Коротка анотація
Згідно зі ст. 22 Конституції Республіки Білорусь усі рівні перед законом і мають право без усякої дискримінації на рівний захист прав і законних інтересів. При цьому кожному гарантується захист його прав і свобод компетентним, незалежним і безстороннім судом у визначені законом терміни. Конституція також гарантує право кожного користуватися в будь-який момент допомогою адвокатів та інших своїх представників у суді, інших державних органах, органах місцевого управління, на підприємствах, в установах, організаціях, громадських об'єднаннях і у відносинах з посадовими особами та громадянами.
Норми інших галузей права, зокрема, цивільного, цивільного процесуального та ін, визначають порядок реалізації даного права в тій чи іншій сфері суспільного життя. Інститут представництва в цивільному процесуальному праві визначає підстави та порядок участі у провадженні у справі представника тієї чи іншої особи, вимоги до оформлення повноважень представника, а також його процесуальні права і обов'язки.
1. Поняття представництва в суді. Підстави і види представництва
Представництво в суді - це участь у провадженні у справі однієї особи (представника) у межах наявних у нього повноважень від імені та в інтересах іншої особи (яку представляють).
Необхідно відзначити, що інститут представництва в цивільному процесуальному праві істотно відрізняється від представництва, передбаченого нормами цивільного права (ст. 183 ЦК), хоча юридичні факти, на підставі яких вони виникають, можуть збігатися (наприклад, як в основі цивільного, так і в основі судового представництва може лежати договір доручення, трудовий договір). Відмінність можливо провести з таких підстав:
за метою: метою громадянського представництва є вчинення представником від імені іншої особи (яку представляють) цивільно-правових угод та інших правомірних юридичних дій, тоді як у суді представник найчастіше виступає для захисту прав та інтересів тих учасників процесу, які не можуть вести справу особисто (наприклад , в силу неповного обсягу дієздатності) або потребують кваліфікованої юридичної допомоги;
по правовому положенню: якщо в цивільному правовідношенні представник ніякими самостійними правами не користується (ст. 183 ЦК), а його участь виключає участь подається, то представник у суді, здійснюючи процесуальні права та обов'язки подається, користується і самостійними процесуальними правами (ст. 54, 56 ЦПК). Законодавець також допускає одночасне участь у процесі представника і подається, тому що відповідно до ст. 70 ЦПК особисту участь у справі фізичних осіб не позбавляє їх права мати по цій справі представника;
за видами представництва: деякі види представництва можливі тільки в судочинстві і ніякого зв'язку з цивільним представництвом не мають (наприклад, громадське представництво);
в цивільному правовідношенні представник підконтрольний тільки акредитуючій, тоді як у цивільному процесі контроль за здійсненням представником дій, що тягнуть матеріально-правові наслідки для подається, здійснюється також і судом.
Відповідно до ст. 72 ЦПК представником у суді може бути належним чином уповноважена дієздатна особа, за винятком названих у ст. 73 ЦПК. Конкретний же перелік осіб, які можуть бути представниками в суді у цивільній справі, наведений у ч. 2 ст. 72 ЦПК:
1) адвокати;
2) працівники юридичних осіб - у справах цих осіб;
3) уповноважені громадських об'єднань (організацій), яким законом надано право представляти і захищати в суді права і законні інтереси членів цих громадських об'єднань (організацій) та інших осіб;
4) уповноважені організацій, яким законодавством надано право представляти і захищати в суді права і законні інтереси інших осіб;
5) законні представники;
6) близькі родичі, чоловік (дружина);
7) представники, призначені судом;
8) один з процесуальних співучасників - за дорученням цих співучасників.
Поряд із зазначенням кола осіб, які вправі здійснювати представництво в суді, Цивільний процесуальний кодекс Республіки Білорусь визначає осіб, які не можуть бути представниками. До їх числа відносяться неповнолітні (крім неповнолітніх батьків - у справах своїх дітей) та особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними або обмежено дієздатними; а також судді, слідчі і прокурори (виняток становлять випадки, коли вони беруть участь у справі як законних представників недієздатних осіб, або представників суду, прокуратури, або іншого органу розслідування).
