Міністерство науки і освіти України
Університет Економіки та Управління
Реферат
З дисципліни: «Страхування»
На тему: «Страхування зовнішньоекономічних ризиків»
Виконала:
студентка 422 групи
Валєєва Дарина
Сімферополь
2008
У той же час вихід підприємств на зовнішні ринки призводить до виникнення багатьох ризиків (майнових, фінансових, політичних, валютних), які важко передбачити або зовсім неможливо спрогнозувати їх наслідки.
Страхування зовнішньоекономічних ризиків - це комплекс видів страхування, які забезпечують захист майнових інтересів підприємств під час проведення різних форм міжнародних операцій. До зовнішньоекономічному страхування відносяться наступні основні види:
- Страхування експортних зобов'язань - невиконання закордонним контрагентом договірних зобов'язань через власну неплатоспроможність або по різних, не залежних від нього причин політичного характеру;
- Страхування майнових ризиків - будівель, споруд, вантажів, транспортних засобів, будівельно-монтажних ризиків, міжнародних промислових виставок і т.д.;
- Страхування валютних ризиків - передбачення контрактом валютних застережень.
У цілому ризики зовнішньоекономічної діяльності можна розділити на дві основні групи. До першої належать ризики, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю контрагента (його платоспроможність, кредитні зобов'язання, максимальний товарний кредит, наданий йому іншими фірмами, приблизні розміри операцій і ймовірність оплати від нього) і торговий ризик, який виникає в результаті розбіжностей між продавцем і покупцем в питанні про відповідність товару умовам торгівельної угоди.
Друга група ризиків об'єднує різновиди політичного ризику (воєнні дії, революції, державну заборону на платежі за кордон, консолідація боргів, націоналізація, конфіскація, несплата продавця - державної організації, припинення імпортної ліцензії, введення ембарго і т.д.).
Метою страхування експортних операцій є:
- При страхуванні експортних кредитів - захист фінансових установ від можливих втрат у зв'язку з фінансуванням експортних кредитів;
- При страхуванні експортних контрактів - захист вітчизняних підприємств від втрат при виконанні експортного контракту або перед відправкою товарів, або перед наданням послуг, або ж після відправлення (ризик кредитних зобов'язань);
- При страхуванні інвестицій за кордон - захист вітчизняних підприємців від втрат при реалізації інвестиційних проектів за кордоном.
У сучасній міжнародній торгівлі свою ефективність підтвердила державна підтримка експорту, яка здійснюється через експортні кредитні агентства (ЕКА), - установи для страхування експортних політичних і комерційних ризиків та надання гарантій. Світову популярність придбали такі експортно-кредитні установи, як Ексімбанк США, товариство «Гермес» (Німеччина) і т.д. На сьогоднішній день ЕКА функціонують більш ніж в 70 країнах світу і практично в усіх країнах Західної Європи. Україна при цьому залишається чи не єдиною європейською країною, яка не має механізму державної підтримки страхування експорту.
Сутність цього виду страхування полягає в тому, що страхова організація бере на себе певну частку можливого ризику, тобто остаточного збитку від страхованої угоди. Вона видає страховий поліс на точно встановлену суму застрахованого кредиту із зазначенням терміну кредитування і частки ризику (звичайно від 60 до 85%), яку бере на себе страховик. Розмір страхової премії, стягнутої останнім, залежить від розміру страхових операцій, форми кредиту, його терміну, становища експортера і виробника в комерційному середовищі та економічного стану країни імпортера. Тому шкала преміальних ставок по страхуванню кредиту коливається в масі навколо певних середніх норм, маючи крайні відхилення - від 0,2% до 10% застрахованої суми.
При страхуванні експортних кредитів експортер отримує такі вигоди:
- Допомога фахівців з оцінки надійності потенційного партнера при виході на нові ринки;
- Постійне спостереження за фінансовим станом іноземних клієнтів та своєчасне інформування про їх фінансовий стан;
- Можливість збільшити число клієнтів і обсяг продажів;
- Можливість підвищувати конкурентоспроможність за рахунок застосування більш гнучких форм оплати (розстрочка платежу);
- Можливість експортувати безпосередньо кінцевим споживачам, минаючи надійних оптовиків-посередників, що збільшує прибутковість операцій.
