Сучасні тенденції в політиці оподаткування юридичних і фізичних осіб

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Введення
У сучасній економічній літературі - як зарубіжної, так і вітчизняної - досить рідко розглядаються (і окремо, і у взаємозв'язку) проблеми оподаткування за двома основними групами платників податків - юридичним та фізичним особам. Між тим дослідження показує, що за останні десятиліття в політиці оподаткування юридичних і фізичних осіб відбулися істотні зміни. Так, по юридичних особах фіскальна функція, яка раніше вважалась основною, поступилася місцем стимулюючої та регулюючої ролі. За фізичним особам основною функцією, як і раніше залишилася фіскальна, однак у ній різко зросла соціальна спрямованість. Все це змушує нас по-новому поглянути на існуючі оцінки рівня податкового навантаження та її динаміки за окремими країнами.
Поряд з терміном «податкове навантаження», дослідники податкової політики часто вживають і інші словосполучення - «податковий тягар», «податкова ємність», «рівень оподаткування», «тягар оподаткування», «податковий тиск». Однак, незважаючи на розбіжності в термінології, якщо мова заходить про кількісній оцінці оподаткування в тій чи іншій країні, то, як правило, в більшості випадків оперують таким показником, як частка податків у ВВП. Якщо ж оподаткування розглядається стосовно до галузі або окремому підприємству, то податки можуть зіставлятися з прибутком, з чистою доданою вартістю, з кінцевою виручкою і т.п.
У роботі на основі розгляду податкового навантаження окремо по двох основних групах платників податків - юридичних та фізичних осіб - зроблено висновок, що податкове навантаження в динаміці за тривалий період у промислово розвинених країнах знижується як з юридичних, так і по фізичних особах, при одночасному зростанні частини податків у ВВП.

Сучасні тенденції в політиці оподаткування юридичних і фізичних осіб
Статистичні дані по більшості країн світу показують, що за останні 100 років частка податків у ВВП зросла приблизно в 3-4 рази: якщо на початку минулого століття вона не перевищувала 8-10%, в середині - 20-30%, то сьогодні за різними країнам коливається в межах 30-50% (див. табл. 1). Як бачимо, спостерігається значне зростання частки податків у ВВП.
Чи можна вважати це зростання підвищенням податкового навантаження на економіку і платників податків? Хоча, напевно, з формальної точки зору, можна говорити про збільшення податкового навантаження, все ж в дійсності це не відповідає відчуттям платників податків в особі господарюючих суб'єктів і громадян розвинутих країн.
Необхідно відзначити, що по різних країнах, що знаходяться приблизно на однаковому рівні розвитку, частка зібраних податків у ВВП суттєво різниться між собою. Так, станом на 2003 р., у Швеції вона становила 50,8%, в Данії - 49%, у Фінляндії - 44,8%, у Великобританії -35,3%, а в США - тільки 26,8%. Орієнтуючись на ці показники, чи можемо ми зробити висновок, що в Швеції податковий тягар набагато вище, ніж у Великобританії чи в США? А, між іншим, багато економістів такий висновок роблять. Нам видається, що це судження, засноване на співвідношенні обсягу зібраних податків і ВВП, дуже поверхово і далеко від істини, - так само, як середня температура хворих по лікарні не може служити надійним показником стану хворих у цій лікарні.
Щоб досконаліше розібратися в цій проблемі, на нашу думку, необхідно розглянути оподаткування окремо по двом великим блокам, що охоплюють всіх платників податків. Перший блок - це юридичні особи, тобто різного роду господарюючі суб'єкти. Другий блок - це фізичні особи, то є всі наймані працівники і просто громадяни.
Таблиця 1. Динаміка частки податків у ВВП (%)
Країни
Роки
1938
1950
1970
1986
2003
США ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...
20,6
16,8
28,0
29,1
26,8
Великобританія ... ... ... ... ...
20,9
35,9
35,8
37,4
35,3
Німеччина ... ... ... ... ... ... ... ....
23,9
27,3
36,5
42,3
40,2
Франція ... ... ... ... ... ... ... ... ....
18,4
27,6
36,9
45,5
44,2
Японія ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...
16,0
25,7
25,3
30,0
-
Швеція ... ... ... ... ... ... ... ... ....
-
-
-
-
50,8
Данія ... ... ... ... ... ... ... ... ... ....
-
-
-
-
49,0
Фінляндія ... ... ... ... ... ... ... ...
-
-
-
-
44,8
Норвегія ... ... ... ... ... ... ... ... ...
-
-
-
-
432
Австрія ... ... ... ... ... ... ... ... ....
-
-
-
-
43,0
Канада ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...
