Сучасні концепції і методика аналізу кредитного портфеля комерційного банку

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Контрольна робота
По предмету Фінансовий ринок
На тему
Сучасні концепції і методика аналізу кредитного портфеля комерційного банку

1. Сучасні концепції управління кредитним портфелем комерційних банків
Оцінка сучасних концепцій управління кредитним портфелем у національній та зарубіжній практиці і теорії різнопланова. За кордоном кредитні портфелі комерційних банків формувалися десятиліття і напрацьований величезний досвід у даній сфері фінансових відносин комерційного банку та його позичальників. Українські комерційні банки в даний час напрацьовують власний досвід управління прибутковістю і ризиком при здійсненні кредитно-позичкових операцій.
Управління кредитним портфелем являє собою організацію діяльності банку при здійсненні процесу кредитування, яка спрямована на запобігання або мінімізацію кредитного ризику. Кінцевими цілями кредитної організації при управлінні кредитним портфелем є, по-перше, отримання прибутку від активних операцій, по-друге - підтримку надійної та безпечної діяльності банку.
В основі організаційної структури управління кредитним портфелем лежить принцип розмежування компетенції, то є чіткий розподіл повноважень керівників різного рангу з надання кредиту, зміни умов кредитної угоди в залежності від розміру кредиту, ступеня ризику та інших характеристик.
У системі заходів управління кредитним портфелем важливу роль відіграє розробка і проведення кредитної політики комерційного банку.
Кредитна політика банку - документ, який визначає принципи формування кредитного портфеля. Кредитна політика має конфіденційний характер, тому з ним можуть бути ознайомлені тільки ті співробітники банку, які здійснюють кредитування. Кожен банк повинен розробити власну кредитну політику, що відображає напрями та специфіку його діяльності, можливості цього банку та його клієнтів, рівень допустимого ризику, права та обов'язки кредитних працівників тощо [35, с.62].
При визначенні кредитної політики конкретного комерційного банку керуються такими основними принципами: розробляються загальні настанови щодо операцій з клієнтурою; банківський персонал повинен максимально ефективно реалізовувати дані установки в своїй практичній діяльності. У кожному комерційному банку повинен бути спеціальний документ (меморандум), в якому знаходить відображення його кредитна політика і на який мають спиратися всі працівники банку.
Стратегія і тактика кредитної політики розробляється в центральному офісі (головному банку) Кредитною департаментом (управлінням) спільно з Кредитним комітетом банку. Кредитний комітет створюється в кожному банку і звичайно очолюється заступником Голови Правління, який курирує кредитна діяльність банку. Склад та повноваження комітету затверджуються Правлінням та Головою Правління банку. У кредитній політиці формулюється загальна мета та визначаються шляхи її досягнення: пріоритетні напрями кредитних вкладень, прийнятні і неприйнятні для банку види активних операцій, кращий коло кредитоотримувачів і т.д. [37, с.65].
Кредитна політика банку визначає пріоритетні напрямки кредитування, а також перелік кредитів, які не повинні входити в кредитний портфель. Один і той самий кредит може не відповідати основним вимогам кредитної політики одного банку, але бути абсолютно прийнятним для іншого.
Одне з правил кредитного менеджменту полягає в тому, що банк не повинен видавати кредити, які не можуть бути професійно оцінені фахівцями банку. Таким чином, досвід, кваліфікація та спеціалізація кредитних працівників також впливають на характеристики кредитного портфеля банку.
У формуванні структури активів банку вирішальним фактором є рівень дохідності кожного виду активів. Але висока прибутковість, як правило, супроводжується високим рівнем ризику, тому менеджменту банку необхідно враховувати обидва фактори. Якщо рівень дохідності різних видів активів приблизно однаковий, то перевага віддається найменш ризикованим напрямками розміщення коштів. У такому разі розмір кредитного портфеля банку може зменшитися на користь портфеля цінних паперів або на користь проведення інших видів активних операцій.
Формуючи кредитний портфель, менеджмент банку звичайно керується правилом - видавати ті кредити, які приносять максимальні доходи за інших однакових умовах.
Для оцінювання прибутковості кредитів банк повинен мати ефективну систему обліку не тільки доходів, а й витрат по кожному виду кредитів. На прибутковість кредитних операцій банку впливають як доходи і витрати, так і можливі збитки, які визначаються рівнем кредитного ризику за кожною позикою. Обчислення, мінімізація та контроль рівня кредитного ризику - одне з найскладніших завдань, що стоять перед менеджментом при формуванні кредитного портфеля [33, с.89].
Рівень кредитного ризику кожного позичальника безпосередньо впливає на рівень процентної ставки по кредиту. Високий рівень ризику пов'язаний з високою кредитною ставкою, і навпаки. В умовах високої конкуренції банк змушений підтримувати кредитні ставки на певному рівні, який був би прийнятний для клієнтів і приносив прибуток.
Кредитна ставка повинна бути достатньо низькою, щоб позичальник не звернувся в інший банк. Тому на висококонкурентних ринках кредитор швидше приймає ставку, ніж встановлює її. Тому приділяється величезна увага вибору методу ціноутворення за кредитом.
Прибутковість і ризик - основні параметри управління кредитним портфелем банку [39, с.126].
Прибутковість кредитної операції визначається рівнем відсоткової ставки за даним кредитом, тривалістю періоду видачі кредиту та прийнятою системою нарахування відсоткових платежів. Прибутковість кредитного портфеля (Д) розраховується шляхом віднесення сукупних доходів банку за кредитами (Дк) на певну дату до величини сукупного кредитного портфеля (КП) у цьому ж періоді (формула 1.2) [39, с.128].
Д = Дк / Кп (1.2)
Основні параметри управління кредитним портфелем комерційного банку представлені на рис.1.2. [37, с.69]
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Основні параметри управління кредитним портфелем
комерційного банку
Оцінка дохідності операцій банку
Ризик операцій
кредитування

