РЕФЕРАТ
ВО «Педагогіка вищої школи»
ТВОРЧІСТЬ ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ
І ЙОГО РОЗВИТОК Професійна діяльність викладача за своїм характером давно і однозначно віднесена в наукових дослідженнях до творчих видах діяльності і розглядається як вельми нелегкий труд. Її складність проявляється в різноманітті компонентів, в різноплановості взаємозв'язків між ними, а також між цими компонентами і зовнішнім середовищем. Викладацька діяльність нерозривно пов'язана з творчістю. Практично при проведенні кожного заняття доводиться щось змінювати і у змісті навчального матеріалу, і в методиці навчання. Кожне заняття кожного разу виходить новим.
Педагог стає майстром своєї справи, професіоналом у міру того, як він освоює і розвиває педагогічну діяльність, опановує педагогічним капіталом, визнаючи педагогічні цінності. Творчу особистість характеризують такі риси, як готовність до ризику, незалежність суджень, імпульсивність, пізнавальна «пунктуальність», критичність суджень, самобутність, сміливість уяви і думки. Дані якості розкривають особливості дійсно вільної, самостійної та активної особистості. Під сучасним поняттям «творча особистість» розуміється такий тип особистості, для якого характерна стійка, високого рівня спрямованість на творчість, мотиваційно-творча активність, яка виявляється в органічній єдності з високим рівнем творчих здібностей і які дозволяють їй досягти прогресивних, соціально і особистісно значущих творчих результатів в одному або декількох видах діяльності.
Особливого значення набувають особистісний підхід до аналізу культури та виявленню особливостей формування особистості. Особистісний підхід передбачає, що його може здійснювати лише педагог, який усвідомлює особистістю самого себе. Тільки в цьому випадку він може побачити особистість у вихованця, зрозуміти його і будувати свою взаємодію з ним як діалог, як обмін інтелектуальними, емоційними і соціальними цінностями, завдяки чому надає допомогу особистості вихованця і розвиває себе як особистість. Найважливішою передумовою творчої діяльності є здатність виділяти своє "Я - професійне" з навколишнього педагогічної діяльності, протиставляти себе як суб'єкта об'єктом свого впливу і рефлексувати свої дії, слова і думки.
Особистісний сенс творчої діяльності вимагає від викладача досить високого ступеня активності, здатності керувати, регулювати свою поведінку у відповідності з виникаючими або спеціально поставленими педагогічними завданнями. Саморегуляція як вольове прояв особистості розкриває природу і механізм таких професійних рис особистості викладача, як ініціативність, самостійність, відповідальність.
Всі інші види творчої діяльності поступаються творчості педагогічному по своїй складності і відповідальності саме в силу того, що в процесі педагогічної діяльності відбувається «творіння» і «створення» особистості.
Викладач вищої школи в силу особливостей професійної діяльності поєднує наукова та педагогічна творчість. Безумовно, характер наукової діяльності, логіка і алгоритм розв'язання завдань детермінують алгоритм розв'язання завдань педагогічних.
По-перше, педагогічна творчість більш «регламентовано» в часі. Етапи творчого процесу - виникнення педагогічного задуму, розробка, реалізація задуму та інші фактори пов'язані в часі, вимагають оперативного переходу від одного етапу до іншого.
По-друге, відстроченого результатів творчих пошуків педагога, тому що результати діяльності викладача втілюються в знаннях, навичках, уміннях, діяльності та поведінці майбутніх фахівців і оцінюються лише частково і відносно.
Особистісно-творчий компонент професійно-педагогічної культури розкриває механізм її оволодіння і втілення як творчий акт. Процес присвоєння викладачем вироблених педагогічних цінностей відбувається на особистісно-творчий рівень. Освоюючи цінності педагогічної культури, особистість здатна перетворювати, інтерпретувати їх, що визначається як особистісними особливостями викладача, так і характером його науково-педагогічної діяльності.
Стає очевидним, що педагогічна культура є сферою творчого застосування і реалізацією педагогічних здібностей особистості. У педагогічних цінностях особистість опредмечівает свої індивідуальні сили і опосередковує процес присвоєння моральних, естетичних, правових та інших відносин, тобто особистість, впливаючи на інших, творить себе, визначає свій власний розвиток, реалізуючи себе в діяльності.