Особа, яка є представником сторони або третьої особи, не має права брати участь у провадженні у цивільній справі і підлягає відводу за наявності підстав, передбачених ст. 106 ЦПК.
Можна виділити наступні основні види представництва:
в залежності від необхідності участі представника в процесі виділяють
обов'язкове представництво: має місце у випадках, коли розгляд справи без представника неможливо (наприклад, стороною у справі виступає малолітній або недієздатний громадянин);
факультативне представництво: в даному випадку реалізується право заінтересованої особи на участь у справі через представника або поряд з ним.
в залежності від підстав виникнення представництва виділяють: договірне, законне, громадське, офіційне, консульська.
Підставою виникнення договірного представництва є волевиявлення сторін, так як в даному випадку представника і представленого пов'язує договір доручення або трудовий договір. До даного виду представництва відноситься також представництво співучасників (п. 8 ст. 72 ЦПК).
До законному відноситься представництво, що виникає безпосередньо із закону. Законними представниками виступають батьки, усиновителі, опікуни та піклувальники щодо недієздатних громадян, громадян, що не володіють повною дієздатністю, а також громадян, визнаних у встановленому порядку обмежено дієздатними. Так, підставами виникнення законного представництва є:
спорідненість (ст. 68 КпШС);
усиновлення (ст. 119 КпШС);
призначення опіки чи піклування (ст. 142 КпШС);
приміщення осіб, які потребують опіки та піклування у відповідні установи, дитячий будинок сімейного типу, прийомну сім'ю або в сім'ю патронатного вихователя (ст. 174, 175 КпШС).
Найчастіше як підвид законного представництва виділяють статутне представництво. Статутним є представництво без отримання особливих повноважень; в його основі лежить пряма вказівка закону про те, що особа є судовим представником. Наприклад, відповідно до п. 4 ст. 9 Закону Республіки Білорусь «Про авторське право та суміжні права» від 16 травня 1996 року при опублікуванні твору анонімно або під псевдонімом (за винятком випадку, коли псевдонім автора не залишає сумніву в його особистості) видавець, ім'я та найменування якого позначено на творі, за відсутності доказів іншого вважається представником автора і в цій якості має право захищати права автора і забезпечувати їх здійснення.
Громадське представництво - це діяльність громадських об'єднань, наділених законом правом виступати в суді на захист законних інтересів своїх членів, а також інших осіб.
Наприклад, ст. 20 Закону Республіки Білорусь «Про громадські об'єднання" від 4 жовтня 1994 громадським об'єднанням з дня їх державної реєстрації надано право захищати права і законні інтереси своїх членів у державних органах та інших організаціях.
Відповідно до ст. 19 Закону Республіки Білорусь «Про професійні спілки» від 22 квітня 1992 року в союзи має право на прохання своїх членів та інших громадян звертатися до суду з позовною заявою на захист їх трудових і соціально-економічних прав та інтересів.
В основі офіційного представництва лежить акт призначення представника стороні або третій особі судом. Відповідно до ст. 77 ЦПК суд призначає представника у випадках, якщо:
1) у недієздатною сторони (третьої особи) немає представника;
2) представник відповідно до КпШС Республіки Білорусь не має права вести судову справу (наприклад, ст. 162 КпШС);
3) у відповідача, місце проживання (місце знаходження) якого невідомо, немає представника;
4) а також в інших встановлених законом випадках.
Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду Республіки Білорусь від 28 червня 2001 року № 7 «Про застосування норм Цивільного процесуального кодексу при розгляді справ у суді першої інстанції» у перших двох випадках представником може бути призначений працівник органу опіки та піклування, а в третьому - родичі, а також інші громадяни за їх згодою.
Консульська представництво полягає в тому, що посадові особи консульських установ іноземних держав у Республіці Білорусь мають право представляти і захищати інтереси своїх держав, а також громадян та юридичних осіб своїх держав у судах Республіки Білорусь. У зв'язку з відсутністю громадянина або з інших поважних причин консульські посадові особи мають право представляти їх інтереси без доручення та довіреності, але тільки до тих пір, поки громадянин не доручить ведення справи іншому представникові чи не візьме захист своїх прав та інтересів на себе (ст. 552 ЦПК).