-
-
-
-
33,9
Але, перш ніж перейти до конкретного аналізу оподаткування в кожному з цих блоків платників податків, слід звернути увагу на одну важливу обставину, значущість якого багато економістів недооцінюють. Мова йде про те, що, починаючи приблизно з середини минулого століття, у всіх розвинених країнах темпи зростання надходжень податків від фізичних осіб стали багаторазово перевищувати аналогічний показник по юридичним особам.
Так, в США за 1960-2003 рр.. обсяг надходжень податку на прибуток з юридичних осіб виріс в 10,3 рази (з 22,8 млрд. до 234,9 млрд. дол.), прибуткового податку з фізичних осіб - в 21,7 рази (з 46 млрд. до 1001, 9 млрд. дол.), а соціальних і страхових платежів - відповідно, у 47,1 рази (з 8,2 млрд. до 386,6 млрд. дол.). У 2003 р. в загальній структурі податкових надходжень до консолідованого бюджету США на прибутковий податок доводилося 33%, на соціальні і страхові платежі - 25,5%, а на податок на прибуток - тільки 7,5% (див. табл. 2 і 3 ).
У цілому по розвинених країнах обсяг податків, що збираються з фізичних осіб, до початку XXI ст. приблизно в 5-6 разів перевищив надходження податків від юридичних осіб. Така обставина кардинально змінило ситуацію в оподаткуванні в цих країнах. За юридичним особам фіскальна функція перестала бути основною, її місце зайняли регулююча і стимулююча, при істотному зниженні в динаміці самої податкового навантаження. За фізичним особам фіскальна функція залишається основною, причому в динаміці по країнам одночасно спостерігаються зниження податкового навантаження та посилення її соціальної спрямованості.
Таблиця 2. Структура надходжень до консолідованого бюджету США і частка податкових надходжень у ВВП
в тому числі:
Всі поступ-
з них:
Роки
Частка податків у ВВП
лення до консолідованого
бюджет
податкові надходження
прибутковий податок
соціальні і страхові платежі
податок на прибуток
податок на продаж і імпорт
податок на власність
інші надходження
1950
16,8
100
93,7
32,3
-
21,7
25,
14,3
6,3
1960
26,3
100
98,1
34,3
12,2
16,4
ЗЗ, 9
1,0
1,9
1970
28,0
100
99,0
36,0
16,2
12,0
31,9
2,9
1,0
1980
29,0
100
99,1
37,5
20,8
10,6
25,2
5,0
0,9
1990
29,1
100
97,6
34,7
24,0
8,2
24,9
5,8
2,3
1995
29,2
100
96,8
33,6
24,1
9,5
25,2
4,2
3,4
2000
31,1
100
96,5
39,6
22,5
8,2
22,7
3,8
3,2
2001
29,9
100
96,6
39,7
23,4
6,3
23,4
3,7
3,5
2002
27,4
100
96,1
35,6
25,3
5,9
25,8
3,5
3,9
2003
26,8
100
95,7
33,0
25,5
7,5
26,3
3,4
4,3
Аналіз показує, що оподаткування як юридичних, так і фізичних осіб має специфіку та особливості, які, в кінцевому підсумку, на-кладиваясь один на одного, дають узагальнений показник з податкової наїрузке на основі частки податків у ВВП. Почнемо з аналізу податкового навантаження на юридичні особи.
Статистичні дані по більшості країн світу показують, що особливо за останні два десятиліття податкове навантаження на юридичних осіб в динаміці постійно знижується. У цілому таке зниження є результатом проведення більшістю розвинених країн активної політики щодо стимулювання інвестиційної діяльності, що здійснюється за трьома основними напрямками.
Перший напрямок зниження податкового навантаження на юридичних осіб пов'язане зі зниженням ставки податку на прибуток (див. табл. 4). У США в 1986 р. ця ставка була знижена з 46% до 34%, в Німеччині за 1990-1994 рр.. - З 56% до 38,7%, у Великобританії за 1983-1990 рр.. - З 52% до 30%, у Франції за 1985-1993 рр.. - З 50% до 33,3%, в Росії за 1991-2002 рр.. - З 45% до 24%, а з 2009 р. - до 20%.
Таблиця 3. Динаміка податкового навантаження на прибуток у корпоративному секторі економіки США (в поточних цінах)
Оподатковуваний-
Податок на
Середня ставка
Валовий
Частка податку в
Амортизаційних-
Роки
Травень прибуток
прибуток
податку на
чистий дохід **
валовому чистому
ні відрахування
(Млрд. дол.)
(Млрд. дол.)
прибуток (%)
(Млрд. дол.)
доході (%)
(Млрд. дол.)
