74

5

Жидачівський

1.0

83.4

83.7

2

3

113

6

Жовківський

1.3

110.4

85.3

3

2

160

7

Золочівський

1.1

76.5

69.7

2

1

107

8

Кам`янко-Бузький

0.9

61.6

71.0

1

3

74

9

Миколаївський

0.7

94.7

135.7

2

1

57

10

Мостиський

0.8

62.6

74.1

2

-

110

11

Перемишлян-ський

0.9

49.7

54.1

2

-

87

12

Пустомитів-ський

0.9

111.2

117.5

1

1

105

13

Радехівський

1.1

52.6

46.0

1

1

69

14

Самбірський

0.9

72.5

77.6

1

1

107

15

Сколівський

1.5

50.8

34.5

1

2

53

16

Сокальський

1.6

99.8

63.4

4

1

101

17

*/ Взято за: Інвестиційно-статистичний вісник. – 1999. - № 2. – С. 20.

Територіальна обласна система охорони здоров'я Львівської області також поділяється на дві медичні зони: Львівську і Дрогобицьку. Львівська медична зона поділяється на Золочівську медичну підзону, в складі якої виділяються Бродівський, Буський і Золочівський медичні райони, Червоноградську медичну підзону, в складі яких виділюяться Радехівський і Сокальський медичні райони та м. Червоноград, а також на наступні самостійні медичні райони: Гродоцький, Жовківський, Перемишлянський, Кам'янсько-Бузький, Миколаївський, Пустомитівський, Яворівський. Крім того, на території Львівської медичної зони знаходиться медичний комплекс міста Львова.

Дрогобицька медична зона поділяється на Стрийську медичну підзону, в складі якої виділяються Жидачівський, Сколівський, Стрийський медичний райони, Самборську медичну підзону, складі якої виділяються Турківський, Мостиський, Старосамбірський, Самбірський медичні райони, і Дрогобицьку медичну підзону (Дрогобицький медичний район і місто Дрогобич). Границі медичних районів співпадають з границями адміністративних районів, тому надалі, розглядаючи показники по охороні здоров'я в розрізі адміністративних районів, ми одночасно розглядаємо їх і в розрізі медичних районів Львівської області.

При цьому, під медичною зоною розуміють територію, в межах якої спостерігаються однозначні по інтенсивності показники по охороні здоров'я, які сформувалися під впливом дії подібних факторів. Медичний район – це територія з такими елеметами охорони здоров'я (медичними об'єктами) із взаємозв'язками між ними та районним центром, які формують таку цілісність і єдність, що відрізняє цю територію від інших навколишніх.

Поліпшення та реабілітація здоров'я - найбільшого скарбу кожної людини на Землі є основним завданням системи охорони здоров'я будь-якого територіального утворення.

Як зазначає Л.Т.Шевчук, здоров'я – це оптимальність біосоціальних якостей людини, тобто своєрідна рівновага між фізичним, генетичним і психоматичним буттям людини в рамках багатовимірних соціальних і природних взаємодій. Інакше кажучи, здоров'я – це стан людини, критерієм якого є рівень фізичного, душевного та соціального благополуччя в умовах того чи іншого ступеня комфортності навколишнього середовища. Отже, людина має певну кількість здоров'я, яку можна виміряти [37, С.9]. Таким чином, одним із завдань системи охорони здоров'я є примноження кількості індивідуального та суспільного здоров'я.

Наголосимо, що під індивідуальним здоров'ям розуміють здоров'я конкретної людини, а під суспільним здоров'ям – здоров'я цілого суспільства чи його частини (таким чином, здоров'я населення Львівської області є суспільним здоров'ям).

Отже, головне завдання системи охорони здоров'я Львівщини є примноження кількості індивідуального і суспільного здоров'я населення, що проживає на території Львівської області.

Функціонування системи охорони здоров'я відображається наступними найважливішими показниками, зміст яких висвітлюється у “Статистичному щорічнику України за 1997 рік” (К., 1999) на С. 466:

Рівень захворюваності – визначається як частка від ділення кількості хворих з вперше в житті встановленим діагнозом на середньорічну кількість населення. При розподілі даних про захворюваність населення за класами хвороб використана міжнародна класифікація хвороб і причин смерті ІХ перегляду.

Загальна кількість лікарів – це всі лікарі з вищою медичною освітою на визначену дату, які зайняті у лікувальних, санаторно-курортних, санітарних закладах, закладах соціального захисту, освіти, науково-дослідних інститутах, що здійснюють підготовку кадрів, в апараті органів охорони здоров'я тощо. У цьому показнику враховуються як лікарі-стоматологи з вищою освітою, так і зубні лікарі (дантисти), що мають середню медичну освіту.

Кількість середнього медичного персоналу – це всі особи з середньою медичною освітою (крім лікарів-дантистів), які зайняті у лікувальних, санаторно-курортних, санітарних закладах, закладах соціального захисту, дошкільних закладах, школах, будинках дитини тощо.

У лікарняних закладах обліковуються ліжка на конкретну дату, які забезпечені необхідним устаткуванням і готові прийняти хворих. Ліжка обліковуються незалежно від того, зайняті вони хворими чи ні.

Кількість лікарських закладів, що надають амбулаторно-поліклінічну допомогу населенню – це всі медичні заклади, що ведуть амбулаторний прийом (поліклініки, амбулаторії, диспансери, поліклінічні відділення лікарняних закладів, лікарські пункти охорони здоров'я тощо).

У лікарських закладах, що надають амбулаторно-поліклінічну допомогу населенню, обліковується кількість відвідувань в зміну, незалежно від того, приходили хворі на прийом чи ні.

Інвалідність – це постійна або довгострокова втрата працездатності, що наступила у результаті хронічного захворювання або травми.

Потерпілим на виробництві вважається працівник, який внаслідок нещасного випадку і згідно з медичним висновком втратив працездатність на 1 робочий день і більше, або якщо виникла необхідність переведення його на іншу, легшу роботу, терміном не менше 1 дня і в разі складання акту про нещасний випадок за установленою формою.

Ще одним надзвичайно важливим поняттям, яке найчастіше буде зустрічатися на сторінках даної дипломної роботи є поняття територіальна організація охорони здоров'я. В літературі немає визначення його змісту з точки зору економічної і соціальної географії. Але є визначення Е.Б.Алаєвим поняття територіальної організації суспільства як поєднання функціонуючих територіальних структур (розселення населення, виробництва, природокористування), які об'єднуються структурами управління з метою здійснення відтворення життя суспільства у відповідності з цілями і на основі діючих в даній суспільній формації економічних законів [1, С. 33]. Оскільки охорона здоров'я є сферою діяльності суспільства, то ми можемо модифікувати наведене вище визначення з метою визначити зміст поняття територіальна організація охорони здоров'я.

Отже, на нашу думку, територіальна організація охорони здоров'я – це поєднання функціонуючих структур (розміщення елементів і підсистем мережі охорони здоров'я, розселення людей та стан їх здоров'я), які об'єднуються структурами управління медичною сферою з метою відтворення населення з максимальною кількістю здоров'я. Дослідження територіальної організації охорони здоров'я – це грунтовне вивчення цих функціонуючих структур, а також структур управління і виявлення важелів, які можуть на них впливати.