Повноваження представника в суді (обсяг і оформлення)
Представники допускаються в процес тільки за наявності належним чином оформленого повноваження на ведення справ у суді. Оформлення повноважень представника залежить від виду представництва.
При договірному представництві повноваження відповідно до ст. 75 ЦПК повинні бути оформлені довіреністю. Довіреність може бути видана на виконання окремих процесуальних дій, ведення конкретної цивільної справи, кількох справ або на представлення інтересів довірителя в суді з будь-якої справи протягом певного строку (ч. 2 ст. 75 ЦПК).
Довіреності, які видаються громадянами, можуть бути засвідчені в нотаріальному або іншому зазначеному в ст. 76 ЦПК порядку. Зокрема, керівниками юридичних осіб, в яких працює або навчається довіритель; організацією, яка здійснює експлуатацію житлового фонду, за місцем його проживання; адміністрацією установи соціального захисту, в якому знаходиться повнолітній громадянин; адміністрацією стаціонарного лікувального закладу, в якому він перебуває на лікуванні; командирами (начальниками) військових частин та установ, якщо доручення видається військовослужбовцям. Довіреності, видані особами, які перебувають у місцях позбавлення волі, засвідчуються начальниками виправних установ. Громадяни також мають право уповноважувати своїх представників за допомогою усної заяви в суді (ч. 4 ст. 76 ЦПК).
Довіреності від імені юридичних осіб видаються за підписом їх керівника чи іншої особи, уповноваженої на це установчими документами юридичної особи, скріпленої печаткою (ч. 2 ст. 76 ЦПК).
Представники колегіальних органів управління юридичних осіб підтверджують свої повноваження в суді випискою з протоколу засідання відповідного органу управління (ч. 4 ст. 75 ЦПК).
Адвокати поряд з дорученням повинні надати суду спеціальний дозвіл (ліцензію) на здійснення адвокатської діяльності та ордер юридичної консультації, якщо він працює в юридичній консультації (ч. 3 ст. 75 ЦПК).
Дія довіреності, що підтверджує повноваження представника в суді, припиняється за наявності підстав, передбачених цивільним законодавством Республіки Білорусь.
Законні представники зобов'язані надати суду документи, що свідчать про їхнє право представляти інтереси підопічних. Так, крім паспорта (іншого документа, що засвідчує особу) батьки пред'являють суду свідоцтво про народження дитини, усиновителі - рішення суду про усиновлення або видане органами ЗАГС свідоцтво про усиновлення дитини. Опікуни і піклувальники представляють суду рішення органу опіки та піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками або опікунські, піклувальні посвідчення (ст. 151 КпШС).
Повноваження представника у разі його призначення безпосередньо самим судом (офіційне представництво) оформляються відповідним судовим визначенням (ч. 2 ст. 77 ЦПК).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК представники громадськості (громадських об'єднань, трудових колективів та ін) засвідчують свої повноваження виписками з постанови загальних зборів або виборного органу, прийнятого у зв'язку з даною справою.
Документи (або їх копії), що підтверджують повноваження представника в суді, долучаються до справи.
Повноваження на ведення справи в суді дають представнику право на вчинення від імені акредитуючої всіх процесуальних дій, однак окремі повноваження представника мають бути спеціально обумовлені акредитуючою у дорученні (усному заяві). Вичерпний перелік таких повноважень обговорений у ч. 2 ст. 79 ЦПК Республіки Білорусь. Зокрема, до їх числа відносяться право представника на пред'явлення позову, передачу справи до третейського суду, повну або часткову відмову від позову, визнання позову, укладення мирової угоди, зміна предмета чи основи позову, а також розміру позовних вимог, передачу повноважень іншій особі ( передоручення), заява клопотань про зупинення провадження у справі за угодою сторін, про забезпечення позову, про винесення додаткового рішення, про відстрочку або про розстрочку виконання рішення, про зміну способу і порядку його виконання, оскарження судового постанови, дачу пояснень на скаргу (протест) , пред'явлення виконавчого документа до стягнення, отримання присудженого майна, в тому числі грошей, подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами повинні бути спеціально обумовлені в довіреності, виданої представляє.
