МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ
РЕФЕРАТ
З дисципліни: Страхування
На тему: Сутність, принципи і роль страхування
Виконала
студентка 311 групи
Шурлачакова С.В
Перевірила
Бурлакова Ю. В
Сімферополь, 2010р.
Зміст
1. Введення
2. Сутність страхування
3. Принципи страхування
4. Роль страхування
5. Висновок
6. Список літератури
1. Введення
На сьогоднішній день діяльність кожної людини так чи інакше пов'язана з ризиком. Саме тому люди прагнуть захистити себе від небезпеки, яка загрожує їм втратою життя, здоров'я, житла тощо, а як відомо з джерел економічної літератури, потреба в безпеці є другорядною після фізіологічних потреб.
Цей аспект є джерелом зародження такого виду діяльності, як страхування. Так як дана сфера в Україні не достатня розвинена, то обговорення та її вивчення є досить актуальними. Адже страховий ринок України тільки набирає обертів і з кожним роком привертає до себе увагу все більшої і більшої кількості людей. Саме тому слід більш детально вивчити цей процес і визначити для себе: «А потребую я в послугах страхових компаній?».
Мета моєї роботи: розкрити, розгорнути, дати повну характеристику поняття страхування. На шляху до цієї мети належить вирішити декілька завдань:
1. розкрити сутність страхування
2. охарактеризувати принципи страхування
3. визначити роль страхування.
2. Сутність страхування
Термін «страхування», на думку західних філософів, має латинське походження. У його основі - слова «securus» і «sine cura», які означають «безтурботний». Отже, страхування відображає ідею застереження, захисту та безпеки. З цього випливає саме визначення терміна «страхування».
Страхування - це спосіб відшкодування збитків, які були заподіяні фізичним або юридичним особам.
У страхових відносинах беруть участь дві сторони або дві особи: страховик і страхувальник.
Страховик - це страхова організація (державна, акціонерна, приватна), вона організовує формування і використання страхового фонду. Страховик виробляє умови страхування, він бере на себе зобов'язання відшкодувати збиток або виплатити страхову суму страхувальнику при настанні страхового випадку (події).
Страхувальник - (клієнт страхової компанії) - фізична (окремі приватні громадяни) або юридична особа, яка укладає договір страхування із страховиком. Страхувальник зобов'язаний своєчасно сплачувати страхові внески і має право при настанні страхової події (стихійне лихо, пожежа, нещасний випадок, тобто економічний збиток чи шкоду здоров'ю) отримати страхове відшкодування (матеріальну компенсацію) або страхову суму.
Сутність страхування, як і інших категорій, розкривається в його функціях:
1. Розподільна функція
Ця функція страхування реалізується через специфічні функції властиві тільки страхування: ризикова, попереджувальна і ощадна.
2. Ризикова функція
Вона полягає у передачі за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких приписано чинним законодавством або договором. Чим вища ймовірність і розмір ризику, тим і плата за його страхування, вирахувана на основі тарифів, визначених за допомогою актуарних розрахунків, більше. У разі настання страхового випадку страхувальник вимагає від страховика оплату збитків (виплату страхової суми).
3. Попереджувальна функція
Ця функція несе в собі попередження страхового випадку і мінімізацію збитків. Передбачає широкий комплекс заходів, у тому числі фінансування заходів щодо недопущення або зменшення негативних наслідків нещасних випадків, стихійних лих. Сюди ж відноситься правовий вплив на страхувальника, закріплене в умовах укладеного договору страхування й орієнтоване на його дбайливе ставлення до застрахованого майна. Заходи страховика по попередженню страхового випадку і мінімізації збитку звуться превенції, звідси назва функції - превентивна. З метою реалізації цієї функції страховик утворює особливий грошовий фонд попереджувальних заходів.
4. Ощадна функція
Страхування стає можливим лише за наявності у страховика певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків (у разі їх виникнення), заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком або іншою страховою випадком. Власними коштами покрити таку потребу у грошових виплатах страховик, в більшості випадків, не здатний. Тому кожен страховик створює систему страхових резервів. Накопичення та використання таких резервів характерно для страхової діяльності, так як саме з цих заощаджених коштів, страхувальникам буде виплачуватися страхова сума.