Інші поняття і терміни, які використовуються в даній дипломній роботі, висвітлені в процесі подальшого викладення матеріалу.

2. Методи дослідження

Під час виконання даної дипломної роботи здійснено спеціальний підбір сукупності методів з метою глибокого і всестороннього вивчення об'єкту дослідження найкращого висвітлення результатів роботи.

Загальновідомо, що під методом розуміють спосіб чи засіб досягнення будь-якої мети, вирішення конкретного завдання.

Сукупність підібраних і застосованих методів називається методикою. Грамотний підбір і свідоме застосування науково обгрунтованих методів є істотною умовою отримання нових знань.

Застосування будь-яких методів базуються на загальних принципах наукового мислення. В даній дипломній роботі використані наступні загальні принципи наукового мислення:

Індукція - умозаключення від фактів до деякої гіпотези;

Дедукція - висновок за правилами логіки; ланцюжок умозаключень, ланки якого зв'язані логічною послідовністю;

Аналіз - розчленування об'єкту явища на елементи;

Синтез - поєднання, з'єднання різних елементів об'єкту, явища в єдине ціле.

Аналогія - відповідність, подібність об'єктів, явищ в яких-небудь властивостях; умозаключення про менш знаний об'єкт, явище по більш знаному, якщо вони входять в однорідну групу.

Спостереження - ціленаправлене вивчення, сприйняття, зумовлене поставленою задачею; систематичний збір даних по об'єкту, явищу.

Порівняння – співвідношення між двома об'єктами, явищами, яке дозволяє виявити загальне і особливе.

В даній дипломній роботі застосовані такі методи:

Літературний метод – в процесі роботи підібрана і проаналізована низка літературних джерела, які в тій чи іншій мірі стосуються даного об'єкту вивчення.

Описовий метод - це один із найдревніших при вивченні будь-яких географічних явищ і об'єктів. В роботі описані демографічна ситуація Львівської області, захворюваність населення Львівщини, система охорони здоров'я області, фактори, що впливають на її формування та функціонування тощо. Для опису використана описова статистика як набір числових даних, що характеризують ту чи іншу ситуацію.

Використані також статистичні методи, методи просторового аналізу, конструктивні порівняльно-нормативні обчислення, а також математичні методи, сучасні комп'ютерні технології.

Одним з найважливіших методів, який використовується майже в усіх соціально-медико-географічних дослідженнях, є системний, який дозволяє при вивченні та дослідженні будь-якого об’єкту, явища чи процесу розглядати їх як великі, складні, відкриті систем. Е.Б.Алаєв наголошує, що система, опосередкована територією називається геосистемою. Він узагальнив характеристики геосистем, які вивчаються географічними науками :

Складна система - система, деякі елементи якої самі представлені у вигляді системи (підсистеми по відношенню до складної системи).

Велика система володіє здатністю набування нових структур, якостей, які відсутні у окремих її елементів. Більшість соціально-економічих систем відносяться до цього класу.

Відкрита система - система, що має інтенсивні зв’язки (стан здоров’я населення і навколишнє середовище між якими відбувається обмін речовини, енергії, інформації).

Територіальна система виникає тоді, коли територія перестає бути випадковим фактором її формування, і в результаті розміщення компонентів на контактній території в поєднанні з’являються додаткові якості [1, С. 56].

Враховуючи все сказане вище, ми можемо охорону здоров'я Львівської області розглядати як велику, складну і відкриту систему.

Поскільки тема даної дипломної роботи є медико-географічною, то в процесі виконання дослідження використані такі основні методи медико-географічних досліджень:

1. Медико-географічний аналіз;

2. Медико-географічне картографування;

3.Медико-географічне моделювання.

Медико-географічний аналіз – це система підходів і методів дослідження природних, економіко-географічних та медико-санітарних умов конкретної території, що впливає на виникнення і поширення різних хвороб людини, з метою розробки та проведення профілактичних та лікувальних заходів.

Метод медико-географічного картографування, згідно з визначенням В.О.Шевченка, - це:

1.Галузь тематичної картографії, що займається створенням медико-географічних карт;

2.Один з методів галузей наук, які досліджують вплив навколишнього середовища на організм людини [36].

Даний метод передбачає використання і створення медико-географічних карт з метою вивчення просторових закономірностей прояву та поширення хвороб, а також дослідження їх залежності від факторів навколишнього середовища. Цей метод використовується при розробці заходів, спрямованих на охорону суспільного здоров’я, на формування позитивних тенденцій відтворення населення.

В роботі застосований і метод моделювання, який дозволяє показати адекватно досліджуваний об’єкт як цілісну систему. Метод моделювання в медичній географії дозволяє не тільки подати досліджуваний об’єкт як систему, але й отримати нові теоретичні знання про даний об’єкт або явище. Саме метод моделювання дозволяє вирішити низку специфічних медико-географічних завдань, які висвітлюють вплив різноманітних об'єктів і процесів на стан здоров’я населення.

Комп'ютерний набір здійснено в програмі МS Word 97, діаграми виготовлено в MS Excel 97, картографічні матеріали створено в програмі Mapmaker.

В роботі застосовані і інші методи, які в сукупності з названими методами формують медико-географічну методику дослідження охорони здоров'я адміністративної області.

3. Фактори територіальної організації охорони здоров'я Львівської області

Територіальна організація охорони здоров'я Львівської області склалася завдяки впливу низки факторів. Фактор - це рушійна сила будь-якого процесу. Розрізняють фактори розвитку і фактори розміщення. Фактори розвитку можуть бути одночасно і факторами розміщення. На формування територіальної організації охорони здоров'я суттєво впливають як фактори розвитку, так і фактори розміщення.

На нашу думку, всі фактори територіальної організації охорони здоров'я Львівської області можна поділити на 2 групи:

• фактори безпосереднього впливу на ємкість мережі і територіальну організацію охорони здоров'я (законодавчо-нормативна база, потреба в лікувально-поліклінічних установах, рівень економічного розвитку території тощо);

• фактори опосередкованого впливу на ємкість мережі і територіальну організацію охорони здоров'я через стан здоров'я (особливості відтворення населення, його захворюваність, екологічна ситуація та інші).

Але, як показало наше дослідження, обидві групи факторів впливають на формування медико-географічної ситуації, яка детермінує рівень розвитку та територіальну організацію охорони здоров'я. При цьому, під медико-географічною ситуацією розуміють стан всіх географічних об'єктів, процесів, явищ, які впливають на здоров'я населення, у визначений період часу на конкретній території. А медико-географічна ситуація у Львівській області формується під впливом низки факторів, які в кінцевому результаті визначають територіальну організацію охорони здоров'я. Розглянемо ці фактори за наступною схемою:

1. Природно-географічне, політико-географічне, економіко-географічне і соціально-географічне положення. Львівська область розміщена в західній частині України. Її площа становить 21,8 тис. кв.км, що складає 3,6 % від території держави (17-е місце в Україні). Територія області розташована в безпосередній близькості від геометричного центра Європи. Після виборення Україною незалежності і падіння «залізної завіси» інтенсифікувалася трудова міграція з Львіської області в країни Центральної і Західної Європи, а також в інші країни світу, що не могло не позначитися негативно на здоров'ї мігрантів. В цілому, в наш час природно-географічне, політико-географічне, економіко-географічне і соціально-географічне положення є доволі сприятливим для здоров'я населення: Львівщина розташована в кращій системі координат з усіх точок зору у порівнянні з іншими територіями (значно північнішими чи набагато південнішими).

