Суттєвість в аудиті та аудиторський ризик

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ЗМІСТ
1.
ВСТУП
2.
ЦІЛІ І ЗАВДАННЯ АУДИТУ
3.
ПРИНЦИПИ АУДИТУ
4.
Суттєвість в аудиті
4.1.
АУДИТ - ДІЯЛЬНІСТЬ, заснованою на ризику
4.2.
ПОНЯТТЯ рівня суттєвості
4.3.
ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК РІВНЯ суттєвості та аудиторського ризику
5.
ВИСНОВОК
6.
ДОДАТОК № 1. Взаємозв'язок між компонентами АУДИТОРСЬКОГО РИЗИКУ
7.
ДОДАТОК № 2. РЕКОМЕНДОВАНА СИСТЕМА БАЗОВИХ ПОКАЗНИКІВ І ПОРЯДОК перебування рівня суттєвості
8.
ДОДАТОК № 3. УМОВНІ ЧИСЛОВІ ПРИКЛАДИ ПРАКТИЧНОГО ВИЗНАЧЕННЯ
ЄДИНОГО ПОКАЗНИКА рівня суттєвості
9.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП
Відповідно до Федерального закону "Про аудиторську діяльність" (ст.1) аудиторська діяльність, аудит - це підприємницька діяльність по незалежній перевірці бухгалтерського обліку та фінансової (бухгалтерської) звітності організацій і індивідуальних підприємців. Крім того, аудиторські організації та індивідуальні аудитори можуть надавати супутні аудиту послуги.
Загальна класифікація аудиторської діяльності представлена ​​на рис ..
Малюнок 1.
┌ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐
Аудиторська діяльність
└ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘
┌ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ┐
┌ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐ ┌ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐
│ Обов'язковий аудит │ │ Супутні аудиту послуги │
└ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘ └ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘
│ ┌ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐
┌ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐ ├ ─ ─ ┤ Консультування
│ Ведення, постановка, │ │ └ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘
│ відновлення бухгалтерського ├ ─ ─ ─ ┤ ┌ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐
│ обліку, складання звітності │ │ │ Аналіз господарської │
└ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘ │ │ діяльності, оцінка
├ ─ ─ ┤ активів і пасивів, │
┌ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐ │ │ комп'ютеризація, │
│ Внутрішній аудит, ініціативний │ │ │ аудиторські наукові │
аудит, аудит за спеціальним ├ ─ ─ ─ ┤ │ дослідження, навчання
аудиторським завданням │ │ └ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘
└ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘ │ ┌ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐
└ ─ ─ ┤ Інші супутні │
│ аудиту послуги │
└ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘

ЦІЛІ І ЗАВДАННЯ АУДИТУ
У п.3 ст.1 Федерального закону "Про аудиторську діяльність" зазначено, що метою аудиту є висловлення думки про достовірність фінансової (бухгалтерської) звітності аудіруемих осіб і відповідності порядку ведення бухгалтерського обліку законодавству Російської Федерації.
У відповідності з цією метою і на підставі п.7 ст.9 Закону: "Аудиторські організації та індивідуальні аудитори відповідно до вимог законодавчих та інших нормативних правових актів Російської Федерації і федеральних правил (стандартів) аудиторської діяльності мають право самостійно вибирати прийоми і методи своєї роботи , за винятком планування і документування аудиту, складання робочої документації аудитора, аудиторського висновку, які здійснюються відповідно до федеральними правилами (стандартами) аудиторської діяльності ". Можна сформулювати такі локальні завдання при проведенні обов'язкового аудиту:
1. Формулювання принципів підготовки плану і програми аудиту.
2. Організація підготовки та складання плану і програми аудиту.
3. Формулювання принципів документування аудиту.
4. Формулювання вимог до форми і змісту робочої документації аудиту.
5. Визначення порядку складання і зберігання робочої документації.
6. Визначення видів, джерел та методів отримання аудиторських доказів.
7. За результатами проведеного аудиту висловити думку про достовірність звітності суб'єкта у формі безумовно позитивного, умовно позитивного чи негативного аудиторського висновку або відмовитися в аудиторському висновку від вираження своєї думки.
8. Інші завдання.
Аудит не підміняє державного контролю достовірності фінансової (бухгалтерської) звітності, здійснюваного відповідно до законодавства Російської Федерації уповноваженими органами державної влади.
Відповідно до Закону "Про аудиторську діяльність" аудиторські організації та підприємці, що здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи (індивідуальні аудитори), можуть надавати супутні аудиту послуги.
Аудиторська організація - це комерційна організація, що здійснює аудиторські перевірки та надає супутні аудиту послуги. Аудиторська організація здійснює свою діяльність з проведення аудиту після отримання ліцензії. Вона може бути створена в будь-якої організаційно - правовій формі, за винятком відкритого акціонерного товариства. При цьому не менше 50% кадрового складу аудиторської організації повинні складати громадяни Російської Федерації, які постійно проживають на території Російської Федерації, а в разі, якщо керівником аудиторської організації є іноземний громадянин, - не менше 75%. У штаті аудиторської організації повинно складатися не менш п'яти аудиторів.
Аудитором є фізична особа, яка відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим уповноваженим федеральним органом, і має кваліфікаційний атестат аудитора. Аудитор має право здійснювати аудиторську діяльність або в якості працівника аудиторської організації або в якості особи, яка притягається аудиторською організацією до роботи на підставі цивільно - правового договору, або в якості індивідуального підприємця, що здійснює свою діяльність без утворення юридичної особи.
У ході аудиторської перевірки встановлюється правильність складання балансу, звіту про прибуток і збитки, достовірність даних пояснювальній записки. При цьому визначається:
- Всі активи і пасиви відображені у звіті;
- Чи всі документи використані у звіті;
- Наскільки фактична методику оцінки майна відхиляється від прийнятої при визначенні облікової політики підприємства.
Звіт про прибуток і збитки аудитор перевіряє для встановлення правильності розрахунку балансової і оподатковуваного прибутку.
Аудитор повинен перевірити:
- Повноту виконання рішень власників підприємства про зміну обсягу статутного капіталу;
- Тотожність даних синтетичного і аналітичного обліку по рахунках активу і пасиву балансу;
- Повноту відображення у звітності дебіторської та кредиторської заборгованостей.
