Стан машинобудування Україні
Машинобудування - це найважливіша комплексна галузь обробної промисловості, яка включає в себе верстатобудування, приладобудування, енергетичне, металургійне, хімічне, сільськогосподарське машинобудування, електротехнічну промисловість, а також радіоелектроніку і обчислювальну техніку. Ця галузь відрізняється від інших цілим рядом особливостей, які безпосередньо впливають на його географію. Головне - це наявність суспільної потреби у продукції, кваліфікованих трудових ресурсів, власного виробництва чи можливості поставки конструкційних матеріалів та електроенергії. Складно уявити собі сучасне машинобудування без широкого впровадження наукових розробок. З цієї причини виробництво найбільш складної сучасної техніки (комп'ютерів, різноманітних роботів) концентрується в районах і центрах, які мають високорозвиненою науковою базою: великими НДІ, конструкторськими бюро.
С / г машинобудування
Перші підприємства сільськогосподарського та продовольчого машинобудування засновані в Україну понад 140 років тому. Первістком галузі є Одеський завод сільськогосподарських машин, тепер ВАТ "Одессільмаш", повністю реконструйований із застосуванням сучасних технологій машинобудування, він виготовляє майже всю гаму грунтообробних техніки.
Сучасне сільськогосподарське і продовольче машинобудування Україні об'єднує 96 підприємств, що виготовляють різноманітне обладнання для сільського господарства, харчової та переробної промисловості і розташованих у таких областях:
Вінницька - 6, Волинська - 2, Дніпропетровська - 4, Донецька - 3, Житомирська - 4, Запорізька - 6, Івано-Франківська - 2, Київська - 9, Кіровоградська - 3, Крим - 3, Луганська - 2, Львівська - 1, Миколаївська - 3, Одеська - 4, Полтавська - 5, Рівненська - 2, Сумська - 4, Тернопільська - 2, Харківська - 13, Херсонська - 1, Хмельницька - 5, Черкаська - 7, Чернігівська - 4, Чернівецька - 1.
На підприємствах галузі працює майже 140 тис. чол, з яких понад 40 тис. - висококваліфіковані робітники та інженерно-технічні фахівці.
Дослідженнями, розробкою та впровадженням нових машин і механізмів для сільського господарства, харчової та переробної промисловості зайнято 22 науково-дослідних і проектно-конструкторських установи, де працює понад 5 тис. наукових працівників і конструкторів.
Енергетичне машинобудування
Енергетика України базується на використанні теплових, атомних і гідравлічних електростанцій загальною встановленою потужністю 55 млн кВт.
Підприємства машинобудування мають можливість задовольняти потреби вітчизняної енергетики, а також збільшувати постачання енергетичного обладнання на експорт завдяки його великому експортному потенціалу та високому техніко-економічному рівню. За останні роки значно скоротилися замовлення на енергетичне устаткування для вітчизняних електростанцій.
Слід підкреслити, що НВО "Турбоатом", (Харків) - один з визнаних у світі розробників і виробників потужних турбін для теплових, атомних і гідравлічних електростанцій, на якому працюють 5928 чоловік.
Перша турбіна потужністю 50 МВт була виготовлена в 1935 році, через два роки, для Зуївської ДРЕС була виготовлена турбіна потужністю 100 МВт. А в 1940 році завод розробив і виготовив першу в СРСР газову турбіну потужністю 1 тис. МВт.
На цьому підприємстві виготовлено близько 400 парових і 350 гідравлічних турбін, всі вони на рівні кращих зарубіжних зразків.
Велику частину своїх виробів підприємство експортує, 47% експорту припадає на Росію. Проте через низьку платоспроможність енергетичних підприємств України та Росії виробничі потужності цього підприємства задіяні лише на третину.
У 1998 році передбачено поставку енергетичного устаткування АЕС "Пакш" (Угорщина), АЕС "Ловіза" (Фінляндія), ГЕС "Батман (Туреччина), ГЕС" Тіс Аббай "(Ефіопія).
Уряд України приділяє велику увагу розвитку виробництва енергомашинобудівної галузі. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.97 р. № 731 "Про комплексні заходи щодо реалізації Національної енергетичної програми України до 2010 року" передбачено забезпечити:
- Продовження будівництва енергоблоків високою (№ 2 Хмельницької АЕС, № 4 Рівненської АЕС) та середньої (№ 3,4 Хмельницької АЕС) ступеня готовності з метою введення їх в дію до 2000 року;
- Виконання першочергових робіт та реконструкції діючих АЕС для підвищення безпеки їх функціонування, а так само створення ядерно-паливного циклу.
