Зміст
1. Підготовча частина судового засідання
2. Судове слідство
3. Судові дебати і останнє слово підсудного
4. Формування переконання і винесення вироку судом
Система судового розгляду складається з наступних елементів: підготовча частина судового засідання (ст.261 - 272 КПК України); судове слідство (ст.273 - 291 КПК України); судові дебати (ст.292 - 295 КПК України).
Метою підготовчої частини судового засідання є перевірка можливості проведення судового засідання, створюються для цього умови та усуваються перешкоди для розгляду справи.
Підготовча частина судового засідання починається з того, що в призначений час головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка кримінальна справа підлягає розгляду (ст.261 КПК України). Після цього, відповідно до ст.262 КПК України, секретар судового засідання доповідає про явку осіб, які повинні брати участь у судовому засіданні, і повідомляє про причини неявки відсутніх.
У разі участі в судовому розгляді перекладача, головуючий роз'яснює йому права і відповідальність, передбачені ст.59 КПК України, про що він дає підписку, яка долучається до протоколу судового засідання (ст.263 КПК України).
Перед початком судового засідання, свідки до початку їх допиту, видаляються із залу судового засідання. При цьому судовий пристав вживає заходів до того, щоб не допитані судом свідки не спілкувалися з допитаними свідками, а також іншими особами, що знаходилися в залі судового засідання.
Спочатку судового засідання головуючий встановлює особу підсудного, з'ясовуючи його прізвище, ім'я, по батькові, рік, місяць, день і місце народження, володіння мовою, якою ведеться судочинство, місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші дані, що стосуються його особистості. Потім головуючий з'ясовує, вручені підсудному і коли саме копія обвинувального висновку або обвинувального акта, постанови про зміну обвинувачення. При цьому судовий розгляд кримінальної справи не може бути розпочато раніше семи діб з дня вручення обвинувачуваному копії обвинувального висновку або обвинувального акта, постанови про зміну обвинувачення (ст.265 КПК України).
Після цього у відповідності зі ст.266 КПК України головуючий оголошує склад суду, повідомляє, хто є обвинувачем, захисником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або їх представниками, а також секретарем судового засідання, експертом, спеціалістом і перекладачем. Головуючий роз'яснює сторонам їх право заявлення відводу складу суду або комусь із суддів. У судовому засіданні відвід може бути заявлений крім суддів також секретарю судового засідання, прокурору, експерту, перекладачеві, адвокату - захиснику. Питання про відвід, заявленому кому-небудь з цих осіб, вирішується судом (або суддею, якщо справа розглядається одноосібно) у дорадчій кімнаті. Також, згідно ст.267 КПК України, головуючий роз'яснює підсудному його права в судовому розгляді, передбачені ст.47 КПК України. Якщо підсудних декілька, права ім роз'яснюються одночасно, так як їх процесуальне становище однаково.
Далі (ст.268 КПК), головуючий роз'яснює потерпілому, цивільному позивачеві, їх представникам, а також цивільному відповідачеві і його представникові права і відповідальність у судовому розгляді. Потерпілому роз'яснюється, крім того, його право на примирення з підсудним у випадках, передбачених ст.25 КПК України (суд має право на підставі заяви потерпілого або його законного представника припинити кримінальну справу стосовно особи, підозрюваного або обвинуваченого у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, якщо ця особа примирилася з потерпілим і загладити заподіяну йому шкоду).
Головуючий роз'яснює експертові і спеціалістові, якщо вони беруть участь у розгляді справи, їх права і відповідальність, про що експерт і фахівець дають підписку, яка долучається до протоколу судового засідання.
Після цього, на підставі ст.271 КПК України, головуючий з'ясовує у сторін, чи є у них клопотання про виклик нових свідків, експертів і фахівців, про витребування речових доказів та документів або про виключення доказів, отриманих з порушенням вимог кримінально - процесуального кодексу. Особа, яка заявила клопотання, повинна його обгрунтувати. Суд, вислухавши думку інших учасників судового розгляду, розглядає кожне заявлене клопотання і задовольняє його, або виносить ухвалу чи постанову про відмову в задоволенні клопотання. Особа, якій судом відмовлено у задоволенні клопотання, має право заявити його знову в ході подальшого судового розгляду.
Суд не має права відмовити в задоволенні клопотання про допит в судовому засіданні особи як свідка або спеціаліста, який став до суду за ініціативою сторін.
Перед початком судового слідства, суд з'ясовує думку сторін про можливість судового розгляду за відсутності не з'явилися учасників розгляду і виносить ухвалу або постанову про відкладення судового розгляду або про його продовження, а також про виклик або привід не з'явився учасника. Якщо яких-небудь істотних перешкод для розгляду кримінальної справи не є, суд переходить до судового слідства.
Безпосереднє дослідження доказів судом направлено на оцінку доказів, за сформованим у суду в ході їх дослідження внутрішнім переконанням, т.к ніякі докази не мають заздалегідь встановленої сили (ст.17 КПК).
Безпосередньо судове слідство починається з викладу державним обвинувачем пред'явленого підсудному обвинувачення, а по кримінальних справах приватного обвинувачення - з викладу заяви приватним обвинувачем. Ця дія має на меті ознайомити зі змістом звинувачення всіх учасників процесу, а також громадян, присутніх у залі суду. Головуючий опитує підсудного, чи зрозуміло йому обвинувачення і чи бажає він або його захисник висловити своє ставлення до пред'явленого обвинувачення (ст.273 КПК України).
Згідно ст.274 КПК України, черговість дослідження доказів визначається стороною, що представляє докази суду.
Першою представляє докази сторона звинувачення. Це обумовлено тим, що у відповідності зі ст.14 КПК України обвинувачений вважається невинним, поки його винність у вчиненні злочину не буде доведена в порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом, при цьому тягар доказування покладено законом на сторону обвинувачення. Після дослідження доказів, представлених стороною обвинувачення, досліджуються докази, представлені стороною захисту.
Допит підсудного виробляється у відповідності зі ст.275 КПК України. З дозволу головуючого підсудний вправі давати показання у будь-який момент судового слідства. Якщо в кримінальній справі беруть участь кілька підсудних, то черговість подання ними доказів визначається судом з урахуванням думки сторін.
У відповідності зі ст.275 КПК України, за згодою підсудного дати показання, першим його допитують захисник і учасники судового розгляду з боку захисту, потім державний обвинувач і учасники судового розгляду з боку звинувачення. Головуючий стежить за ходом допиту і усуває навідні запитання, а також питання, що не мають відношення до кримінальної справи.
Суд має право поставити питання підсудному після його допиту сторонами. Допит підсудного у відсутності іншого підсудного допускається за клопотанням сторін або з ініціативи суду, про що виноситься ухвала чи постанова. У цьому випадку після повернення підсудного до зали судового засідання головуючий повідомляє йому зміст показань, даних у його відсутність, і надає йому можливість задавати питання підсудному, допитаному в його відсутність. Якщо в кримінальній справі беруть участь кілька підсудних, суд має право за клопотанням сторони змінити порядок їх допиту.