У формуванні і використанні страхових резервів виникає перерозподіл коштів між страхувальниками. Ті з них, у яких у певному періоді не настав страховий випадок, здійснили страхові внески, не отримують жодних виплат. І навпаки: страхувальникам, які зазнали серйозних збитків від страхового випадку, виплачується сума, значно більша внесених страхових платежів.
Формування страхових резервів - це спосіб концентрації та використання коштів, необхідних не тільки для розподілу між усіма страхувальниками, а й для відповідного покриття можливих масштабних збитків, які можуть виникнути в окремі роки наступних періодів.
Висновок: страхування - одна з найдавніших категорій суспільних відносин. Специфічні страхові відношення є об'єктом страхової науки. Суб'єктами страхових відносин з одного боку виступає страхувальник, з іншого - страховик або застрахований. Повну свою сутність страхування розкриває через свої функції: розподільну, ризикову, попереджувальну і ощадну.
3. Принципи страхування
Принцип - це основне вихідне положення якої-небудь теорії, вчення, науки, світогляду, політичної організації і т.д.
Основними принципами страхування є:
· Принцип вільного вибору страховика і виду страхування, які в повній мірі відносяться тільки до добровільних видів страхування;
· Принцип страхового інтересу випливає з права власності або володіння тим чи іншим об'єктом. Кожен індивідуальний або асоційований власник нерухомості, автомобіля, а тим більше складного виробничо-технічного комплексу, зацікавлений у тому, щоб вкладені в цей об'єкт кошти не були втрачені через стихійне лиха, нещасного випадку, пограбування і т. п. У свою чергу, організація, яка бере на себе ризики, як і будь-яка інша комерційна організація, має інтерес отримати прибуток;
· Страховий ризик - це ймовірна подія або їх сукупність, на випадок яких здійснюється страхування. У міжнародній практиці ризиком вважають також конкретний об'єкт страхування або вид відповідальності. Не рідко страховий ризик розшифровують як розділ між страховиком і страхувальником несприятливих економічних наслідків у результаті настання страхового випадку. З огляду на такі розбіжності у тлумаченні терміна "ризик" нерідко виникають непорозуміння між страховиками і страхувальниками. Тому під час укладання страхових угод та оформлення іншої страхової документації потрібно особливу увагу приділяти змісту, яке вкладається у слово "ризик".;
· Принцип найвищої довіри - на практиці цей принцип полягає в обов'язку повідомити страховика про всі властивості, в тому числі про дефекти майна, стан здоров'я або інші особливості об'єкта. Надійне страхування можливе лише за умов високої довіри між сторонами. Ні страхувальник, ні страховик не мають права приховувати один від одного ту чи іншу інформацію, яка стосується об'єкта страхування. На практиці особливо важливо, щоб цей принцип стримував страхувальник. Адже саме він володіє найповнішою інформацією про стан об'єкта страхування;
· Страхові відшкодування та виплати, які не повинні приносити прибутку страховикам і відповідно до цього матеріальне та фінансове стан їх не повинно змінитися після відшкодування збитків страхувальникові;
· Франшиза - визначена договором страхування частина збитків, яка в разі страхового випадку не підлягає відшкодуванню з боку страховика. Розрізняють умовну і безумовну франшизу. Умовна франшиза частіше використовується в особистому страхуванні. Наприклад, правила страхування можуть фіксувати кількість днів хвороби до початку надання страхової допомоги. Але якщо застрахований хворів довше, то допомога виплачується за всі дні непрацездатності. Безумовна франшиза означає, що відповідальність страховика визначається розміром збитку за відкиданням франшизи. Такі поліси поширені при страхуванні автотранспорту та деяких інших об'єктів. Це дає можливість страховикам уникнути розрахунків з дрібних ризиків і тим же значно зменшити витрати на ведення справи.;
· Принцип суброгації - передача страхувальником страхових прав на відшкодування збитку з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми. У тих випадках, коли страхувальник отримає кошти на відшкодування збитків з іншого джерела, він має повідомити про це страховика, який візьме їх до уваги, коли буде розраховувати страхове відшкодування і оформляти регрес.;
· Контрибуція - право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед конкретними страхувальниками з пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків. Цей принцип важливий ще й тому, що його застосування утримує нечесних страхувальників від бажання кілька разів застрахувати одне і теж майно з метою наживи;
· Співстрахування-це страхування об'єкта за одним загальним договором кількома страховиками. При цьому в договорі повинні міститися умови, що визначають права і обов'язки кожного страховика. Одному з сострахователей за його згодою може бути доручено представництво всіх інших у взаємовідносинах із страхувальником, але залишено відповідальність перед останнім лише в розмірі відповідної частини. Співстрахування має свої переваги і недоліки. Позитивним є те, що компанії мають можливість об'єднати свої зусилля зі страхування великих ризиків, не поступаючись ні перед ким страхову премію. Недоліки співстрахування полягають в ускладненні процедури оформлення страхування і виплати відшкодування.;
· Перестрахування - це вторинне розміщення ризику, коли страховик страхує ризик виконання всіх або частини своїх зобов'язань перед страхувальниками в інших страховиків.
