РЕФЕРАТ
СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Менеджмент у загальному вигляді являє собою певний тип взаємодії, що існує між двома суб'єктами, один з яких знаходиться в ролі суб'єкта управління, а другий - у ролі об'єкта управління. В основі управління лежить, з одного боку, потребу і можливість суб'єкта управління управляти, а з іншого боку - потреба і можливість об'єкта керування виконувати управлінські команди. У тому випадку, коли цілі управління, тобто бажаний стан об'єкта або бажаний результат його функціонування, збігаються з цілями суб'єкта управління, останній орієнтований на більш ефективне управління. Для здійснення цього необхідне здійснення двох умов: суб'єкт управління не повинен мати можливості досягнення своїх цілей за рахунок управлінської діяльності незалежно від досягнення цілей управління; ступінь досягнення суб'єктом управління своїх цілей за рахунок управлінської діяльності повинна знаходитися в прямій залежності від ступеня досягнення цілей управління.
Повна прив'язка потреби суб'єкта управління управляти до результатів функціонування об'єкта управління спостерігається в тому випадку, коли суб'єктом управління є суб'єкт власності. Якщо об'єкт управління не є власником засобів виробництва, то його готовність і можливість виконувати управлінські команди пов'язані в першу чергу з тим, на скільки його потреби будуть задоволені в результаті виконання управлінських команд, а також з рівнем його кваліфікації та його продуктивних можливостей.
Менеджмент - це самостійний вид професійно здійснюваної діяльності, спрямованої на досягнення в ході будь-якої фінансово-господарської діяльності підприємства, що діє в ринкових умовах, визначених намічених цілей шляхом раціонального використання фінансових, трудових і матеріальних ресурсів. Кваліфіковане керівництво дозволяє мотивувати працівників до дій, що сприяє підвищенню ефективності праці. Життєдіяльність організації складається з трьох основних процесів:
Одержання сировини або ресурсів із зовнішнього оточення
Виготовлення продукту
Передача продукту у зовнішнє середовище
Якщо хоча б один з основних процесів організації припиниться, вона не зможе існувати. Менеджмент покликаний підтримувати баланс між цими процесами і мобілізовувати ресурси для їх здійснення. Елементами управління є: мета управління і спосіб її досягнення, об'єкт і суб'єкт управління, які взаємодіють у певній навколишньому середовищу. Процес управління включає: збір, переробку і передачу інформації (предмет управлінської праці), використовуваної для вироблення рішень (продукт управлінської праці). Технологія управління - це прийоми, способи і послідовність виконання процесу управління в цілому і складових його функцій. Предмет менеджменту, як система відносин з підлеглими і клієнтурою, проявляється в спільний предмет управлінської праці - інформації. Тому по відношенню до предмета праці технологією управління є сукупність і послідовність способів роботи з інформацією при здійсненні різних функцій управління. Управління може здійснюватися тільки в тому випадку, коли існує реально діюча система управління. Під системою управління розуміється сукупність органів управління, що реалізує методи, техніку і технологію управління і зв'язку між елементами системи.
Функції менеджменту.
Функція - це дія, стосовно до управління характеризує види управлінської діяльності, що виникають у процесі поділу і спеціалізації праці. Функції управління умовно можна розділити на загальні та спеціальні за критерієм їх повторюваності в процесі управління. До загальних належать: планування, організація, мотивація та контроль. Планування - це визначення цілей і показників діяльності організацій в майбутньому, а також постановка завдань і оцінка необхідних для їх вирішення ресурсів. Організація передбачає призначення робочих завдань, що випливають з цілей підприємства, і конкретизацію в відділах підприємства та розподіл між ними ресурсів і відповідальності за виконання робочих завдань. Мотивація - це спонукання себе й інших до діяльності для досягнення особистих цілей і цілей організації. Контроль - це спостереження за діями працівників. У сучасних умовах, коли працівники наділені владою і мають високу ступінь самостійності, на зміну традиційним прийомам контролю зверху приходить самомоніторінг працівників за виконанням завдання і виправлення допущених помилок, не чекаючи вказівки менеджера. Поділ праці в пр-ве зумовило появу спеціальної функції управління в сфері постачання, збуту та підготовки виробництва, які впливають на окремі сторони виробничого процесу і реалізуються в окремій функціональній підсистемі.
