Судова і фоноскопічна експертиза

Зміст

Введення

1. Криміналістична фоноскопії

2. Судові експертизи, їх класифікація, доказове значення експертних висновків

3. Методика розслідування злочинів, пов'язаних з незаконним виготовленням, придбанням, зберіганням, пересиланням або збутом зброї та боєприпасів

Висновок

Список використаної літератури

Введення

Криміналістика - це наука, що досліджує закономірності злочинних діянь, механізм їх відображення в джерелах інформації, особливості діяльності по розкриттю, розслідуванню і попередженню всіх видів злочинів та розробляє на цій основі і використанні даних юридичних та інших наук засоби і методи вказаної діяльності з метою забезпечення належного застосування процесуально-матеріальних правових норм.

Загальна задача криміналістики як науки прикладної обумовлена ​​її соціальним призначенням - своїми науковими розробками на основі всебічного використання досягнень сучасної науки і техніки зробити діяльність органів дізнання, попереднього слідства, суду, криміналістичної експертизи найбільш оптимальною, науково продуманої і оснащеної сучасними спеціальними засобами, прийомами і методами боротьби зі злочинністю.

Загальна задача криміналістики конкретизується стосовно основним цільовим призначенням кримінального судочинства, позначеним чинним КПК РФ - забезпечення досудового провадження (попереднього слідства або дізнання) у кримінальній справі ефективними технічними засобами, прийомами і методами його ведення; встановлення і викриття особи чи осіб, винних у вчиненні злочину ; створенню необхідної доказової бази для їх справедливого покарання або звільнення від нього.

В даній контрольній роботі представлені три теоретичних питання: 1 Криміналістична фоноскопії, 2 Судові експертизи, їх класифікація, доказове значення експертних висновків; 3 Методика розслідування злочинів, пов'язаних з незаконним виготовленням, придбанням, зберіганням, пересиланням або збутом зброї та боєприпасів.

1. Криміналістична фоноскопії

Найпоширенішим засобом спілкування людей є усне мовлення. Вона залишає зміни в матеріальному середовищі, які прийнято називати звуковими слідами. Звукові сліди нерідко використовуються для розкриття, розслідування та попередження злочинів, дозволяють встановити особу злочинця та інші обставини, що підлягають доведенню. Роль звукових слідів людини істотно зросла останнім часом. Це обумовлено тим, що традиційні засоби фіксації - письмові документи - все частіше замінюються звукозаписом і відеозйомкою. Розширилося їхнє використання й у повсякденному житті.

Сьогодні серед матеріалів кримінальних справ все частіше присутні:

фонограми, на яких випадково або навмисно зафіксована інформація про підготовку, вчиненні та приховуванні злочину, наприклад розмови злочинців, очевидців, потерпілих;

фонограми, які з'явилися об'єктами злочинних дій (якщо вони викрадені або підроблені);

фонограми, що служили знаряддями злочину, наприклад, при вимаганні або шантаж;

фонограми допитів та інших слідчих дій, які є додатками до відповідних протоколів. ¹

У всіх зазначених вище випадках аудіо-та відеозаписи прилучаються до кримінальних справах як речові докази.

Хоча з їхньою допомогою фіксується не тільки людський голос, але і безліч інших звукових слідів, основні завдання, які вирішуються при дослідженні фонограм, - ідентифікація людини по голосу і діагностика особливостей його особистості (стать, національна і соціальна приналежність, культурний рівень та ін.)

Науковою основою ідентифікації людини по голосу є криміналістична фоноскопії, яка вивчає звукову, особливо мовну, інформацію, в основному у вигляді магнітних і відеомагнітним записів, звуко-і відеозаписуюче апаратуру (магнітофони, відеомагнітофони, диктофони, магнітна стрічка).

В основу методики фоноскопічних досліджень покладені акустичний і лінгвістичний аналізи усного мовлення. Лінгвістичний аналіз у цілому спрямований на дослідження усного мовлення, що відбиває соціальні, інтелектуальні, психофізіологічні та інші особистісні характеристики людини; акустичний - на вивчення характеристик, визначених анатомічними, фізіологічними і психофізіологічними особливостями індивідуума.

Акустичний аналіз базується на численних вимірах спектрально-часових характеристик мовного сигналу та їх наступної статистичної обробці для виявлення індивідуального комплексу ознак. Причому якщо раніше цей процес був досить трудомісткий, розвиток комп'ютерної технології фоноскопічних досліджень дозволило не тільки повністю реалізувати всі можливості аналогових електроакустичних приладів, але й здійснити вимірювання акустичних параметрів, що раніше було просто неможливо.

Комплексний лінгвоакустіческій аналіз мови дозволяє проводити ідентифікацію людини навіть по фонограм низької якості і малої тривалості. Фоноскопічні дослідження проводяться за допомогою вимірювально-обчислювальних комплексів, що включають високоякісну звукозаписну і відтворюючу апаратуру, з'єднану з комп'ютером, оснащеним спеціальним пристроєм введення-виведення акустичної інформації і пакетом прикладних програм для обробки мовних сигналів і подальшого їх дослідження.

