Російський державний аграрний університет
Московська сільськогосподарська академія ім. К.А. Тімірязєва
Калузький філія
Кафедра бухгалтерського обліку, фінансів і аудиту
Курсова робота
з дисципліни «Бухгалтерський управлінський облік»
на тему:
«Стан обліку витрат та обчислення собівартості продукції промислового виробництва у ВАТ« Думінічскій м'ясокомбінат »Думінічского району Калузької області (на прикладі ковбасного цеху)»
Калуга 2009
Зміст
Введення
Глава 1. Теоретичні основи і методи обліку витрат на виробництво та обчислення собівартості продукції промислового виробництва
1.1 Економічна сутність витрат на виробництво та їх класифікація
1.2 Нормативно-правове регулювання обліку витрат на виробництво
1.3 Економічна сутність, значення і калькулювання собівартості
Глава 2. Сучасний стан обліку та аналіз витрат на виробництво та обчислення собівартості продукції промислового виробництва у ВАТ «Думінічскій м'ясокомбінат» Думінічского району Калузької області
2.1 Організаційно-економічна характеристика ВАТ «Думінічскій м'ясокомбінат»
2.2 Стан обліку витрат у промисловому виробництві ВАТ «Думінічскій м'ясокомбінат»
2.3 Аналіз собівартості продукції промислового виробництва у ВАТ «Думінічскій м'ясокомбінат»
Глава 3. Шляхи вдосконалення обліку витрат та обчислення собівартості продукції промислового виробництва у ВАТ «Думінічскій м'ясокомбінат»
3.1 Виявлення шляхів зниження собівартості продукції промислових виробництв у ВАТ «Думінічскій м'ясокомбінат»
3.2 Удосконалення обліку витрат та обчислення собівартості продукції промислового виробництва з використанням методу "директ - костинг"
Висновки і пропозиції
Список використаної літератури
Введення
В умовах ринкової економіки організація будь-якої форми власності зацікавлене в результатах своєї діяльності в тій мірі, в якій воно не залежить від фінансування та управління виробництвом з боку. Всі активи і резерви організації спрямовуються на максимізацію прибутку з мінімальними вкладеннями власних коштів.
Продукт, що виробляється, повинен відповідати всім вимогам конкурентоспроможності: з одного боку - це якість, яка більшою мірою залежить від обсягу вкладеного в неї праці, капіталу, коштів, матеріалів, інтелекту тощо, з іншого боку - це ціна, основою якої є собівартість тих вкладених коштів і витрат.
Звідси випливає, що особливу увагу бухгалтерський облік повинен приділяти саме собівартості виробленої продукції і витрат на її виробництво.
Собівартість продукції є одним з найбільш важливих показників економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Вона показує, у що обходитися виробництво продукції конкретної організації. У собівартості отримують відображення якісна сторона господарської діяльності організації: ефективність використання виробничих ресурсів, стан технології та організації виробництва, впровадження досягнення науки і передового досвіду, рівень управління господарством.
Обчислення цього показника необхідно для оцінки виконання плану по даному показнику і виявлення резервів його зниження: визначення рентабельності виробництва в цілому і окремих видів продукції, розрахунку економічної ефективності впровадження нової техніки, технології, організаційних заходів: обгрунтування рішення про виробництво нових видів продукції і зняття з виробництва застарілих.
Враховуючи вищесказане, слід зазначити актуальність обраної теми, отже, метою написання даної курсової роботи є дослідження стану обліку витрат на виробництво та обчислення собівартості продукції промислового виробництва.
У відповідності з поставленою метою були вирішені завдання:
1. вивчені теоретичні основи обліку витрат на виробництво та обчислення собівартості продукції;
2. розглянуто нормативно-правове регулювання обліку витрат на виробництво;
3. вивчена організаційно-економічна характеристика організації;
4. проаналізовано сучасний стан обліку і аналіз витрат та обчислення собівартості продукції промислового виробництва
5. розроблено основні напрямки можливого вдосконалення обліку витрат на виробництво та обчислення собівартості продукції промислового виробництва у ВАТ «Думінічскій м'ясокомбінат». Об'єктом дослідження є ВАТ «Думінічскій м'ясокомбінат».
Предметом дослідження є бухгалтерський облік витрат та обчислення продукції промислових виробництв в організаціях АПК.
При написанні даної курсової роботи були використані наступні методи: монографічний, розрахунково-конструктивний, статистичний.
Інформаційною базою для написання курсової роботи послужили праці вітчизняних авторів з досліджуваної теми, матеріали періодичної преси, нормативні акти, первинні документи з обліку витрат і виходу продукції промислового виробництва, дані бухгалтерської звітності за 2006-2008 р.р.