Принципи менеджменту - це загальні закономірності в рамках яких реалізують співвідношення між різними елементами управлінської системи, що відбиваються при постановці практичних задач управління. У принципах відображені пізнані закони і виправдав себе досвід управління. До загальних принципів управління відносяться:
Принцип інформаційного забезпечення (інформаційного зв'язку)
Принцип наукової обгрунтованості управління (необхідний комплексний облік всіх факторів економічного розвитку і об'єктивних економічних законів)
Принцип оптимального поєднання централізації і децентралізації (розподіл повноважень на прийняття конкретно визначених рішень на кожному рівні управлінської ієрархії)
Принцип колегіальності - вироблення колективного рішення на основі думки керівників різного рівня і виконавців конкретних рішень
Принцип поєднання прав, обов'язків і відповідальності (кожна посада в ієрархії управління наділяється конкретними правами, виконує певні функції і несе повну відповідальність за своє управління)
Методи управління.
Методи управління - це сукупність способів і прийомів впливу на об'єкт управління для досягнення мети управління. Система методів управління включає 3 групи методів управління:
Економічні
Організаційно-розпорядчі (адміністративні)
Соціально-психологічні
Ознакою цього угруповання є канал впливу на особистість і колектив в цілому. Таких каналів 3:
Вплив з метою виховання усвідомленої необхідності дотримання певного порядку й дисципліни праці
Вплив через матеріальні інтереси
Вплив через моральні інтереси
Економічні методи управління - це комплекс способів і прийомів управління, заснованих на економічних законах, інтересах і системі взаємопов'язаних економічних показників, норм і нормативів. Ці методи включають:
Встановлення прямих тривалих і стійких зв'язків між виробниками і споживачами
Використання економічних важелів, розподіл прибутку, оподаткування, кредитування
Матеріальне стимулювання зацікавленості в досягненні поставленої мети окремих працівників (через систему оплати праці і заохотить. Фонди)
Механізм використання організаційно-розпорядчих методів являє собою побудову структури управління, що визначає взаємозв'язок і посадове становище осіб у виробничій системі. Ці методи відрізняються обов'язковим характером відповідних розпоряджень і вказівок, невиконання яких розглядається керівником як пряме порушення дисципліни і тягне за собою певні стягнення. Розпорядчі методи припускають видання керівником наказів і розпоряджень. Організаційні методи діляться на:
Методи організаційного проектування (розробка структур і нормативних актів)
Методи організаційного нормування (розробка та підтримка системи нормативів чисельності управлінського персоналу, керованості, витрат праці у сфері управління, тривалості управлінських операцій і процедур, витрат матеріалів і ін витрат)
До групи соціологічних методів відносяться:
Методи управління соціально-масовими процесами (професійна орієнтація, організований набір, регіональне регулювання зар. Плати, пільги)
Методи управління групами (авторитарні, авторитарно-демократичні та демократичні)
Методи управління груповими явищами та процесами (новаторство, трудові почини)
Методи соціального нормування (конкурси, огляди, встановлюють кращих за професією, самодіяльні положення і правила внутрішнього розпорядку) та методи соціальної профілактики (нормування і поведінку)
Методи рольових змін (підвищення престижу тих чи інших професій)
Методи соціального регулювання (договори, взаємні зобов'язання, угоди, система відбору)
Особливості підприємства як системи.
Підприємство, як систему, характеризують слід. риси:
Відкритий характер підприємства по відношенню до зовнішнього середовища
Комплексність
Динамізм
Саморегулювання
Цілісність
1. По відношенню до підприємства зовнішнім середовищем є економіка країни в цілому, органи держ. управління, конкуренти, постачальники, споживачі.
2. Підприємству, як системі, властива комплексність, яка визначається комплексністю його цілей і завдань, а також високим розмаїттям що відбуваються на підприємстві процесів пр-ва і управління.
3. Динамізм передбачає здатність підприємства змінюватися, розвиватися, переходити з одного якісного стану в інший, залишаючись при цьому системою.
4. Саморегулювання передбачає здатність підприємства адаптуватися, в певних межах, до зміни.
5. Підприємству, як системі, властива емержентності (цілісності). Властивістю цілісності системи називається поява у системи якісно нових властивостей, відсутніх у її елементів. Щоб всі елементи і підсистеми виробничої системи функціонували як єдине ціле, необхідно систему організувати, тобто спроектувати, побудувати і забезпечити функціонування інтегральної виробничої системи.
