Технологія складання і монтажу виробничого процесу підсилювача низької частоти

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати


Міністерство Освіти Республіки Білорусь

Білоруський Державний Університет

Інформатики і радіоелектроніки

Факультет: комп'ютерного проектування

Кафедра: електронної техніки і технології

Пояснювальна записка

до курсового проекту

на тему:

"Технологія складання і монтажу виробничого процесу підсилювача низької частоти"

Розробив студент

Прийняв:

Мінськ 2001

Содержніе

Введення

1. Аналіз технологічності конструкції виробу

2. Розробка технологічної схеми складання

4. Проектування ділянки складання і монтажу

5. Розробка оснащення для складально-монтажних робіт

Висновок

Література

Введення

Під виробничим процесом розуміють сукупність всіх дій людей і знарядь виробництва, необхідних на даному підприємстві для виготовлення чи ремонт виробів, що випускаються. Виробничий процес включає підготовку виробництва: отримання, транспортування, контроль і зберігання матеріалів (напівфабрикатів); технологічні процеси виготовлення деталей і зборки; виготовлення технологічного оснащення та ін

Основою будь-якого виробничого процесу є технологічний процес (ТП). Технологічним процесом називається частина виробничого процесу, яка містить дії по зміні подальшого визначення стану предмета виробництв.

Для даного курсового проекту в даному випадку темою є розробка технологічного процесу складання і монтажу формувачів підсилювача низької частоти. На етапі розробки даного технологічного процесу необхідно:

провести аналіз технологічності конструкції виробу;

розробити технологічну схему зборки, тобто вибрати вид схеми складання, сформувати окремі технологічні операції, скласти найбільш раціональну їх послідовність у ТП;

провести аналіз варіантів маршрутної технології, вибір технологічного обладнання та проектування ТП, для цього необхідно на підставі технологічної схеми складання скласти 2-3 варіанти маршрутної технології і для кожного варіанту підібрати типове технологічне обладнання з урахуванням його продуктивності;

провести проектування ділянки ГАП складання і монтажу;

провести розробку оснащення для складально-монтажних робіт для цього необхідно вибрати найбільш ефективну конструкцію технологічної оснастки, підібрати матеріал для основних деталей, оцінити точність виконавчих механізмів, розрахувати продуктивність;

визначити основні вимоги щодо безпечної життєдіяльності людини та екологічної обстановки при виконанні складально-монтажних робіт;

в ув'язненні зробити висновки за результатами робіт, оцінити техніко-економічні показники розробленого ТП, провести зіставлення отриманих результатів технічним завданням.

1. Аналіз технологічності конструкції виробу

Технологічність конструкції є однією з важливих характеристик виробу. Під технологічною розуміють таку конструкцію, яка, відповідає всім експлуатаційним вимогам, забезпечує виготовлення виробу в даних конкретних умовах з найменшим витратами часу, праці і матеріалів при використанні найбільш прогресивних, економічних виправданих методів виробництва.

Вимоги, що пред'являються до технологічності конструкції, змінюються в залежності від виду виробу, обсягу випуску, може виявитися нетехнологічним при масовому виготовленні.

Конструкція деталей повинна відповідати наступним вимогам: складатися зі стандартних і уніфікованих елементів, виготовлятися із стандартних заготовок, забезпечувати можливість застосування стандартних і типових процесів виготовлення, а також можливість одночасного виготовлення декількох деталей і отримання заготовок найбільш раціональним способом та ін [1]

У даному випадку технологічність будемо вважати для радіотехнічного блоку, т.к до цих боків відноситься і УНЧ. У таблиці 1 представлені показники технологічності конструкції радіотехнічних РЕМ з урахуванням ступеня впливу кожного коефіцієнта [3].

Таблиця 1

Порядковий номер (i) показника


Показники технологічності


Позначення

Ступінь впливу, ζi

1

2

3

4

5

6

7

Коефіцієнт автоматизації і механізації монтажу

Коефіцієнт автоматизації і механізації підготовки ВЕТ до монтажу

Коефіцієнт освоєності деталей і складальних одиниць

Коефіцієнт застосування мікросхем і микросборок

Коефіцієнт повторюваності друкованих плат

Коефіцієнт застосування типових технологічних процесів

Коефіцієнт автоматизації і механізації регулювання та контролю

До м. м.

До м. п. ВЕТ

До осв

До мс

До пов. п. п

До т.п.

К а. р. к.

1.0

1.0

0.8

0.5

0.3

0.2

0.1

Коефіцієнт автоматизації і механізації:

(1)

де H м. м - кількість монтажних з'єднань ВЕТ, які передбачається здійснити автоматизованим або механізованим способом.

Нм - загальна кількість монтажних з'єднань.

Коефіцієнт автоматизації і механізації підготовки ВЕТ до монтажу:

(2)

де Н м. п. ВЕТ - Кількість ВЕТ у штуках, підготовка висновків яких здійснюється за допомогою напівавтоматів і автоматів, до числа їхніх включається ВЕТ, що не потребують спеціальної підготовки;

Н п. ВЕТ - загальне число ВЕТ, які повинні готуватися до монтажу відповідно до вимог конструкторської документації.