Розпорядчі дії, вчинені в процесі представником, тягнуть правові наслідки для подається тільки в тому випадку, якщо вони не виходять за межі наданих повноважень, у противному випадку рішення суду може бути визнано незаконним і підлягає скасуванню.
Список використаних джерел
Цивільний кодекс Республіки Білорусь: Кодекс Респ. Білорусь, 07 груд. 1998 р., № 218-З: в ред. Закону Респ. Білорусь від 18.05.2007 р. / / КонсультантПлюс: Білорусь. Технологія 3000 [Електронний ресурс] / ТОВ «ЮрСпектр», Нац. Центр правової інформ. Респ. Білорусь. - Мінськ, 2007.
Цивільний процесуальний кодекс Республіки Білорусь: Кодекс Республіки Білорусь, 11 січня. 1999 р., № 238-З: в ред. Закону Респ. Білорусь від 11.07.2007 р. / / КонсультантПлюс: Білорусь. Технологія 3000 [Електронний ресурс] / ТОВ «ЮрСпектр», Нац. Центр правової інформ. Респ. Білорусь. - Мінськ, 2007.
Кодекс про шлюб та сім'ю Республіки Білорусь: Кодекс Республіки Білорусь, 09 липня 1999 р., № 278-З: в ред. Закону Респ. Білорусь від 11.07.2007 р. / / КонсультантПлюс: Білорусь. Технологія 3000 [Електронний ресурс] / ТОВ «ЮрСпектр», Нац. Центр правової інформ. Респ. Білорусь. - Мінськ, 2007.
Про професійні спілки: Закон Республіки Білорусь, 22 квітня. 1992 р., № 1605-XII: в ред. Закону Респ. Білорусь від 10 05.2007 р. / / Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь. - 2000. - № 23. - 2 / 146.
Про громадські об'єднання: Закон Республіки Білорусь, 04 жовт. 1994 р., № 3254-XII: в ред. Закону Респ. Білорусь від 08.05.2007 р. / / Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь. - 2005. - 120. - 2 / 1133.
Про авторське право та суміжні права: Закон Респ. Білорусь, 16 травня 1996 р., № 370-XIII: в ред. Закону Респ. Білорусь від 04.01.2003 р. / / Відомості Національних зборів Республіки Білорусь. -1998. - № 31-32. -Ст. 472.
Про застосування норм цивільного процесуального кодексу при розгляді справ у суді першої інстанції: постанова Пленуму Верховного Суду Республіки Білорусь, 28 червня 2001 р., № 7: у ред. постанови Пленуму Верховного Суду Респ. Білорусь від 29.06.2006 р. / / Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь. - 2001. - № 68. - 6 / 298.
Цивільний процес. Загальна частина: підручник / Т.А. Бєлова [и др.]; під заг. ред. Т.А. Бєлової, І.М. Колядко, Н.Г. Юркевича. - 2-е вид. - Мінськ: Амалфея, 2006. -576 С.
Гурвич, М.А. Лекції по радянському цивільному процесу / М.А. Гурвич. - М.: ВЮЗІ, 1950.
Добровольський, А.А. Радянський цивільний процес / А.А. Добровольський [и др.]; під ред. А.А. Добровольського. - М: Изд-во Моск.ун-та, 1979.
Іллінська, І.М. Судове представництво в цивільному процесі / І.М. Іллінська, Л.Ф. Лесницкая. - М.: Юридична література, 1964.
Практикум з цивільного процесу: навчальний посібник. / Т.А. Бєлова [и др.]; під заг. ред. Т.А. Бєлової, І.М. Колядко, Н.Г. Юркевича. - Мінськ: Амалфея, 2000. - 352 с.