідповідність будівлі його функціональним призначенням внаслідок мінливих соціальних запитів. Це полягає в невідповідності архітектурно-планувальних рішень сучасним вимогам про переуплотненность забудови, недостатньому рівні благоустрою, озеленення території, застарілому інженерному устаткуванні.
Старі будівлі часто не задовольняють сучасним запитам людей і сучасним вимогам виробництва ні за своїми габаритами, ні з планування, ні за розташуванням приміщень, зовнішнього вигляду, рівнем технічного оснащення. Ці будівлі можуть бути досить міцними, і фізичний знос їх незначний, але «морально» вони застаріли. Тому необхідно провести реконструкцію, модернізацію, перевлаштування старої будівлі для приведення його у відповідність до сучасних вимог.
Розрізняють моральний знос двох форм. Моральний знос першої форми пов'язаний зі зниженням вартості будівлі в порівнянні з його вартістю в період будівництва, тобто зменшення вартості будівельних робіт в міру зниження їх собівартості (внаслідок зміни масштабів будівельного виробництва, зростання продуктивності праці).
Моральний знос другої форми визначає старіння будівлі по відношенню до існуючих на момент оцінки об'ємно-планувальних санітарно-гігієнічним, конструктивним та іншим вимогам, які полягають в дефектах планування, невідповідність конструктивні елементів будівлі сучасним вимогам (незадовільні теплотехнічні характеристики, звукоізоляція і ін), в відсутності або незадовільному як елементи інженерного обладнання.
Можливі два основних способи кількісної оцінки морального зносу другої форми: техніко-економічний і соціальний.
Техніко-економічний спосіб являє собою систему показників, складених на підставі узагальнення питомої вартості конструктивних елементів та інженерного обладнання різних будівель, вираженої в відсотках від відновної вартості будівель.
Метод соціальної оцінки другої форми морального зносу грунтується на аналізі процесів обміну і купівлі-продажу житла.
Моральний знос будівлі змінюється стрибкоподібно по мірі зміни соціальних вимог, але моральному зносу будівлі піддаються набагато швидше, ніж фізичному.
Старіння будівлі супроводжується фізичним і моральним зносом, але закономірності зміни факторів, що викликають фізичний і моральний знос, різні. Моральний знос у процесі експлуатації не можна попередити. Методами проектування з урахуванням прогнозу науково-технічного прогресу можна отримати об'ємно-планувальні та конструктивні рішення, здатні забезпечити відповідність їх діючим вимогам на більш тривалий період експлуатації.
Усунення фізичного зносу проводиться шляхом заміни зношених конструкцій будівлі. Оскільки терміни служби різних конструкцій можуть значно відрізнятися, протягом періоду експлуатації деякі конструкції доводиться міняти, іноді навіть по кілька разів.
Іноді конструкції та інженерні системи будівлі з незначним фізичним зносом вимагають заміни через морального зносу.
Найбільш економічними проектними рішеннями вважаються такі, при яких терміни морального і фізичного зносу конструкцій і систем будівель збігаються. У цьому випадку коефіцієнт, що враховує співвідношення зносів, прагне до одиниці.
5. Термін служби будинків
Під терміном служби будівлі розуміють тривалість його безвідмовного функціонування за умови здійснення заходів технічного обслуговування і ремонту. Тривалість безвідмовної роботи елементів будівлі, його систем та обладнання неоднакова
При визначенні нормативних термінів служби будинку приймають середній безвідмовний термін служби основних несучих елементів: фундаментів і стін. Термін служби інших елементів може бути менше нормативного терміну служби будинку. Тому в процесі експлуатації будівель ці елементи доводиться замінювати, можливо, кілька разів.
Зношування будівель і споруд полягає в тому, що окремі конструкції і будівлі в цілому поступово втрачають свої початкові якості і міцність. Визначення термінів служби конструктивних елементів є складним завданням, оскільки результат залежить від великої кількості факторів, що впливають на знос.
Нормативні строки служби будинків залежать від матеріалу основних конструкцій і є усередненими.
Протягом всього терміну служби будівлі елементи та інженерні системи піддають технічному обслуговуванню та ремонту. Періодичність ремонтних робіт залежить від довговічності матеріалів, з яких виготовляються конструкції та інженерні системи навантажень, від впливу навколишнього середовища та інших факторів.
Нормативний термін служби елементів будівлі встановлюють з урахуванням виконання заходів технічної експлуатації будівель.
Завданням заходів технічної експлуатації будівель є усунення фізичного і морального зносу конструкцій і забезпечення їх працездатності. Надійність елементів забезпечується при виконанні комплексу заходів технічного обслуговування і ремонту будинків.
Надійність - це властивість елемента виконувати функції, зберігаючи свої експлуатаційні показники в заданих межах протягом необхідного періоду.
Надійність будинку визначається надійністю всіх його елементів.