Курсова робота обсягом 4 червня сторінки машинописного тексту складається з вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаної літератури.
Глава 1. Теоретичні основи і методи обліку витрат на виробництво та обчислення собівартості продукції промислового виробництва
1.1 Економічна сутність витрат на виробництво та їх класифікація
Правило обліку витрат на виробництво продукції в розрізі елементів витрат і калькуляційних статей встановлюються окремими нормативними актами, а в сільському господарстві додатково «Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) в сільськогосподарських організаціях» від 06.06.2003 № 792.
Часто термін «витрати» ототожнюють з поняттям витрати. Однак більш уважно вивчення цих категорій свідчить про їх серйозному відмінності.
Витрати - кошти, витрачені на придбання ресурсів є в наявності, і реєструються в балансі, як активи організації, здатні принести дохід у майбутньому.
Витрати - частина витрат, понесених організаціями у зв'язку з отриманням доходу, по суті характеризують собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Більш повне визначення витрат дано у статті 252 НК РФ «Витратами зізнаються обгрунтовані й документально підтверджені витрати платника податку, за умови, що вони зроблені для здійснення діяльності, спрямованої на отримання доходу» [2].
Згідно ПБУ 10/99 видатками організації визнається зменшення економічних вигод у результаті вибуття активів (грошових коштів, іншого майна) і (або) виникнення зобов'язань, що приводить до зменшення капіталу цієї організації, за винятком зменшення внесків за рішенням учасників (власників майна).
Витрати організації залежно від їх характеру, умов здійснення та напрямків діяльності організації поділяються на:
1.расходи за звичайними видами діяльності;
2.прочіе витрати.
При формуванні витрат по звичайних видах діяльності повинна бути забезпечена їх угруповання за елементами у відповідності з їх економічним змістом: [13]
Матеріальні витрати;
Витрати на оплату праці;
Відрахування на соціальні потреби;
Амортизація;
Інші витрати.
Матеріальні витрати. У складі матеріальних витрат відображається вартість покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, палива і енергії, запасних частин, робіт і послуг, виконаних сторонніми організаціями, плата за воду, втрати від нестач матеріальних ресурсів у межах норм природного убутку;
Витрати на оплату праці. Сюди включається основна і додаткова заробітна плата, оплата робіт за договорами підряду і трудовими угодами.
Відрахування на соціальні потреби. Тут відображаються відрахування за встановленими нормами від витрат на оплату праці.
Амортизація. Тут відбивається амортизація як власних, так і орендованих основних засобів.
Інші витрати. У даному елементі відображаються платежі зі страхування майна організації, орендна плата, амортизація нематеріальних активів, витрати на відрядження і т.д. Така класифікація необхідна на макрорівні.
Таким чином, простежуючи класифікацію витрат, А. С. Бакаєв характеризує витрати як елемент витрат, пов'язаний безпосередньо з виробництвом і продажем продукції, виконанням робіт і наданням послуг, які в організації не можна розкласти на більш дрібні складові. [13]
Луговий В.Л. пропонує таке пояснення: "На виробництво та реалізацію продукції використовуються конкретні види ресурсів і засобів організації: матеріали, паливо, енергія, заробітна плата та інші. Кожен з цих видів витрат на виробництво являє собою однорідний вид витрат або особливий економічний елемент. [24]
Приблизно такі ж визначення дають Н. П. Кондраков і В. Л. Луговий, тобто, ми бачимо, що у визначенні витрат у багатьох авторів немає розбіжностей. [23,24]
На організацію обліку витрат в організації великий вплив робить класифікація витрат за певними ознаками.
Витрати мають місце у всіх випадках функціонування живої праці безвідносно до сфери його застосування: при виробництві продукції, тобто у сфері виробництва, у сфері обігу тощо Тому М.З. Пизенгольц всі витрати організації підрозділяє в залежності від їх виникнення - сфери застосування живої праці. [25]
Витрати в сфері виробництва - це витрати на виробничій стадії кругообігу, які включають витрати праці і засобів виробництва, спрямовані безпосередньо на виробництво продукції.
До витрат праці на виробничій стадії кругообігу відносять витрати праці працівників, що виконують ті чи інші роботи, пов'язані із здійсненням технологічного процесу з виробництва продукції. Сюди ж слід віднести витрати праці осіб галузевого виробничо-технічного персоналу, а також витрати праці у керівництві виробничим процесом (диспетчери, бригадири і т.д.)
Витрати засобів виробництва включає витрати сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива та ін До цієї групи витрат так само відносять амортизацію основних засобів, витрати на їх поточний ремонт, витрати дрібного інвентарю виробничого призначення, спецодяг і т.п.