Умовами, що визначають ефективність вирішення завдання підготовки до творчості у професійній діяльності вчителя, виступають забезпечення повноти елементів пізнавального процесу, їх адекватність змісту і методам професійно-методичної та професійної дослідницької діяльності студентів. Здійснення професійно-методичної підготовки вчителя як підготовки до творчої діяльності передбачає реалізацію провідних, взаємодоповнюючих ідей цих підходів: пріоритетний розвиток активності і самостійності учнів на основі застосування методів самостійної роботи студентів; організація навчальної діяльності, адекватної майбутньої професійної діяльності за рахунок відповідного змісту навчального матеріалу і вибору організаційних форм, розвиток мотиваційної сфери, що визначає професійну і творчу спрямованість особистості майбутнього вчителя. Основними умовами реалізації цих ідей в методичній підготовці вчителя є розробка системи навчальних завдань, за допомогою яких студенти включаються в продуктивну навчально-дослідну діяльність, що моделює професійну творчу роботу вчителя, що забезпечує диференціацію та індивідуалізацію навчання.
До провідних функцій системи методичної підготовки вчителя в педагогічному вузі ми відносимо:
- Формування самосвідомості майбутнього вчителя;
- Формування спрямованості особистості майбутнього вчителя на творче здійснення своєї професійної діяльності;
- Формування необхідного комплексу професійних знань, умінь і навичок для творчого здійснення професійної діяльності вчителя;
- Формування досвіду практичної професійної діяльності вчителя, заснованого на дослідницькому підході.
Творча індивідуальність вчителя - це системне, інтегративне особистісне утворення, що являє собою сукупність інтелектуальних, мотиваційних, емоційно-вольових і професійно-ціннісних якостей. Дана освіта виникає і розвивається лише у взаємодії суб'єкта зі специфічними творчими формами людської діяльності. Крім того, творча індивідуальність педагога проявляться в неповторному, самобутньому способі здійснення педагогічної діяльності, що передбачає якісне перетворення особистості педагога, розвиток його творчого потенціалу.
Категорія «потенціал» відноситься до числа загальнонаукових понять, методологічне значення яких надзвичайно важливо для педагогіки. Педагогічна функція потенціалу реалізується в направляючої ролі творчої діяльності особистості, яка виступає в якості підстави творчого перетворення своєї життєдіяльності. Термін «творчий потенціал» нерідко ототожнюється з поняттями «творча особистість», «креативність особистості», «обдарованість». У той же час багато дослідників розглядають ці якості як цілісну сукупність.
- Сукупність реальних можливостей, умінь і навичок, що визначають рівень їх розвитку (Г. Л. Піхтовніков, Л. Н. Москвичов). Дане визначення спирається, перш за все, на семантичну сутність поняття «потенціал»;
- Інтегруюча якість, що характеризує міру можливостей особистостей, що здійснює деятлеьность творчого характеру (І. О. Мартинюк, В. Ф. Овчинников);
- Соціально-психологічну установку на нетрадиційне вирішення протиріч об'єктивної реальності (А. В. Колесникова);
- Спеціальна якість, що характеризує міру відповідності діяльнісних якостей індивіда соціальній нормі (певної соціальної ролі), необхідної для самовизначення як суб'єкта творчості (С. Р. Евінзон);
- Характерна властивість індивіда, що визначає міру його можливостей у творчому самоосуществлении і самореалізації (М. В. Колосова);
- Розвинуте почуття нового, відкритість усьому новому: як система знань, переконань, на основі яких будується, регулюється діяльність людини;
- Високий рівень розвитку мислення, його гнучкість, нетерпимість та оригінальність, здатність швидко змінювати прийоми дії відповідно до нових умов діяльності (Т. Г. Браже, Ю. Н. Кулюткін); інтегративне особистісне властивість, що виражається у відношенні (позиції, установки, спрямованості) людини до творчості (О. М. Матюшкін).
Творчий потенціал особистості вчителя - це необхідна передумова діяльності творчого характеру, бо він сприяє виведенню особистості на такий рівень діяльності, коли вона реалізує, висловлює, стверджує себе не тільки в порядку вирішення ситуації, відповіді на її вимоги, але і в порядку зустрінутого суперечливого, перетворюючого ситуацію і саме життя.