Рис. 1.2 Основні параметри управління кредитним портфелем комерційного банку
За співвідношенням даних показників визначається ефективність кредитної діяльності банку.
У структурі банківського балансу кредитний портфель розглядається як одне ціле та складова активів банку, яка характеризується показниками дохідності та відповідним рівнем ризику. Розглянемо основні напрями управління прибутковістю кредитних операцій комерційних банків, експерти виділяють такі методи управління прибутковістю (рис.1.3) [26, с.27].
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Методи управління прибутковістю
комерційного банку
Метод «базова ставка плюс»
Метод «вартість плюс»
Метод «аналізу дохідності клієнта»
Метод «надбавки»

Рис. 1.3. Основні параметри управління кредитним портфелем комерційного банку
Коротко охарактеризуємо представлені на рис. методи управління прибутковістю комерційного банку.
Метод «вартість плюс». Метод враховує вартість залучених коштів та всі витрати банку, пов'язані з видачею кредиту. Необхідною умовою застосування такого підходу до ціноутворення за кредитними операціями є наявність у банку ефективної системи обліку витрат за кожним кредитом, а також управлінської інформації. Головним недоліком цього методу виділяють ігнорування ринкових чинників, таких як попит та пропозиція, стан кредитного ринку, конкуренція та ін
Метод «базова ставка плюс». Суть методу полягає у визначенні кредитної ставки як суми базової ставки і кредитного спреду. За базову можна узяти ставку пропозиції міжбанківського регіонального ринку; ставку першокласного позичальника; ставки міжнародних ринків (LIBOR, FIBOR та ін), інші ставки, які є загальноприйнятими на конкретних ринках. Кредитний спред включає премію за ризик невиконання зобов'язань клієнтом та премію за строк видачі кредиту, що відображає ризик тривалості періоду кредитування. Розмір кредитного спреду диференційований залежно від категорії клієнта та його кредитоспроможності. Інтернаціоналізація банківської справи сприяв зростанню популярності LIBOR, яка стала загальноприйнятою базовою ставкою для більшості як міжнародних так і національних ринків. Завдяки цьому клієнти можуть порівнювати умови кредитування на різних ринках. Крім того, ставка LIBOR нижче прайм-ставки в середньому на 0,75 - 1% і є найнижчою кредитною ставкою. Перевагами методу є простота, необов'язковість точного обліку витрат за кожним кредитом, зручність застосування в умовах встановлення плаваючих ставок за кредитом, врахування впливу конкуренції.
Метод «надбавки». Метод «надбавки» полягає у визначенні кредитної ставки як суми відсоткових витрат залучення коштів на грошовому ринку та надбавки. Надбавка включає премію за кредитний ризик і прибуток банку. В основному такий метод ціноутворення використовується для видачі кредитів великим фірмам на короткі терміни (до 30 днів).
Метод «аналізу дохідності клієнта». Метод «аналізу дохідності клієнта» базується на обліку всіх взаємин з конкретним клієнтом. Оцінюючи всі складові дохідності, особливу увагу приділяють розрахунку прибутковості тих видів операцій, які здійснюються клієнтом у цьому банку. Такий метод потребує точного обліку всіх доходів і витрат, пов'язаних з кожним клієнтом, і застосовується насамперед для кредитування великих компаній, що мають постійні і різноманітні зв'язки з банком. Визначення ціни кредиту за таким методом має на меті зниження кредитної ставки нижче загальноприйнятого рівня для залучення найбільш вигідних клієнтів. Метод прибутковості клієнта має певні недоліки: складність, громіздкість, необхідність розробки детальної звітності за доходами і витратами з обслуговування кожного клієнта. Часто аналіз дохідності включає консолідовані дані не тільки самого позичальника, а також і його дочірніх компаній, найбільших акціонерів та вищого керівництва. З розширенням спектру запропонованих банком послуг метод дедалі ускладнюється і вимагає застосування автоматизованих систем обліку та аналізу. Але такий підхід до управління кредитними ставками може бути корисний для виявлення найприбутковіших клієнтів і видів банківських послуг і операцій.
Головна мета процесу управління кредитним портфелем банку полягає в забезпеченні максимальної прибутковості допустимого рівня ризику. Рівень прибутковості кредитного портфеля залежить від структури й обсягу портфеля, а також від рівня процентних ставок за кредитами. На формування структури кредитного портфеля банку істотно впливає специфіка сектора фінансового та інших ринків, що обслуговуються даним банком. Для спеціалізованих банків структура кредитного портфеля концентрується в певних галузях економіки. Для іпотечних банків характерним є довгострокове кредитування. У структурі кредитного портфеля ощадних банків переважають споживчі кредити та позики фізичним особам. На поточному етапі розвитку банківської системи головне завдання полягає в пошуку реальних шляхів мінімізації ризиків та отримання достатніх прибутків для збереження коштів вкладників і підтримання життєдіяльності банку. Успішне вирішення цієї складної проблеми потребує використання багатьох методів, прийомів, способів, систем та розробки нових підходів до управління комерційним банком.
Методи управління кредитним ризиком поділяються на дві групи (рис.1.4.) [27, с.87]. Особливістю цих методів (див. рис. 1.4.) Є необхідність їх послідовного застосування, оскільки вони являють собою етапи процесу кредитування. Розглянемо зміст поданих на рис. методів управління ризиком у комерційному банку докладніше.