Страхування комерційних кредитів збільшує експортні можливості підприємств в кілька разів. При цьому страхування є дуже економічним способом забезпечення надійності зовнішньоторговельних операцій.
У зовнішньоекономічній діяльності часто зустрічається ризик неплатежу іноземного партнера. Для підвищення гарантії платежу, поряд із застосуванням різних його способів і форм розрахунків (передоплата, документально підтверджений акредитив), широко застосовується страхування дебіторської заборгованості. Мета цього виду страхування - гарантувати експортерам своєчасність оплати за поставлений товар з боку іноземного контрагента.
Об'єктом страхування є комерційні кредити експортера-страхувальника імпортерам-контрагентам. Комерційні кредити відповідно до умов контракту надаються у вигляді товарного кредиту або надання послуг в кредит з підтвердженням рахунками страхувальника до одержувача (належним чином оформленими рахунками-фактурами, виставленими для оплати іноземного контрагента). Можливі два варіанти страхування експортера:
- На випадок неспроможності (банкрутства) іноземного покупця;
- Страхування ризику затримки платежу до настання фактичної неспроможності.
Страхування ризику затримки платежу звичайно надається за набагато меншій кількості країн.
Страховим випадком, в результаті настання якого страховик зобов'язаний виплатити страхову суму, є неспроможність контрагента страхувальника або затримка платежу після певного періоду, так званого періоду очікування.
Страхування експортних кредитів передбачає довгострокове співробітництво страхової компанії та експортера. Це означає видачу страховою компанією річних генеральних полісів, які забезпечують страхове покриття всіх укладених контрактів протягом цього періоду. При цьому страхувальник-експортер, за результатами попередніх переговорів з іноземним контрагентом, повідомляє страхової компанії суму, на яку контрагент готовий придбати товари та послуги, а страхувальник має можливість здійснити поставку на умовах комерційного кредиту. Страховик перевіряє платоспроможність іноземного партнера експортера та за результатами перевірки виносить кредитне рішення, яке може підтвердити запитану суму, зменшити її до прийнятного для страхування рівня або прирівняти до нуля (тобто відмовити в страхуванні кредиту, залишити його без забезпечення полісом).
Сучасна зовнішня торгівля і морські перевезення не можуть обходитися без страхування. У більшості випадків договір страхування є невід'ємною частиною торговельної угоди. Питання про те, хто і за чий рахунок здійснює страхування, вирішується під час укладання цих угод. У міжнародній торгівлі при всьому різноманітті її форм вироблені основні умови торгівлі тими чи іншими товарами і відповідні їм види торгових контрактів. У цих контрактах передбачається механізм утворення ціни товару та дії, прийняті на себе сторонами у цій угоді. Найбільш поширені чотири основних типи торгових угод, що позначаються абревіатурами: СИФ, КАФ, ФОБ і ФАС.
Угода СИФ отримала свою назву від початкових літер англійських слів: вартість товару, страхування і фрахт (cost, insurance, freight). Це особливий вид контракту, в якому на спеціальних підставах вирішуються основні питання купівлі-продажу: момент переходу на покупця ризику випадкової загибелі, пошкодження або передачі товару, сумлінного дії продавця; порядок розрахунків та інші питання. При продажу товару на умовах СІФ продавець зобов'язаний доставити вантаж в порт відвантаження, завантажити його на борт судна, зафрахтувати тоннаж і оплатити фрахт, застрахувати вантаж від морських ризиків на весь час перевезення до здачі його перевізником покупцю і вислати покупцю всі необхідні документи про відправлення. При угоді СИФ від продавця не потрібно фізичної передачі товару покупцеві, досить пересилання йому всіх товаросупровідних документів при цій операції. Маючи документи, покупець може розпоряджатися подальшою долею вантажу до його одержання.