Коефіцієнт освоєності деталей і складальних одиниць:

(3)

де Дп. з - кількість типорозмірів запозичених ДСЕ, раніше освоєних на підприємстві;

Дп - загальна кількість повторюваності друкованих плат.

Коефіцієнт застосування мікросхем і микросборок:

(4)

де Ке. мс - загальна кількість дискретних елементів, замінених мікросхемами і встановлених на мікроскладаннях в РЕЗ;

Ніет - загальне число ВЕТ, що не увійшли в мікросхеми.

Коефіцієнт повторюваності друкованих плат:

(5)

Задана технологічність 0.7, розрахована становить К = 0.72. Оскільки Красч> Кзади, то конструкція вироби технологічна, і можна розробляти технологічний процес.

2. Розробка технологічної схеми складання

Технологічним процесом складання називають сукупність операцій, в результаті яких деталі з'єднуються в складальні одиниці, блоки, стоїки, системи та вироби. Деталь являє собою виріб, що виготовляється з однорідного за найменуванням і марці матеріалу без застосування складальних операцій [1].

Складальна одиниця являє собою виріб, складові частини якого підлягають з'єднанню між собою на підприємстві виробника за допомогою складальних операцій. [1].

Технологічна схема складання виробу є одним з основних документів, складених при розробці

Розрахункова кількість одиниць обладнання (розрахункова кількість числа робочих місць) і коефіцієнта завантаження обладнання за операціями в залежності від варіанту наведені в таблиці:

Таблиця - Розрахункова кількість одиниць обладнання і коефіцієнта завантаження обладнання за операціями

операції

Варіант 1

Варіант 2


C pi

З пр i

К з

C pi

З пр

К з

010

1,13

2

0,565

1,13

2

0,565

020

0,065

1

0,065

0,065

1

0,065

030

0,429

1

0,429

2, 19

3

0,73

040

0,87

1

0,87

1,22

2

0,61

050

0,46

1

0,46

1,22

2

0,61

060

0,815

1

0,815

0,88

1

0,88

070

1,54

2

0,77

1,54

2

0,77

080

1,54

2

0,77

1,54

2

0,77

090

1,97

2

0,985

1,97

2

0,985

100

0,429

1

0,429

1,35

2

0,675

110

0,438

1

0,438

0,438

1

0,438

120

1,315

2

0,657

1,315

2

0,657

130

0,438

1

0,438

0,438

1

0,438

140

0,877

1

0,877

0,877

1

0,877

150

0,85

1

0,85

0,85

1

0,85

Усього:

13,16

20

-

17,02

25

-

Для наочного уявлення про середню завантаженні обладнання на лінії і кожної одиниці обладнання будуємо графіки завантаження устаткування (див. малюнки 3.1 і 3.2).

На графіках вказані середні значення коефіцієнта завантаження обладнання на лінії, нормативні значення якого залежать від типу виробництва.

Для вибору варіанту ТП складаємо два рівняння:

(3.7)

(3.8)

де m - число операцій за першим варіантом, n - відповідно по другому варіанту.

Кз,%

Кз. сер = 62.78

N операції

Малюнок - Графік завантаження обладнання за варіантом II

Кз,%

Кз. ср = 70,3

N операції

Рисунок 3.2 - Графік завантаження обладнання за варіантом I

Для визначення меж оптимальності кожного варіанта технологічного процесу необхідно розрахувати критичний розмір партії вироби N кр:

(3.9)

де m - число операцій по варіанту ТП N 1;

n - число операцій по варіанту ТП N 2.

На підставі значень розрахованих в табл.3.1 маємо:

Далі необхідно побудувати графік залежності трудомісткості процесу від випуску. Трудомісткість розраховується за формулою

Т = N * Тшт + Тп. з. (3.10)

де N-програма випуску, шт.

Як видно з формули, графік являє собою пряму, тому його побудови необхідно визначити дві точки:

Варіант 1:

при N = 0; Т = 0 * 19.496 +88900 = 88900 шт;

при N = N кр; Т = 3836.8 * 19.496 +88900 = 163702,25 шт;

Варіант 2:

при N = 0; Т = 0 * 27.44 +58920 = 58920 шт;

при N = N кр; Т = 3836,8 * 27,44 +58920 = 164201,79 шт.

На підставі розрахованих величин можна побудувати графіки:

З графіка видно, що при заданій програмі випуску N в = 100000 шт. / Рік оптимальним з точки зору продуктивності є прийняття першого варіанта технічного процесу.

Для визначення ступеня диференціації обраного варіанта технологічного процесу необхідно встановити тип виробництва, який характеризується коефіцієнтом закріплення операцій:

(3.11)

де О - кількість операція для даного техпроцесу;

Р - число робочих місць на яких ці операції виконуються:

Оскільки розраховане значення знаходиться в діапазоні

0.8 <Кз. про <0.9

то формально тип виробництва - дрібносерійний.