Крім ідентифікаційних можливо також рішення не менш актуальних для розкриття і розслідування злочинів діагностичних завдань, що дозволяють судити про багатьох фізичних, психічних і соціальних ознаках особистості.

При вилученні касет з магнітною стрічкою, аудіо-і відеоапаратури необхідно дотримуватися обережності, щоб забезпечити схоронність слідів, які можуть опинитися на цих об'єктах і навіть безпосередньо на магнітній стрічці. Тому їх рекомендується брати тільки за торці. На касетах і апаратурі можуть бути виявлені не тільки сліди рук, але і мікрочастинки і мікросередовища (біологічного походження, пил, волокна, волосся та ін.)

У протоколі огляду касети слід відобразити маркувальні позначення, що є на касеті: фірмові знаки, тип стрічки та ін Якщо тип стрічки не позначений, описується її колір, характер основи (блискуча або матова). Фіксуються написи і позначення на рекорд (кольорова смужка в кінці стрічки). За допомогою збільшувальних приладів виявляються і відбиваються всі дефекти й ушкодження на касеті, котушці і стрічці.

Потім запис прослуховується і в протоколі фіксується її характер (мова, музика, інша звукова інформація). Для мови - її зміст, для музики - характер, для іншої звукової інформації - її природа. Перевіряється і відзначається цілісність стрічки. Після закінчення прослуховування стрічка перемотується в початковий стан, упаковується і забезпечується пояснювальним написом. Далі магнітні носії зберігаються в поліетиленових пакетах і картонних коробках у вертикальному положенні вдалині від металевих предметів і електромагнітних полів при температурі +10 - +20 ° С.

Для вирішення діагностичних і ідентифікаційних задач призначається фоноскопічна експертиза, успіх якої в багато визначається якістю і кількістю зразків для порівняльного дослідження, наданих у розпорядження експерта слідчим і судом. З метою отримання якісних експериментальних зразків на фонограмі встановлюваного особи виявляють його індивідуальні лінгвістичні і фонетичні ознаки. При цьому матеріали, що подаються для порівняльного дослідження, повинні містити в першу чергу слова і фрази, в яких найбільш яскраво проявляються особливості вимови, патології мови чи інші відхилення від загальноприйнятих норм літературної мови. При цьому бажано встановити заздалегідь, за допомогою якої записуючої апаратури і в яких акустичних умовах проводилася досліджувана магнітофонний запис. Високоякісні експериментальні зразки виходять при дотриманні наступних умов: мікрофон розташовують на відстані близько 0,5 метра від рота людини; вікна та двері приміщення, де проводиться запис, повинні бути щільно закриті, телефонні апарати відключені, усунені і інші джерела можливих сторонніх шумів; на магнітній стрічці повинно бути записано, коли, ким і в чиїй присутності проводився відбір порівняльного матеріалу. Для цього запрошують фахівця.

Процес отримання порівняльних зразків здійснюється таким чином, щоб при записі фонограми випробуваний був змушений вимовляти ті ж самі фрази і слова, що і в досліджуваній запису. При цьому необхідно дотримуватися тих самих умови запису, використовувати ту ж (чи принаймні аналогічну) апаратуру, яка використовувалася при записі досліджуваної фонограми.

Якщо експериментальні зразки отримати неможливо, як матеріал для порівняльного дослідження можуть бути представлені вільні зразки - магнітні записи бесід, де перевіряється ходом розмови змушують вимовляти певні слова і звороти мови; такі записи можна робити, наприклад, при виробництві слідчих дій.

Експертові також необхідно повідомити, коли проводилася досвідчена звукозапис, яке обладнання для цього використовувалося і яке його технічний стан, вид електроживлення при запису (електромережа, акумулятор, батарея), план приміщення з вказівкою місцезнаходження магнітофона, мікрофона та учасників запису.

До числа основних завдань фоноскопічної експертизи відносяться ідентифікація людини по голосу, а також ототожнення звуко-і відеозаписуючої апаратури.