Перспективною в енергетиці є реалізація виробництва малих парогазових установок потужністю 50-70 МВт на основі обладнання вітчизняних виробників: газові турбіни і котли-утилізатори - НВО "Машпроект" (Миколаїв), парові турбіни - ВАТ "Турбоатом" (Харків). Будівництво головного проекту, який повинен інвестуватися ЄБРР, буде виконано на базі Кримської АЕС.
З метою широкого впровадження відновлювальних джерел енергії та більш ефективного використання виробничих потужностей підприємств, Постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 1997 року, схвалено Комплексну програму будівництва вітрових електростанцій.
Забезпечення виробництва особливо складних частин вітротурбін передбачено на базі ВО "Південний машинобудівний завод" (Дніпропетровськ) і ВАТ "Оснастка" (Нововолинськ).
Всі підприємства підгалузі знаходяться в стадії приватизації, а ВАТ "Теком" - повністю приватизовано.
Для створення та організації виробництва нових видів продукції світового рівня необхідно технічне переоснащення діючих підприємств з використанням передових досягнень кращих зарубіжних фірм та інвестицій.
Як приклад можна навести підписаний контракт з фірмою SIMENS, по турбоустановки 320 МВт для модернізації Зміївської ТЕС. У цьому проекті об'єднуються найсучасніші досягнення турбобудування, виконані фірмою SIMENS, яка повинна поставити циліндри високого тиску і устаткування управління турбогенератором, а ВАТ "Турбоатом" буде поставляти циліндри середнього і низького тиску і конденсатори.
Нафтогазохімічного машинобудування
Ресурсна база нафтової і газової промисловості, покладена в основу Національної програми "Нафта і газ України до 2010 року", грунтується на результатах підрахунку початкових потенційних ресурсів вуглеводнів суші Україні. Всього на суші Україна підраховано початкових видобутих ресурсів вуглеводнів у кількості 8417.8 млн т умовного палива (у.п.), з яких нафти з конденсатом 1706.2 млн т і газу - 6711.6 млрд куб. м (1 т у.п. еквівалентна 0.67 т нафти, або 830 куб. м газу, або 1.2 т вугілля).
Близько 27% ресурсів України зосереджені на значних глибинах (5-7 км). Залишкові нерозвідані ресурси становлять 5010 млн т у.п. нафти з конденсатом 1136.5 млн т і газу 3873.5 млрд куб. м.
Україна у складі колишнього СРСР виготовляла лише 7% обладнання та інструменту для нафтогазової промисловості, все інше отримано від підприємств Росії та Азербайджану.
Тепер передбачено повне забезпечення нафтової і газової промисловості сучасним обладнанням, а також вузлами і запасними частинами до нього.
Машинобудівні підприємства України освоїли випуск 59 найменувань виробів. Серед них: вертлюг УВ-250, ротор Р-400, ключ машинний для бурильних і обсадних труб КМ-1, ключі підвісні гідравлічні КПГР-10 і КПГР-12, арматура фонтанна на тиск 21 і 35 МПа, цементуючий агрегат УНБ 160х40, установка для буріння на воді "Україна-20".
Розвиток нафтогазохімічного машинобудування Україні дозволить:
- Повністю забезпечити потреби нафтової і газової промисловості сучасним вітчизняним обладнанням, у тому числі імпортозамінних;
- Забезпечити буріння свердловин глибиною до 6500 м, бурити свердловини у нафтогазоносних регіонах світу, підвищити нефтегазоконденсатоотдачу родовища, підвищити глибину переробки нафти з 50 до 80%, будувати і ремонтувати нефтегазотрубопроводи сучасним обладнанням, вести пошукові та експлуатаційні буріння і видобуток нафти і газу на континентальному шельфі Чорного і Азовського морів;
- Розширити поставки продукції і розвиток експортного потенціалу нафтогазопромислового машинобудування;
- Збільшити надходження до Державного Бюджет Україні;
- Підвищити рівень зайнятості населення
Російське машинобудування - комплекс галузей промисловості, що випускають засоби виробництва, транспорту, предмети споживання тривалого користування, а також оборонну продукцію. Цей комплекс включає в себе більше 3300 тільки великих і середніх підприємств, на яких працюють близько 3,9 млн. чоловік, що становить 34,5% працездатного населення, зайнятого у промисловості Російське машинобудування - комплекс галузей промисловості, що випускають засоби виробництва, транспорту, предмети споживання тривалого користування, а також оборонну продукцію. Цей комплекс включає в себе більше 3300 тільки великих і середніх підприємств, на яких працюють близько 3,9 млн. чоловік, що становить 34,5% працездатного населення, зайнятого у промисловості. Офіційне віднесення підприємства до машинобудування та металообробки відбувається в статистиці за кодом Загальноросійського класифікатора галузей народного господарства (ЗКГНГ) через основний вид діяльності підприємства, якщо його код лежить в інтервалі від 14100 до 14891. Що стосується наукових і конструкторських організацій, то їх формальне включення в цю галузь залежить також від коду, під яким вони зареєстровані в органах статзвітності.