У 1936 р., а потім у 1956, 1980 і 1990 рр.. Міжнародна торгова палата виконала велику роботу з уніфікації неофіційної кодифікації та інтерпретації умов міжнародних торгових контрактів, сформованих звичаїв, загальноприйнятих тлумачень, поширених зовнішньоторговельних термінів та комерційних понять. У результаті цієї роботи вийшов зведений довідковий матеріал, іменований «Інкотермс 1990» (документ Міжнародної торговельної палати № 350), який знаходить широке застосування в практиці міжнародної торгівлі, в тому числі і при угодах на умовах СІФ. До 1980 р. «Інкотермс 1980» виходив у редакціях 1936,1953,1967,1976 рр.. За ці роки в правила вносилися зміни та доповнення, що враховують складається практику міжнародної торгівлі. «Інкотермс 1990» має на меті встановити єдині міжнародні правила по тлумаченню найбільш важливих термінів і понять, що застосовуються в договорах купівлі-продажу у зовнішній торгівлі. Як вже зазначалося вище, правила ці необов'язкові до застосування, але до них все частіше вдаються учасники торговельних угод, які віддають перевагу ясні, одноманітне міжнародні правила тим різним невизначеним тлумаченням одних і тих самих термінів, існуючих ще до теперішнього часу в різних країнах і можуть призвести до непорозумінь і суперечок, що супроводжується втратою часу і грошових коштів. Правила «Інкотермс 1990» ще не змогли встановити однакового тлумачення по деяких понять і термінів, тому вони в таких випадках рекомендують користуватися усталеними звичаями портів відвантаження і вивантаження.
Угода КАФ отримала свою назву від початкових літер англійських слів: вартість і фрахт (cost and freight). По угоді КАФ, продавець повинен укласти за свій рахунок договір морського перевезення до місця призначення, зазначеного в контракті, і доставити вантаж на борт судна. Обов'язок страхування лежить на покупцеві.
Угода ФОБ отримала свою назву від англійського виразу «вільно на борту» (free on board). За умовами цього виду угод продавець зобов'язаний завантажити товар на борт судна, яке повинен зафрахтувати покупець, зазвичай від внутрішнього пункту до порту навантаження і далі до кінцевого пункту призначення.
Угода ФАС-від англійського виразу «вільно вздовж борту, або вільно уздовж борта судна» (free alongside ship). Зміст угод на умовах ФАС аналогічно умовам ФОБ, з тією різницею, що за умовами угоди ФОБ продавець зобов'язаний завантажити вантаж на судно і товар переходить на ризик покупця з моменту перетину борту судна, а по угоді ФАС - продавець доставляє вантаж на причал до борту судна і подальша відповідальність за вантаж з нього знімається.
Досить поширеними видами страхування майна, вантажів, засобів транспорту є «карго» і «каско». Такі види оформляються за допомогою договорів морського страхування на підставі письмової заяви страхувальника, в якому повинні бути зазначені: точне найменування вантажу, рід упаковки, число місць, маса вантажу, номер та дати коносаментів або інших перевізних документів; найменування, рік побудови, прапор і тоннаж судна; спосіб розміщення вантажу (у трюмі, на палубі, навалом, насипом, наливом); пункти відправлення, перевантаження та призначення вантажу; дата відправлення судна, страхова сума вантажу, умови страхування.
Перераховані вище види страхування в тій чи іншій модифікації відповідають стандартним умовам Інституту лондонських страховиків, які іменуються:
- З відповідальністю за всі ризики;
- З відповідальністю за приватну аварію;
- Без відповідальності за пошкодження, крім випадків катастрофи.
Їм відповідають розроблені групи тарифних ставок. При цьому існує ряд умов страхування, найпоширеніше - «умова з відповідальністю за всі ризики», хоча й тут є винятки, за яких ризики не страхуються або страхуються за додаткову плату. Ще умови, це: умова страхування з відповідальністю за приватну аварію (обмовляється твердий перелік страхуються ризиків), і умова страхування без відповідальності за пошкодження, крім випадків катастрофи (за переліком страхових випадків, при яких підлягають оплаті збитки). У страхуванні перевезень всі аварії класифікуються як аварії загальні та аварії приватні. Страховики несуть відповідальність за збитки лише у межах страхової суми. Наявність страхового випадку підтверджується цілою низкою спеціальних документів, у т.ч. аварійними сертифікатами, морським протестом, виписками з суднового журналу (якщо мова йде про морських перевезеннях), актами експертизи та іншими документами, складеними відповідно до закону.