2. Історичні фактори. Доволі сприятливими для формування і розвитку системи охорони здоров'я були історичні фактори. Згідно з архівними документами, у 1377 році у місті Львові – адміністративном центрі сучасної Львівської області - міщанами був створений перший госпіталь. Згодом невеликі лічниці виникали при монастирях та костьолах не тільки у Львові, а і в інших поселеннях Львівщини. У 1445 році у Львові була заснована перша в Україні аптека. Соціально-економічний, культурний, політичний потенціал міста сприяв тому, що ще у 1512 році у Львові був створений найкращий в Україні цех цирульників, який надавав і медичну допомогу. У 1775 році у Львові Андрій Крупинський, організатор перших курсів для цирульників і повитух, випустив перший посібник для цирульників, написаний польською мовою[37, С.19]. У 16-17 ст. велику роль у становленні охорони здоров'я у місті Львові і на Львівщині відіграли парафіяльні церковні братства. У 1522 році при Онуфріївському монастирі Львівське братство організувало один з перших шпиталів нового типу. У 18-19 ст. у місті з'являються лікарні, схожі на сучасні. З 1830 року управління містом почало виділяти кошти на придбання цими закладами ліжок, білизни, посуду, обладнання. Отже, виникнення охорони здоров'я Львівщини сягає у глибочінь віків.

3. Природно-ресурсний потенціал. Неоднорідність поверхні Львівської області (на її території виділяють 5 природних районів: гірські Карпати на півдні, прилегла до них Передкарпатська височина, Подільське плато в центральній частині, Мале Полісся і Волинська височина на півночі) обумовлює помітну відмінність клімату в різних частинах Львівщини, а також часті зміни погоди, що також негативно позначається на здоров'ї населення. В цілому для Львівської області характерний помірно-континентальний клімат з середньою температурою січня у Львові –4,1 С, липня - + 18,3 С і значною кількістю опадів ( 645 мм на рік) [25, С. 1]. Підвищена вологість, яка характерна для більшої частини території області, зумовлює, при певних умовах, деякі хронічні захворювання дихальних шляхів.

5. Демографічні фактори. Львівська область (127 осіб на 1 км²), яка займає у Західному соціально-економічному районі найбільшу територію, є найбільш густонаселеною (див. табл.1.2).

Таблиця 1.2. Місце Львівської області у Західному соціально-економічному районі */

*/ Взято за: Інвестиційно-статистичний вісник. – 1999. - № 2. – С. 19.

Характерною особливістю Західного соціально-економічного району України є значна неоднорідність його областей за густотою населення. Абсолютне значення варіації (різниці між найбільшою і найменшою кількістю жителів на 1 км² території) складає 73 особи при середньому значенні зазначеного показника – 89 осіб на 1км². У Миколаївському районі Львівської області найбільша серед сільських районів заходу густота населення – 135.7 осіб на 1 км². Розподіл сільських районів західних областей України за густотою населення особливо нерівномірний у Львівській області, де відносний показник варіації складає 80.1%. Найбільш рівномірне розселення у Волинській і Тернопільській областях, в яких відносне значення варіації густоти населення не перевищує 57%. Характер розподілу сільських районів західних областей України за густотою населення дозволяє об’єднати їх у 4 групи відповідно з найвищою (132 особи на 1 км² і більше), високою (95 – до 132 осіб на 1 км²), середньою (58 – до 95 осіб на 1 км²) і низькою (до 58 осіб на 1 км²) щільністю населення (див. рис. 1). Зрозуміло, що заселеність території визначає потребу в щільності і потужності мережі охорони здоров'я в її межах.

5. Економічні фактори. В наш час, глибока криза,яка надзвичайно боляче пронизує усі сфери суспільного життя, ускладнює процеси розвитку економіки, розбудови держави як в політичному так і в соціальному планах. На формуванні мережі і територіальної організації охорони здоров'я Львівської області чи не найбільше позначилася фінансова криза. Адже, функціонування системи охорони здоров'я чи не найбільше залежить від фінансового стану держави, від коштів, які виділяються на утримання лікувально-поліклінічних установ різних видів і типів.

Рис. 1. Щільність населення Західного соціально-економічного району України

Оскільки в даний час фінансування є вкрай незадовільне, то цей фактор виступає в числі найголовніших несприятливих факторів існуючого стану і перспективного розвитку системи охорони здоров'я Львівської області. Саме він зумовив зменшення кількості медичного персоналу і ємкості мережі охорони здоров'я.

З іншого боку, криза, негативно впливає на стан суспільного здоров`я: у Львівській області спостерігається ріст безробіття, зменшення доходів громадян, що супроводжується спадом життєвого рівня населення, появою нових і загостренням старих хвороб. Це викликає потребу в розширенні медичних послуг, актуалізуючи проблему відтворення генетично здорового населення. В наш час неможливо уявити жодної людини, котру не хвилює питання особистого здоров`я, і, відповідно, держави - яка не піклується про здоров`я своїх громадян.

6. Соціальні фактори. Процеси соціалізації зумовили велику концентрацію населення на відносно невеликих площах (на підприємствах, в транспорті, в межах поселень), таким чином сприяючи швидкому поширенню інфекційних хвороб; вони провокують різного роду стресові ситуації, які викликають нервову перенапругу в транспортних потоках, на виробництві, в побуті та ін. Все це висуває додаткові специфічні вимоги до територіальної організації охорони здоров'я.

7. Екологічні фактори. Значний вплив на стан здоров`я населення, а знчить і на його потребу в медичних установах має низька якість природного середовища (води, повітря, грунтів, тощо), насичення його фізичними, хімічними і біологічними забруднювачами. Найбільшими забруднювачами природного середовища у Львівській області виступають автотранспорт і промисловість. Так, пересувними засобами у 1997 році було викиненов атмосферне повітря Львівської області 107,1 тис. т шкідливих речовин, стаціонарними – 98,1 тис. т.

Крім того, на стан суспільного здоров'я суттєво впливають:

• гранично високі рівні шуму, вібрації, електромагнітного випромінювання, радіації, статистичної електрики;

• значне порушення санітарно-гігієнічних норм життєдіяльності в міських і сільських поселеннях (несвоєчасне вивезення сміття, недотримання санітарних вимог на інженерно-технічних системах водопостачання, аварії в каналізаційних системах, а також недотримання мешканцями побутової гігієни).

На розвиток і територіальну організацію охорони здоров'я Львівської області впливають і інші фактори. Їх дія є, як правило різнонаправленою: деякі сприяють збільшенню потужності мережі охорони здоров'я, інші діють навпаки.

