Статистика сировини матеріалів палива та ін Матеріальних ресурсів

Вивчення витрат сировини, матеріалів, палива, енергії має величезне значення, тому що їх ст-ть в с / ст-ти продукції займає велику питому вагу. Тому економне раціональне використання матер. ресурсів знижує рівень витрат на пр-во і підвищує прибуток. Тому кожне підприємство повинно прагнути:

до скорочення втрат матер. ресурсів на стадіях доставки, зберігання і переробки

має укладатися у розроблені та затверджені питомі норми витрат кожного виду матер. ресурсів на одиницю продукції. Ця норма витрати в статистиці позначається mn.

Економії матер. ресурсів можна домогтися, знижуючи питомі норми витрат матер. ресурсів і втрати матер. ресурсів.

НАЯВНІСТЬ І РУХ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ.

Про наявність та рух матер. ресурсів можна судити за складеними балансам матер. ресурсів «звіт пром. підприємства про залишки, надходження і витрати сировини і матеріалів »- складається у натуральному вираженні за заданою номенклатурою продукції - ф. № 1-СН.

Орієнтовна схема матер. балансу в пром-ти.

Про використання матер. ресурсів, їх економії або перевитрати можна судити, використовуючи як індивідуальні, так і загальні індекси питомих норм матер. витрат. Для того, щоб судити про економію або перевитрату по якомусь одному виду матер. ресурсів на одиницю продукції, слід будувати індивідуальні індекси питомих норм матер. витрат, де слід зіставляти фактичні витрати даного виду матер. витрат на одиницю будь-якого виду продукції (m (1)) c питомою нормою матер. витрат для цього виду одиниці продукції.

im = m (1) = 12кг = 1,2 х 100 = 120%

mн 10кг

120% - це перевитрата, якщо менше 100%, то це економія.

Для того, щоб судити про економію або перевитрату будь-якого виду матер. ресурсів га різні види продукції, слід користуватися загальним індексом питомих норм матер. витрат, де зіставляється загальний фактичний витрата будь-якого виду матер. ресурсів у звітному періоді у порівнянні з загальними нормативними витратами даного виду сировини чи матеріалів.

Загальний нормативні витрати будь-якого виду матер. ресурсів (q (1) mн) виходить розрахунковим шляхом, виходячи з питомих норм витрат і обсягу кожного виду продукції.

Загальний фактичний витрата будь-якого виду матер. ресурсів до кінця звітного періоду складається в тому обсязі, в якому цей вид сировини, матеріалів був використаний фактично: розрахунковим шляхом цей показник отримати не можна (q (1) m (1)).

Загальний індекс питомих норм матер. витрат у агрегатної формі в натуральному вираженні.

Im = q (1) m (1)

q (1) mн

Якщо загальний фактичний витрата буде нижчим від загального нормативного, то буде економія матер. ресурсів і навпаки.

У натуральному вираженні (т, літри, метри, ...) перевитрата або економія виходить як різниця між загальним нормативним і загальним фактичним витратами, тобто різниця між знаменником і чисельником.

Індекс питомих норм матер. витрат у вартісному вираженні. Судити про перевитрату або економії будь-якого виду матер. ресурсів фактично в порівнянні з нормативним можна і у вартісному вираженні.

Im = q (1) m (1) po

q (1) mнpо

Ро - ціна на одиницю будь-якого виду матеріальних ресурсів

Чисельник - повна ст-ть фактично витраченого виду матеріалів на всі види продукції у звітному періоді.

Знаменник - повна нормативна ст-ть даного виду сировини, матеріалів на всі види продукції.

Щоб говорити про економію або перевитрату матер. ресурсів у вартісному вираженні, треба взяти різницю меду чисельником і знаменником даного індексу.

СТАТИСТИКА ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ.

Трудові ресурси країни представляють собою основний елемент продуктивних сил про-ва.

Ек. активне населення явл-ся виробником всі матер. благ, робіт, послуг, а населення країни в цілому - споживачем цих благ і послуг.

Праця. ресурси країни - це населення у працездатному віці.

Від правильного раціонального розподілу і використання працю. ресурсів залежать у чималому ступені кінцеві результати пр-ва в країні. Тому праця. ресурси - осн. фактор підвищення ефективності пр-ва.

СКЛАД ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА.

Склад працю. ресурсів на підприємстві вивчають в 2 напрямках залежно від структури пром. підприємства:

Залежно від місця, ділянки, на якій зайняті працівники - діляться на 2 осн. групи:

Промислово-виробничий персонал - працівники самого підприємства

Непромис. персонал - працівники, зайняті в господарствах непромис. типу, пов'язані з нашого підприємства.