Як видно з наведених графіків (рис.3.1., Рис.3.2) завантаження устаткування невисока, оскільки вона має досить великий продуктивністю і виконує покладені операції за час значно менше такту випуску. Але в представлених варіантах техпроцесів (табл.3.1) використовується саме вказане високопродуктивне устаткування в силу того, що підвищення частки ручних операцій що призведе до зниження комплексного показника нижче заданого, що неприпустимо.

З метою підвищення ефективності використовуваного обладнання можна запропонувати ряд наступних заходів:

1. частина робіт з суміжних виробничих ділянок перенести на аналізований;

2. на автоматичному і напівавтоматичному обладнанні задати деякі заділи для подальших ручних операцій;

3. використовувати суміщення спеціальностей роботи;

4. модернізувати організаційну структуру з метою підвищення якості взаємодії суміжних ділянок.

3. Вибір варіантів маршрутної технології, технко-економічне порівняння і проектування ТП

Проектування техпроцесу починається зі складання маршрутної технології зборки на підставі аналізу технологічної схеми складання. Розробка маршрутної технології включає в себе визначення груп устаткування за операціями, а також техніко-економічних даних по кожній операції.

При розробці маршрутної технології необхідно керуватися наступним:

при потокової збірці розбивка процесу на операції визначається тактом випуску (ритмом збірки), причому час, що витрачається на виконання кожної операції, повинно бути рівне або кратно ритму;

попередні операції не повинні ускладнювати виконання наступних;

на кожному робочому місці повинна виконуватися однорідна за характером і технологічно закінчена робота;

після найбільш відповідальних операцій складання, а також після регулювання та ремонту передбачають контрольні операції;

застосовують більш досконалі форми організації виробництва - безперервні та групові потокові лінії, лінії та ділянки гнучкого автоматизованого виробництва (ГАП).

При виконанні курсового проекту досить розглянути 2 варіанти маршрутної технології складання і монтажу виробу. При цьому необхідно керуватися схемами типових технологічних процесів складання блоків РЕА із застосуванням мікросхем і навісних ЕРЕ (ОСТ 4ГО.054.267).

Засоби технологічного оснащення, що використовуються при виготовленні виробів, згідно з ГОСТ 14.301-73 включають:

технологічне обладнання (у тому числі контрольне та випробувальне);

технологічне оснащення (у тому числі інструмент та контрольні пристосування);

засоби механізації і автоматизації виробничого процесу.

Витрати на реалізацію технологічного процесу у встановлений проміжок часу при заданому якості виробів повинні бути представлені у вигляді відносин: основних часів, штучних часів, наведених витрат на виконання робіт. Кращим варіантом вважається той, значення показників якого мінімальні.

Вибір варіантів обладнання, що характеризуються ступенем механізації і автоматизації, повинен проводитися виходячи з таких умов:

приведені витрати на виконання технологічного процесу - мінімальні;

період окупності обладнання - мінімальний.

Важливим показником правильності вибору технологічного устаткування є коефіцієнт завантаження та використання обладнання за основним часу. Коефіцієнт завантаження обладнання К з визначається як відношення розрахункової кількості одиниць обладнання по даній операції З р до прийнятого (фактичного) кількості З пр:

(3.1)

Розрахункова кількість одиниць обладнання (робочих місць) визначається як відношення штучного часу даної операції Т шт до такту випуску t:


При виборі оптимального варіанту техпроцесу використовують наступні техніко-економічні показники:

технологічну собівартість;

продуктивність праці;

Економічний - процес, який при заданих умовах забезпечує мінімальну технологічну собівартість. Продуктивність відповідає найменшим витратам живої праці і забезпечує швидкий випуск продукцій, важливої ​​для народного господарства.

Продуктивність - кількість деталей в штуках, яке виготовлено за одиницю часу. Середня величина продуктивності визначається:

(3.2)

де Ф - корисний фонд на заданий плановий період часу;

Т шт i - сумарна трудомісткість по i-ої операції.

Штучно-калькуляционное час:

(3.3)

де Т п. з. - Підготовчо-заключний час, який витрачається на ознайомлення з кресленнями, отримання інструменту, підготовку і налагодження обладнання і видається на всю програму випуску:

Т шт - штучний час, що витрачається на кожну збірку:

Т шт = Т осн + Т допом + Т обсл + Т пер, (3.4)

де Т осн - основний час (час роботи обладнання);

Т допом - допоміжний час (час на установку і зняття деталі);

Т обсл - час обслуговування (час обслуговування і заміни інструменту);

Т пер - час перерв (час на регламентовані перерви в роботі).

Для складально-монтажного виробництва об'єднують Т осн і Т допом і отримують оперативний час, а (Т обсл + Т пер) складають додатковий час і ставлять його у відсотках від Т оп. В якості коефіцієнтів. Тоді штучне час, що витрачається на кожну збірку:

(3.5)

де К 1 - коефіцієнт, що залежить від групи складності апаратури і типу виробництва. Згідно ОСТ 4ГО.050.012 "Нормування складально-монтажних робіт у виробництві РЕА" виділяються 3 групи складності:

1) РЕА 2-го покоління з використанням ПП і дискретних елементів;

2) РЕА 3-го покоління (ПП, ІМС);

3) РЕА 4-го покоління (МБС, МБОГ).