2. АНАЛІЗ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1. Динаміка показників охорони здоров'я Львівської області

Після Другої світової війни охорона здоров'я у Львівській області набула значного розвитку. В наш час тут концентрується найбільша частка медичного персоналу – 32,1 % від загальної кількості у Західному соціально-економічному районі. В цілому, згідно з даними Інформаційно-статистичного вісника за лютий 1999 року, у 1998 році в Західному соціально-економічному районі України працювали близько 1388243 медичні працівників; з них 38456 лікарів усіх спеціальностей і 99787 осіб середнього медичного персоналу. За даними цього ж джерела, за період 1990 – 1998 років чисельність медичних працівників у Західному соціально-економічному районі зменшилась на 1,7%, переважно за рахунок середнього медичного персоналу. У кожній із західних областей є ряд сільських районів, де забезпеченість населення медичним персоналом за останні 8 років зменшилась: в Івано-Франківській області – це Долинський та Калуський райони, на Рівненщині – Млинівський район, в Закарпатській області – Берегівський, Виноградівський, Воловецький, Міжгірський, Перечинський райони, у Чернівецькій області – шість районів, на Волині – сім, на Львівщині – одинадцять районів. Значною мірою таке зменшення кількості лікарів відносно жителів сільських районів зумовлене зниженням заробітної плати лікарів та поганими умовами проживання і праці [10, C. 41].

На обласному рівні кількість лікарів усіх спеціальностей на 1000 осіб населення коливається від 3.6 осіб у Рівненській області до 4.6 осіб на Тернопільщині. Чисельність середнього медичного персоналу в розрахунку на 1000 жителів також суттєво відрізняється на обласному рівні. Найбільші значення цього показника у Волинській, Тернопільській і Рівненській областях, а найменші – на Закарпатті і в Чернівецькій області [10, С. 41].

Кількість медичних закладів у західних областях України з 1991 до 1998 року зменшилась на 8%, причому найбільший спад на Закарпатті та Рівненщині.

Базою надання медичної допомоги у сільській місцевості є фельдшерсько-акушерські пункти, кількість яких у 1998 році порівняно з 1991 зменшилась на 1.6% [10, С. 41].

Показник кількості лікарняних ліжок на 1000 осіб населення зменшився у всіх областях України. Натомість населення сільських районів надає перевагу консультаціям в амбулаторно-поліклінічних закладах та амбулаторно-поліклінічному лікуванню, про що свідчить зростання кількості відвідувань в амбулаторно-поліклінічних закладах західних областей України [10, С. 41].

Динаміка основних показників охорони здоров'я Львівської області, згідно з даними обласного управління статистики, приводиться в таблиці 2.1 та на рис.2.