На рівні окремої позики
Аналіз
Структурування
Документування

Створення резервів

Лімітування

Диверсифікація

На рівні кредитного портфеля
Контроль
Позичальника

Кредиту

Концентрація
Методи управління кредитним ризиком


Рис.1.4 Класифікація методів управління кредитним ризиком
Метод диверсифікації. Даний метод полягає у розподілі кредитного портфеля серед широкого кола позичальників, які відрізняються один від одного як за характеристиками (розмір капіталу, форма власності), так і за умовами діяльності (сфера економіки, географічний регіон).
Буває галузева, географічна і портфельна диверсифікація.
Галузева диверсифікація - розподіл кредитів між клієнтами, що здійснюють свою діяльність в різних галузях економіки. Вищий ефект досягається в разі вибору позичальників, які працюють у галузях з протилежними фазами коливань ділового циклу. Якщо в одній галузі підйом, а в іншій - спад, то зниження доходів від одних клієнтів компенсується підвищення доходів від інших.
Географічна диверсифікація полягає в розподілі кредитних ресурсів між клієнтами різних регіонів з різним рівнем економіки. Вона можлива тільки для великих банків з безліччю філій і відділень на різних територіях.
Портфельна диверсифікація - розосередження кредитів між різними категоріями позичальників - великими і середніми компаніями, підприємствами малого бізнесу, фізичними особами, державними та громадськими організаціями, домашніми господарствами тощо Кредити в сфері малого бізнесу, хоти і приносять вищий рівень доходу, часто супроводжуються підвищеним рівнем ризику . Для великих компаній ризик невеликий, але і дохід теж. Невеликі провінційні банки не можуть широко використовувати метод портфельної диверсифікації, що призводить до підвищення ризику їх кредитних портфелів. Такі портфелі характеризуються вищим рівнем дохідності порівняно із середніми та великими банками.
Метод концентрації. Концентрація кредитного портфеля означає зосередження кредитних операцій банку в певній сфері або групі взаємопов'язаних галузей, на географічній території, або кредитування певної категорії клієнтів.
Часто банки концентрують свої кредитні портфелі на найпопулярніших секторах економіки, таких як енергетика, нафтова і газова промисловість, інвестування нерухомості. Досвід показує, що саме надмірна концентрація кредитного портфеля стала причиною погіршення фінансового становища і банкрутства ряду банків у розвинених країнах у 70-80 роках.
Встановлення лімітів. Лімітування як метод управління кредитним ризиком полягає у встановленні максимально допустимих розмірів видаваних позик, що дозволяє обмежити ризик. Завдяки лімітуванню банкам вдається уникнути критичних втрат внаслідок необдуманої концентрації, а також диверсифікувати кредитний портфель і забезпечити стабільний прибуток. Ліміти виражаються як в абсолютних величинах прикордонних (сума кредиту у грошовому вираженні), так і у відносних показниках (коефіцієнти, індекси, нормативи).
Перш ніж визначати ліміти кредитування, потрібно ідентифікувати основні сфери та фактори ризику. Для різних банків, окремих країн і регіонів ключові сфери ризику відрізнятимуться.
Резервування. Створення резервів для компенсації втрат за кредитними операціями комерційних банків полягає в акумуляції частини коштів на спеціальному рахунку для компенсації неповернених кредитів. Формування резервів - один з методів зниження ризику на рівні банку. У той же час резерви за кредитними операціями підвищують надійність і стабільність банківської системи в цілому.
Процес формування резерву починається з оцінки якості кредитного портфеля банку - класифікації кредитів та визначенні розміру спеціального резерву. Потім треба визначити джерела формування резерву. Згідно з міжнародними стандартами резерв прийнято формувати за рахунок прибутку після оподаткування, але при цьому виникає загроза, що банки намагаючись уникнути виплати податків до бюджету, свідомо знижують якість кредитного портфеля і завищують відрахування в резерв.
Крім спеціально резерву банки створюють загальний резерв, джерелом формування якого є чистий прибуток. Створення та використання загального резерву регулюється чинним законодавством кожної країни. В основному кошти загального резерву йдуть на покриття витрат, що виникли з вини банку (на компенсацію судових витрат, на покриття втрат у повному обсязі, якщо коштів спеціального резерву для цього недостатньо).