Для 1 групи складності і великосерійного виробництва К 1 = 0,75;

К 2 - коефіцієнт, що враховує підготовчо-заключний час і час обслуговування у% від оперативного часу (К 2 = 5,4%);

До 3 - коефіцієнт, що враховує частку часу на перерви в роботі у% від оперативного часу, залежить від складності виконуваної роботи та умов праці (для простих умов праці До 3 = 5%).

Вибір оптимального варіанту технологічного процесу здійснюється шляхом порівняння 2-3-х варіантів, що відрізняються різним обладнанням, рівнем механізації і автоматизації.

Вибір технологічного обладнання проводять з урахуванням наступних критеріїв:

1. порівняння типів обладнання, які відповідають однаковим вимогам щодо реалізації ТП за такими параметрами:

продуктивність;

споживана потужність;

габарити;

витрати на придбання та експлуатацію.

2. перевіряється облік вимог ТЗ, промислової оснащення та екологічних вимог для обраного устаткування.

Порівняння двох варіантів маршрутного технологічного процесу складання і монтажу підсилювача фотоструму із зазначенням марок використовуваного обладнання наводиться в таблиці 3.1

Таблиця 3.1 - Порівняння варіантів маршрутного ТП

Послідовність операцій

Варіант 1

Варіант 2



Обладнання

і оснащення

Т оп

Т шт

Т пз. см

Обладнання

і оснащення

Т оп

Т шт

Т пз. см




Мін.


хв.


010

Вхідний контроль друкованих плат

Стіл монтажний СМ-3

0.3

0,225

5

Стіл монтажний СМ-3

0.3

0,225

5

020

Установка шпильок і развольцовка

Стіл монтажний СМ-3, пристосування

0.15

0,112

5

Стіл монтажний СМ-3, пристосування

0.15

0,112

5

030

Підготовка ЕРЕ до монтажу

Напівавтомат ГГ-2420

0, 98

0,735

20

Пристосування

5,0

3,75

10

040

Установка ЕРЕ на плату (крім транзисторів)

Напівавтомат УР-1, (ГГ-1633)

1,99

0,149

20

Пінцет ГГ-7879-4215

2,8

2,1

-

050

Установка тразісторов

Напівавтомат УР-2

1,05

0,778

20

Пінцет ГГ-7879-4215

2,8

2,1

-

060

Пайка плат хвилею припою

Лінія пайки ЛПМ-500

1,8 6

1,396

50

Установка пайки

ПАП-300

2,01

1,5

50

070

Установка конденсаторів

Паяльник ПСН-40

Стіл монтажний СМ-3

3,52

2,64

5

Паяльник ПСН-40

Стіл монтажний СМ-3

3,5 2

2,64

5

080

Установка транзисторів з радіатором VT 5 - VT -6

Паяльник ПСН-40

Стіл монтажний СМ-3

3,52

2,64

5

Паяльник ПСН-40

Стіл монтажний СМ-3

3,52

2,64

5

090

Установка трансформаторів Tp-Tp2

Паяльник ПСН-40, пасатижі, стіл монтажний СМ-3

4,5

3,37

5

Паяльник ПСН-40, пасатижі, стіл монтажний СМ-3

4,5

3,378

5

100

Очищення плат

УЗ ванна УЗВ-1.5

0, 98

0,735

10

Ванна цехова, Щітка

3,10

2,327

-

110

Сушіння плат

Термошафу СНОЛ

1

0,75

5

Термошафу СНОЛ

1

0,75

5

120

Вологозахист

Стіл монтажний СМ-3 з витяжкою

3

2,252

5

Стіл монтажний СМ-3 з витяжкою

3

2,252

5

130

Сушіння плат

Термошафу СНОЛ

1

0,75

5

Термошафу СНОЛ

1

0,75

5

140

Покриття лаком

Шафа 3Ш-Ж

2

1,5

10

Шафа 3Ш-Ж

2

1,5

10

150

Маркування,

контроль

Пристосування візуального контролю

ГГ 63669/012

1, 95

1,464

5

Пристосування візуального контролю ГГ 63669/012

1, 9 5

1,464

5

Разом:

51,2 8

19,496

51,2 75


51,2 65

27,44

115

Розрахункова кількість одиниць обладнання (розрахункова кількість числа робочих місць) і коефіцієнта завантаження обладнання за операціями в залежності від варіанту наведені в таблиці:

Таблиця - Розрахункова кількість одиниць обладнання і коефіцієнта завантаження обладнання за операціями

операції

Варіант 1

Варіант 2


C pi

З пр i

К з

C pi

З пр

К з

010

1,13

2


1,13

2


020

0,065

1


0,065

1


030

0,429

1


2, 19

3


040

0,87

1


1,22

2


050

0,46

1


1,22

2


060

0,815

1


0,88

1


070

1,54

2


1,54

2


080

1,54

2


1,54

2


090

1,97

2


1,97

2


100

0,429

1


1,35

2


110

0,438

1


0,438

1


120

1,315

2


1,315

2


130

0,438

1


0,438

1


140

0,877

1


0,877

1


150

0,85

1


0,85

1


Усього:

13,16

20

-

17,02

25

-

Для наочного уявлення про середню завантаженні обладнання на лінії і кожної одиниці обладнання будуємо графіки завантаження устаткування (див. малюнки 4.1 та 4.2).