У залежності від функцій, виконуваних працівниками, промислово-виробничий персонал поділяється на

Робітників (осн. і допоміжні, учні, молодший обслуговуючий персонал (МОП), працівники охорони - ПСО (пожежно-сторожова охорона))

Службовців (керівники, спеціалісти).

Склад працівників вивчається також і за іншими показниками - стажу роботи, освітою, статтю, віком, національністю, за професіями і кваліфікації. Кожному робітнику в залежності від рівня кваліфікації привласнюється той або інший тарифний розряд тарифної сис-ми, що діє в країні. Він характеризує рівень кваліфікації кожного працівника. У країні діє 6-ти розрядна тарифна сис-ма і тільки в кольоровій металургії - 7 розрядна тарифна сітка.

Тарифна сітка - це елемент тарифної сис-ми, це шкала, яка визначає співвідношення в розмірах тарифних ставок залежно від рівня кваліфікації, розряду і складності умов праці.

Кожен розряд тарифної сітки має свій тарифний коефіцієнт. Він показує у скільки разів годинна оплата праці робітника даного розряду вище часовий оплати праці робітника першого розряду. Також відмінність між вищим і нижчим розрядами відображає різницю в складності виконуваних робіт і створює у робітників заінтересованість у підвищенні рівня кваліфікації.

У країні існують 2 види тарифно-кваліфікаційних довідників:

загальноросійський - єдиний для наскрізних професій, які присутні в кожній галузі н / г

галузеві - відносяться до професій, характерним лише для цієї галузі.

За даними підприємства відомо:

Розрахувати:

середній тарифний розряд

середній тарифний коефіцієнт.

Х (1) = ХF = 3 х 6 + 4 х 14 + 5 х 22 + 6 х 9 = 4,6

f 54

Середній рівень кваліфікації відповідає розряду на рівні 4,6.

Х (2) = г (2) f = 1,29 х 6 + 1,48 х 17 + 1,72 х 22 + 2,00 х 9 = 1,6

f 54

Середній тарифний розряд і середній тарифний коефіцієнт розраховуються за формулою середньої арифметичної зваженої, де вагами для кожного номера розряду або тарифного коеф-та явл-ся відповідне їм кількість робітників.

Під професією розуміють опр. комплекс знань і навичок, а під кваліфікацією - ступінь оволодіння цими знаннями і навичками.

КАТЕГОРІЇ ЧИСЕЛЬНОСТІ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ.

Розрізняють 3 категорії чисельності промислово-виробничого персоналу (ППП):

чисельна

явочна

фактична.

Обліковий склад працівників враховується на кожен календарний день місяця. У ЗПП щодня включаються всі постійні, тимчасові, сезонні працівники, якщо вони відпрацювали повністю хоч один робочий день. Обліковий склад щодня може змінюватися у зв'язку з рухом робочої сили. Тому в стат. формі з праці № 2-Т показується середня спискова чисельність.

Обліковий склад працівників у святкові та вихідні дні дорівнює списком за попередній робочий день.

Середньооблікова чисельність ППП показує побічно загальні витрати праці за опр. період. Ек. сенс показника - число человекомесяцев перебування працівників у списках підприємства.

Середньооблікова чисельність ППП розраховується за місяць 2 способами:

Шляхом ділення суми облікової чисельності працівників за всі календарні дні місяця на число календарних днів у місяці.

Тмес = Ткал.дні місяці

n

Шляхом ділення суми людино-днів явок і неявок на роботу за всі календарні дні місяця на число календарних днів у місяці.

Т = (явок + неявок) людино-днів

n дн.

За даними підприємства відомо:

На 1 квітня спискова чисельність ППП 400 осіб, зараховано до списків 5 квітня 6 осіб, звільнено 20 квітня 1915 осіб. Розрахувати середньоспискову чисельність за квітень.

Тмес = Т = 400х4 +406 х15 +391 х11 = 399 осіб

n 30

Виробничими працівниками відпрацьовано за липень 208 500 людино-днів (явки), неявки на роботу по всіх причин склали 27200 людино-днів. Розрахувати середньоспискову чисельність.

208500 + 27200 = 7857 чоловік

30

Явочна чисельність - це те число працівників з спискового складу, які вийшли, з'явилися на роботу, хоча з яких-небудь причин могли його повністю і не відпрацювати, проте відпрацьованим людино-день вважається.