На дозвіл діагностичної фоноскопічної експертизи ставляться питання: 1) скільки осіб брало участь у розмові, записаній на представленій фонограмі; 2) чи є мова, представлена ​​на фонограмі, або її фрагменти завченою, прочитаної або вільної; 3) яке дослівний зміст тексту; який зміст нерозбірливою запису на представленої фонограмі; 4) які джерела і характер звуків, що супроводжують основного запису; яка була навколишнє оточення в момент виготовлення фонограми (характер приміщення, в якому відбувався запис, запис на відкритій місцевості і т.д.); 5) чи є представлена ​​фонограма ( відеофонограми) оригіналом (копією), а якщо копією, то який: першої, другої та ін; 6) містить чи фонограма (відеофонограми) безперервний запис або з зупинками (магнітофона, відеомагнітофона, відеокамери); 7) який тип магнітної стрічки, з використанням якого виготовлялася даний запис; чи використовувалася для запису нова або раніше вже містить запис (яку) стрічка; 8) піддавалася чи представлена ​​фонограма (відеофонограми) монтажу (склеюванні, електроакустичні монтажу тощо), а якщо так, то яка її частина змонтована ; чи є ознаки інших змін, привнесених в процес запису після її закінчення; одночасно чи проводився запис звуку і зображення на представленій відеофонограми; 9) виготовлена ​​представлена ​​на дослідження фонограма на одному чи різних звукозаписних апаратах; 10) на магнітофоні (відеомагнітофоні, диктофоні) якого типу, марки, класу, країни-виробника здійснена дана магнітна запис; мікрофон якого типу використовувався для виробництва звукозапису; 11) які стать, вік, анатомічні особливості мовотворчого тракту, фізичні і психічні характеристики особи, мова якого представлена ​​на фонограмі; 12) які деякі соціальні характеристики особи (рівень і спрямованість освіти, інтелект, рівень культури тощо), мова якого представлена ​​на фонограмі; 13) яке емоційний стан особи в період запису його усного мовлення.

На дозвіл ідентифікаційної фоноскопічної експертизи ставляться питання: 1) чи належить зафіксована на фонограмі усна мова певній особі, особам; які фрагменти звукозапису яким особам належать; 2) виготовлена ​​дана фонограма на представленому звукозаписуючому апараті; відтворювалася вона на такому-то магнітофоні (відеомагнітофоні, диктофоні ); на якому з представлених магнітофонів (відеомагнітофонів, диктофонів) записувалася або відтворювалася дана фонограма; чи є вона копією, виготовленої шляхом запису з лазерного диску на даний відеомагнітофон, 3) чи є відеофонограми № 1 повністю або частково копією відеофонограми № 2; чи є відеофонограми № 1 і № 2 дублікатами, виготовленими шляхом копіювання з однієї і тієї ж відеофонограми № 3; 4) становили чи склеєні фрагменти даної магнітної стрічки раніше одне ціле.

Фоноскопічні експертизи вже перестали бути унікальними. В даний час вони проводяться в державних експертних установах Міністерства юстиції і Міністерства внутрішніх справ Росії. ²

2. Судові експертизи, їх класифікація, доказове значення експертних висновків

Основною формою використання спеціальних знань у розслідуванні є судова експертиза.

Судова експертиза - це слідча дія, що складається у виробництві в установленому законом порядку досліджень тих чи інших об'єктів фахівцями в науці, техніці, мистецтві чи ремеслі і дачі ними висновків з питань, що виникають в ході розслідування у кримінальних справах.

Результатом експертизи є висновок (висновок) експерта про факти, які не є очевидними, тобто не можуть бути встановлені шляхом безпосереднього сприйняття працівником дізнання, слідчим або судом.

У першу чергу висновки експерта можуть бути джерелом доказової інформації; з її допомогою на попередньому слідстві і в суді отримують нові і досліджують вже наявні докази. Експертиза допомагає правильно дати правову оцінку розслідуваної події. Це здійснюється в багатьох розслідуваннях (дорожньо-транспортних пригод, кримінальних пожеж, економічних та ін.) ³

Судові експертизи можна класифікувати по різних підставах. Перша підстава класифікації - за галузями знань, або за характером спеціальних знань, використовуваних при проведенні експертизи. Оскільки експертизи за галузями знань можуть бути найрізноманітнішими, їх зазвичай поділяють на класи, пологи, види і підвиди.

Найважливішим класом є традиційні криміналістичні експертизи, які можна визначити як клас судових експертиз, проведених з використанням спеціальних знань і методик, заснованих головним чином на положеннях криміналістичної техніки. Криміналістичні експертизи поділяються на такі пологи: трасологические. До цього роду відносяться всі експертизи слідів, що виникають у результаті контактної взаємодії об'єктів - рук, ніг, зубів, взуття, транспортних засобів, знарядь та інструментів, а також експертизи з метою встановлення цілого по частинах, дослідження вузлів, пломб, замків і т.д . У чисто практичних цілях через їх особливої ​​значущості для розкриття і розслідування злочинів у особливу групу іноді виділяють дактилоскопічну експертизу; експертизи вогнепальної зброї, боєприпасів і слідів пострілу (судово-балістичні); експертизи холодної зброї (іноді цей і попередній пологи об'єднують під загальною назвою «оружіеведческіе експертизи »); почеркознавські; технічні (техніко-криміналістичні) експертизи документів, за допомогою яких досліджуються способи підробки документів, відновлюється зміст документів, які зазнали часткової підробки, і т.д. Технічні експертизи документів також нерідко об'єднують в один рід з почеркознавчих під загальною назвою «криміналістичне дослідження документів»; портретні експертизи для ототожнення особистості за зовнішніми ознаками (іноді їх називають габітологіческімі або габітоскопіческімі); фототехнічні експертизи, за допомогою яких встановлюються умови зйомки і виготовленні фотознімків, ідентифікуються застосовувалися при цьому технічні засоби, а також об'єкти, зображені на знімках; визначаються розміри об'єктів і т.д.