Надійність - це властивість, що забезпечує нормативний температурно-вологісний і комфортний режим приміщень, що зберігає при цьому експлуатаційні показники (тепло-, волого-, повітро-, звукоізоляції) в заданих нормативних межах, міцність, декоративні функції протягом заданого терміну експлуатації.
Надійність характеризується такими основними властивостями: ремонтопридатністю, сохраняемостью, довговічністю, безвідмовністю.
Ремонтопридатність - пристосованість елементів будівлі до попередження, виявлення та усунення відмов і пошкоджень шляхом проведення технічного обслуговування та виконання планових і непланових ремонтів.
Збереженість - здатність окремих елементів, а також будівлі в цілому до введення в експлуатацію та під час ремонтів протистояти негативному впливу незадовільного зберігання, транспортування, старіння до монтажу.
Довговічність - збереження працездатності до настання граничного стану з перервами для ремонтно-налагоджувальних робіт усунення раптово виникаючих несправностей.
Безвідмовність - збереження працездатності без вимушених перерв протягом заданого періоду часу до появи першого або чергового відмови.
Відмова - це подія, що полягає у втраті працездатності конструкції або інженерної системи.
При заміні окремих елементів їх безвідмовність підвищується, але не досягає первісної, так як в конструкціях завжди існує залишковий знос елементів, які протягом всього терміну експлуатації не змінюється. Ця закономірність є причиною нормального зносу будівлі.
Оптимальну довговічність будинків визначають з урахуванням майбутніх витрат на його експлуатацію за весь термін служби.
Чим рідше ремонтують конструктивні елементи і вартість цих ремонтів мінімальна, тим більше оптимальний термін служби елементів і будівлі в цілому.
Кожна будівля має задовольняти ряду вимог технічних, економічних, архітектурно-художніх, експлуатаційних.
6. Експлуатаційні вимоги до будівель
Експлуатаційні вимоги поділяються на загальні та спеціальні.
Загальні вимоги пред'являються до всіх будівель, спеціальні - до певної групи будівель, що відрізняються специфікою призначення чи технологією виробництва. Загальні та спеціальні експлуатаційні вимоги містяться в нормах і технічних умовах на проектування будинків.
Спеціальні вимоги, що визначаються призначенням будівлі, відображаються в технічному завданні на проектування.
Термін служби залежить від умов експлуатації.
Експлуатаційні вимоги пред'являються до будівель виходячи з прийнятих об'ємно-планувального і конструктивного рішень, що передбачають мінімальні витрати на технічне обслуговування та ремонт конструкцій і інженерних систем.
При проектуванні будинків і споруд необхідно забезпечити низку вимог: конструктивні елементи та інженерні системи повинні володіти достатньою безвідмовністю, бути доступними для виконання ремонтних робіт (ремонтопридатність), необхідно усувати виникаючі несправності і дефекти, проводити регулювання та налагодження в процесі експлуатації; охороняти конструкції від перевантажень; забезпечити санітарно-гігієнічні вимоги до приміщень та прилеглої території; конструктивні елементи та інженерні системи повинні мати однакові або близькі за значенням міжремонтні терміни служби; необхідно проводити заходи з контролю технічного стану будівлі, підтримки працездатності або справності; підготовка до сезонної експлуатації повинна здійснюватися найбільш доступними і економічними методами; будівля повинна мати пристрої і необхідні для його нормальної експлуатації приміщення для розміщення експлуатаційного персоналу, які відповідають вимогам відповідних нормативних документів.
Основними конструктивними елементами, за якими визначається термін служби всього будинку, є зовнішні стіни і фундамент. Решта конструкції можуть піддаватися заміні.
У сучасних будівлях збільшилася кількість конструктивних елементів, термін служби яких дорівнює терміну служби основних.
Єдині норми амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів народного господарства затверджуються урядом.
7. Капітальність будівель
При тривалій експлуатації будівлі його конструкції й устаткування зношуються. Під несприятливим впливом навколишнього середовища конструкції втрачають міцність, руйнуються, загнивають, піддаються корозії. Тривалість служби конструкцій залежить від матеріалу, характеру конструкції, умов експлуатації. Одні й ті ж елементи в залежності від призначення будівлі мають різні терміни служби. Під терміном служби конструкцій розуміють календарний час, протягом якого під впливом різних факторів вони приходять у стан, коли подальша експлуатація стає неможливою, а відновлення економічно недоцільно. В термін служби включають час, витрачений на ремонт. Термін служби будівлі визначається терміном служби незмінюваних конструкцій фундаментів, стін, каркасів.
Визначення термінів служби конструктивних елементів є складним завданням, тому що залежить від великої кількості факторів, що сприяють зносу.
Нормативний термін служби встановлюють будівельними нормами і є усередненим показником, який залежить від капітальності будівель.