1
2
3
4 (3:2)
5
6 (3:5)
7
1940
9.3
2,8
ЗОЛ
-
-
-
1945
19,0
0,7
56,3
-
-
-
1950
40,6
17,9
44,1
53,2
33,6
12,6
1955
44,9 •
21,8
48,6
66,0
33,0
21,1
1960
53,8
22,8
42,4
82,1
27,8
28,3
1965
87,5
31,1
35,5
138,0
22,5
50,5
1970
83,6
34,8
41,6
163,6
21,3
80,0
1975
134,8
51,6
38,3
282,6
18,3
147,8
1980
201,1
87,2
43,4
482,2
18,1
281,1
1985
330,3
99,4
30,1
744,3
13,4
414,0
1990
437,8
145,4
33,2
989,4
14,7
551,6
1995
696,7
218,7
31,4
1410,1
15,5
713,4
2000
817,9
265,2
32,4
1808,7
14,7
990,8
2003
1021,1
234,9
23,0
2157,0
10,9
1135,9
Таблиця 4. Динаміка зміни ставки податку на прибуток
Країни
Роки
Зміна ставки (%)
Країни ОЕСР
2000-2003
З 33,6 до 30,8
Німеччина
з 1990
з 56 до 50
з 1994
з 50 до 38,7
2007 - Анонсовано
до 29,8
Великобританія
1983-1986
з 52 до 35
з 1990
30
2007 - Анонсовано
до 20
Франція
1985-1993
з 50 до 33,3
2007 - Анонсовано
до 28
Люксембург
2000-2003
з 30 до 22
Ірландія
2000-2003
з 24 до 12
Бельгія
2000-2003
з 39 до 33
Ісландія
2000-2003
з 24 до 18
США
до 1986
46
з 1986
34
Росія
1991
45
1992-1993
32
1994
38
1995-2001
35
2002-2008
24

Другий напрямок пов'язаний з використанням прискореної амортизації і скороченням амортизаційних строків експлуатації основних фондів.
Оскільки амортизаційні відрахування є одночасно елементом витрат і вільними грошовими коштами цільового призначення, то цілком природно, що будь-яке їх випереджаюче збільшення в порівнянні з прибутком зменшує відносну величину оподатковуваного прибутку, а разом з тим і податкове навантаження на виробництво.
Статистика по США показує, що за 1950-2003 рр.. амортизаційні відрахування зросли в 90,2 рази, а податок на прибуток - тільки в 13,1 рази (див. табл. 3).
У 2003 р. в США загальний обсяг амортизаційних відрахувань склав 1135,9 млрд. дол. і на 114,8 млрд. перевищував розмір податку з прибутку. Для порівняння: у 2004 р. в Росії амортизаційні відрахування, витрачені на інвестиції, були на рівні 17,1 млрд. дол., А оподатковуваний прибуток - 94,4 млрд. дол. Інакше кажучи, якщо в США амортизаційні відрахування перевищували оподатковуваний прибуток в 1,1 рази, то в Росії - навпаки, були в 5,5 рази менше за неї.
Така колосальна розбіжність розглянутих показників свідчить про архаїчної моделі розвитку економіки Росії, коли один з найбільш ефективних джерел інвестиційної діяльності використовується в мінімальному обсязі (як щодо, так і абсолютно).
Ефективність амортизаційних відрахувань проявляється за такими напрямками.
По-перше, прискорену амортизацію можна з повним правом вважати «завуальованим», непрямим субсидуванням інвестиційної діяльності за рахунок державного бюджету.
По-друге, амортизаційні відрахування (на відміну від прибутку і позикових коштів) є найбільш стабільним джерелом надходження грошових коштів для підприємців, оскільки на них набагато менше впливають спади виробництва, підвищення ставки за кредитами, зміна цін і т.п.
По-третє, амортизаційні відрахування - це власні кошти підприємства, які в разі його відмови від позикових коштів дозволяють йому заощаджувати на виплаті відсотків, що в цілому підвищує ефективність виробництва.
По-четверте, наявність амортизаційного фонду та необхідність його використання виключно за цільовим призначенням самі по собі дисциплінують підприємця, змушують його витрачати ці кошти на розширення і модернізацію виробництва. Контроль з боку держави за цільовим використанням амортизаційного фонду та штрафні санкції у вигляді сплати податку на прибуток позбавляють його спокуси витратити гроші на особисті потреби.
По-п'яте, в умовах різко прискорилися темпи технічного прогресу у світі серйозну роль став грати «фактор часу». Гроші, отримані сьогодні, «стоять» набагато «дорожче» грошей, отриманих через два, три і більше років. Прискорена амортизація дозволяє підприємцям «пересувати» отримання грошових коштів, до того ж звільнених від податку на прибуток, на перші роки після введення основних фондів і, таким чином, отримувати відчутну фору в часі по відношенню до своїх конкурентів, менш активно використовують цей напрямок для інвестиційної діяльності.
