Вчитель - непроста професія. Скільки праці й терпіння треба, щоб з маленьких, неслухняних бешкетників виросли вдумливі, які прагнуть до своєї мети молоді люди.
Коли мова йде про вчителів, я відразу згадую нашу класну керівницю Ганну Микитівну. Це невисока, злегка досить повна жінка з добрими, карими очима. Свої хвилясте волосся довжиною до плечей вона носить розпущеним. Одягається вона завжди строго, але дуже красиво. У Ганни Микитівни хороший характер. Навіть на запеклих хуліганів вона ніколи не підвищує голос. Відносини з учнями вона будує на взаємній повазі. Якщо хтось не розуміє, що викладається, вона терпляче й дохідливо пояснить і призведе всім доступні приклади.
А яка наша вчителька організатор і вигадниця! Ми ходимо разом в кінотеатр, в походи, на різні екскурсії. Граємо у КВК, «Що? Де? Коли? », Влаштовуємо пісенні та віршовані конкурси. Разом святкуємо дні народження і малюємо стінгазети. Навіть ведемо альбом-фоторепортаж про життя нашого класу.
Завдяки Ганні Микитівні наш клас став великою, дружною родиною. Наша вчителька - гідний приклад для наслідування у всьому. Дуже не хочеться після закінчення школи з нею розлучатися. Я буду згадувати її з великою теплотою.