В якості визначення творчого потенціалу особистості можна прийняти наступне: це система особистісних здібностей, що дозволяють оптимально міняти прийоми дій відповідно до нових умов, а також знань, умінь, переконань, що визначають результати діяльності (новизну, оригінальність, унікальність підходів суб'єкта до здійснення діяльності) та спонукають особистість до творчої самореалізації та саморозвитку. [Горова: 48]
Структура творчого потенціалу педагога розглядається як сукупність:
1) власне-потенційної складової (індивідуальні психічні процеси, здібності);
2) мотиваційної складової (переконання, соціально-психологічна установка на розгортання сутнісних сил індивіда-потреб, ціннісних орієнтацій, мотивів);
3) когнітивної складової (придбаний в результаті утворення досвід творчої діяльності, включення у процес соціалізації знань, умінь, відносин, способів діяльності та самоактуалізації).
Отже, творчий потенціал педагога включає не тільки природні ресурси і резерви особистості, але і ті утворення, які формуються в індивіда в результаті соціалізації та безперервної освіти.
Творча індивідуальність педагога може виявлятися в меншій або більшій мірі і, отже, відбивати різні етапи її становлення. У числі таких етапів можуть бути наступні:
I етап характеризується стійко виявляється інтересом, ясно вираженою спрямованістю особистості на професійно-педагогічну діяльність, занурення в її середовище. І хоча діяльність педагога на цьому рівні носить ще відтворює характер, даний етап цінний вже тим, що педагог накопичує певний обсяг знань, який є базою на шляху подальшого вдосконалення власної діяльності, самого себе.
II етап характеризується розвитком наслідувальної активності і пов'язаний з підвищенням рівня освоєння діяльності, інтенсивним творчим оволодінням професійними методами, засобами, прийомами цієї діяльності, на основі чого стає можливим вибір варіанту здійснення діяльності, адаптація накопичених знань стосовно особливостей об'єкта педагогічної праці, досить ефективне поєднання відомих методів і засобів педагогічного впливу. Тому характер діяльності педагога на цьому етапі може бути названий як творче наслідування.
III етап - відбувається збагачення діяльності педагога за допомогою поступового зниження загального числа наслідувальних дій, і, одночасно, збільшенням ініціативних дій і дій узгодження (узгоджувальних наслідувальні та ініціативні, що виникають на їх основі). Діяльність педагога на даному етапі характеризується вільним володінням комплексом продуктивних педагогічних технологій, розробкою та впровадженням в практику нових технологічних елементів, що наближає діяльність педагога до діяльності ідеалу. Інакше кажучи, цей етап може бути охарактеризований як етап перших значних творчих досягнень особистості.
IV етап характеризується переходом від наслідування до самостійної творчості. Діяльність педагога супроводжується звільненням від ідентифікації з особистістю педагога-зразка, різким зниженням числа наслідувальних дій, зростанням числа творчих і характеризується високою, стійкої творчої продуктивністю, пов'язаної з розробкою власних програм і методів педагогічного впливу, відкриттям і реалізацією нових ідей, що свідчить про набуття педагогом самостійного творчого «Я».
V етап характеризується підвищеною професійно-творчою активністю особистості, наявністю індивідуального творчого стилю діяльності, за допомогою якого реалізується потреба у формуванні та розширенні акме - простору, що сприяє створенню творчих колективів та вихованню творчо мислячих і творчо діючих поколінь, здатних вирішувати нестандартні завдання свого буття. [Горова: 58-59]
Сама творча індивідуальність як якість особистості без професійного досвіду і майстерності не має опори і засобів реалізації, може згаснути під впливом незадоволеності собою: відбувається зниження самооцінки, руйнування цілісності педагогічного «Я» і педагогічної «Я-концепції», виявляються спроби шукати інші області самореалізації.
Отже, щоб індивідуальність могла бути пред'явлена, вона, по-перше, повинна бути в тій або іншій формі усвідомлена самою особистістю, по-друге, необхідні певні засоби, що дозволяють висловити власну індивідуальність, по-третє, необхідні певні умови, в яких такий прояв індивідуальності можливо.
Мабуть, вперше потенційні продукти педагогічної творчості були перераховані в роботі В.В. Біличі. Там же було зазначено: в результаті проведеного атрибутивного аналізу встановлено, що метод навчання може бути відкритий, а спосіб навчання винайдено. Ю.Г. Фокін призводить розширений перелік потенційних продуктів творчості в сфері освіти. Кожен з них може втілюватися в різних творах викладача, як в усних (лекціях), так і в друкованих (підручники, навчальні посібники), або в конструкції наочних посібників.