Вплив прогресивної амортизаційної політики (що є частиною загальної податкової політики) на економіку розвинених країн показує, що така політика не тільки стала потужним стимулятором підвищення ефективності та прискорення темпів розвитку економіки цих країн, але і в помітному ступені сприяла зростанню їх добробуту. Оскільки в цих країнах розширене відтворення стало здійснюватися не за рахунок фонду накопичення, а за рахунок фонду відшкодування (тобто амортизаційних відрахувань), то з'явилася можливість (особливо в умовах зростання ефективності економіки) збільшити норму споживання в національному доході без будь-якої шкоди для темпів економічного зростання.
Третій напрям зниження податкового навантаження на юридичних осіб пов'язане з наданням податкових пільг при інвестиційній діяльності. Такі податкові пільги прийнято називати «цільовими», і вони носять найрізноманітніший характер: інвестиційний податковий кредит; включення всіх витрат на НДДКР у витрати; віднімання з оподатковуваного прибутку витрат по інвестиційній діяльності, і т.д.
Аналіз статистики по США показує, що частка податку на прибуток (ефективна податкова ставка) у валовому чистому доході (прибуток + амортизаційні відрахування) у корпоративному секторі знизилася з 33,6% у 1950 р. до 10,9% у 2003 р. (см . табл. 3). Аналогічні процеси спостерігаються і в інших країнах.
Таким чином, ми можемо однозначно сказати, що в результаті зниження ставки податку на прибуток, прогресивної амортизаційної політики і активного застосування цільових податкових пільг в більшості розвинених країн спостерігається помітне скорочення як номінальної, так і ефективної податкового навантаження на виробників, з одночасним наростанням темпів інвестиційної діяльності .
Необхідно відзначити, що, поряд з помітним скороченням податкового навантаження на юридичних осіб, в основному, за рахунок прискореної амортизації, кардинально змінилася й структура фінансування інвестиційної діяльності. Якщо в середині минулого століття в більшості промислово розвинених країн частка амортизаційних відрахувань у загальних інвестиціях становила 25-30%, то тепер на неї припадає 70-80%, і навпаки - частка прибутку скоротилася приблизно в 5 разів (з 50% до 5-10 %), а частка позикових коштів - відповідно, в 2 рази (з 25-30% до 12-15%).
Далі розглянемо процеси, що відбуваються в оподаткуванні фізичних осіб. На відміну від юридичних осіб, податкова політика по фізичних особах пов'язана не з спонуканням платників податків до інвестиційної активності, а з простим наповненням бюджету. І вже потім за рахунок бюджету держава сама починає безпосередньо впливати на інвестиційну діяльність за двома основними напрямками: перше пов'язане з державними інвестиціями, а друге - з виділенням коштів на їх стимулювання через прискорену амортизацію і цільові податкові пільги.
У більшості країн світу оподаткування фізичних осіб здійснюється двома основними податками.
Перший вид податку на фізичних осіб - це соціальні і страхові платежі, які нараховуються на заробітну плату працівника. Як правило, половину таких платежів виплачує роботодавець, а решта - безпосередньо сам працівник. У більшості держав ставки цього податку у відносному вирахуванні носять регресивний характер, тобто при низьких доходах соціальний податок сплачується за більш високими ставками. Проте в абсолютному вираженні соціальні платежі, виплачувані з більш високої заробітної плати, завжди більше сум, що нараховуються на працівників з низькими доходами.
Загальноприйнято, що всі працівники, в залежності від рівня їх доходів, діляться на групи. У Росії, наприклад, всі платники податків розбиті на три групи: перша група (з доходами до 280 тис. грн. / рік), що представляє собою основну масу платників податків, сплачує податок за ставкою в 26%, друга група (з доходами від 280 тис. грн. / рік до 600 тис. грн. / рік) - за ставкою в 10% плюс 72,8 тис. грн. / рік і третя група (з доходами понад 600 тис. грн. / рік) - за ставкою в 2% плюс 104,8 тис. грн. / рік.
Другий вид податку на фізичних осіб - це прибутковий податок. Як і за соціальними податками, в даному випадку всі платники податків діляться на групи в залежності від рівня їх доходів. Крім того, за величиною доходів всі вони можуть бути розбиті по сімейним ознаками: одружені, неодружені, глави домогосподарств і т.д.