Наступний клас судових експертиз - матеріалознавчі, або експертизи речовин, матеріалів і виробів. У їх число входять експертизи: волокон, волокнистих матеріалів та виробів з них; паливно-мастильних матеріалів (ПММ) та нафтопродуктів; лакофарбових матеріалів і покриттів, металів, сплавів і виробів з них; наркотичних засобів; харчових продуктів; полімерних матеріалів, пластмас і виробів з них; скла, кераміки та виробів з них; тютюну, махорки і ін

Эти экспертизы объединяет то, что объекты для их проведения чаще всего поступают на исследования в микроколичествах – в форме микрочастиц, отделившихся от целого, а также в форме микроследов – отображений внешнего строения соответствующих объектов. В процессе исследования обычно используются физические, химические, биологические и другие методы.

Большое значение в расследовании (особенно по делам о преступлениях против личности) имеют экспертизы, относящиеся к классу судебно медицинских. В их число входят: – судебно-медицинские экспертизы людей (или судебно-медицинские освидетельствования), проводимые с целью определения состояния здоровья, степени тяжести причиненных телесных повреждений, наличия алкогольного или наркотического опьянения и т.д.; судебно-медицинские экспертизы вещественных доказательств (крови, слюны и других выделений человека, волос и т.д.), которые обычно обнаруживаются на месте происшествия и на других объектах. Целью таких экспертиз является установление лица, оставившего след, а также механизма события; судебно-медицинские экспертизы трупов (главным образом для установления причин смерти и различных обстоятельств, связанных с гибелью человека); судебно-психиатрические экспертизы.

При расследовании хозяйственных преступлений нередко проводятся экспертизы, относящиеся к классу судебно-экономических. В их число входят судебно-бухгалтерская и судебно-товароведческая экспертизы.

В класс судебных инженерно-технических экспертиз входят: автотехнические; инженерно-транспортные (обе они исследуют причины и обстоятельства катастроф на различных видах транспорта); пожарно-технические; строительно-технические; взрывотехнические.

Класс судебно-биологических экспертиз включает ботанические и зоологические экспертизы. К самостоятельным классам относятся почвоведческие, видеофонографические и некоторые другие экспертизы.

Судебные экспертизы подразделяют не только по отраслям знаний. Второе основание их классификации – по повторности проведения. Различают экспертизы первичные и повторные. Повторная экспертиза назначается, если у следователя возникли сомнения в об основанности заключения первичной экспертизы (когда, по мнению следователя, эксперт оказался недостаточно компетентным, ответил не на все вопросы, нарушил форму заключения и т.д.). Повторная экспертиза может также назначаться для проверки обоснованности заключения первичной экспертизы. Поручается она другому эксперту (экспертам).

Еще одно основание классификации судебных экспертиз – по объему исследования. Различаются экспертизы основные и дополнительные. Дополнительная экспертиза назначается в тех случаях, когда заключение основной экспертизы не вызывает сомнения с точки зрения обоснованности и достоверности, но в ходе расследования возникла необходимость поставить перед экспертом какие-либо новые вопросы, при появлении в уголовном деле новых материалов и т.д.

Как правило, проведение дополнительной экспертизы поручается тому же эксперту, который проводил основную, так как он знаком с материалом, отработал методику и не будет тратить на это лишнее время.

По количеству лиц, участвующих в проведении экспертизы, различают экспертизы единоличные и комиссионные. Единоличные проводятся одним экспертом, комиссионные – двумя экспертами и более. Комиссионные экспертизы назначаются при большой сложности или объеме исследования. В них участвуют эксперты одной специальности, которые совместно подписывают заключение.

По характеру используемых знаний экспертизы подразделяют на однородные и комплексные. Комплексные экспертизы проводят эксперты разных специальностей. Однако такого рода экспертизу может провести и один человек, если он является специалистом в разных отраслях знаний. Каждый из участвующих в исследовании специалистов подписывает свой раздел заключения. Конечный вывод обычно подписывают все эксперты.

В последние годы в связи с усложнением вопросов, которые ставятся на разрешение экспертов, увеличивается удельный вес и возрастает значение комплексных экспертиз.

Юридическими и фактическими основаниями для назначения и производства экспертизы являются УПК РФ и Федеральный закон от 31.05.2001 №73-ФЗ «О государственной судебно-экспертной деятельности в Российской Федерации». ⁴

Постановление о назначении судебной экспертизы состоит из вводной, описательно-мотивировочной и резолютивной частей.

