Теоретичні підходи в юридичній психології

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3
1.Сущность теоретичних підходів в юридичній психології ... 4
2. Теоретичні підходи в психології ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 7
2.1. Особистісний і діяльнісний підходи в психології ... .. ... ... .. 7
2.2. Системний підхід в юридичній психології ... ... ... ... ... ... ... 9
2.3. Інші теоретичні підходи в юридичній психології ... .12
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .14
Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .15

Введення
Юридична психологія, як наука вивчає психічні закономірності психологічних знань, які застосовуються в галузі правового регулювання і юридичної діяльності. У своїй діяльності юридична психологія ставить такі завдання: здійснювати науковий синтез знань психологічного і юридичного плану; розкривати в достатній мірі психолого-юридичну сутність базових правових категорій; забезпечувати досить чітке розуміння юристами об'єкту своєї професійної діяльності - поведінки людини; розкривати діяльність різних суб'єктів правовідносин, їх психічних станів у численних ситуаціях правозастосування і правоохорони; а також вироблення рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання життя суспільства. Тут слід зауважити, що всі зазначені завдання вирішуються за допомогою застосування деяких теоретичних підходів.
Мета даної роботи - дослідити основні теоретичні підходи в юридичній психології з сучасної точки зору. У відповідності до визначеної мети в роботі були поставлені і вирішені наступні завдання:
▬ дослідити сутність теоретичних підходів у психології;
▬ розглянути основні теоретичні підходи в психології;
▬ сформулювати висновки та рекомендації за виконану роботу.
Об'єктом дослідження даної роботи є теоретичні підходи в юридичній психології. Предмет дослідження роботи - основні види теоретичних підходів у сучасній юридичній психології.
Теоретичною основою представленої роботи виступили наукові праці російських авторів, що розглядають теоретичні та практичні аспекти юридичної психології з сучасної точки зору.
Робота складається з вступу, теоретичної частини і висновків, містить список використаної літератури. Дана робота викладена на 15 сторінках, для написання використано 11 наукових джерел.

1. Сутність теоретичних підходів в юридичній психології
В основі системи будь-якого наукового знання, в тому числі і юридичній психології, лежать певні принципи, тобто основні положення, які визначають методичні та теоретичні підходи до проведення різних досліджень, пояснення спостережуваних феноменів, обробці та трактуванні результатів і т.п. Юридична психологія спирається на принципи, встановлені в загальній психології, трактуючи їх стосовно до своєї галузі знання. Так, основними принципами, що визначають сутність теоретичних підходів в юридичній психології, є наступні.
Принцип об'єктивності при дослідженні психіки в умовах правових взаємин - даний принцип вимагає, щоб при вивченні поведінки людей в умовах законослухняного або протиправної поведінки слідчий і суд керувалися об'єктивними показниками прояви психічних процесів, станів і вчинків людини. Тому першорядну роль у встановленні істини відіграють методи об'єктивного спостереження, лабораторного і натурного експериментів, збору та аналізу фактів, речових доказів, експертних оцінок тощо, тоді як суб'єктивні і проективні тести тут грають лише допоміжну роль. [[1]]
Другий принцип - принцип детермінізму в галузі правових відносин спонукає не тільки фіксувати певне явище (вчинок), але й виявляти причини, що зумовили його виникнення. Різні форми асоціальної поведінки можуть бути детерміновані комплексом психофізіологічних, індивідуально-психологічних властивостей особистості, а також об'єктивних умов її формування в певному соціальному середовищі. Принцип детермінізму дозволяє шукати чинники, що зумовили протиправну поведінку людини, а також прогнозувати його подальший розвиток в залежності від методів впливу на нього в процесі слідства, відбування покарання, готовності до ресоціалізації та реабілітації.
Що стосується наступного принципу - принципу єдності свідомості і діяльності, то його становлення у вітчизняній психології пов'язане з розумінням діяльності, як провідного чинника формування особистості в суспільстві. Саме включеність конкретної особистості у певні види діяльності (продуктивної, соціально-позитивної чи асоціальної) обумовлює становлення певного типу поведінки та формування законослухняного або протиправного свідомості людини в суспільстві.