У процесі підготовки аудиторського висновку перевіряються:
- Дотримання прийнятої на підприємстві облікової політики відображення окремих господарських операцій та оцінки майна;
- Правильність віднесення доходів і витрат до звітних періодів;
- Розмежування в обліку поточних витрат на виробництво (витрат обігу) та капітальних вкладень;
- Забезпечення тотожності даних аналітичного обліку оборотам і залишкам по рахунках аналітичного обліку на 1-е число кожного місяця.
Для досягнення основної мети та надання висновку аудитор повинен скласти думку з наступних питань:
1) загальна прийнятність звітності (чи відповідає звітність в цілому всім вимогам, що пред'являються до неї, і чи не містить суперечливої ​​інформації);
2) обгрунтованість (чи існують підстави для включення у звітність зазначених там сум);
3) завершеність (чи включені в звітність всі належні суми, зокрема всі активи і пасиви належать компанії);
4) оцінка (чи всі категорії правильно оцінені і безпомилково підраховані);
5) класифікація (чи є підстави відносити суму на той рахунок, на який вона записана);
6) поділ (віднесені чи операції, що проводяться незадовго до дати складання балансу або безпосередньо після неї, до того періоду, в якому були проведені);
7) акуратність (чи відповідають суми окремих операцій з даними, наведеними в книгах і журналах аналітичного обліку, чи правильно вони підсумовані, чи відповідають підсумкові суми даними, наведеними у Головній книзі);
8) розкриття (чи всі категорії занесені у фінансову звітність і правильно відображені у звітах і додатках до них).
Як я вже зазначила раніше, аудитори (аудиторські фірми) у процесі своєї діяльності вирішують також ряд завдань, пов'язаних з наданням супутніх аудиту послуг.
ПРИНЦИПИ АУДИТУ
Крім визначення мети аудиту важливо встановити і принципи аудиту, які дозволяють дати об'єктивні, реальні і точні відомості про об'єкт аудиту, виявити недоліки у веденні бухгалтерського обліку, складанні звітності, в оподаткуванні, провести аналіз фінансового стану хазяює, і допомогти йому в організації обліку та звітності .
До основних принципів ведення аудиторської діяльності належать: незалежність і об'єктивність при проведенні перевірок; конфіденційність, професіоналізм, компетентність і сумлінність аудитора; використання методів статистики та економічного аналізу, застосування нових інформаційних технологій; вміння приймати раціональні рішення за даними аудиторської перевірки; доброзичливість і лояльність по відношенню до клієнтів; відповідальність аудитора за наслідки його рекомендацій і висновків за результатами аудиторських перевірок; сприяння зростанню авторитету аудиторської професії.
Незалежність аудитора обумовлюється тим, що він не є співробітником державної установи, не підлеглий контрольно - ревізійним органам і не працює під їх контролем, дотримує стандартів професійного аудиторського об'єднання (асоціації), не має на підприємствах ніяких майнових чи особистих інтересів. Об'єктивність забезпечується високою професійною підготовкою аудитора, великим практичним досвідом, знанням новітньої методичної літератури.
Відповідно до ст.12 Закону "Про аудиторську діяльність" незалежність аудиторів, аудиторських організацій і індивідуальних аудиторів формулюється наступним чином.
1. Аудит не може здійснюватися:
1) аудиторами, що є засновниками (учасниками) аудіруемих осіб, їх керівниками, бухгалтерами та іншими особами, що несуть відповідальність за організацію і ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової (бухгалтерської) звітності;
2) аудиторами, що складаються із засновниками (учасниками) аудіруемих осіб, їх посадовими особами, бухгалтерами та іншими особами, що несуть відповідальність за організацію і ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової (бухгалтерської) звітності, в близькій спорідненості (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також брати, сестри, батьки і діти подружжя);
3) аудиторськими організаціями, керівники та інші посадові особи яких є засновниками (учасниками) аудіруемих осіб, їх посадовими особами, бухгалтерами та іншими особами, що несуть відповідальність за організацію і ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової (бухгалтерської) звітності;
4) аудиторськими організаціями, керівники та інші посадові особи яких полягають у близькій спорідненості (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також брати, сестри, батьки і діти подружжя) з засновниками (учасниками) аудіруемих осіб, їх посадовими особами, бухгалтерами та іншими особами, що несуть відповідальність за організацію і ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової (бухгалтерської) звітності;
5) аудиторськими організаціями, стосовно аудіруемих осіб, які є їх засновниками (учасниками), у відношенні аудіруемих осіб, для яких ці аудиторські організації є засновниками (учасниками), стосовно дочірніх організацій, філій і представництв зазначених аудіруемих осіб, а також у відношенні організацій, мають спільних з цією аудиторською організацією засновників (учасників);
6) аудиторськими організаціями та індивідуальними аудиторами, що надавали протягом трьох років, що безпосередньо передували проведення аудиторської перевірки, послуги з відновлення і ведення бухгалтерського обліку, а також зі складання фінансової (бухгалтерської) звітності фізичним та юридичним особам, - щодо цих осіб.
2. Порядок виплати і розмір грошової винагороди аудиторським організаціям і індивідуальним аудиторам за проведення аудиту (в тому числі обов'язкового) та надання супутніх йому послуг визначаються договорами надання аудиторських послуг і не можуть бути поставлені в залежність від виконання будь-яких було вимог аудіруемих осіб про зміст висновків , які можуть бути зроблені в результаті аудиту.
Конфіденційність - найважливіша вимога при здійсненні аудиторської діяльності. Аудитор не повинен надавати будь-яких відомостей ніякому органу про господарську діяльність перевіряється їм. За розголошення таємниць своїх клієнтів він повинний нести відповідальність за законом, а також моральну, а якщо передбачено договором, те і матеріальну відповідальність.
Аудитор повинен володіти необхідною професійною кваліфікацією, піклуватися про підтримку її на належному рівні, дотримувати вимоги нормативних документів. Аудитор не повинний робити клієнтові послуги в тих областях економіки, у яких він не має достатніх професійних знань.
Використання методів статистики й економічний аналіз дозволяє організувати аналіз проведених перевірок на високому науковому рівні, одержати більш об'єктивні і достовірні дані для прийняття рішень.
Застосування нових інформаційних технологій полягає переважно у використанні обчислювальної техніки для організації аудиторської діяльності. Це стосується і проведення перевірки та аналізу звітності, ведення та відновлення обліку.
За результатами перевірки аудитор може зробити необхідні раціональні висновки, що допоможуть клієнтові в організації роботи і веденні бухгалтерського обліку.
