МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Державна освітня установа вищої професійної освіти
БАШКИРСЬКА ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М. АКМУЛЛИ
ФАКУЛЬТЕТ: СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИЙ
КАФЕДРА КУЛЬТУРОЛОГІЇ І СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН
ТЕХНОЛОГІЯ СТВОРЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО НАВЧАЛЬНОГО ПОСІБНИКА
Курсова робота з дисципліни: "Інформаційні ресурси"
Виконала:
студентка 45 групи
Юсупова Р.
Спеціальність: "Бібліотечно-інформаційна діяльність"
Перевірив: доцент
Якимчук Р.П.
Уфа 2010
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ПІДГОТОВКА І СКЛАДАННЯ ЕЛЕКТРОННОГО НАВЧАЛЬНОГО ПОСІБНИКА
1.1 Поняття електронного навчального посібника, його відмінні характеристики
1.2 Принципи побудови електронного навчального посібника
1.3 Підготовка та реалізація в електронному вигляді матеріалу для посібника
РОЗДІЛ 2. Підготовлених фрагментів ЕЛЕКТРОННОГО НАВЧАЛЬНОГО ПОСІБНИКА
2.1 Бібліографічні дослідження науки
2.2 Інформаційна діагностика
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Друга половина ХХ століття стала періодом переходу до інформаційних товариствам. Лавиноподібне зростання обсягів інформації прийняв характер інформаційного вибуху у всіх сферах людської діяльності.
Інформаційний вибух породив безліч проблем, найважливішою з яких є проблема навчання. Особливий інтерес представляють питання, пов'язані з автоматизацією навчання, оскільки "ручні методи" без використання технічних засобів давно вичерпали свої можливості. Найбільш доступною формою автоматизації навчання є застосування ЕОМ, тобто використання машинного часу для навчання та обробки результатів контрольного опитування знань учнів.
Поява електронних навчальних посібників можна сприймати як якісно новий щабель інформатизації освіти. Почалася інформатизація вітчизняної освіти в 1985 році (з державної реформи освіти 1984 р.), коли було прийнято виключно важливе урядове рішення про направлення до сфери освіти кількох тисяч перших радянських персональних ЕОМ. На зміну початкового адаптаційного етапу, коли комп'ютер розглядається як об'єкт вивчення, прийшов другий, сучасний етап, який характеризується використанням комп'ютера як засобу навчання.
Створення комп'ютерних технологій у навчанні є сусідами з виданням навчальних посібників нової генерації, що відповідають потребам особистості учня. Навчальні видання нової генерації покликані забезпечити єдність навчального процесу і сучасних, інноваційних наукових досліджень, тобто доцільність використання нових інформаційних технологій у навчальному процесі і, зокрема, різного роду так званих "електронних підручників".
Розвиток активного, діяльнісного начала в навчанні, розкриття та використання творчих здібностей кожного учня здійснюються через формування пізнавальних потреб шляхом організації пошуку знань у процесі вивчення навчального матеріалу і задоволення цих потреб, що може бути забезпечено створенням спеціальних електронних навчальних посібників.
Це актуалізує проблему організації професійної підготовки фахівця у процесі вивчення різних освітніх галузей за допомогою електронних навчальних посібників з різних дисциплін, зокрема, з дисципліни "Інформаційно-аналітичні технології"
Об'єкт даної дослідницької роботи - технологія підготовки та реалізації електронного навчального посібника. Предметом є фрагмент допомоги, побудований у відповідності з основними принципами розробки електронних навчальних посібників.
Мета роботи - підготувати фрагмент електронного навчального посібника для подальшого включення до загальної електронної оболонку.
Поставлена нами мета передбачає вирішення низки завдань:
Визначити поняття "електронний навчальний посібник", вивчити його особливості та принципи побудови;
У відповідності до виділених принципами відібрати, систематизувати і виразити в електронній формі текстовий матеріал;
Підібрати наочний та довідковий матеріал і пов'язати з отриманим текстом за допомогою гіперпосилань.
Дослідницька робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (21 джерело) та додатків. У першому розділі розглядається процес підготовки та складання електронного навчального посібника, в другій наведені безпосередньо складені голови. Програми включають додатковий шар навчального матеріалу, пов'язаний у реалізованому посібнику гіперпосиланнями з основним текстом.
РОЗДІЛ 1. ПІДГОТОВКА І СКЛАДАННЯ ЕЛЕКТРОННОГО НАВЧАЛЬНОГО ПОСІБНИКА
1.1 Поняття електронного навчального посібника, його відмінні характеристики
Електронний навчальний посібник - програмно-методичний навчальний комплекс, що відповідає типової навчальної програми і забезпечує можливість студенту самостійно або з допомогою викладача освоїти навчальної курс або його розділ. Даний продукт створюється з вбудованою структурою, словниками, можливістю пошуку і т.п.
Електронний навчальний посібник може бути призначений для самостійного вивчення навчального матеріалу з певної дисципліни або для підтримки лекційного курсу з метою його поглибленого вивчення.
Найпростішим електронним підручником може бути конспект лекцій викладача, набраний ним самим (або навіть студентами з метою розмноження хорошого конспекту у великому числі примірників при мінімальних витратах) та розміщений на студентському сервері або на іншому загальнодоступному електронному сайті. Однак такий підручник, по суті, нічим не відрізняється від розмноженого друкованим методів конспекту і в ньому ніяк не використані специфічні можливості електронного видання. До головних таких особливостей можна віднести:
1. можливість побудови простого і зручного механізму навігації в межах електронного підручника;
2. розвинений пошуковий механізм в межах електронного підручника, зокрема, при використання гіпертекстового формату видання;
3. можливість вбудованого автоматизованого контролю рівня знань студента;
4. можливість спеціального варіанту структурування матеріалу;
5. можливість адаптації досліджуваного матеріалу підручника до рівня знань учня, наслідком чого є різке зростання рівня мотивації учня;
6. можливість адаптації та оптимізації користувальницького інтерфейсу під індивідуальні запити учня.
До додаткових особливостей електронного навчального посібника в порівнянні з друкованим слід віднести:
1. можливість включення спеціальних фрагментів, моделюючих протягом багатьох фізичних і технологічних процесів;
2. можливість включення в підручник аудіо-файлів, зокрема, для зближення процесу роботи з підручником і прослуховування лекцій цього ж викладача;
3. можливість включення до складу підручника фрагментів відеофільмів для ілюстрації певних положень підручника;
4. включення до складу посібники інтерактивних фрагментів для забезпечення оперативного діалог із студентів;
5. повномасштабне мультимедійне оформлення підручника, що включає в себе діалог на природній мові, організацію за запитом якого навчають відеоконференції з автором (авторами) та консультантами і пр.
Таким чином, крім різного носія, електронний навчальний посібник має ряд принципових відмінностей від підручника, виготовленого друкарським способом:
можливість мультимедіа;
забезпечення віртуальної реальності;
висока ступінь інтерактивності;
можливість індивідуального підходу до учневі.