Стаття 276 КПК України передбачає, що оголошення показань підсудного, даних при провадженні попереднього розслідування, а також відтворення доданих до протоколу допиту аудіо-, відеозапису його показань або кінозйомки, може мати місце за клопотанням сторін у таких випадках:
1) при наявності істотних суперечностей між показаннями, даними підсудним у ході попереднього розслідування і в суді, за винятком випадків, коли вони визнані неприпустимими доказами;
2) коли кримінальна справа розглядається у відсутності підсудного;
3) відмови від дачі показань, якщо обвинувачений попереджався про те, що за згодою дати свідчення, його свідчення можуть бути використані як докази у кримінальній справі, в тому числі і при його подальшому відмову від цих свідчень (п.3 ч.4 ст .47 КПК).
Ці правила поширюються також на випадки оголошення показань підсудного, даних раніше в суді.
Кримінально-процесуальний закон забороняє відтворення аудіо-, відеозапису і кінозйомки допиту без попереднього оголошення показань, що містяться у відповідному протоколі допиту або протоколі судового засідання.
Потерпілого, як правило, допитують після допиту підсудного, проте, потерпілий з дозволу головуючого може давати свідчення в будь-який момент судового слідства.
Допит свідків відрізняється тим, що свідки допитуються порізно й за відсутності недопрошенних свідків (ст.278 КПК України). Перед допитом головуючий встановлює особу свідка, з'ясовує його ставлення до підсудного і потерпілому, роз'яснює йому права і відповідальність, про що свідок дає підписку, яка долучається до протоколу судового засідання. Першою задає питання свідкові та сторона, за клопотанням якої він викликаний в судове засідання. Суддя задає питання свідкові після його допиту сторонами.
Допитані свідки можуть покинути зал судового засідання до закінчення судового слідства з дозволу головуючого, враховує при цьому думку сторін (враховуючи те, що при цьому допитані свідки можуть повідомляти недопрошенним свідкам про хід допиту і про питання, що задаються при цьому і, звичайно ж, відповідях, які він давав, таким чином впливаючи на тих, хто ще допитаний не був, доцільно допитаних свідків залишати в залі судового засідання до його закінчення).
При необхідності забезпечення безпеки свідка, його родичів та інших близьких осіб суд без оголошення справжніх даних про особу свідка вправі провести його допит поза візуальним спостереженням іншими учасниками судового розгляду, про що суд виносить ухвалу чи постанову. У випадку заяви сторонами обгрунтованого клопотання про розкриття відомостей про особу, що дає показання, в зв'язку з необхідністю здійснення захисту підсудного або для встановлення будь-яких істотних для розгляду кримінальної справи обставин, суд має право надати їм можливість ознайомлення із зазначеними матеріалами.
Суттєвим моментом судового слідства є те, що в ньому можливе застосування прийомів шахового і перехресного допиту. Сутність шахового допиту полягає в тому, що один допитувач попутно ставить питання декільком особам з приводу одних і тих же обставин. Так, наприклад, державний обвинувач при допиті свідка захисту з метою підтвердження або уточнення показань, раніше даних останнім на попередньому слідстві, може звернутися з тим же питанням до іншого свідкові (захисту чи обвинувачення). Використовуючи зазначений метод допиту, прокурор (або адвокат) може виявити будь-які нові обставини, що ставлять під сумнів обгрунтованість займаної стороною захисту (звинувачення) позиції у справі.
При перехресному ж допиті допит ведеться обома сторонами - обвинувачем і захисником - одного і того ж особи з приводу одних і тих же обставин. Такий допит сприяє з'ясуванню цього обставини з різних сторін, так як питання задаються то з позиції обвинувачення, то з позиції захисту. [1]
Закон передбачає можливість для потерпілого і свідка в ході їх допиту користуватися письмовими нотатками (математичні підрахунки і т.д.). Ці нотатки пред'являються суду на його вимогу. Потерпілому і свідкові дозволяється прочитання наявних у них документів, що відносяться до їх показаннями. Ці документи пред'являються суду і за його визначенням або постанови можуть бути долучені до кримінальної справи.
Крім загальних умов виробництва допиту потерпілого і свідка, є ряд особливостей у разі допиту вказаних учасників, які не досягли повноліття. При участі в допиті потерпілих і свідків у віці до чотирнадцяти років, а за розсудом суду - і у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років - бере участь педагог. Допит потерпілих і свідків, що мають фізичні або психічні вади, здійснюється в усіх випадках у присутності педагога.
До початку допиту неповнолітнього головуючий роз'яснює педагогу його права, про що робиться відмітка в протоколі судового засідання. Педагог має право, з дозволу головуючого, задавати питання неповнолітньому потерпілому, свідкові.
У випадку, якщо суд визнає за необхідне, для участі в допиті неповнолітніх потерпілих і свідків викликаються також їхні батьки чи інші законні представники, які можуть, з дозволу головуючого, задавати питання допитуваному. Допит малолітнього потерпілого і свідка проводиться за обов'язковою участю його батька чи іншого законного представника.
Перед допитом потерпілого і свідка, яка не досягла шістнадцятирічного віку, головуючий роз'яснює їм значення для кримінальної справи повних і правдивих показань. Про відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань ці особи не попереджаються, і підписка у них не відбирається.
З метою охорони прав неповнолітніх за клопотанням сторін, а також за ініціативою суду, допит потерпілого і свідка, які не досягли вісімнадцятирічного віку, може бути проведений у відсутності підсудного, про що суд виносить ухвалу чи постанову. Після повернення підсудного до зали судового засідання йому повинні бути повідомлені показання цих осіб та надано можливість задавати їм питання. Після закінчення допиту потерпілий і свідок, що не досягли вісімнадцятирічного віку, педагог, який був присутній при їх допиті, а також батько або інший законний представник потерпілого, свідка можуть покинути залу судового засідання з дозволу головуючого.
Кримінально-процесуальний кодекс передбачає, що оголошення показань потерпілого і свідка, раніше даних при провадженні попереднього розслідування або судового розгляду, а також відтворення аудіозапису їх свідчень, відеозапису і кінозйомки допиту допускається при їх неявку в судове засідання за клопотанням сторін або за ініціативою суду в наступних випадках:
1) смерті потерпілого або свідка;
2) важкої хвороби, що перешкоджає явці до суду;
3) відмови потерпілого або свідка, що є іноземним громадянином, з'явитися за викликом суду;
4) стихійного лиха або інших надзвичайних обставин, що перешкоджають явці до суду.
Крім того, за клопотанням сторони суд має право прийняти рішення про оголошення показань потерпілого або свідка, раніше даних при виробництві попереднього розслідування або в суді, при наявності істотних суперечностей між раніше даними показаннями і показаннями, даними в суді.
Відмова потерпілого, свідка від дачі показань, заявлений в суді (що можливо лише за наявності підстав, передбачених ст.51 Конституції РФ), не перешкоджає оприлюдненню його свідчень, даних у ході попереднього розслідування.
Закон також передбачає можливість допиту експерта (ст.282 КПК). Він проводиться за клопотанням сторін або за власною ініціативою суду, який має право викликати для допиту експерта, який дав висновок у ході попереднього розслідування, для роз'яснення і доповнення даного ним висновку. Спочатку оголошується висновок експерта, а після цього йому можуть бути задані питання обома сторонами. При цьому перші питання задає сторона, з ініціативи якої була призначена експертиза. При необхідності суд вправі надати експерту час, необхідний для підготовки відповідей на питання суду і сторін.
