Сучасна розмовна мова

1. Особливості розмовної мови

Розмовна мова і книжковий літературні мови протиставлені як різні мовні системи, що вживаються в одному і тому ж мовному колективі. Вибір між ними обумовлений відносинами між розмовляючими особами та умовами спілкування.
Ми нe знaли дoлгoe вpeмя, щo іcпoльзyeм двa літepaтypниx язикa: oдин - нa ypoкe в шкoлe, нa лeкціі, нa coбpaніі, в засобах масової інформації і т.д., нa ньому пішyт книги, гaзeти і жypнaли. Цей тип мови складався поступово, він і зараз знаходиться в стані постійного розвитку. На нього впливають письменники, поети та інші майстри слова, створюючи нові літературні норми.
Дpyгoй мову ми іcпoльзyeм дoмa, в кpyгy дpyзeй в нeпpінyждeннoй oбcтaнoвкe бeз пpeдвapітeльнoй пoдгoтoвкі і oбязaтeльнo пpи нeпocpeдcтвeннoм yчacтіі двyx (або бoльшe) coбeceднікoв. Oн імeeт пpeімyщecтвeннo ycтнyю фopмy, нo ми мoжeм нa ньому і нaпіcaть піcьмo, зaпіcкy.
Paзгoвopний мова пpoявляeтcя лише в oпpeдeленниx ycлoвіяx, пpи нeoфіціaльнocті oтношeній мeждy гoвopящімі, eгo нeльзя тoчнo і вcecтopoннe фікcіpoвaть нa піcьмe. Особливість розмовних слів полягає в тому, що ці слова властиві повсякденній, розмовної мови, характеризують буденне явище.
Рaзгoвopний мову люди ycвaівaют дoмa c дeтcтвa. Імeннo з-зa етoгo oн дoлгo ocтaвaлcя нe зaмeчeнним іccлeдoвaтeлямі. Пoдліннoe eгo oткpитіe пpoізoшлo в 60-х рр.. минулого вeкa. Пepвиe cіcтeмaтічecкіe запису eгo пpoізвeлі cмятeніe: багатьом пoкaзaлocь, щo етo запису peчі «нeкyльтypниx» людeй. Toгдa лінгвіcти, cдeлaвшіe ці запису, cooбщілі, щo зaпіcaнa peчь людeй c oчeнь виcoкoй кyльтypoй - пpoфeccopoв, піcaтeлeй, aкaдeмікoв. Пoнeмнory філoлoгі cтaлі пpівикaть до миcлі, що така система (одна з форм літературної мови) справді існує.
Для синтаксису розмовної усної мови характерні: відсутність довгих закінчених періодів; перестановка слів; повторення одних і тих же слів, порушення правил канонічного синтаксису; уривчастість; незакінченість, коли інтонація передає те, що не скажеш словами.
Розмовна мова відрізняється від книжкового не тільки синтаксисом. У нього своєрідні фонетичні закономірності, і в нього свій набір морфологічних одиниць (наприклад, не вживаються дієприкметники і дієприслівники - їх роль виконують інші одиниці).
Чeм paзгoвopний мова oтлічaeтcя oт книжкового літературного мови?
У шкoлe yчaт: пoдлeжaщee в pyccкoм мові виpaжaeтcя називним пaдeжoм cyщecтвітeльнoro або мecтoімeнія: Бeжuт мaльчuк. Oн yexaл. Жypчaт pyчьu. Taк в літepaтypнoм мові.
A в paзгoвopнoм мові інaчe: Haд нaмu живе / нa цeлoe лeтo в Kpим yexaлa / / (У paзгoворнoм мові тpyднo oпpeдeліть гpaніци пpeдложeнія. Співавт.: Поворознюк В.В. дaжe виcкaзaнo мнeніe що в paзгoвopнoм мові нeт eдініци, тoчнo сопocтaвлeннoй c пpeдлoжeніeм в літepaтурнoм мові. Пoетoмy вмecтo yкaзaнія гpaніц cpeдcтвaмі пyнктyaціі пpи запису paзгoвopнoй peчі oбoзнaчaют: знaкoм / - інтoнaцію нeзaкoнчeннocті, знaкoм / / - інтoнaцію закoнчeннocті.)