За капітальності житлові будівлі в залежності від матеріалу стін і перекриттів ділять на шість груп по капітальності:
1. Особливо капітальне (термін служби 150 років);
2. Звичайне (термін служби 120 років);
3. Кам'яне полегшене (термін служби 120 років);
4. Дерев'яне, змішане сирцеві (термін служби 50 років);
5. Збірно-щитове каркасне, глинобитні, саманні, фахверкове (термін служби 30 років);
6. Каркасно-комишитові (термін служби 15 років).
Перша група капітальності житлових будинків включає будівлі кам'яні, особливо капітальні, нормативний термін служби таких будинків 150 років. Введення до складу будівлі елементів з матеріалів з меншим терміном служби веде до зменшення нормативного терміну служби будинку в цілому. Наприклад, шоста група капітальності включає полегшені будівлі і терміном служби 15 років.
Для кожної групи встановлені потрібні експлуатаційні якості, довговічність і вогнестійкість.
Міцність і стійкість будівлі залежать від міцності та стійкості його конструкцій, надійності підстави. Для забезпечення необхідних довговічності й вогнестійкості основних конструктивних елементів будинків необхідно використовувати відповідні будівельні матеріали.
Виробничі будівлі і споруди поділяються на чотири групи по капітальності.
До першої групи належать будівлі, до яких висувають високі вимоги, до четвертої - будівлі з мінімально необхідними міцністю і довговічністю, якістю обробки, ступенем оснащення інженерними та санітарно-технічними системами.
Довговічність конструкцій - це термін їх служби без втрати необхідних якостей при заданому режимі експлуатації і в даних кліматичних умовах. Встановлено чотири ступені довговічності огороджувальних конструкцій, років: перша ступінь - термін служби не менше 100, друга - 50, а третина - не менше 50 - 20, четверта - до 20.
Протипожежні вимоги, які пред'являються до будинків, встановлюють необхідний ступінь їх вогнестійкості, яка визначається ступенем возгораемости і межею вогнестійкості його основних конструкцій і матеріалів в залежності від функціонального призначення.
8. Прийняття в експлуатацію нових будинків
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом нових будівель і споруд здійснюється відповідно до вимог СНиП 3.01.04-87. Приймання будинків після їх капітального ремонту в експлуатацію здійснюється державними комісіями з наступним затвердженням актів приймання згідно з ВСН 42-85 (р).
До пред'явлення об'єктів державним приймальним комісіям робоча комісія, яка призначається замовником, повинна перевірити відповідність об'єктів і змонтованого обладнання проекту, відповідність виконання будівельно-монтажних робіт вимогам будівельних норм і правил, а також результати випробувань та комплексного випробовування обладнання, підготовленість об'єктів до експлуатації та випуску продукції .
Необхідно виконання заходів щодо забезпечення умов праці відповідно до вимог техніки безпеки та санітарних норм, захисту навколишнього середовища.
Закінчені будівництвом об'єкти виробничого і житлово-цивільного призначення підлягають прийняттю в експлуатацію в тому випадку, коли вони до неї підготовлені, на них ліквідовані недоробки і розпочато випуск продукції, передбаченої проектом (виробничі будівлі).
Житлові будинки та громадські будівлі нового житлового мікрорайону підлягають прийняттю в експлуатацію у вигляді закінченого містобудівного комплексу, в якому повинно бути завершено будівництво установ і підприємств, пов'язаних з обслуговуванням населення, виконані всі роботи з інженерного обладнання, благоустрою та озелененню територій відповідно до затвердженого проекту забудови мікрорайону.
Якщо житлові будинки складаються з декількох секцій, то вони можуть прийматися в експлуатацію окремими секціями.
Житлові будинки, секції у багатосекційних житлових будинках, що мають вбудовані, вбудовано-прибудовані, прибудовані приміщення для підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, слід приймати в експлуатацію одночасно з вказаними приміщеннями.
Датою введення об'єкта в експлуатацію вважається дата підписання акта Державною приймальною комісією. Для перевірки об'єктів перед роботою державних приймальних комісій рішенням організації-замовника призначаються робочі комісії. До складу таких комісій включаються представники замовника, генерального підрядника, субпідрядних організацій, експлуатаційної організації, генерального проектувальника, органів санітарного та пожежного нагляду.
Робочі комісії зобов'язані перевіряти відповідність виконаних будівельно-монтажних робіт, заходів з охорони праці, забезпечення вибухобезпеки, пожежобезпеки, антисейсмічних заході проектно-кошторисної документації, стандартам, будівельним нормам і правилам.
Робочі комісії повинні перевіряти окремі конструкції, вузли будівель і прийняти будівлі для пред'явлення Державній приймальній комісії, перевірити готовність виробничих підприємств до початку випуску продукції або надання послуг в обсязі, що відповідає нормам освоєння проектних потужностей в початковий період, укомплектування кадрами, забезпеченість експлуатаційних кадрів санітарно-побутовими приміщеннями, пунктами харчування.
За результатами перевірки робоча комісія складає акт про готовність будівель і споруд для пред'явлення Державній приймальній комісії за встановленою формою.