Витрати в сфері виробництва також слід підрозділяти по конкретних видах:
- Витрати в основному виробництві, тобто у виробництві, що випускає основну продукцію. У сільському господарстві до них відносять за витрати на виробництво рослинницької і тваринницької продукції.
- Витрати по організації та управління виробництвом. У встановлені терміни ці витрати списуються на основне виробництво.
- Витрати у допоміжних виробництвах, які обслуговують основне виробництво в порядку виконання для нього певних робіт і послуг: ремонтні майстерні, автомобільний і гужовий транспорт, електро-, водо-і теплопостачання, тарне виробництво і т.п. Роботи та послуги допоміжних виробництв списуються щомісяця на витрати відповідних основних виробництв.
- Витрати в обслуговуючих виробництвах і господарствах: витрати в житлово-комунальному господарстві, організаціях громадського харчування, побутового обслуговування, дитячих установах. Ці витрати на основне виробництво не списуються, а мають власні джерела покриття.
Витрати в сфері обігу включають грошово-матеріальні і трудові витрати, пов'язані із забезпеченням збутових і постачальницьких операцій організації. Сюди відносять витрати по упаковці, транспортні витрати, витрати на рекламу, комісійні витрати, оплата ринкових зборів, працю працівників, зайнятих продажем і т.д.
Витрати в сфері капітальних вкладень - це витрати з відновлення й розширення основних фондів організації (будівництво, придбання основних засобів). Витрати на капітальні вкладення слід вважати вкладенням коштів на стадії кругообігу з відновлення і розширення основних виробничих фондів.
Витрати в сфері культурно-побутового обслуговування - це утримання і обслуговування бібліотек, клубів, кінотеатрів і т.п. Джерелами їх покриття виступають створені відповідні фонди або надходження цільового характеру.
Витрати в сфері управління включають трудові та грошово-матеріальні витрати, пов'язані із здійсненням загального управління господарською діяльністю організації.
Ми бачимо, що не всі витрати з класифікації М.З. Пізенгольца беруть участь у створенні продукту і його вартості, але тим не менш є необхідними для нормального функціонування виробництва і для забезпечення безперервності кругообігу коштів. [25]
Розглянемо класифікацію витрат, яку я зустріла в більшості авторів.
По відношенню до виробничого (технологічного) процесу всі витрати поділяються на основні і накладні. Основними називаються витрати, безпосередньо пов'язані з технологічним процесом виробництва продукції (робіт, послуг); вони займають найбільшу питому вагу в загальній сумі витрат організації. Накладні витрати утворюються в процесі діяльності, в ході обслуговування виробництва та управління ним. Це загальновиробничі і загальногосподарські витрати.
По відношенню до обсягу виробництва усі витрати поділяються на змінні і постійні. Змінні витрати являють собою витрати, які змінюються залежно від зміни обсягу виробництва. До складу змінних витрат включаються витрати на сировину, паливо, енергію, транспортні послуги, оплата по трудовим ресурсам. Змінні витрати на одиницю продукції на початку процесу виробництва зростають повільніше, а потім збільшуються більш швидкими темпами. Така поведінка змінних витрат обумовлюється законом спадної віддачі ресурсів. Постійні витрати залишаються незмінними при зміні обсягів виробництва продукції. До них відносяться загальновиробничі, загальногосподарські та деякі інші витрати.
У залежності від способів включення в собівартість продукції (робіт, послуг) витрати бувають прямі і непрямі. Прямі витрати пов'язані з виробництвом певного виду продукції і можуть бути прямо і безпосередньо віднесені на його собівартість. До непрямих відносять витрати, пов'язані з одночасним виробництвом кількох видів продукції, виконанням одночасно декількох видів робіт.
Для цілей оподаткування прибутку витрати можна підрозділити на лімітуються і нелімітіруемие. Під лімітуються розуміють такі витрати, за якими законодавством встановлено ліміти, норми і нормативи (відрядження та представницькі витрати та ін.) До нелімітіруемим відносять витрати, прийняті до обліку у фактичних розмірах,
Залежно від періодичності виникнення всі витрати розпадаються на поточні та одноразові. До поточних витрат відносяться витрати, пов'язані з виробництвом і продажем продукції даного періоду. Одноразовими називають витрати, пов'язані з підготовкою нових виробництв, освоєнням нової продукції, резервуванням витрат на будь-які цілі.
По складу всі витрати поділяються на одноелементні та комплексні. Одноелементні називають витрати, що складаються з одного виду витрат (заробітна плата тощо). Комплексні складаються з кількох видів витрат (загальногосподарські витрати та ін.)
