СМЕРТЬ І. В. СТАЛІНА ЯК КІНЕЦЬ цілої епохи в історії СРСР.
РОЗДІЛ 1
СТАЛІН І КРИЗА пролетарської диктатури.
Великих збитків нашій справі завдають
зарозумілий керівник.
М. С. Хрущов.
"Випадковість" і роль особистості в історії.
Маркс у своєму листі до Кугельману говорить: "Історія носила б
дуже містичний характер, якби "випадковості" не грали ніякої ро-
лі.Еті випадковості входять, звичайно, самі складовою частиною в загальний хід
розвитку, врівноважуючи іншими случайностямі.Но прискорення і уповільнення
ня в сильному ступені залежить від цих "випадків", серед яких фі-
гурірует також і такий "випадок", як характер людей, що стоять спочатку у
чолі руху ".
У наших умовах така випадковість, як характер людини, що стоїть
на чолі руху, на чолі партії і робітничого класу,-характер Сталі-
на, грає воістину фатальну роль.В умовах пролетарської диктатури, сос-
редоточівшей у своїх руках усі важелі економіки, що володіє апаратом, у
десятки разів більш потужним і розгалуженим, ніж апарат будь-якого буржуазно-
го держави, в умовах безроздільного панування в країні однієї
партії і гігантської централізації всього партійного керівництва-роль
генсека огромна.Его особисті якості набувають виняткового політи-
тичне значення.
Саме тому Ленін у своєму "Заповіті" додавав таке виключи-
валий значення особистим якостям генсека, саме тому Ленін, знаючи
особисті якості Сталіна, наполегливо у своєму "Заповіті" підкреслював не-
обходимость зняття Сталіна з посади генсека і заміни його більш підходячи-
щим для цієї ролі обличчям.
Ленін у своєму заповіті писав:
"Сталін занадто грубий, і цей недолік, цілком терпимий у середовищі й
в спілкуваннях між нами, комуністами, стає нетерпимим на посаді
генсека.Поетому я пропоную товаришам обдумати спосіб переміщення Ста-
ліна з цього місця і призначити на це місце іншу людину, який
у всіх інших відносинах відрізняється від товариша Сталіна тільки одним
перевагою, саме, більш терпимо, більш лояльний, більш ввічливий і більше ува-
Телень до товаришів, менше примхливості і т.д. ".
"Тов. Сталін, зробившись генсеком, зосередив у своїх руках не-
об'ятную влада, і я не впевнений, чи зуміє він завжди досить обережно
користуватися цією владою ",-каже далі Ленін.
Сталін, коментуючи "Заповіт", як звичайно за допомогою софіз-
ма, зводить всю справу до брутальності, відволікаючи увагу від інших своїх ка-
якостей, про які Ленін говоріл.Между часом саме ці якості і мають
вирішальне значення.
Ленін сумнівався, що Сталін зуміє досить обережно користу-
- 4 -
тися неосяжної владою генсека.Ленін вимагав, щоб генсек був бо-
леї "лояльний". Значить, Сталін і тоді вже був недостатньо лоялен.А ло-
яльний-значить вірний, відданий, чесно виконує свої "обов'язки".
Сталін недостатньо вірний інтересам партії, недостатньо пре-
дан, недостатньо чесно виконує свої обязанності.Іменно в цьому суть
характеристики, даної Леніним Сталіну. якщо ці свої якості Сталін
при Леніні приховував, маскував, придушував, то після Леніна він дав їм пів-
ву волю.Еслі при Леніна Сталін був недостатньо лояльним, вірним інте-
ресам партії, чесно виконують свої обов'язки, то тепер він став
справжнім зрадником партії, відкинувши убік партійну порядний-
ність і чесність, всі підпорядкувавши інтересам свого честолюбства і властолю-
бія.
Далі Ленін відзначає _ нетерпимість. Сталіна до думок другіх.Ето
якість в поєднанні з першим-нелояльністю, нечесністю-привело до
того, що він, не стерпівши біля себе людей самостійної, незалежної
партійної думки, людей духовно, ідейно, теоретично стоять вище
його, спираючись на партапарат і ГПУ, вибив їх з керівних постів, обклеєний-
вета, роздув їх минулі помилки і "винайшов" десятки нових, обдурив пар-
тію, тероризував партійні маси і на місце спаплюжений їм керуй-
телей партії поставив людей обмежених у теоретичному відношенні, не-
вежественних і безпринципних, але ручних, покірних холуїв і підлабузників, го-
вих "визнати" будь-яку його "теорію" за ленінську, будь-яку його антіленінс-
кую статтю за "історичну".