Остаточну приймання будівель і споруд виробляє Державна комісія. До складу Державної приймальної комісії включають представників замовника, експлуатаційної організації, генерального підрядника, архітектора - автора проекту, органів державного архітектурно-будівельного контролю, органів державного санітарного та пожежного нагляду.
Державну приймальну комісію призначають не пізніше, ніж за три місяці до встановленого терміну при прийнятті в експлуатацію об'єктів виробничого призначення і за 30 днів - будівель і споруд житлово-цивільного призначення. Державні приймальні комісії перевіряють усунення недоробок, виявлених робочими комісіями, готовність об'єкта до прийняття в експлуатацію.
Прийняття в експлуатацію будівель і споруд оформляється актами, складеними за формою згідно з СНиП 3.01.04-87.
Прийняття в експлуатацію закінчених капітальним ремонтом будинків повинна проводитися тільки після виконання всіх ремонтно-будівельних робіт у повній відповідності до затвердженої проектно-кошторисною документацією, а також після усунення всіх дефектів і недоробок.
9. Методика оцінки технічного стану будівельних конструкцій будівель
Оцінка технічного стану будівельних конструкцій будівель і споруд полягає у визначенні ступеня пошкодження, категорії технічного стану і можливості подальшої експлуатації їх за прямим або зміненим (при реконструкції) функціональним призначенням.
Оцінку технічного стану будівельних конструкцій будівель і споруд провадять шляхом зіставлення гранично допустимих (розрахункових або нормативних) і фактичних значень, що характеризують міцність, стійкість, деформативність (за I і II групами граничних станів) та експлуатаційні характеристики будівельних конструкцій.
Критерії оцінки технічного стану залежать від функціонального призначення та конструктивної схеми будинку, виду будівельної конструкції і матеріалу і т.д.
За гранично допустимі значення критеріїв оцінки технічного стану будівель приймають розрахункові схеми, навантаження і впливи; міцнісні та фізико-механічні характеристики матеріалів і конструкцій (з проектної документації), геометричні параметри будівель (по робочих кресленнях), експлуатаційні характеристики (за розрахунками в проектній документації) .
Фактичні значення критеріїв оцінки технічного стану будівельних конструкцій приймаються за результатами візуальних та інструментальних обстежень, лабораторних випробувань, повірочних розрахунків.
Критерії оцінки технічного стану будівельних конструкцій розділяють на дві групи: критерії, що характеризують несучу здатність, стійкість і деформативність, і критерії, що характеризують експлуатаційну придатність будівель. Гранично допустимі значення критеріїв оцінки технічного стану конструкцій будівель, які встановлюються нормативними документами.
Технічний стан конструкцій встановлюють на основі оцінки сукупного впливу пошкоджень, дефектів, виявлених у процесі попереднього обстеження, перевірних розрахунків їх несучої здатності, стійкості та експлуатаційної придатності.
Якщо один з критеріїв технічного стану конструкцій будівлі не відповідає вимогам нормативних документів, конструкції необхідно посилювати чи замінювати.
Оцінка технічного стану конструкцій будівлі включає визначення категорії технічного стану конструкцій з урахуванням ступеня пошкодження і величини зниження несучої здатності; встановлення експлуатаційної придатності конструкцій за основними критеріями (температурно-вологісний режим, загазованість, освітленість, герметичність, звукоізоляція і т.д.); розробку по подальшої експлуатації будівель і споруд.
При проведенні оцінки технічного стану конструкцій фактичні значення критеріїв оцінки параметрів конструкцій, отриманих у результаті обстеження, зіставляються з проектними або нормативними значеннями. Нормативні значення приймають по СНиП.
Оцінка технічного стану будівель і споруд здійснюється на основі аналізу результатів детального обстеження будівельних конструкцій та повірочних розрахунків несучої здатності, експлуатаційної придатності.
Список літератури
1. Капітальний ремонт житлових будівель. - М.: Стройиздат, 1990. - 207 с.
2. Технічна експлуатація будівель: підручник / Г.А. Поривай. - М.: Стройиздат, 1990. - 369с.
3. Експлуатація, ремонт та обслуговування будівель і споруд: навч. посібник / С.І. Рощина, В.І. Воронов, В.Ю. Щуко: Вид-во ВлГУ, 2005. - 108с.
4. Експлуатація житлових будівель: довід. Посібник / Е.М. Арієвич. - М.: Стройиздат, 1991. - 511с.
В основу нормативних документів з визначення величини фізичного зносу покладені співвідношення фізичного зносу і вартості необхідного на відновлення ремонту. У результаті капітального і поточного ремонтів темпи росту фізичного зносу знижуються. Знос будинків відбувається найбільш інтенсивно в перші 20-30 років і після 90-100 років.