1. Підготовча частина судового засідання
2. Судове слідство
3. Судові дебати і останнє слово підсудного
4. Формування переконання і винесення вироку судом
1. Підготовча частина судового засідання
Судовий розгляд - головна, центральна стадія кримінального процесу. Саме в цій стадії суд першої інстанції усно і безпосередньо досліджує докази і постановляє вирок. [2]Система судового розгляду складається з наступних елементів: підготовча частина судового засідання (ст.261 - 272 КПК України); судове слідство (ст.273 - 291 КПК України); судові дебати (ст.292 - 295 КПК України).
Метою підготовчої частини судового засідання є перевірка можливості проведення судового засідання, створюються для цього умови та усуваються перешкоди для розгляду справи.
Підготовча частина судового засідання починається з того, що в призначений час головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка кримінальна справа підлягає розгляду (ст.261 КПК України). Після цього, відповідно до ст.262 КПК України, секретар судового засідання доповідає про явку осіб, які повинні брати участь у судовому засіданні, і повідомляє про причини неявки відсутніх.
У разі участі в судовому розгляді перекладача, головуючий роз'яснює йому права і відповідальність, передбачені ст.59 КПК України, про що він дає підписку, яка долучається до протоколу судового засідання (ст.263 КПК України).
Перед початком судового засідання, свідки до початку їх допиту, видаляються із залу судового засідання. При цьому судовий пристав вживає заходів до того, щоб не допитані судом свідки не спілкувалися з допитаними свідками, а також іншими особами, що знаходилися в залі судового засідання.
Спочатку судового засідання головуючий встановлює особу підсудного, з'ясовуючи його прізвище, ім'я, по батькові, рік, місяць, день і місце народження, володіння мовою, якою ведеться судочинство, місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші дані, що стосуються його особистості. Потім головуючий з'ясовує, вручені підсудному і коли саме копія обвинувального висновку або обвинувального акта, постанови про зміну обвинувачення. При цьому судовий розгляд кримінальної справи не може бути розпочато раніше семи діб з дня вручення обвинувачуваному копії обвинувального висновку або обвинувального акта, постанови про зміну обвинувачення (ст.265 КПК України).
Після цього у відповідності зі ст.266 КПК України головуючий оголошує склад суду, повідомляє, хто є обвинувачем, захисником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або їх представниками, а також секретарем судового засідання, експертом, спеціалістом і перекладачем. Головуючий роз'яснює сторонам їх право заявлення відводу складу суду або комусь із суддів. У судовому засіданні відвід може бути заявлений крім суддів також секретарю судового засідання, прокурору, експерту, перекладачеві, адвокату - захиснику. Питання про відвід, заявленому кому-небудь з цих осіб, вирішується судом (або суддею, якщо справа розглядається одноосібно) у дорадчій кімнаті. Також, згідно ст.267 КПК України, головуючий роз'яснює підсудному його права в судовому розгляді, передбачені ст.47 КПК України. Якщо підсудних декілька, права ім роз'яснюються одночасно, так як їх процесуальне становище однаково.
Далі (ст.268 КПК), головуючий роз'яснює потерпілому, цивільному позивачеві, їх представникам, а також цивільному відповідачеві і його представникові права і відповідальність у судовому розгляді. Потерпілому роз'яснюється, крім того, його право на примирення з підсудним у випадках, передбачених ст.25 КПК України (суд має право на підставі заяви потерпілого або його законного представника припинити кримінальну справу стосовно особи, підозрюваного або обвинуваченого у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, якщо ця особа примирилася з потерпілим і загладити заподіяну йому шкоду).
Головуючий роз'яснює експертові і спеціалістові, якщо вони беруть участь у розгляді справи, їх права і відповідальність, про що експерт і фахівець дають підписку, яка долучається до протоколу судового засідання.
Після цього, на підставі ст.271 КПК України, головуючий з'ясовує у сторін, чи є у них клопотання про виклик нових свідків, експертів і фахівців, про витребування речових доказів та документів або про виключення доказів, отриманих з порушенням вимог кримінально - процесуального кодексу. Особа, яка заявила клопотання, повинна його обгрунтувати. Суд, вислухавши думку інших учасників судового розгляду, розглядає кожне заявлене клопотання і задовольняє його, або виносить ухвалу чи постанову про відмову в задоволенні клопотання. Особа, якій судом відмовлено у задоволенні клопотання, має право заявити його знову в ході подальшого судового розгляду.
Суд не має права відмовити в задоволенні клопотання про допит в судовому засіданні особи як свідка або спеціаліста, який став до суду за ініціативою сторін.
Перед початком судового слідства, суд з'ясовує думку сторін про можливість судового розгляду за відсутності не з'явилися учасників розгляду і виносить ухвалу або постанову про відкладення судового розгляду або про його продовження, а також про виклик або привід не з'явився учасника. Якщо яких-небудь істотних перешкод для розгляду кримінальної справи не є, суд переходить до судового слідства.
2. Судове слідство
Судове слідство - основна (друга) частина судового розгляду, в якій суд за участю обвинувача, підсудного, захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників безпосередньо досліджує докази, зібрані в стадії попереднього слідства і представлені суду учасниками судового розгляду або зібрані самим судом. [1]Безпосереднє дослідження доказів судом направлено на оцінку доказів, за сформованим у суду в ході їх дослідження внутрішнім переконанням, т.к ніякі докази не мають заздалегідь встановленої сили (ст.17 КПК).
Безпосередньо судове слідство починається з викладу державним обвинувачем пред'явленого підсудному обвинувачення, а по кримінальних справах приватного обвинувачення - з викладу заяви приватним обвинувачем. Ця дія має на меті ознайомити зі змістом звинувачення всіх учасників процесу, а також громадян, присутніх у залі суду. Головуючий опитує підсудного, чи зрозуміло йому обвинувачення і чи бажає він або його захисник висловити своє ставлення до пред'явленого обвинувачення (ст.273 КПК України).
Згідно ст.274 КПК України, черговість дослідження доказів визначається стороною, що представляє докази суду.
Першою представляє докази сторона звинувачення. Це обумовлено тим, що у відповідності зі ст.14 КПК України обвинувачений вважається невинним, поки його винність у вчиненні злочину не буде доведена в порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом, при цьому тягар доказування покладено законом на сторону обвинувачення. Після дослідження доказів, представлених стороною обвинувачення, досліджуються докази, представлені стороною захисту.
Допит підсудного виробляється у відповідності зі ст.275 КПК України. З дозволу головуючого підсудний вправі давати показання у будь-який момент судового слідства. Якщо в кримінальній справі беруть участь кілька підсудних, то черговість подання ними доказів визначається судом з урахуванням думки сторін.
У відповідності зі ст.275 КПК України, за згодою підсудного дати показання, першим його допитують захисник і учасники судового розгляду з боку захисту, потім державний обвинувач і учасники судового розгляду з боку звинувачення. Головуючий стежить за ходом допиту і усуває навідні запитання, а також питання, що не мають відношення до кримінальної справи.