Принцип розвитку говорить про те, що особистість на всьому протязі свого життєвого шляху піддається впливу навколишнього середовища, конкретних умов спілкування і взаємодії з людьми, завдяки чому суб'єкт засвоює певну інформацію і набуває нових властивостей і якості. Так, особистість не залишається незмінною, а в залежності від обставин, що складаються може змінюватися як в кращу, так і в гірший бік. Отже, юристу важливо розуміти, під впливом яких об'єктивних і суб'єктивних факторів свідомість правослухняної підлітка деформувалося і перетворилося на стимул протиправної поведінки. Даний принцип розвитку стверджує також, що всяке виховний вплив на людину, особливо на дитину, виробляє певний розвиваючий ефект як позитивного, так і негативного порядку. Так, несприятливий психологічний клімат в родині або навчальній групі (школа, училище, інститут) може зумовити розвиток агресивності у підлітка. [[2]]
Наступний принцип юридичної психології - принцип особистісного підходу має на увазі під собою те, що юридична психологія має своїм об'єктом, насамперед особистість, як суб'єкта правопослушное або антиправовій діяльності, тобто ця особа, що виражає певне ставлення до норм права. Тому тут юристу важливо досліджувати те, як об'єктивні фактори зовнішнього соціального і природного середовища впливають і переломлюються через свідомість конкретної певної особистості, яка має певними інтелектуальними і характерологічними особливостями, а також переживає певні психічні стани, що опосередковують формування асоціальних форм поведінки.
Впровадження в психологію принципу системності привело дослідників до розуміння психіки людини не як комплексу окремих процесів і властивостей, а як єдиного цілісного утворення - системи, в якій всі когнітивні, комунікативні та регулятивні функції взаємодіють і взаімообусловлівают один одного. Згідно з цим, діяльність людини розуміється як цілеспрямований, мотивований і саморегульований процес. Одним з проявів саморегуляції поведінки є той факт, що при всій мінливості особистість прагне до гомеостата, тобто збереження внутрішньої рівноваги своєї структури. Для юридичної психології це положення важливо, щоб пояснити наявність психічної «норми», нормального, тобто адаптованого до норм права поведінки. При вивченні будь-яких актів поведінки юридичні працівники повинні враховувати всю систему властивостей особистості. При оцінці конкретного протиправного дії людини необхідно вивчити структуру його особистості в цілому, його мотивацію, цілеспрямованість, індивідуально-психологічні властивості. [[3]]
Отже, юридична психологія як наука, що інтегрує в собі психологічні та юридичні знання, поряд з общепсихологическими принципами повинна дотримуватися і основоположні принципи, що лежать в основі правової науки та чинного законодавства. Ці принципи добре відомі фахівцям в області юриспруденції, так як вони законодавчо введені в область права: це дотримання законності, рівності громадян перед законом, презумпції невинності, справедливості, гуманності.
Таким чином, вищевказані принципи визначають сутність застосування певних теоретичних підходів в юридичній психології. Такими підходами, перш за все є - особистісний підхід, системний підхід, різні психологічні підходи (ілюстративний, коментаторський, пояснювальний, феноменологічний), історичний підхід і т.п.

2. Теоретичні підходи в психології
2.1. Особистісний і діяльнісний підходи в психології
Одним з основних теоретичних підходів в юридичній психології є особистісний підхід, тому як юридична психологія завжди має об'єктом дослідження особистість, оскільки саме до неї адресована вся система правових норм. Це дозволяє побудувати структуру особистості і виділити такі її елементи, які є значущими у криміногенних ситуаціях, у різних сторонах правоохоронної діяльності, а також при розробці стратегії ресоціалізації правопорушників і т.д. [[4]]
Особистісний підхід у юридичній психології реалізує формулу "людина є міра всіх речей", в тому числі й правових. Особистість-адже це не тільки об'єкт правового впливу, а й джерело, що формує саме право, сила, що творить і перетворює за допомогою права соціальну дійсність. Пріоритет людської особистості, її інтересів і потреб, соціальних груп у всіх правових рішеннях і діях повинен бути беззаперечний, бо така гуманістична природа всієї галузі права.