2. Методика аналізу кредитного портфеля комерційного банку
Як визначено раніше, обсяг і структура кредитного портфеля комерційного банку визначаються різними факторами, тому в аналізі кредитного портфеля комерційного банку об'єктами пильної уваги виступають (рис.1.5.) [31, с.140].
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Об'єкти аналізу формування обсягу і структури кредитного портфеля комерційного банку
Офіційна кредитна політика банку
Правила регулювання банківської діяльності
Величина капіталу банку
Досвід і кваліфікація менеджерів
Рівень прибутковості і ризику за різними напрямками розміщення коштів

Рис. 1.5 Об'єкти аналізу формування обсягу і структури кредитного портфеля комерційного банку
Здійснюючи кредитні операції, банк прагне не тільки до їх об'ємному зростанню, але і до підвищення якості кредитного портфеля. Таким чином, для ефективного управління кредитним портфелем необхідний його аналіз за різними кількісними та якісними характеристиками як в цілому по банку, так і по його структурних підрозділах.
Кількісний аналіз передбачає вивчення складу і структури кредитного портфеля банку в динаміці (за ряд років, на квартальні дати звітного року) по ряду кількісних економічних критеріїв, до яких відносять (рис.1.6.) [36, с.92].
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Кількісний аналіз складу і структури кредитного портфеля комерційного банку
обсяг і структуру кредитних вкладень за видами
структура кредитних вкладень за групами кредитоотримувачів
терміни кредитів
своєчасність погашення наданих кредитів
ціна кредитування (рівень процентних ставок)
галузева приналежність
кредитування за видами валют