Відповідальність аудитора виявляється в тому, що він відповідає за свій висновок про фінансові звіти підприємства. Відповідальність за зміст звітів несе керівництво підприємства.

Суттєвість в аудиті
У даній темі я розгляну питання суттєвості, види аудиторських ризиків, а також взаємозв'язок рівня суттєвості та аудиторського ризику.
Аудит - діяльність, заснована на ризику
Аудит, що базується на ризику, - це такий вид аудита, коли перевірка може вироблятися вибірково, виходячи з умов роботи підприємства, в основному "вузьких місць" (критичних точок) у його роботі. Зосередивши аудиторську роботу в областях, де ризики вище, можна скоротити час, що витрачається на перевірку областей з низьким ризиком.
Підприємницький ризик аудитора полягає в тому, що аудитор може потерпіти невдачу через конфлікт з клієнтом навіть за умови, що подане аудиторський висновок позитивний. Він залежить від наступних факторів:
- Конкурентоспроможності аудитора;
- Недружньою реклами діяльності аудитора;
- Імовірності судових позовів по відношенню до аудитора;
- Фінансового стану клієнта;
- Характеру операцій клієнта;
- Компетентності адміністрації та облікового персоналу клієнта;
- Термінів проведення аудиту і т.д.
Ризик аудитора (аудиторський ризик) означає ймовірність того, що бухгалтерська звітність економічного суб'єкта може містити невиявлені суттєві помилки та / або спотворення після підтвердження її достовірності або що вона містить суттєві викривлення, коли насправді таких спотворень в бухгалтерській звітності немає.
Аудиторський ризик складається з трьох компонентів:
- Внутрішньогосподарський ризик;
- Ризик засобів контролю;
- Ризик невиявлення.
Для аналізу складових представимо аудиторський ризик у вигляді спрощеної попередньої моделі:
ПАР = ВХР х РК х РН,
де ПАР - прийнятний аудиторський ризик (відносна величина). Виражає міру готовності аудитора визнати той факт, що фінансова звітність може містити істотні помилки після того, як вже завершений аудит і дано позитивний аудиторський висновок;
ВХР - внутрішньогосподарський ризик (відносна величина). Висловлює ймовірність існування помилки, що перевищує допустиму величину, до перевірки системи внутрішньогосподарського контролю;
РК - ризик контролю (відносна величина). Висловлює ймовірність того, що існуюча помилка, що перевищує допустиму величину, що не буде ані попереджено, ні виявлена ​​в системі внутрішньогосподарського контролю;
РН - ризик невиявлення (відносна величина). Висловлює ймовірність того, що застосовувані аудиторські процедури і підлягають збору докази не дозволять виявити помилки, що перевищують допустиму величину.
Застосовуючи модель аудиторського ризику при плануванні перевірки, аудитор може скористатися такими способами.
Перший спосіб допоможе в оцінці плану з точки зору рівня кваліфікації аудитора. Наприклад, аудитор вважає, що внутрішньогосподарський ризик становить 80%, ризик контролю - 50% і ризик невиявлення - 10%. Після простих обчислень отримуємо значення ризику при аудиті 4% (0,8 х 0,5 х 0,1).
Якщо аудитор дійшов висновку, що прийнятний рівень аудиторського ризику в даному випадку повинен бути не вище 4%, то він може вважати план прийнятним. Подібний план може допомогти аудитору отримати прийнятний рівень аудиторського ризику, але він малоефективний.
Для складання більш ефективного плану можна використовувати другий спосіб обчислення ризику - визначити ризик невиявлення і відповідну кількість підлягають збору свідчень. У цих цілях модель аудиторського ризику перетворять наступним чином:
ПАР
РН = --------.
ВХР х РК
Повертаючись до попереднього прикладу, припустимо, що аудитор встановив для себе прийнятний аудиторський ризик на рівні 5%, так що план аудиту міг бути змінено у зв'язку з необхідністю узгодити кількість відбираються свідоцтв з ризиком невиявлення на рівні 10%, оскільки 0,05 / (0 , 8 х 0,5) = 0,125.
При цій формі моделі ризику ключовим чинником стає ризик невиявлення, бо він визначає необхідну кількість свідчень. Необхідну кількість свідчень обернено пропорційно рівню ризику невиявлення: чим менше рівень ризику невиявлення, тим більше потрібно свідоцтв.
На основі моделі аудиторського ризику можна зробити висновок про те, що існує пряма залежність між прийнятним аудиторським ризиком і ризиком невиявлення, а також зворотна залежність між прийнятним аудиторським ризиком і планованим кількістю підлягають збору свідчень. Наприклад, якщо аудитор вирішує скоротити рівень прийнятного аудиторського ризику, то тим самим він скорочує ризик невиявлення і збільшує кількість підлягають збору свідчень.
Третій спосіб (більш загальний) використання моделі аудиторського ризику націлений лише на те, щоб нагадати аудитору про взаємозв'язок між різними ризиками і про зв'язок ризиків зі свідченнями. Розуміти ці взаємозв'язки важливо для організації збору необхідної кількості свідоцтв. Щоб розібратися в цих зв'язках, розглянемо детальніше кожну складову моделі аудиторського ризику.
Прийнятний аудиторський ризик - це суб'єктивно встановлений рівень ризику, який готовий взяти на себе аудитор. Якщо аудитор визначить для себе менший рівень аудиторського ризику, то це буде означати, що він прагне до більшої впевненості у тому, що фінансова звітність не містить суттєвих помилок.
Величина прийнятного аудиторського ризику може бути виражена співвідношенням:
0 <= ПАР <= 1.
Нульовий ризик означає повну впевненість аудитора в тому, що фінансова звітність не містить суттєвих помилок. Аудитор не може гарантувати повної відсутності істотних помилок. Більшість аудиторів вважають, що величина прийнятного аудиторського ризику не повинна перевищувати 5%.
На величину прийнятного аудиторського ризику можуть впливати такі основні фактори:
· Рівень компетентності аудитора;
· Фінансовий стан аудитора;
· Ступінь довіри зовнішніх користувачів до фінансової звітності;
масштаб бізнесу клієнта;
· Організаційно - правова форма клієнта;
· Форма власності та її розподіл в статутному капіталі клієнта;
· Характер і сума зобов'язань клієнта;
· Рівень внутрішнього контролю клієнта;
· Ймовірність банкрутства у клієнта і т.д.