Слід зазначити, що справді особистісний підхід з позицій справедливості в ідеалі вимагає вивчення досить великого обсягу властивостей особистості, зокрема обвинуваченого, і включає в себе дослідження його внутрішнього світу: потреб, спонукань, що лежать в основі вчинків (мотивів поведінки), загальної структури і окремих рис характеру, емоційно-вольової сфери, здібностей, індивідуальних особливостей інтелектуальної діяльності (сприйняття, мислення, пам'яті та інших пізнавальних процесів). Зрозуміло, в рамках кримінального процесу можуть і повинні вивчатися не всі психологічні особливості обвинуваченого, але тільки що мають значення для кримінальної справи. У більшості ж випадків буває необхідно і достатньо дослідити ті властивості особистості обвинуваченого, які:
а) вказують на закономірність чи випадковість прийняття та реалізації рішення про злочин;
б) впливають на здатність керувати поведінкою в конкретній ситуації;
в) значимі для прогнозу небезпеки рецидиву і визначення програми корекційного впливу. [[5]]
Одна з важливих завдань юридичної психології - виділення внутрішніх особистісних передумов, які у взаємодії з певними зовнішніми факторами можуть створити для даної особистості криміногенну ситуацію, тобто виділення криміногенних особистісних якостей і передумов. У зв'язку з цим особливу цінність у психології набуває ще один теоретичний підхід - це підхід теорії діяльності. Принцип діяльнісного підходу в самій короткій формулюванні полягає в тому, що свідомість особистості формується в процесі і в результаті діяльності і виявляється, і реалізується теж у ній. Будь-яка діяльність включає мету, умови, в яких вона дана, способи і засоби її досягнення, мотив, заради якого людина прагне до досягнення певної мети і який сам виступає в якості віддаленої мети, і, нарешті, результат діяльності. [6]
Багато теоретиків - психологи вважають, що справжній предмет юридичної психології становлять психічні закономірності діяльності й особистості людини в галузі правових відносин. Це визначення пов'язане зі спробою об'єднати в рамках юридичної психології два домінуючих ще в радянській психології теоретичних підходи: «діяльнісний», розроблений московською школою психології, і "особистісний", затверджений ленінградської школою психології. Однак до середини 80-х років ХХ століття на перший план став виходити, так званий "системний" підхід, культивований в академічній психологічній науці. Системний підхід в юридичній психології став основоположним теоретичним підходом, який дозволяє встановити механізм детермінуючого впливу соціального середовища на правомірне або протиправну поведінку конкретної людини і певних видів соціальних груп.
2.2. Системний підхід в юридичній психології
Системний підхід, зростання ролі системного знання були визначені як новими потребами розвитку наукового знання, так і практичними потребами більш широкого плану. Накопичення та поглиблення наукового знання, його диференціація та інтеграція ведуть до більш глибокому розумінню досліджуваних явищ. Сутність системного підходу у вивченні об'єктивної реальності полягає в тому, що об'єкти пізнання розглядаються як цілісні утворення. Системний підхід виходить з того положення, що специфіка системи (грец. systema - ціле, складене з частин, об'єднання) не зводиться до особливостей складових його елементів, а корениться, насамперед у характері зв'язків і відносин між ними. [[7]]
Цілісність є результатом інтеграції частин цілого, це поняття відображає процес та механізм об'єднання частин, придбання комплексу інтегральних сукупних якостей. Будь-яка система може розглядатися як частина іншої більшої системи, системного комплексу.
Системний комплекс - це цілісне складене явище, коли сама система складається з кількох самостійних, але взаємопов'язаних систем. Так, особистість можна розглядати як систему, і як системний комплекс, до якого входять такі системи - пам'ять, мислення, характер. Системний комплекс може бути представлений: особистість керівника - колектив установи; потерпілий - група правопорушників - свідки.
У системі предметом вивчення виявляються її структура, закони з'єднання частин у ціле, її внутрішні механізми та інтегральні закономірності. У системному комплексі діють ієрархічні зв'язки, взаємодії і відносини двох або декількох систем. Цілісність комплексу - це вже не органічна цілісність, а тільки єдність взаємодіючих систем (наприклад, водія та автомобіля; особистості і цілої групи). [[8]]
Принцип ієрархії систем в системному комплексі є дуже продуктивним для юридичної психології. Системний підхід дозволяє представити юридичну психологію як систему, що входить до системи більш високого рангу - в психологію і правознавство, або як системний комплекс, що включає системи кримінальної, судової психології.