Таблиця 2.1. Основні показники охорони здоров'я */

681,8

616,9

573,1

на 1000 осіб населення

256,6

248,7

226,8

211,6

Кількість самостійних стоматологічних поліклінік

16

16

15

15

Кількість установ, що мають стоматологічні відділення

248

261

284

291

№

р

я

д

к

а

Сільські

райони

області

Медичні кадри

Кількість лікарів

усіх спеціальностей

Кількість середнього

Теритрія

медичного персоналу

Всього

на 1000 осіб населення

Всього

1990

1998

1990

1998

1990

1998

осіб

1

2

3

4

5

6

Всього по Західному соціально-економічному району України

38345

38456

4.6

4.1

102259

99787

у тому числі

1

Волинська область

3846

4205

3.6

4.0

13884

12888

2

Закарпатська область

4941

5134

3.9

4.0

12954

13512

3

Івано-Франківська область

5740

6250

4.0

4.3

15030

15757

4

Львівська область

13448

11759

4.9

4.3

28764

26123

5

Рівненська область

3730

4277

3.2

3.6

12976

13611

6

Тернопільська область

5112

5334

4.4

4.6

13722

12809

7

Чернівецька область

1528

1497

2.2

2.2

4929

5087

Всього по області

13448

11759

4.9

4.3

28764

26123

1

Бродівський

177

173

2.6

2.6

541

489

2

Буський

123

119

2.3

2.3

390

393

3

Городоцький

181

189

2.3

2.4

465

536

4

Дрогобицький

86

117

1.1

1.5

300

353

5

Жидачівський

215

203

2.6

2.5

660

599

6

Жовківський

258

230

2.3

2.1

639

657

7

Золочівський

237

224

3.0

2.9

576

527

8

Кам’янко-Бузький

143

132

2.3

2.1

383

339

9

Миколаївсь-кий

253

236

2.7

2.5

285

848

10

Мостиський

110

114

1.7

1.8

434

445

11

Перемишлян-ський

130

107

2.4

2.2

347

259

12

Пустомитівсь-кий

220

196

1.9

1.8

476

403

13

Радехівський

105

100

2.0

1.9

381

392

14

Самбірський

102

124

1.4

1.7

377

514

15

Сколівський

108

119

2.2

2.4

385

316

16

Сокальський

219

220

2.2

2.2

612

692

17

Старосамбір-ський

159

158

1.9

1.8

649

653

18

Стрийський

145

220

2.3

3.2

415

520

19

Турківський

81

83

1.5

1.5

391

361

20

Яворівський

245

226

2.0

4.0

709

698

Таблиця 2.3 Кількість фельдшерсько-акушерських пунктів і лікарняних ліжок */

№

Медичні кадри

Медичні заклади

Кількість середнього

Кількість закладів

Кількість

р

Територія

медичного персоналу

лікарняних ліжок

я

на 1000 осіб

Всього

фельдшерсько-

Всього

д

населення

акушерські

к

пункти

а

1990

1998

1990

1998

1990

1998

1990

1998

осіб

одиниць

7

8

9

10

11

12

13

14

1

Волинська область

13.0

12.1

60

61

846

852

14660

11270

2

Закарпатська область

10.3

10.5

923

822

395

387

14805

12158

3

Івано-Франківська область

10.5

10.8

862

846

578

573

18100

13001

4

Львівська область

10.5

9.6

169

148

1055

1049

34250

25046

5

Рівненська область

11.1

11.5

1042

912

782

718

15825

11652

6

Тернопільська область

11.7

11.1

90

85

784

792

15500

11075

7

Чернівецька область

7.2

7.5

161

154

285

276

6345

3535

Всього по області

10.5

9.6

169

148

1055

1049

34250

25046

1

Бродівський

8.1

7.4

6

4

62

62

655

510

2

Буський

7.4

7.7

4

4

40

41

655

380

3

Городоцький

5.9

6.9

5

5

47

47

700

490

4

Дрогобицький

3.9

4.6

5

5

44

46

350

305

5

Жидачівський

7.8

7.3

5

5

62

65

785

504

6

Жовківський

5.7

5.9

7

5

58

58

920

655

7

Золочівський

7.4

6.9

7

5

67

67

885

550

8

Кам’янко-Бузький

6.3

5.5

3

3

40

35

525

355

9

Миколаївський

9.4

9.0

3

3

31

27

2220

1230

10

Мостиський

6.8

7.2

5

6

55

52

550

400

11

Перемишлянський

8.5

5.2

3

3

48

48

540

330

12

Пустомитівський

4.1

3.6

6

6

58

58

605

525

13

Радехівський

7.1

7.5

2

2

38

37

495

345

14

Самбірський

5.1

7.1

6

4

65

65

465

345

15

Сколівський

7.7

6.4

6

4

45

39

505

280

16

Сокальський

6.2

6.9

4

4

50

51

880

735

17

Старосамбір-ський

7.6

7.6

9

9

89

92

755

626

18

Стрийський

6.6

7.6

6

4

45

49

705

610

19

Турківський

7.1

6.4

5

5

58

59

525

358

20

Яворівський

5.9

5.7

6

5

51

51

1090

820

Таблиця 2.4. Ємність амбулаторно-поліклінічних закладів */

№

р

я

д

к

а

Територія

Медичні заклади

Кількість лікарняних

Ємність амбулаторно-поліклінічних закладів

ліжок

на 1000 осіб

Загальна

на 1000 осіб

населення

населення

1990

1998

1990

1998

1990

1998

одиниць

тис. відвідувань за зміну

відвідувань за зміну

15

16

17

18

19

20

1

Волинська область

13.8

10.6

14.7

16.2

13.8

15.2

2

Закарпатська область

11.8

9.5

22.3

24.0

17.7

18.7

3

Івано-Франківська область

12.6

8.9

17.9

19.1

13.3

13.2

4

Львівська область

12.5

10.5

44.1

47.9

16.0

17.6

5

Рівненська область

13.5

9.8

20.1

22.0

17.2

18.5

6

Тернопільська область

13.2

9.6

18.0

19.6

…

…

7

Чернівецька область

9.32

5.2

8.7

9.0

12.8

13.3

Всього по області

12.5

9.2

44.1

43.1

16.1

17.6

1

Бродівський

9.8

7.7

0.6

0.6

9.1

9.2

2

Буський

12.4

7.5

0.8

0.9

15.1

18.5

3

Городоцький

8.8

6.3

0.7

0.7

8.6

8.8

4

Дрогобицький

4.5

4.0

0.6

0.6

7.2

8.2

5

Жидачівський

9.3

6.2

1.0

1.0

12.4

14.8

6

Жовківський

8.3

5.9

1.2

1.0

10.3

9.5

7

Золочівський

11.3

7.2

0.8

0.8

10.3

11.0

8

Кам’янко-Бузький

8.6

5.8

0.7

0.7

11.3

11.1

9

Миколаїв-ський

23.5

13.0

2.0

2.0

21.4

20.7

10

Мостиський

8.7

6.4

0.9

1.1

14.4

17.9

11

Перемишлян-ський

10.1

6.7

*/ Взято за: Інвестиційно-статистичний вісник. – 1999. - № 2. – С. 49 - 50.

Наше дослідження дозволило виявити, що Львівська обласна система охорони здоров'я почала втрачати провідні позиції у регіональній системі охорони здоров'я. Так, забезпеченість ліжками в лікарнях населення Львівської області зменшилося з 12,5 ліжок на 1000 осіб населення у 1990 р. до 10, 5 ліжок на 1000 осіб населення у 1998 році, забезпеченість середнім медичним персоналом, відповідно з 10,5 до 9,6 осіб на 1000 осіб населення, кількість лікарів усіх спеціальностей, відповідно, з 4,9 до 4,3 особи на 1000 осіб населення. Наведені вище таблиці свідчать про нижчий розвиток окремих медичних підсистем, ніж в інших областях Західного соціально-економічного району. Якщо зважити на те, що на території Львівської області знаходиться системо-формуючий регіональний центр хорони здоров'я, то такі явища слід вважати вкрай незадовільними.

Організація медичної допомоги в країні в цілому, так і в розрізі окремих адміністративних районів та окремих поселень грунтується на єдиних принципах. Вона підпорядкована етапності у діагностиці захворювань та ступеневості в обслуговуванні та лікуванні населення.

Першим найнижчим ступенем є первинна допомога, яку надають у сільській місцевості в фельдшерсько-акушерських пунктах, у міській - в амбулаторно-поліклінічних закладах. Ця допомога нвадається, як правило, по місцю проживання, тобто в територіальних межах першого порядку.

Другий ступінь - надання початкової спеціалізованої допомоги (терапевтичної, хірургічної, педіатричної, акушерсько-гінекологічної), яка реалізується в поліклініках і лікарнях (для сільських жителів - у поліклініках і лікарнях, розташованих у малих містечках чи великих селах). Таке обслуговування здійснюється у чітко визначених районах, тобто в конкретних територіальних межах другого порядку.

Третій ступінь - це міські центри спеціалізованої допомоги, консультативні кабінети. Вони служать для надання допомоги міським та сільським жителям і мають свої зони обслуговування, які звичайно охоплюють адміністративний район чи кілька адміністративних районів.

Четвертий ступінь - комплексна спеціалізована допомога, яку надають для всіх жителів в обласних лікарнях чи обласних консультаційних поліклініках.

П'ятий ступінь - вузька і рідкісна спеціалізована допомога, яка здійснюється в регіональних чи загальнодержавних центрах.

Отже, централізація спеціалізованої допомоги поєднується з наближенням її до населення, передбачаючи взаємозв'язок між спеціалістами вузького профілю і дільничною службою. Дільничним лікарям відведено провідну роль у всій системі.

Львів є центром, де концентруються всі п'ять ступенів медичної допомоги. У зв'язку з цим система охорони здоров'я у Львові має п'ятиступінчату будову. Тут концентруються всі п'ять рівнів управління системою охорони здоров'я Львівської області.

На даний час у місті Львові (разом з м.Винники, смт Брюховичі і Рудно) проживає 822,2 тис. жителів. Воно входить в категорію великих міст з людністю від 500 тис. до 1 млн. чол. населення. Хоча місто не досягнуло мільйонного рубежу, проте воно є найбільшим і найчисленішим містом Західного соціально-економічного району України.

Відповідно Львів виконує у медичній сфері багаточисленні функції не лише міського, а й міжрайонного, обласного, регіонального та загальнодержавного значення.

Не дивно, що в даний час на території міста розташована велика кількість міских лікувально – профілактичних, амбулаторно – поліклінічних та інших закладів, які є елементами не тільки системи охорони здоров'я міста Львова, але і Львівської обласної системи охорони здоров'я. Специфіка функціонування цих елементів у великій мірі визначається особливостями захворюваності населення, які, в свою чергу формуються під впливом наступних факторів: структури господарського комплексу міста, віку обладнання на підприємствах і в установах, травматизму на транспорті, на виробництві, у побуті, викидами забруднюючих речовин у навколишнє середовище і т. д.

3. Проблеми функціонування охорони здоров'я: пошук шляхів розв'язання

Сучасна система охорони здоров'я міста Львівської області отримала у спадок від бувшого Радянського Союзу цілий ряд проблем, до яких додалися нові проблеми перехідного до ринкових відносин періоду, який триває у молдодій незалежній Україні з початку 90-х років.

Найголовнішою проблемою, яка дісталася у спадок була та, що у період побудови так званого соціалізму людське життя втратило будь-яку цінність. Це, безумовно, наклало відбиток не тільки на формування і функціонування системи охорони здоров'я у державі, у тому числі і у Львівській області, але і на відношення населення до власного здоров'я, як до чогось другорядного, що не має вартості.

Другою надзвичайно важливою проблемою була монополія держави на надання медичних послуг, що привело в кінцевому випадку до різкого зниження їх якості.