Фактична чисельність ППП - це те число працівників з явочної чисельності, які повністю відпрацювали робочий день. Враховується фактично відпрацьований ними час як в людино-годинах, так і в людино-днях.

Середня явочна і середня фактична чисельність розраховуються шляхом ділення числа явочній або фактичної чисельності за всі робочі дні місяця на число робочих днів у місяці. Розрахунок за середньою арифметичною простою.

Розрахунок середньоспискової чисельності ППП за квартал (рік) проводиться 2 способами:

якщо відома середня спискова чисельність за кожен місяць у кварталі (року), то середньооблікова чисельність розраховується шляхом ділення суми середньої облікової чисельності ППП за кожний місяць у кварталі або році на кількість місяців у кварталі або року. Використовується формула середньої арифметичної простої.

Тквар, рік = Тмес

n

якщо немає таких даних, а відома спискова чисельність ППП на початок кожного місяця кварталу, року

Тквар = 1/2Т (1) + Т (2) + Т (3) + 1/2Т (4)

(N - 1)

СТАТИСТИЧНІ ПОКАЗНИКИ РУХУ РОБОЧОЇ СИЛИ.

Під рухом робочої сили розуміють механічне зміна її чисельності та складу або перерозподіл.

Будь-яка зміна чисельності, пов'язане з прийомом, звільненням та перерозподілом працівників називається «оборотом» робочої сили. Розрізняють абсолютні показники оборотів раб. сили і відносні показники руху раб. сили.

До абсолютних показників руху раб. сили належать:

абсолютний оборот по прийому - це число працівників, прийнятих на роботу в даному періоді

абсолютний оборот по звільненню - число звільнених за даний період

загальний абсолютний обіг робочої сили - це сума абсолютного обороту по прийому і абсолютного обороту по звільненню - сума прийнятих і звільнених.

Проте абсолютні розміри оборотів не характеризують ступінь інтенсивності руху раб. сили. На це питання - який ступінь руху раб. сили - можна відповісти шляхом розрахунку відносних показників оборотів раб. сили - коеф-та оборотів окремо по прийому, по звільненню і загального обороту раб. сили. Вони розраховуються шляхом ділення абсолютного обороту з прийому на середню Облікова чисельність ППП.

Коб. по прийому = Аоб. по прийому х 100

Тппп

Коб. по звільненню = Аоб щодо звільнення х 100

Тппп

До заг. обороту = А заг. оборот х 100

Тппп

Будь-який рух раб. сили небажано для підприємства, тому що це відбивається на погіршенні осн. показників госп. деят-ти підприємства - в першу чергу на зниження рівня продуктивності праці, а також зниження якості продукції, зростанні оплати праці, що впливає на розмір рівня с / ст-ти - зростає.

Розрізняють 2 види оборотів по звільненню:

необхідний - це звільнення працівників з причин природного, виробничого та загальнодержавного характеру.

зайвий - це абсолютне число звільнених тільки по 3 причин:

за власним бажанням

як не пройшли випробувального терміну

за порушення трудової дисципліни.

Розмір звільнених за цими 3 причин і утворюють показник «плинність раб. сили ». Абсолютний розмір плинності не характеризує ступінь плинності раб. сили. На це питання відповідає відносний показник плинності - коеф-т плинності. Він виходить шляхом ділення абсолютного розміру плинності на середньоспискову чисельність ППП, виражається в%.

Ктек. = А розмір плинності х 100

Тппп

Існує показник «заміщення» раб. сили - це число прийнятих в замін такого ж числа звільнених.

Для оцінки ступеня зміни загальної чисельності ППП - загального руху раб. сили застосовується індекс зміни чисельності працівників у звітному і базисному періоді.

Iт = Тппп (1) х 100

Тппп (о)

Однак цей показник має недолік: не завжди точно характеризує ступінь руху раб. сили. Якщо всередині звітного періоду було рух раб. сили й по прийому, і через звільнення, але тільки в розмірі заміщення, то виявляється випадково, що чисельність на початок і кінець періоду залишається однаковою. У цьому випадку індекс руху чисельності буде дорівнює 1, незважаючи на те, що рух раб. сили всередині періоду спостерігалося.

СТАТИСТИЧНИЙ ПОКАЗНИК ВИКОРИСТАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ.

«Кількість самої праці вимірюється його тривалістю, робочим часом, а робочий час знаходить у свою чергу, свій масштаб в опр. частках часу, які: годину, день, місяць, рік, тиждень, ... »

Під робочим часом розуміють встановлений законом час для даного підприємства, яке повинно бути використане для виконання произв. завдань або службових обов'язків. Воно визначається з урахуванням особливостей праці отд. груп працівників. Тому режим роботи підприємств з часу різний у кожного підприємства.