Суд має право поставити питання підсудному після його допиту сторонами. Допит підсудного у відсутності іншого підсудного допускається за клопотанням сторін або з ініціативи суду, про що виноситься ухвала чи постанова. У цьому випадку після повернення підсудного до зали судового засідання головуючий повідомляє йому зміст показань, даних у його відсутність, і надає йому можливість задавати питання підсудному, допитаному в його відсутність. Якщо в кримінальній справі беруть участь кілька підсудних, суд має право за клопотанням сторони змінити порядок їх допиту.
Стаття 276 КПК України передбачає, що оголошення показань підсудного, даних при провадженні попереднього розслідування, а також відтворення доданих до протоколу допиту аудіо-, відеозапису його показань або кінозйомки, може мати місце за клопотанням сторін у таких випадках:
1) при наявності істотних суперечностей між показаннями, даними підсудним у ході попереднього розслідування і в суді, за винятком випадків, коли вони визнані неприпустимими доказами;
2) коли кримінальна справа розглядається у відсутності підсудного;
3) відмови від дачі показань, якщо обвинувачений попереджався про те, що за згодою дати свідчення, його свідчення можуть бути використані як докази у кримінальній справі, в тому числі і при його подальшому відмову від цих свідчень (п.3 ч.4 ст .47 КПК).
Ці правила поширюються також на випадки оголошення показань підсудного, даних раніше в суді.
Кримінально-процесуальний закон забороняє відтворення аудіо-, відеозапису і кінозйомки допиту без попереднього оголошення показань, що містяться у відповідному протоколі допиту або протоколі судового засідання.
Потерпілого, як правило, допитують після допиту підсудного, проте, потерпілий з дозволу головуючого може давати свідчення в будь-який момент судового слідства.
Допит свідків відрізняється тим, що свідки допитуються порізно й за відсутності недопрошенних свідків (ст.278 КПК України). Перед допитом головуючий встановлює особу свідка, з'ясовує його ставлення до підсудного і потерпілому, роз'яснює йому права і відповідальність, про що свідок дає підписку, яка долучається до протоколу судового засідання. Першою задає питання свідкові та сторона, за клопотанням якої він викликаний в судове засідання. Суддя задає питання свідкові після його допиту сторонами.
Допитані свідки можуть покинути зал судового засідання до закінчення судового слідства з дозволу головуючого, враховує при цьому думку сторін (враховуючи те, що при цьому допитані свідки можуть повідомляти недопрошенним свідкам про хід допиту і про питання, що задаються при цьому і, звичайно ж, відповідях, які він давав, таким чином впливаючи на тих, хто ще допитаний не був, доцільно допитаних свідків залишати в залі судового засідання до його закінчення).
При необхідності забезпечення безпеки свідка, його родичів та інших близьких осіб суд без оголошення справжніх даних про особу свідка вправі провести його допит поза візуальним спостереженням іншими учасниками судового розгляду, про що суд виносить ухвалу чи постанову. У випадку заяви сторонами обгрунтованого клопотання про розкриття відомостей про особу, що дає показання, в зв'язку з необхідністю здійснення захисту підсудного або для встановлення будь-яких істотних для розгляду кримінальної справи обставин, суд має право надати їм можливість ознайомлення із зазначеними матеріалами.
Суттєвим моментом судового слідства є те, що в ньому можливе застосування прийомів шахового і перехресного допиту. Сутність шахового допиту полягає в тому, що один допитувач попутно ставить питання декільком особам з приводу одних і тих же обставин. Так, наприклад, державний обвинувач при допиті свідка захисту з метою підтвердження або уточнення показань, раніше даних останнім на попередньому слідстві, може звернутися з тим же питанням до іншого свідкові (захисту чи обвинувачення). Використовуючи зазначений метод допиту, прокурор (або адвокат) може виявити будь-які нові обставини, що ставлять під сумнів обгрунтованість займаної стороною захисту (звинувачення) позиції у справі.
При перехресному ж допиті допит ведеться обома сторонами - обвинувачем і захисником - одного і того ж особи з приводу одних і тих же обставин. Такий допит сприяє з'ясуванню цього обставини з різних сторін, так як питання задаються то з позиції обвинувачення, то з позиції захисту. [1]
Закон передбачає можливість для потерпілого і свідка в ході їх допиту користуватися письмовими нотатками (математичні підрахунки і т.д.). Ці нотатки пред'являються суду на його вимогу. Потерпілому і свідкові дозволяється прочитання наявних у них документів, що відносяться до їх показаннями. Ці документи пред'являються суду і за його визначенням або постанови можуть бути долучені до кримінальної справи.
Крім загальних умов виробництва допиту потерпілого і свідка, є ряд особливостей у разі допиту вказаних учасників, які не досягли повноліття. При участі в допиті потерпілих і свідків у віці до чотирнадцяти років, а за розсудом суду - і у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років - бере участь педагог. Допит потерпілих і свідків, що мають фізичні або психічні вади, здійснюється в усіх випадках у присутності педагога.
До початку допиту неповнолітнього головуючий роз'яснює педагогу його права, про що робиться відмітка в протоколі судового засідання. Педагог має право, з дозволу головуючого, задавати питання неповнолітньому потерпілому, свідкові.
У випадку, якщо суд визнає за необхідне, для участі в допиті неповнолітніх потерпілих і свідків викликаються також їхні батьки чи інші законні представники, які можуть, з дозволу головуючого, задавати питання допитуваному. Допит малолітнього потерпілого і свідка проводиться за обов'язковою участю його батька чи іншого законного представника.
Перед допитом потерпілого і свідка, яка не досягла шістнадцятирічного віку, головуючий роз'яснює їм значення для кримінальної справи повних і правдивих показань. Про відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань ці особи не попереджаються, і підписка у них не відбирається.
З метою охорони прав неповнолітніх за клопотанням сторін, а також за ініціативою суду, допит потерпілого і свідка, які не досягли вісімнадцятирічного віку, може бути проведений у відсутності підсудного, про що суд виносить ухвалу чи постанову. Після повернення підсудного до зали судового засідання йому повинні бути повідомлені показання цих осіб та надано можливість задавати їм питання. Після закінчення допиту потерпілий і свідок, що не досягли вісімнадцятирічного віку, педагог, який був присутній при їх допиті, а також батько або інший законний представник потерпілого, свідка можуть покинути залу судового засідання з дозволу головуючого.
Кримінально-процесуальний кодекс передбачає, що оголошення показань потерпілого і свідка, раніше даних при провадженні попереднього розслідування або судового розгляду, а також відтворення аудіозапису їх свідчень, відеозапису і кінозйомки допиту допускається при їх неявку в судове засідання за клопотанням сторін або за ініціативою суду в наступних випадках:
1) смерті потерпілого або свідка;
2) важкої хвороби, що перешкоджає явці до суду;
3) відмови потерпілого або свідка, що є іноземним громадянином, з'явитися за викликом суду;
4) стихійного лиха або інших надзвичайних обставин, що перешкоджають явці до суду.
Крім того, за клопотанням сторони суд має право прийняти рішення про оголошення показань потерпілого або свідка, раніше даних при виробництві попереднього розслідування або в суді, при наявності істотних суперечностей між раніше даними показаннями і показаннями, даними в суді.
Відмова потерпілого, свідка від дачі показань, заявлений в суді (що можливо лише за наявності підстав, передбачених ст.51 Конституції РФ), не перешкоджає оприлюдненню його свідчень, даних у ході попереднього розслідування.