За ефективністю - на продуктивні, до яких відносяться виправдані виробництвом витрати та непродуктивні витрати, які утворюються з причин, що свідчить про недоліки в технології та організації виробництва. З чого можна зробити висновок, що у випадку ідеальної організації всі витрати повинні бути продуктивними.
Наступна класифікація пов'язана з підрозділом витрат виробництва по можливості охоплення бізнес-планом. Планованими (кошторисними) є продуктивні витрати для відповідних бізнес-плану (кошторису) умов виробництва, коли складається кошторис витрат, а потім розраховується планова собівартість продукції. У неплановані витрати виробництва включаються витрати, які відображаються тільки у фактичній собівартості продукції і на відповідних рахунках (наприклад, витрати з гарантійного обслуговування).
Нормовані і ненормовані витрати виробництва - це витрати, які відповідно охоплені або не охоплені системою нормування, включені або не включені в нормативну базу підприємства.
Виходячи з безлічі класифікацій витрат, які нам пропонують різні автори, ми можемо зробити висновок, що одну й ту ж групу витрат можна класифікувати за різними ознаками. Так, наприклад, загальногосподарські витрати по різних класифікацій є витратами в сфері управління виробництвом, постійними, непрямими, лімітуються, позавиробничі, продуктивними і поточними витратами виробництва.
Класифікація витрат необхідна також для правильного віднесення різних видів витрат на собівартість продукції.
1.2 Нормативно-правове регулювання обліку витрат на виробництво
Перший рівень складають закони та інші законодавчі акти: Цивільний кодекс РФ, Податковий кодекс РФ, Федеральний закон «Про бухгалтерський облік» № 129-ФЗ від 21.11.96г. (Ред. ФЗ від 03.11.06г. № 183-ФЗ), Положення по веденню бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності в РФ № 34н від 29.07.98г. (В ред. Наказу Мінфіну від 18.09.06г. № 116н). Документи даного рівня покликані забезпечувати однакове ведення обліку господарських операцій організацій, своєчасне складання та надання зацікавленим користувачам порівняльної і вірогідної інформації про майнове становище організацій, їх зобов'язання, доходи та витрати.
Відповідно до ФЗ «Про бухгалтерський облік» бухгалтерський облік представляє собою упорядковану систему збору, реєстрації та узагальнення інформації в грошовому вираженні про майно, зобов'язання організації і їхньому русі шляхом суцільного, безперервного і документального обліку всіх господарських операцій.
З дев'ятої статті чинного закону випливає, що всі господарські операції, що проводяться організацією, повинні оформлятися виправдувальними документами. Ці документи є первинними обліковими документами, на підставі яких у подальшому ведеться бухгалтерський облік. [3]
Становище ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності на території Російської Федерації встановлює єдині методологічні засади бухгалтерського обліку і звітності на території Російської Федерації для організацій, що є юридичними особами за законодавством Російської Федерації незалежно від підпорядкування та форм власності, включаючи організації з іноземними інвестиціями та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету. [4]
Основні принципи формування складу собівартості визначено в Податковому кодексі РФ главі 25 "Податок на прибуток організацій".
У статті 252 Податкового кодексу РФ вказується, що "витратами визнається обгрунтовані і документально підтверджені витрати".
Під обгрунтованими витратами розуміються економічно виправдані витрати, оцінка яких виражена в грошовій формі.
Під документально підтвердженими видатками розуміються витрати, підтверджені документами, оформленими відповідно до законодавства РФ.
Таким чином, Податковий кодекс РФ прирівнює поняття "витрати" і "витрати". Проте ні в главі 25, ні в частині першої Податкового кодексу РФ визначення витрат і витрат немає. Поняття "витрати" і "витрати" є бухгалтерськими термінами, отже їх визначення слід шукати в положеннях з бухгалтерського обліку.
Другий рівень системи нормативного регулювання представлений положеннями з окремих питань обліку майна, зобов'язань, капіталу, визначальними одноманітний підхід до підлягає відображенню в бухгалтерському обліку фактів і явищ, обов'язковий для всіх організацій незалежно від форм власності. Це національні російські бухгалтерські стандарти - положення з бухгалтерського обліку (ПБО). Безпосереднє відношення до управлінського обліку мають: ПБО 9 / 99 «Доходи організації» від 6.05.99г. № 32н (в ред. Від 27.11.06г. № 156) та ПБО 10/99 «Витрати організації» від 6.05.99г. № 33н (в ред. Від 27.11.06г. № 156н), ПБО 5 / 01 «Облік матеріально-виробничих запасів» від 9.06.2001г. № 44н (в ред. Від 26.03.07г. № 26н.