1. План кожного заняття і його реалізація. Досвід показує, що навіть повторювані заняття по одній і тій же темі доводиться варіювати з урахуванням особливостей навчальних груп, результатів попереднього заняття і багатьох інших особливостей навчального процесу. Формалізовано враховувати ці особливості поки не вдається, тому кожен план заняття і його реалізація - продукт творчості (іноді свідомого, іноді інтуїтивного).
2. Методична знахідка. Новий методичний прийом (нове виконання відомої дидактично необхідної операції).
3. Методичне удосконалення. Застосування відомих засобів навчання з розробкою нових дидактичних матеріалів для них (наприклад, нова наочна організація навчального матеріалу, розробка опорного сигналу для репродуктивного навчання на конкретному занятті), перетворення наукової інформації в навчальну, що відповідає рівню і мети освіти, або генералізація навчальної інформації (звільнення від частковостей, «згортання» ознак).
4. Методичне узагальнення. Розробка приватної методики (методики викладання конкретної навчальної дисципліни), у якій узагальнюється досвід багатьох викладачів кафедри.
5. Методичне винахід. Розробка нових методичних прийомів і засобів (наприклад, виклад інформації, призначеної для репродуктивного засвоєння, на тлі опорного сигналу з багаторазовим повторенням на занятті, розроблене В. Ф. Шаталовим).
6. Дидактичне узагальнення (наприклад, класифікація методів навчання за джерелами інформації).
7. Дидактичне винахід. Розробка нових способів і засобів навчання.
8. Дидактичне відкриття. Розробка нових методів навчання (нових процедур, потенційно забезпечують через виконання спеціально підібраною психічної або іншої навчальної активності суб'єкта навчання реалізацію явно сформульованої мети навчання або нових продуктів такої активності під управлінням викладача). Наприклад, поетапне формування розумових дій П.Я. Гальперіна; сугестопедії (десуггестівно-сугестивні процедури Г. Лозанова); виділення частин соціального досвіду людства, які підлягають освоєння в освіті І.Я. Лернера, освоєння необхідної діяльності на основі виконання спеціально підібраних дій (діяльнісно-орієнтовані методи навчання).
9. Удосконалення теорії. Уточнення або розробка окремих ухвал чи тверджень відомої теорії. Наприклад, сутнісне визначення вищої освіти, введення в розгляд нової моделі навчання. Твердження «Метою будь-якого навчання є освоєння певної діяльності» Н.Ф. Тализіної.
10. Теоретичне узагальнення. Включення до відому теорію нових об'єктів. Підведення під відому теорію нових процесів.
11. Нова теорія. Об'єднане єдиною концепцією теоретичне узагальнення досвіду викладання і поглядів попередників, втілене у сукупності взаємозалежних визначень та тверджень.
12. Педагогічне вдосконалення. Розробка нового навчального плану навіть на основі освітнього стандарту.
13. Педагогічне винахід. Обгрунтування нового змісту освіти (оскільки відсутні методи і формалізовані процедури такого обгрунтування).
14. Педагогічне відкриття. Розробка нової системи навчання і виховання для кожного рівня освіти. Наприклад, класно-урочна педагогічна система для загальноосвітньої школи, російська система підготовки інженерів Московського Імператорського технічного училища, система МФТІ для підготовки фахівців з включенням студентів у наукові колективи, концентрична система професійної підготовки в МІІТе. [Фокін: 182-184]
Підсумовуючи все сказане, наведемо висловлювання А.К. Маркової: «Сутність педагогічної творчості полягає у вдосконаленні себе та свою діяльність на основі дослідницького підходу і через зв'язок з практикою» [Маркова: 29]
Література
1. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогіка. Підручник для вузів. - СПб: Питер, 2000. 2. Горова В.І., Антонова Н.А., Харченко Л.М. Творча індивідуальність вчителя та її розвиток в умовах підвищення професійної кваліфікації. - Ставрополь: Сервісшкола, 2005.
3. Маркова А.К. Психологія праці вчителя. - М.: Просвещение, 1993.
4. Пастарнак М.П. Педагогічна творчість.
http://www.tgpi.tob.ru/info/nauka/conf/old/cont% 2004/24.htm 11.04.2007.
5. Педагогіка і психологія вищої школи. - Ростов н / Д: Фенікс, 2002.
6. Фокін Ю.Г. Викладання і виховання у вищій школі: Методологія, цілі і зміст, творчість. - М.: Академія, 2002.
7. Харламов І.Ф. Педагогіка. - М., 1997.