Рис. 1.6 Кількісні економічні критерії оцінки кредитного портфеля комерційного банку
Аналіз, проведений по вищеперелічених критеріям оцінки, дозволяє виявити кращі сфери кредитних вкладень, тенденції розвитку, в тому числі щодо повернення кредитів та їх прибутковості. Велике значення має зіставлення фактичних залишків заборгованості з прогнозованими, з встановленими лімітами кредитування, «кредитними стелями» («кредитні стелі» - це верхні межі загальної суми кредитів або їх приросту, що встановлюються для банків іноді в індивідуальному порядку, або ліміт суми або кількості кредитів, видаються одному клієнту) і т.д.
За кількісним аналізом слід аналіз якості кредитного портфеля. Під "якістю" кредитного портфеля будемо розуміти комплексне поняття, що характеризує ефективність формування кредитного портфеля комерційного банку з точки зору прибутковості, ступеня кредитного ризику (який, у свою чергу, залежить від фінансового становища позичальника, його історії обслуговування боргу та інших факторів), і забезпеченості . Рівень показника якості кредитного портфеля обернено пропорційний рівню кредитного ризику (чим вище якість позики, тим менше ймовірність її неповернення або затримки погашення, і навпаки). Те ж саме відноситься до рівня забезпеченості та дохідності позики. Чим надійніше її забезпечення, і чим більший дохід вона приносить, тим вище якість кредитного портфеля. Банк повинен так сформувати свій актив, щоб у потрібний момент він мав достатню сумою платіжних засобів для погашення зобов'язань. Складність полягає в тому, що більша частина активу звичайно віддана в позику [23, с.106].
Якість кредитного портфеля - одне з найважливіших засад діяльності, фінансової стійкості і надійності комерційного банку. Воно характеризує, насамперед, якість банківського управління, налагодженість взаємовідносин між банком та його клієнтами, банком та іншими фінансово-кредитними інститутами. На основі якісної характеристики кредитного портфеля можна дати оцінку дотримання принципів кредитування і ступеня ризику кредитних операцій, перспектив ліквідності даного банку.
Одним з обов'язкових і найважливіших етапів аналізу кредитної діяльності банку є дослідження, присвячені термінів розміщуються кредитів. Важливість такого аналізу, в першу чергу, обумовлена ​​підтримання ліквідності банку, що є основним критерієм оцінки його спроможності. Дане дослідження ставить за мету виявлення можливостей банку, як в питаннях розміщення довгострокових кредитів, так і в питаннях кредитного ризику (відомо, що чим більш довгостроковий кредит розміщується банком, тим вище рівень ризику його не повернення в результаті можливого дефолту позичальника). Аналіз кредитного портфеля за ступенем терміновості слід проводити за такими найважливішим позиціям [28, с.109]:
- Кредити, надані до запитання і овердрафт;
- Кредити, надані на термін від 1 до 7 днів;
- Кредити, надані на термін від 8 до 30 днів;
- Кредити, надані на термін від 31 до 90 днів;
- Кредити, надані на термін від 91 до 180 днів;
- Кредити, надані на термін від 181 до 1 року;
- Кредити, надані на термін від 1 року до 3 років;
- Кредити, надані на термін понад 3 років.
У процесі аналізу слід вивіть ті статті кредитного портфеля, частка яких максимальна і мінімальна, а також ті статті, зміна обсягу яких у той чи інший бік виявилося найбільшим.
Позитивним фактором є збільшення частки довгострокових кредитів у структурі кредитного портфеля, що свідчить, по - перше, про наявність у банку довгострокової ресурсної бази (що характерно для надійних великих банків, що володіють позитивною репутацією у банківських та клієнтських колах), по - друге, про потенціал банку в задоволенні потреб корпоративних клієнтів різних секторів економіки, основна проблема розвитку яких полягає у відсутності довгострокового інвестиційного ресурсу. Слід зазначити, що в даний час, у структурі кредитного портфеля вітчизняних комерційних банків відбуваються зміни у бік збільшення частки довгострокових кредитних розміщень, до яких відносять кошти, розміщені на строк від 3 років і вище. Зростання в динаміці такого виду кредитних розміщень дозволяє оцінити банк як відповідає потребам ринку, що піднімає його репутацію в клієнтській середовищі, а отже, додає конкурентні переваги [31, с.150].
Особливу увагу в процесі дослідження слід приділити визначенню рівня прибутковості різних видів кредитних продуктів і рівнем їх ризику, що в результаті становить якісну оцінку кредитної діяльності банку. Рівень прибутковості слід аналізувати в динаміці, для можливості визначення тенденцій розвитку кредитної діяльності в даному банку. Для більш докладної оцінки слід розрахувати дохідність кожного з виду розміщених кредитів. У процесі аналізу виявляються також найбільш і найменш прибуткові види кредитів. Обов'язковим є дослідження прибутковості різних статей кредитних розміщень в динаміці. Об'єктивні висновки в даному дослідженні можна отримати тільки при порівнянні розрахованої дохідності з середньою кредитною ставкою, що склалася на регіональному ринку, а також з огляду на ставку рефінансування Національного банку України.
Оцінка кредитного портфеля за рівнем ризику проводиться з використанням чотирьох основних коефіцієнтів, які дозволяють оцінити кредитну діяльність комерційного банку з трьох сторін [35, с.62]:
- З боку рівня ризику самого позичальника, для чого використовують коефіцієнт покриття;
- З боку супроводу кредитної угоди - коефіцієнт прострочених платежів по основному боргу і коефіцієнт неповернення;
- З боку забезпечення повернення кредитів - коефіцієнт забезпечення
- І також з боку забезпечення повернення кредитів - коефіцієнт неповернення основної суми боргу
Розглянемо методику коефіцієнтного аналізу, який може бути застосований в аналізі кредитного портфеля комерційного банку. Методику даного аналізу викладемо за допомогою табл.1.2 [14, с.186].
Таблиця 1.2
Методика коефіцієнтного аналізу кредитного портфеля комерційного банку
№ п / п
Назва показника
Розрахунок
показника
Значення показника,
його тлумачення
1
Коефіцієнт покриття
(Кп) розраховується як відношення резерву (Р) на можливі втрати, створені банком до сукупного кредитного портфеля (КП)
Коефіцієнт показує, яка частка резерву приходиться на одну гривню кредитного портфеля і дозволяє оцінити ризикованість кредитного портфеля комерційного банку. Збільшення цього показника є негативною стороною діяльності банку, тому що свідчить про збільшення ризику.
Для виявлення найбільш ризикованих кредитів, слід розрахувати частку резерву під втрати кожною зі статей кредитного портфеля до загальної величини резерву під можливі втрати.
У даному дослідженні слід розрахувати величину чистого кредитного портфеля, який дозволяє визначити який обсяг розміщених кредитів повернеться банку при найгірших обставинах
2
Коефіцієнт забезпечення (Коб)
(Коб) розраховується як відношення суми забезпечення, прийнятої банком при видачі кредиту, до загальної суми кредитного портфеля
Коефіцієнт Коб показує, яка частка забезпечення повернення кредитів припадає на одну гривню кредитного портфеля. Відповідно до законодавства сума забезпечення повинна перевищувати суму виданого кредиту на величину нарахованих за кредитом відсотків і можливих інших витрат. Коб повинна перевищувати одиницю. Проводити в динаміці.
Даний коефіцієнт дозволяє оцінити наскільки можливі збитки, пов'язані з неповерненнями кредитів, покриті заставами, гарантіями і поручительствами третіх осіб
3
Коефіцієнт прострочений-них платежів (Кпр)
(Кпр)
розраховується як відношення суми простроченого основного боргу до загального обсягу кредитного портфеля (КП)
Коефіцієнт показує, яка частка прострочених платежів по основному боргу припадає на одну гривню кредитного портфеля, а збільшення коефіцієнта в динаміці свідчить про неефективну політику банку в частині супроводу кредитної угоди. Проводиться аналогічно аналізу коефіцієнта покриття аналізується зміна величини коефіцієнта в динаміці, і по кожному виду виданих кредитів.
Коефіцієнт неповернення основної суми боргу (Кн)
(Кн) розраховується як відношення величини заборгованості за сумою основного боргу, списаної з - за неможливості стягнення до сукупного кредитного портфеля.
Збільшення коефіцієнта може відбуватися з двох причин, по - перше, в результаті збільшення безпосередньо обсягу списаної заборгованості за основним боргом на тлі слабко зростаючого якісного кредитного портфеля, що є негативним результатом і в короткостроковій перспективі може призвести до банкрутства банку. По-друге, через зниження обсягу кредитного портфеля при незмінній величині списаної заборгованості, що дозволяє судити про наявність проведених банком заходів щодо поліпшення якості кредитної діяльності
За підсумками дослідження, проведеного за допомогою перерахованих вище коефіцієнтів (див. табл. 1.2.) Можна зробити висновки про сукупний банківському ризик. Зокрема, якщо коефіцієнти покриття, прострочених платежів, неповернення збільшують свої величини в динаміці, а коефіцієнт забезпечення знижується, то робиться висновок про зростання кредитного ризику в процесі ведення банком кредитної діяльності. У разі ж нестійкою динаміки кожного коефіцієнта можна зробити висновок про те, що банк проводить контроль і реалізує різні заходи з підтримання рівня ризику на достатньому для нього рівні.
Аналіз кредитного портфеля комерційного банку в національних умовах може бути також здійснений за допомогою коефіцієнтного аналізу на основі рейтингової американської системи CAMEL. Даний аналіз грунтується на тому, що він будується відразу для декількох однорідних банків. У США порівнянна група банків зазвичай налічує не менше 100 одиниць. При розрахунку всіх показників будують графік, на якому визначають місце кожного показника, що характеризує положення даного банку в загальній сукупності порівнюваних банків у відсотках - процентиль. Національні розробники банківських рейтингів практично ніколи не поділяють українські банки на однорідні групи, а вибудовують їх все підряд, використовуючи як критерій або величину валюти балансу, або розмір капіталу банку [15, с.56].
Звернемо увагу, що різні показники, які використовуються для рейтингової оцінки банку в системі CAMEL, «зважуються» з урахуванням його значимості серед інших показників. Вагові коефіцієнти для кожної групи показників періодично переглядаються. Найбільш «значущими» вважаються показники, що характеризують якість активів, далі ідуть показники прибутковості, достатності капіталу та ліквідності. Після того як для конкретного банку розраховані значення кожного показника і знайдені за графіком відповідні процентилі, підраховують загальну суму балів, на підставі якої визначають місце банку в національному рейтингу. При описі розрахунків всіх коефіцієнтів, що використовуються в системі CAMEL, використані терміни фінансових показників, які розраховують національні банки або які можуть бути легко розраховані за чинним Планом рахунків без додаткової агрегації. Розглянемо у табл. 1.3. систему показників оцінки кредитного портфеля комерційного банку за допомогою рейтингової системи CAMEL [8, с.245].