У відповідність з пунктів 2 ПБУ 9 / 99 під доходами організації розуміється збільшення економічних вигод у результаті надходження активів (грошових коштів, іншого майна) і (або) погашення зобов'язань, які призводять до збільшення капіталу цієї організації, за винятком внесків учасників (власників майна). [5]
З 1 січня 2000 р. Міністерство фінансів РФ ввело в дію Положення з бухгалтерського обліку "Витрати організації" (ПБУ 10/99). Дане положення замінило поняття "собівартість" терміном "витрати".
Згідно з пунктом 2 ПБУ 10/99 під витратами розуміється зменшення економічних вигод у результаті вибуття активів (грошових коштів, іншого майна) і (або) виникнення зобов'язань, які призводять до зменшення капіталу організації, за винятком зменшення внесків за рішенням учасників (власників майна). [ 6]
У пункті 19 ПБО 10/99 вказано, що витрати в бухгалтерському обліку визнаються незалежно від того, як вони приймаються для цілей розрахунку оподатковуваної бази. Дане Положення набуло особливої важливості у зв'язку з вступом в дію глави 25 Податкового кодексу РФ, якою передбачено ведення податкового обліку у господарюючих суб'єктів.
Відповідно до ПБО 5 / 01 «Облік матеріально-виробничих запасів» Матеріально - виробничі запаси приймаються до бухгалтерського обліку за фактичною собівартістю. При відпуску матеріально - виробничих запасів у виробництво та іншому вибутті їх оцінка здійснюється одним з наступних способів: за собівартістю кожної одиниці, за середньою собівартістю, за собівартістю перших за часом придбання матеріально - виробничих запасів. [7]
Третій рівень системи визначається документами, в яких можливі бухгалтерські прийоми наведено з прикладами розкриття конкретного механізму їх застосування до певного виду діяльності. До цієї групи документів належать, «Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) в сільськогосподарських організаціях» від 06.06.2003 № 792, «Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку доходів, витрат і фінансових результатів діяльності сільськогосподарських та інших організацій АПК »(Затверджено наказом Мінсільгосп РФ від 31.01.03г. № 28),« Методичні рекомендації з обліку витрат у тваринництві »(Затверджено наказом Мінсільгосп РФ від 02.02.04г. № 73), План рахунків бухгалтерського обліку та фінансово - господарської діяльності організації та Інструкція щодо його застосування. Затверджено наказом Мінфіну РФ від 31.10.2000 р. № 94н (в ред. От18.09.06г. № 115н).
Відповідно до Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) в сільськогосподарських організаціях «Витрати по звичайних видах діяльності (витрати) - частина витрат, які відповідають виробленої та одночасно проданої (реалізованої) у звітному періоді продукції» . Не конкретизовано визначення поняття «витрати», воно повністю ототожнюється з поняттям «витрати». Витрати - Це прийнята до обліку вартісна оцінка використаних в господарської та виробничої діяльності ресурсів, накопичення яких по закінченню певного періоду призводить до утворення активів (оборотних і необоротних) яких витрат, якщо витрати не визнані відтворюють активами відповідно до внутрішніх стандартів організації.
У Рекомендаціях сформульовані завдання управлінського обліку в ринкових умовах, на жаль, без урахування специфіки виробництва
Методичні рекомендації дають у тому числі вказівки з обліку виробничих витрат. Тут досить чітко і наочно показані методи обліку витрат, об'єкти обліку витрат, місця виникнення витрат.
Детальні конкретні рекомендації дані з калькулювання
собівартості продукції (робіт і послуг) по самих різних об'єктах калькуляції (від основних та укрупнених до побічних і елементних).
На жаль, в Методичних рекомендаціях недостатньо уваги приділено системі внутрішнього і зовнішнього ціноутворення продукції, робіт та послуг на підприємствах АПК, що особливо актуально сьогодні при зберігається диспаритет цін. [9]
У Плані рахунків бухгалтерського обліку вказується, що угрупування витрат за місцями виникнення та іншими ознаками, а також калькуляційний облік може здійснюватися в окремій системі рахунків, склад і методика використання якої встановлюються організацією виходячи з особливостей виробничої діяльності, структури, організації управління.
Для обліку витрат в Плані рахунків виділяють рахунку 20-29, вони використовуються для групування витрат за статтями, місцями виникнення та іншими ознаками, а також обчислення собівартості продукції (робіт, послуг).
