Є найбільш древньою і найбагатшою з усіх південноіндійських літератур. Подібно до інших індійським літературам, Т. л. страждає відсутністю точної хронології. Місцева традиція зводить початковий період своєї літератури до початку першого тисячоліття до н. е.., але європейська наука відносить початок літературної традиції на тамільською мовою до перших століть н. е..
У стародавній Т. л. особливо високого розвитку досягла поезія у формі повчальних і філософських афоризмів, що стосуються найрізноманітніших областей людського життя. Найбільш блискучим зборами такого роду афоризмів є «Курал» (II-III ст. Н. Е..) (Kuŗal), приписуваний Тіруваллувану (Tiruvalluvan), поетові-ткача, родом парії. Більш ймовірно, що «Курал» - твір колективної творчості багатьох поетів з народного середовища, з нижчих каст. «Курал» складається з 1330 строф і поділяється на три частини, кожна з них присвячена одній з трьох основних в індійській філософії цілей людського життя: 1) служінню загального блага (dharma), 2) накопичення земних благ (artha) і 3) життєвим насолод (kāma). «Курал» зробив величезний вплив на розвиток усієї наступної літературної традиції. Афоризми «Курана" піднімаються над сектантської філософією і мораллю, ніж в значній мірі пояснюється найширша популярність «Курана». За своїм характером до «Куралу» наближається «Наладіяр» (Nāladiyār), який, на думку деяких авторів, древнє «Курана». «Наладіяр» є збірка з 400 строф, що представляють моралістичні афоризми. На відміну від «Курана» «Наладіяр» має яскраво виражений джаінскій характер. Традиція художніх афоризмів триває на тамільською мовою аж до наших днів. Вона справила великий вплив на розвиток відповідної санскритської форми поезії. З ранніх зборів найбільш відомими є два твори: «Аттісуді» (Attisūdi) і «Конрейвейндан» (Konreiveyndan) поетеси Аувей (Auvei), яку тамільська традиція вважає сестрою Тіруваллувана. З більш пізніх зборів заслуговує згадки збори «Верріверкей» (Veŗŗiverkei), приписуване царя Валлабга Діва (Vallabha Deva, XVI ст. Н. Е..), І збори афоризмів на філософські теми Таюманавана (XVIII ст., Tāyumānavan). Таміла лірика досягла найвищого розвитку в VIII-IX ст., Коли були створені класичні твори цього виду поезії - «Тірувашакам» (Tiruvāšakam), «Маніка Вашагар» (Māṇika-Vāšagar) і «Тиварі» (Tivarām); збори гімнів поета Самбандхана (Sambandhan) та двох інших авторів. Гімни обох цих авторів присвячені Шиві. Поряд з брахманской аристократичної шіваітской лірикою до цього ж періоду відноситься вішнуітскіе лірика поетів - міських ремісників. Найбільш важливим і блискучим зборами гімнів, присвячених Вішну, є вайшнавів-Прабандха (Vaişnava Prabandha). З 4000 гімнів вішнуїтських поетів велика частина належить поетові Тірумангаі (Tirumangai, VIII ст. Н. Е..). З інших авторів заслуговує згадки поетеса Анда (Andal). З подальших численних матеріалів вішнуітскіе лірики досконалістю форми і глибиною змісту видається збори Налайіра Прабандха (Nalayira Prabandha, XI ст.). Значна частина вішнуітскіе лірики, особливо гімни, присвячені Крішні, пройняті яскраво вираженим еротизмом. Найважливішим епічним твором Т. л. є «Сіндамані» (бл. XVI ст., Sindāmaṇi) або «Чинтамани» (Cintāmaṇi). Поема написана невідомим поетом-джайни і зображує подвиги царя Джівака (Jīvak), який після довгих пошуків земного щастя відрікається від світу і робиться аскетом. Інша поема «Суламані» (Sūlamani) є досить слабким наслідуванням першою. Крім оригінальних поем на тамільською мовою існують переклади і переробки давньоіндійських епопей. Найбільш відомою є «Рамаяна», класичний твір Кампана (бл. 1100, Kampan). По суті Кампан дає не переклад, а самостійну поему високохудожнього значення на тему санскритської «Рамаяни». Значно пізніше була переведена «Махабхарата,» частина якої переказана Вілліпутуром, XVI ст. (Villiputur), а інша - Наллапіллай, XVIII ст. (Nallapillai). До XVIII ст. відноситься і поема «Тембавані» (Tembāwani), написана не тамілів, а єзуїтським місіонером, італійцем І. К. Беско (1680-1746, IC Beschi) і розробляє євангельські теми в стилі індійського міфу про Крішни. Період зміцнення англійського панування в Індії (XVIII ст. - Поч. XIX ст.) І нескінченні війни приводять до занепаду Т. л., Яка лише поступово і з великими труднощами завойовує суспільну увагу. Ця нова Т. л. знаходиться під сильним впливом англійської літератури. Весь XIX і поч. XX ст. пішли на засвоєння європейських літературних форм і створення нового стилю, відповідного нової, світської тематики. Цей період характеризується переважно перекладами і переробкою найважливіших творів англійської літератури.
Список літератури
Pope GU, The Poets of the Tamiland, Asiatic Quarterly Review, vol. VII, 1899
Calldwell R., Tamil popular Poetry. Indian Antiquary, I., 1872
Baumgartner A., Geschichte der Weltliteratur, Bd. II, Freiburg, 1897.
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://feb-web.ru/