Література
1) Соловйова О.А. Перспективи розвитку страхування у сфері зовнішньоекономічної діяльності. / / Фінанси України, № 5 -2005., С. 122.
2) Сушко Р.В., Ретінській А.А. Оцінка результатів діяльності страхових компаний. / / Фінанси України, № 6 -2002., С. 127.
3) Татарина Т.В. Перестрахування у розвитку міжнародного співробітніцтва. / / Фінанси України, № 11 -2001., С. 127.
4) Фурман В.М. Страхування та Його роль у соціально-економічних процесах. / / Фінанси України. № 8 -2005., С. 145.
5) Фурман В.М. Страхування різіків зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання. / / Фінанси України, № 4 -2004., С. 120.
6) Фурман В.М. Організація маркетінгової служби страхової компанії. / / Фінанси України, № 9 -2004., С. 125.
7) Фурман В.М. Страховий ринок України: стан, проблеми розвитку та шляхи також їх розв'язання. / / Фінанси України, № 12 -2004., С. 131.
8) Ширинян А.С., Ширинян Л.В. Вплав тарифу на фінансову стійкість страхових компаний. / / Фінанси України,. № 4 -2004., С. 111.
9) Ширинян А.С., Ширинян Л.В. Про мінімальній статутний фонд невеликих страхових компаний. / / Фінанси України, № 11 -2004., С. 134.
10) Хавтур О.В. Концептуальні засади страхування. / / Фінанси України, № 2 -2004., С. 139.
Університет Економіки та Управління
Реферат
З дисципліни: «Страхування»
На тему: «Страхування зовнішньоекономічних ризиків»
Виконала:
студентка 422 групи
Валєєва Дарина
Сімферополь
2008
Сфера страхування зовнішньоекономічних ризиків
Динамічний розвиток економіки України неможливе без активної зовнішньоекономічної діяльності держави і самих підприємств. Від того, наскільки успішно Україна та її суб'єкти господарювання будуть здійснювати свою зовнішньоекономічну діяльність, буде залежати їх подальший ефективний розвиток, розширення ринків збуту, отримання нових технологій і прибутку, обмін досвідом, інтеграція в міжнародну систему виробництва, СОТ і Євросоюз.У той же час вихід підприємств на зовнішні ринки призводить до виникнення багатьох ризиків (майнових, фінансових, політичних, валютних), які важко передбачити або зовсім неможливо спрогнозувати їх наслідки.
Страхування зовнішньоекономічних ризиків - це комплекс видів страхування, які забезпечують захист майнових інтересів підприємств під час проведення різних форм міжнародних операцій. До зовнішньоекономічному страхування відносяться наступні основні види:
- Страхування експортних зобов'язань - невиконання закордонним контрагентом договірних зобов'язань через власну неплатоспроможність або по різних, не залежних від нього причин політичного характеру;
- Страхування майнових ризиків - будівель, споруд, вантажів, транспортних засобів, будівельно-монтажних ризиків, міжнародних промислових виставок і т.д.;
- Страхування валютних ризиків - передбачення контрактом валютних застережень.
У цілому ризики зовнішньоекономічної діяльності можна розділити на дві основні групи. До першої належать ризики, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю контрагента (його платоспроможність, кредитні зобов'язання, максимальний товарний кредит, наданий йому іншими фірмами, приблизні розміри операцій і ймовірність оплати від нього) і торговий ризик, який виникає в результаті розбіжностей між продавцем і покупцем в питанні про відповідність товару умовам торгівельної угоди.
Друга група ризиків об'єднує різновиди політичного ризику (воєнні дії, революції, державну заборону на платежі за кордон, консолідація боргів, націоналізація, конфіскація, несплата продавця - державної організації, припинення імпортної ліцензії, введення ембарго і т.д.).
Метою страхування експортних операцій є:
- При страхуванні експортних кредитів - захист фінансових установ від можливих втрат у зв'язку з фінансуванням експортних кредитів;
- При страхуванні експортних контрактів - захист вітчизняних підприємств від втрат при виконанні експортного контракту або перед відправкою товарів, або перед наданням послуг, або ж після відправлення (ризик кредитних зобов'язань);
- При страхуванні інвестицій за кордон - захист вітчизняних підприємців від втрат при реалізації інвестиційних проектів за кордоном.