Во вводной части должны быть указаны: какая именно судебная экспертиза назначается, день, месяц, год и место составления постановления; должность и название органа, следователем (дознавателем) которого он является; звание (классный чин), фамилия, инициалы следователя (дознавателя); наименование (номер) зарегистрированного в журнале уголовного дела, по которому назначается экспертиза.

В описательно-мотивировочной части кратко и точно раскрываются существо дела и конкретные, фактические основания, обусловливающие необходимость использования специальных познаний и назначения судебной экспертизы; описание исходных данных и особенностей объектов (предметов), подлежащих исследованию, которые могут иметь значение для обоснования выводов экспертов.

В резолютивной части: формулируется решение следователя, прокурора или суда о назначении конкретной экспертизы; указывается ее вид по существующей предметной классификации (судебно-медицинская, судебно-бухгалтерская, судебно-психиатрическая, криминалистическая и т.п.), а также по юридическим (процессуальным) признакам (дополнительная, повторная, комиссионная, комплексная); называется фамилия, имя, отчество эксперта или наименование экспертного учреждения, в котором должна быть произведена экспертиза; приводится перечень вопросов, на которые должны быть даны ответы экспертом (экспертами); перечисляются конкретные материалы, а также предметы или объекты, направляемые для исследования эксперту, место их хранения, способы упаковки и обеспечения сохранности.

Основная масса судебных экспертиз проводится в государственных экспертных учреждениях. Функции и порядок деятельности экспертных учреждений определяются ведомственными инструкциями, приказами и положениями. Несмотря на имеющиеся различия, в них действует одинаковый порядок производства экспертиз, поскольку указанные документ основываются на единых началах и условиях, регламентированных законом, обобщенном опыте работы экспертных учреждений различных ведомств.

Заключение эксперта состоит из трех частей – вводной, исследовательской и выводов. В вводной части указывается дата; место проведения экспертизы; основания ее проведения; должностное лицо, назначившее экспертизу; сведения об экспертном учреждении и об эксперте, проводившем экспертизу; сведения о предупреждении эксперта об ответственности за дачу заведомо ложного заключения; вопросы, поставленные перед экспертом; перечень объектов и материалов представленных на экспертизу. В исследовательской части излагаются характер, содержание и результаты исследования, начиная с описания объектов, надежность использованных методик и полученные результаты. Выводы должны подтверждаться ссылками на источники, показывающие надежность примененных способов исследования. Таблицы, схемы, графики и другие вспомогательные или иллюстративные материалы прилагаются к заключению и служат его составной частью. Выводы эксперта представляют собой ответы на вопросы, имеющиеся в постановлении о назначении экспертизы. Они должны быть точными и четкими и не иметь различного толкования. Выводы бывают категорическими и вероятными.

Заключение эксперта не имеет преимуществ перед иными доказательствами и оценивается с использованием критериев допустимости, относимости, достоверности.

Оценка допустимости означает соответствие закону порядка назначения экспертизы, а также положениям процессуального закона при обнаружении, изъятии и фиксации объектов экспертизы.

Относимость выводов связана с относимостью объектов экспертизы к предмету доказывания по каждому конкретному уголовному делу.

Следующим этапом оценки заключения эксперта является оценка его научной достоверности, т.е. научной обоснованности использованных методик, полноты и достаточности представленных эксперту материалов, достоверности исходных сведений. Материалы экспертизы могут служить доказательствами в суде; могут носить ориентирующий, оперативный характер; экспертиза помогает в принятии правильной правовой оценки расследуемого события; значителен ее вклад и в профилактику преступлений.

С помощью экспертного исследования устанавливаются происхождение и причинные связи различных фактов, признаков, механизм их возникновения. Она дает возможность узнать время наступления и ход различных явлений. Экспертиза решает вопросы идентификации: тождество лиц, предметов, животных, веществ, а также принадлежность к определенному классу, группе – установление групповой принадлежности. В результате экспертного исследования определяется содержание вещества, его качественная и количественная характеристика. С ее помощью устанавливаются имеющие значение для дела события, факты и состояния. ⁵

3. Методика расследования преступлений, связанных с незаконным изготовлением, приобретением, хранением, пересылкой либо сбытом оружия и боеприпасов

Уголовное законодательство РФ предусматривает группу преступлений, предмет посягательства которых – оружие, боеприпасы, взрывчатые вещества, взрывные устройства. Это незаконные приобретение и оборот указанных объектов (ст. 222 УК), незаконное изготовление оружия (ст. 223), небрежное хранение огнестрельного оружия (ст. 223), ненадлежащее исполнение обязанностей по охране названных объектов (ст. 225) либо их хищение или вымогательство (ст. 226). ⁶ С криминалистической точки зрения расследование всех этих преступлений имеет много общего, что позволяет дать их обобщенную характеристику.