Що стосується ввічливості Сталіна по відношенню до товаришів, чого
вимагав від генсека Ленін, то зразком може служити його "історичне
лист в "Пролетарську революцію" про Слуцькому 1. і Волосевич 2., де
сила докази назад пропорційна силі окрику зарозумілого-
ся, знахабнілого вождя, що почуває себе в партії і країні, як у сво-
їй вотчині, де він вільний страчувати і милувати всякого.
3Сталін, як безпринципний політикан.
1 .. в політиці словам не вірять
1и добре роблять, що не вірять ..
1В.І.Ленін.
Спочатку обережно, а потім все сміливіше і сміливіше скидаючи з себе
маску "скромного" старого більшовика, якого партія "змусила" нести
важкий тягар генсека, він усе більш явно виявляв прагнення пробратися
в пантеон великих людей, не гребуючи ніякими средствамі.Уже свій п'яти-
десятирічний ювілей він перетворив на справжнє "коронування на царс-
тво ". Тисячі самих підлих, мерзенних, холуйськи-раболіпних резолюцій, при-
ність від "мас", зліплений вимуштруваних партійним, профспілковим та
радянським апаратом, адресованих "дорогому вождю", кращому учневі Ле-
нина ", геніальному теоретику"; десятки статей у "Правді", в яких мно-
Гії автори оголошували себе учнями Сталіна-такий основний фон ювілею.
Нарешті, "історична" стаття Сталіна в "Пролетарській революції"
остаточно і з усім цинізмом виявляє його щирі наміри
нія.Переделать історію так, щоб Сталін зайняв у ній "належне" йому
місце великої людини,-ось потаємний сенс статті Сталіна.
- 5 -
Сталін, безперечно, увійде в історію, але його "знаменитість" буде
знаменитістю Геростата.Ограніченний і хитрий, владолюбна і мсти-
вальний, віроломний і заздрісний, лицемірний і нахабний, хвалькуватий і уп-
рямий,-Хлестаков і Аракчеєв, Нерон і граф Каліостро-така ідейно-полі-
тичні і духовна фізіономія Сталіна.
Тепер кожному зрозуміло, що своє "18 брюмера" 3. Сталін
задумав провести вже в 1924-25 годах.Как Луї Бонапарт клявся перед
палатою у вірності Конституції і одночасно підготовляв проголошений-
ня себе імператором, так і Сталін у боротьбі з Троцьким, а потім і СЗИ-
новьевим і Каменевим заявляв, що він бореться за колективне європей-
тво партії, що "керувати партією поза колегії не можна", що "керівники-
дить партією без Рикова, Бухаріна, Томського неможливо ", що" крові Буха-
рина ми вам не дамо ", що" політика відсікання осоружна нам "5.-і од-
новременно підготовляв "безкровне" 18 брюмера, виробляючи відсікання
однієї групи за одною і підбираючи в апарат ЦК й у секретарі губкомів
і обкомів особисто вірних йому людей.
Якщо під час державного перевороту Луї Бонапарта населе-
ня Парижа в перебігу декількох днів чуло гуркіт гармат, то під час
державного перевороту Йосипа Сталіна партія в плині декількох
років чує "пальбу" наклепу і обмана.Результатов Сталін, як і Луї Бо-
напарт, домігся: переворот здійснений, особиста диктатура, сама непрікри-
тая, облудна, здійснена.
Основна когорта соратників Леніна з керівних постів знято, і
одна частина сидить по в'язницях і засланнях, інша, що капітулювала, демора-
лізованних і обпльована, ледь животіє в лавах пар-
тії, треті, остаточно розклалися,-перетворилися у вірних слуг
"Вождя"-диктатора.
У чому сутність безпринципного політиканства? У тому, що по одному
питання сьогодні дотримуються одних переконань, а назавтра (при тій же
обстановці та умовах або при при змінених, але не виправдовують в
дійсності такої зміни політичної поведінки,-в інтересах
окремої особи або кліки)-прямо протівоположних.Сегодня доводиться
одне, а назавтра по тому ж питанню, при тих же умовах-другое.Прі цьому
безпринципний політикан і в тому і в іншому випадку вважає себе правим
і последовательним.Он спекулює на тому, що маси сьогодні часто забу-
ють про те, що їм говорилося й обіцялося вчора, а назавтра забудуть
те, що їм говорилося сегодня.Еслі ж маси зауважують трюк, то беспрін-
ціпний політикан свій перехід на іншу точку зору намагається обгрунтувати
вать тим, що тепер нібито політична й економічна обстановка, зі-
ставлення класових сил радикально змінилися, і тому потрібні інша
політика, тактика, стратегія та інше.