У більшості розвинених країн ставки прибуткового податку носять прогресивний характер. Так, наприклад, у США для одружених платників податків з об'єднаними платежами при доході до 45,2 тис. дол. / рік стягується податок у розмірі 15%, від 45,2 тис. дол. / рік до 109,3 тис. дол. / рік - 28%, від 109,3 тис. дол. / рік до 166,5 тис. дол. / рік - 31%, від 166,5 тис. дол. / рік до 297,4 тис. дол. / рік - 36% і понад 297,4 тис. дол. / рік - 39,6%.
Слід підкреслити: якщо ставки податку на прибуток в останні 30 років у багатьох країнах знизилися в 1,8-2 рази, то ставки податків із соціальних виплат і прибуткового податку більш консервативні і мало змінюються в часі.
Незважаючи на гадану роз'єднаність і різні тенденції в оподаткуванні між юридичними і фізичними особами, між ними спостерігається тісна взаємозалежність, яка здійснюється через таку послідовний ланцюг економічних подій.
Зниження податкового навантаження на юридичні особи, з одночасним використанням цільових податкових пільг, обумовлює інтенсифікацію інвестиційних процесів в економіці. Інвестиції - через зростання продуктивності праці, зниження енерго-і матеріаломісткості виробництва, впровадження нових технологій і новітньої техніки - сприяють зростанню заробітної плати працівників.
Зростання заробітної плати (особливо в країнах з переважною податковим навантаженням на фізичні особи) дозволяє помітно збільшити обсяг зібраних податків без будь-якого збільшення податкового навантаження.
По-перше, сам по собі зростання заробітної плати сприяє збільшенню обсягу зібраних податків з фізичних осіб. При цьому чим більша частка в загальній величині зібраних податків припадає на фізичні особи, тим більше виявляється і обсяг зібраних податків від зростання заробітної плати.
По-друге, зростання заробітної плати веде до постійного перетікання платників податків у вигляді фізичних осіб з груп з відносно низькими доходами до групи з високими доходами, а отже - і з більш високими ставками оподаткування.
При цьому розподіл платників податків по групах і встановлення податкових ставок по них будуються так, що при переході фізичних осіб в іншу групу, з більш високими ставками, платники податків не збільшують своє податковий тягар, а скорочують його. Це проявляється в тому, що у них з підвищенням рівня доходів після вирахування з них податків частка витрат на задоволення основних життєвих потреб (у харчуванні, одязі, житло) скорочується, а частка вільних грошових коштів збільшується. Так, якщо в 1950 р. в США на харчування, одяг, оплату житла та експлуатацію особистого транспорту доводилося 59% всіх витрат населення, то в 2002 р. - тільки 31,7%.
По-третє, обсяг зібраних податків починає дуже сильно залежатиме від структури розподілу платників податків за податковими ставками. Чим багатша країна, тим більше в ній (за інших рівних умов) населення, яке сплачує податки по самим високих податкових ставок, і навпаки - чим бідніша країна, тим більше в ній платників податків з найнижчими податковими ставками і тим нижча частка у ВВП податків, збираються з фізичних осіб.
І по-четверте, обсяг зібраних податків (за інших рівних умов) починає залежати від соціальної політики, що проводиться в країні. Інакше кажучи, чим менше розшарування населення за доходами, чим менше децільний коефіцієнт, тим більше податків збирається в країні. Це пов'язано з тим, що в таких країнах основна маса населення починає виплачувати податки за відносно високих податкових ставок.
Отже, в умовах превалювання обсягу податків, виплачуваних фізичними особами, над їх обсягом, збирає з юридичних осіб, а також зростання заробітної плати і доходів населення держава отримує ще одне додаткове джерело збільшення обсягу зібраних податків без будь-якого підвищення податкового навантаження на фізичних осіб. При цьому темпи зростання податків, що збираються з фізичних осіб, які не лише компенсують відносне зниження надходження податків з юридичних осіб, але й починають визначати загальні темпи зростання збору податків по всім платникам податків. І саме така обставина зумовлює зростання частки зібраних податків у ВВП.
Структурний ефект збільшення обсягу податків, що збираються з фізичних осіб, набагато сильніше виявляється в тих країнах, де спостерігається більш прогресивна шкала їх оподаткування. Статистичні дані показують, що найбільш «круті» ставки оподаткування (до 50-60%) використовуються в таких країнах, як Фінляндія, Норвегія, Швеція, Данія, Люксембург, Нідерланди, Бельгія. У свою чергу, це відбивається і на частці зібраних податків у ВВП.
Висока частка зібраних податків у ВВП починає благотворно впливати на розвиток економіки в цілому, оскільки такі країни можуть велику частку грошових коштів виділяти на освіту, охорону здоров'я, перепідготовку кадрів, розвиток науки, підтримка найбільш наукомістких галузей економіки (особливо на перших етапах їх розвитку) і т . д. Все це також сприяє зростанню економіки, а разом з тим і зростання заробітної плати, що стала в останні десятиліття ключовим моментом у збільшенні обсягу зібраних податків без будь-якого підвищення податкових ставок.