Система психічних явищ - багаторівнева, яка будується ієрархічно, вона включає в себе ряд підсистем, що володіють різними функціональними якостями. Так, можна виділити три основні нерозривно взаємопов'язані підсистеми: когнітивну, в якій реалізується функція пізнання; регулятивну, що забезпечує регуляцію діяльності та поведінки; та комунікативну, яка формується і реалізується в процесі спілкування між людьми. У свою чергу кожна з цих зазначених підсистем може бути розчленована далі більш дрібні підсистеми. [[9]]
Системний підхід вимагає розгляду явищ у їх розвитку. Цілісність системи формується і руйнується в ході її розвитку.
Об'єктом вивчення юридичної психології є людина як суб'єкт правоохоронної діяльності і учасник певних правовідносин. Завдання юридичної психології полягає, перш за все, у дослідженні та виділення психологічних закономірностей діяльності особистості в галузі правового регулювання, а також розробці практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності правоохоронної діяльності. Системний підхід в юридичній психології дозволяє встановити механізм детермінуючого впливу соціального середовища на правомірне або протиправну поведінку людини і соціальних груп.
Суттєвою характеристикою системної детермінації є її нелінійність: - по-перше, відбувся відхід від пошуку єдиної детермінанти (причини); - по-друге, відбулася відмова від розуміння зв'язку «причина-наслідок» як безпосередній, близькій за часом прояву, визнання кумулятивної причини, передбачає накопичення певної критичної маси змін (наприклад, накопичення негативних переживань, внаслідок якого може надалі настати стрес або афект); - і по-третє, відбулося порушення прямих звичних співвідношень між деякими параметрами, виникнення «збочених» відносин (наприклад, зворотні ефекти сверхзначімой мотивації - дезорганізація, дезадаптація, «сповзання» на нижчі рівні регуляції і т.д.). [[10]]
Спільними завданнями системних досліджень у юридичній психології є аналіз і синтез систем, в процесі якого система виділяється з середовища, визначаються її складу, структури, функції, інтегральні характеристики, а також системоутворюючі чинники та взаємозв'язку із середовищем. У процесі синтезу створюється модель реально існуючої системи, підвищується рівень абстрактного опису даної системи, визначається повнота її складу та структур, базиси опису, закономірності динаміки та поведінки. Системний підхід застосовується до множинам об'єктів та їх компонентів, а також до властивостей або інтегральним характеристикам об'єктів.
Існують наступні межі застосування системного підходу:
1) системний підхід не самоціль, плоди його чіткі теоретичні та експериментальні висновки;
2) системний підхід застосуємо тільки до тих об'єктів, які мають високий ступінь функціональної відособленості.
В даний час існує декілька типів системного підходу:
1. Комплексний системний підхід - коли вивчається лише склад системи, немає відносин між її елементами, елементами і цілим;
2. Структурний системний підхід - коли вивчається склад системи, відносини між елементами, але немає відносини елементів і цілого;
3. Цілісний системний підхід - коли розглядаються всі відносини - і склад системи і всі можливий відносини в даній системі.
Отже, системний підхід у психології - це застосування системних методів для вирішення завдань систематики, планування та організації комплексного і систематичного експерименту в юриспруденції.
2.3. Інші теоретичні підходи в юридичній психології
При розкритті "психологічної складової" в юридичній психології досить часто реалізуються і інші теоретичні підходи: [11]
• Психолого-ілюстративний підхід - найбільш стародавній і спочатку єдиний теоретичний підхід, характерний тим, що в канву суто юридичних міркувань і аналізів раз у раз вкраплюються психологічні терміни та пояснення. Нерідко використовуються вирази типу "психологи стверджують", "як показали психологічні дослідження" і т.п., але при цьому наводяться абсолютно ненаукові пояснення або посилання на публікацію окремого автора, аж ніяк не відображає думку юридичної психології як систематизованого і перевіреного наукового знання;
• Психолого-коментаторський підхід - характерний, як і вищезгаданий, побудовою юридичної логіки міркувань, але з грунтовним доповненням їх психологічними поясненнями, більш-менш відповідають наукової достовірності. До такого підходу схильні зазвичай юристи за освітою і способу мислення, але відносно докладно ознайомилися з основами загальної психології, проте ці пояснення нерідко страждають неточностями, "психологічної школярностью": фрагментарністю, розірваність, а також слабкостями психологічного мислення;
• Психолого-пояснювальний підхід - дуже схожий з другим підходом, але психологічний коментар більш компетентний. Такий підхід реалізується зазвичай особами з високою психологічною підготовленістю. Він має повне право на існування в юридичній психології, але має і недоліки. Зазвичай пояснення будуються на даних загальної психології, юридико-психологічну специфіку не завжди вдається виявити, а тому евристичні можливості цього підходу нерідко обмежені;
• Психолого-феноменологічний підхід - це найбільш досконалий підхід, що дозволяє побачити юридичну реальність очима фахівця з ерудицією в галузі юридичної психології. Даний підхід у психології орієнтований на виявлення саме психологічних феноменів і досить точне пояснення з допомогою їхньої юридичної реальності.