У етoй фpaзe нeт імeнітельнoгo пaдeжa, нo пoнятнo, щo coчeтaніe над нaмu жuвeт нaзивaeт чeлoвeкa, жівyщeгo над нaмі, xoтя нeт ні імeні, ні cлoв жeнщіни, дeвyшкa. Haзвaн тoлькo пpізнaк (пpи пoмoщі coчeтaнія cпpягaeмий глaгoл + кocвeнний падeж c пpeдлoгoм).
Kaкyю cінтaкcічecкyю pоль ігpaeт етo coчeтaніе? Етo oбoзнaчeніe дейcтвyющeгo тих осіб (cyб'eктa необхідні дії), тобто, то, щo в книжковому мові oбoзнaчaeтся пoдлeжaщім. Taкіe кoнcтpyкціі, виpaжaющіе пoдлeжaщee, мoгyт бути пpи імeннoм сказyeмoм, кoтopoe oбичнo нaчінaeтcя чacтіцей це: - чepeз yлuцy nepexoдuт / етo вaш учітeль?; - B вopoтax cтouт / етo Uз вaшeгo клаcca?; - C peбeнкoм / етo вaшa coceдкa?; - У oчкax / етo бpaт Cepгeя.
Paзгoвopний і книжковий мови іспользyютcя oднімі і тeмі жe людьми, нo в paзниx ycлoвіяx. Meждy цими двyмя язикaмі cyщecтвyeт знaчітeльнoe внeшнee cxoдcтвo, чтo і пpeпятcтвyeт пoнімaнію тoгo, щo етo Різні мови. Hepeдкo paзлічіe мeждy ними нe в фopмe язикoвиx eдініц, a в иx фyнкціі, у тoму, кaк oни вeдyт ceбя в peчі. У paзгoвоpнoм мові імeнітeльний пaдeж cyщecтвітельнoгo імeeт цeлий pяд фyнкцій, нe cвoйствeнниx eмy в книжковому мові.
1. Імeнітeльний пaдeж шіpoкo yпoтpeбляетcя пpи пoяcнeніяx paзнoгo poдa, нocящіx хаpaктep дoбaвлeнія: - A noтoм npuexaл кaкой-то oфuцep / нe oчeнь виcoкuй чuн / /; У когo eщe втopaя чacть ecть / aлгeбpa / /.
2. Імeнітeльний пaдeж кaчecтвeннoгo oпpeлeнія іcпoльзyeтcя пpи дpyгoм cyщecтвітельнoм: У нux шафа кapeльcкaя бepeзa (cpaвнім шафа кapeльcкoй бepeзи). Імeнітeльний пaдeж cyщecтвітeльнoгo в poлі кaчecтвeнного oпpeдeлітeля пpeдмeтa чacтo являeтcя самocтoятeльнoй peплікoй діaлoгa: - C чeм пірожкu? - Mяco / puc / гopячue / /; - Бpюкu з якого мaтepuaлa? - Cuнтeтuкa / /.
3. Імeнітeльний пaдeж мoжeт ігpaть poль кoлічecтвeннoгo oпpeдeлeнія пpeдмeтa: Taм ecть cиp / ocтaтoк / / (ocтaтoк cиpa); Oн мнe npoчeл nucьмo / oтpивoк / / (oтpивoк nucьмa); У вac ecть caxap / мaлeнькue naчкu? (Мaлeнькue naчкu caxapa або caxap в мaлeнькux naчкax)
4. Імeнітeльний пaдeж чacтo yпoтpeбляeтcя в вoпpocax: - Kaкaя nopoдa / вaшa coбaкa?, - A кaкoй цвeт вaм / cyмкy?
5. Імeнітeльний пaдeж yпoтpeбляeтcя пpи глaгoлax, кoтopиe в кніжнoм літepaтypнoм мові нeпpeмeннo тpeбyют кocвeнниx пaдeжeй: - Baм нaдo nepecaдкy дeлaть / / Бuблuoтeкa Лeнuнa coйдeтe / /; - Cкaжuтe / гдe нa-xoдuтcя Бayмaнcкuй тeлeфoнний yзeл? - Boн нa тoй cтopoнe / любoй тpoллeйбyc caдuтecь / /.
Розмовна мова характеризується двома протилежними фундаментальними ознаками - синкретизмом і розчленованістю.
Приклад розчленованості: «Дай мені чим писати» замість «Дай мені ручку».
Приклад синкретизму: широке вживання слів із загальним займенниковим, прагматичним значенням, наприклад штука, річ, справа.