Впровадження в структуру електронного посібника елементів мультимедіа дозволяє здійснити одночасну передачу різних видів інформації. Зазвичай це означає поєднання тексту, звуку, графіки, анімації і відео. Засоби наочної демонстрації дозволяють поліпшити сприйняття нового матеріалу, включити в процес запам'ятовування не тільки слухові, а й зорові центри.
Багато процесів і об'єкти в електронному підручнику можуть бути представлені у динаміці їх розвитку, а також у вигляді 2-х або 3-х мірних моделей, що викликає у користувача ілюзію реальності зображуваних об'єктів.
Інтерактивність дозволяє встановити зворотний зв'язок від користувача інформації (студента) до її джерела (викладачу). Для інтерактивної взаємодії характерна негайна відповідь і візуально підтверджена реакція на дію, повідомлення.
Таким чином, електронні посібники мають велику практичну цінність. З їх допомогою можна не тільки повідомляти фактичну інформацію, забезпечену ілюстративним матеріалом, а й наочно демонструвати ті чи інші процеси, які неможливо показати при використанні стандартних методів навчання. Крім того, слухач може скористатися електронним посібником самостійно, без допомоги викладача або керівника, знаходячи відповіді на його питання. Також важливе значень електронних посібників полягає в тому, що викладач може швидко доповнювати та змінювати текстовий або ілюстративний матеріал при виникненні такої необхідності, що дуже важливо для настільки динамічно змінюється дисципліни, як "Інформаційно-аналітична діяльність".
1.2 Принципи побудови електронного навчального посібника
Електронна допомога (як, втім, і будь-яке електронне видання) для досягнення максимального ефекту має бути складено кілька інакше в порівнянні з традиційним друкованим посібником: глави повинні бути більш короткі, що відповідає меншому розміру комп'ютерних екранних сторінок у порівнянні з книжковими, потім кожен розділ, відповідний рубрикація нижнього рівня, повинен бути розбитий на дискретні фрагменти, кожен з яких містить необхідний і достатній матеріал щодо конкретного вузького питання. Як правило, такий фрагмент повинен містити один-три текстових абзацу (абзаци також повинні бути коротше книжкових) або малюнок і підпис до нього, що включає коротке пояснення сенсу малюнка.
Таким чином, студент переглядає не безперервно викладається, а окремі екранні фрагменти, дискретно наступні один за одним. Дискретна послідовність екранів знаходиться всередині (і в межах) найменшою структурної одиниці, що дозволяє пряму адресацію, тобто всередині параграфа або підпараграфа (того, що характеризується заголовком третього рівня) міститься один або кілька фрагментів, послідовно пов'язаних другу іншому гіпертекстовими зв'язками. На основі таких фрагментів проектується шарувата структура навчального матеріалу, яка містить:
шар, обов'язковий для вивчення;
шар для більш підготовлених користувачів;
шар для більш глибокого вивчення певних розділів;
допоміжні шари;
спеціальний шар "Основні поняття та визначення",
додатковий шар рекомендацій щодо застосування отриманих знань.
Така організація навчального матеріалу забезпечує диференційований підхід до студентів в залежності від рівня їх підготовленості, результатом чого є більш високий рівень мотивації навчання, що призводить до кращого і прискореного засвоєнню матеріалу.
У зв'язку з істотно різною природою друкованого матеріалу та електронного видання (в електронному виданні не засунеш палець між сторінками та ін) в останньому виникають дві нові й істотні проблеми:
проблема розміщення та оформлення текстового і графічного матеріалу на робочій поверхні екрану, а також розмір цієї поверхні, використання ознаки кольоровості і суб'єктивна реакція користувачів на наявність цих елементів;
проблема орієнтації і переміщення користувача всередині електронного видання: між розділами, графікою і малюнками, сторінками, включаючи оволодіння різними рівнями матеріалу і переміщення між ними, фіксація своїх кроків у процесі вивчення для забезпечення можливості контролю і статистичних досліджень.
Способи роботи з друкованими матеріалами встановлювалися протягом кількох століть і тісно переплетені з нашими все ще недостатньо дослідженими поглядами на те, як вивчати, що вивчати, як повинна виглядати книга або журнал. У той же час ера електронних матеріалів прийшла швидко і раптово. Тому дуже важлива роль оптимізації роботи з відповідними матеріалами, включаючи як першу, так і другу проблему.
Розміщення інформації на поверхні екрану
При роботі з електронними матеріалами слід враховувати кілька моментів:
гарнітура, кегль і накреслення окремих символів;
розміщення тексту і вільний простір на поверхні екрану (в поліграфії говорять про "освітленому" просторі);
види використовуваних ілюстрацій і графіки;
читаність, логічна структура та інші мовні якості електронного тексту;
особливості реакції користувача на електронний матеріал (на те, як матеріал класифікований, зв'язок усвідомлення матеріалу користувачем цього поданням і ін.)
Хоча друковані гарнітури дещо відрізняються від екранних комп'ютерних шрифтів, останні в даний час отримали достатнього поширення і характеризуються широкою різноманітністю малюнка. Як правило, читач воліє працювати з простими по зображенню гарнітурами (Times, Courier, Arial, Sans Serif). Найімовірніше, це пов'язано з тим, що екранний дозвіл у кілька разів менше, ніж у друкованого тексту.
У багатьох роботах відзначено також, що більшості користувачів краще працювати з більш щільними екранними текстами (тобто з малими розмірами кеглів), які розташовані на екрані компактно, легше сприймаються поглядом як щось єдине, цілісне. Аналогічні дані отримані при дослідженні роботи користувачів з телетекстом на екрані телевізора: більшість (56%) працюють з ним вважають за краще мати на екрані гранично велику кількість інформації, що може бути досягнуто як за рахунок зменшення кегля, так і більш компактного розміщення блоків тексту на екрані.
Розміщення блоків інформації на поверхні екрану та їх взаємодія з освітленим простором екрану відноситься вже до другої позиції. Саме кількість і розміщення освітленого простору на екрані грає найважливішу роль як у знаходженні потрібного фрагмента матеріалу з загальної їх екранного множини, так і в сприйнятті інформаційного змісту фрагментів тексту. Тут важливо не тільки відстань між окремими розділами тексту, але і розміщення заголовків і співвідношення кеглів і накреслень заголовків і фрагментів рядового тексту. Цікаво відзначити, що згадані вище елементи, як показали багато досліджень, грають важливу роль не тільки в усвідомленні і розумінні змісту матеріалу користувачем, а й у його подальшому кодуванні і переведення в довгострокову пам'ять для подальшого тривалого зберігання і подальшого використання (запам'ятовування).
Виключно негативну роль, як з точки зору продуктивності, так і усвідомлення і запам'ятовування інформації відіграє миготіння і тремтіння рядків тексту.