Аудитор має провести обстеження клієнта і оцінити значення кожного з факторів, що впливають на рівень ризику. На основі обстеження та оцінки факторів аудитор зможе суб'єктивно встановити рівень ризику, стверджуючи, що фінансова звітність і після закінчення аудиту може містити істотні помилки. У процесі перевірки аудитор отримує додаткову інформацію про клієнта і може змінювати свою оцінку прийнятного рівня аудиторського ризику. У тих випадках, коли аудитор вважає, що ймовірність банкрутства клієнта висока і в зв'язку з цим зростає підприємницький ризик аудитора, необхідно знизити рівень прийнятного аудиторського ризику.
Внутрішньогосподарський ризик - це встановлений аудитором рівень ризику, що відображає схильність фінансової звітності суттєвих помилок. При встановленні рівня внутрішньогосподарського ризику не береться до уваги внутрішньогосподарський контроль, оскільки він входить до моделі аудиторського ризику як самостійний елемент, званий ризиком контролю.
Величина внутрішньогосподарського ризику може бути виражена співвідношенням:
0 <= ВХР <= 1.
Якщо брати до уваги залежність між внутрішньогосподарським ризиком і ризиком невиявлення, а також планованим кількістю свідоцтв, то внутрішньогосподарський ризик обернено пропорційний до ризику невиявлення і прямо пропорційний кількості свідоцтв. Наприклад, якщо аудитор робить висновок, що за дебіторської заборгованості внутрішньогосподарський ризик високий, бо багато замовників клієнта терплять банкрутство у зв'язку з несприятливими економічними умовами, то ризик невиявлення повинен бути низьким, а плановане кількість свідчень - великим (без урахування внутрішньогосподарського контролю).
На самому початку аудиту можна лише приблизно оцінити рівень внутрішньогосподарського ризику. Оцінюючи внутрішньогосподарський ризик, аудитор повинен врахувати такі основні фактори:
· Характер бізнесу клієнта;
· Чесність адміністрації;
· Мотиви поведінки клієнта;
· Результати попереднього аудиту;
· Проведений аудит - початковий або повторний;
· Взаємини з дочірніми і залежними фірмами;
· Нетрадиційні операції;
· Професіоналізм облікового персоналу;
· Сальдо рахунків і величину сум за статтями звітності;
· Кількість і склад операцій клієнта і т.д.
На основі проведеної оцінки аудитор повинен визначити, який саме з цих факторів важливий для конкретної ділянки аудиту. При цьому деякі фактори (наприклад, чесність адміністрації) роблять сильний вплив на відхилення від норм на якихось специфічних ділянках (наприклад, незвичайні операції та ін.) Незважаючи на те що немає точних правил для визначення рівня внутрішньогосподарського ризику, аудитори, як правило, консервативні в оцінках. Більшість аудиторів і за найсприятливіших обставин встановлюють рівень внутрішньогосподарського ризику значно вище 50%, а за наявності обгрунтованого очікування істотних помилок - навіть на рівні 100%.
Ризик контролю представляє собою оцінку аудитором ефективності системи внутрішньогосподарського контролю клієнта щодо її здатності запобігати або виявляти помилки.
Аудитор прагне встановити цю оцінку на рівні нижче максимуму (100%), розглядаючи це як частину плану аудиту. Припустимо, аудитор робить висновок, що система внутрішньогосподарського контролю абсолютно неефективна для запобігання або виявлення помилок. У цьому випадку аудитор визначить ризик контролю в 100%. Чим ефективніше система внутрішньогосподарського контролю, тим нижче рівень ризику контролю.
Розмір ризику контролю може бути виражена співвідношенням:
0 <= РК <= 1.
Як і у випадку внутрішньогосподарського ризику, ризик контролю обернено пропорційний до ризику невиявлення, тоді як між ризиком контролю і кількістю підлягають збору свідчень існує пряма залежність.
Перш ніж встановити рівень ризику контролю нижче максимального рівня, тобто менше 100%, аудитори повинні виконати наступні дії:
· Ознайомитися з системою внутрішньогосподарського контролю клієнта;
· На основі цього оцінити, наскільки добре вона працює;
· Протестувати на ефективність контрольні моменти, структура яких утворює систему внутрішньогосподарського контролю.
Перша дія відноситься до будь-якого аудитору, а друге і третє - обов'язкові для аудитора у тих випадках, коли він встановлює ризик контролю нижче максимального рівня.
Однак, якщо аудитор вирішує не оцінювати ризик контролю нижче максимального рівня, то він повинен встановити ризик контролю на рівні 100% незалежно від фактичної ефективності системи контролю, яка визначає рівень ризику. При цьому аудитор, використовуючи модель аудиторського ризику, повинен враховувати досить низький рівень ризику невиявлення (маючи на увазі високий рівень внутрішньогосподарського ризику).
Ризик невиявлення - це ризик, який аудитор готовий взяти на себе в тій мірі, в якій він ризикує не виявити істотних помилок у фінансовій звітності за допомогою аудиторських процедур, припускаючи, що в системі внутрішньогосподарського контролю їх не змогли виявити і виправити. Ризик невиявлення обчислюється за трьом іншим ризикам, що входять в модель аудиторського ризику.
Розмір ризику невиявлення може бути виражена співвідношенням:
0 <= РН <= 1.
Ризик невиявлення визначає кількість свідоцтв, які аудитор планує зібрати. При низькому рівні ризику невиявлення аудитор не погоджується брати на себе великий ризик невиявлення помилок через нестачу свідоцтв, тому в даному випадку необхідно отримати більше число свідоцтв. Коли аудитор готовий узяти на себе великий ризик, свідчень потрібно менше.
Застосовувана модель аудиторського ризику страждає двома великими недоліками:
1) незважаючи на всі зусилля аудитора як можна краще скласти план аудиту, його оцінки прийнятного аудиторського ризику, внутрішньогосподарського ризику і ризику контролю значною мірою суб'єктивні і в кращому випадку лише наближено відображають реальність. Припустимо, що аудитор оцінює ризик контролю і внутрішньогосподарський ризик нижче, ніж варто було б їх оцінити, знаючи всі факти. Тоді ризик невиявлення виявиться вище належного, а плановане кількість свідчень - менше. Щоб справитися з цією проблемою, більшість аудиторів проявляють обережність, проводячи вимірювання, або користуються для позначення заходи термінами типу "низька", "середня", "висока";
2) модель аудиторського ризику - це модель планування, тому можливості її використання при оцінці результатів аудиту обмежені.