Закон також передбачає можливість допиту експерта (ст.282 КПК). Він проводиться за клопотанням сторін або за власною ініціативою суду, який має право викликати для допиту експерта, який дав висновок у ході попереднього розслідування, для роз'яснення і доповнення даного ним висновку. Спочатку оголошується висновок експерта, а після цього йому можуть бути задані питання обома сторонами. При цьому перші питання задає сторона, з ініціативи якої була призначена експертиза. При необхідності суд вправі надати експерту час, необхідний для підготовки відповідей на питання суду і сторін.
Стаття 283 КПК України передбачає можливість проведення експертизи під час судового розгляду, яка призначається за клопотанням сторін або за власною ініціативою суду. У цьому випадку головуючий пропонує сторонам подати у письмовому вигляді питання експерту, при необхідності оголошується перерва в судовому засіданні для підготовки питань. Поставлені питання повинні бути оголошені і по них заслухані думки учасників судового розгляду. Розглянувши питання, суд своєю ухвалою або постановою усуває ті з них, які не відносяться до кримінальної справи або компетенції експерта, формулює нові питання.
Суд за клопотанням сторін або за власною ініціативою вправі призначити повторну або додаткову експертизу за наявності суперечностей між висновками експертів, які неможливо подолати в судовому розгляді шляхом допиту експертів.
Кримінально - процесуальний кодекс передбачає можливість (ст.284 КПК України) огляду речових доказів у будь-який момент судового слідства за клопотанням сторін. Особи, яким пред'явлені речові докази, має право звертати увагу суду на обставини, що мають значення для кримінальної справи. У разі громіздкість яких інших причин, що перешкоджають пред'явлення для огляду речових доказів у залі суду (автомобіль і т.д.), їх огляд може проводитися судом за місцем знаходження доказів.
Протоколи слідчих дій, висновок експерта, дане в ході попереднього розслідування, а також документи, долучені до кримінальної справи або подані в судовому засіданні, можуть бути за визначенням або постановою суду оголошені повністю або частково, якщо в них викладені або засвідчені обставини, що мають значення для кримінальної справи. Протоколи слідчих дій, висновок експерта та документи оголошуються стороною, яка клопотала про їх оголошення, або судом (ст.285 КПК України).
У відповідності зі ст.286 КПК України, документи, представлені в судове засідання сторонами або витребувані судом, можуть бути, за визначенням або постановою суду, досліджені та долучені до кримінальної справи.
Огляд місцевості та приміщення проводиться судом за участю сторін, а при необхідності і за участю свідків, експерта та спеціаліста. При необхідності огляду приміщення суд виносить ухвалу чи постанову. Якщо така необхідність виникла в ході судового засідання, головуючий оголошує перерву. Після прибуття на місце огляду головуючий оголошує про продовження судового засідання, і суд приступає до огляду, при цьому підсудному, потерпілому, свідкам, експертові і спеціалістові можуть бути задані питання у зв'язку з оглядом.
У ході судового розгляду судом також може вироблятися слідчий експеримент за участю сторін, а при необхідності і за участю свідків, експерта та спеціаліста. Для виробництва слідчого експерименту суд виносить про це ухвалу чи постанову. Суд виробляє слідчий експеримент за дотриманням правил, передбачених ст.181 КПК України (загальні правила виробництва слідчого експерименту).
У разі необхідності пред'явлення в суді для впізнання особи або предмета, воно проводиться за правилами, встановленими ст. 193 КПК РФ (загальні правила пред'явлення для впізнання).
Огляд у ході судового розгляду провадиться за визначенням або постановою суду у випадках необхідності виявлення на тілі людини особливих прикмет, слідів злочину, тілесних ушкоджень, виявлення стану сп'яніння чи інших властивостей і ознак, які мають значення для кримінальної справи, якщо для цього не потрібно виробництво судової експертизи , може бути вироблено огляд підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, а також свідка з його згоди, за винятком випадків, коли огляд необхідно для оцінки достовірності його свідчень (ст.290 КПК України). Огляд, що супроводжується оголенням обстеженим, проводиться в окремому приміщенні лікарем або іншим фахівцем, якими складається і підписується акт огляду. Після цього зазначені особи повертаються в зал судового засідання, де вони в присутності сторін і оглядати особи повідомляють суду про сліди та прикмети на тілі оглянуте, якщо вони виявлені, відповідають на питання сторін і суддів. Акт огляду долучається до кримінальної справи.
У відповідності зі ст.291 КПК України, після закінчення дослідження поданих сторонами доказів, головуючий опитує боку, чи бажають вони доповнити судове слідство. У випадку заяви клопотання про доповнення судового слідства суд обговорює і вирішує її. Після дозволу клопотань і виконання пов'язаних з цим необхідних судових дій головуючий оголошує судове слідство закінченим.
Після закінчення судового слідства суд переходить до дебатів сторін і останнім словом підсудного.
Стаття 292 КПК України передбачає, що дебати сторін складаються з промов обвинувача і захисника. При відсутності захисника в дебатах сторін бере участь підсудний. У дебатах сторін можуть також брати участь потерпілий і його представник. Цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники, підсудний має право клопотати про участь у дебатах сторін. Таким чином, обов'язково є участь у дебатах обвинувача і захисника, потерпілий та його представник можуть брати участь у дебатах сторін на їх розсуд, а цивільний позивач, відповідач і їхні представники - на розсуд суду.
Послідовність виступів учасників дебатів сторін встановлюється судом. При цьому першим у всіх випадках виступає обвинувач, а останніми - підсудний і його захисник. Цивільний відповідач і його представник виступають у дебатах сторін після цивільного позивача та його представника.
Через виступ у судових дебатах боку підводять підсумок судовому слідству, дають оцінку дослідженим доказам, дають юридичну оцінку скоєного, викладають суду свої міркування по суті пред'явленого обвинувачення, з приводу міри покарання, цивільного позову та інших питань, що підлягають рішенням суду.
Судові дебати за допомогою змагальності спрямовані на встановлення істини у справі. У своїх виступах сторона звинувачення прагне викликати у суду переконання в тому, що вина підсудного доведена представленими доказами, кваліфікація їм скоєного вірна і що необхідно призначити саме таке покарання, яке запропоновано стороною обвинувачення. Сторона захисту, навпаки, прагне переконати суд у тому, що доказів сторони звинувачення недостатньо, що вони спростовуються доказами сторони захисту, що в кримінальній справі є якщо не алібі, то, у всякому разі, обставини, що пом'якшують покарання. Таким чином, прагнучи досягти своїх цілей, сторони обгрунтовують свої висновки у кримінальній справі, формуючи у суду об'єктивні висновки про результати розгляду кримінальної справи.
Учасник дебатів сторін не має права посилатися в своєму виступі на докази, які не розглядалися у судовому засіданні (так як в даному випадку буде порушено правило безпосередності й усної) або визнані судом неприпустимими.
Суд не вправі обмежувати тривалість дебатів сторін. Однак, головуючий має право зупиняти беруть участь у дебатах осіб, якщо вони стосуються обставин, які мають відношення до даного кримінальній справі, а також доказів, визнаних неприпустимими.
Після виголошення промов усіма учасниками дебатів сторін, кожен з них може виступити ще по одному разу з реплікою. Право останньої репліки належить підсудному або його захиснику.