Оборот оружия в России регулируется Федеральным законом «Об оружии» 1996 г. Оружием признаются устройства и предметы, конструктивно предназначенные для поражения живой и иной цели и подачи сигналов. ⁷ Оно подразделяется на огнестрельное, холодное, метательное, пневматическое и газовое, а в зависимости от целей его использования – на гражданское, служебное, боевое – ручное стрелковое и холодное.

Производство оружия, торговля им, его приобретение, коллекционирование должны быть лицензированы. Закон «Об оружии» устанавливает ряд ограничений оборота гражданского и служебного оружия. В частности, запрещено огнестрельное оружие, имеющее форму, имитирующую другие предметы, переделанное огнестрельное оружие, некоторые виды оружия самообороны, кистени, кастеты и другие предметы ударно-дробящего и метательного действия, специально приспособленные для использования в качестве оружия, и др. По лицензии граждане России могут приобретать газовое оружие отечественного производства, огнестрельное отечественное бесствольное оружие или холодное клинковое оружие, предназначенное для ношения с национальным костюмом. Механические и аэрозольные распылители слезоточивых или раздражающих веществ и некоторые другие средства самообороны приобретаются без лицензии.

Взрывные устройства и взрывчатые вещества из гражданского оборота изъяты. Запрещены пересылка оружия и его ношение гражданами во время массовых публичных мероприятий.

Оружие, боеприпасы, взрывные устройства и взрывчатые вещества иногда, нелегально изготовляются на оружейных предприятиях, кустарным путем специалистами, в том числе из похищенных деталей, или самодельно. Все эти объекты могут стать предметом хищения или вымогательства. Особо тяжким является хищение или вымогательство ядерного, химического, биологического или других видов оружия массового поражения, материалов, оборудования для их создания.

Хищение и незаконная торговля оружием – одно из направлений деятельности организованных преступных сообществ, наряду с торговлей наркотиками, «живым товаром», проституцией. Это обстоятельство следует иметь в виду при выдвижении следственных версий.

Обобщенные данные, характеризующие рассматриваемую группу преступлений, позволяют определить и основные обстоятельства, подлежащие доказыванию: по субъекту – лицо, достигшее 16-летнего возраста; при хищении названных объектов или их вымогательстве ответственность наступает с 14 лет. При небрежном хранении оружия или иных названных объектов субъектом является лицо, которому оружие было передано во владение или пользование или которому была поручена его охрана; по субъективной стороне – незаконные изготовление, приобретение, передача, сбыт, хранение, перевозка или ношение оружия, боеприпасов, взрывных устройств и взрывчатых веществ совершаются с прямым умыслом; небрежное хранение этих объектов, повлекшее тяжкие последствия, предполагает неосторожную вину. Их хищение и вымогательство также предполагают прямой умысел. Форма вины должна быть установлена в ходе расследования; по объекту – предметом посягательства служат перечисленные объекты; по объективной стороне – преступная деятельность заключается в незаконном изготовлении, переделке, ремонте и непосредственном обороте названных объектов или небрежном хранении оружия и иных названных объектов, повлекшем тяжкие последствия. Их хищение или вымогательство характеризуются теми же признаками, что и хищение иного имущества или его вымогательство.

Таким образом, предмет доказывания в общей форме выглядит следующим образом: 1) какое конкретно деяние из числа составляющих незаконный оборот оружия и иных названных объектов совершено, какие объекты стали его предметом; 2) каким способом реализован замысел; если преступление совершено неоднократно, то как распределяются во времени эпизоды преступной деятельности; если налицо преступная бездеятельность (при хранении оружия и иных объектов), то в чем она выразилась и к каким тяжким последствиям привела; 3) кто совершил преступление, с какой целью и по каким мотивам; 4) добровольно ли сдано оружие и иные названные объекты (а это освобождает лицо от уголовной ответственности); все ли объекты, находившиеся во владении лица, сданы, не является ли сдача средством сокрытия иного преступления; 5) каковы условия, способствовавшие совершению преступления, каков размер и характер причиненного преступлением ущерба. ⁸

Типичные поводы к возбуждению уголовного дела – задержание с поличным при транспортировке оружия и иных названных объектов; инициатива органов дознания; сигнал администрации объектов хранения, складирования оружия и иных названных объектов о выявленных фактах недостач хранимого имущества Или попытках его вымогательства; преступление, совершенное с использование огнестрельного оружия, добытого по причине его небрежного хранения ответственным лицом.

При задержании с поличным при транспортировке, хищении или вымогательстве названных объектов планируются допрос задержанного, обыск по месту жительства, инвентаризация (ревизия) по месту хранения объектов посягательства.

Если дело возбуждается по инициативе органа дознания, т.е. по имеющимся оперативным данным, то планируются действия, с помощью которых эти данные реализуются: обыски и осмотры по месту изготовления или хранения оружия и т.п., задержание с поличным расхитителей, вымогателей, лиц, участвующих в транспортировке, сбыте и иных действиях по незаконному обороту названных объектов (покупателей, посредников, укрывателей и др.), их допросы.