У сучасній міжнародній торгівлі свою ефективність підтвердила державна підтримка експорту, яка здійснюється через експортні кредитні агентства (ЕКА), - установи для страхування експортних політичних і комерційних ризиків та надання гарантій. Світову популярність придбали такі експортно-кредитні установи, як Ексімбанк США, товариство «Гермес» (Німеччина) і т.д. На сьогоднішній день ЕКА функціонують більш ніж в 70 країнах світу і практично в усіх країнах Західної Європи. Україна при цьому залишається чи не єдиною європейською країною, яка не має механізму державної підтримки страхування експорту.
Сутність та специфіка страхування експортно-імпортних
кредитів
Страхування експортних кредитів ще в 50-ті роки набуло великого значення у зв'язку з далеко минулим розподілом праці в області зовнішньої торгівлі. Виробник і підприємець прагнули зосередити всю свою увагу на обраній ними галузі господарської діяльності, не зрушуючи його в область кредитного ризику, що виникає при кредитуванні іноземного покупця.Сутність цього виду страхування полягає в тому, що страхова організація бере на себе певну частку можливого ризику, тобто остаточного збитку від страхованої угоди. Вона видає страховий поліс на точно встановлену суму застрахованого кредиту із зазначенням терміну кредитування і частки ризику (звичайно від 60 до 85%), яку бере на себе страховик. Розмір страхової премії, стягнутої останнім, залежить від розміру страхових операцій, форми кредиту, його терміну, становища експортера і виробника в комерційному середовищі та економічного стану країни імпортера. Тому шкала преміальних ставок по страхуванню кредиту коливається в масі навколо певних середніх норм, маючи крайні відхилення - від 0,2% до 10% застрахованої суми.
При страхуванні експортних кредитів експортер отримує такі вигоди:
- Допомога фахівців з оцінки надійності потенційного партнера при виході на нові ринки;
- Постійне спостереження за фінансовим станом іноземних клієнтів та своєчасне інформування про їх фінансовий стан;
- Можливість збільшити число клієнтів і обсяг продажів;
- Можливість підвищувати конкурентоспроможність за рахунок застосування більш гнучких форм оплати (розстрочка платежу);
- Можливість експортувати безпосередньо кінцевим споживачам, минаючи надійних оптовиків-посередників, що збільшує прибутковість операцій.
Страхування комерційних кредитів збільшує експортні можливості підприємств в кілька разів. При цьому страхування є дуже економічним способом забезпечення надійності зовнішньоторговельних операцій.
У зовнішньоекономічній діяльності часто зустрічається ризик неплатежу іноземного партнера. Для підвищення гарантії платежу, поряд із застосуванням різних його способів і форм розрахунків (передоплата, документально підтверджений акредитив), широко застосовується страхування дебіторської заборгованості. Мета цього виду страхування - гарантувати експортерам своєчасність оплати за поставлений товар з боку іноземного контрагента.
Об'єктом страхування є комерційні кредити експортера-страхувальника імпортерам-контрагентам. Комерційні кредити відповідно до умов контракту надаються у вигляді товарного кредиту або надання послуг в кредит з підтвердженням рахунками страхувальника до одержувача (належним чином оформленими рахунками-фактурами, виставленими для оплати іноземного контрагента). Можливі два варіанти страхування експортера:
- На випадок неспроможності (банкрутства) іноземного покупця;
- Страхування ризику затримки платежу до настання фактичної неспроможності.
Страхування ризику затримки платежу звичайно надається за набагато меншій кількості країн.
Страховим випадком, в результаті настання якого страховик зобов'язаний виплатити страхову суму, є неспроможність контрагента страхувальника або затримка платежу після певного періоду, так званого періоду очікування.
