Твори на вільну тему - Влучне російське слово

Виражається сильно російський
народ! І якщо нагородить кого
слівцем, то вийде воно йому в
рід і потомство ...
М. Гоголь

До речі в Росії завжди ставилися з благоговінням, починаючи від урочистих царських указів і закінчуючи сучасними приказками та коломийками. Якщо зазирнути в історію, то побачимо, що мова мала свою особінку не тільки залежно від краю Росії, але і від професії людини. Наприклад, в старій Москві існували мови цирульників і візників, кравців і шевців, трактирних статевих і банщиків, ресторанних офіціантів і торговців. Зараз більшість цих професій залишилися в минулому, але російська мова зберегла в собі елементи минулого видали і кмітливості, якими захоплювався Микола Васильович Гоголь, і понині. Творцем мови є народ, і тому наші знамениті на весь світ письменники оживляли свої твори то смішним, то витіюватим, то влучним російським словом.
Багато зробив для збирання і дослідження такого російської мови Євген Платонович Іванов. Його дід був кріпаком графа Шереметьєва, а батько самостійно опанував грамотою і відкрив власну контору. Можна сказати, що родом Є. П. Іванова російська мова в житті допоміг так само, як іншому багата спадщина. Письменникові і збирача російської мови Є. Іванову вдалося зафіксувати багато цікавих явищ російського мовного побуту рубежу століть. Хочу зазначити, на мій погляд, найбільш цікавий момент: проникнення в міщанську середу книжкових слів і виразів. У даному випадку відбувається кругообіг мови: письменники беруть мова у народу, а народ у свою чергу підхоплює з книг сподобалися вирази.
Отже, в Росії люди однієї соціальної групи охоче говорили мовою іншої - вищої або нижчої.
Письменники перший помітили і відбили цей феномен у своїх творах. Згадаймо знову Гоголя, у якого в "Ночі перед Різдвом" коваль, бажаючи довести, що він "знав і сам грамотна мова", висловлюється так: "Багато доми списані літерами з сусального золота до надзвичайності. Нічого сказати, дивна пропорція! "Незважаючи на формальну безглуздість цих фраз гоголівського героя, нам все ясно і ми не можемо стримати посмішки.
Те ж саме можна сказати і про некрасовском героя, який побував у місті:

Яких-то слів особливих
Наслухався: Атечество,
Москва Першопрестольна,
Душа великоруська,
Я - росіянин мужик ...

Але з іншого боку, існувала тяга до жахливому, знівечене мові певного соціального прошарку людей. Вони яскраву народну мову заміняли безглуздими обривками інтелігентської мови. Письменники критикували це явище. Мабуть, більш за всіх попрацював над мовними портретами любителів "вченого складу" серед різних професій Антон Павлович Чехов. Уже його перше оповідання "Лист до вченого сусіда" повністю побудований на зображенні такого стилю. Їм, наприклад, пише відставний урядник: "Я полум'яно люблю астрономів, поетів, метафизиков, приват-доцентів, хіміків та інших жерців науки, до яких Ви себе зараховуєте через свої розумні факти і галузі наук, тобто продукти та плоди". А в його іншому оповіданні "Розумний двірник" про користь наук міркує інший любитель книжок, набрався з них вчених слів двірник: "... не бачити в вас ніякої цивілізації ... Тому що немає у вашого брата цієї точки ". Двірнику вторить прилучитися до Просвітництва водовоз: "Я в міркуванні клімату здивування маю". Дуже церемонно виражається обер-кондуктор Стичкін в оповіданні "Хороший кінець": "А тому я дуже бажав би поєднуватися узами ігуменея" - або: "верб міркуванні щастя людей має свою професію". Ще більш "вишукані" мовні звороти застосовують чеховські фельдшера, дрібні чиновники, телеграфісти і т. п.
Процес оновлення мови йшов безперервно. Але, на жаль, із зростанням великих міст, з розвитком потужних економічних зв'язків почався процес прагнення від різноманіття до однаковості мови. Зараз все більше відбувається згладжування і навіть зникнення відмінностей мови різних професійних груп людей. Цей процес, мабуть, незворотній. Але все одно шкода цього іде у минуле мовного багатства російської мови. Зникли яскраві прислів'я майстрів, вигуки зазивал, приповідки книжників, байки візників. Вони в повсякденності знаходили дотепні каламбури, несподівані рими та епітети, точні характеристики життєвих ситуацій: "це тобі не продавець, а короста: зубіт міцно, вапна замучить, туман наведе, а смерті не дає"; "з тіла ви лебідь, а з душі сухарек ";" пес на баранячому молоці ";" боржника книжкового в викрадення за вітром на чистому полі не знайдеш ";" з вітром, з холодком чиним залізним гвоздком, підметки нові підбиваємо, головки правимо, халяви кому треба збавити, а кому треба - поставимо! Тверські холодні, рвані, голодні, сьогодні ціною на роботу подібні! Тверський швець, матірний обложнік, дружину в шинку пропив та козі черевики на копита купив ". Наведені вирази, я вважаю, можна було б цілком взяти за основу в сучасному спілкуванні, скажімо, майстрів і продавців з народом. Вони - ядро, навколо якого можуть проявити себе майстри справи і творці слова. У всякому разі, я вважаю, до цього треба прагнути.