Найважливішим позитивним фактором є використання при відображенні ознаки кольоровості. У друкованому матеріалі застосування кольору суттєво збільшує інформаційну надмірність матеріалу, і, що ще важливіше, різко збільшує витрати на підготовку друкованого матеріалу. Тому в друкованому матеріалі колір використовується обережно і тільки в разі крайньої необхідності. У той же час при роботі з електронним матеріалом ніщо не перешкоджає широкому використанню ознаки кольоровості, так як в комп'ютері, в більшості випадків, використовується кольоровий монітор. Кольором можуть виділятися наступні фрагменти:
текстові заголовки;
блоки певного тексту;
графіка та ілюстрації;
прояснені простору, які зазвичай виділяються світлими тонами (наприклад, жовтим, світло-зеленим, блідо-рожевим і ін);
кольором може виділятися і фактура (підкладка, тобто щось, подібне тонуванню папери) трьох перших позицій;
кольором ж рекомендується виділяти всі гіпертекстові посилання, не залежно від того, чи належать вони до текстового або графічного фрагменту підручника.
Види використовуваної графіки та ілюстрацій - ще один з аспектів оформлення користувальницького інтерфейсу поверхні екрана. Ілюстрації і графіка складні для розробки, але є, в більшості випадків, переважними для користувачів, так як графічна форма подання матеріалу характеризується багаторазово великим інформаційним обсягом і швидкістю сприйняття інформації. Тут також немає відповідності між друкованим та електронним матеріалами. Якщо читач друкованого тексту в більшості випадків не чекає графіку (або чекає її досить рідко), то комп'ютерний користувач автоматично передбачає високий відсоток графіки та ілюстрацій.
У навчальному і пізнавальному матеріалі ці очікування виявляються особливо гостро. Адже графіка і ілюстрація - нормальна частина робочого матеріалу, а в друкованих виданнях їх число зазвичай штучно занижена, що пов'язано з додатковими витратами на їх підготовку і включення в підручник. В електронних виданнях, на відміну від друкованих, графіка може не тільки знаходиться усередині тексту, але і виводиться в окремому вікні, яке відкривається (активізується) і закривається побажанню користувача.
Фото та якості електронного тексту також значно відрізняються від відповідних характеристик друкованого тексту. В електронних виданнях слід використовувати переважно короткі чіткі пропозиції і стислі параграфи, дозволяючи користувача гранично швидко переглянути екран, відшукуючи потрібну інформацію. Безліч дослідників цікавилося реакцією користувача на використання абревіатур та скорочень з тим, щоб краще використовувати обмежену поверхню екрану, але поки рекомендується обмежуватися тільки загальновживаними елементами цього типу.
Останній фактор складається в суб'єктивній реакції користувача на оформлення тексту. Якщо користувачеві неприємний стиль оформлення тексту, то його продуктивність при роботі з ним звичайно знизиться. Більшість фахівців вважають, що пізнавальна цінність електронного тексту вимірюється трьома характеристиками: первісна реакція користувача на текст; привабливість тексту; його ясність.
З цих характеристик привабливість найбільш суб'єктивна, тому привабливість тексту для користувача може бути досягнута наданням йому можливості (в певних межах) самостійно встановити формат представлення матеріалу на екрані, а може бути, навіть управляти системою в цілому, включаючи розташування фрагментів тексту, ілюстрацій і освітленого простору , тобто повністю конфігурувати екранний інтерфейс.
Проблема орієнтації і переміщення користувача всередині електронного видання
Орієнтація учня в підручнику досягається кількома шляхами. Перш за все, як і в друкованому видань, з допомогою заголовків. Рубрикація електронного підручника повинна характеризуватися більшою глибиною (великим числом рівнів), ніж у друкованого. Розділи електронного підручника повинні бути досить короткими, кожен розділ має містити вичерпну інформацію з одного конкретного питання.
Інший варіант орієнтації пов'язаний з використанням в електронному підручнику колонтитулів (як і в друкованому посібнику). Колонтитул може бути передбачений на кожної екранної сторінці і дозволяє контролювати назва досліджуваної голови та параграфа, тобто користувач не втрачає орієнтації в підручнику.
Перераховані кошти орієнтації найбільш поширені, хоча можна використовувати і деякі інші, наприклад, у формі підказки, що містить назву розділу або навіть у вигляді подання на екрані фрагмента графа рубрикації, в якому зазначено (наприклад, виділено кольором) назва досліджуваного розділу.
Переміщення всередині електронного підручника, в переважній більшості випадків, здійснюється з допомогою гіпертекстових посилань. Відомо, що в друкованому посібнику для переміщення також використовуються посилання типу: (див. пункт ...) або (див. стор ...), або ж зміст, де вказані номери сторінок відповідних розділів.
Гіпертекст - це спосіб нелінійної подачі текстового матеріалу, при якому в тексті є якимось чином виділені слова, мають прив'язку до певних текстовим фрагментами. Таким чином, користувач не просто гортає своєю чергою сторінки тексту, він може відхилитися від лінійного описи з якоїсь засланні, тобто сам керує процесом видачі інформації. У гіпермедіа системі як фрагментів можуть використовуватися зображення, а інформація може містити текст, графіку, відеофрагменти, звук.
1.3 Підготовка та реалізація в електронному вигляді матеріалу для посібника
Так як перед нами стоїть завдання не створення електронного навчального посібника повністю, а підготовка текстового та наочного матеріалу для фрагмента підручника (зокрема, двох розділів), ми користувалися засобами програм Microsoft Word і Microsoft PowerPoint основного пакета MS Office.
Основний текст глав представлений в редакторі Microsoft Word і містить гіперпосилання як на фрагменти тексту самої глави, так і на зовнішні файли: презентації, практичні та теоретичні завдання, тезаурус.
Приступаючи до створення посібника, заснованого на принципах гіперактивності і мультимедійності, слід враховувати, що вся навчальна інформація, завдяки гіпертексту, розподіляється на кількох змістових рівнях.
Смислові відношення між рівнями можуть бути збудовані різними способами.
Найбільш поширений спосіб структурування лінійного навчального тексту при перекладі його на гіпертекстове основу передбачає розміщення на 1-му рівні - основної інформації, на 2-му рівні - додаткової інформації, яка містить роз'яснення і доповнення, на 3-му рівні - ілюстративного матеріалу, на 4 - му рівні - довідкового матеріалу (при цьому 4-й рівень може бути відсутнім, а довідковий матеріал - бути переведений в структуру мультимедіа курсу окремим елементом).
У нашому випадку текст представлений трьома рівнями: основний рівень включає короткий зміст даної теми, розкриття основних понять - іншими словами, обов'язкову для вивчення інформацію. Другий рівень надає обучаемому додаткові відомості і призначений для більш глибокого вивчення теми або повторення вже пройденого матеріалу (наприклад, розшифровка яких-небудь раніше вивчених термінів), сюди ж включається і довідкова інформація.
Третій рівень (у нашому випадку правильніше назвати його додатковим) включає наочний матеріал і представлений презентацією Microsoft PowerPoint. Вона містить гранично короткий виклад теми, т.зв. мультимедійну лекцію.
Досвід використання мультимедійних лекцій дозволив встановити такі їх переваги:
§ Більш повне розкриття теми;
§ Надання графічного матеріалу;
§ Можливість повторити найбільш складні моменти теми (завдяки анімації);
§ Супровід лекції візуальними прикладами для більш цілісного сприйняття теми.