Марксист-ленінець зміну політики, тактики і стратегії виводить
з дійсного зміни соціально-економічної обстановки і з-
відносини класових сіл.Беспрінціпний політикан, якщо навіть він і при-
кість безпринципне політиканство марксистсько-ленінської фразеології-
їй,-навпаки, зміни своєї особистої поведінки чи поведінки клі-
ки, групи, партії підпорядковує аналіз і висвітлення соціально-класової обс-
тановкі.Таков Каутський 5., така вся кліка вождів і теоретиків 2-го
- 6 -
інтернаціоналу, такі "теоретики" різних "лівих" груп і групових
чек, такий і Сталін.
3Сталін як вождь і теоретик.
1Геній і злодійство
1Две речі несумісні ...
1А.С.Пушкін.
Партійний апарат і купка оточуючих Сталіна крьерістов і льсте-
цов завзято, день у день, з місяця в місяць, на всіх перехрестях тру-
бят про те, що Сталін-великий теоретик і вождь, геніальний учень Льоні-
на.Его ім'я в даний час ці "вчені" кар'єристи ставлять поруч з
іменами Маркса, Енгельса і Леніна.Всякого, хто цього не робить, беруть під
сумнів і "обстріл".
Сталін, учепившись за Маркса, Енгельса і Леніна, за їхньою спиною машен-
ническим способом має намір пробратьс навряд вчителів робочого класса.Ес-
Чи історія не визнає його великою людиною, то він не має наміру призна-
вать історію і за допомогою своїх "учених" кар'єристів хоче переробити
заново.
якщо він ніколи не здатний піднятися на вершини теоретичного і
духовної величі Маркса, Енгельса і Леніна, то він має намір, навпаки, їх
опустити до рівня свого власної нікчемності; якщо панівні
класи за допомогою друку та обробки свідомості мас перетворювали іноді
геніальних людей у авантюристів, то чому ж пануюча кліка
авантюристів не може його перетворити на геніальну людину!
Ленін був вождем, але не був диктатором; Сталін, навпаки є
диктатором, але не є вождем.
Яка різниця між вождем і диктатором?
справжній вождь висувається насамперед рухом мас, він спираючи-
ється в першу чергу на маси і на їхню довіру, він найглибшої пов'язаний з
масами, постійно обертається серед ні, він йде на чолі їх, говорить їм
правду не обманює їх, і маси переконуються на власному досвіді в пра-
ності його керівництва і його поддержівают.Таков був саме Ле-
нін.Діктатор, навпаки, більшою частиною приходить до влади чи через по-
тиск революції, або після спаду хвилі революції, чи через внутріш-
ня комбінації правлячої кліки, чи через двірський переворот, спираючись
на державний чи партійний апарат, армію, поліцію.Діктатор спираючи-
ється в основному не на маси, а на свою вірну кліку, на армію, на держав-
дарчий чи партійний апарат, і він не зв'язаний з масами, він не обертаючи-
ється серед них, він може з ними загравати і лестити їм, але він обмани-
кість маси, він править не тому, що маси йому довіряють, а найчастіше пи-
річки етому.Політіка диктатора-це політика внутрішніх закулісних ком-
комбінацій, політика підбору особисто йому вірних людей, політика оправда-
ня, захисту та звеличення його господства.Наполеон, Муссоліні, Пілсудс-
кий, Хорті, Прімо де Рівера, Чан Кайши і пр.-всі вони в основному укладається-
ються в цю характерістіку.В цю характеристику вкладається і диктату-
ра Сталіна, хоча його диктатура і відрізняється докорінно від буржу-
азних диктаторів (так у документе.Ред.) тим, що вона виросла на базі
пролетарської диктатури, будучи спотворенням пролетарської диктатури і з-
- 7 -
діючи її подальшого спотворення і виродження.
Сталін не був справжнім, справжнім вождем, але йому тим легше було в
перебіг подій перетворитися на справжнього діктатора.Свою роль він зайняв не
завдяки підтримці масс.Он прийшов до свого теперішнього безроздільного
панування шляхом хитрих комбінацій, спираючись на купку вірних йому людей
і апарат, і за допомогою обдурювання масс.Он відірваний від мас, він не свя-
зан з ними, він тримається не на довірі мас, а на тероризування їх.