Робочий день може бути:

нормальним (8 годин)

неповним (зменшення тривалості робочого дня відповідає зменшенню з / п)

скорочений (для зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці або для підлітків, для деяких груп працівників розумової праці, при цьому оплата здійснюється як за повний робочий день)

пільговий (коли в робочий час включаються оплачувані перерви або скорочується обов'язкове раб. час без зменшення з / п)

подовжений (з відповідним збільшенням з / п)

ненормований (для працівників, праця яких не піддається обліку в часі, тривалість його визначається обсягом роботи, яку зобов'язані виконати працівники у встановлений термін).

Робочий час враховується з допомогою показників:

відпрацьований людино-годину

відпрацьований людино-день

непрямої мірою відпрацьованого часу явл-ся показник - середньооблікова чисельність ППП.

Подання про використання раб. часу на підприємстві дає аналіз річної форми звітності з праці № 2-Т. У ній наводяться дані про фактично відпрацьований час у людино-годинах і людино-днях і про неявку на роботу по всіх причин.

Розрізняють слід. фонди робочого часу:

календарний

табельний - виходить як різницю між календарним фондом часу і числом людино-днів неявок на роботу в святкові та вихідні дні

максимально можливий до відпрацювання - виходить як різницю між календарним фондом та числом людино-днів неявок на роботу у святкові, вихідні та чергові відпустки

фактичний - розрахунковим шляхом отримати не можна. Він до кінця звітного періоду складається в обсязі фактично відпрацьованого часу, тому враховується як в людино-годинах, так і у відпрацьованих людино-днях.

Жоден з фондів раб. часі, крім фактичного, повністю не відпрацьовується за рахунок різних причин неявок працівників, простоїв обладнання, поломки і т.д. Тому, щоб судити про ступінь використання раб. часу, розраховують цілий ряд відносних показників ступеня використання раб. часу - коеф-ти використання раб. часу.

Для того, щоб судити про те, якою мірою було відпрацьовано робочий час, покладене до відпрацювання, слід розраховувати відносні показники - коефіцієнти використання робочого часу:

коеф-т можливого произв. використання трудових ресурсів, тобто календарного фонду часу

До кал. ф. = Max можл. ф. роб. вр. (Ч-д) х 100

Календар. ф. вр (ч-д)

коеф-т фактичного произв. використання працю. ресурсів або раб. часу

До факт. пр. ісп. = Факт. ф. роб. вр. (Ч-д) х 100

Календар. ф. вр. (Ч-д)

коеф-т використання табельного фонду часу

До ісп. таб. ф. вр. = Факт. ф. роб. вр. (Ч-д) х 100

Таб. ф. роб. вр. (Ч-д)

коеф-т фактичного використання трудових ресурсів по відношенню до максимально можливого фонду часу

До факт. ісп. = Факт. ф. роб. вр. (Ч-д) х 100

max можл. ф. вр (ч-д)

Крім зазначених показників ступеня використання раб. часу на кожному підприємстві на початок звітного періоду, розраховують ще 2 показника раб. часу:

число днів роботи в середньому на одного працівника на рік - виходить як різницю між календарним фондом часу (365 днів) і числом днів невиходів на роботу одного працівника у святкові, вихідні, чергові відпустки і середнього розміру днів невиходів з інших причин за даними, фактично сформованим в середньому на одного працівника за фактом на кінець минулого року.

Середня тривалість одного раб. дня. У кожного підприємства різний режим роботи - їм встановлюється за законом своє число годин до відпрацювання в один раб. день з урахуванням умов праці, однак покладене до відпрацювання за законом час в день повністю не відпрацьовується за рахунок різних видів перерв з різних причин - на обід, підготовку і прибирання робочого місця, переналагодження устаткування та ін Тому на початок року виходить середня планова тривалість раб . дня.

Для того, щоб говорити про ступінь використання раб. часу за цим 2 показниками розраховуються слід. коеф-ти використання раб. часу:

коеф-т використання числа днів роботи на одного працівника на рік

К (1) = середнє фактич. число днів роботи 1 спискового працівника у році (ч-д) х 100

Середнє число днів, передбачених до відпрацювання за планом (ч-д)

За даними форми № 2 - Т в кінці періоду наводяться дані про фактично відпрацьований час як в людино-днях, так і в людино-годинах. Середнє фактичне число днів на одного працівника в році розраховується шляхом ділення фактичного фонду часу в людино-днях на середню Облікова чисельність ППП в році.