Для оформлення фону слайда частіше вибираються більш холодні тони (синій або бордовий), що обумовлено зміною фону слайда при показі презентації через діапроектор на відміну від презентації на комп'ютерному моніторі. Для кольору тексту використовуємо контрастні кольори (жовтий, зелений, іноді білий). Інформація розташовується на слайді переважно горизонтально, шрифт Arial, для виділення тексту використовується жирний шрифт, курсив або підкреслення, рамки, межі, заливання різних кольорів, різноманітні стрілки (WordArt). Для інтересу презентації широко використовуються різноманітні анімаційні можливості, зокрема, анімація на вхід, на вихід, виділення і переміщення. У меншій мірі прівлекаеми звукові ефекти, на нашу думку, відволікають увагу від змісту інформації на слайді.
На слайді розміщуються короткі слова, пропозиції, стилістично прості, лаконічні, високоінформативні.
РОЗДІЛ 2. Підготовлених фрагментів ЕЛЕКТРОННОГО НАВЧАЛЬНОГО ПОСІБНИКА
2.1 Бібліографічні дослідження науки
Бібліографічні дослідження науки - це процес отримання нового наукового знання з використанням методів бібліографії і на основі накопичених бібліографічних ресурсів. О.М. Зусьманом визначає їх як "процеси отримання нових наукових знань за допомогою спеціально проведеного аналізу бібліографічних ресурсів з використанням методів бібліографії та наступним синтезом виявленої інформації. В якості пізнаваною дійсності виступають соціальні, соціально-економічні, психологічні, культурно-історичні, природні тощо явища і об'єкти, в явному (тобто описані в текстах) або неявному вигляді відображені в потоці бібліографірованной літератури "
Завдяки бібліографічним дослідженням можна вирішувати такі завдання факто-концептографіческой діяльності: відновлювати історичне минуле, використовуючи збережені документальні джерела, розкривати стан засекречених об'єктів (фірмові секрети, державні таємниці), зіставляти і аналізувати аналогічні процеси, що протікали в різних країнах, галузях, історичних епохах.
Науково-технічний потенціал будь-якої сфери діяльності складається з декількох основних компонентів, серед яких найбільш важливими для бібліографії як сфери професійної діяльності, представляються теоретико-методичне забезпечення цієї сфери, її інформаційні ресурси (тобто сукупність доступних бібліографічних посібників і баз даних), технічні засоби і рівень підготовки кадрів (кадрове забезпечення), що забезпечують використання цих ресурсів. Аналізу підлягають не всі, а лише деякі аспекти змін тих елементів бібліографії, які максимально впливають на процес актуалізації БІ.
Згідно з основним положенням, що лежить в основі ідеї БІ, процеси, що відбуваються в науці (мається на увазі, як розвиток наукового знання, так і особливості наукової діяльності) у явному або неявному вигляді відображаються в первинному документальному потоці - результаті наукової діяльності. Сам процес БІ є отримання оригінальної, достовірної, що має реальних споживачів наукової і т.п. інформації на основі аналізу комплексу доступних інформаційно-бібліографічних ресурсів (ІБР). Тому наявність необхідних ресурсів, їх доступність, можливості (у плані застосовності для цілей БІ) і визначають реальність проведення БІ, опосередковує їх результативність. Мабуть, саме стан ІБР обумовлює можливість БІ, а поступова "підстроювання" ІБР під завдання БІ визначає процес їх становлення як одного з методів сучасної науки. Принципове положення - визнання поступового обнаучуванням ІБР. Аж до останнього часу, ніхто не прагнув вдосконалювати бібліографічні посібники та БД з урахуванням завдань БІ. Їх оптимізація мала тільки традиційні цілі інформаційно-бібліографічної роботи. Однак, вирішуючи традиційні завдання, бібліографи створювали бібліографічні посібники та бази даних, все більш орієнтовані на завдання БІ. В якості доказів, зазначимо що навіть найбільш використовуваний сьогодні для БІ джерело - покажчик (БД) Science Citation Index був створений Ю. Гарфілдом з метою пошуку літератури по посиланнях і лише пізніше став застосовуватися для БІ.
БІ засновані на аналізі значних, а іноді дуже великих обсягів літератури. Так, наприклад, при вивченні розвитку будь-якого наукового напряму необхідно виявити і врахувати всі або всі значущі документи з проблеми (завдання порівнянна зі створенням великих фундаментальних бібліографічних посібників), якщо проводиться вивчення внеску у світову науку певної спільноти вчених - необхідно встановити всі документи створені його членами і досягли (прийняті) вченими світу для використання. Тому проведення великомасштабних БІ на основі традиційних бібліографічних посібників вкрай утруднено, бо вимагає створення спеціальних картотек первинних документів, що включають сотні, а для великомасштабних досліджень, і тисячі вторинних документів, запозичених з різних джерел. Трудомісткість і тривалість формування таких масивів робили в минулому проведення великомасштабних БІ не економічними, а процес отримання результатів тривалим. Навіть локальні БІ здавалися трудомісткими. Сьогодні ситуація змінилася.
Створення ІБР у вигляді різноманітних машиночитаних бібліографічних баз даних, і, особливо, доступ до них з інформаційних мереж, дозволяють перевести БІ з розряду бібліографічної екзотики у повсякденну практику. Таким чином, просування БІ на ринок інформаційних послуг, перш за все, пов'язано з досягненнями інформаційних технологій, в т.ч.: 1. створенням інформаційних мереж (зокрема поширенням Інтернет); 2. численних БД як на автономних носіях, так і на доступних серверах; 3. можливістю формування персональних експериментальних масивів та їх переробки в персональних комп'ютерах і т.п. Раніше, тобто аж до другої половини 1990 рр.., подібних можливостей бібліографи не мали. Подальше неминуче поширення інформаційних технологій означає і неминучість проведення БІ. Тим самим, розвиток технічних засобів інформаційної діяльності, як компонента її потенціалу, веде і до розширення розв'язуваних цією сферою завдань.
Важлива особливість сучасних бібліографічних ресурсів - можливість проведення БІ у всіх, практично без винятку, галузях і напрямах сучасної науки. Раніше можливість створення необхідних масивів документів обмежувалася і відсутністю джерел з деяких проблем науки. Особливо це стосувалося нових наукових проблем, по яких були відсутні відповідні розділи в галузевих бібліографічних посібниках, а покажчики починали виходити тільки через значний час після виникнення та інституалізації цих нових напрямів. При цьому БІ нових проблем викликає найбільший інтерес у потенційних замовників, так як отримується методами БІ інформацію про їх розвитку часто не можна або важко отримати іншими шляхами.
У сучасних умовах ситуація з інформаційною базою БІ нових наукових напрямів також змінилася. По-перше, сучасні засоби пошуку, засновані на обліку ключових слів бібліографічного запису дозволяють легко формувати потрібні масиви документів на основі галузевих БД. По-друге, розширення інформаційного ринку за рахунок електронних мереж робить створення нових БД з актуальних проблем економічно вигідним заняттям - у такої БД підвищене число користувачів. Тому, при виникненні нових напрямів науки і відповідних нових потреб, що виникла ніша оперативно "закривається" новими БД.