Страхування експортних кредитів передбачає довгострокове співробітництво страхової компанії та експортера. Це означає видачу страховою компанією річних генеральних полісів, які забезпечують страхове покриття всіх укладених контрактів протягом цього періоду. При цьому страхувальник-експортер, за результатами попередніх переговорів з іноземним контрагентом, повідомляє страхової компанії суму, на яку контрагент готовий придбати товари та послуги, а страхувальник має можливість здійснити поставку на умовах комерційного кредиту. Страховик перевіряє платоспроможність іноземного партнера експортера та за результатами перевірки виносить кредитне рішення, яке може підтвердити запитану суму, зменшити її до прийнятного для страхування рівня або прирівняти до нуля (тобто відмовити в страхуванні кредиту, залишити його без забезпечення полісом).
Страхування інших ризиків зовнішньоекономічної діяльності
У практиці зовнішньоекономічної діяльності основні питання страхування пов'язані з транспортуванням різних товарів і послуг.Сучасна зовнішня торгівля і морські перевезення не можуть обходитися без страхування. У більшості випадків договір страхування є невід'ємною частиною торговельної угоди. Питання про те, хто і за чий рахунок здійснює страхування, вирішується під час укладання цих угод. У міжнародній торгівлі при всьому різноманітті її форм вироблені основні умови торгівлі тими чи іншими товарами і відповідні їм види торгових контрактів. У цих контрактах передбачається механізм утворення ціни товару та дії, прийняті на себе сторонами у цій угоді. Найбільш поширені чотири основних типи торгових угод, що позначаються абревіатурами: СИФ, КАФ, ФОБ і ФАС.
Угода СИФ отримала свою назву від початкових літер англійських слів: вартість товару, страхування і фрахт (cost, insurance, freight). Це особливий вид контракту, в якому на спеціальних підставах вирішуються основні питання купівлі-продажу: момент переходу на покупця ризику випадкової загибелі, пошкодження або передачі товару, сумлінного дії продавця; порядок розрахунків та інші питання. При продажу товару на умовах СІФ продавець зобов'язаний доставити вантаж в порт відвантаження, завантажити його на борт судна, зафрахтувати тоннаж і оплатити фрахт, застрахувати вантаж від морських ризиків на весь час перевезення до здачі його перевізником покупцю і вислати покупцю всі необхідні документи про відправлення. При угоді СИФ від продавця не потрібно фізичної передачі товару покупцеві, досить пересилання йому всіх товаросупровідних документів при цій операції. Маючи документи, покупець може розпоряджатися подальшою долею вантажу до його одержання.
У 1936 р., а потім у 1956, 1980 і 1990 рр.. Міжнародна торгова палата виконала велику роботу з уніфікації неофіційної кодифікації та інтерпретації умов міжнародних торгових контрактів, сформованих звичаїв, загальноприйнятих тлумачень, поширених зовнішньоторговельних термінів та комерційних понять. У результаті цієї роботи вийшов зведений довідковий матеріал, іменований «Інкотермс 1990» (документ Міжнародної торговельної палати № 350), який знаходить широке застосування в практиці міжнародної торгівлі, в тому числі і при угодах на умовах СІФ. До 1980 р. «Інкотермс 1980» виходив у редакціях 1936,1953,1967,1976 рр.. За ці роки в правила вносилися зміни та доповнення, що враховують складається практику міжнародної торгівлі. «Інкотермс 1990» має на меті встановити єдині міжнародні правила по тлумаченню найбільш важливих термінів і понять, що застосовуються в договорах купівлі-продажу у зовнішній торгівлі. Як вже зазначалося вище, правила ці необов'язкові до застосування, але до них все частіше вдаються учасники торговельних угод, які віддають перевагу ясні, одноманітне міжнародні правила тим різним невизначеним тлумаченням одних і тих самих термінів, існуючих ще до теперішнього часу в різних країнах і можуть призвести до непорозумінь і суперечок, що супроводжується втратою часу і грошових коштів. Правила «Інкотермс 1990» ще не змогли встановити однакового тлумачення по деяких понять і термінів, тому вони в таких випадках рекомендують користуватися усталеними звичаями портів відвантаження і вивантаження.
Угода КАФ отримала свою назву від початкових літер англійських слів: вартість і фрахт (cost and freight). По угоді КАФ, продавець повинен укласти за свій рахунок договір морського перевезення до місця призначення, зазначеного в контракті, і доставити вантаж на борт судна. Обов'язок страхування лежить на покупцеві.