· Диверсифікація. Законодавством багатьох країн світу можливості диверсифікації, тобто поширення активності страхових товариств за рамки основного бізнесу, обмежені. Закон України "Про страхування" передбачає, що предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням і розміщенням страхових резервів та управлінням ними.
Висновок: страхування має свої специфічні ознаки, а саме:
1. принцип вільного вибору страховика і виду страхування;
2. принцип страхового інтересу;
3. страховий ризик;
4. принцип найвищої довіри;
5. страхові відшкодування та виплати;
6. франшиза;
7. принцип суброгації;
8. контрибуція;
9. сострахование;
10. перестрахування;
11. диверсифікація.
12.
4. Роль страхування
Страхування, як специфічний вид діяльності, має конкретні призначення, які визначають його роль у сучасних суспільних соціально-економічних відносинах.
Страхова система активно впливає на розвиток виробництва. В умовах ринку актуальним стає страхування від комерційних, технічних, правових і політичних ризиків. Страхування є не тільки методом захисту суб'єктів підприємницької діяльності від непередбачуваних подій, але й засобом захисту від змін економічної кон'юнктури.
Особливо велику роль відіграє страхування в аграрному секторі. Саме тут багато ризиків, зумовлених природними факторами, що призводить до великих втрат.
Страхування дає можливість оптимізувати ресурси, що направляються на організацію економічної безпеки. Раніше вже йшла мова про те, що страховий захист є проявом економічної безпеки фізичних і юридичних осіб. Серед багатьох форм страхового захисту страхуванню належить особлива роль. Воно дає можливість досягти раціональної структури коштів що направляються на запобігання (або оперативне усунення) наслідків стихії чи інших чинників, які перешкоджають діяльності тієї чи іншої особи.
Страхування, маючи великі можливості маневрування резервами, є важливою ланкою формування всієї системи економічної безпеки. Така роль стає реальною тільки за належного рівня розвитку страхової справи.
Тепер, коли страхуванням в Україні охоплено менш як 10% страхового поля, регулятивна роль цього економічного важеля ще мало помітна, на відміну, наприклад, від більшості країн Європейського союзу, США, Японії, де страхуванням охоплені практично всі підприємства та громадяни.
Методом страхування створюються резерви грошових ресурсів, які стають джерелом зростання інвестицій в економіку.
Страхові компанії, отримуючи прибуток від інвестиційної діяльності, мають можливість знижувати тарифи на страхові послуги, збільшувати резерви, стимулювати персонал тощо. Акумульовані у страхових компаніях ресурси через систему інвестування сприяють розширенню виробництва. Це вигідно як страхувальникам і страховикам, так і іншим підприємницьким структурам.
Отже, страхування необхідно для забезпечення сталого економічного розвитку суспільства а також для допомоги окремим особам у захисті себе від наслідків непередбачуваних подій.
5. Висновок
Підбиваючи загальний підсумок можна сказати, що страхування - це спосіб відшкодування збитків, заподіяних юридичним або фізичним особам.
Сутність страхування розкривається в його функціях.
У страхуванні є певні принципи:
Страхування - це розвивається діяльність в Україні, яка грає не маловажну роль в її економічному житті. Воно додає впевненості в розвитку бізнесу, дає можливість оптимізувати ресурси, спрямовані на організацію економічної безпеки, а також забезпечує раціональне формування і використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм.
6. Список літератури
1. С. С. Осадець «Страхування»
2. Н. М. Внукова, В.І. Успаленко, Л. В. Временко «Страхування: теорія та практика»
3. В. Д. Бігдаш «Страхування»
УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ
РЕФЕРАТ
З дисципліни: Страхування
На тему: Сутність, принципи і роль страхування
Виконала
студентка 311 групи
Шурлачакова С.В
Перевірила
Бурлакова Ю. В
Сімферополь, 2010р.