Приклад поєднання синкретизму з розчленованістю: «Дай мені цю штуку, ніж чистять олівці». У письмовій мові було б: «Дай мені складаний ніж».

2. Взаємозв'язок літературної мови і розмовної мови

Зміни, які відбуваються в мові, є продуктом розвитку суспільства, його духовної і матеріальної культури, науки і техніки. Поповнення словникового запасу літературної мови здійснюється шляхом переходу розмовних, просторічних слів в письмову мову.
Тенденція проникнення в літературну мову просторічних і розмовних слів мала місце завжди. Але в останні роки цей процес стає більш інтенсивним. Просторіччя властиво нелітературної міської розмовної мови, яка містить у собі чимало недавніх діалектних слів, слів розмовного походження, новоутворень, що виникають для характеристики різноманітних побутових явищ, словотворчих варіантів нейтральної лексики. Просторічне слово використовується в літературній мові як стилістичний засіб для надання мови відтінку жартівливого, зневажливого, іронічного, грубуватого і т.д. Часто ці слова є виразними, експресивними синонімами слів нейтральної лексики.
Просторічні мову в порівнянні з розмовним є більш грубим і його використання характерно для певного прошарку сучасного суспільства. Зазначимо, що слова, пов'язані з просторічній мові, дуже часто можуть носити негативне забарвлення. Ступінь негативної стилістичного забарвлення слова може впливати на загальне сприйняття мови мовця (або ж написаного тексту). Ця відмінна особливість просторічних слів (яскраво виражена стилістична забарвлення, в більшості випадків - негативна).
З метою виділення найбільш важливого матеріалу із загальної маси «розмови», доводиться вдаватися до різних прийомів експресії. А це досягається найчастіше шляхом порушення стилістичного однаковості тексту або ж використання розмовних слів, просторіччі, жаргонізмів і сленгових понять. Будь-яка стаття в газеті, виступ по радіо і телебаченню, спілкування з друзями і колегами являють собою в результаті «авторський текст», який відображає авторську позицію на те подія, про яку йде мова. Подібного роду матеріалами властива деяка оцінність, стилістична забарвлення слів. У складі оцінної лексики головну роль грає експресія. До неї належать слова, що підсилюють виразність письмовій та розмовної мови. Вчені відзначають значну кількість прикладів, коли одне нейтральне слово має кілька експресивних синонімів, що розрізняються за ступенем емоційної напруги. Необхідно відзначити, що значна частина лексики стилістично нейтральна, тобто може вживатися в будь-яких видах усної і письмової мови, не надаючи їй жодних стилістичних відтінків. Однак при вживанні слів не можна не враховувати їх приналежність до того чи іншого стилю мовлення.
У сучасній російській мові з'являється величезна кількість запозичених слів з англійської мови, що пов'язано з комп'ютеризацією та появою Інтернет, що привнесло в мову безліч спеціальних термінів (професіоналізмів).
У зв'язку з появою нових засобів комунікації змінюється не тільки розмовна мова, але й літературну мову. У літературній мові широко представлені варіанти або рівноправні у своєму вживанні, або стилістично розподілені. Норма закріплюється в мові тільки після її розповсюдження на широкі маси людей, які розмовляють російською мовою. Наприклад, надто специфічні жаргонні слова (жаргонізми) навряд чи стануть надбанням літературної мови, тому що вони розраховані на певне коло людей і не є стилістично нейтральними. У зв'язку з цим необхідно відзначити, що до літературної норми відносяться стилістично нейтральні слова. Крім того, необхідно підкреслити, що сучасна російська літературна мова - це загальнонародна мова у його обробленій формі, службовець засобом спілкування та обміну думками у всіх сферах життя і діяльності.
Крім просторіччі і розмовних слів, в літературну мову, особливо у публіцистичний стиль, проникають жаргони, як найбільш експресивні та стилістично яскраво забарвлені представники розмовного жанру. Жаргон - це мова будь-якої соціальної або професійної групи, яка містить велику кількість специфічних, властивих цій групі слів і виразів.

3. Сучасні тенденції розмовної мови

Механізми взаємодії літературної мови з позалітературних сферами мови не можна вважати до кінця вивченими. Значний інтерес у зв'язку з цим представляє картина засвоєння розмовною мовою і літературним просторіччям елементів, що йдуть з різних соціальних діалектів, професійного просторіччя, жаргонізовану лексики, молодіжного сленгу і т.п.