Відповідно до Плану рахунків облік витрат в промислових виробництвах в сільськогосподарських організаціях здійснюється на субрахунку 3 «Промислові виробництва» рахунку 20 «Основне виробництво», по дебету якого відображають витрати у відповідних промислових виробництвах, за кредитом - вихід продукції. [10]
Четвертий рівень у системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку займають робочі документи (документи внутрішньої регламентації) організації, що формують її облікову політику в методичному, технічному, організаційному та податковому аспектах. Перелік документів, які повинні затверджуватися наказом чи розпорядженням керівника організації про прийнятій обліковій політиці, міститься в ФЗ «Про бухгалтерський облік».
Таким чином, у російському законодавстві сьогодні відсутні будь-які перешкоди для розвитку бухгалтерського управлінського обліку. Назріли об'єктивні передумови для його становлення та розвитку на підприємствах з урахуванням раніше накопиченого досвіду і традицій, а також міжнародних стандартів звітності. Однак у вітчизняній практиці поняття управлінського обліку ще не широко поширене. Багато його елементи ходять в наш бухгалтерський облік, оперативний облік, аналіз господарської діяльності. Разом з тим вітчизняна облікова практика ще не ув'язана з маркетингом, не визначаються відхилення фактичних витрат від прогнозних і т. п.
1.3 Економічна сутність, значення і калькулювання собівартості
Однією з найважливіших завдань управлінського обліку є калькулювання собівартості продукції. Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі витрати на її виробництво і реалізацію. Собівартість продукції (робіт, послуг) організації складається з витрат, пов'язаних з використанням у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво і реалізацію . [18]
Собівартість продукції є якісним показником, в якому концентровано відбиваються результати господарської діяльності організації, її досягнення і наявні резерви. Чим нижча собівартість продукції, тим більше економиться праця, краще використовуються основні фонди, матеріали, паливо, тим дешевше виробництво продукції обходиться як організації, так і всьому суспільству.
У собівартість продукції, зокрема, включаються:
1) витрати праці, засобів і предметів праці на виробництво продукції в організації. До них відносяться: витрати над підготовку і освоєння виробництва; витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), обумовлені технологією і організацією виробництва; витрати з обслуговування виробничого процесу; забезпечення нормальних умов праці та техніки безпеки; витрати, пов'язані з набором робочої сили, підготовкою та перепідготовкою кадрів; відрахування на державне соціальне та обов'язкове медичне страхування; витрати з управління виробництвом та ін;
2) витрати, пов'язані зі збутом продукції: упаковкою, зберіганням, навантаженням і транспортуванням (крім тих випадків, коли вони відшкодовуються покупцем понад ціни на продукцію); оплатою послуг транспортно - експе-ний і посередницьких організацій, комісійними зборами і винагородами, котрі сплачуються збутовим і зовнішньоторговельним організаціям; витрати на рекламу, включаючи участь у виставках, ярмарках і ін;
3) витрати, безпосередньо не пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції в даній організації, але їх відшкодування шляхом включення в собівартість продукції окремих організацій необхідно в інтересах забезпечення простого відтворення (відрахування на покриття витрат по геологорозвідувальних і геолого-пошукових роботах, на рекультивацію земель, плата за деревину, що відпускається на корені, а також плата за воду).
Крім того, в собівартості продукції (робіт, послуг) відображаються також втрати від шлюбу, від простоїв з внутрішньовиробничих причин, недостачі матеріальних цінностей у виробництві і на складах в межах норм природного убутку, виплата допомоги в результаті втрати працездатності через виробничих травм (на підставі судових рішень).
Визначення собівартості продукції здійснюється на підставі даних, що характеризують найбільш ефективне і раціональне використання наявних сільськогосподарських угідь, основних фондів, матеріальних і трудових ресурсів, при забезпеченні нормальних умов праці і т.д.
Обчислення собівартості одиниці окремих видів продукції або робіт і всієї реалізованої продукції називається калькуляцією.
Калькуляція - це спосіб обчислення собівартості виробів, продукції, виконаних робіт і наданих послуг, а також матеріальних ресурсів і реалізованої продукції (робіт, послуг); вона є одним з елементів методу бухгалтерського обліку і дозволяє висловити у вартісній формі різні господарські процеси та їх етапи.
Завдання калькулювання - визначити витрати, які припадають на одиницю їх носія, тобто на одиницю продукції (робіт, послуг), призначеної для реалізації, а також для внутрішнього споживання. [18]
Метою обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) є своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат на виробництво продукції в документах про фінансово-господарської діяльності, а також контроль за раціональним та економним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
Дані калькуляції фактичної собівартості продукції широко використовуються в управлінні економікою виробництва для контролю за дотриманням прийнятих в організації показників по собівартості продукції. Собівартість показує, у що обходиться виробництво сільськогосподарської продукції конкретної організації. У собівартості отримує відображення якісна сторона господарської діяльності підприємства.