Перелічені вище особи після закінчення дебатів сторін, але до видалення суду в нарадчу кімнату, має право подати суду в письмовому вигляді пропоновану ними формулювання рішення з наступних питань:
1) чи доведено, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний;
2) чи доведено, що діяння вчинив підсудний;
3) чи є це діяння злочином і якими пунктом, частиною, статтею КК РФ воно передбачено;
4) чи винен підсудний у вчиненні цього злочину;
5) чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин;
6) чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують його покарання.
Пропонована формулювання не має для суду обов'язкової сили, разом з тим наочність висновків сторін, безсумнівно, може надати допомогу суду у формулюванні відповідей на перелічені запитання у вироку.
Після закінчення дебатів сторін головуючий надає підсудному останнє слово. Ніякі питання до підсудного під час його останнього слова не допускаються. Суд не може обмежувати тривалість останнього слова підсудного певним часом. При цьому головуючий вправі зупиняти підсудного у випадках, коли він стосується обставин, що не мають відношення до даного кримінальній справі.
Стаття 294 КПК України містить правовий припис про те, що якщо учасники дебатів сторін або підсудний в останньому слові повідомлять про нові обставини, що мають значення для кримінальної справи, або заявлять про необхідність пред'явити суду для дослідження нові докази, суд має право відновити судове слідство. Після закінчення відновленого судового слідства суд знову відкриває дебати сторін і надає підсудному останнє слово.
Заслухавши останнє слово підсудного, суд виходить до нарадчої кімнати для постановлення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання.
Строге обмеження колегіальності сприяє підвищенню почуття відповідальності суддів за перебіг і результати їх діяльності в нарадчій кімнаті, граничної активізації їх психічних процесів, гарантує від сторонніх впливів. Успіх дій колегії суддів знаходиться в прямій залежності від діяльності кожного з них. У всіх членів колегії має бути чітке розуміння цілей їх діяльності, свідомість високої відповідальності, що в свою чергу має забезпечити підвищену психічну активність кожного судді.
Формування суддівського переконання не просто результат впливу на свідомість суддів певної сукупністю доказів, встановленої і перевіреної в ході судового розгляду. Воно завжди складається на основі раціонального пізнання причинно-наслідкових та інших зв'язків між фактами об'єктивної дійсності, ціннісного до них підходу, їх співвідношення із заборонами кримінального права, чуттєвого переживання одержаних по кримінальній справі результатів пізнання, зроблених з них правових висновків. На формування суддівського переконання впливають соціально-психологічні та позасудові чинники (поведінка підсудного в суді, оцінка засобів масової інформації і т.д.).
Відповідно до норм закону колегія присяжних засідателів у дорадчій кімнаті на підставі підсумків судового слідства повинна винести вердикт, тобто рішення щодо поставлених перед нею питань, включаючи основний - про винність підсудного. Виходячи з контексту уявлень про суд присяжних, останні керуються при цьому своїм розумом, совістю, життєвим досвідом, почуттями справедливості, обов'язку, відповідальності і т.д. У складному розумовому і психологічному процесі з оцінки результатів судового слідства важливе значення може мати "правове світогляд" присяжних засідателів, особливо пізнання їх в області кримінального та кримінально-процесуального права. Непересічне значення в цьому відношенні має і напутнє слово, з яким головуючий звертається до присяжних засідателів перед видаленням їх в дорадчу кімнату *.
У гносеологічному аспекті процес формування суддівського переконання розгортається в системі "незнання - знання", від ймовірнісного знання до знання істинного та достовірного на основі дослідження сукупності доказів. Усвідомлення суддею своєї ролі у здійсненні правосуддя сприяє появі психологічної установки непов'язаності свого висновку по суті кримінальної справи з висновками органів попереднього розслідування. Така психологічна установка сприяє критичному ставленню до результатів попереднього розслідування, допомагає розкрити допущені при розслідуванні помилки або порушення закону.
У психологічному аспекті істотним для процесу формування суддівського переконання є переростання сумніву як наслідку ймовірного знання в переконання судді, що характеризує достовірність одержаних знань і готовність діяти відповідно до них.
Викладене вище дозволяє нам окреслити наступні етапи формування переконання суддів;
1) попереднє вивчення матеріалів кримінальної справи з метою вирішення питання про віддання обвинуваченого до суду;
2) планування судового розгляду і висунення судових версій;
3) перевірка матеріалів попереднього слідства в судовому розгляді;
4) судові дебати і співставлення своїх оцінок з оцінками обвинувачення і захисту та, нарешті,
5) остаточне формування переконання судді в дорадчій кімнаті при виробленні колективного переконання. Перші два етапи характеризує переконання в гносеологічному аспекті як знання ймовірнісна, а в психологічному - наявність сумнівів. Суддя в ході судового слідства, вивчаючи докази, спрямовує свою діяльність на усунення виниклих сумнівів, ймовірні припущення підтверджує або приходить до висновку, що вони були необгрунтованими. На двох останніх етапах відбувається остаточне формування суддівського переконання. І хоча цей розподіл схематично, важливо підкреслити, що процес формування переконання грунтується не тільки на дослідженні зібраних доказів, але і є виразом особистісної позиції судді, його етичних поглядів, професійної правосвідомості, вимоги закону *.
Слід зазначити, що суддя як організатор процесу повинен володіти високим рівнем самоорганізації, цілеспрямованістю, наполегливістю та іншими вольовими якостями. Головуючому в процесі, крім того, необхідно мати неабиякі організаторські здібності, які реалізуються в складних умовах змагань між сторонами кримінального процесу.
Зупинимося коротко на специфіці допиту в судовому засіданні, який визначається самою процедурою судового допиту. Головуючий пропонує підсудному дати свідчення з приводу пред'явленого обвинувачення та відомих йому обставин справи. Суд вислуховує показання підсудного, не перебиваючи його. У ході викладу підсудним показань суд вправі лише звертати його увагу на необхідність повідомляти факти, що мають відношення до справи і які мають для суду інтерес. Після того як підсудний закінчить виклад своїх свідчень, його допитують за законом - судді, обвинувач, потерпілий, цивільний позивач і цивільний відповідач, захисник. Потім підсудному право ставити питання інші підсудні та їхні захисники. Незалежно від прийнятого процесуальним законом порядку суд вправі у будь-який момент допиту підсудного учасниками судового розгляду задавати йому уточнюючі і додаткові запитання *.
У загальних рисах такою ж є процедура допиту в суді потерпілих і свідків. Перед допитом ці особи попереджаються про відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань і їм роз'яснюється обов'язок розповісти правдиво все відоме у справі. За загальним правилом, потерпілі допитуються раніше свідків.
Слід виключно обережно ставитися до формування громадської думки до розгляду справи в суді, так як воно може надати сильний вплив на весь хід ведення судового процесу і винесення вироку. За загальним правилом, ніхто не може і не повинен через засоби масової інформації стверджувати про винність того або іншого обличчя і тим паче вимагати для нього суворого покарання, перш ніж винність цієї особи буде доведена в судовому порядку.
На стадії винесення вироку виконується виховна функція. Кожен вирок повинен виховувати, і його виховний вплив буде досягнуто в тому випадку, якщо він буде зрозумілий усіма присутніми, якщо він відповідає їх моральному переконанням, що грунтується на правосвідомості, сприйнятим обставинам справи.