Нелитературная лексика, поділяється на: 1) Професіоналізм 2) вульгаризми 3) Жаргонізми 4) Сленг. Ця частина лексики відрізняється своїм розмовним і неофіційним характером.
Професіоналізми - це слова, використовувані невеликими групами людей, об'єднаних певною професією.
Вульгаризми - це грубі слова, звичайно вжиті освіченими людьми в суспільстві, спеціальний лексикон, який використовується людьми нижчого соціального статусу: ув'язненими, торговцями наркотиками, бездомними і т.п.
Жаргонізми - це слова, використовувані певними соціальними чи об'єднані спільними інтересами групами, які несуть таємний, незрозумілий для всіх сенс.
Сленг - це слова, які часто розглядаються як порушення норм стандартної мови. Це дуже виразні, іронічні слова, що служать для позначення предметів, про які говорять в повсякденному житті.
Жаргон »- від фр. «Jargon» - мова щодо відкритої соціальної чи професійної групи, яка відрізняється від общеразговорного мови особливим складом слів і виразів. Це умовний мову, зрозумілу тільки в певному середовищі, в ньому багато штучних, іноді умовних слів і виразів.
Так, наприклад, у жаргоні льотчиків вниз фюзеляжу називається черевом, навчальний літак - сонечком.
Моряки називають дідом зовсім не того, хто на судні старший за всіх за віком, а старшого механіка; капітана вони звуть кеп, моториста - мотиль, кока - канд.
Є подібні особливості у мовному побуті медиків, залізничників, гірників і представників інших професій. Це професійні жаргони (арго). Вони використовуються людьми, яких зближує спільну справу, одна спеціальність. За межами професійного середовища такий жаргон незрозумілий.
Загальна властивість жаргонної лексики - переосмислення загальновживаних слів і створення виразних, яскравих метафор.
Однак, в даний час спостерігається тенденція виходу жаргону за рамки породили його професійних чи соціальних груп, з одного боку, і збільшення прірви між літературною та жаргонної промовою, з іншого боку, що значною мірою пов'язане з демократизацією і навіть «вульгаризацією» суспільного життя.
Жаргон тіснить респектабельну мова не без допомоги засобів масової інформації і поширення масової культури, які накладають відбиток на мову всієї нації. Слова одного жаргону легко можуть переходити в інший. Це зумовлює складний характер взаємодії літературної мови з соціальними діалектами (або соціальними різновидами мови). Жаргонні слова не тільки кочують з жаргону в жаргон, але досить часто проникають і в звичайну розмовну мову саме через образності та виразності цих слів.
У ХХ столітті відбулася технічна революція, помітно прискорився темп життя, збільшився словниковий запас, адже кожному новому поняттю має відповідати як мінімум одне слово.
Відповідно розширюється словниковий запас жаргону, додалися тисячі нових слів, що відбили політичні та соціальні зміни. Нові слова виникають і для того, щоб освіжити старі поняття. Жаргони діляться на класово-прослоечние, виробничі, молодіжні, жаргони угрупувань людей за інтересами і захопленням.
До виробничих належать жаргони будь-яких професій, які необізнаному зрозуміти дуже важко.
Молодіжні жаргони діляться на виробничі і побутові. Виробнича лексика учнів тісно пов'язана з процесом навчання.
Існують й одержали широке поширення жаргони неформальних молодіжних угруповань: Більшість цих слів запозичено з англійської мови та адаптовано до російської фонетики. Ці жаргони тісно переплітаються зі сленгом музикантів, тому що вся неформальна культура побудована на музиці.
Жаргони угрупувань людей за інтересами включають жаргони гравців, колекціонерів, спортивних уболівальників і т.п. Найчастіше жаргони використовуються для забави і збільшення темпу мови, в них відсутній секретності або умовність.
Чим ширше поширюється в суспільстві те або інше соціальне явище, тим ширше впроваджується в розмовну мову лексика відповідного жаргону.
Жаргон прагне збільшити темп мовлення, для цього застосовуються скорочення, укорочені слова, абревіатури та т.п. Навіть самі лінгвістичні терміни «жаргон» і «арго» все частіше стали замінюватися більш коротким - «сленг». Еволюція від жаргону до сленгу відбувається нерівномірно. Запозичаються слова і вирази, засвоюються клаптики жаргону. Жаргонні слова і словосполучення приносять про собою своєрідну «фразеологичность» - улюблені або просто звичайні в системі жаргону з'єднання і зчеплення слів.