Реалізація принципів системності при проектуванні виробничих систем та організації пр-ва передбачає:
Розгляд підприємства, як системи, що, яка взаємодіє з ін системами
Необхідність створення на підприємстві системи організації пр-ва, яка охоплює всі процеси: від виготовлення продукту, до його обслуговування в експлуатації
Застосування цільового початку при розробці заходів щодо вдосконалення організації в-ва
Орієнтація на комплексне вирішення проблем економіки, техніки, організації пр-ва і соціальних задач колективу
Впровадження багатоваріантного проектування виробничих систем, аналіз і вибір альтернатив
Використання систем оцінок, критеріїв і нормативів ефективності організації пр-ва в процесі її проектування та функціонування.
При побудові виробничих систем та вдосконалення організації в-ва використовуються прийоми організаційного моделювання, які являють собою метод вивчення виробничих систем за допомогою організаційних моделей. Модель являє собою спрощений опис реального об'єкта. Структура моделі організації пр-ва на підприємстві повинна включати:
Формулювання цілей організації пр-ва і критерії її ефективності
Загальну характеристику системи пр-ва на підприємстві і її складових
Перелік завдань, що реалізуються в кожній підсистемі виробничої системи
Характеристику функцій лінійних керівників і спец. підрозділів в області організації пр-ва
Схеми інформаційних потоків та документообігу в системі організації пр-ва.
Основні цілі організації пр-ва та напрямки роботи щодо їх реалізації
Ступінь досягнення цілей організації пр-ва повинна оцінюватися системою кількісно виражених показників, наприклад показник ефективності роботи з підвищення якості продукції. Визначається відношенням витрат на підвищення якості продукції до зниження витрат на брак в одному і тому ж календарному періоді.
Система організації пр-ва - це сукупність організаційних форм, методів і правил, здійснення яких забезпечує раціональне функціонування елементів виробничої системи та їх взаємодію в процесі пр-ва продукції. У процесі пр-ва виділяють групи процесів, різнорідних за змістом, принципами та методами організації. Відповідно до цього, у системі організації пр-ва виділяються підсистеми, що враховують особливості цих процесів. До таких підсистем відносяться слід. функціональні підсистеми:
Організація підготовки пр-ва і випуску нової продукції
Організація основних виробничих процесів
Організація виробничої інфраструктури
Організація робіт з підвищення якості продукції
Організація матеріально-технічного забезпечення пр-ва і реалізації продукції
Щоб забезпечити інтеграцію всіх груп процесів в єдиний виробничих процес, система організації здійснює інтеграційні функції, які реалізуються шляхом створення виробничої системи оперативного планування та системи економічних відносин.
Підсистема організації праці учасників виробничого процесу забезпечує вирішення завдань з підготовки пр-ва в плані кадрового складу відповідної кваліфікації, впровадження наукової організації праці, організації та обслуговування робочих місць, нормування праці та матеріального і морального стимулювання працюючих.
Підсистема організації використання праці включає завдання з формування оптимальної структури парку обладнання, його систематичного оновлення, поліпшення завантаження устаткування і використання його технічних можливостей, підвищення ефективності та ремонту обладнання і його технічного обслуговування.
Підсистема організації руху предметів праці в пр-ве спрямована на вирішення завдань щодо забезпечення безперебійного руху предметів праці шляхом скорочення непродуктивних перерв у роботі, удосконалення технологічних маршрутів і планувальних рішень, розробки та впровадження обгрунтованих нормативів, заділів і запасів.
Розвиток науки організації виробництва в Росії.
На початку 20-х рр.. XX ст. були сформульовані основні закони наукової організації пр-ва і праці:
Закон найменших при ланцюгової зв'язку. Якщо в пр-ве є відділи, що залежать один від одного, то найбільший випуск продукції буде залежати від найбільшої величини продукції більш слабкого відділу, як би не були сильні основні відділи.
Закон взаємного замикання. До основного пр-ву підбираються підсобні пр-ва, що працюють на основне вир-во і один на одного, а в разі їх надлишку - на сторону.
Закон ритму. Цей закон вимагає дотримання певних періодів застосування періодично діючих постійної сили ...
Закон паралельності та послідовності робіт вимагає, щоб приватні процеси і роботи здійснювалися паралельно і одночасно, щоб загальний кінцевий результат був досягнутий в заплановані терміни
Закон фронту робіт. Фронт робіт повинен бути пропорційний навантаженні, тобто не потрібно ставити двох людей там, де з роботою може впоратися один.