3ГЛАВА 2.
2О культу особи і його наслідків.
1Отвергая культ особистості, ми
1отнюдь не знімаємо питання про не-
1обходімості вирощування керівників-
1дящіхдеятелей партії, зміцнення
1іх авторитету. 0
1Н.С.Хрущев.
Після смерті Сталіна Центральний комітет партії став строго і
послідовно проводити курс на роз'яснення неприпустимість далекого
духу марксизму-ленінізму звеличення однієї особистості, перетворення її
в якогось надлюдини, який володіє надприродними якості-
ми, на зразок бога.Етот людина нібито все знає, все бачить, за всіх
думає, все може зробити, він непогрішимий у своїх вчинках.
Таке поняття про людину, і, кажучи конкретно, про Сталіна, культивування-
валось у нас багато років.
У декабре1922 року у своєму листі до чергового з'їзду партії Воло-
димира Ілліч Ленін писав:
"Тов. Сталін, зробившись генсеком, зосередив у своїх руках не-
об'ятную влада, і я не впевнений, чи зуміє він завжди досить обережно
користуватися цією владою ".
Цей лист-найважливіший політичний документ, відомий в історії
партії як "заповіт" Леніна.Он було оголошено по делегаціям 13 з'їзду
партії, які обговорювали питання про переміщення Сталіна з посади гені-
рального секретаря.Делегаціі висловилися за залишення Сталіна на цьому
посаді, маючи на увазі, що він врахує критичні зауваження Володимира Ілліча
і зуміє виправити свої недоліки, які вселяли серйозні побоювання
Леніну.
Ось два документи, що доповнюють ленінську характеристику Сталі-
на, дану Леніним в його заповіті:
1. 2Пісьмо Н. К. Крупської:
"Лев Борисовичу,
з приводу коротенького листа, написаного мною під диктовку
Влад.Ільіча з дозволу лікарів, Сталін дозволив вчора по відношенню до
мені грубу виходку.Я в партії не один день.За всі 30 років я не сли-
Шалаєв ні від одного товариша жодного грубого слова, інтереси партії і
Ілліча мені не менш дорогі, ніж Сталіну.Сейчас мені потрібен максимум само-
обладанія.О що можна і про що не можна говорити з Іллічем, я знаю краще
всякого лікаря, тому що знаю, що його хвилює, що ні, і в усякому разі
краще Сталіна.Я звертаюся до Вас і до Григорія, як більш близьким товаришів
- 8 -
щам В.І., і прошу захистити мене від грубого втручання в особисте
життя, негідної лайки і угроз.В одноголосному рішенні контрольної ко-
місії, якої дозволяє собі загрожувати Сталін, я не сумніваюся, але у мене
немає ні сил, ні часу, які я могла б витрачати на цю дурну скол-
ку.Я теж жива і нерви напружені в мене до крайності.
Н. Крупська. "
Цей лист був написаний Надією Костянтинівною 23 грудня 1922
года.Через два з половиною місяці, у березні 1923 року, Володимир Ілліч Ле-
нін направив Сталіну наступний лист:
2. 2Пісьмо В. І. Леніна.
2 "Товаришу Сталіну.
Копія: 2Каменеву і Зіновьву.
Шановний т.Сталіна,
Ви мали грубість покликати мою дружину до телефону і вилаяти ее.Хотя
вона Вам і висловила згоду забути сказане, але тим не менше цей факт
став відомий через неї ж Зинов'єву і Каменеву.Я не має наміру забувати
так легко те, що проти мене зроблено, а годі й говорити, що зроблене
проти дружини я вважаю зробленим проти меня.Поетому прошу Вас зва-
сить, чи згодні Ви взяти сказане назад і вибачитися або воліючи-
ете порвати між нами відносини.
З повагою: Ленін.
5-го березня 1923 року ".
Якщо Сталін зміг вести себе за життя Леніна, міг так ставитися до
Надії Костянтинівні Крупській, то можна уявити собі, як звертав-
ся Сталін з іншими працівниками.
Він діяв не шляхом переконання, роз'яснення, копіткої роботи з
людьми, а шляхом нав'язування своїх установок, шляхом вимоги безогово-
кового підпорядкування його мненію.Тот, хто чинив опір цьому чи намагався
довести свою точку зору, свою правоту, той був приречений на виключення
з керівного колективу з наступним моральним і фізичним зни-
Центр ЗМЗ.