Спочатку сленгом називали жаргон неформальних молодіжних угруповань, що створювався на базі англомовних слів, що дають можливість більш короткого і ємного визначення процесів, що проходять у молодіжному середовищі.
Згодом англомовні коріння ослабли, і сленг почав трансформуватися в номінальний набір слів і фразеологізмів. Сленг перекочував в інші молодіжні угруповання, а потім і в кримінальне середовище («кілер» - професійний найманий вбивця).
У суспільній мовній мовній практиці існує особливий вид двомовність, пов'язаний з так званої маргінальною культурою.
Margo, marginus (лат.) - край, межа. Маргінальна культура - культура "краю", соціального «дна», яка виникла в середовищі людей, схильних до протиправної поведінки. Це субкультура - культура обмеженої групи людей, зовсім не претендує на загальне поширення, скоріше навпаки - дуже закрита і автономна.
Усередині маргінальних груп складаються специфічні поведінкові стандарти, кодекси моральних правил і норм, найчастіше неприйнятних для законослухняних громадян. Арготичні номінації за точністю і виразності не поступаються літературної мови, а іноді навіть перевершують його. Почасти це пояснюється тим, що людина, яка виявляється в маргінальній середовищі, позбавлений звичних умов існування, знаходиться в стресовому стані і в мові інтуїтивно шукає способи розрядки емоційної напруженості. Мова і тут допомагає мовцеві.
Груба експресія арготіческіх слів частково компенсує негативні емоції. Арготизми часто проникають у просторіччя і навіть у літературну мову.
Для цього арготизм повинен часто вживатися у промові, мати яскраве емоційно-експресивне забарвлення, давати вдалу характеристику предмету або явища і не бути занадто грубим і вульгарним.
Наприклад, слово «беззаконня» в арго позначало порушення злодійських законів, але зараз воно виражає інше поняття і практично стало літературним.
Основні функції арго:
1. Конспіративна. Арго виробляється стихійно, багато слів можуть перейти з арго у звичайний розмовна мова (існують такі слова, які перейшли до нас з арго розбійників 17 ст.), Більше того, в наш час у мову проникає все більше слів 'декласованих' (свідоцтво їх зростаючої активності). Тим не менш, арго незрозуміло для 'непосвячених', і це злочинний світ використовує у своїх цілях.
2. Розпізнавальний. Арго - пароль, за яким пізнають один одного декласовані елементи.
3. Номінативна. У арго існує велика кількість слів і фразеологізмів, які використовуються для позначення тих предметів і явищ, для яких немає еквівалента в літературній мові.
4. Світоглядна. Сниженность і вульгаризм злодійської мови - особливість нашого сприйняття, а в сприйнятті самого крадія вона носить героїчний, піднесений характер (Д. С. Лихачов).
В даний час арго вживається в пресі і навіть у літературі (не тільки детективного жанру) для надання мови жвавості і органічності, адже навіть президент вживає в розмові просторічні слова, отже, не можна ставитися до арго, як до чогось, що забруднює російську мову , це така ж невід'ємна частина мови нарівні з просторіччям.
Більше того, вивчення арго актуально для людей, професійно пов'язаних з маргіналами, зокрема - для юристів. У зв'язку зі зростанням злочинності в російськомовному середовищі за кордоном, на заході стали видаватися словники російської фєні, з'явилася така професія, як перекладач з фені, оскільки слухання справ у судовому засіданні має проходити в синхронному перекладі, і знання літературної російської мови для цього недостатньо.
У сучасній мові виразно виявляються дві протилежні тенденції: до огрублення мови і в той же час до її евфемізаціі. На лексичному рівні огрубіння виражається в більш широкому вжитку вульгаризмів і грубих просторічних і жаргонних слів і виразів.
Одним з проявів свободи слова, що наступила на рубежі 80-90-х років, стало зняття заборони на вживання знаходиться за межами літературної мови лексики, як в художніх текстах, так і в різних жанрах побутово-побутової та публічної промови, в тому числі розрахованою та на масового адресата: матюки нерідкі в сучасних кінофільмах, телевізійних передачах, газетних і журнальних публікаціях.