Припустимо, проведення допиту процесуально пов'язано з виконанням близько п'ятдесяти операцій, наприклад, у початковій стадії допиту слід:
1) представитися,
2) пояснити громадянину мета виклику,
3) упевнитися в особистості викликаного,
4) роз'яснити викликаному його процесуальні права та обов'язки,
5) використовувати початкову стадію допиту для оцінки особистості допитуваного і т.д.
Використовуючи два перші підходу, можна більш-менш детально проілюструвати психологічно кожну операцію, але можна поступити і інакше: розглянути допит крізь призму психологічних феноменів його - психологічного сценарію допиту, психологічно обгрунтованого плану, формування сприятливого психічного стану допитуваного, встановлення психологічного контакту, психологічного вивчення допитуваного , стеження за ознаками його щирості і брехливості, оцінки зайнятої психологічної позиції та обраної лінії поведінки. Такий підхід дозволяє краще зрозуміти психологічну своєрідність досліджуваного юридичної явища і розкрити оригінальні, психологічно специфічні і раніше не використовувані резерви поліпшення справи. [[12]]
Існує в юридичній психології ще предметно-історичний підхід, який представляє собою напрямок логічного аналізу, яке іноді називають логікою розвитку психології, як науки розуміючи під нею і властивості пізнання самі по собі, і їх теоретичну реконструкцію.
В даний час існують і інші теоретичні підходи в юридичній психології, але тільки поєднання різних підходів, а відповідно і методів психології дозволяє досить глибоко аналізувати взаємодії, виявляти психологічні закономірності процесу діяльності, структури особистості та системи правових норм, давати точний опис цієї взаємодії з урахуванням всіх беруть участь елементів.

Висновок
За результатами проведених досліджень теми - «Теоретичні підходи в психології» в ув'язненні хотілося б сказати наступне.
Одним з основних теоретичних підходів в юридичній психології є особистісний підхід, тому як юридична психологія завжди має об'єктом дослідження особистість. Це дозволяє побудувати структуру особистості, виділити її елементи, які є значущими у криміногенних ситуаціях, у різних сторонах правоохоронної діяльності, а також при розробці стратегії ресоціалізації правопорушників.
Особливу цінність у психології має діяльнісний підхід, сутність якого полягає в тому, що свідомість особистості формується в процесі і в результаті діяльності і виявляється, і реалізується теж у ній.
Системний підхід в юридичній психології з недавнього часу став основоположним теоретичним підходом, який дозволяє встановити механізм детермінуючого впливу соціального середовища на правомірне або протиправну поведінку конкретної людини і певних видів соціальних груп. Так, у системі предметом безпосереднього вивчення виявляються її структура, закони з'єднання окремих частин у ціле, її внутрішні механізми та інші інтегральні закономірності.
При розкритті "психологічної складової" в юридичній психології досить часто реалізуються і інші теоретичні підходи: це психолого-ілюстративний підхід, психолого-коментаторський підхід, психолого-пояснювальний підхід, психолого-феноменологічний підхід, предметно-історичний підхід і багато інших наукових підходи.