Один з недоліків БІ - часовий проміжок між досліджуваними подіями, фіксуються потік первинних документів, і досліджує ці події результатами БІ. Причина виникнення лага в інформаційному інтервалі, який складається з часу, необхідного на написання документів, редакцінно-видавничого циклу і часу, що витрачається на їх бібліографування. У цьому плані зміни в системі бібліографічних посібників і БД підвищують значущість результатів БІ.
Ряд створених, в основному, в останні десятиліття бібліографічних посібників і БД дозволяють вирішувати проблему на основі наступних груп джерел, у т.ч.: 1. бібліографуванням неопубліковані документи (звіти НДР тощо); 2. бібліографуванням т.зв. швидкі публікації (доповіді на конференціях і короткі наукові повідомлення); 3. проспективної бібліографії (реєстрація виділених грантів, розпочатих НДР і т.п.); і 4. т.зв. сигнальна бібліографія, тобто максимально швидкої реєстрації документів в перечневом вигляді (тільки бібліографічні описи). Усі зазначені види бібліографічних посібників і БД сьогодні доступні дослідникам.
Можливості якісних БІ пов'язані і з піднаглядним розширенням номенклатури розкритих видів і типів документів. Встановлено, що в різних сферах практичної діяльності і на різних її етапах створюються різні за формою і змістом документи, тобто документи різного виду. Тому кожен вид документів (набір їх видів) характеризує різні сторони та періоди наукової діяльності й різні періоди розвитку знань про об'єкти вивчення. Виходить, чим більше документів різних видів потрапляє в поле зору дослідника, тим ширше його можливості. Для цілей БІ важливо відзначити появу (доступність) ряду моновідових посібників, тобто повно відображають відповідні види документів. Нижче розглянуті лише деякі, що виникли або стали доступними за останні десятиліття бібліографічні посібники та БД поява яких розширює можливості проведення БІ науки і підвищує значущість їх результатів.
До них відносяться БД і бібліографічні посібники, реєструючі доповіді на наукових зібраннях, тобто конгресах, симпозіумах, конференціях і т.п., тобто документів відображають результати досліджень, максимально наближені до моменту їх отримання.
Іншими важливими видами реєстрованих документів слід визнати звіти (доповіді) про виконані НДР. Особливо слід відзначити реєстрацію відомостей про розпочатих (профінансованих) НДР і виділених гранти (цей вид бібліографічних посібників відноситься до проспективної бібліографії). Наявність відомостей про виконані і розпочатих у різних країнах наукових дослідженнях розкриває перед БІ можливості порівняльних досліджень наукової політики, раннього виявлення наднових наукових досягнень, областей застосування результатів фундаментальних робіт (на базі аналізу даних про організації-замовниках) і т.п.
Для соціолого-наукознавчими досліджень, цілі яких неможливо заздалегідь передбачити, може мати значення і бібліографування багатьох інших видів і типів первинних документів. Наприклад, при дослідженні вищої професійної школи бібліографування навчальних програм і дипломних робіт тощо; при вивченні ринку праці - дощок оголошень і відповідних газет і розділів у періодиці; при вивченні наукової політики держав - різних міжнародних і державних законодавчих актів, при вивченні відтворення наукових кадрів - дисертацій і авторефератів та ін
Необхідно відзначити важливе значення для розвитку БІ нових типів бібліографічних посібників і БД. Це покажчики цитованої літератури. Так, починаючи з 1963 р., ведеться покажчик Science Citation Index, у якому, на відміну від існуючих на той час бібліографічних посібників, поряд із знов вийшли публікаціями враховувалися і документи, включені авторами в список використаної літератури. При цьому можна було проводити пошук як нових, так і цитованих документів. Оскільки цитування ПД відображає факт їх використання, що свідчить про корисність конкретних публікацій, SCI став інструментом визначення факту і частоти їх використання та інструментом їх оцінювання. Міждисциплінарний характер SCI стовідсотковий облік всіх публікацій і посилань в них в найкращих журналах світу з усіх основних дисциплін і областях сучасного природознавства, технічних, медичних і сільськогосподарських наук, створювали можливість БІ інтеграції різних дисциплін, областей, напрямків. Все це відкрило широку можливість БІ як соціально-психологічних, так і когнітивних проблем науки.
Слід зазначити, що наявність єдиних показників виміру - числа публікацій і посилань, можливість їх легкого підрахунку, дозволили проводити в ході БІ необхідні вимірювання, тому звичайно їх називають - бібліометричні, що не заважає розглядати їх як БІ.
У міру усвідомлення додаткових можливостей цих БД при їх удосконалення стали враховувати і виконувані ними дослідні та оціночні функції. Це проявилося в зміні виду доступною бібліографічного запису і допоміжних покажчиків і особливо в підготовці спеціалізованого покажчика Journal Citation Reports - довідника цитування журналів, який регулярно подає бібліометричні показники, що характеризують використання журналів сканованих в SCI.
Іншими новими видами джерел, перспективними для БІ, виступають пермугаціонние покажчики. Пермугаціонние покажчики - це різновид алфавітно-предметних покажчиків, в яких функцію предметних заголовків виконують ключові слова, що містяться в заголовках бібліографіруемих документів. Ключовими словами вважаються всі повнозначних слова в т.ч. імена власні, назви хімічних речовин, географічні найменування і т.п., інакше кажучи це використовувана наукова термінологія.
Можливість проведення різноманітних і якісних БІ на базі сучасних ІБР пояснюється також і підвищенням інформативності застосовуваних в бібліографічних посібниках та БД вторинних документів. Мова йде як про інформативність бібліографічних описів, так і про підвищення якості анотацій і рефератів.
Треба відзначити, що в міру розвитку бібліографії постійно ускладнювався і характер бібліографічного опису, перш за все за рахунок включення в нього все нових і нових інформативно важливих елементів. Перші бібліографічні описи включали тільки назви книг. Пізніше до опису додавалися все нові й нові елементи, розширювали можливості БІ. Так, наприклад, важливим для БІ науки стало додавання до традиційного в описах перерахуванню імен авторів, назв документів, вихідних даних відомостей про місце роботи авторів (зазначимо, що в зарубіжних покажчиках вони включалися в текст опису ще в 30-50 - ті рр.., а в РЖ ВІНІТІ тільки в останні роки, та й то не у всі томи). Це дало змогу вивчати внесок організацій у розвиток науки, проводити порівняльні дослідження ефективності наукової роботи різних НДІ, вузів і т.п. організацій. Сьогодні наявність зазначених відомостей практично обов'язковий елемент описів, різко збільшив межі можливих БІ.
Особливу значимість для БІ відкриває можливість надання разом з традиційним бібліографічним описом усього переліку процитованих авторами документів. Це дозволять, наприклад, вивчати структуру потоку цитованих різними групами вчених документів, з безліччю цілей, таких як вивчення інформаційних потреб, інформаційного поведінки, доступності літератури тощо, проводити подібні БІ як для окремих колективів, так і відповідний порівняльний аналіз спільнот різних країн, міст, секторів науки, різних наукових напрямків і т.д.