На графіках вказані середні значення коефіцієнта завантаження обладнання на лінії, нормативні значення якого залежать від типу виробництва.

Для вибору варіанту ТП складаємо два рівняння:

14,41 (хв), (4.7)

29,31 (хв), (4.8)

де m - число операцій за першим варіантом, n - відповідно по другому варіанту.

Розраховуємо критичний розмір партії:

N кр = 2343 шт., (4.9)

Для варіанту ТП з великим рівнем автоматизації характерна велика величина підготовчо-заключного часу і менша сума штучного часу.

Підготовчо-заключний час Т пз. Розраховують як:

Т пз = Т пз. см × S × Д р, (4.10)

де Т пз. см - підготовчо-заключний змінне час, визначається відповідно до інструкції з експлуатації і висловлює готовність обладнання на початок технологічного процесу (див. таблицю 4.1).

Виходячи з отриманих результатів, оптимальним по трудомісткості є варіант I, тобто автоматизований, т.к час на виготовлення виробу автоматизованим методом менше часу виготовлення виробу за допомогою найпростіших пристосувань.

Зауважимо, що величина розміру критичної партії, отримана за допомогою програми variant. Exe, становить 1947 шт., Що з певним ступенем припущення можна вважати приблизно рівним розрахованому вище значенням.

Для наочності побудуємо графік залежності Т шт. кал = f (N у). Для цього, користуючись формулою (4.4), знайдемо значення сумарного штучно-калькуляційного часу для двох порівнюваних процесів. Отримані значення наведені в таблиці 4.3:

Таблиця 4.3 - Результати розрахунку Т шт. кал

N в., Ш т.

500

1000

1500

2343

2500

3000

4000

5000

6000

7000

8000

9000

10000

I варіант ТП

Т шт. кал.1, хв

164

89

64

46

44

39

33

29

26

25

23

22

21

II варіант ТП

Т шт. кал.2, хв

109

69

55

46

45

42

39

37

36

35

34

33,7

33,29

Графічно дані таблиці 4.3 наведені на малюнку 4.3:

Логічний зміст порівняння полягає в тому, що варіант I з великим рівнем автоматизації має велику суму підготовчо-заключного часу через складність обладнання, однак йому відповідають менші витрати штучного часу внаслідок більшої продуктивності обладнання.

З графіка видно, що при заданій програмі випуску N в = 250000 шт. / Рік і розмірі критичної партії N кр = 2343 шт., Меншу величину сумарного штучно-калькуляційного часу буде мати I-ий варіант ТП. Просто розмір партії буде лежати значно правіше побудованих кривих на малюнку 4.3 Так значення Т шт. кал для заданої програми становитимуть:

для I варіанта 14,65 хв.;

для II варіанту 29,45 хв.

Цей факт ще раз підтверджує правильність обраного варіанта I.

4. Проектування ділянки складання і монтажу

Вищою формою організації складального процесу є автоматичні і автоматизовані лінії. Застосування їх у масовому виробництві забезпечує значний економічний ефект. Однак оскільки виробництво РЕА в основному дрібносерійне і среднесерійное широкої номенклатури, то найбільший ефект дає використання ліній і ділянок гнучкого переналагоджуваної виробництва (ГАП), що дозволяє швидко перебудувати обладнання при змінах номенклатури випуску, підвищити якість виробів та забезпечити ритмічність виконання заданої програми. Однак конструктивно-технологічні вимоги до друкованих плат, на яких здійснюється автоматизоване складання РЕА та ІМС, посилюються в порівнянні з ручною зборкою.

Для організації лінії автоматизованої побудови необхідно вирішити наступні проблеми:

забезпечити конструктивно-технологічні вимоги до друкованих плат під автоматизовану складання;

вибрати елементи, що підлягають автоматичній установці на плати, та варіанти їх закріплення;

вибрати автоматизоване чи автоматичне технологічне обладнання для складання і монтажу елементів на платах і скомпонувати технологічну лінію;

вибрати транспортний засіб, що забезпечує подачу елементів і деталей на складання, переміщення об'єкта по позиціях збірки, видалення і складування готової продукції.

Технологічні вимоги до конструкцій складальних одиниць на друкованих платах, призначених для автоматизованого складання, встановлені ОСТ 4.091.124-79.

При організації лінії або ділянки збірки вибір транспортних засобів залежить від організаційної форми зборки. Для масового і великосерійного виробництва виробів невеликого числа найменувань при значній частці ручної праці на збиранні застосовують одно - та багатопредметні безперервні потокові лінії. Потокова збірка виробів більш продуктивна, тому що скорочуються виробничий цикл і міжопераційні заділи, поглиблюється спеціалізація робочих, створюється можливість механізації певних операцій шляхом застосування спеціальної технологічної оснастки і напівавтоматичного обладнання.