Після того як будуть визначені всі ризики і встановлено відповідний план аудиту, компоненти плану з внутрішньогосподарському ризику і ризику контролю не підлягають зміні на підставі отриманих аудиторських свідчень. Якщо аудиторські свідоцтва покажуть, що помилки, що перевищують допустиму суму, відсутні, то записана для даної ділянки сума приймається. Але якщо аудиторські свідоцтва покажуть наявність помилок, що перевищують допустиму суму, то від моделі слід відмовитися і проробити достатню кількість процедур, щоб з високим ступенем достовірності ідентифікувати і кількісно визначити існуючі помилки.
Поняття рівня суттєвості
Суттєвість (стосовно встановлення достовірної бухгалтерської звітності) - це ймовірність того, що застосовувані аудиторські та інші, в тому числі юридичні, експертні і т.д., процедури дозволяють визначити наявність помилок у звітності економічного суб'єкта та оцінити їх вплив на прийняття відповідних рішень її користувачами.
Величина суттєвості С може бути виражена співвідношенням:
0 <= С <= 1.
Слід пам'ятати, що ця величина (С) відображає можливість (або неможливість) визначити наявність помилки, що впливає на достовірність звітності економічних суб'єктів, оцінити цю помилку для прийняття відповідного аудиторського рішення. Це якісна складова суттєвості. Кількісна ж складова суттєвості виражається через визначення рівня суттєвості.
Під рівнем суттєвості розуміється те граничне значення помилки бухгалтерської звітності, починаючи з якої кваліфікований користувач цієї звітності з великим ступенем імовірності не зможе робити на її основі правильні висновки і приймати правильні економічні рішення.
Так визначається рівень суттєвості у російському Правилі (стандарті) аудиторської діяльності "Суттєвість та аудиторський ризик".
При знаходженні абсолютного значення рівня суттєвості аудитор повинен приймати за основу найбільш важливі показники, що характеризують достовірність звітності економічного суб'єкта, що підлягає аудиту, далі називаються базовими показниками бухгалтерської звітності.
Аудиторські організації зобов'язані встановити систему базових показників та порядок знаходження рівня суттєвості, які повинні бути оформлені документально і застосовуватися на постійній основі. Для аудиторських фірм такий документ повинен бути затверджений рішенням виконавчого органу аудиторської фірми.
Підставою для зміни аудиторською організацією системи базових показників і порядку перебування рівня суттєвості можуть служити:
- Зміни законодавства в галузі бухгалтерського обліку та оподаткування, що зачіпають порядок визначення статей балансу або базових показників бухгалтерської звітності;
- Зміни законодавства в сфері аудиту, що встановлюють вимоги до методів визначення рівня суттєвості;
- Зміна аудиторської спеціалізації аудиторської організації;
- Значна зміна складу економічних суб'єктів, які підлягають аудиту (їх приналежності до інших галузей виробництва чи іншого роду діяльності);
- Зміна керівництва аудиторської організації.
Документ, що описує систему базових показників та порядок знаходження рівня суттєвості, повинен мати відкритий характер. Аудиторська організація може знайомити зацікавлених осіб на їх вимогу до прийнятого аудиторською організацією порядком знаходження рівня суттєвості.
Аудиторські організації зобов'язані обчислювати рівень суттєвості, беручи певну частку від будь-яких базових показників: числових значень рахунків бухгалтерського обліку, статей балансу або показників бухгалтерської звітності. При цьому можуть використовуватися як базові показники поточного року, так і усереднені показники поточного року і попередніх років, а також будь-які розрахункові процедури, які можуть бути формалізовані. Допускаються як єдиний показник рівня суттєвості для даної конкретної перевірки, так і набір різних значень рівня суттєвості, кожен з яких повинен бути призначений для оцінки певної групи рахунків бухгалтерського обліку, статей балансу, показників звітності.
Значення рівня суттєвості для конкретної аудиторської перевірки має бути визначено після завершення етапу планування аудиторської перевірки. Отримане значення рівня суттєвості повинно бути в обов'язковому порядку зафіксовано в загальному плані аудиту.
Аудитор у разі обставин, які стануть відомі йому по ходу перевірки, має право змінити (скорегувати) значення рівня суттєвості. При цьому факт зміни рівня суттєвості, нове його значення, відповідні розрахунки і розгорнута аргументація аудитора мають бути в обов'язковому порядку зафіксовані у робочих документах аудиторської перевірки.
Для оцінки суттєвості аудитор повинен мати уявлення про можливих користувачів інформації та можливі рішення, які можуть прийматися на її основі, з тим щоб визначити співвідношення неправильності звіту і прийняття цих рішень. Судження аудитора про суттєвості досить суб'єктивно і вимагає від нього високого професіоналізму, досвіду роботи, знання специфіки діяльності клієнта, а також особливостей економічного і соціального середовища.
Взаємозв'язок рівня суттєвості
і аудиторського ризику
Поняття суттєвості і ризику використовуються в якості основи методології та інструменту планування аудиту.
Існують два основні методи оцінки рівня суттєвості та аудиторського ризику:
· Оцінний;
· Розрахунковий.
Оціночний метод полягає в тому, що аудитори, виходячи з власного досвіду і клієнта, визначають рівень суттєвості і аудиторський ризик на підставі звітності в цілому або окремих груп операцій як високий, середній і низький.
Розрахунковий метод передбачає кількісний розрахунок величини рівня суттєвості та аудиторського ризику.
Зазначені методи аудитори використовують у плануванні аудиту.
Аудитор зобов'язаний брати до уваги рівень суттєвості і прийнятний аудиторський ризик:
- На етапі планування при визначенні змісту, витрат часу і обсягу застосовуваних аудиторських процедур;
- Під час виконання конкретних аудиторських процедур;
- На етапі завершення аудиту при оцінці ефекту, що чиниться виявленими спотвореннями і порушеннями на достовірність бухгалтерської звітності.
Приклад розрахунку прийнятного аудиторського ризику наведено у таблиці 2.
Розгляну порядок визначення рівня суттєвості.
Аудитор повинен мати на увазі, що окремі, зазначені їм спотворення самі по собі можуть не мати істотного характеру, а спотворення, взяті в сукупності, а також зазначені спотворення разом з передбачуваними (у результаті поширення зазначених у результаті вибіркової перевірки помилок на всю сукупність даних) можуть мати суттєве значення. Можливі кілька випадків.