На розвиток фізичного зносу впливають такі фактори, як обсяг і характер капітального ремонту, планування будинку, щільність заселення, якість робіт при капітальному ремонті, санітарно-гігієнічні фактори (інсоляція, аерація), періоди експлуатації, рівень змісту і поточного ремонту.
Моральний знос
Моральний знос - величина, що характеризує ступінь відповідності основних параметрів, що визначають умови проживання, обсяг і якість послуг, що надаються, сучасним вимогам.
Сутність його полягає в тому, що з часом під впливом безперервного технічного прогресу виникають невідповідності між знову споруджуються і старими будівлями, невідповідність будівлі його функціональним призначенням внаслідок мінливих соціальних запитів. Це полягає в невідповідності архітектурно-планувальних рішень сучасним вимогам про переуплотненность забудови, недостатньому рівні благоустрою, озеленення території, застарілому інженерному устаткуванні.
Старі будівлі часто не задовольняють сучасним запитам людей і сучасним вимогам виробництва ні за своїми габаритами, ні з планування, ні за розташуванням приміщень, зовнішнього вигляду, рівнем технічного оснащення. Ці будівлі можуть бути досить міцними, і фізичний знос їх незначний, але «морально» вони застаріли. Тому необхідно провести реконструкцію, модернізацію, перевлаштування старої будівлі для приведення його у відповідність до сучасних вимог.
Розрізняють моральний знос двох форм. Моральний знос першої форми пов'язаний зі зниженням вартості будівлі в порівнянні з його вартістю в період будівництва, тобто зменшення вартості будівельних робіт в міру зниження їх собівартості (внаслідок зміни масштабів будівельного виробництва, зростання продуктивності праці).
Моральний знос другої форми визначає старіння будівлі по відношенню до існуючих на момент оцінки об'ємно-планувальних санітарно-гігієнічним, конструктивним та іншим вимогам, які полягають в дефектах планування, невідповідність конструктивні елементів будівлі сучасним вимогам (незадовільні теплотехнічні характеристики, звукоізоляція і ін), в відсутності або незадовільному як елементи інженерного обладнання.
Можливі два основних способи кількісної оцінки морального зносу другої форми: техніко-економічний і соціальний.
Техніко-економічний спосіб являє собою систему показників, складених на підставі узагальнення питомої вартості конструктивних елементів та інженерного обладнання різних будівель, вираженої в відсотках від відновної вартості будівель.
Метод соціальної оцінки другої форми морального зносу грунтується на аналізі процесів обміну і купівлі-продажу житла.
Моральний знос будівлі змінюється стрибкоподібно по мірі зміни соціальних вимог, але моральному зносу будівлі піддаються набагато швидше, ніж фізичному.
Старіння будівлі супроводжується фізичним і моральним зносом, але закономірності зміни факторів, що викликають фізичний і моральний знос, різні. Моральний знос у процесі експлуатації не можна попередити. Методами проектування з урахуванням прогнозу науково-технічного прогресу можна отримати об'ємно-планувальні та конструктивні рішення, здатні забезпечити відповідність їх діючим вимогам на більш тривалий період експлуатації.
Усунення фізичного зносу проводиться шляхом заміни зношених конструкцій будівлі. Оскільки терміни служби різних конструкцій можуть значно відрізнятися, протягом періоду експлуатації деякі конструкції доводиться міняти, іноді навіть по кілька разів.
Іноді конструкції та інженерні системи будівлі з незначним фізичним зносом вимагають заміни через морального зносу.
Найбільш економічними проектними рішеннями вважаються такі, при яких терміни морального і фізичного зносу конструкцій і систем будівель збігаються. У цьому випадку коефіцієнт, що враховує співвідношення зносів, прагне до одиниці.
5. Термін служби будинків
Під терміном служби будівлі розуміють тривалість його безвідмовного функціонування за умови здійснення заходів технічного обслуговування і ремонту. Тривалість безвідмовної роботи елементів будівлі, його систем та обладнання неоднакова
При визначенні нормативних термінів служби будинку приймають середній безвідмовний термін служби основних несучих елементів: фундаментів і стін. Термін служби інших елементів може бути менше нормативного терміну служби будинку. Тому в процесі експлуатації будівель ці елементи доводиться замінювати, можливо, кілька разів.
Зношування будівель і споруд полягає в тому, що окремі конструкції і будівлі в цілому поступово втрачають свої початкові якості і міцність. Визначення термінів служби конструктивних елементів є складним завданням, оскільки результат залежить від великої кількості факторів, що впливають на знос.
Нормативні строки служби будинків залежать від матеріалу основних конструкцій і є усередненими.
Протягом всього терміну служби будівлі елементи та інженерні системи піддають технічному обслуговуванню та ремонту. Періодичність ремонтних робіт залежить від довговічності матеріалів, з яких виготовляються конструкції та інженерні системи навантажень, від впливу навколишнього середовища та інших факторів.
Нормативний термін служби елементів будівлі встановлюють з урахуванням виконання заходів технічної експлуатації будівель.