Потокова лінія обладнується конвеєром, який за своїм призначенням може бути розподільним і робітникам. На розподільчому конвеєрі збирання відбувається при зніманні предмета з несучого органу на робоче місце збирача. Такий конвеєр застосовується в тих випадках, коли окремі операції виконуються на паралельних робочих місцях. Робочий конвеєр використовується для збірки предметів, що знаходяться безпосередньо на стрічці конвеєра. Стрічка конвеєра може мати безперервне або пульсуючий рух. Для передачі виробів і складальних одиниць з однієї ділянки на іншій застосовують транспортні конвеєри.

При проектуванні однопредметной безперервно-потокової лінії, побудованої на конвеєрі, проводять розрахунок у такій послідовності:

визначають ритм випуску виробів r за висловом 2.1 У масовому виробництві ритм випуску одиниці продукції виходить вельми незначним, тому лінію розраховують іноді за ритмом пачки однойменних складальних одиниць:

(4.1)

де n тр. - Кількість виробів, що транспортуються в пачці.

Для нашого випадку (див. розділ 2) r = 2,28 хв. / Шт.

розраховують кількість робочих місць, що виконують паралельно одну і ту ж операцію:


(4.2)

де Т оп i - норми оперативного часу i-й операції.

визначають коефіцієнт завантаження робочих місць як відношення розрахункового числа робочих місць до прийнятого, фактичному:

(4.3)

Дані про розрахунковий, прийнятому кількості робочих місць, а також дані про коефіцієнт завантаження див. у таблиці 3.2

Операції вважаються синхронізованими, якщо 0,9 <К з i <1,2.

знаходять загальну кількість робочих місць складальників на лінії:

(4.4)

де Т сб - трудомісткість складання виробу, рівна;

n - кількість операцій.

При кількості робочих місць, що дорівнює або менше 10, організація лінії потокової збірки економічно недоцільна, якщо кількість місць більше 50 - необхідно організувати дві або більш за лінії. Оскільки в нашому випадку число робочих місць складає 14, то організація лінії потокової збірки економічно доцільна.

розраховують загальна кількість робочих місць на лінії:

До заг = К р + К рез + К комп + К контр = 14 +2 +1 +1 = 18 (р / м), (4.5)

де К різ - кількість резервних місць, рівне 0,1 × К р;

До комп, До контр - кількість робочих місць комплектувальників і контролерів відповідно, приймаємо До комп = К контр = 1.

розраховують крок конвеєра:

d = V н × r = 1,2 × 2,28 = 2.736 (м), (4.6)

де V н - швидкість безперервного руху стрічки конвеєра, м / хв.

визначають довжину конвеєра:

L = L р + L 1 + L 2 = 7,6 +1 +1 = 9,6 (м), (4.7)

де L р - робоча довжина несучого органу конвеєра:

(4.8)

де К max - максимальна кількість робочих місць на лінії;

l - відстань між двома сусідніми робочими місцями, l = 0,8 м.

L 1, L 2 - довжина приводний і натяжний станцій відповідно, обрані за довідковими даними, приймаємо L 1 = L 2 = 1 м.

Вибираємо стрічковий конвеєр розподільний ПТ-92 з двостороннім у ² шаховому ² порядку розташуванням робочих місць.

розраховують розміри заділів, тобто то кількість виробів, які в даний момент часу або знаходяться на лінії, або транспортуються, або необхідні для нормальної безперебійної роботи:

N з = N тих + N тр + N рез + N обор = 14 +3 +4 +197 = 218 (шт), (4.9)

де N тих - технологічний заділ, який представляє собою вироби на лінії, над якими безпосередньо проводяться технологічні операції:

N тих = К р × n тр = 14 × 1 = 14 (шт), (4.10)

N тр - транспортний заділ, тобто кількість виробів, які знаходяться в кожен момент часу в русі з одного робочого місця на інше при безперервному русі конвеєра:

(4.11)

N різ - резервний доробок, який необхідний для нормальної роботи лінії і складає 2% від змінного завдання:

(4.12)

N обладна - оборотний заділ, що створюється на комплектувальної та пакувальної майданчиках у розмірі змінної потреби лінії:

(4.13)

При складанні технологічної планування потокової лінії необхідно забезпечити раціональний напрямок вантажопотоку, максимальну прямоточность процесу складання, раціональну компоновку робочих місць на лінії. Планування ділянки складання виконують у масштабі 1: 50 або 1: 100, при цьому вказують основну виробничу площу, допоміжні приміщення, перегородки, вікна, двері, колони, силові щити електропостачання, вентиляційні шахти, місця підведення електроенергії, стисненого повітря, місцевого освітлення і т . п.

Вимоги, які повинні бути враховані при плануванні ділянки:

1) технологічний потік виготовлення виробів повинен бути безперервним;

2) транспортно-складські роботи повинні бути максимально автоматизовані і механізовані;

3) повинна бути забезпечена схоронність матеріальних цінностей, а також можливість врахування деталей, напівфабрикатів та готових виробів;

4) капітальні витрати повинні бути оптимальними, а окупність обладнання повинна укладатися в нормативи.