При сообщении администрации оружейных складов, баз и иных мест хранения о выявленной недостаче оружия или иных охраняемых объектов планируются допросы ответственных за хранение лиц, осмотры мест хранения, при необходимости назначается и проводится инвентаризация или ревизия.

Во всех случаях задержания находящегося в незаконном обороте огнестрельного оружия планируется его проверка по соответствующим криминалистическим учетам, чтобы выявить факты его использования в преступных целях.

У задержанного с поличным при допросе выясняются следующие обстоятельства: из какого источника, от кого получены запрещенные к обороту объекты, кому предназначались; если они кустарного изготовления, то кем изготовлены; совершались ли задержанным ранее аналогичные преступления, когда, где, каким способом, за какое вознаграждение; для каких целей, когда и у кого приобретено оружие, как использовалось, кому передавалось, в каком состоянии было возвращено, что известно о его использовании другими лицами; принадлежит ли задержанный к организованной преступной группе, какие функции там выполняет, кто возглавляет группу.

Если лицо задержано по месту изготовления запрещенных к обороту объектов (оружия, взрывчатых веществ, взрывных устройств), то помимо названных обстоятельств должно быть выяснено: из какого источника, от кого конкретно получены комплектующие для огнестрельного оружия и т.п., кто конкретно занимается изготовлением, сборкой этих объектов, какими познаниями (квалификацией) эти лица обладают, кому сбывают, через кого, за какое вознаграждение изготовлено оружие и т.п., что известно о его использовании покупателями.

Когда обнаружена недостача названных объектов в местах их хранения, допросом ответственных лиц устанавливается: кем, когда и при каких обстоятельствах выявлена недостача; какого именно имущества недостает, в каком состоянии оно хранилось, где конкретно; как были организованы учет и хранение этого имущества, кто имел к нему доступ, как оно отпускалось, по каким документам, кому; какие отступления от установленного порядка хранения были допущены, с чьего ведома или санкции, по какой причине; неисполнение каких обязанностей по охране оружия и иных названных объектов способствовало их хищению или уничтожению либо иным тяжким последствиям, каким именно.

Объектами обысков по месту изготовления оружия или взрывных устройств, взрывчатых веществ служат детали и собранные (изготовленные) экземпляры оружия, боеприпасы и их детали, компоненты взрывных устройств, взрывчатых веществ, готовые смеси, взрыватели, огнепроводные шнуры и т.п. При обысках на квартирах подозреваемых и их связей объектами поиска, помимо перечисленных, служат деньги и ценности, нажитые преступным путем, вещественные и письменные доказательства: письма, записи с адресами и телефонами посредников, покупателей, иных причастных к незаконному обороту лиц; части тары, упаковки, принадлежности для чистки и смазки оружия, специальная литература по взрывчатым веществам, взрывным устройствам, саперному или минному делу и др.

Криминалистическая экспертиза оружия и боеприпасов решает следующие типичные вопросы: 1) каковы тип, модель представленного на исследование огнестрельного оружия, заводского или кустарного оно происхождения; 2) является ли представленный предмет холодным оружием и каково его происхождение; 3) исправен ли представленный экземпляр оружия, имеются ли признаки его использования, не перебивались ли на нем номера; 4) в надлежащих ли условиях осуществлялись хранение, транспортировка оружия, не представляли ли эти условия опасности для жизни и здоровья окружающих.

Взрывотехническая экспертиза решает: 1) является ли обнаруженное вещество взрывчатым, каким именно, изготовлено ли оно фабричным или кустарным способом; 2) из каких компонентов изготавливается данное вещество, каким путем они могут быть приобретены, какие навыки и знания необходимы для его изготовления, какая аппаратура; 3) какие меры безопасности должны быть приняты при изготовлении взрывчатых веществ или снаряжении им взрывного устройства, соблюдались ли эти меры; 4) что представляет собой исследуемое взрывное устройство, каково его происхождение, каким образом оно должно приводиться в действие, какой силы взрыв может быть им произведен; мог ли взрыв представлять опасность для многих людей; 5) в надлежащих ли условиях осуществлялись хранение и транспортировка взрывчатых веществ или взрывных устройств, не представляли ли эти условия опасности для жизни и здоровья окружающих.

В качестве свидетелей по делам этой группы могут допрашиваться: свидетели задержания подозреваемых с поличным; сотрудники таможни, пограничники, обнаружившие контрабандный груз оружия, боеприпасов, взрывчатых веществ, взрывных устройств; сотрудники ведомственной охраны, задерживавшие при выносе с территории завода, предприятия работников с деталями оружия или компонентами взрывных устройств или взрывчатых веществ; соседи, знакомые, родственники подозреваемых, обвиняемых – об образе жизни и занятиях последних; посторонние лица, ставшие свидетелями случайного нарушения упаковки перевозимого груза.