Третьою проблемою було гіперцентралізоване управління системою охорони здоров'я у державі, в результаті чого такі периферійні області, як Львівська, постійно недоотримували кошти на розвиток власної системи охорони здоров'я. В результаті матеріальна база системи охорони здоров'я не відповідала сучасним вимогам і потребам населення.

Четвертою проблемою були високий рівень захворюваності населення, високий рівень хворобливості населення, високий рівень смертності, зокрема дитячої смертності тощо.

Перелік проблем, що дісталися системі охорони здоров'я у спадок від попередніх режимів управління можна було би продовжити. Але і названих достатньо для розуміння їх серйозності і необхідності якнайшвидшого вирішення.

Після виборення Україною незалежності з'явилися нові проблемі у сфері охорони здоров'я, які є не менш актуальними і не менш гострими. Серед таких проблем в науковій літературі називаються наступні:

• удосконалення законодавства України у сфері охорони здоров'я;

• демонополізація державної медичної допомоги і впровадження багатоукладної системи надання медичної допомоги при умові збереження домінування переваги державних медичних закладів;

• рівнопране співіснування і співпраця між приватними, державними, кооперативними та іншими видами медичної діяльності у сфері надання медичних послуг населенню;

• ліквідація негативного, упередженого ставлення до народної медицини;

• допомога з боку держави талановитим народним цілителям;

• розвиток сімейної медицини;

• розвиток страхової медицини;

• підтримка наукових пошуків нових моделей системи охорони здоров'я, у тому числі системи охорони здоров'я великих міст;

• усунення невідповідності у компонентній структурі та територіальній організації системи охорони держави, областей, великих міст, адміністративних районів, інших окремих поселень;

• повноцінний розвиток медичних районів Львівської обласної охорони здоров'я в найближчій і більш віддаленій перспективі за рахунок будівництва нових і реконструкції та модернізації старих медичних об'єктів;

• екологічна, валеологічна освіта населення;

• виховання нового відношення у населення до власного здоров'я тощо.

Розв'язання цих та інших проблем сприятиме покращенню відтворення населення, збереженню генофонду нації, забезпеченню здорового майбутнього для наступних поколінь.

3. ПЕРСПЕКТИВНІ ЗМІНИ У ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

1. Напрями розвитку охорони здоров'я Львівської області

В період сучасної гострої кризи, яка паралізувала всі сфери діяльності в Україні, почалися пошуки нової моделі охорони держави в цілому, а також в територіальних одиницях її адміністративно-територіального поділу, у тому числі і в містах.

Цей пошук здійснювався паралельно в кількох напрямках:

1. Фінансування охорони здоров'я;

2. Принципи організації надання медичної допомоги;

3. Принципи побудови і функціонування поліклінічно-лікарняної мережі;

4. Форми власності медичних установ;

5. Принципи територіальної організації медичної мережі та ін.

Якщо говорити про подальші шляхи фінансування охорони здоров'я, яке хронічно недоотримує фінансові ресурси, що є серйозною перешкодою в його розвитку, то в останні часи все частіше зустрічаються виступи в пресі. пов'язані з питаннями страхової медицини. Страхова медицина започаткована у Німеччині, а зараз розвинена в Австрії, Бельгії, Франції, Швейцарії та інших країнах. При страховій медицині фінансування охорони здоров'я відбувається через систему обов'язкових внесків, що їх роблять громадяни або підприємства - працедавці. Зібрані кошти акумулюються в спеціальних страхових фондах. При цьому даються гарантії на всезагальний доступ застрахованого до медичної допомоги від всіх лікарів. Фінінсова система страхування є досить стабільною завдяки тому, що багаті платять більші внески, що уряд надає субсидії, що страхові компанії інтегруються тощо.

Все це дозволяє не тільки достойно оплачувати працю медиків, але і сприяти розвитку охорони здоров'я в цілому.

Міжнародні експерти вважають. що в даний час зарано ставити питання про страхову медицину в Україні. Адже страхова медицина процвітає у високорозвинених країнах світу. Україна є країною з низьким рівнем доходів населення, з низьким рівнем прибутків підприємств. А тому запровадження страхової медицини в Україні у найближчій перспективі є проблематичним. В результаті з 1990 року почалися розмови про запровадження бюджетно-страхової медицини.

У 1995 році на потреби медицини та охорони здоров'я було заплановано виділити кошти у розмірі 23 трлн. крб., але фактично було виділено лише 11 трлн. крб.

Сказане свідчить, що забезпечення соціального захисту інтересів населення в системі охорони здоров'я можливе лише при умові позабюджетних надходжень.

Принципи організації медичної допомоги теж повинні зазнати змін. В останні роки з'явилося багато прихильників сімейної медицини, число яких постійно зростає. Навіть в «Основах законодавства України про охорону здоров'я» (1992) говориться про те, що первинна лікувально-профілактична допомога повинна надаватися за територіальною ознакою сімейними лікарями. В даний час служба сімейної медицини успішно функціонує в багатьох країнах світу. Працівники Львівського медичного університету розробили кілька моделей переходу до сімейної медицини. Особливості впровадження цих моделей обговорювалися на Всеукраїнських науково-практичних конференціях у Львові, які відбулися у 1989, 1993 і 1995 роках. В результаті у Львові у 1991 році був створений науково-учбово-виробничий центр «Сімейна медицина».

Досвід Львівщини показав, що розміщення осередків сімейної медицини можливе двома способами: при великих лікувальних закладах і окремо.

Дуже важливим є і питання власності медичних установ. Донедавна у Львівіській області функціонувала так звана «радянська медицина», яка мала державний характер і була загальнодоступною для всіх громадян. В даний час поряд з державними установами має право на існування вільне підприємництво. Очевидно, в найближчий час охорона здоров'я матиме характер багатоукладної системи при домінуванні державних медичних закладів.

В даний час необхідна система пільг для створення приватних медичних закладів у місті Львові.

Пошук нової моделі охорони здоров'я для Львівської області є непростою справою. Він вимагає як теоретичних наробок, так і практичних апробацій. Але цей пошук не можна відкладати на завтра. Від його прискорення залежить здоров'я населення, тобто його сьогодення.

2. Перспективні зміни в територіальній організації охорони здоров'я Львівської області

На думку Л.Т.Шевчук, у найближчій перспективі надзвичайно важливим завданням є оптимізація територіальної організації об'єктів охорони здоров'я. Вона вважає, що вирішенню цього завдання повинно передувати визначення фактичної потреби населення у видах об'єктів медичного обслуговування в межах областей. З цією метою, враховуючи захворюваність і смертність населення, його очікувану кількість, віково-статеву структуру та інші показники, треба насамперед уточнити норму забезпеченості населення об'єктами охорони здоров'я в одиницях виміру з відповідних видів об'єктів на 1000 чол. Ці норми повинні бути загальнодоступними, тобто опублікованими в інформаційних джерелах, та наскрізними, тобто обов'язковими для використання у різних галузях, відомствах, підприємствах, на різних рівнях управління [37, С.119-120].

На сьогодні у Державних будівельних нормах України (ДБН 360 - 92 */ К., 1993), якими користуються проектанти-містобудівельники, розміщуючи нові об'єкти охорони здоров'я, взагалі відсутні норми щодо лікарень і амбулаторно-поліклінічних закладів. Це приводить до зниження якості проектних робіт і загострення територіальних диспропорцій в процесі розвитку мережі об'єктів охорони здоров'я.