Для планування ділянки необхідно знати:

1) норми ширини проходів:

між лініями при транспортуванні деталей на електрокарі - 1400 мм;

від стіни - 1000 мм.

2) норми відстані між робочими місцями - 1000 ¸ 1200 мм.

3) норми відстані між робочими місцями і колонками - 1300 мм.

5. Розробка оснащення для складально-монтажних робіт

Технологічна оснастка представляє собою додаткові або допоміжні пристрої, призначені для реалізації технологічних можливостей устаткування або працюють автономно на робочому місці з використанням ручного, пневматичної, електромеханічного та інших приводів. Технологічне оснащення застосовується для виконання наступних операцій:

підготовки висновків радіоелементів до монтажу (гнуття, обрізка, формування, лудіння);

підготовки проводів та кабелів до монтажу (зняття ізоляції, зачистка, закладення, маркування, в'язка джгутів, лудіння);

механоскладальних (расклепка, розвальцьовування, запресовування, розкарбування, згвинчення, стопоріння різьбових з'єднань);

установки радіоелементів на друковані плати (укладання, закріплення, склеювання);

монтажних (пайка, зварювання, накрутка, демонтаж елементів);

регулювальних і контрольних операцій (підстроювання параметрів, візуальний і автоматичний контроль) і т.д.

Розробка технологічної оснастки має на меті механізувати або автоматизувати окремі операції технологічного процесу.

Вибір технологічної оснастки проводять відповідно до ГОСТ14.305-73 шляхом порівнювання варіантів і визначення приналежності до стандартних систем оснащення. На цьому етапі використовуються галузеві стандарти: ОСТ4ГО.054.263 - ОСТ4Г0.054.268.

Оснащення розробляється з урахуванням витрат на реалізацію технологічного процесу у встановлений проміжок часу при заданому якості виробів. Вид оснащення визначається попередніми вибором використовуваного обладнання.

У даному курсовому проекті розробимо оснащення для формування резисторів з осьовими висновками. Оснащення проста у використанні і має хорошу надійність, може широко застосовуватися через свою універсальність.

Креслення оснащення для формування висновків резисторів С2 і кресленні деталей оснащення наведені в графічній частині.

Наведемо розрахунок технічних даних оснащення.

При вільному згинанні висновків радіоелементів зусилля згину на один вибирається з умови:

F г = 4,58 (Н), (6.1)

де L - довжина лінії вигину, м; d - діаметр виведення, м;

B - плече гнучкі, рівне r +1,25 × d, м:

де r - внутрішній радіус згину, м;

s Т - межа текучості матеріалу висновків, для міді 42 МПа.

Так як розроблений пристрій може одночасно здійснювати формовку чотирнадцяти резисторів (у кожного по два висновки), то загальне зусилля згину пристосування одно:

F Г. заг. = F Г × 28 = 4,58 × 28 = 128,24 (Н), (6.2)

Розраховане зусилля, необхідне для працездатності пристосування, повинно бути як мінімум в 5-8 разів менше зусилля, що розвивається приводом пристосування або технологічним обладнанням. Зусилля, що розвивається пневмоприводом:

F п = 12,5 (кН), (6.3)

де D - діаметр поршня або діафрагми в пневмоприводе, м;

р - тиск стисненого повітря, Па;

h - ККД, приймаємо рівним 80%;

F з - зусилля опору поворотної пружини в крайньому робочому положенні поршня, Н:

F C = (Н), (6.4)

де k - коефіцієнт жорсткості одного витка пружини, за довідковими даними для пружини стиснення і розтягування першого класу, першого розряду (ГОСТ 13766-68) з матеріалу дроту класу 1 за ГОСТ 9389-75 для діаметра дроту 3 мм і зовнішнім діаметром пружини 16 мм k = 36,87; n - кількість витків пружини, n = 4; х - робоча довжина пружини, мм.

Як видно з результатів формул (6.2) і (6.3) умова F п / F р. заг.> 5. .8 Виконується. Час спрацювання пневмопривода:

t = 1 (c), (6.5)

де L - довжина ходу поршня, для діафрагми L = (0,25 ¸ 0,35) × D, приймаємо L = 0,3 × D, м;

- Диметр повітропроводу, м;

V - швидкість подачі повітря, приймаємо рівною 2000 м / с.

Висновок

У висновку необхідно відзначити, що всі поставлені завдання, при цьому початковий варіант вироби піддався лише незначним змінам. Шляхом застосування відповідних техпроцесів було досягнуто задану кількість комплексного коефіцієнта технологічності; з двох варіантів тих процесів був вибраний оптимальний з точки зору трудомісткості; розроблена маршрутна карта; проведена планування ділянки збірки. Як оснащення було вибрано пристосування для розвальцьовування пустотілих шпильок.