Таблиця 1.3
Система показників оцінки кредитного портфеля комерційного банку за допомогою рейтингової системи CAMEL
Шифр показника
Розрахунок
показника
Фінансово-економічний сенс показників
1
2
3
Коефіцієнти якості позичкового портфеля
CamA41
Величина кредитів банкам /
Загальний обсяг кредитів
Коефіцієнти характеризують якість позичкового портфеля банку по контрагентах (банки, підприємства та організації, громадяни)
CamA42
Величина кредитів організаціям /
Загальний обсяг кредитів
CamA43
Величина кредитів фізичним особам / Загальний обсяг кредитів
CamA44
Величина прострочених кредитів /
Загальний обсяг кредитів
1
2
3
Коефіцієнт відношення прострочених позичок до капіталу
CamA6
Кредити прострочені /
Власний капітал банку
Непогашені кредити банк повинен покривати за рахунок власних коштів. Коефіцієнт характеризує ступінь критичного стану банку
Коефіцієнт ризикованості позичкового портфеля
CamA7
Резерв під можливі втрати з позик / Загальний обсяг кредитів
Розмір резерву під позики формується залежно від якості кредиту. Показник характеризує якість позичкового портфеля
Аналіз коефіцієнтів, представлених в табл. (Див. табл.) Дозволяє зробити висновок про те, яка кредитна політика банку: агресивна; активна; помірна; слабка; пасивна. За якістю позичкового портфеля можуть бути зроблені висновки про те, що воно: відмінне; добре; задовільний; поганий або поки не гарантує від зростання простроченої заборгованості в найближчому майбутньому. Кредитний рейтинг українських банків наведено у Додатку 2.
Аналіз кредитного портфеля національного комерційного банку повинен бути попередньо аналізом економічних нормативів, що встановлюються НБУ (рис. 1.7.) [16, с.155].
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Економічні нормативи НБУ
мінімальний розмір статутного фонду
достатність капіталу
ліквідність балансу
максимальний розмір ризику на одного позичальника
мінімальний розмір резервів
Мінімальний розмір обов'язкових резервів, що депонуються в НБУ