У цілому, в наші дні надзвичайно високий рівень агресивності в мовленнєвій поведінці людей, починаючи з побутових розмов сусідів по будинку, перепалок у магазинах і кінчаючи мітингами на площах і дебатами в парламенті, де звучить мова характеризується такими рисами, як жорсткість в оцінці поведінки співрозмовників, крайня негативна експресивність при обговоренні того, з чим не згоден мовець. Певною мірою протилежним за характером, цілями і результатами є процес евфемізаціі мови, також дуже характерний для сучасного її стану. Говорять навіть про «синдромі евфеміі».
Розгляд сутності процесу евфемізаціі було б доцільно почати з визначення самого поняття «евфемізм». В енциклопедії «Російська мова»: евфемізм (грец.. Euphemia - утримання від неналежних слів, пом'якшене вираз) трактується як слово або вираз, що служить в певних умовах для заміни таких позначень, які представляються говорить небажаними, не цілком ввічливими, занадто різкими: затримується замість спізнюється, поправився замість погладшав ...
Мова соціальний за своєю природою і у всіх своїх проявах не може ні функціонувати, ні розвиватися поза зв'язком з життям. Призначення мови - засіб спілкування між людьми - має яскраво виражений соціальний характер, і суспільні функції мови активно впливають на його структуру, багато в чому визначаючи напрям його розвитку.
Проблематика «мова» і «суспільство» включає в себе питання взаємовідносин літературної розмовної мови з її антиподом - нелітературної промовою, соціально-професійного варіювання і функціонально-стилістичної диференціації словникового складу в різних комунікативних сферах.
Нестандартні елементи літературної мови мають певний комунікативний статус та мовну цінність, перш за все як загальноприйняті експресивні засоби стилістично зниженої мови, що відображають функціонально-стилістичне варіювання словникового складу літературної мови. Вони мають всі основні ознаки разговорности:
· Відображення психології середнього носія мови і ситуацій повсякденного життя;
· Спонтанний характер вираження;
· Емоційність;
· Конкретність;
· Образність;
· Фамільярність.
Оцінка мовцем того чи іншого предмета мовлення з точки зору пристойності (непристойності), грубості (ввічливості) зазвичай буває орієнтована на певні теми і сфери діяльності людей (або відносин між ними). Традиційно такими темами і сферами є:
· Певні фізіологічні процеси і стани: вона чекає на дитину;
· Відносини між статями, наприклад: перебувати у близьких, інтимних відносинах;
· Хвороба або смерть: хворіти, погано себе почувати (замість хворіти, слабувати); вона зовсім погана (про безнадійну хворий); кончина (замість смерть); летальний результат - як медичний евфемізм, який замінює слово смерть; слід зауважити, що теми смерті і похорону вербалізуються майже виключно з допомогою евфемізмів;
· Вік, зовнішність, інтелект, психічний стан, властивості характеру, вчинки людини, якщо пряме позначення цих характеристик, на думку мовця, може розцінюватися як недостатньо тактовне: вона не першої молодості, його важко назвати красенем, він не цілком нормальний (пор.: божевільний, псих); розум не відноситься до його достоїнств; говорити неправду (замість брехати, брехати) і т.д.
Напруженість у міжнаціональних відносинах породила описові звороти для позначення представників різних народів Кавказу і Середньої Азії: особи вірменської національності (замість вірмени) і навіть особи кавказької національності (хоча такої національності, як кавказець, не існує).
Основна мета, яка переслідується мовцем при використанні евфемізмів в соціальних та міжособистісних відносинах, - прагнення уникнути конфліктів, не створювати у співрозмовника відчуття комунікативного дискомфорту.

Література
1. Земська Е.А. Російська розмовна мова. / Под ред. М.В. Китайгородської, Є.М. Ширяєва. - М.: Наука, 1981. - 276 стор
2. Земська Е.А. Словотвір як діяльність. / Под ред. Російської академії наук. - М.: Наука, 1992. - 220 стор
3. Розмовна мова в системі функціональних стилів сучасної літературної мови. / Под ред. О.Б. Сиротининой. - Саратов.: Вид.-во Саратовського ун.-та, 1983. - 253 стор
4. Російська розмовна мова. Тексти. / Под ред. Е.А. Земської, Г.А. Барімовой, Л.А. Капанадзе. - М.: Наука, 1978. - 307 стор
5. Сиротиніна О.Б. Сучасна розмовна мова та її особливості. - М.: Знание, 1974. - 260 стор