Завданням заходів технічної експлуатації будівель є усунення фізичного і морального зносу конструкцій і забезпечення їх працездатності. Надійність елементів забезпечується при виконанні комплексу заходів технічного обслуговування і ремонту будинків.
Надійність - це властивість елемента виконувати функції, зберігаючи свої експлуатаційні показники в заданих межах протягом необхідного періоду.
Надійність будинку визначається надійністю всіх його елементів.
Надійність - це властивість, що забезпечує нормативний температурно-вологісний і комфортний режим приміщень, що зберігає при цьому експлуатаційні показники (тепло-, волого-, повітро-, звукоізоляції) в заданих нормативних межах, міцність, декоративні функції протягом заданого терміну експлуатації.
Надійність характеризується такими основними властивостями: ремонтопридатністю, сохраняемостью, довговічністю, безвідмовністю.
Ремонтопридатність - пристосованість елементів будівлі до попередження, виявлення та усунення відмов і пошкоджень шляхом проведення технічного обслуговування та виконання планових і непланових ремонтів.
Збереженість - здатність окремих елементів, а також будівлі в цілому до введення в експлуатацію та під час ремонтів протистояти негативному впливу незадовільного зберігання, транспортування, старіння до монтажу.
Довговічність - збереження працездатності до настання граничного стану з перервами для ремонтно-налагоджувальних робіт усунення раптово виникаючих несправностей.
Безвідмовність - збереження працездатності без вимушених перерв протягом заданого періоду часу до появи першого або чергового відмови.
Відмова - це подія, що полягає у втраті працездатності конструкції або інженерної системи.
При заміні окремих елементів їх безвідмовність підвищується, але не досягає первісної, так як в конструкціях завжди існує залишковий знос елементів, які протягом всього терміну експлуатації не змінюється. Ця закономірність є причиною нормального зносу будівлі.
Оптимальну довговічність будинків визначають з урахуванням майбутніх витрат на його експлуатацію за весь термін служби.
Чим рідше ремонтують конструктивні елементи і вартість цих ремонтів мінімальна, тим більше оптимальний термін служби елементів і будівлі в цілому.
Кожна будівля має задовольняти ряду вимог технічних, економічних, архітектурно-художніх, експлуатаційних.
6. Експлуатаційні вимоги до будівель
Експлуатаційні вимоги поділяються на загальні та спеціальні.
Загальні вимоги пред'являються до всіх будівель, спеціальні - до певної групи будівель, що відрізняються специфікою призначення чи технологією виробництва. Загальні та спеціальні експлуатаційні вимоги містяться в нормах і технічних умовах на проектування будинків.
Спеціальні вимоги, що визначаються призначенням будівлі, відображаються в технічному завданні на проектування.
Термін служби залежить від умов експлуатації.
Експлуатаційні вимоги пред'являються до будівель виходячи з прийнятих об'ємно-планувального і конструктивного рішень, що передбачають мінімальні витрати на технічне обслуговування та ремонт конструкцій і інженерних систем.
При проектуванні будинків і споруд необхідно забезпечити низку вимог: конструктивні елементи та інженерні системи повинні володіти достатньою безвідмовністю, бути доступними для виконання ремонтних робіт (ремонтопридатність), необхідно усувати виникаючі несправності і дефекти, проводити регулювання та налагодження в процесі експлуатації; охороняти конструкції від перевантажень; забезпечити санітарно-гігієнічні вимоги до приміщень та прилеглої території; конструктивні елементи та інженерні системи повинні мати однакові або близькі за значенням міжремонтні терміни служби; необхідно проводити заходи з контролю технічного стану будівлі, підтримки працездатності або справності; підготовка до сезонної експлуатації повинна здійснюватися найбільш доступними і економічними методами; будівля повинна мати пристрої і необхідні для його нормальної експлуатації приміщення для розміщення експлуатаційного персоналу, які відповідають вимогам відповідних нормативних документів.
Основними конструктивними елементами, за якими визначається термін служби всього будинку, є зовнішні стіни і фундамент. Решта конструкції можуть піддаватися заміні.
У сучасних будівлях збільшилася кількість конструктивних елементів, термін служби яких дорівнює терміну служби основних.
Єдині норми амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів народного господарства затверджуються урядом.
7. Капітальність будівель
При тривалій експлуатації будівлі його конструкції й устаткування зношуються. Під несприятливим впливом навколишнього середовища конструкції втрачають міцність, руйнуються, загнивають, піддаються корозії. Тривалість служби конструкцій залежить від матеріалу, характеру конструкції, умов експлуатації. Одні й ті ж елементи в залежності від призначення будівлі мають різні терміни служби. Під терміном служби конструкцій розуміють календарний час, протягом якого під впливом різних факторів вони приходять у стан, коли подальша експлуатація стає неможливою, а відновлення економічно недоцільно. В термін служби включають час, витрачений на ремонт. Термін служби будівлі визначається терміном служби незмінюваних конструкцій фундаментів, стін, каркасів.