Документи різних видів мають при створенні бібліографічного опису свої персональні елементи. Тому розглянути всі можливості їх використання не представляється можливим. Ці можливості не можна прогнозувати повністю, так як використання тих чи інших елементів БО диктується конкретними цілями БІ.
Можливість успішного проведення БІ пов'язана також з впровадженням в практику бібліографічної роботи методів якісного реферування документів. Розробка методів поаспектного реферування дозволяє отримувати реферати, в яких знаходять відображення всі основні, розглянуті в реферованому документі проблеми. Вибір цих аспектів і обов'язковість їх включення до реферат визначається специфікою галузі і галузі знання, до яких належить документ.
Інформаційною базою БІ може служити і довідково-пошуковий апарат бібліографічних посібників. В останні роки значно розширилася номенклатура допоміжних ключів бібліографічних посібників (наприклад, згадані організаційно-фірмові покажчики, побудовані за географічним принципом, пермутаціонние покажчики ключових слів, покажчики спонсорів, нумераційні покажчики патентів і т.п. документів і т.д.).
Значне число БІ носить історико-науковий та історико-технічний характер. Основною інформаційною базою подібних БІ є ретроспективні бібліографічні посібники. Активні БІ історії вітчизняної науки і техніки стримуються порівняно поганий інформаційною базою - реєстрація російської природничо-наукової і технічної літератури 18-19 століть здійснена далеко не повно. Лише в деяких галузях техніки і галузях науки є фундаментальні покажчики літератури.
Інформаційною базою БІ можуть служити також персональні покажчики і покажчики праць наукових колективів (біобібліографічні посібники). Аналіз, проведений Т.В. Захарчук, показав широкі можливості цієї частини ресурсів для найрізноманітніших соціально-психологічних та історико-наукових досліджень діяльності вчених і наукових колективів. Нею ж показано, що тільки вітчизняні ІБР в цій області включають близько 6000 покажчиків, виданих з 1960 по 1993 рр..
Найважливіша складова інформаційної бази БІ - численні каталоги та картотеки бібліотек (наприклад, в Російській державній бібліотеці є більше 200 каталогів і картотек). Перш за все, сказане відноситься до можливості проведення БІ на основі ретроспективних масивів літератури, не відображеної в сучасних БД і вибірково бібліографірованной у наявних бібліографічних посібниках. Перш за все, каталоги облітають можливості проведення історико-наукових, соціально-історичних і т.п. БІ. Відзначимо також дослідницькі можливості каталогів великих наукових бібліотек (РНБ, БАН РАН, РДБ і т.п.), які по суті є максимально повними універсальними БД вітчизняної літератури. Максимально повними галузевими БД слід визнати і каталоги великих галузевих книгосховищ (наприклад, Всеросійської геологічної б-ки, Б-ки Академії мистецтв і т.п.). У той же час не меншу цінність представляє СПА низових бібліотек.
Видається, що серед різних компонентів потенціалу бібліографії, найбільш слабкою ланкою, з точки зору якнайшвидшого впровадження БІ в практику роботи бібліографів, є його кадрова складова. Проблема не стільки у професійній підготовці бібліографів, скільки в їх професійному менталітеті. Методичні, ресурсні та технічні можливості бібліографії, як мінімум, "нейтральні" до процесів розширення і ускладнення її функцій. При цьому можна припустити, що бібліографічне співтовариство, в своїй більшості, складається з потенційних противників БІ.
2.2 Інформаційна діагностика
Інформаційна діагностика - технологія аналізу інформації про об'єкт, що реалізується за допомогою спеціальних процедур і методів у фіксованому предметному полі за обраним індикаторами для оцінки стану, тенденцій та перспектив розвитку об'єкта. Діагностуватися може об'єкт будь-якої природи, якщо він мінливий з плином часу, а відомості про ці зміни є в документальному потоці. Головні умови реалізації процедур інформаційної діагностики: 1) Аналізується не сам об'єкт, а відома в суспільстві інформація про нього; 2) Для успішної діагностики повинна забезпечуватися певна повнота збору документів (даних) про об'єкт, межі якого заздалегідь описуються інформаційним аналітиком вигляді упорядкованого переліку ключових слів або проблемно-орієнтованого рубрикатора, що фіксує предметне поле об'єкта; 3) Діагностичні ознаки - оцінні індикатори - можуть бути обрані з числа ознак об'єкта - його властивостей, якостей, фізичних параметрів. 4) Технологічний ланцюжок методів і процедур діагностики повинна дозволяти інформаційного аналітику здійснювати діагностику незнайомого об'єкта з відтворюваними результатами оцінки об'єкта.
Поняття "інформаційна діагностика", "інформаційний моніторинг" об'єктів вводяться в кінці 1980-х рр.. Вперше у вітчизняній літературі таке чітке поняття як "інформаційна діагностика" зафіксовано в 1989 р. в роботі В.Р. Сєрова з наступною характеристикою: "комплекс методів, що дозволяють визначити стан тієї чи іншої галузі народного господарства і оптимальні шляхи її подальшого розвитку".
Автор статті відзначив, що цілісний набір методів ще не розроблений, але необхідно перейти від оцінки технічного рівня до інформаційної діагностиці досліджень і розробок. Ми бачимо, що у порівнянні з бібліометричні дослідженнями в інформаційній діагностиці не обмежений набір методів суто кількісними; значно ускладнилася і кінцева мета - повна діагностика об'єкта. Зміст терміну "інформаційна діагностика" буде уточнюватися, але це поняття в найбільшій мірі об'єднує і целенаправляет всі аналітичні розробки в інформаційному циклі наук, орієнтовані на одержання вивідного знання.
У книзі Г.Ф. Гордукалова в 1990 р. і більше ранніх її статтях було введено поняття "інформаційний моніторинг", під яким розумілася технологія безперервного інформаційного спостереження за об'єктом у фіксованому інформаційному полі за обраним індикаторами для діагностики і прогнозу розвитку об'єкта. Вводячи це поняття, Гордукалова Г.Ф. не підозрювала про подальше його настільки широке поширення в країні та світі в цілому. Сьогодні багато журналів мають розділи з аналогічною назвою, описують системи політичного, соціологічного моніторингу.
Термін став модним, але від багатьох варіантів його реалізації хочеться відсторонитися, оскільки вони пропонуються непрофесійно і компрометують перспективні можливості моніторингового підходу. Інформаційний моніторинг - це особлива технологія інформаційної діагностики, побудована на порціонному відстеження нових відомостей про об'єкт, що з'явилися за кожен новий період спостереження, і подальшого їх порівняння з попереднім періодом з набору обраних моніторингових індикаторів. Тобто інформаційний моніторинг - це й один з режимів інформаційної діагностики об'єкта на часовій шкалі.