1. Аудитор має право зробити висновок про те, що звітність економічного суб'єкта є достовірною у всіх істотних відносинах, якщо одночасно:
- Зазначені в ході аудиту та передбачувані спотворення в сумі становлять величину, яка набагато менше рівня суттєвості;
- Якісні розбіжності зазначених відхилень порядку ведення обліку та складання звітності економічного суб'єкта від вимог відповідних нормативних документів з професійного судження аудитора є несуттєвими.
2. Аудитор зобов'язаний зробити висновок про те, що звітність економічного суб'єкта в істотних відносинах не може бути визнана достовірною, якщо виконується хоча б одне з двох наступних умов:
- Зазначені в ході аудиту та передбачувані спотворення в сумі становлять величину, яка набагато більше рівня суттєвості;
- Зазначені відхилення порядку ведення обліку та складання звітності економічного суб'єкта від вимог відповідних нормативних документів з професійного судження аудитора мають суттєве значення.
3. Використовуючи своє професійне судження, аудитор зобов'язаний взяти на себе відповідальність і прийняти рішення про те, зробити чи ні в даній ситуації висновок про суттєві порушення у перевіреній бухгалтерської звітності або зробити висновок про необхідність включення відповідних застережень в аудиторський висновок, якщо виконується одна з наступних умов:
- Зазначені в ході аудиту та передбачувані спотворення бухгалтерської звітності більше або менше, але в цілому близькі за величиною значенням рівня суттєвості;
- Є розбіжності порядку ведення обліку та складання звітності економічного суб'єкта до вимог відповідних нормативних документів, але розбіжності однозначно не можуть бути визнані суттєвими.
Для уточнення ситуації може знадобитися проведення додаткових аудиторських процедур.
Аудитору слід запропонувати керівництву об'єкта аудиту зробити у встановленому порядку виправні проводки щодо усунення помічених ним порушень. Якщо зазначені в ході аудиту та передбачувані спотворення бухгалтерської звітності мають істотний характер, незгоду керівництва перевіряється, з внесенням виправлень може служити для аудитора підставою для підготовки за підсумками перевірки аудиторського висновку, відмінного від безумовно позитивного.
Для знаходження рівня суттєвості можна використовувати таблицю (табл.2).

Таблиця 2
Базові показники
Значення
базового
показника
Частка,
%
Значення,
вживане
для знаходження
рівня
суттєвості,
тис. руб.
1
2
3
4
Балансовий прибуток підприємства
5
Виручка (нетто) без ПДВ,
акцизів та інших платежів
2
Валюта балансу
2
Власний капітал (підсумок
разд.III балансу)
10
Загальні витрати підприємства
2
Рівень суттєвості розраховують наступним чином. За підсумками фінансового року в непроверяемой економічному суб'єкті, що підлягає перевірці, визначають фінансові показники, перераховані у гр. 1 табл. 2. Їх значення може бути занесено у гр. 2 в тих грошових одиницях, в яких підготовлена ​​бухгалтерська звітність (тис. крб.). Від цих показників беруться процентні частки, наведені у гр. 3 таблиці, і результат заноситься в гр. 4. Допускається, що частина показників включити в таблицю не вдасться.
Наприклад, підприємство може не мати прибутку за підсумками року або може мати невеликий прибуток, яка, на думку аудитора, з урахуванням аналізу показників за попередні роки не характерна для даного підприємства. Підприємство може не мати виручки від продажів, якщо це безприбуткове, некомерційне підприємство або організація, яка фінансується в основному не за рахунок виручки від реалізації товарів, робіт, послуг. У цих випадках у відповідних графах таблиці ставлять прочерк. Аудитор повинен проаналізувати числові значення гр. 4.
Значення, сильно відхиляються у велику і / або меншу сторону від інших, він може відкинути. На базі залишилися показників розраховують середню величину, яку можна для зручності подальшої роботи округлити, але так, щоб після округлення її значення змінилося б не більше ніж на 20% у той чи інший бік від середнього значення. Ця величина і є єдиним показником рівня суттєвості, який може використовувати аудитор у своїй роботі.
Процедура знаходження рівня суттєвості, всі арифметичні розрахунки, усереднення, округлення та причини, на підставі яких аудитор виключив будь-які значення з розрахунків, повинні бути відображені в робочій документації перевірки. Конкретне значення рівня суттєвості повинно бути схвалено після закінчення етапу планування аудиту керівником аудиторської перевірки.
Розглянутий порядок має рекомендаційний характер. Аудиторські організації повинні розробити власний порядок знаходження рівня суттєвості з урахуванням обов'язкових вимог Правила (стандарту) "Суттєвість та аудиторський ризик". Наприклад, на відміну від запропонованого порядку вони можуть:
- Змінити значення коефіцієнтів у гр. 3;
- Вводити нові, виключати окремі показники, міняти фінансові показники, наведені у гр. 1;
- Змінювати порядок усереднення при знаходженні показника;
- Брати до уваги значення фінансових показників за попередні роки і враховувати їх динаміку;
- Передбачити не один показник рівня суттєвості, а кілька - для різних статей балансу;
- Самостійно розробити таблицю і ввести схему розрахунків рівня суттєвості.

ВИСНОВОК
Федеральний закон "Про аудиторську діяльність" визначає правові засади регулювання аудиторської діяльності в РФ. На підставі та на виконання зазначеного Закону та інших федеральних законів, указів Президента РФ Уряд РФ має право приймати постанови, що містять норми законодавства РФ про аудиторську діяльність.
У Законі "Про аудиторську діяльність" визначено сферу аудиту - перевірка бухгалтерського обліку та фінансової (бухгалтерської) звітності організацій і індивідуальних підприємців, а також його мети.
У вітчизняній теорії та практиці аудиту визнається наступна система його класифікації.
Зовнішній аудит проводиться на договірній основі аудиторськими фірмами або індивідуальними аудиторами з метою об'єктивної оцінки достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності господарюючого суб'єкта.
Внутрішній аудит являє собою незалежну діяльність в організації з перевірки та оцінки її роботи в інтересах керівників. Мета внутрішнього аудиту - допомогти співробітникам організації ефективно виконувати свої функції. Внутрішній аудит проводять аудитори, що працюють безпосередньо в даній організації. У невеликих організаціях може і не бути штатних аудиторів. У цьому випадку проведення внутрішнього аудиту можна доручити ревізійної комісії або аудиторській фірмі на договірних засадах.