Таким чином, ми з повною упевненістю можемо стверджувати, що в останні десятиліття в розвинених країнах податкове навантаження скорочується як з юридичних, так і по фізичних особах, при одночасному зростанні частки податків у ВВП.
Треба сказати, що з цієї загальної тенденції випадають США. При значному перевищенні надходжень податків від фізичних осіб над їх обсягом, збирає з юридичних осіб, у цій країні частка зібраних податків у ВВП становить всього 27% і приблизно в 1,5 рази менше, ніж в інших розвинених країнах з аналогічною структурою зібраних податків. Для пояснення такого феномену, мабуть, необхідно провести самостійне дослідження.
Можливо, однією з причин низької частки зібраних податків у ВВП США є спеціальні податкові пільги для приватного сектора з метою фінансування їм соціальних витрат своїх працівників. За рахунок цього в США не прямо через податки, а побічно забезпечується частину загальних соціальних витрат населення, що становить приблизно 8% ВВП. Інші причини даного явища полягають, ймовірно, в більш високій продуктивності праці в розрахунку на 1 зайнятого в порівнянні з іншими державами та відсутності, на відміну від більшості розвинених країн, ПДВ.
Загалом викладене дозволяє нам зробити висновок, що збільшення частки зібраних податків у ВВП, коли основне навантаження з ним несуть фізичні особи, свідчить не про зростання податкового навантаження, а про підвищення ефективності функціонування економіки. Причому низька частка зібраних податків у ВВП - це, швидше, не гідність, а недолік. Перш за все, це свідчення низького рівня доходів населення, коли основну масу податків змушені збирати з юридичних осіб. Дана обставина виступає гальмом для розвитку економіки, оскільки, за інших рівних умов, податкове навантаження на юридичні особи завжди буде більше в порівнянні з країнами, де основну масу податків збирають з фізичних осіб.
Тому, якщо дослідники починають судити про податкове навантаження Подолі зібраних податків у ВВП, не враховуючи структуру податкових надходжень, то вони завжди приходять до неправильних висновків. Так, наприклад, багато економістів, орієнтуючись на частку зібраних податків у ВВП Росії на рівні 32-33%, роблять висновок про низьку податковому навантаженні в економіці країни, забуваючи, що переважна частина податків збирається ні з фізичних, а з юридичних осіб, і ефективна податкове навантаження на них, наприклад, у 2003 р. була приблизно в 3,6 рази вище, ніж у США.
Необхідно зазначити: поки в багатьох країнах спостерігається серйозна недооцінка важливості підвищення доходів населення і перебудови на цій основі структури надходження податків. Станом на 2005 р., в загальних доходах консолідованого бюджету Росії на прибутковий податок, соціальні і страхові внески доводилося лише 22%, тоді як у США та інших розвинених країнах - у середньому 60%. Причому в динаміці цей розрив не скорочується, а збільшується. У багатьох країнах перехід на більш ефективну податкову систему нерідко гальмується через низку економічних догм, спочатку сформувалися в науковому середовищі, а потім перекочували в податкове законодавство.
Одна з таких економічних догм свідчить, що податки повинні бути нейтральними (або, інакше кажучи, «плоскими») по відношенню до платників податків. При цьому нейтральність розуміється перекручено - не як здатність платника податків сплачувати податки, а як його здатність виживати в однотипних умовах.
Порочність теорії «нейтральності» в оподаткуванні полягає в тому, що в економіці ніхто не відміняв галузеві відмінності в частці витрат на заробітну плату, у витратах на основні фонди і в їх окупності, у витратах на сировину і матеріали, в термінах оборотності оборотних коштів і т . д. І звичайно, податкова система зобов'язана враховувати ці галузеві особливості.
Проведений аналіз діючої практики оподаткування юридичних і фізичних осіб у розвинених країнах та його впливу на економічні процеси, що відбуваються в їхніх економіках, говорить про те, що у світі поступово, поки стихійно, почав складатися алгоритм ефективного оподаткування та використання зібраних податків. І країни, що беруть цей алгоритм на озброєння, показують найбільш високі темпи розвитку економіки та підвищення рівня життя населення. До таких країн можна віднести Швецію, Фінляндію, Данію, Австрію, Норвегію.