У порівнянні з іншими часовими режимами (ретродіагностікой та експрес-аналізом), він орієнтований на жорстко регламентований введення кожної наступної нової порції відомостей про об'єкт з фіксованим інформаційним інтервалом - рік, місяць, тиждень, годину і т.п. Перш ніж освоювати і вводити технологію інформаційного моніторингу, слід виконати ретроанализа об'єкта - виявити закономірності розвитку об'єкта за минулий період часу на основі аналізу відомої інформації про нього. Це найбільш зрозумілий для бібліографа режим пошуку та систематизації відомостей про об'єкт. Проте результатом має бути не список літератури про об'єкт, а якесь синтезоване уявлення про його розвиток. При цьому інформаційний аналітик не має права вивчати об'єкт, а лише порівнювати, зіставляти і об'єднувати відомі відомості про нього. Крім звичних методів систематизації даних (типізація, дескріпторізація, Предметизація), можна використовувати такі прийоми, як, наприклад, фасетізація (типізація по безлічі ознак), кластеризація (типізація об'єктів одночасно по безлічі ознак з урахуванням зв'язку між ними і соізменчівості ознак), таксономізація ( унікальна класифікація споріднених об'єктів по ряду змінюються ознак в динаміці розвитку об'єкта). Для ретроанализа ефективні прийоми нетекстової подання інформації - хронолінгвістіческіе, хронособитійние і хроноструктурние шкали, коли стають очевидними головні події в житті об'єкта. Наприклад, студенти виділяють етапи і тенденції розвитку незнайомого для них об'єкта за 4 години по ретроспективному бібліографічному покажчику про нього.
Діагностувати об'єкт можна в різних часових режимах:
ретроспективний аналіз - припускає виявлення тенденцій розвитку за попередній період часу;
Результати ретроанализа - коротка ретросправка (1-5 сторінок тексту), яка може включати такі відомості: про точку народження об'єкта; етапах розвитку; тенденції і темпах розвитку (прискорене-стабілізована, загасають); умовах, що впливають на об'єкт (+, -). Висновки і рекомендації, додатки, включаючи список публікацій провідних авторів з проблеми, - необхідні для сучасної оглядової ретросправкі. Вивідний знання може бути істотно новим, тобто відкриває такі відомості про об'єкт, які не містяться в попередніх текстах документів і не авторизовані. Нове знання може виражатися в інформаційному прогнозі, оцінці стану об'єкта, виділення пробілу в знанні про об'єкт і т. д.
оперативний експрес-аналіз - характеризує стану об'єкта в певний момент його розвитку;
моніторинговий аналіз - безперервне спостереження за розвитком об'єкта (або знання про нього) через певні часові точки.
Інформаційний аналітик отримує збагачене і систематизоване знання про об'єкт. Бібліограф може ввести в науковий обіг незаслужено забуті, втрачені, додаткові або узагальнюючі відомості про об'єкт. Завдяки професійним навичкам пошуку та систематизації інформації, він з фрагментарних, розрізнених документів про об'єкт здатний "скласти" цілісне, сукупне і систематизоване уявлення про нього. Наприклад, скласти перелік авторів і фірм, що займаються проблемою в останні роки, систематизувати напрямки досліджень об'єкта і т.д. Репродуковані знання про об'єкт (тобто привнесене з інших областей наукової та практичної діяльності) виявляється на основі встановленого подібності та відмінності об'єктів, їх властивостей, сфери застосування і т.д. Реалізується на основі складної процедури пошуку та діагностики "неявно корисної" інформації про об'єкт.
У процесі діагностики потрібно додаткові терміни, локалізують її об'єкт.
Предметне поле об'єкта - яким-небудь чином упорядкований безліч термінів і словосполучень, використовуваних для опису об'єкта в даний момент часу. Для представлення предметного поля (наприклад, будь-якого музичного напряму) необхідно з профільної і досить повної бази даних виділити всі ключові слова, впорядкувати їх за зменшенням частоти їх вживання, виділити з їх числа значущі поняття, об'єднати їх в родинні групи через родовидові чи інші зв'язку в залежності від мети діагностики об'єкта. Якщо ж здійснюється моніторингове спостереження за цінами на пшеницю, то для характеристики предметного поля досить включити всі найменування сортів пшениці, значущі для ціни її сертіфіціруемие властивості (вологість, клейковина та ін), одиниці виміру обсягів товару і різновидів цін (оптова, роздрібна та ін .). Подібні процедури необхідні для локалізації об'єкта, виділення оціночних його індикаторів, об'єктивізації процесу діагностики. Інформаційне поле об'єкта - це безліч наявних і використовуваних у суспільстві документів / даних, що описують об'єкт в кожний момент часу. Джерела інформації для діагностики об'єкта бібліограф-аналітик відбирає на основі порівняльного аналізу однотипних документів, виділяючи значущі для цілей діагностики матеріали по їх відносним ціннісним властивостям - повноти, достовірності, точності, оперативності, оригінальності відомостей про об'єкт. Бібліограф-аналітик повинен навчитися знижувати інформаційну надмірність, знімаючи дублюються відомості про об'єкт, інформаційні шуми (фрагменти тексту, не містять відмінною інформації про об'єкт), а також зменшувати "інформаційний дефіцит", заповнюючи через додаткові процедури пошуку прогалини в інформаційному полі. Це можливо при використанні смежнопрофільних і неявно корисних джерел інформації про об'єкт. Головне завдання - економний відбір джерел інформації про об'єкт. Таким чином, інформаційна діагностика об'єкта - це цілеспрямована науково-практична діяльність з оцінки стану та перспектив розвитку об'єкта на основі його спеціально формованої епізодичній або динамічної інформаційної моделі з заданими критеріями подібності. Це і технології інформаційного моделювання об'єкта на основі відомих даних про нього. Коло типових цілей давно склався в рамках інформаційно-аналітичної діяльності: виявлення основних етапів розвитку об'єкта (ретродіагностіка), порівняльний аналіз об'єктів-аналогів, оцінка рівня розвитку об'єкта, виділення тенденцій розвитку об'єкта, інформаційне прогнозування об'єкта або знання про нього. Приватні практичні цілі діагностики дуже різнорідні: аналіз динаміки цін, регіональний аналіз сегменту ринку, виявлення провідних наукових колективів з проблеми і т.д.
ВИСНОВОК
У даній роботі нами, виходячи з мети - створити фрагмент електронного навчального посібника, були поставлені наступні завдання: уточнення поняття "електронний підручник", вивчення принципів його складання, підбір і реалізація текстового й наочного матеріалу за темами створюваного фрагмента допомоги. У ході дослідження ці завдання були реалізовані.
На підставі вивченого матеріалу можна зробити висновок про практичну цінність електронних посібників. З їх допомогою можна не тільки повідомляти фактичну інформацію, забезпечену ілюстративним матеріалом, а й наочно демонструвати ті чи інші процеси, які неможливо показати при використанні стандартних методів навчання. Крім того, електронний посібник дає більше можливостей студента, для самостійної роботи, дозволяє вибирати глибину вивчення теми. Також важливе значень електронних посібників полягає в тому, що викладач може швидко доповнювати та змінювати текстовий або ілюстративний матеріал при виникненні такої необхідності, що дуже важливо для настільки динамічно змінюється дисципліни, як "Інформаційно-аналітична діяльність".