Щоправда, коди ЗКГНГ припиняють діяти вже найближчим часом, так як з 1 січня 2003 року запроваджено загальноросійський класифікатор видів економічної діяльності (КВЕД), гармонізований з відповідною класифікацією Європейського Союзу, за яким галузь машинобудування і металообробки присутній у розділі D - обробні виробництва, що включає підрозділи:
DJ - металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів;
DK - виробництво машин та обладнання;
DL - виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування;
DM - виробництво транспортних засобів та обладнання.
Надалі, при детальних розшифровках кодів, буде виділятися приблизно те саме коло підприємств, який раніше окреслювалося поняттям машинобудування і металообробка. Робота ця не проста навіть для фахівців, тому до остаточного введення класифікатора КВЕД встановлено перехідний період у два роки, протягом якого обидва класифікатора будуть діяти паралельно.
Що стосується ринкового підходу до поняття галузі, то межі між різними галузями, определявшимися раніше за належністю до міністерств, поступово стираються і їх аналіз стає більш зручним, а класифікація більше логічною в прив'язці до тих ринків, на які виходить їх продукція. Так, підприємства машинобудівного комплексу зручно агрегувати в п'ять груп:
група так званого інвестиційного машинобудування (важке, енергетичне, транспортне, нафтове, будівельно-дорожнє), розвиток яких визначається інвестиційною активністю ПЕКу, будівельного і транспортного комплексів;
група підприємств тракторного і сільськогосподарського машинобудування, машинобудування для переробних галузей АПК і підприємств легкої промисловості, що залежать від платоспроможності виробників і переробників сільгосппродукції, а також, частково, від попиту населення;
електротехніка, приладобудування, верстатобудування - група наукоємних, так званих, комплектуючих галузей, що розвиваються слідом за потребами всіх інших галузей промисловості, включаючи і саме машинобудування;
автомобільна промисловість, виробництво якої в частині легкових автомобілів, як і галузей, що випускають товари тривалого користування, орієнтоване на кінцевих споживачів (домашні господарства), а в частині вантажних автомобілів і автобусів - на потреби підприємств, фірм та місцевих виконавчих органів влади;
підприємства оборонного профілю, що виробляють машинобудівну продукцію для потреб Міністерства оборони або Рособоронекспорту.
Що стосується підйомно-транспортного машинобудування, що мав код ЗКГНГ 14150, то через свою багатогранність при ринковому підході воно виявляється в різних групах.
Крани або підйомне устаткування для металургійних виробництв може бути віднесено до інвестиційній групі, так само як портальні і баштові крани. Ескалатори, канатні дороги, підйомники і ліфти затребувані в ЖКГ, муніципальних, торговельних та інших підприємствах, близьких до кінцевих споживачів. Талі і транспортери можуть набувати домашні, фермерські господарства, підприємства багатьох інших галузей і т.д. У цілому підйомно-транспортні машини і механізми безсумнівно є важливою складовою машинобудівного комплексу, всіх його галузей і підгалузей. Між собою вони об'єднуються не стільки за технологіями проектування та виробництва (хоча і це має місце), скільки з питань безпеки, надійності, ліцензування, страхування, сервісного обслуговування при експлуатації і нагляду. Таким чином, є цілком переконливі підстави для створення професійного об'єднання (союзу або гільдії) виробників підйомно-транспортної техніки, про що було оголошено ще в 2001 році. Проект його створення підтриманий Міністерством промисловості, науки і технологій Російської Федерації, але через технічні проблеми не реалізований до цих пір.