При допросе обвиняемого в ненадлежащем исполнении обязанностей по охране оружия, боеприпасов, взрывчатых веществ и взрывных устройств следует выяснить: в чем заключались его обязанности по охране этих объектов; какие отступления от своих функций он допустил, в чем это выразилось; какие последствия наступили или реально могли наступить вследствие ненадлежащего исполнения обязанностей по охране этого имущества; принимал ли обвиняемый меры по предупреждению тяжких последствий своего преступления, какие именно, с каким результатом.

При допросе лиц, уличенных в незаконном хранении оружия, необходимо выяснить: когда, где, у кого и при каких обстоятельствах приобретено это оружие; с какой целью приобреталось оружие; кому и когда передавалось оружие во временное пользование, было ли оно возвращено вовремя, согласно уговора; что известно об использовании этим лицом переданного ему оружия; использовалось ли самим виновным хранимое им оружие, как и при каких обстоятельствах, в каких целях; не подвергалось ли оно переделке, кем и какой именно, не перебивались ли на нем номера, по какой причине.

Если небрежное хранение огнестрельного оружия стало условием совершения другим лицом преступления с тяжкими последствиями, то следует выяснить, в чем заключалось небрежное хранение оружия, кто знал об этом, кто мог этим воспользоваться, предупреждалось ли лицо, ответственное за хранение оружия, о необходимости принятия должных мер к его охране и почему оно пренебрегло этим предупреждением. ⁹

Висновок

Таким образом, система современной российской криминалистики включает четыре структурных элемента: теорию и методологию криминалистики, криминалистическую технику, криминалистическую тактику и криминалистическую методику расследования отдельных видов преступлений.

Теория и методология криминалистики – это система ее теоретических концепций, методологических принципов и понятий. Как структурная часть криминалистики она включает в себя разделы, в совокупности дающие представление об основных общетеоретических, методологических и информационных аспектах объекта и предмета криминалистики, ее понятийном аппарате, основных специальных общекриминалистических методах, общих теоретических основах криминалистического планирования, профилактики, прогнозирования, диагностики, истории криминалистики и др.

Предметом криминалистической техники как части криминалистики является изучение механизмов материальных взаимодействий, имеющих место при преступной деятельности разных видов, по материальным следам-последствиям и разработка средств и способов их выявления и изучения при расследовании на основе информации, содержащейся в следах.

Предметом криминалистической тактики являются информационно-познавательные и главным образом поведенческо-тактические аспекты преступной деятельности и деятельности по ее расследованию. При этом указанные аспекты криминальной деятельности выступают как объект познания и предупреждения, а криминалистической – как объект познания и оптимизации.

Список використаної літератури

Нормативно-правові акти

1 «Конституция Российской Федерации» (принята всенародным голосованием 12.12.1993) (с учетом поправок, внесенных Законами РФ о поправках к Конституции РФ от 30.12.2008 №6-ФКЗ, от 30.12.2008 №7-ФКЗ) // СЗ РФ. – 26.01.2009. - № 4. - Ст. 445

2 «Уголовный кодекс Российской Федерации» от 13.06.1996 №63-ФЗ (принят ГД ФС РФ 24.05.1996) (ред. от 07.04.2010) (с изм. и доп., вступающими в силу с 18.04.2010) // СЗ РФ. – 17.06.1996. - № 25. - Ст. 2954.

3 «Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации» от 18.12.2001 №174-ФЗ (принят ГД ФС РФ 22.11.2001) (ред. от 07.04.2010) (с изм. и доп., вступающими в силу с 11.04.2010) // Рос. газ. – №249. – 22.12.2001.

4 ФЗ от 31.05.2001 №73-ФЗ (ред. от 28.06.2009) «О государственной судебно-экспертной деятельности в Российской Федерации» (принят ГД ФС РФ 05.04.2001) // СЗ РФ. – 04.06.2001. - № 23. - Ст. 2291.

5 ФЗ от 13.12.1996 №150-ФЗ (ред. от 29.03.2010) «Об оружии» (принят ГД ФС РФ 13.11.1996) // Рос. газ. – №241. – 18.12.1996.

Література

1 Аверьянова, Т.В., Белкин, Р.С., Корухов, Ю.Г., Российская, Е.Р. Криміналістика. Підручник для вузів. Під ред. Заслуженного деятеля науки РФ, профессора Р.С. Белкина. – М.: Издательство НОРМА, 2000. – 990 с.

2 Балашов, Д.Н., Балашов, Н.М., Маликов, С.В. Криминалистика: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2005. - 503 с.

3 Криминалистика: Учебник / Отв. ред. Н.П. Яблоков. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: МАУП, 2005. – 781 с.

4 Савельева М.В., Смушкин А.Б. Криміналістика. Підручник. М,: Издательство Издательский дом «Дашков и К», 2009 г. – 608 с.