Рис. 1.7 Аналіз комерційного банку щодо економічних нормативів НБУ
У листопаді 2007 р . НБУ підвищив вимоги до обов'язкових резервів за зовнішніми зобов'язаннями банків. У серпні 2008 р . він знову підвищив норму резервування за новим і старим короткостроковим (до шести місяців) позиками від нерезидентів - на цей раз з 4 до 20%. Восени 2007 р . НБУ мав намір обмежити максимальну ставку за кредитами, які можуть залучати банки на зовнішньому ринку у нерезидентів, величиною, рівної прибутковості євробондів, випущених урядом країни, плюс 2%. Однак цей захід, визнана надто суворою, так і не була прийнята. Однак з початку 2008 р . комерційні банки зобов'язані отримувати від НБУ дозвіл на будь-які запозичення, що здійснюються на зовнішніх ринках капіталу. У лютому 2008 р . НБУ посилив вимоги до мінімального капіталу, зобов'язавши банки при розрахунку показника достатності загального регулятивного капіталу застосовувати 50% зважування по активах, з позитивними розривами терміновості погашення з пасивами. Крім того, у другій половині серпня 2008 р . НБУ прийняв рішення, згідно з яким банки зобов'язані віднімати вартість належних їм некотируваних цінних паперів інших організацій з розрахунку регулятивного капіталу, а резервні вимоги за вкладеннями в такі цінні папери з 14 жовтня 2008 р . збільшуються. Слід також зазначити, що НБУ має намір посилити регулятивні вимоги до стандартів видачі кредитів і зробити процес кредитування більш дисциплінованим. Для цього передбачається підвищити резервні вимоги по роздрібних кредитах, підняти норму резервування на можливі втрати за стандартними позиками з нинішніх 2 до 4% і встановити більш жорсткі вимоги щодо позик, платежі за якими прострочені.
У зв'язку з фінансовою кризою відповідно до Закону «Про мінімізацію впливу світової фінансової кризи на українську економіку», прийнятому 31 жовтня 2008, рекапіталізація комерційних банків України буде здійснюватися за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій. Держава в особі Мінфіну може брати участь у формуванні і збільшенні статутних капіталів банків шляхом придбання їхніх акцій в обмін на державні облігації або за рахунок коштів держбюджету. Україна вже отримала перший транш у розмірі близько 4,5 мільярда доларів з кредиту МВФ, загальна сама якого складає 16,43 мільярда доларів.
У зв'язку з фінансовою кризою зміст економічних нормативів НБУ переглядається, так Нацбанк посилив вимоги до капіталу банків. Про це йдеться в постанові НБУ № 228.Данний документ змінив формулу розрахунку нормативу Н3 діяльності банку. Замість назви «норматив адекватності основного капіталу» він перетворився на «норматив співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів», а мінімальне значення показника виросло з 4% до 9%. Вимога має вступити в силу з 1 березня 2009 р . [41].
Крім того, НБУ посилив вимоги до мінімального капіталу банків, установивши його єдиним для всіх на рівні EUR10 млн. Банки, у яких сьогодні регулятивний капітал становить понад EUR8 млн., повинні наростити його до EUR9 млн. до 1 липня 2009 р . і до EUR10 млн. - до 1 липня 2010 р . Якщо капітал банку сьогодні менший EUR8 млн., то його необхідно збільшити до 2010 р . до EUR7 млн., до 2011 р . - До EUR8, 5 млн. і до 2012 р . - До EUR10 млн. [41].
Таким чином, методика аналізу кредитного портфеля повинні бути попередньо оцінкою комерційного банку з точки зору виконання економічних нормативів НБУ. Потім можна безпосередньо проаналізувати кількісну та якісну складові кредитного портфеля комерційного банку, при цьому особливу увагу в процесі дослідження слід приділити визначенню рівня прибутковості різних видів кредитних продуктів і рівнем їх ризику, для цього слід провести коефіцієнтний аналіз (визначити коефіцієнти покриття, забезпечення, прострочених платежів і коефіцієнт неповернення основної суми боргу).
Кредитний портфель комерційного банку це об'ємне поняття, яке пов'язане з наданням кредитів і позик в комерційному банку. Теорія кредитного портфеля пропонує розглядати не кожну окрему позику, а сукупність усіх кредитів з їх взаємовпливом і взаємозалежністю. Роль управління кредитним портфелем банку в умовах наростання фінансової кризи в національній і світовій економіці зростає, тому що збільшуються ризики неповернення наданих банками кредитів і позик, тому вивченню механізмів управління кредитним портфелем має бути приділена особлива увага.
Аналіз сучасних концепція управління кредитним портфелем комерційного банку показав, що в системі заходів управління кредитним портфелем важливу роль відіграє розробка і проведення кредитної політики комерційного банку. Слідуємо особливо відзначити, що прибутковість і ризик - основні параметри управління кредитним портфелем банку, відповідно методи управління кредитним ризиком поділяються на дві основні групи - це управління ризиком на рівні окремої позики та на рівні кредитного портфеля в цілому.
Методика аналізу кредитного портфеля повинні бути попередньо оцінкою комерційного банку з точки зору виконання економічних нормативів НБУ. В аналізі кредитного портфеля комерційного банку особливу увагу в процесі дослідження слід приділити визначенню рівня прибутковості різних видів кредитних продуктів і рівнем їх ризику, для цього слід провести коефіцієнтний аналіз (визначити коефіцієнти покриття, забезпечення, прострочених платежів і коефіцієнт неповернення основної суми боргу). Аналіз кредитного портфеля може бути проведений за допомогою рейтингової системи CAMEL.