Кінцевим результатом калькулювання є складання калькуляцій. У залежності від цілей калькулювання розрізняють планову, кошторисну і фактичну калькуляції. Всі вони відображають витрати на виробництво і реалізацію одиниці конкретного виду продукції в розрізі калькуляційних статей.
Планова калькуляція складається на плановий період на основі діючих на початок цього періоду норм і кошторисів.
Кошторисна калькуляція розраховується при проектуванні нових виробництв і конструюванні знову освоюваних виробів при відсутності норм витрат.
Фактична (звітна) калькуляція відображає сукупність всіх витрат на виробництво і реалізацію продукції. Вона використовується для контролю за виконанням планових завдань по зниженню собівартості різних видів продукції, а також для аналізу та динаміки собівартості.
Передумовою калькулювання є облік витрат по об'єктах обліку виробництва та місцями виникнення витрат. На даному етапі витрати групуються за об'єктами обліку виробництва та місцями їх виникнення в розрізі елементів і калькуляційних статей, а також статей кошторису витрат на обслуговування виробництва і управління; непрямі витрати розподіляються по об'єктах обліку виробничих витрат; ведеться поточний контроль за витратами виробництва, а також інші роботи.
Калькулювання собівартості являє собою не тільки літочислення фактичної собівартості, але і включає в себе розрахунок собівартості:
- Продукції, робіт, послуг допоміжних виробництв, які використовуються в основному виробництві;
- Всього випуску продукції, виконаних робіт, наданих організаціям послуг;
- Одиниці виду готової продукції, напівфабрикатів власного виробництва, що продаються на сторону, виконаних робіт, наданих послуг;
Обчислення собівартості одиниці продукції являє собою завершальну стадію процесу калькулювання.
Об'єктами калькулювання собівартості є окремі види продукції, робіт, послуг; вся продукція організації.
Калькуляційна одиниця є вимірник в натуральному вираженні об'єкта калькулювання і в частині готової продукції звичайно збігається з одиницею виміру, прийнятої в стандартах або технічних умовах на відповідний вид продукції в бізнес-плані (кошторисі) виробництва продукції. При калькулюванні проміжних продуктів (напівфабрикатів), застосовується ряд умовних калькуляційних одиниць. [28]
Під методом калькулювання собівартості продукції розуміється сукупність прийомів організації документування та відображення витрат виробництва, що забезпечують контроль за процесом їх формування та визначення фактичної собівартості продукції. Вибір методу калькулювання собівартості продукції залежить від типу виробництва, його складності, наявності незавершеного виробництва, тривалості виробничого циклу, номенклатура вироблюваної продукції.
Нормативний метод калькулювання собівартості продукції звичайно характеризується тим, що в організації по кожному виробу на основі діючих норм та кошторисів витрат складається попередня калькуляція нормативної собівартості виробу. [18]
Наступна група методів калькулювання собівартості продукції характеризується тим, що фактичні витрати виробництва протягом місяця накопичуються, а в кінці місяця розподіляються між об'єктами калькулювання. Відхилення від нормативної (кошторисної) собівартості виявляються після завершення калькулювання одиниці кожного виробу.
Попроцессний метод застосовується в організаціях з нескладним технологічним процесом, коротким виробничим циклом і при відсутності залишків незавершеного виробництва. У зв'язку з цим об'єктами обліку витрат виробництва є окремі процеси у виготовленні (випуску) продукції (виконанні робіт, наданні послуги) як складові частини процесу виробництва.
Попередільний метод характерний для масових виробництв, в яких вихідна сировина або матеріали послідовно перетворюються на готову продукцію. Виробничі процеси або їх групи утворюють переділи, кожен з них завершується випуском проміжних продуктів-напівфабрикатів, які можуть у такому вигляді продаватися на бік. Ці переділи і є об'єктами обліку витрат виробництва.
Позамовний метод застосовується у виробництвах з одиничним і дрібносерійним характером продукції, що випускається. Об'єктом обліку витрат виробництва є виробниче замовлення. Собівартість кожного замовлення визначається після завершення робіт по ньому.
Суть системи директ-костинг полягає в тому, що в собівартість продукції лише прямі змінні витрати, а постійні витрати в собівартість кожної одиниці продукції не включаються, вони обліковуються на рахунках обліку фінансових результатів і надалі покриваються за рахунок загального фінансового результату. У рамках даного методу застосовується схема побудови облікового процесу, яка містить два показники: маржинальний доход і прибуток. Система директ-костинг розширює аналітичні можливості обліку, інтегруючи облік, аналіз і прийняття управлінських рішень.