Суд за клопотанням сторін або за власною ініціативою вправі призначити повторну або додаткову експертизу за наявності суперечностей між висновками експертів, які неможливо подолати в судовому розгляді шляхом допиту експертів.
Кримінально - процесуальний кодекс передбачає можливість (ст.284 КПК України) огляду речових доказів у будь-який момент судового слідства за клопотанням сторін. Особи, яким пред'явлені речові докази, має право звертати увагу суду на обставини, що мають значення для кримінальної справи. У разі громіздкість яких інших причин, що перешкоджають пред'явлення для огляду речових доказів у залі суду (автомобіль і т.д.), їх огляд може проводитися судом за місцем знаходження доказів.
Протоколи слідчих дій, висновок експерта, дане в ході попереднього розслідування, а також документи, долучені до кримінальної справи або подані в судовому засіданні, можуть бути за визначенням або постановою суду оголошені повністю або частково, якщо в них викладені або засвідчені обставини, що мають значення для кримінальної справи. Протоколи слідчих дій, висновок експерта та документи оголошуються стороною, яка клопотала про їх оголошення, або судом (ст.285 КПК України).
У відповідності зі ст.286 КПК України, документи, представлені в судове засідання сторонами або витребувані судом, можуть бути, за визначенням або постановою суду, досліджені та долучені до кримінальної справи.
Огляд місцевості та приміщення проводиться судом за участю сторін, а при необхідності і за участю свідків, експерта та спеціаліста. При необхідності огляду приміщення суд виносить ухвалу чи постанову. Якщо така необхідність виникла в ході судового засідання, головуючий оголошує перерву. Після прибуття на місце огляду головуючий оголошує про продовження судового засідання, і суд приступає до огляду, при цьому підсудному, потерпілому, свідкам, експертові і спеціалістові можуть бути задані питання у зв'язку з оглядом.
У ході судового розгляду судом також може вироблятися слідчий експеримент за участю сторін, а при необхідності і за участю свідків, експерта та спеціаліста. Для виробництва слідчого експерименту суд виносить про це ухвалу чи постанову. Суд виробляє слідчий експеримент за дотриманням правил, передбачених ст.181 КПК України (загальні правила виробництва слідчого експерименту).
У разі необхідності пред'явлення в суді для впізнання особи або предмета, воно проводиться за правилами, встановленими ст. 193 КПК РФ (загальні правила пред'явлення для впізнання).
Огляд у ході судового розгляду провадиться за визначенням або постановою суду у випадках необхідності виявлення на тілі людини особливих прикмет, слідів злочину, тілесних ушкоджень, виявлення стану сп'яніння чи інших властивостей і ознак, які мають значення для кримінальної справи, якщо для цього не потрібно виробництво судової експертизи , може бути вироблено огляд підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, а також свідка з його згоди, за винятком випадків, коли огляд необхідно для оцінки достовірності його свідчень (ст.290 КПК України). Огляд, що супроводжується оголенням обстеженим, проводиться в окремому приміщенні лікарем або іншим фахівцем, якими складається і підписується акт огляду. Після цього зазначені особи повертаються в зал судового засідання, де вони в присутності сторін і оглядати особи повідомляють суду про сліди та прикмети на тілі оглянуте, якщо вони виявлені, відповідають на питання сторін і суддів. Акт огляду долучається до кримінальної справи.
У відповідності зі ст.291 КПК України, після закінчення дослідження поданих сторонами доказів, головуючий опитує боку, чи бажають вони доповнити судове слідство. У випадку заяви клопотання про доповнення судового слідства суд обговорює і вирішує її. Після дозволу клопотань і виконання пов'язаних з цим необхідних судових дій головуючий оголошує судове слідство закінченим.
Після закінчення судового слідства суд переходить до дебатів сторін і останнім словом підсудного.
3. Судові дебати і останнє слово підсудного
Дебати сторін (від старославян. "П'р'ніе" - суперечка) - частина (етап) процесуальній стадії судового розгляду, що починається відразу ж по закінченню судового слідства. [1]Стаття 292 КПК України передбачає, що дебати сторін складаються з промов обвинувача і захисника. При відсутності захисника в дебатах сторін бере участь підсудний. У дебатах сторін можуть також брати участь потерпілий і його представник. Цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники, підсудний має право клопотати про участь у дебатах сторін. Таким чином, обов'язково є участь у дебатах обвинувача і захисника, потерпілий та його представник можуть брати участь у дебатах сторін на їх розсуд, а цивільний позивач, відповідач і їхні представники - на розсуд суду.
Послідовність виступів учасників дебатів сторін встановлюється судом. При цьому першим у всіх випадках виступає обвинувач, а останніми - підсудний і його захисник. Цивільний відповідач і його представник виступають у дебатах сторін після цивільного позивача та його представника.
Через виступ у судових дебатах боку підводять підсумок судовому слідству, дають оцінку дослідженим доказам, дають юридичну оцінку скоєного, викладають суду свої міркування по суті пред'явленого обвинувачення, з приводу міри покарання, цивільного позову та інших питань, що підлягають рішенням суду.
Судові дебати за допомогою змагальності спрямовані на встановлення істини у справі. У своїх виступах сторона звинувачення прагне викликати у суду переконання в тому, що вина підсудного доведена представленими доказами, кваліфікація їм скоєного вірна і що необхідно призначити саме таке покарання, яке запропоновано стороною обвинувачення. Сторона захисту, навпаки, прагне переконати суд у тому, що доказів сторони звинувачення недостатньо, що вони спростовуються доказами сторони захисту, що в кримінальній справі є якщо не алібі, то, у всякому разі, обставини, що пом'якшують покарання. Таким чином, прагнучи досягти своїх цілей, сторони обгрунтовують свої висновки у кримінальній справі, формуючи у суду об'єктивні висновки про результати розгляду кримінальної справи.
Учасник дебатів сторін не має права посилатися в своєму виступі на докази, які не розглядалися у судовому засіданні (так як в даному випадку буде порушено правило безпосередності й усної) або визнані судом неприпустимими.
Суд не вправі обмежувати тривалість дебатів сторін. Однак, головуючий має право зупиняти беруть участь у дебатах осіб, якщо вони стосуються обставин, які мають відношення до даного кримінальній справі, а також доказів, визнаних неприпустимими.
Після виголошення промов усіма учасниками дебатів сторін, кожен з них може виступити ще по одному разу з реплікою. Право останньої репліки належить підсудному або його захиснику.
Перелічені вище особи після закінчення дебатів сторін, але до видалення суду в нарадчу кімнату, має право подати суду в письмовому вигляді пропоновану ними формулювання рішення з наступних питань:
1) чи доведено, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний;
2) чи доведено, що діяння вчинив підсудний;
3) чи є це діяння злочином і якими пунктом, частиною, статтею КК РФ воно передбачено;
4) чи винен підсудний у вчиненні цього злочину;
5) чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин;
6) чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують його покарання.
Пропонована формулювання не має для суду обов'язкової сили, разом з тим наочність висновків сторін, безсумнівно, може надати допомогу суду у формулюванні відповідей на перелічені запитання у вироку.