По-друге, потрібно збільшити асигнування на будівництво нових і реконструкцію існуючих закладів охорони здоров'я та на їх повноцінне ефективне функціонування. Практично потреби профілактичної і лікувальної медицини перевищують асигнування на них навіть у розвинених країнах світу. В Україні, де будівництво лікувальних установ, як і інших об'єктів соціальної інфраструктури, понад півстоліття проводили за так званим залишковим принципом, тобто в першу чергу кошти скеровували у воєнно-промисловий комплекс, на розширення виробництва засобів виробництва, таке постійне перевищення асигнувань було досить відчутним і, на жаль, спостерігається і на сьогодні. По-третє, необхідно збільшити виділення коштів на експлуатацію існуючих установ охорони здоров'я з метою збереження наявних ємностей. Доцільно розробити комплекс заходів, спрямованих на збереження існуючих потужностей лікарняно-поліклінічної мережі (здача в оренду приміщень із збереженням їх функцій, пільгове оподаткування приватної діяльності в орендованих установах і т.ін.). [37, С. 120].

Що стосується конкретно Львівської області, то необхідно наголосити, що доцільно усіма можливими заходами і засобами стримати скорочення мережі поліклінічно-лікувальних установ. Для цього необхідно розробити стратегію розвитку охорони здоров'я Львівської області на найближчу і більш віддалену перспективу. При розробці такої стратегії, безумовно, варто в основу покласти принципи і методи побудови охорони здоров'я, розроблені в проекті “Здорові міста”, який був висунутий Європейським Регіональним Бюро Всесвітньої організації охорони здоров'я у 1986 році.

Проект “Здорові міста” передбачає:

1. Чисте і безпечне для здров'я навколишнє середовище в містах;

2. Високий ступінь участі населення в прийнятті рішень, що впливають на його здоров'я і благополуччя;

3. Задоволення основних потреб (в їжі, воді.прибутках, безпеці і роботі);

4. Оптимальний рівень розвитку служб охорони здоров'я і надання доступної всім медичної допомоги;

5. Високий рівень стану здоров'я населення і т. ін.

Нова стратегія розвитку охорони здоров'я Львівської області повинна включати і завершення реалізації заходів, які містяться в “Пооб'єктній програмі будівництва, реконструкції і модернізації стаціонарних і амбулаторно-поліклінічних установ Львівської області і міста Львова на період до 2005 року” (договір № 23-89)[17]. Найважливішими заходами цієї програми є:

• доведення потужностей центральних районних лікарень і поліклінічних установ до нормативного рівня;

• забезпечення районних лікувальних установ належною інженерною, транспортною і соціальною інфраструктурою;

• будівництво нових об'єктів охорони здоров'я в медичних районах з метою розвитку останніх в напрямку комплексності і довершеності.

Розробка нової стратегії розвитку охорони здоров'я вимагає концентрації ресурсів і зусиль органів управління як Львівською областю в цілому, так і охороною здоров'я Львівської області зокрема, а також, громадських установ, підприємств і організацій. Адже її реалізація – запорука здоров'я населення цього чудового краю.

ВИСНОВКИ

Незважаючи на відносно високий рівень розвитку Львівської обласної охорони здоров'я в наш час існує низка проблем, яку слід розв'язати з метою покращення її функціонування і територіальної організації. Так, Львівська обласна система охорони здоров'я у 90-х роках почала втрачати те значення на регіональному і загальнонаціональному рівні, яке вона мала у попередньому десятиріччі. Збереження позицій Львівською обласною системою охорони здоров'я – це завдання, яке співпадає з головними державними інтересами в перехідний до ринкових відносин період, які полягають в тому, щоб мінімізувати негативні прояви територіальної дезінтеграції охорони здоров'я України.

Дуже важливо зберегти і роль системоформуючого центра охорони здоров'я Західного соціально-економічного району - міста Львова. Як Західний район, так і місто Львів, мають сприятливі фактори і передумови для вирішення цих завдань. Тільки вирішивши проблеми регіональної політики, а в її складі – соціальної політики, в тому числі проблеми формування стратегії розвитку охорони здоров'я, можна прискорити вихід України з кризи і здійснити побудову ефективно функціонуючого національного господарського комплексу. А це дасть змогу Україні досягнути економічної самостійності, незалежності і рівноправності на світовій арені.

У цілому, підсумовуючи викладене, важливо зазначити, що надзвичайно важливою є розробка нової стратегії розвитку охорони здоров'я, яка вимагає концентрації ресурсів і зусиль органів управління як Львівською областю в цілому, так і охороною здоров'я Львівської області зокрема, а також, громадських установ, підприємств і організацій.

Безумовно реалізація виваженої, розробленої за допомогою науково-дослідних установ і організацій стратегії перспективного розвитку і територіальної організації охорони здоров'я Львівської області – запорука ефективного відтворення населення цього краю, продовження тривалості його життя та збереження міцного здоров'я.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Алаев Э. Б. Социально-экономическая география : Понятийно- терминологический словарь. – М.: Мысль, 1983. – 350с.

2. Безпечна жіттєдіяльність населення - необхідна умова успішності економічного розвитку суспільства. Інформаційний збірник регіонального досвіду, теоретічніх розробок, довідкових матеріалів з охорони праці та техніки безпеки. - Тернопіль, 1996. – 336с.

3. Бедный М. С. Медико-демографическое изучение народонаселения. – М.: Статистика, 1979. – 223с.

4. Войтенко В. П. Здоровье здоровых. – К.: Здоровья, 1991. – 248с.

5. Географічна енциклопедія України : В 3-х т. / Ред. кол. : О.М. Маринич ( відпов. ред. ) та ін. – К. : ”Українська Радянська енциклопедія” ім. М. П. Бажана, 1990. – Т. 2. С. 125-127, 380.

6. Голяченко О. Здоров`я нації як соціально-духовна категорія./ Медична газета України, 1995, №35, ст. 3.

7. Заставний Ф. Д. Географія України. - Львів: Світ, 1994.

8. Заставний Ф.Д. Населення України. - Львів: Просвіта, МП ”Край”, 1993. – 222с.

9. Здоров'я населення України та діяльність лікувально-профілактичних закладів системи охорони здоров'я (Щорічна доповідь. 1997 рік). – К.: Міністерство охорони здоров'я Украхни, Український інститут громадського здоров'я, 1998. – 384 с.

10. Інвестиційно-статистичний вісник. – 1999. - № 2. – 70 с.

11. Історія Львова : Короткий нарис. / Під ред. Є. К. Лазаренко. – Львів: Ви-во Львівського університету, 1956. – 294с.

12. Менеджмент в охороні здоров'я: Структура та поведінка організацій охорони здоров'я / За ред. Стівен Д. Шортела та Арнолда Д. Калюжного; Перекл. з англ. Любов Таранухи. – К.: Основи, 1998. – 560 с.

13. Народонаселение. Энциклопедический словарь / Гл. ред. Г. Г. Меликьян. Ред. коллегия : А. Я. Кваша, А. А. Ткаченко, Н. Н. Шаповалова, Д. К. Шелестов. – М. : Большая российская энциклопедия, 1994. – 640с.