Закон реальних умов. Цілі мають бути досяжними при організації будь-якої справи, враховувати навколишні зовнішні умови і реальні потреби.
Концепція організаційного управління (автор - Богданов). Він запропонував основні принципи науки про закони організації, що діють в техніці (організація речей), економіці (організація людей), політиці (організація ідей) і заявив про необхідність їх системного вивчення. Він розглядав організацію абстрактно, поза тісних зв'язків з соціально-економічною стороною діяльності людей, вважаючи, що останнє повністю визначається технікою.
Концепція ідеологічного оптимуму (автор - Ерманский). Він сформулював передумови теорії організації праці та раціоналізації управління, як самостійного наукового напряму, зв'язавши їх з появою певних техніко-економічних умов і, перш за все, з появою великого машинного пр-ва. Ерманский сформулював предмет науки про організацію праці та управління, в основі якої лежала ідея оп оптимальному використанні всіх видів енергії та факторів пр-ва. Він розробив закон організаційної суми, яка більше, ніж арифметична сума складових його сил. Але це можливо лише тоді, коли всі речові особисті елементи пр-ва гармонійно поєднуються і підсилюють один одного.
Концепція вузької бази (автор - Гаст). Її суть полягає в тому, що всю роботу з наукової організації праці та управлінню необхідно починати з окремої людини, незалежно від займаної ним посади (рядовий чи керівник). Була розроблена концепція трудових установок, складовими елементами якої є теорія трудових рухів у виробництві, організація робочого місця, управлінських процесів і методика раціонального виробничого навчання.
Теорія організаційної діяльності (автор - Керженцев). Він виділяв у науковій організації праці 3 об'єкти: праця, пр-во і управління. Під науковою організацією управління він розумів вивчення організаційних прийомів і визначення найбільш раціональних методів виконання управлінських дій (формування організаційних структур; розподіл, планування, облік, підбір та використання кадрів; підтримання дисципліни).
Сутність процесу організації виробництва.
Процес організації пр-ва передбачає проектування, побудова, забезпечення функціонування і вдосконалення виробничих систем. Він складається з наступних видів робіт:
Визначення цілей організації пр-ва
Встановлення видів діяльності і визначення кола учасників робіт
Дослідження стану організації та аналіз результатів
Розробка варіантів організаційної концепції і вибір оптимального варіанту
Розробка проекту організації пр-ва і його реалізація
1. Необхідно визначити результат, очікуваний від проведення конкретної організаційної роботи. В якості організаційних цілей можуть бути підвищення ритмічності та ефективності пр-ва, поліпшення якості продукції, зниження запасів товарно-матеріальних цінностей та ін
2. Після встановлення цілей та видів діяльності (переліку робіт, які повинні бути виконані для досягнення мети) визначаються підрозділи підприємства і конкретні виконавці, які будуть задіяні при досягненні цілей. У даному випадку можлива зміна структури апарату управління підприємством або створення нових, у тому числі тимчасових, підрозділів.
3. На цьому етапі передбачається визначення кількісних показників і якісних характеристик, оцінка організаційного рівня системи шляхом зіставлення отриманих параметрів з нормативним рівнем. У процесі такого аналізу виявляються причини негативних явищ і відхилень від нормативного рівня. Цей аналіз повинен завершитися розробкою пропозицій по організації виробництва.
4. Повинно бути висунуто і опрацьовано кілька варіантів організаційної концепції, причому кожен з них повинен містити не тільки характеристику змін в існуючій виробничій системі і характеристику новостворюваної системи, але і відповідь на питання про передбачувані витрати і економічної ефективності впровадження нововведення.
5. Реалізація розробленого організаційного проекту передбачає створення спеціального плану, що встановлює конкретні терміни виконання тих або інших робіт з виділенням необхідних ресурсів, зазначенням заходів з підготовки та перепідготовки кадрів і послідовності переходу до нової системи організації.
СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Менеджмент у загальному вигляді являє собою певний тип взаємодії, що існує між двома суб'єктами, один з яких знаходиться в ролі суб'єкта управління, а другий - у ролі об'єкта управління. В основі управління лежить, з одного боку, потребу і можливість суб'єкта управління управляти, а з іншого боку - потреба і можливість об'єкта керування виконувати управлінські команди. У тому випадку, коли цілі управління, тобто бажаний стан об'єкта або бажаний результат його функціонування, збігаються з цілями суб'єкта управління, останній орієнтований на більш ефективне управління. Для здійснення цього необхідне здійснення двох умов: суб'єкт управління не повинен мати можливості досягнення своїх цілей за рахунок управлінської діяльності незалежно від досягнення цілей управління; ступінь досягнення суб'єктом управління своїх цілей за рахунок управлінської діяльності повинна знаходитися в прямій залежності від ступеня досягнення цілей управління.