Ініціативний аудит - це аудит, який проводиться за рішенням керівництва підприємства або його засновників. Основна мета ініціативного аудита - виявити недоліки у веденні бухгалтерського обліку, складанні звітності, оподаткування, провести аналіз фінансового стану хазяює, і допомогти йому в організації обліку та звітності.
Обов'язковий аудит - це аудит, проведення якого обумовлене прямою вказівкою у Федеральному законі та інших федеральних законах.
Той факт, що необхідність аудиту в ряді випадків встановлено актами законодавства, а не бажанням керівників економічних суб'єктів, має свої причини і певні наслідки як для аудиторів, що проводять аудит, обов'язковий для економічних суб'єктів, так і для цих економічних суб'єктів.

Додаток 1
Взаємозв'язок між компонентами АУДИТОРСЬКОГО РИЗИКУ
Аудиторська організація оцінює ризик
засобів контролю як:
Високий
Середній
Низький
При цьому рівень ризику невиявлення,
який можна допустити, буде:
Аудиторська ор-
нізація оце-
нива внутрішньо-
господарський
ризик як:
Високий
Щонайнижчий
Нижче
Середній
Середній
Нижче
Середній
Вище
Низький
Середній
Вище
Найвищий

Додаток 2
РЕКОМЕНДОВАНА СИСТЕМА БАЗОВИХ ПОКАЗНИКІВ
І ПОРЯДОК перебування рівня суттєвості
Для знаходження рівня суттєвості можна використовувати наступну таблицю:
Найменування базового показника
Значення
базового
показника
бухгалтер-
ської від-
парності
перевіряє-
мого еко-
номічес-
кого суб'єктів незалежно
єкта
Частка
(%)
Значення, при-
змінюємося для
знаходження
рівня сущест-
відальності
1
2
3
4
Балансовий прибуток підприємства
5
Валовий обсяг реалізації без ПДВ
2
Валюта балансу
2
Власний капітал (підсумок поділу-
ла IV балансу)
10
Загальні витрати підприємства
2
Рівень суттєвості розраховується наступним чином. За підсумками фінансового року в економічному суб'єкті, що підлягає перевірці, визначаються фінансові показники, перераховані в першому стовпці таблиці. Їх значення може бути занесено у другій стовпець в тих грошових одиницях, в яких підготовлена ​​бухгалтерська звітність. Від цих показників беруться процентні частки, наведені в третьому стовпці таблиці, і результат заноситься в четвертий стовпець.
Допускається, що частина показників включити в таблицю не вдасться. Наприклад, підприємство може не мати прибутку за підсумками року або може мати невеликий прибуток, яка, на думку аудитора, з урахуванням аналізу показників за попередні роки є не характерною для даного підприємства. Підприємство може не мати реалізації, якщо це безприбуткове, некомерційне підприємство або організація, яка фінансується в основному не за рахунок виручки від реалізації товарів, робіт, послуг. У цих випадках у відповідних клітинах таблиці можуть бути поставлені прочерки.
Аудитор повинен проаналізувати числові значення, записані в четвертому стовпці. У тому випадку, якщо які-небудь значення сильно відхиляються у велику і (або) меншу сторону від інших, він може відкинути такі значення. На базі залишилися показників розраховується середня величина, яку можна для зручності подальшої роботи округлити, але так, щоб після округлення її значення змінилося б не більше ніж на 20% у той чи інший бік від середнього значення. Ця величина і є єдиним показником рівня суттєвості, який може використовувати аудитор у своїй роботі.
Процедура знаходження рівня суттєвості, всі арифметичні розрахунки, усереднення, округлення та причини, на підставі яких аудитор виключив будь-які значення з розрахунків, повинні бути відображені в робочій документації перевірки. Конкретне значення рівня суттєвості повинно бути схвалено після закінчення етапу планування аудиту керівником аудиторської перевірки.
Даний порядок наведено для зразка і має рекомендаційний характер. Аудиторські фірми повинні з урахуванням обов'язкових вимог цього Правила (Стандарту) розробити власний порядок знаходження рівня суттєвості. Наприклад, на відміну від запропонованого порядку вони можуть:
а) змінити значення коефіцієнтів у стовпці 3;
б) вводити, прибирати, міняти фінансові показники, наведені у колонці 1;
в) міняти порядок усереднення при знаходженні показника;
г) брати до уваги значення фінансових показників за попередні роки і враховувати динаміку їх зміни;
д) передбачити не один показник рівня суттєвості, а кілька - для різних статей балансу;
е) самостійно розробити таблицю і ввести схему розрахунків рівня суттєвості.

Додаток 3
УМОВНІ ЧИСЛОВІ ПРИКЛАДИ ПРАКТИЧНОГО ВИЗНАЧЕННЯ
ЄДИНОГО ПОКАЗНИКА рівня суттєвості
Приклад 1
Найменування базового показника
Значення
базового
показника
бухгалтер-
ської від-
парності
перевіряє-
мого еко-
номічес-
кого суб'єктів незалежно
єкта
(Тис.
руб.)
Частка
(%)
Значення, при-
змінюємося для
знаходження
рівня сущест-
відальності
(Тис. крб.)
1
2
3
4
Балансовий прибуток підприємства
21 289
5
1 064
Валовий обсяг реалізації без ПДВ
135 968
2
2 719
Валюта балансу
128 038
2
2 561
Власний капітал (підсумок поділу-
ла IV балансу)
20 500
10
2 050
Загальні витрати підприємства
101 341
2
2 027
Порядок розрахунків
У колонці 2 записуємо показники, взяті з бухгалтерської звітності економічного суб'єкта. Показники в стовпці 3 повинні бути визначені внутрішньою інструкцією аудиторської фірми і застосовуватися на постійній основі. Стовпець 4 отримують множенням даних з колонки 2 на показник з шпальти 3, розділений на 100%. Середнє арифметичне показників у стовпці 4 становить:
(1064 + 2719 + 2561 + 2050 + 2027) / 5 = 2084 тис. руб.
Найменше значення відрізняється від середнього на:
(2084 - 1064) / 2084 x 100% = 49%, тобто майже вдвічі.
Найбільше значення відрізняється від середнього на:
(2719 - 2084) / 2084 x 100% = 30%.