Як недолік можна віднести той факт, що оцінка оптимальності варіантів техпроцесів проводилася дещо однобічно. Очевидно, що для отримання більш тонкої оцінки трудомісткості необхідно враховувати важливий фактор вартості, що застосовується.

Література

  1. Варламов Р.Г. Довідник конструктора РЕА - М., Рад. Радіо, 1980

  2. Гуськов Г.Я. Монтаж мікроелектронної апаратури - М., Радіо і зв'язок, 1986

  3. Достанко А.П. Технологія і автоматизація виробництва - М., Радіо і зв'язок, 1985

  4. Достанко А.П., Ланін В.Л. Методичний посібник до курсового проектування з курсу "Технологія РЕА та обладнання" - Мн., МРТІ, 1987

  5. ЕСТД. Загальні вимоги до форм, бланків і документів (ГОСТ 3.1104-81). Форми і правила оформлення маршрутних карт (ГОСТ 3.1118-82). Система позначення технологічної документації (ГОСТ 3.1201-85).

  6. Класифікатор технологічних операцій машинобудування та приладобудування - М., Видавництво стандартів, 1987

  7. Павловський В.В., Васильєв В.І. Проектування технологічних процесів виготовлення РЕА - М., Радіо і зв'язок, 1982

  8. Хмиль А.А., Ланін В.Л. Методичний посібник до курсового проектування з курсу "Технологія РЕА, обладнання та автоматизація" - Мн., МРТІ, 1979

  9. Достанко А.П., Ємельянов В.О., Ланін В.Л., Хмиль А.А. Методичний посібник по курсовому проектуванню з дисципліни ² Технологія РЕЗ та автоматизація виробництва ² для студентів спеціальності ² Проектування і виробництво РЕЗ ². - Мн.: БДУІР, 1997. - 104 с.

Програми


Позначення


Найменування


Прим.












Документація













РТКП 527103.001 СБ

Складальне креслення














ДЕТАЛІ












1

РТКП 758722.015

Плата друкована

1




2

РТКП 745611.008

Прокладка

2




3

РТКП 710218.003

Радіатор

2













Стандартні вироби














Конденсатори ОЖО.464.049. ТУ





4


К52-2-25-30мкФ ± 10%-Б

6

С1, С2, С4, С7, С10, С12



5


К52-2-50-20мкФ ± 10%-Б

1

С3



6


К52-2-200мкФ ± 10%

2

С13, С14












Конденсатори ОЖО.462. - 032 ТУ





7


МБМ-160-0.25мкФ ± 10%

2

С9, С11



8


МБМ-1600-0.1мкФ ± 10%

1

С3



9


МБМ-160-0.47мкФ ± 10%

1

С5



10


МБМ-160-1мкФ ± 10%

1

С6












Резистори МЛТ-0.125







ГОСТ 15301-79





11


220 Ом ± 10%

3

R9, R11, R19



12


100 Ом ± 10%

3

R7, R14, R15



















РТКП 527103.001

Змін.

Лист

документа

Підпис

Дата


Розробив

Марківський




Літ.

Лист

Листів

Перевірив

Хмиль А. А



Підсилювач низької


У


1

2





частоти


Н. контр.





БДУІР гр.710202

Затвердив







Позначення


Найменування


Прим.



13


560 Ом ± 10%

1

R18



14


510 Ом ± 10%

2

R5, R12



15


56 Ом ± 10%

1

R6



16


1 кОм ± 10%

1

R13



17


1.5 кОм ± 10%

2

R1, R2



18


2 кОм ± 10%

1

R4



19


3 кОм ± 10%

2

R3, R8



20


10 кОм ± 10%

2

R10, R21



21


20 кому ± 10%

2

R16, R23



22


56 до Ом ± 10%

1

R17



23


100 кОм ± 10%

1

R25



24


220 кОм ± 10%

3

R24, R26, R27



25


510 кОм ± 10%

1

R22



26


680 кОм ± 10%

1

R20










27


Контактний штир

12

Л1-Л12










28


Трансформатор

1

Тр1










29


Трансформатор

1

Тр2



















Транзистор





30


КТ 610Г ЖК.3.376.214 ТУ

4

VT1-VT4



31


ГТ 810А ААО.301.256 ТУ

2

VT5-VT6










32


Вмнт ВМ3-6д х 18.36.05







ГОСТ 17473-80

12



































РТКП 527103.001

Лист














2

Змін.

Лист

документа

Підпис

Дата




Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Комунікації, зв'язок, цифрові прилади і радіоелектроніка | Курсова
194.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Розробка технологічного процесу складання і монтажу підсилювача фотоструму
Проектування підсилювача низької частоти
Розрахунок підсилювача напруги низької частоти
Розрахунок многочастотного підсилювача низької частоти
Розрахунок параметрів і режимів роботи транзисторних каскадів підсилювача низької частоти
Розр т техніко економічних показників роботи цеху з виробництва підсилювача низької частоти з програмою
Технологія складання і монтажу блоку харчування
Удосконалення технологічного процесу складання і монтажу блоку управління ККМ Касбі 02К
Підсилювач низької частоти
© Усі права захищені
написати до нас