Повна прив'язка потреби суб'єкта управління управляти до результатів функціонування об'єкта управління спостерігається в тому випадку, коли суб'єктом управління є суб'єкт власності. Якщо об'єкт управління не є власником засобів виробництва, то його готовність і можливість виконувати управлінські команди пов'язані в першу чергу з тим, на скільки його потреби будуть задоволені в результаті виконання управлінських команд, а також з рівнем його кваліфікації та його продуктивних можливостей.
Менеджмент - це самостійний вид професійно здійснюваної діяльності, спрямованої на досягнення в ході будь-якої фінансово-господарської діяльності підприємства, що діє в ринкових умовах, визначених намічених цілей шляхом раціонального використання фінансових, трудових і матеріальних ресурсів. Кваліфіковане керівництво дозволяє мотивувати працівників до дій, що сприяє підвищенню ефективності праці. Життєдіяльність організації складається з трьох основних процесів:
Одержання сировини або ресурсів із зовнішнього оточення
Виготовлення продукту
Передача продукту у зовнішнє середовище
Якщо хоча б один з основних процесів організації припиниться, вона не зможе існувати. Менеджмент покликаний підтримувати баланс між цими процесами і мобілізовувати ресурси для їх здійснення. Елементами управління є: мета управління і спосіб її досягнення, об'єкт і суб'єкт управління, які взаємодіють у певній навколишньому середовищу. Процес управління включає: збір, переробку і передачу інформації (предмет управлінської праці), використовуваної для вироблення рішень (продукт управлінської праці). Технологія управління - це прийоми, способи і послідовність виконання процесу управління в цілому і складових його функцій. Предмет менеджменту, як система відносин з підлеглими і клієнтурою, проявляється в спільний предмет управлінської праці - інформації. Тому по відношенню до предмета праці технологією управління є сукупність і послідовність способів роботи з інформацією при здійсненні різних функцій управління. Управління може здійснюватися тільки в тому випадку, коли існує реально діюча система управління. Під системою управління розуміється сукупність органів управління, що реалізує методи, техніку і технологію управління і зв'язку між елементами системи.
Функції менеджменту.
Функція - це дія, стосовно до управління характеризує види управлінської діяльності, що виникають у процесі поділу і спеціалізації праці. Функції управління умовно можна розділити на загальні та спеціальні за критерієм їх повторюваності в процесі управління. До загальних належать: планування, організація, мотивація та контроль. Планування - це визначення цілей і показників діяльності організацій в майбутньому, а також постановка завдань і оцінка необхідних для їх вирішення ресурсів. Організація передбачає призначення робочих завдань, що випливають з цілей підприємства, і конкретизацію в відділах підприємства та розподіл між ними ресурсів і відповідальності за виконання робочих завдань. Мотивація - це спонукання себе й інших до діяльності для досягнення особистих цілей і цілей організації. Контроль - це спостереження за діями працівників. У сучасних умовах, коли працівники наділені владою і мають високу ступінь самостійності, на зміну традиційним прийомам контролю зверху приходить самомоніторінг працівників за виконанням завдання і виправлення допущених помилок, не чекаючи вказівки менеджера. Поділ праці в пр-ве зумовило появу спеціальної функції управління в сфері постачання, збуту та підготовки виробництва, які впливають на окремі сторони виробничого процесу і реалізуються в окремій функціональній підсистемі.
Принципи менеджменту - це загальні закономірності в рамках яких реалізують співвідношення між різними елементами управлінської системи, що відбиваються при постановці практичних задач управління. У принципах відображені пізнані закони і виправдав себе досвід управління. До загальних принципів управління відносяться:
Принцип інформаційного забезпечення (інформаційного зв'язку)
Принцип наукової обгрунтованості управління (необхідний комплексний облік всіх факторів економічного розвитку і об'єктивних економічних законів)
Принцип оптимального поєднання централізації і децентралізації (розподіл повноважень на прийняття конкретно визначених рішень на кожному рівні управлінської ієрархії)
Принцип колегіальності - вироблення колективного рішення на основі думки керівників різного рівня і виконавців конкретних рішень
Принцип поєднання прав, обов'язків і відповідальності (кожна посада в ієрархії управління наділяється конкретними правами, виконує певні функції і несе повну відповідальність за своє управління)
Методи управління.