коеф-т використання тривалості 1 роб. дня в людино-годинах

До (2) повний) = повна фактич. СР тривалість 1 роб. дня (людино-години) х 100

Середня тривалість 1 роб. дня, передбачена планом (людино-години)

Якщо мова йде про повне раб. часу, то це сума урочного та надурочного відпрацьованого часу в людино-годинах.

Урочний раб. час - це час, покладене до відпрацювання за законом.

Повна фактична середня тривалість 1 роб. дня розраховується шляхом ділення фактично відпрацьованого часу в людино-годинах на фактично відпрацьований час у людино-днях.

До (3) = К (1) х К (2)

Показується ступінь використання раб. часу за рахунок обох факторів одночасно - і числа днів роботи 1 працівника, та тривалість 1 роб. дня. Показує потенційну можливість підприємства поліпшити ступінь використання раб. часу праці працівників за рахунок зниження невиходів на роботу з різних причин.

ПРИКЛАД.

За даними форми № 2 - т відомо:

Розрахувати вищенаведені коефіцієнти використання раб. часу.

розрахувати середньоспискову чисельність ППП за планом і фактично

Тпл. = Явки + неявки (ч-д) = 295,4 + 89,7 = 1055 осіб

t днів у році 365

Тфакт. = 289,3 + 94,7 = 1052 людини

365

розрахувати середнє число днів роботи на 1 працюючого за планом і фактично

t пл. = 295 400 = 280 днів

1055

t факт. = 289 300 = 275 днів

1052

ступінь використання раб. часу по числу днів роботи на одного працівника становить:

К (1) = 275 х 100 = 98,2%

280

ступінь використання раб. часу знижена за рахунок зростання неявок на роботу з інших причин.

розрахуємо тривалість 1 роб. дня за планом і фактично.

t пл. = 2274,6 = 7,70 годину

295,4

t факт. = 2256,6 = 7,80 годину

289,3

робочий час за тривалістю 1 роб. дня було використано:

К (2) = 7,80 х 100 = 101,3%

7,70

цей результат говорить про те, що було покращено використання ступеня раб. часу на 1,3% за рахунок проведення надурочних робіт і скорочення перерв з різних причин.

розрахуємо урочну тривалість 1 роб. дня

t ур. = 2256,5 - 2,5 = 7,79 годину

289,3

Цей результат говорить про те, що ми поліпшили використання раб. часу на 0,9 години за рахунок скорочення тільки перерв.

розрахувати ступінь використання раб. часу за рахунок обох чинників - і числа днів роботи 1 працівника у році, і тривалості 1 роб. дня

До інт. = К (1) х К (2) = 0, 982 х 1,013 = 0, 995 х 100 = 99,5%

До інт. = 275 х 7,80 = 0,995 х 100 = 99,5%

280 х 7,70

Коеф-т говорить про те, що у підприємства є резерв, потенційна можливість поліпшити ступінь використання раб. часу за рахунок зазначених показників на 0,5%.

ПОКАЗНИКИ Змінність роботи ПІДПРИЄМСТВА.

Кожному підприємству встановлюється своє число змін до відпрацювання в день, проте показник «число змін» не характеризує рівномірність розподілу працівників по змінах, а значить і відпрацьований ними час.

Точне уявлення з цього питання дає показник "коеф-т змінності». Він дає можливість розрахувати справжнє фактично відпрацьований число змін у день. У першу зміну завжди працює найбільше число працівників, в кожну наступну чисельність працівників знижується.

Коеф-т змінності розраховується шляхом ділення загальної кількості людино-днів, відпрацьованих у всіх змінах на число людино-днів, відпрацьованих в найбільшій за кількістю працівників зміні.

Приклад: хлібозавод працює в 3 зміни. У кожну відпрацьовано слід. число людино-днів:

1 - 7 500

2 - 5 600

3 - 5 000

Всього - 18 100

До см. = 18 100 = 2,4 см.

7 500

Результат говорить про те, що в середньому було відпрацьовано замість 3 покладених до відпрацювання змін фактично лише 2,4 зміни за рахунок нерівномірного розстановки працівників по змінах.

Для того, щоб говорити про ступінь використання змінного режиму, тобто робочого часу, слід розраховувати коеф-т використання змінного режиму. Виходить шляхом розподілу коеф-та змінності на число змін, покладених до відпрацювання.

До ісп. див. реж. = 2,4 х 100 = 80,3%

3,0

У підприємства є резерв використання змінного режиму в розмірі 19,7%.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.shpori4all.narod.ru/