14. Охорона здоров'я у Львівській області: Статистичний збірник. – Львів: Львівське обласне управління статистики, 1993. – 117 с.

15. Населення України, 1993 рік / Міністерство статистики України ; Відповідальні за випуск О. М. Гладун та О. А. Колобова. – К. : 1994 – 596с.

16. Основи екології. Навчальний посібник для ВЗО І-ІІ рівнів акредитації / Під ред. М. Назарука. - Львів, 1997. – 210с.

17. Пообъектная программа строительства, реконструкции и модернизации стационарных и амбулаторно-поликлинических учреждений Львовской области и города Львова на период до 2005 года. Раздел 11. Пообъектная программа строительства, реконструкции и модернизации стационарных и амбулаторно-поликлинических учреждений системы Львовского облздравотдела. – Львов: Львовский центр научно-технического творчества молодежи «Агротехника», 1989. – 194 с.

18. Прибиткова І. М. Основи демографії : Посібник для студентів гуманітарних і суспільних факультетів вищих навчальних закладів. – К. : ”АртЕк”, 1995. – 256с.

19. Райони та міста Львівщини: Інформаційно-статистичний збірник.- Львів: Львівське обласне управління статистики, 1997. – 216 с.

20. Руководство по медицинской географии / Под ред. А.А. Келлера, О.П. Щупина, А.В. Чаклина. – СПб: Гиппократ, 1993. – 352с.

21. Руководство по социальной гигиене и организация здравоохранения. В 2-х томах. Т. 2 / Е. А.Логинова, В.Л. Дерябина, Н.Я. Копыт и др.; Под ред. Ю.П. Лисицына. – М.: Медицина, 1987. – 464с.

22. Служинська Зиновія. Рід людській в Україні.- Львів, 1995.- 114с.

23. Случанко И.С., Церковный Г.Ф. Статистическая информация в управлении учреждениями здравоохранения. М.: Медицина, 1983. – 191с.

24. Старостенко Г.Г. Методологія і практика досліджень відтворення населення України / регіональний аспект /.- К.: УФЕІ, 1997.- 270с.

25. Статистична панорама області. – Львів: Львівське обасне управління статистики, 1998. – 24 с.

26. Статистичний довідник показників стану здоров'я населення та діяльності лікувально-профілактичних установ Львівської області за 1996 рік. – Львів, 1997. – 117 с.

27. Статистичний щорічник Львівської області за 1997 рік. – Львів: Львівське обласне управління статистики, 1998. – 391 с.

1. Статистичний щорічник міста Львова за 1996 рік.- Львів, 1997.

2. Статистичний щорічник Львівської області за 1995 рік. - Львів, 1996.- 337с.

3. Статистичний щорічник Львівської області за 1998 рік. – Львів: Львівське обласне управління статистики, 1999. – 379 с.

4. Статистичнний щорічник України за 1995 рік. - К.: Техніка, 1996.

5. Статистичний щорічник України за 1998 рік. – К.: Техніка, 1999. – 576 с.

6. Стеценко С.Г., Швець В.Г. Статистика населення: Підручник. – К.: Вища шк., 1993. – 463с.

7. Топчієв О.Г. Терміни і поняття в економічній географії. – Київ: Радянська школа, 1982.- 160с.

8. Шаблій О.І. Математичні методи в економічній географії. Львів: Вища школа, 1984. – 135с.

9. Шевченко В.А. Медико-географическое картографирование территории Украины. - К.: Наукова думка, 1994. – 157с.

10. Шевчук Л.Т. Основи медичної географії: Текст лекцій. – Львів, 1997. – 168с.

11. Шевчук Л.Т. Трансформація мережі об'єктів охорони здоров'я в умовах реформування економіки України. / Наукові доповіді Міжнародної практичної конференції “Трансформаційні процеси в господарстві регіонів Східної Європи” (м.Ірпінь, 10-12 вересня, 1997р.). – Ірпінь, 1997. – С. 119-120.

12. Шиган Е.Н. Методы прогнозирования и моделирования в социально-гигиенических исследованиях. – М.: Медицина, 1986. – 208с.

ВІДГУК

НАУКОВОГО КЕРІВНИКА НА ДИПЛОМНУ РОБОТУ

студента 6-го курсу географічного факультету

о.і. Кривоніжка

на тему: “ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ”

Представлена до захисту дипломна робота О.І.Кривоніжка написана на актуальну тему: пошук шляхів виходу із кризи вимагає здійснення найрізноманітніших досліджень сфери здоров'я, у тому числі і таких, як вивчення територіальної організації охорони здоров'я адміністративної області. Одним з таких досліджень і є дана дипломна робота, яка присвячена дослідженню територіальної організації охорони здоров'я Львівської області.

Студент О.І.Кривоніжка справився з завданнями, поставленими перед ним при здійсненні цього дослідження.

Його дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури. Вона містить таблиці, ілюстрації.

Зміст роботи відповідає назві теми, зміст окремих розділів відповідає назві цих розділів. Зміст роботи стрункий, добре продуманий, текст логічний, виважений.

В роботі є елементи новизни, багато цікавих моментів, деякі з яких варто відзначити. Так, імпонує те, що студент використав широкий спектр методів в процесі дослідження, застосував комплексний підхід, розглядаючи систему охорони здоров'я самостійну систему і як функціонально-територіальну одиницю системи охорони здоров'я Західного соціально-економічного району і України.

Студент дав повноцінний аналіз факторів територіальної організації охорони здоров'я Львівської області, дослідив його структуру, спробував дати власні рекомендації по перспективному розвитку об'єкту дослідження.

Дипломна робота О.І.Кривоніжка на тему: “Територіальна організація охорони здоров'я Львівської області” відповідає вимогам, які ставляться до такого типу робіт і може бути допущена до захисту перед ДЕК.

Доцент кафедри економічної

і соціальної географії, к.е.н. Любов Шевчук

РЕЦЕНЗІЯ

НА ДИПЛОМНУ РОБОТУ

студента 6-го курсу географічного факультету

Необхідні такі дослідження і в Україні. Ось чому тема дипломної роботи є актуальною, а сама робота своєчасною.

Представлена на суд дипломна робота має обсяг стор. машинописного тексту і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, що містить позицій. В роботі є таблиць, ілюстрацій. Зміст роботи відповідає назві теми, зміст окремих розділів відповідає назві цих розділів. Зміст роботи стрункий, добре продуманий, текст логічний, виважений.

В роботі є елементи новизни, багато цікавих моментів, деякі з яких варто відзначити. Так, імпонує те, що студент використав широкий спектр методів в процесі дослідження, застосував комплексний підхід, .

Студент дав повноцінний аналіз факторів, дослідив структуру, спробував дати власні рекомендації по перспективному розвитку об”єкту дослідження. Вартує уваги пропозиція студента .

Заслуговує на увагу і те, що має публікації по темі дослідження.

Проведене дослідження свідчить про нахили студента до наукової роботи.

Результати дипломної роботи можуть бути використані при управлінні , а також в практиці містобудівництва.

Разом з тим в роботі є окремі недоліки.

Загалом, дипломна робота на тему: області” відповідає всім вимогам, які ставляться до такого типу робіт і може бути оцінена на “відмінно”.