Методи управління - це сукупність способів і прийомів впливу на об'єкт управління для досягнення мети управління. Система методів управління включає 3 групи методів управління:
Економічні
Організаційно-розпорядчі (адміністративні)
Соціально-психологічні
Ознакою цього угруповання є канал впливу на особистість і колектив в цілому. Таких каналів 3:
Вплив з метою виховання усвідомленої необхідності дотримання певного порядку й дисципліни праці
Вплив через матеріальні інтереси
Вплив через моральні інтереси
Економічні методи управління - це комплекс способів і прийомів управління, заснованих на економічних законах, інтересах і системі взаємопов'язаних економічних показників, норм і нормативів. Ці методи включають:
Встановлення прямих тривалих і стійких зв'язків між виробниками і споживачами
Використання економічних важелів, розподіл прибутку, оподаткування, кредитування
Матеріальне стимулювання зацікавленості в досягненні поставленої мети окремих працівників (через систему оплати праці і заохотить. Фонди)
Механізм використання організаційно-розпорядчих методів являє собою побудову структури управління, що визначає взаємозв'язок і посадове становище осіб у виробничій системі. Ці методи відрізняються обов'язковим характером відповідних розпоряджень і вказівок, невиконання яких розглядається керівником як пряме порушення дисципліни і тягне за собою певні стягнення. Розпорядчі методи припускають видання керівником наказів і розпоряджень. Організаційні методи діляться на:
Методи організаційного проектування (розробка структур і нормативних актів)
Методи організаційного нормування (розробка та підтримка системи нормативів чисельності управлінського персоналу, керованості, витрат праці у сфері управління, тривалості управлінських операцій і процедур, витрат матеріалів і ін витрат)
До групи соціологічних методів відносяться:
Методи управління соціально-масовими процесами (професійна орієнтація, організований набір, регіональне регулювання зар. Плати, пільги)
Методи управління групами (авторитарні, авторитарно-демократичні та демократичні)
Методи управління груповими явищами та процесами (новаторство, трудові почини)
Методи соціального нормування (конкурси, огляди, встановлюють кращих за професією, самодіяльні положення і правила внутрішнього розпорядку) та методи соціальної профілактики (нормування і поведінку)
Методи рольових змін (підвищення престижу тих чи інших професій)
Методи соціального регулювання (договори, взаємні зобов'язання, угоди, система відбору)
Особливості підприємства як системи.
Підприємство, як систему, характеризують слід. риси:
Відкритий характер підприємства по відношенню до зовнішнього середовища
Комплексність
Динамізм
Саморегулювання
Цілісність
1. По відношенню до підприємства зовнішнім середовищем є економіка країни в цілому, органи держ. управління, конкуренти, постачальники, споживачі.
2. Підприємству, як системі, властива комплексність, яка визначається комплексністю його цілей і завдань, а також високим розмаїттям що відбуваються на підприємстві процесів пр-ва і управління.
3. Динамізм передбачає здатність підприємства змінюватися, розвиватися, переходити з одного якісного стану в інший, залишаючись при цьому системою.
4. Саморегулювання передбачає здатність підприємства адаптуватися, в певних межах, до зміни.
5. Підприємству, як системі, властива емержентності (цілісності). Властивістю цілісності системи називається поява у системи якісно нових властивостей, відсутніх у її елементів. Щоб всі елементи і підсистеми виробничої системи функціонували як єдине ціле, необхідно систему організувати, тобто спроектувати, побудувати і забезпечити функціонування інтегральної виробничої системи.
Реалізація принципів системності при проектуванні виробничих систем та організації пр-ва передбачає:
Розгляд підприємства, як системи, що, яка взаємодіє з ін системами
Необхідність створення на підприємстві системи організації пр-ва, яка охоплює всі процеси: від виготовлення продукту, до його обслуговування в експлуатації
Застосування цільового початку при розробці заходів щодо вдосконалення організації в-ва
Орієнтація на комплексне вирішення проблем економіки, техніки, організації пр-ва і соціальних задач колективу
Впровадження багатоваріантного проектування виробничих систем, аналіз і вибір альтернатив
Використання систем оцінок, критеріїв і нормативів ефективності організації пр-ва в процесі її проектування та функціонування.