Список використаних джерел
1. «Про банки і банківську діяльність» Закон України від 7 грудня в 2000 р . із змінами від 12 грудня 2008 року N 661-VI / / http:www.liga.net.
2. Про затвердження Спеціального порядку здійснення заходів; Щодо фінансового оздоровлення банків. Постанова Правління Національного банку України від 19 грудня 2008 р. за N 1210/15901 / / http:www.liga.net.
3. Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливе Втрати за кредитними операціямі банків. Постанова НБУ від 01.12.2008 № 406 / / http:www.liga.net.
4. Про встановлення мінімального розміру регулятивного Капіталу банків у гривнях на 2009 рік Постанова НБУ від 4 березня 2009 року N 116 / / http:www.liga.net.
5. Про Додаткові заходи Щодо діяльності банків Постаанова НБУ від 11 жовтня 2008 року N 319 Із змінамі від 10 листопада 2008 року N 40-511/4640-15577 / / http:www.liga.net.
6. Про Необхідність Посилення контролю за дотриманням основних прінціпів кредитування. Лист НБУ від 19.08.2008 № 40-212/3277-11251 / / http:www.liga.net.
7. Щодо Посилення контролю за наданням споживчих кредітів. Лист НБУ від 29.08.2008 № 47-312/2211729 / / http:www.liga.net.
8. Щодо проекту Нової редакції Положення про регулювання Національнім банком України ліквідності банків України Лист НБУ від 27.02.2009 № 14-011/1000 / / http:www.liga.net.
9. Щодо умов (крітеріїв) надання Національнім банком України кредітів рефінансування. Лист від 26.02.2009 № 40-511/1246-2953 / / http:www.liga.net.
10. Алексеєнко М.Д., Герасимович А.М. Аналіз банківської діяльності. - К: КНЕУ. - 2006. - 600 с.
11. Артус М. фінанси .- К: Вид-во Європ. ун-ту. - 2005. - 198 с.
12. Барановський О.І. Розвиток банківської системи України. - К: Ін-т екон. прогнозув. - 2008. - 584 с.
13. Бланк І.А. Управління фінансовими ризиками. Бібліотека Фінансового Менеджера. Випуск 12. - К: Ніка-Центр. - 2006 .- 600 с.
14. Бланк І.А. Фінансовий менеджмент. Навчальний курс (2-е доповнене видання). - К: Ельга-Н (рус) .- 2006 .- 656 с.
15. Васильєва В.В., Васильченко О.Р. Фінансовий ринок. - К: ЦУЛ. 2008. -368 С.
16. Вовчак О. Банківська справа. - К: Новий Світ-2000. - 2008. - 560 с.
17. Денисенко М.П. Кредитування та ризико. - К: професіонал ВД. - 2008. - 480 с.
18. Кириленко О.П. Фінанси. Теорія та вітчізняна практика. - Тернопіль: Астон .- 2002 .- 21 с.
19. Кисельов І. Комерційні банки. Моделі та інформаційні технології в процедурах прийняття рішень. - М: Едіторіал УРСС. - 2002. - 400 с.
20. Кочетков В.М., Омельченко О.В. Основи аналізу діяльності комерційного банку. - К: Видавництво Європейського Університету. - 2003 - 96 с.
21. Кравець В.М., Кравець О.В. Західноєвропейській Банківський менеджмент: становлення І сучасність .- К: Знання-Прес. - 2003. - 470 с.
22. Максютою А.А. Банківський менеджмент-М: Альфа-Прес. - 2005. - 368 с.
23. Мещеряков А.А. Фінансовий менеджмент у банках .- К: ЦУЛ. - 2006. - 208 с.
24. Мігус І.П. Ринок фінансовіх послуг. Методичні рекомендації для складання рейтінгів. - К: Видавництво Європейського Університету .- 2005. -118 З
25. Мочерний С. Банківська система в Україні. - Львів: Тріада Плюс .- 2004. -304 С.
26. Прокопенко І.Ф. Основи банківської справи. К: ЦУЛ. - 2005. - 410 с.
27. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку. Підручник. - К: КНЕУ. -2004. - 468 с.
28. Реверчук С.К. Грошово-банківські системи зарубіжніх країн. - К: Тріада. -2007. -160 С.
29. Сало І.В., Кріклій О.А. Фінансовий менеджмент у банку .- К: Унів.кніга. - 2007. -314 С.
30. Фрост С. Настільна книга банківського аналітика. - К: БалансБізнесБукс. -2006. - 672 с.
31. Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційніх банків. - К: Унів. книга. - 2007. - 523 с.
32. Аванесова І.А. Оцінка кредитної діяльності банку / / Фінанси Україні. - № 6. -2005 .- С.103-109.
33. Банки нового тисячоліття / / Ділове життя. - № 9. - 2003. - С.18-19.
34. Бондаренко Л.О. Побудова системи ризик-менеджменту в комерційному банку / / Право України. -2003. № .9 .- С.85-93.
35. Божко В.П., Шигимага Є.О. Про оцінку структури доходів комерційного банку / / Економіка. Фінанси. Право. - № 10. -2004. - С.23-27.
36. Версаль Н.І. Олексієнко М.М. Кредитні ризики як важлива складова ризиків банківської діяльності / / Фінанси Україні. - № 12. 2002 .- С.86-95.
37. Джулакідзе К.Ю. Аналіз кредитно-інвестиційного портфеля банку / / Фінанси Україні. - № 3. -2005 .- С.107-112.
38. Єрмошенко М.М. Інформціонно-аналітична підтримка аналізу діяльності комерційного банку / / Актуальні проблеми економіки. - № 10. -2006 .- С.59-67.
39. Заруцька О.П. Управління ризиками - головний показник фінансової стійкості вітчизняних банків / / Фінанси Україні. - № 3. -2006 .- С.94-101.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Банк | Контрольна робота
106.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Сучасні концепції і методика аналізу кредитного портфеля комм
Аналіз кредитного портфеля комерційного банку
Методика аналізу прибутковості комерційного банку
Методика аналізу кредитоспроможності позичальників комерційного банку
Управління якістю кредитного портфеля банку
Управління вартістю кредитного портфеля банку
Управління вартістю кредитного портфеля банку
Аналіз та класифікація кредитного портфелю комерційного банку
Шляхи збільшення кредитного потенціалу комерційного банку
© Усі права захищені
написати до нас