Такий алгоритм формувався емпіричним шляхом, і наочно цей процес можна простежити на прикладі США, де він вперше проявився під час виходу країни з Великої депресії. Початковим імпульсом до нього стало підвищення оплати праці найманих працівників. В кінці 30-х років минулого століття президент Ф. Рузвельт законодавчим пугем запровадив для всіх роботодавців мінімальний погодинний тариф оплати праці на досить високому для того часу рівні. Заробіток на основі цього тарифу дозволяв не тільки забезпечувати основні життєві потреби, а й виплачувати з нього прибутковий податок.
Крім того, Ф. Рузвельт, скориставшись почалася Другою світовою війною (1939-1945 рр..) І необхідністю до її підготовки, запровадив «круту» прогресивну шкалу з прибуткового податку на фізичних осіб - від 10% до 80%. Важливу внесок у підвищення рівня оплати праці американських працівників у повоєнні роки вносила боротьба профспілок за підвищення заробітної плати. Так, якщо в 1940 р. кількість страйків становило 2508, то до 1953 р. воно зросло в 2 рази - до 5091. При цьому держава в страйкової боротьби негласно підтримувало не роботодавців, а профспілки, розуміючи важливість для розвитку економіки підвищення доходів працівників, а не вузького прошарку підприємців.
Все це, разом узяте, дозволило США помітно збільшити обсяг податків, що збираються до бюджетів різних рівнів, і одночасно різко поміняти пропорції за джерелами їх надходження. Буквально за 10 років (1934-1945) частка прибуткового податку в загальному обсязі зібраних федеральних податків стала переважаючою, збільшившись з 14,2% до 40,7%.
Майже трикратне збільшення частки податків, що збираються з фізичних осіб, дозволило почати зниження податкового навантаження на виробників (юридичні особи). Так, за 1945-1980 рр.. в США частка податків, що сплачуються з прибутку юридичних осіб, зменшилася з 35,4% до 12,5% (тобто майже в 3 рази). Аналогічні процеси відбувалися і в інших промислово розвинених країнах.
Аналіз податкового навантаження на юридичні та фізичні особи свідчить, що її динаміка і податкові ставки формуються з абсолютно різних критеріям та принципам.
За юридичним особам в нових економічних умовах, коли держава з метою стимулювання інвестиційної діяльності надає широку гаму цільових податкових пільг, що дозволяють до мінімуму скоротити оподаткування прибутку, оптимальність ставки податку на прибуток складається не в тому, щоб залишити достатньо вільних грошових коштів у вигляді чистого прибутку для інвестиційної діяльності, а в тому, щоб податкова ставка одночасно, з одного боку, виступала стимулом до скорочення виплат з податку на прибуток, а з іншого - змушувала підприємців до використання цільових податкових пільг.
Сформована взаємозалежність між ставкою податку на прибуток, цільовими податковими пільгами та інвестиційною діяльністю нагадує систему «батога і пряника», де в якості «батога» виступає ставка податку на прибуток, а як «пряника» - податкові пільги з інвестицій. Існування таких різноспрямованих і одночасно взаємодіючих сфер оподаткування змушує по-новому поглянути на рівень ставки податку на прибуток.
У «нових економічних умовах» державі стає вигідніше особливо не знижувати ставку податку на прибуток з метою стимулювання інвестиційної діяльності, а підтримувати її на відносно високому рівні - і не для того, щоб зібрати більше податків, а з огляду на те, що вона в даному випадку починає проявлятися як більш сильний стимул до того, щоб звільнитися від цього податку. Між тим, звільняючись від податку на прибуток, підприємці одночасно стають «боржниками» держави з інвестицій.
Важливим достоїнством нової податкової політики є те, що в результаті її реалізації підприємці отримують додаткові фінансові кошти для інвестиційної діяльності не ззовні, а з власного прибутку - за рахунок скорочення виплат по ній. У такому випадку інвестиційна діяльність стає для них більш ефективною в порівнянні з використанням, наприклад, кредитних ресурсів, за якими треба платити відсотки, або вільного залишку прибутку, обтяженого податком на прибуток.
Як свідчить міжнародна практика, такий алгоритм у податковій політиці набагато ефективніше простого зниження податкових ставок, що практикується в багатьох країнах з метою активізації інвестиційної діяльності. На думку лауреата Нобелівської премії в області економіки 2001 р. Дж. Стігліца, «просте зниження податків призначене не для стимулювання економіки, а для передачі грошей тим, у кого їх і так достатньо багато».
За фізичним особам податкові ставки, як правило, носять прогресивний характер. Їх основне призначення пов'язане не з спонуканням платників податків до інвестиційної активності, а з наповненням бюджету. Вже потім, за рахунок бюджету, держава сама починає впливати на інвестиційну діяльність за двома основними напрямками: перше з них пов'язане безпосередньо з державними інвестиціями, а друге - з виділенням коштів на їх стимулювання через прискорену амортизацію і цільові податкові пільги.