При побудові виробничих систем та вдосконалення організації в-ва використовуються прийоми організаційного моделювання, які являють собою метод вивчення виробничих систем за допомогою організаційних моделей. Модель являє собою спрощений опис реального об'єкта. Структура моделі організації пр-ва на підприємстві повинна включати:
Формулювання цілей організації пр-ва і критерії її ефективності
Загальну характеристику системи пр-ва на підприємстві і її складових
Перелік завдань, що реалізуються в кожній підсистемі виробничої системи
Характеристику функцій лінійних керівників і спец. підрозділів в області організації пр-ва
Схеми інформаційних потоків та документообігу в системі організації пр-ва.
Основні цілі організації пр-ва та напрямки роботи щодо їх реалізації
| Області діяльності | Основні цілі організації пр-ва | Напрямок роботи з реалізації цілей організації пр-ва |
| Виготовлення і постачання продукції споживачам | Задоволення попиту споживачів Постачання продукції відповідно до замовлень і договорами Реалістичне виконання планів пр-ва по номенклатурі, асортименту та якості продукції | Організація маркетингових досліджень Організація оперативного планування пр-ва Організація виробничих процесів Організація матер. - Техніч. забезпечення пр-ва Організація збуту і реалізація продукції |
| Підвищення якості і забезпечення конкурентоспроможності продукції | Розробка нових видів продукції та вдосконалення випущених видів відповідно до вимог ринку Забезпечення стабільності випуску високоякісної продукції Скорочення шлюбу та рекламації | Організація маркетингових досліджень Організація підготовки пр-ва і освоєння нових видів продукції Організація виробничих процесів Організація роботи щодо забезпечення належної якості продукції і техніч. контролю |
| Раціональне використання виробничих ресурсів | Підвищення продуктивності та якості праці працівників Поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей Скорочення тривалості виробничого циклу і запасів товарно-матер. цінностей | Організація праці робітників Організація функціонування знарядь праці Організація руху предметів праці в процесі пр-ва |
Система організації пр-ва - це сукупність організаційних форм, методів і правил, здійснення яких забезпечує раціональне функціонування елементів виробничої системи та їх взаємодію в процесі пр-ва продукції. У процесі пр-ва виділяють групи процесів, різнорідних за змістом, принципами та методами організації. Відповідно до цього, у системі організації пр-ва виділяються підсистеми, що враховують особливості цих процесів. До таких підсистем відносяться слід. функціональні підсистеми:
Організація підготовки пр-ва і випуску нової продукції
Організація основних виробничих процесів
Організація виробничої інфраструктури
Організація робіт з підвищення якості продукції
Організація матеріально-технічного забезпечення пр-ва і реалізації продукції
Щоб забезпечити інтеграцію всіх груп процесів в єдиний виробничих процес, система організації здійснює інтеграційні функції, які реалізуються шляхом створення виробничої системи оперативного планування та системи економічних відносин.
Підсистема організації праці учасників виробничого процесу забезпечує вирішення завдань з підготовки пр-ва в плані кадрового складу відповідної кваліфікації, впровадження наукової організації праці, організації та обслуговування робочих місць, нормування праці та матеріального і морального стимулювання працюючих.
Підсистема організації використання праці включає завдання з формування оптимальної структури парку обладнання, його систематичного оновлення, поліпшення завантаження устаткування і використання його технічних можливостей, підвищення ефективності та ремонту обладнання і його технічного обслуговування.
Підсистема організації руху предметів праці в пр-ве спрямована на вирішення завдань щодо забезпечення безперебійного руху предметів праці шляхом скорочення непродуктивних перерв у роботі, удосконалення технологічних маршрутів і планувальних рішень, розробки та впровадження обгрунтованих нормативів, заділів і запасів.
Розвиток науки організації виробництва в Росії.
На початку 20-х рр.. XX ст. були сформульовані основні закони наукової організації пр-ва і праці:
Закон найменших при ланцюгової зв'язку. Якщо в пр-ве є відділи, що залежать один від одного, то найбільший випуск продукції буде залежати від найбільшої величини продукції більш слабкого відділу, як би не були сильні основні відділи.
Закон взаємного замикання. До основного пр-ву підбираються підсобні пр-ва, що працюють на основне вир-во і один на одного, а в разі їх надлишку - на сторону.