Зміст
1. Введення
2. Сутність страхування
3. Принципи страхування
4. Роль страхування
5. Висновок
6. Список літератури
1. Введення
На сьогоднішній день діяльність кожної людини так чи інакше пов'язана з ризиком. Саме тому люди прагнуть захистити себе від небезпеки, яка загрожує їм втратою життя, здоров'я, житла тощо, а як відомо з джерел економічної літератури, потреба в безпеці є другорядною після фізіологічних потреб.
Цей аспект є джерелом зародження такого виду діяльності, як страхування. Так як дана сфера в Україні не достатня розвинена, то обговорення та її вивчення є досить актуальними. Адже страховий ринок України тільки набирає обертів і з кожним роком привертає до себе увагу все більшої і більшої кількості людей. Саме тому слід більш детально вивчити цей процес і визначити для себе: «А потребую я в послугах страхових компаній?».
Мета моєї роботи: розкрити, розгорнути, дати повну характеристику поняття страхування. На шляху до цієї мети належить вирішити декілька завдань:
1. розкрити сутність страхування
2. охарактеризувати принципи страхування
3. визначити роль страхування.
2. Сутність страхування
Термін «страхування», на думку західних філософів, має латинське походження. У його основі - слова «securus» і «sine cura», які означають «безтурботний». Отже, страхування відображає ідею застереження, захисту та безпеки. З цього випливає саме визначення терміна «страхування».
Страхування - це спосіб відшкодування збитків, які були заподіяні фізичним або юридичним особам.
У страхових відносинах беруть участь дві сторони або дві особи: страховик і страхувальник.
Страховик - це страхова організація (державна, акціонерна, приватна), вона організовує формування і використання страхового фонду. Страховик виробляє умови страхування, він бере на себе зобов'язання відшкодувати збиток або виплатити страхову суму страхувальнику при настанні страхового випадку (події).
Страхувальник - (клієнт страхової компанії) - фізична (окремі приватні громадяни) або юридична особа, яка укладає договір страхування із страховиком. Страхувальник зобов'язаний своєчасно сплачувати страхові внески і має право при настанні страхової події (стихійне лихо, пожежа, нещасний випадок, тобто економічний збиток чи шкоду здоров'ю) отримати страхове відшкодування (матеріальну компенсацію) або страхову суму.
Сутність страхування, як і інших категорій, розкривається в його функціях:
1. Розподільна функція
Ця функція страхування реалізується через специфічні функції властиві тільки страхування: ризикова, попереджувальна і ощадна.
2. Ризикова функція
Вона полягає у передачі за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких приписано чинним законодавством або договором. Чим вища ймовірність і розмір ризику, тим і плата за його страхування, вирахувана на основі тарифів, визначених за допомогою актуарних розрахунків, більше. У разі настання страхового випадку страхувальник вимагає від страховика оплату збитків (виплату страхової суми).
3. Попереджувальна функція
Ця функція несе в собі попередження страхового випадку і мінімізацію збитків. Передбачає широкий комплекс заходів, у тому числі фінансування заходів щодо недопущення або зменшення негативних наслідків нещасних випадків, стихійних лих. Сюди ж відноситься правовий вплив на страхувальника, закріплене в умовах укладеного договору страхування й орієнтоване на його дбайливе ставлення до застрахованого майна. Заходи страховика по попередженню страхового випадку і мінімізації збитку звуться превенції, звідси назва функції - превентивна. З метою реалізації цієї функції страховик утворює особливий грошовий фонд попереджувальних заходів.
4. Ощадна функція
Страхування стає можливим лише за наявності у страховика певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків (у разі їх виникнення), заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком або іншою страховою випадком. Власними коштами покрити таку потребу у грошових виплатах страховик, в більшості випадків, не здатний. Тому кожен страховик створює систему страхових резервів. Накопичення та використання таких резервів характерно для страхової діяльності, так як саме з цих заощаджених коштів, страхувальникам буде виплачуватися страхова сума.
У формуванні і використанні страхових резервів виникає перерозподіл коштів між страхувальниками. Ті з них, у яких у певному періоді не настав страховий випадок, здійснили страхові внески, не отримують жодних виплат. І навпаки: страхувальникам, які зазнали серйозних збитків від страхового випадку, виплачується сума, значно більша внесених страхових платежів.