Різне призначення податкових ставок по юридичних і фізичних осіб зумовило і різні принципи їх формування. Якщо по юридичних особах на перший план вийшло розвиток економіки через економічний примус до інвестиційної діяльності, то по фізичних особах основною функцією податкових ставок, як і раніше виступає їх фіскальна роль на основі справедливого оподаткування.
У більшості країн справедливість в оподаткуванні фізичних осіб все більше оцінюється не тим, хто і скільки платить за податками, а по тому, скільки грошових коштів залишається у платника податку після їх виплати.
Інакше кажучи, з підвищенням доходів фізичних осіб оподаткування будується таким чином, що після виплати податків у платника податків з більш високими доходами частка витрат на задоволення основних потреб (у харчуванні, одязі, житло) повинна скорочуватися, а частка вільних грошових коштів - збільшуватися. Орієнтиром при встановленні цих часток служить співвідношення доходів між 10% найбагатших і 10% найбідніших.
Сьогодні такий орієнтир задають Скандинавські країни - тут він становить 6-9-кратну величину. Формування оподаткування на таких принципах соціальної справедливості виправдано і раціонально не тільки з моральних позицій, але і з точки зору ефективності функціонування економіки.
По-перше, вилучаючи надлишки доходів у представників найбільш багатого прошарку суспільства за допомогою прогресивних ставок прибуткового податку, держава не підриває їх спроможність до споживання, оскільки, незважаючи на високі податки, це споживання залишається вище середнього рівня. Крім того, від такої податкової політики не страждає і інвестиційна діяльність, адже тепер вона в вирішальною мірою залежить від політики держави щодо її підтримки за рахунок бюджетного фінансування через цільові податкові пільги.
По-друге, вилучивши у найбільш заможних громадян надлишки коштів, держава частину їх пускає на підвищення доходів низькооплачуваних і незаможних громадян і тим самим збільшує сукупний попит на споживчі товари та послуги, стимулюючи таким чином розвиток економіки.
По-третє, як показує практика, держава, за деякими винятками, розпоряджається надлишком вилучених грошових коштів раціональніше і ефективніше, ніж приватні особи, оскільки на інвестиційні цілі підприємці витрачають лише 30% своїх додаткових доходів, а решта йде на задоволення їх особистих потреб. Держава ж витрачає ці гроші на освіту, охорону здоров'я, інфраструктурні об'єкти та на стимулювання інвестиційної діяльності.

Висновки
На закінчення необхідно зробити ще один важливий висновок. За інших рівних умов, країни, що мають найбільш високі рівні душових доходів (20-30 тис. дол.) Та проводять активну соціальну політику, спрямовану на скорочення розриву в доходах між бідними і багатими, отримують від здійснюваної ними податкової політики і більш високу віддачу в вигляді надходження податків у порівнянні з тими країнами, де душові доходи низькі, основну масу податків змушені збирати з юридичних осіб, розрив між бідними і багатими не скорочується, а збільшується.
У разі збереження такої ситуації і в майбутньому рішення задачі підтягування рівня життя другої групи країн до рівня першої є проблематичною.

Джерела
1. Грибкова Н.Б. Податки в системі державного регулювання економіки Росії. - М., 2004, с. 192; «Фінанси і бізнес» № 1, 2006, с. 95.
2. Statistical Abstract of the United States. 2004-2005, p. 264
3. Economic Report of the President. Washington, 2005, p. 308.
4. Economic Report of the President. Washington, 2005, p. 248, 315
5. Statistical Abstract of the United States, 1962, p. 313,495.
6. «Сучасна Європа» № 3, 2006, с. 87-88
7. «Зовнішньоекономічні зв'язки РФ» № 6, 2007. с. 40-41
8. Statistical abstract of the United States. 1962, p. 315; 2004-2005, p. 453.
9. Economic Report of the President. Washington, 2005, p. 248, 315.
10. Стігліц Дж. Ревучі дев'яності. - М., 2005, с. 227, 380.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Реферат
183.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Оподаткування доходів фізичних осіб Спрощена система оподаткування субєктів малого підприємництва
Оподаткування доходів фізичних осіб Спрощена система оподаткування суб єктів малого підприємництва
Адміністративна відповідальність фізичних і юридичних осіб
Оподаткування юридичних осіб 2
Оподаткування юридичних осіб
Особливості розрахунку податків юридичних і фізичних осіб
Адміністративна відповідальність фізичних і юридичних осіб Поняття основні
Оптимізація оподаткування юридичних осіб
Особливості оподаткування юридичних осіб 2
© Усі права захищені
написати до нас