Закон ритму. Цей закон вимагає дотримання певних періодів застосування періодично діючих постійної сили ...
Закон паралельності та послідовності робіт вимагає, щоб приватні процеси і роботи здійснювалися паралельно і одночасно, щоб загальний кінцевий результат був досягнутий в заплановані терміни
Закон фронту робіт. Фронт робіт повинен бути пропорційний навантаженні, тобто не потрібно ставити двох людей там, де з роботою може впоратися один.
Закон реальних умов. Цілі мають бути досяжними при організації будь-якої справи, враховувати навколишні зовнішні умови і реальні потреби.
Концепція організаційного управління (автор - Богданов). Він запропонував основні принципи науки про закони організації, що діють в техніці (організація речей), економіці (організація людей), політиці (організація ідей) і заявив про необхідність їх системного вивчення. Він розглядав організацію абстрактно, поза тісних зв'язків з соціально-економічною стороною діяльності людей, вважаючи, що останнє повністю визначається технікою.
Концепція ідеологічного оптимуму (автор - Ерманский). Він сформулював передумови теорії організації праці та раціоналізації управління, як самостійного наукового напряму, зв'язавши їх з появою певних техніко-економічних умов і, перш за все, з появою великого машинного пр-ва. Ерманский сформулював предмет науки про організацію праці та управління, в основі якої лежала ідея оп оптимальному використанні всіх видів енергії та факторів пр-ва. Він розробив закон організаційної суми, яка більше, ніж арифметична сума складових його сил. Але це можливо лише тоді, коли всі речові особисті елементи пр-ва гармонійно поєднуються і підсилюють один одного.
Концепція вузької бази (автор - Гаст). Її суть полягає в тому, що всю роботу з наукової організації праці та управлінню необхідно починати з окремої людини, незалежно від займаної ним посади (рядовий чи керівник). Була розроблена концепція трудових установок, складовими елементами якої є теорія трудових рухів у виробництві, організація робочого місця, управлінських процесів і методика раціонального виробничого навчання.
Теорія організаційної діяльності (автор - Керженцев). Він виділяв у науковій організації праці 3 об'єкти: праця, пр-во і управління. Під науковою організацією управління він розумів вивчення організаційних прийомів і визначення найбільш раціональних методів виконання управлінських дій (формування організаційних структур; розподіл, планування, облік, підбір та використання кадрів; підтримання дисципліни).
Сутність процесу організації виробництва.
Процес організації пр-ва передбачає проектування, побудова, забезпечення функціонування і вдосконалення виробничих систем. Він складається з наступних видів робіт:
Визначення цілей організації пр-ва
Встановлення видів діяльності і визначення кола учасників робіт
Дослідження стану організації та аналіз результатів
Розробка варіантів організаційної концепції і вибір оптимального варіанту
Розробка проекту організації пр-ва і його реалізація
1. Необхідно визначити результат, очікуваний від проведення конкретної організаційної роботи. В якості організаційних цілей можуть бути підвищення ритмічності та ефективності пр-ва, поліпшення якості продукції, зниження запасів товарно-матеріальних цінностей та ін
2. Після встановлення цілей та видів діяльності (переліку робіт, які повинні бути виконані для досягнення мети) визначаються підрозділи підприємства і конкретні виконавці, які будуть задіяні при досягненні цілей. У даному випадку можлива зміна структури апарату управління підприємством або створення нових, у тому числі тимчасових, підрозділів.
3. На цьому етапі передбачається визначення кількісних показників і якісних характеристик, оцінка організаційного рівня системи шляхом зіставлення отриманих параметрів з нормативним рівнем. У процесі такого аналізу виявляються причини негативних явищ і відхилень від нормативного рівня. Цей аналіз повинен завершитися розробкою пропозицій по організації виробництва.
4. Повинно бути висунуто і опрацьовано кілька варіантів організаційної концепції, причому кожен з них повинен містити не тільки характеристику змін в існуючій виробничій системі і характеристику новостворюваної системи, але і відповідь на питання про передбачувані витрати і економічної ефективності впровадження нововведення.
5. Реалізація розробленого організаційного проекту передбачає створення спеціального плану, що встановлює конкретні терміни виконання тих або інших робіт з виділенням необхідних ресурсів, зазначенням заходів з підготовки та перепідготовки кадрів і послідовності переходу до нової системи організації.