Оскільки значення 1064 тис. руб. відрізняється від середнього значно, а значення 2719 тис. руб. - Не так сильно і, крім того, друге за величиною значення 2561 тис. руб. дуже близько за величиною до 2719 тис. руб., приймаємо рішення відкинути при подальших розрахунках найменше значення, а найбільше - залишити. Нове середнє арифметичне складе:
(2719 + 2561 + 2050 + 2027) / 4 = 2339 тис. руб.
Отриману величину допустимо округлити до 2500 тис. руб. і використовувати даний кількісний показник в якості значення рівня суттєвості. Різниця між значенням рівня суттєвості до і після округлення становить:
(2500 - 2339) / 2339 x 100% = 7%, що знаходиться в межах 20%
(Див. Додаток 1).
Приклад 2
Найменування базового показника
Значення
базового
показника
бухгалтер-
ської від-
парності
перевіряє-
мого еко-
номічес-
кого суб'єктів незалежно
єкта
(Тис.
руб.)
Частка
(%)
Значення, при-
змінюємося для
знаходження
рівня сущест-
відальності
(Тис. крб.)
1
2
3
4
Балансовий прибуток підприємства
63 672
5
3 184
Валовий обсяг реалізації без ПДВ
170 652
2
3 413
Валюта балансу
80 240
2
1 605
Власний капітал (підсумок поділу-
ла IV балансу)
43 500
10
4 350
Загальні витрати підприємства
102 536
2
2 051
Порядок розрахунків
У колонці 2 записуємо середні значення показника за 3 роки: за звітний період і два попередніх йому року. Середнє арифметичне показників у стовпці 4, розраховане безпосереднім чином, становить:
(3184 + 3413 + 1605 + 4350 + 2051) / 5 = 2921 тис. руб.
Найменше значення відрізняється від середнього на:
(2921 - 1605) / 2921 x 100% = 45%.
Найбільше значення відрізняється від середнього на:
(4350 - 2921) / 2921 x 100% = 49%.
Оскільки і в тому, і в іншому випадках відхилення найбільшого і найменшого показників від середнього і від всіх інших є значним, приймаємо рішення відкинути значення 1605 тис. руб. і 4350 тис. руб. і не використовувати їх при подальшому усередненні. Знаходимо нову середню величину:
(3184 + 3413 + 2051) / 3 = 2883 тис. руб.
У даному прикладі відкидання одночасно найбільшого і найменшого показників мало позначилося на середньому значенні, проте в загальному випадку може виявитися інакше.
Отриману величину допустимо округлити до 3000 тис. руб. і використовувати даний кількісний показник в якості значення рівня суттєвості. Різниця між значенням рівня суттєвості до і після округлення становить:
(3000 - 2883) / 2883 x 100% = 4%, що знаходиться в межах
20%.
Приклад 3
Найменування базового показника
Значення
базового
показника
бухгалтерської звітності
перевіряється еко
кого суб'єкта
(Тис.руб.)
Частка
(%)
Значення, при-
змінюємося для
знаходження
рівня сущест-
відальності
(Тис. крб.)
1
2
3
4
Балансовий прибуток підприємства
Не використовується
5
-
Валовий обсяг реалізації без ПДВ
Не використовується
2
-
Валюта балансу
210 500
2
4 210
Власний капітал (підсумок розділу IV балансу)
Не використовується
10
-
Загальні витрати підприємства
179 302
2
3 586
Порядок розрахунків:
Даний приклад ілюструє спосіб розрахунків показника рівня суттєвості в неприбутковій організації. Для розрахунків використовуються показники валюти балансу і загальний обсяг витрат підприємства. Знаходимо середнє значення:
(4210 + 3586) / 2 = 3898 тис. руб. Як показник рівня суттєвості вибираємо 4000 тис. руб.
Якщо для розрахунків показника суттєвості можливо використовувати тільки два числових показника і вони сильно відрізняються (наприклад, в 2 рази і більше), можна порекомендувати аудитору використовувати своє професійне судження для визначення того, який з двох базових показників має більш характерне значення, і використовувати для розрахунку показника рівня суттєвості тільки який-небудь один базовий показник, а не виробляти усереднення.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Федеральний закон "Про аудиторську діяльність" N 119-ФЗ від 7 серпня 2001 р. (в ред. Федерального закону від 14.12.2001 N 164-ФЗ).
2. Постанова Уряду Російської Федерації від 6 лютого 2002 р. N 80 "Про питання державного регулювання аудиторської діяльності в Російській Федерації".
3. Федеральний закон "Про ліцензування окремих видів діяльності" N 128-ФЗ від 8 серпня 2001
4. Положення про ліцензування аудиторської діяльності. Затверджено Постановою Уряду Російської Федерації від 29 березня 2002 р. N 190.
5. Правила (стандарти) аудиторської діяльності / / Сучасна економіка і право - М.: Юрайт-М, 2000. - 328 с.
6. Аудит: Підручник для вузів / Під ред. проф. В.І. Подільського. 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Юнити-Дана, 2000. - 655 с.
7. Гутцайт Є.М., Островський О.М., Ремізов Н.А. Вітчизняні правила (стандарти) аудиту та їх використання. - М.: ФБК - ПРЕС, 1998.
8. Зубова Є.В. Технологія аудиту. - М.: Аналітика - Прес, ЦБА, 1998.
9. Данилевський Ю.А., Шапігузов С.М., Ремізов Н.А., Старовойтова Є.В. Аудит. - М.: ІД ФБК - ПРЕС, 1999.
10. Скобарь В.В. Аудит. Методологія і організація. - М., 1998.
11. Шеремет А.Д., Суйц В.П. Аудит. - М., 2000.
12. Робертсон Джек. Аудит. - М., 1993.
13. Основи аудиту / Под ред. Я.В. Соколова. - М.: Бухгалтерський облік, 2000.
Суйц В.П., Ахметбеков О.М., Дубровіна Т.А. Аудит: загальний, банківський, страховий. - М.: Инфра-М, 2000
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Курсова
160.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Суттєвість в аудиті
Аудиторський ризик 2
Аудиторський ризик 4
Аудиторський ризик
Аудиторський ризик
Аудиторський ризик та його визначення
Аудиторський ризик і його состовляющие
Аудиторський звіт і аудиторський висновок
Інформаційні системи в аудиті
© Усі права захищені
написати до нас