Такі можливості, як використання гіпертексту і мультимедіа, багатошаровість навчального матеріалу, були реалізовані в підготовленому фрагменті електронного посібника. Текст був забезпечений наочним і довідковими матеріалами завдяки технології гіперпосилань.
Таким чином, підготовлене електронний навчальний посібник володіє наступними перевагами: полегшує розуміння досліджуваного матеріалу за рахунок інших, ніж у друкованій навчальній літературі, способів подачі матеріалу: індуктивний підхід, вплив на зорову та емоційну пам'ять тощо; допускає адаптацію відповідно до потреб учня, рівнем його підготовки, інтелектуальними можливостями й амбіціями.
На підставі всього вищесказаного можна зробити висновок, що електронні навчальні посібники є перспективним напрямом інформатизації освіти, і їх значимість в подальшому буде лише збільшуватися.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Антонова, С. Г. Сучасна навчальна книга: створення навч. літ. нового покоління [Текст] / С.Г. Антонова, Л.Г. Тюріна. - М.: Сервіс, 2001. - 287 с.
Берденнікова, Н.Г. Організаційне та методичне забезпечення навчального процесу у ВНЗ [Текст]: навчально-методичний посібник / Берденнікова Н.Г., Меденцев В.І., Панов М.І. - СПб.: Д.А.Р.К., 2006. - 208 с.
Вохришева, М.Г. Обгрунтування бібліографічного методу як загальнонаукового [Текст] / М.Г. Вохришева / / Рад. бібліогр. - 1984. - № 3. - С. 9-15
Вуль, В. Електронні видання [Текст]: підручник / В.А. Вуль. - М.: СПб.: Петербурзький інститут друку, 2001. - 308 с.
Гордукалова, Г. Ф. Моніторинг документального потоку для інформаційної діагностики прогнозованих об'єктів [Текст]: навчальний посібник / Гордукалова Г.Ф., Юдіна Л.В. - М.: ІПКІР, 1991. - 110 з
Гордукалова, Г.Ф. Про методи та процедури інформаційної діагностики об'єкта [Текст] / Г.Ф. Гордукалова / / Методологія НДР. - 2008. - № 1. -С.29-32
Дьомкін, В.П. Психолого-педагогічні особливості ДО [Текст] / Дьомкін В.П., Руденко Т.В., Сєркова Н.В. / / Вища освіта в Росії. - 2000. - № 3. - С. 124-128
Жарий, С.В. Нові інформаційні технології в навчальному процесі вищого навчального закладу [Електронний ресурс] / С.В. Жарий / / Сб. матеріалів наук.-практ. конф. "Інформаційне середовище ВНЗ XXI століття". - Режим доступу: http://www.ict.edu.ru/vconf/index.php?a=vconf&c=getForm&r = thesisDesc & d = light & id_sec = 285 & id_thesis = 10455
Зусьман, О. М. Бібліографічні дослідження науки [Текст] / О.М. Зусьман. - СПб: СПбГУКІ, 2002. - 216 с.
Іванов, В.П. Використання інноваційних технологій у навчанні студентів та аспірантів [Текст] / Іванов В.П., Трубникова Є.В., Стабровський Н.В.; Курський державний медичний університет / / Підвищення якості освітнього процесу в університеті: збірник матеріалів наук.-метод. конф. - Т. 2. - Курськ: КДМУ, 2008. - С.55-57
Кігтиків, Д.Я. Бібліографічна діяльність бібліотеки: організація, управління, технологія [Текст]: підручник / кігтиків Д.Я. - СПб.: Професія, 2005. - 304 с.
Коджаспірова, Г.М. Технічні засоби навчання і методика їх використання [Текст]: навч. посібник для студ. пед. Вузів / Коджаспірова Г.М., Петров К.В. - М: Академія, 2001 - 256 с.
Можаєва, Г.В. Як підготувати мультимедіа курс? [Текст]: методичний посібник для викладачів / Можаєва Г.В., Тубалова І.В.; Під ред. В.П. Дьомкіна. - Томськ: ТГУ, 2002. - 41 с.
Педагогіка і психологія вищої школи [Текст]: навчальний посібник / відп. ред. М.В. Буланова-Топоркова. - Ростов н / Д: Фенікс, 2002. - 544 с.
Ретроспективна національна бібліографія Російської Федерації: сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку [Текст]: Зб. ст. і матеріалів / сост. М.К. Лелікова. - СПб., 1999. - 243 с.
Рижаева, В.М. Використання комп'ютерних технологій у процесі навчання [Текст] / В.М. Рижаева; Курський державний медичний університет / / Підвищення якості освітнього процесу в університеті: збірник матеріалів наук.-метод. конф. - Т. 2. - Курськ: КДМУ, 2008. - С. 132-134
Сєров, В.Р. Від оцінки технічного рівня - до інформаційної діагностиці досліджень і розробок [Текст] / В.Р. Сєров / / НТІ. Сер. 1. - 1989. - № 11. - С. 33-38
Соколов, А.В. Непорушність фундаменту і модернізація фасаду [Електронний ресурс] / А.В. Соколов / / Наукові та технічні бібліотеки. - 2009. - № 9. - Режим доступу: http://ellib.gpntb.ru/subscribe/index.php?journal=ntb&year = 2009 & num = 4 & art = 11
Хрісточевскій, С.А. Базові елементи електронних підручників і мультимедійних енциклопедій [Текст] / С.А. Хрісточевскій / / Системи і засоби інформатики. - Вип. 9. - М.: Наука, 1999. - С. 202-213
Чернілевський, Д.В. Дидактичні технології у вищій школі [Текст]: навч. посібник для вузів / Чернілевський Д.В. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 437 с.
Епштейн, В.Л. Введення в гіпертекст і гіпертекстові системи [Електронний ресурс] / В.Л. Епштейн. - Режим доступу: http://www.ipu.rssi.ru/ publ / epstn.htm
ДОДАТКИ
Практичне завдання:
На прикладі будь-якого оглядового тексту з журналів Експерт, Підсумки, Гроші або галузевого, більш звичного для бібліотекаря, рекомендую простежити такі вимоги:
1. Стислість.
2. Достовірність.
3. Переконливість.
4. Наявність виявлених автором тенденцій розвитку об'єкта.
5. Стандартність форми.
6. Регулярність.
7. Наявність прогнозу.
8. Присутність в укладенні прямих рекомендацій фірмі, читачам.
Чи є вказівки на використані джерела інформації? Наводиться чи в тексті порівняння прогнозів різних авторів? Оцініть якість оглядового документа по відкритій шкалою: нормальна оцінка (виконані всі основні вимоги) - 10 балів, а за кожен вдалий фрагмент додавайте бал, або знімайте його. Цей спосіб оцінки прискорить освоєння вимог, але головне - дозволить піти від шаблонної п'ятибальною оцінки, а потім - і від тривіальних рішень в особистому та професійному житті.
Посилання (links):