Після закінчення дебатів сторін головуючий надає підсудному останнє слово. Ніякі питання до підсудного під час його останнього слова не допускаються. Суд не може обмежувати тривалість останнього слова підсудного певним часом. При цьому головуючий вправі зупиняти підсудного у випадках, коли він стосується обставин, що не мають відношення до даного кримінальній справі.
Стаття 294 КПК України містить правовий припис про те, що якщо учасники дебатів сторін або підсудний в останньому слові повідомлять про нові обставини, що мають значення для кримінальної справи, або заявлять про необхідність пред'явити суду для дослідження нові докази, суд має право відновити судове слідство. Після закінчення відновленого судового слідства суд знову відкриває дебати сторін і надає підсудному останнє слово.
Заслухавши останнє слово підсудного, суд виходить до нарадчої кімнати для постановлення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання.
4. Формування переконання і винесення вироку судом
Цей етап діяльності має особливість у психічних спілкуваннях, які тут виникають тільки між складом суддів, що розглядають кримінальну справу. Закон прямо і категорично забороняє суддям вступ на даній стадії в які-небудь спілкування з усіма іншими особами без винятку. З урахуванням підвищеної відповідальності цієї стадії винесення вироку завжди здійснюється колегіально, причому в чітко визначеному складі. Нарада суддів є специфічною сукупністю елементів формалізованого і неформалізованої спілкування. Формализованность покликана забезпечити повноту вирішення необхідних питань у формуванні переконання, активність діяльності кожного судді. Елементи неформалізованності забезпечують свободу висловлювання думок з будь-якого питання.Строге обмеження колегіальності сприяє підвищенню почуття відповідальності суддів за перебіг і результати їх діяльності в нарадчій кімнаті, граничної активізації їх психічних процесів, гарантує від сторонніх впливів. Успіх дій колегії суддів знаходиться в прямій залежності від діяльності кожного з них. У всіх членів колегії має бути чітке розуміння цілей їх діяльності, свідомість високої відповідальності, що в свою чергу має забезпечити підвищену психічну активність кожного судді.
Формування суддівського переконання не просто результат впливу на свідомість суддів певної сукупністю доказів, встановленої і перевіреної в ході судового розгляду. Воно завжди складається на основі раціонального пізнання причинно-наслідкових та інших зв'язків між фактами об'єктивної дійсності, ціннісного до них підходу, їх співвідношення із заборонами кримінального права, чуттєвого переживання одержаних по кримінальній справі результатів пізнання, зроблених з них правових висновків. На формування суддівського переконання впливають соціально-психологічні та позасудові чинники (поведінка підсудного в суді, оцінка засобів масової інформації і т.д.).
Відповідно до норм закону колегія присяжних засідателів у дорадчій кімнаті на підставі підсумків судового слідства повинна винести вердикт, тобто рішення щодо поставлених перед нею питань, включаючи основний - про винність підсудного. Виходячи з контексту уявлень про суд присяжних, останні керуються при цьому своїм розумом, совістю, життєвим досвідом, почуттями справедливості, обов'язку, відповідальності і т.д. У складному розумовому і психологічному процесі з оцінки результатів судового слідства важливе значення може мати "правове світогляд" присяжних засідателів, особливо пізнання їх в області кримінального та кримінально-процесуального права. Непересічне значення в цьому відношенні має і напутнє слово, з яким головуючий звертається до присяжних засідателів перед видаленням їх в дорадчу кімнату *.
У гносеологічному аспекті процес формування суддівського переконання розгортається в системі "незнання - знання", від ймовірнісного знання до знання істинного та достовірного на основі дослідження сукупності доказів. Усвідомлення суддею своєї ролі у здійсненні правосуддя сприяє появі психологічної установки непов'язаності свого висновку по суті кримінальної справи з висновками органів попереднього розслідування. Така психологічна установка сприяє критичному ставленню до результатів попереднього розслідування, допомагає розкрити допущені при розслідуванні помилки або порушення закону.
У психологічному аспекті істотним для процесу формування суддівського переконання є переростання сумніву як наслідку ймовірного знання в переконання судді, що характеризує достовірність одержаних знань і готовність діяти відповідно до них.
Викладене вище дозволяє нам окреслити наступні етапи формування переконання суддів;
1) попереднє вивчення матеріалів кримінальної справи з метою вирішення питання про віддання обвинуваченого до суду;
2) планування судового розгляду і висунення судових версій;
3) перевірка матеріалів попереднього слідства в судовому розгляді;
4) судові дебати і співставлення своїх оцінок з оцінками обвинувачення і захисту та, нарешті,
5) остаточне формування переконання судді в дорадчій кімнаті при виробленні колективного переконання. Перші два етапи характеризує переконання в гносеологічному аспекті як знання ймовірнісна, а в психологічному - наявність сумнівів. Суддя в ході судового слідства, вивчаючи докази, спрямовує свою діяльність на усунення виниклих сумнівів, ймовірні припущення підтверджує або приходить до висновку, що вони були необгрунтованими. На двох останніх етапах відбувається остаточне формування суддівського переконання. І хоча цей розподіл схематично, важливо підкреслити, що процес формування переконання грунтується не тільки на дослідженні зібраних доказів, але і є виразом особистісної позиції судді, його етичних поглядів, професійної правосвідомості, вимоги закону *.
Слід зазначити, що суддя як організатор процесу повинен володіти високим рівнем самоорганізації, цілеспрямованістю, наполегливістю та іншими вольовими якостями. Головуючому в процесі, крім того, необхідно мати неабиякі організаторські здібності, які реалізуються в складних умовах змагань між сторонами кримінального процесу.
Зупинимося коротко на специфіці допиту в судовому засіданні, який визначається самою процедурою судового допиту. Головуючий пропонує підсудному дати свідчення з приводу пред'явленого обвинувачення та відомих йому обставин справи. Суд вислуховує показання підсудного, не перебиваючи його. У ході викладу підсудним показань суд вправі лише звертати його увагу на необхідність повідомляти факти, що мають відношення до справи і які мають для суду інтерес. Після того як підсудний закінчить виклад своїх свідчень, його допитують за законом - судді, обвинувач, потерпілий, цивільний позивач і цивільний відповідач, захисник. Потім підсудному право ставити питання інші підсудні та їхні захисники. Незалежно від прийнятого процесуальним законом порядку суд вправі у будь-який момент допиту підсудного учасниками судового розгляду задавати йому уточнюючі і додаткові запитання *.
У загальних рисах такою ж є процедура допиту в суді потерпілих і свідків. Перед допитом ці особи попереджаються про відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань і їм роз'яснюється обов'язок розповісти правдиво все відоме у справі. За загальним правилом, потерпілі допитуються раніше свідків.
Слід виключно обережно ставитися до формування громадської думки до розгляду справи в суді, так як воно може надати сильний вплив на весь хід ведення судового процесу і винесення вироку. За загальним правилом, ніхто не може і не повинен через засоби масової інформації стверджувати про винність того або іншого обличчя і тим паче вимагати для нього суворого покарання, перш ніж винність цієї особи буде доведена в судовому порядку.
На стадії винесення вироку виконується виховна функція. Кожен вирок повинен виховувати, і його виховний вплив буде досягнуто в тому випадку, якщо він буде зрозумілий усіма присутніми, якщо він відповідає їх моральному переконанням, що грунтується на правосвідомості, сприйнятим обставинам справи.