Формування страхових резервів - це спосіб концентрації та використання коштів, необхідних не тільки для розподілу між усіма страхувальниками, а й для відповідного покриття можливих масштабних збитків, які можуть виникнути в окремі роки наступних періодів.
Висновок: страхування - одна з найдавніших категорій суспільних відносин. Специфічні страхові відношення є об'єктом страхової науки. Суб'єктами страхових відносин з одного боку виступає страхувальник, з іншого - страховик або застрахований. Повну свою сутність страхування розкриває через свої функції: розподільну, ризикову, попереджувальну і ощадну.
3. Принципи страхування
Принцип - це основне вихідне положення якої-небудь теорії, вчення, науки, світогляду, політичної організації і т.д.
Основними принципами страхування є:
· Принцип вільного вибору страховика і виду страхування, які в повній мірі відносяться тільки до добровільних видів страхування;
· Принцип страхового інтересу випливає з права власності або володіння тим чи іншим об'єктом. Кожен індивідуальний або асоційований власник нерухомості, автомобіля, а тим більше складного виробничо-технічного комплексу, зацікавлений у тому, щоб вкладені в цей об'єкт кошти не були втрачені через стихійне лиха, нещасного випадку, пограбування і т. п. У свою чергу, організація, яка бере на себе ризики, як і будь-яка інша комерційна організація, має інтерес отримати прибуток;
· Страховий ризик - це ймовірна подія або їх сукупність, на випадок яких здійснюється страхування. У міжнародній практиці ризиком вважають також конкретний об'єкт страхування або вид відповідальності. Не рідко страховий ризик розшифровують як розділ між страховиком і страхувальником несприятливих економічних наслідків у результаті настання страхового випадку. З огляду на такі розбіжності у тлумаченні терміна "ризик" нерідко виникають непорозуміння між страховиками і страхувальниками. Тому під час укладання страхових угод та оформлення іншої страхової документації потрібно особливу увагу приділяти змісту, яке вкладається у слово "ризик".;
· Принцип найвищої довіри - на практиці цей принцип полягає в обов'язку повідомити страховика про всі властивості, в тому числі про дефекти майна, стан здоров'я або інші особливості об'єкта. Надійне страхування можливе лише за умов високої довіри між сторонами. Ні страхувальник, ні страховик не мають права приховувати один від одного ту чи іншу інформацію, яка стосується об'єкта страхування. На практиці особливо важливо, щоб цей принцип стримував страхувальник. Адже саме він володіє найповнішою інформацією про стан об'єкта страхування;
· Страхові відшкодування та виплати, які не повинні приносити прибутку страховикам і відповідно до цього матеріальне та фінансове стан їх не повинно змінитися після відшкодування збитків страхувальникові;
· Франшиза - визначена договором страхування частина збитків, яка в разі страхового випадку не підлягає відшкодуванню з боку страховика. Розрізняють умовну і безумовну франшизу. Умовна франшиза частіше використовується в особистому страхуванні. Наприклад, правила страхування можуть фіксувати кількість днів хвороби до початку надання страхової допомоги. Але якщо застрахований хворів довше, то допомога виплачується за всі дні непрацездатності. Безумовна франшиза означає, що відповідальність страховика визначається розміром збитку за відкиданням франшизи. Такі поліси поширені при страхуванні автотранспорту та деяких інших об'єктів. Це дає можливість страховикам уникнути розрахунків з дрібних ризиків і тим же значно зменшити витрати на ведення справи.;
· Принцип суброгації - передача страхувальником страхових прав на відшкодування збитку з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми. У тих випадках, коли страхувальник отримає кошти на відшкодування збитків з іншого джерела, він має повідомити про це страховика, який візьме їх до уваги, коли буде розраховувати страхове відшкодування і оформляти регрес.;
· Контрибуція - право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед конкретними страхувальниками з пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків. Цей принцип важливий ще й тому, що його застосування утримує нечесних страхувальників від бажання кілька разів застрахувати одне і теж майно з метою наживи;
· Співстрахування-це страхування об'єкта за одним загальним договором кількома страховиками. При цьому в договорі повинні міститися умови, що визначають права і обов'язки кожного страховика. Одному з сострахователей за його згодою може бути доручено представництво всіх інших у взаємовідносинах із страхувальником, але залишено відповідальність перед останнім лише в розмірі відповідної частини. Співстрахування має свої переваги і недоліки. Позитивним є те, що компанії мають можливість об'єднати свої зусилля зі страхування великих ризиків, не поступаючись ні перед ким страхову премію. Недоліки співстрахування полягають в ускладненні процедури оформлення страхування і виплати відшкодування.;
· Перестрахування - це вторинне розміщення ризику, коли страховик страхує ризик виконання всіх або частини своїх зобов'язань перед страхувальниками в інших страховиків.