Визначення термінів служби конструктивних елементів є складним завданням, тому що залежить від великої кількості факторів, що сприяють зносу.
Нормативний термін служби встановлюють будівельними нормами і є усередненим показником, який залежить від капітальності будівель.
За капітальності житлові будівлі в залежності від матеріалу стін і перекриттів ділять на шість груп по капітальності:
1. Особливо капітальне (термін служби 150 років);
2. Звичайне (термін служби 120 років);
3. Кам'яне полегшене (термін служби 120 років);
4. Дерев'яне, змішане сирцеві (термін служби 50 років);
5. Збірно-щитове каркасне, глинобитні, саманні, фахверкове (термін служби 30 років);
6. Каркасно-комишитові (термін служби 15 років).
Перша група капітальності житлових будинків включає будівлі кам'яні, особливо капітальні, нормативний термін служби таких будинків 150 років. Введення до складу будівлі елементів з матеріалів з меншим терміном служби веде до зменшення нормативного терміну служби будинку в цілому. Наприклад, шоста група капітальності включає полегшені будівлі і терміном служби 15 років.
Для кожної групи встановлені потрібні експлуатаційні якості, довговічність і вогнестійкість.
Міцність і стійкість будівлі залежать від міцності та стійкості його конструкцій, надійності підстави. Для забезпечення необхідних довговічності й вогнестійкості основних конструктивних елементів будинків необхідно використовувати відповідні будівельні матеріали.
Виробничі будівлі і споруди поділяються на чотири групи по капітальності.
До першої групи належать будівлі, до яких висувають високі вимоги, до четвертої - будівлі з мінімально необхідними міцністю і довговічністю, якістю обробки, ступенем оснащення інженерними та санітарно-технічними системами.
Довговічність конструкцій - це термін їх служби без втрати необхідних якостей при заданому режимі експлуатації і в даних кліматичних умовах. Встановлено чотири ступені довговічності огороджувальних конструкцій, років: перша ступінь - термін служби не менше 100, друга - 50, а третина - не менше 50 - 20, четверта - до 20.
Протипожежні вимоги, які пред'являються до будинків, встановлюють необхідний ступінь їх вогнестійкості, яка визначається ступенем возгораемости і межею вогнестійкості його основних конструкцій і матеріалів в залежності від функціонального призначення.
8. Прийняття в експлуатацію нових будинків
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом нових будівель і споруд здійснюється відповідно до вимог СНиП 3.01.04-87. Приймання будинків після їх капітального ремонту в експлуатацію здійснюється державними комісіями з наступним затвердженням актів приймання згідно з ВСН 42-85 (р).
До пред'явлення об'єктів державним приймальним комісіям робоча комісія, яка призначається замовником, повинна перевірити відповідність об'єктів і змонтованого обладнання проекту, відповідність виконання будівельно-монтажних робіт вимогам будівельних норм і правил, а також результати випробувань та комплексного випробовування обладнання, підготовленість об'єктів до експлуатації та випуску продукції .
Необхідно виконання заходів щодо забезпечення умов праці відповідно до вимог техніки безпеки та санітарних норм, захисту навколишнього середовища.
Закінчені будівництвом об'єкти виробничого і житлово-цивільного призначення підлягають прийняттю в експлуатацію в тому випадку, коли вони до неї підготовлені, на них ліквідовані недоробки і розпочато випуск продукції, передбаченої проектом (виробничі будівлі).
Житлові будинки та громадські будівлі нового житлового мікрорайону підлягають прийняттю в експлуатацію у вигляді закінченого містобудівного комплексу, в якому повинно бути завершено будівництво установ і підприємств, пов'язаних з обслуговуванням населення, виконані всі роботи з інженерного обладнання, благоустрою та озелененню територій відповідно до затвердженого проекту забудови мікрорайону.
Якщо житлові будинки складаються з декількох секцій, то вони можуть прийматися в експлуатацію окремими секціями.
Житлові будинки, секції у багатосекційних житлових будинках, що мають вбудовані, вбудовано-прибудовані, прибудовані приміщення для підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, слід приймати в експлуатацію одночасно з вказаними приміщеннями.
Датою введення об'єкта в експлуатацію вважається дата підписання акта Державною приймальною комісією. Для перевірки об'єктів перед роботою державних приймальних комісій рішенням організації-замовника призначаються робочі комісії. До складу таких комісій включаються представники замовника, генерального підрядника, субпідрядних організацій, експлуатаційної організації, генерального проектувальника, органів санітарного та пожежного нагляду.
Робочі комісії зобов'язані перевіряти відповідність виконаних будівельно-монтажних робіт, заходів з охорони праці, забезпечення вибухобезпеки, пожежобезпеки, антисейсмічних заході проектно-кошторисної документації, стандартам, будівельним нормам і правилам.