Угода ФОБ отримала свою назву від англійського виразу «вільно на борту» (free on board). За умовами цього виду угод продавець зобов'язаний завантажити товар на борт судна, яке повинен зафрахтувати покупець, зазвичай від внутрішнього пункту до порту навантаження і далі до кінцевого пункту призначення.
Угода ФАС-від англійського виразу «вільно вздовж борту, або вільно уздовж борта судна» (free alongside ship). Зміст угод на умовах ФАС аналогічно умовам ФОБ, з тією різницею, що за умовами угоди ФОБ продавець зобов'язаний завантажити вантаж на судно і товар переходить на ризик покупця з моменту перетину борту судна, а по угоді ФАС - продавець доставляє вантаж на причал до борту судна і подальша відповідальність за вантаж з нього знімається.
Досить поширеними видами страхування майна, вантажів, засобів транспорту є «карго» і «каско». Такі види оформляються за допомогою договорів морського страхування на підставі письмової заяви страхувальника, в якому повинні бути зазначені: точне найменування вантажу, рід упаковки, число місць, маса вантажу, номер та дати коносаментів або інших перевізних документів; найменування, рік побудови, прапор і тоннаж судна; спосіб розміщення вантажу (у трюмі, на палубі, навалом, насипом, наливом); пункти відправлення, перевантаження та призначення вантажу; дата відправлення судна, страхова сума вантажу, умови страхування.
Перераховані вище види страхування в тій чи іншій модифікації відповідають стандартним умовам Інституту лондонських страховиків, які іменуються:
- З відповідальністю за всі ризики;
- З відповідальністю за приватну аварію;
- Без відповідальності за пошкодження, крім випадків катастрофи.
Їм відповідають розроблені групи тарифних ставок. При цьому існує ряд умов страхування, найпоширеніше - «умова з відповідальністю за всі ризики», хоча й тут є винятки, за яких ризики не страхуються або страхуються за додаткову плату. Ще умови, це: умова страхування з відповідальністю за приватну аварію (обмовляється твердий перелік страхуються ризиків), і умова страхування без відповідальності за пошкодження, крім випадків катастрофи (за переліком страхових випадків, при яких підлягають оплаті збитки). У страхуванні перевезень всі аварії класифікуються як аварії загальні та аварії приватні. Страховики несуть відповідальність за збитки лише у межах страхової суми. Наявність страхового випадку підтверджується цілою низкою спеціальних документів, у т.ч. аварійними сертифікатами, морським протестом, виписками з суднового журналу (якщо мова йде про морських перевезеннях), актами експертизи та іншими документами, складеними відповідно до закону.
Література
1) Соловйова О.А. Перспективи розвитку страхування у сфері зовнішньоекономічної діяльності. / / Фінанси України, № 5 -2005., С. 122.
2) Сушко Р.В., Ретінській А.А. Оцінка результатів діяльності страхових компаний. / / Фінанси України, № 6 -2002., С. 127.
3) Татарина Т.В. Перестрахування у розвитку міжнародного співробітніцтва. / / Фінанси України, № 11 -2001., С. 127.
4) Фурман В.М. Страхування та Його роль у соціально-економічних процесах. / / Фінанси України. № 8 -2005., С. 145.
5) Фурман В.М. Страхування різіків зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання. / / Фінанси України, № 4 -2004., С. 120.
6) Фурман В.М. Організація маркетінгової служби страхової компанії. / / Фінанси України, № 9 -2004., С. 125.
7) Фурман В.М. Страховий ринок України: стан, проблеми розвитку та шляхи також їх розв'язання. / / Фінанси України, № 12 -2004., С. 131.
8) Ширинян А.С., Ширинян Л.В. Вплав тарифу на фінансову стійкість страхових компаний. / / Фінанси України,. № 4 -2004., С. 111.
9) Ширинян А.С., Ширинян Л.В. Про мінімальній статутний фонд невеликих страхових компаний. / / Фінанси України, № 11 -2004., С. 134.
10) Хавтур О.В. Концептуальні засади страхування. / / Фінанси України, № 2 -2004., С. 139.