В даний час розроблені дані методи, хоча і широко використовуються, не є універсальними, тому що мають ряд недоліків. Наприклад, організації використовують нормативний метод тільки для калькулювання собівартості продукції, у свою чергу, позамовний метод, не передбачає оперативного контролю за рівнем витрат, а також складний і громіздкий для інвентаризації незавершеного виробництва та інші. У зв'язку з чим організації для обліку витрат і калькулювання собівартості використовують декілька методів одночасно. Отже, основним завданням обліку витрат є розробка методів, що дають комплексну оцінку стану виробництва продукції, а також враховують специфіку галузей.
Глава 2. Сучасний стан обліку та аналіз витрат на виробництво та обчислення собівартості продукції промислового виробництва у ВАТ «Думінічскій м'ясокомбінат».
2.1 Організаційно-економічна характеристика ВАТ «Думінічскій м'ясокомбінат».
Місце знаходження товариства: Російська Федерація, Калузька область, станція Думінічі. Він територіально розташований на рівному видалення від трьох найбільших обласних центрів у радіусі 150 кілометрів (Калуга, Брянськ, Орел). До Москви видалення становить 300кілометров. Наявність федеральних трас на даних напрямках обумовлює оперативність доставки в зону вищевказаних центрів, де представлена продукція товариства.
Акціонерне товариство «Думінічскій м'ясокомбінат», затверджено постановою адміністрації Думінічского району Калузької області № 206 від 29 червня 1992 року, відповідно до закону «Про приватизацію державних і муніципальних підприємств у РФ» та постановою Ради міністрів у РРФСР «Про заснування положення про акціонерні товариства» № 601 від 25 грудня 1990 року. Засновниками товариства є фізичні та юридичні особи, що прийняли рішення про його заснування.
Товариство має цивільні права і несе обов'язки, необхідні для здійснення будь-яких видів діяльності, не заборонених чинним законодавством РФ.
Основними видами діяльності товариства є:
заготівля, переробка та зберігання сільськогосподарської продукції, продуктів її первинної обробки, м'ясосировини;
виробництво м'ясних продуктів, включаючи м'ясні консерви;
оптова та роздрібна торгівля;
Зовнішньоекономічна діяльність;
Придбання та продаж основних засобів.
Окремими видами діяльності, перелік яких визначаються Федеральними законами, суспільство може займатися тільки на підставі ліцензії.
Статутний капітал дорівнює 5032238 рублів. Розмір статутного капіталу може бути збільшений шляхом збільшення номінальної вартості акцій або шляхом розміщення додаткових акцій.
Органом управління є загальні збори акціонерів, Рада директорів і генеральний директор.
ВАТ «Думінічскій м'ясокомбінат» має в своєму розпорядженні наступними виробничими потужностями:
Комплекс забою худоби. Розрахований на добовий забій до 200 голів (ВРХ, свиней). Даний цех забезпечений кадрами і повним комплексом технологічного обладнання. Постачання свинини здійснюється на сьогоднішній день великих свинарських господарствами Орловської, Курської областями в обсязі 100-200 голів на місяць. Постачання ВРХ здійснюється сільгосппідприємствами Сухінічского, Людиновского, Думінічского районів Калузької області в обсязі 59 голів у місяць.
Цех виробництва ковбас. Дане виробництво оснащене новими технологіями і має можливість виробництва варено-копчених, напівкопчених, варених ковбас, сосисок, сардельок, шпікачек в обсязі 3х тонн за зміну в асортименті.
Цех виробництва напівфабрикатів. Реконструкція даного цеху проведена в 2007 році. Цех оснащений новітнім обладнанням «Лінія Домініон» (Італія) з виробництва пельменів в обсязі близько 4-х тонн за зміну, лінія по виробництву котлет, тефтелькою - 4 тонни в зміну. У даному цеху присутній наявність напівавтоматичного, фасувального обладнання.
Для економічної характеристики організації слід навести дані характеризують основні економічні показники діяльності об'єкта дослідження (табл. 2.1)
Таблиця 2.1
Розмір і структура товарної продукції (у цінах фактичної реалізації)
Показники | Розмір грошової виручки, тис. руб. | Структура грошової виручки,% | Зміна в структурі 2008р. до | |||||
2006р. | 2007р. | 2008р. | 2006р. | 2007р. | 2008р. | 2006р. | 2007р. | |
М'ясо | 6300 | 6100 | 5500 | 12,4 | 11,7 | 12,3 | -0,1 | 0,6 |
Ковбасні вироби | 28405 | 30200 | 24200 |