Робочі комісії повинні перевіряти окремі конструкції, вузли будівель і прийняти будівлі для пред'явлення Державній приймальній комісії, перевірити готовність виробничих підприємств до початку випуску продукції або надання послуг в обсязі, що відповідає нормам освоєння проектних потужностей в початковий період, укомплектування кадрами, забезпеченість експлуатаційних кадрів санітарно-побутовими приміщеннями, пунктами харчування.
За результатами перевірки робоча комісія складає акт про готовність будівель і споруд для пред'явлення Державній приймальній комісії за встановленою формою.
Остаточну приймання будівель і споруд виробляє Державна комісія. До складу Державної приймальної комісії включають представників замовника, експлуатаційної організації, генерального підрядника, архітектора - автора проекту, органів державного архітектурно-будівельного контролю, органів державного санітарного та пожежного нагляду.
Державну приймальну комісію призначають не пізніше, ніж за три місяці до встановленого терміну при прийнятті в експлуатацію об'єктів виробничого призначення і за 30 днів - будівель і споруд житлово-цивільного призначення. Державні приймальні комісії перевіряють усунення недоробок, виявлених робочими комісіями, готовність об'єкта до прийняття в експлуатацію.
Прийняття в експлуатацію будівель і споруд оформляється актами, складеними за формою згідно з СНиП 3.01.04-87.
Прийняття в експлуатацію закінчених капітальним ремонтом будинків повинна проводитися тільки після виконання всіх ремонтно-будівельних робіт у повній відповідності до затвердженої проектно-кошторисною документацією, а також після усунення всіх дефектів і недоробок.
9. Методика оцінки технічного стану будівельних конструкцій будівель
Оцінка технічного стану будівельних конструкцій будівель і споруд полягає у визначенні ступеня пошкодження, категорії технічного стану і можливості подальшої експлуатації їх за прямим або зміненим (при реконструкції) функціональним призначенням.
Оцінку технічного стану будівельних конструкцій будівель і споруд провадять шляхом зіставлення гранично допустимих (розрахункових або нормативних) і фактичних значень, що характеризують міцність, стійкість, деформативність (за I і II групами граничних станів) та експлуатаційні характеристики будівельних конструкцій.
Критерії оцінки технічного стану залежать від функціонального призначення та конструктивної схеми будинку, виду будівельної конструкції і матеріалу і т.д.
За гранично допустимі значення критеріїв оцінки технічного стану будівель приймають розрахункові схеми, навантаження і впливи; міцнісні та фізико-механічні характеристики матеріалів і конструкцій (з проектної документації), геометричні параметри будівель (по робочих кресленнях), експлуатаційні характеристики (за розрахунками в проектній документації) .
Фактичні значення критеріїв оцінки технічного стану будівельних конструкцій приймаються за результатами візуальних та інструментальних обстежень, лабораторних випробувань, повірочних розрахунків.
Критерії оцінки технічного стану будівельних конструкцій розділяють на дві групи: критерії, що характеризують несучу здатність, стійкість і деформативність, і критерії, що характеризують експлуатаційну придатність будівель. Гранично допустимі значення критеріїв оцінки технічного стану конструкцій будівель, які встановлюються нормативними документами.
Технічний стан конструкцій встановлюють на основі оцінки сукупного впливу пошкоджень, дефектів, виявлених у процесі попереднього обстеження, перевірних розрахунків їх несучої здатності, стійкості та експлуатаційної придатності.
Якщо один з критеріїв технічного стану конструкцій будівлі не відповідає вимогам нормативних документів, конструкції необхідно посилювати чи замінювати.
Оцінка технічного стану конструкцій будівлі включає визначення категорії технічного стану конструкцій з урахуванням ступеня пошкодження і величини зниження несучої здатності; встановлення експлуатаційної придатності конструкцій за основними критеріями (температурно-вологісний режим, загазованість, освітленість, герметичність, звукоізоляція і т.д.); розробку по подальшої експлуатації будівель і споруд.
При проведенні оцінки технічного стану конструкцій фактичні значення критеріїв оцінки параметрів конструкцій, отриманих у результаті обстеження, зіставляються з проектними або нормативними значеннями. Нормативні значення приймають по СНиП.
Оцінка технічного стану будівель і споруд здійснюється на основі аналізу результатів детального обстеження будівельних конструкцій та повірочних розрахунків несучої здатності, експлуатаційної придатності.
Список літератури
1. Капітальний ремонт житлових будівель. - М.: Стройиздат, 1990. - 207 с.
2. Технічна експлуатація будівель: підручник / Г.А. Поривай. - М.: Стройиздат, 1990. - 369с.
3. Експлуатація, ремонт та обслуговування будівель і споруд: навч. посібник / С.І. Рощина, В.І. Воронов, В.Ю. Щуко: Вид-во ВлГУ, 2005. - 108с.
4. Експлуатація житлових будівель: довід. Посібник / Е.М. Арієвич. - М.: Стройиздат, 1991. - 511с.