Слід сказати, що тільки поєднання різних підходів, а відповідно і методів психології дозволяє досить глибоко аналізувати взаємодії, виявляти психологічні закономірності процесу діяльності, структури особистості та системи правових норм, давати точний опис цієї взаємодії з урахуванням всіх беруть участь елементів

Список використаної літератури
1. Баранов, П.П. Курбатов В.І. Юридична психологія: підручник для вищих навчальних закладів / П.П. Баранов. - М.: Просвещение, 2005. - 456 с.
2. Васильєв, В.Л. Юридична психологія: підручник для вузів 5-е вид., Перераб. і додатк. / В.Л. Васильєв. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 656 с.
3. Гоноболін, Ф.Н. Психологія: підручник для студентів вищих навчальних закладів / Ф.Н. Гоноболін. - М.: Просвещение, 2004. - 389 с.
4. Еникеев, М.І. Юридична психологія: підручник для вузів / М.І. Еникеев. - М.: Видавництво Норма - М, 2006. - 512 с.
5. Казаков, В.Г., Кондратьєва Л.Л. Психологія: підручник для студентів вузів / В.Г. Казаков. - М.: Вища школа, 2005 .- 414 с.
6. Загальна психологія: підручник для вищих навчальних закладів / під редакцією А.В. Петровського. - М.: Просвещение, 1999. - 452 с.
7. Петровський А.В., Ярошевський М.Г. Основи теоретичної психології: підручник для студентів вузів / А.В. Петровський. - М.: ГАЛА, 2005. - 528с
8. Загальна психологія: підручник / під редакцією В.В. Богословського, А.Г. Ковальова, А.А. Степанова - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. - 524 с.
9. Платонов, К.К., Голубєв Г.Г. Психологія: підручник для вищих навчальних закладів / К.К. Платонов. - М.: Вища школа, 2005. - 393 с.
10.Чуфаровскій, Ю.В. Юридична психологія: навчальний посібник для студентів / Ю.В. Чуфаровский. - М.: Право і Закон, 2004. - 320 с.
11.Шіханцов, Г.Г. Юридична психологія: підручник для вищих навчальних закладів / Г.Г. Шіханцов. - М.: НОРМА-ИНФРА-М, 2007. - 611 с.


[1] Петровський А.В., Ярошевський М.Г. Основи теоретичної психології: підручник. - М., 2005. - С.54
[2] Загальна психологія: підручник / за ред. В.В. Богословського .- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. - С. 12
[3] Платонов, К.К., Голубєв Г.Г. Психологія: підручник / К.К. Платонов. - М.: Вища школа, 2005. - С. 35
[4] Гоноболін, Ф.Н. Психологія: підручник. / Ф.Н. Гоноболін. - М.: Просвещение, 2004. - С. 128
[5] Васильєв, В.Л. Юридична психологія: підручник. / В.Л. Васильєв. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - С.89
[6] Чуфаровский, Ю.В. Юридична психологія: навч. посібник / Ю.В. Чуфаровский. - М., 2004. - С. 67
[7] Еникеев, М.І. Юридична психологія: підручник / М.І. Еникеев. - М.: Видавництво-во Норма - М, 2006. - С.83
[8] Петровський А.В., Ярошевський М.Г. Основи теоретичної психології: підручник. - М., 2005. - С. 74
[9] Баранов, П.П. Курбатов В.І. Юридична психологія: підручник / П.П. Баранов. - М, 2005. - С. 89
[10] Чуфаровский, Ю.В. Юридична психологія: навч. посібник / Ю.В. Чуфаровский. - М., 2004. - С. 84-85
[11] Баранов, П.П. Курбатов В.І. Юридична психологія: підручник / П.П. Баранов. - М., 2005. - С. 93 - 95
[12] Петровський А.В., Ярошевський М.Г. Основи теоретичної психології: підручник. - М., 2005. - С.75
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Курсова
52.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Теоретичні підходи до феномену математичне мислення 3
Теоретичні підходи до розуміння феномену субкультури
Теоретичні підходи до феномену математичне мислення 2
Теоретичні підходи до феномену математичне мислення
Теоретичні підходи до аналізу соціальної структури суспільства
Теоретичні проблеми психології управління
Як побудувати комплексну систему управління витратами теоретичні засади та практичні підходи
Теоретичні проблеми правової і кримінальної психології
1 Теоретичні і практичні задачі сучасної вікової психології і їх значення для теорії і практики
© Усі права захищені
написати до нас