· Диверсифікація. Законодавством багатьох країн світу можливості диверсифікації, тобто поширення активності страхових товариств за рамки основного бізнесу, обмежені. Закон України "Про страхування" передбачає, що предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням і розміщенням страхових резервів та управлінням ними.
Висновок: страхування має свої специфічні ознаки, а саме:
1. принцип вільного вибору страховика і виду страхування;
2. принцип страхового інтересу;
3. страховий ризик;
4. принцип найвищої довіри;
5. страхові відшкодування та виплати;
6. франшиза;
7. принцип суброгації;
8. контрибуція;
9. сострахование;
10. перестрахування;
11. диверсифікація.
12.
4. Роль страхування
Страхування, як специфічний вид діяльності, має конкретні призначення, які визначають його роль у сучасних суспільних соціально-економічних відносинах.
Страхова система активно впливає на розвиток виробництва. В умовах ринку актуальним стає страхування від комерційних, технічних, правових і політичних ризиків. Страхування є не тільки методом захисту суб'єктів підприємницької діяльності від непередбачуваних подій, але й засобом захисту від змін економічної кон'юнктури.
Особливо велику роль відіграє страхування в аграрному секторі. Саме тут багато ризиків, зумовлених природними факторами, що призводить до великих втрат.
Страхування дає можливість оптимізувати ресурси, що направляються на організацію економічної безпеки. Раніше вже йшла мова про те, що страховий захист є проявом економічної безпеки фізичних і юридичних осіб. Серед багатьох форм страхового захисту страхуванню належить особлива роль. Воно дає можливість досягти раціональної структури коштів що направляються на запобігання (або оперативне усунення) наслідків стихії чи інших чинників, які перешкоджають діяльності тієї чи іншої особи.
Страхування, маючи великі можливості маневрування резервами, є важливою ланкою формування всієї системи економічної безпеки. Така роль стає реальною тільки за належного рівня розвитку страхової справи.
Тепер, коли страхуванням в Україні охоплено менш як 10% страхового поля, регулятивна роль цього економічного важеля ще мало помітна, на відміну, наприклад, від більшості країн Європейського союзу, США, Японії, де страхуванням охоплені практично всі підприємства та громадяни.
Методом страхування створюються резерви грошових ресурсів, які стають джерелом зростання інвестицій в економіку.
Страхові компанії, отримуючи прибуток від інвестиційної діяльності, мають можливість знижувати тарифи на страхові послуги, збільшувати резерви, стимулювати персонал тощо. Акумульовані у страхових компаніях ресурси через систему інвестування сприяють розширенню виробництва. Це вигідно як страхувальникам і страховикам, так і іншим підприємницьким структурам.
Отже, страхування необхідно для забезпечення сталого економічного розвитку суспільства а також для допомоги окремим особам у захисті себе від наслідків непередбачуваних подій.
5. Висновок
Підбиваючи загальний підсумок можна сказати, що страхування - це спосіб відшкодування збитків, заподіяних юридичним або фізичним особам.
Сутність страхування розкривається в його функціях.
Функції страхування |
розподільна |
ризикова |
попереджувальна |
ощадна |
У страхуванні є певні принципи:
Принципи страхування |
принцип вільного вибору страховика і виду страхування, |
принцип страхового інтересу |
страховий ризик |
принцип найвищої довіри |
страхові відшкодування та виплати |
франшиза |
принцип суброгації |
контрибуція |
сострахование |
перестрахування |
диверсифікація |
Страхування - це розвивається діяльність в Україні, яка грає не маловажну роль в її економічному житті. Воно додає впевненості в розвитку бізнесу, дає можливість оптимізувати ресурси, спрямовані на організацію економічної безпеки, а також забезпечує раціональне формування і використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм.
6. Список літератури
1. С. С. Осадець «Страхування»
2. Н. М. Внукова, В.І. Успаленко, Л. В. Временко «Страхування: теорія та практика»
3. В. Д. Бігдаш «Страхування»