У період 1935-1937-1938 гг.сложілась практика масових репресій
по державній лінії спочатку проти противників ленінізму-троцкіс-
тов, зинов'ївців, бухарінців, давно вже політично розбитих партій, а за-
тим і проти багатьох чесних комуністів, проти тих кадрів партії, кото-
рие винесли на своїх плечах громадянську війну, перші, найважчі го-
ди індустріалізації і колективізації, які активно боролися проти
троцькістів і правих, за ленінську лінію партії.
Сталін ввів поняття "ворог народу". Цей термін відразу звільняв від
необхідності всяких доказів ідейної неправоти людини або будь-
дей, з якими ти ведеш полеміку: він давав можливість усякого, хто в
чимось не згоден зі Сталіним, хто був тільки запідозрений у ворожих
наміри, всякого, хто був просто обвинувачено, піддати найжорстокішим
репресіям, з порушенням будь-яких норм революційної законності.Ето поня-
тя "ворог народу" сутнісно вже знімало, виключало можливість ка-
кой-небудь ідейної боротьби чи висловлювання своєї думки з тих чи інших
питань навіть практичного значенія.Основним і, по суті справи, едінс-
ничих доказом провини робилося, всупереч усім нормам сучасної
- 9 -
юридичної науки, "визнання" самого обвинувачуваного, причому це "призна-
ня "як показала потім перевірка, виходило шляхом фізичних заходів віз-
дії на обвинуваченого.
Це призвело до кричущих порушень революційної законності, до те-
му, що постраждали багато зовсім ні в чому не винні люди, які
в минулому виступали за лінію партії.
Слід сказати, що по відношенню до людей які свого часу виступила-
впали проти лінії партії, часто не було достатньо серйозних основа-
ний, щоб їх фізично унічтожіть.Для обгрунтування фізичного знищити-
вання таких людей і була введена формула "ворог народу".
Адже багато осіб, яких згодом знищили, оголосивши їх вра-
гами партії і народу, за життя В. І. Леніна працювали разом з Льоні-
ним.Некоторие з них і за Леніна робили помилки, але, незважаючи на це, Ле-
нін використовував їх на роботі, поправляв, прагнув до того, щоб вони ос-
тавілісь в рамках партійності, вів їх за собою.
У зв'язку з цим не можу втриматися, щоб не піднести, шановному
читачеві записку В. І. Леніна в Політбюро ЦК в жовтні 1920 года.Опреде-
ляя завдання Контрольної Комісії, Ленін писав, що цю Комісію необхід-
мо зробити справжнім "органом партійної і пролетарської совісті".
"До [a] до особливе завдання Ко [нтрольной] К [ОМІС], рекомендувати вни-
мательно-індивідуалізують ставлення, часто навіть пряме свого роду
лікування по відношенню до представників т [ак] зв [азиваемой] опозиції, по-
який зазнав психол [огіческій] криза у зв'язку з невдачами в їх радянської
чи партійної карьере.Надо постаратися заспокоїти їх, пояснити їм справу
товариському, підшукати їм (без способу пріказиванія) придатну до їх
психологическ [їм] особливостям роботу, дати в цьому пункті поради та вка-
пізнання Оргбюро ЦК і т.п. "
Ленін був непримиренний до ідейних противників марксизму, до тих, хто
ухилявся від правильної партійної лінії лініі.В той же час Ленін, як
це видно з зачитаного документа, з усієї практики керівництва парти-
їй, вимагав самого уважного партійного підходу до людей, які
виявляли коливання, мали відступу від партійної лінії, але яких
можна було повернути на шлях партійності.Ленін радив терпляче вос-
пітивать таких людей, не вдаючись до крайніх заходів.
Зовсім інший підхід був характерний для Сталіна.Сталіну були вдосконалення-
шенно чужі ленінські риси-проводити терплячу роботу з людьми, упор-
але і копітко виховувати їх, вміти повести за собою людей не шляхом
примусу, а надаючи на них вплив всім колективом з ідейних
позіцій.Он відкидав ленінський метод переконання і виховання, переходив
з позицій ідейній боротьби на шлях адміністративного придушення, на шлях
масових репресій, на шлях террора.Он діяв все ширше і наполегливий-
вее через каральні органи, часто порушуючи при цьому всі існуючі
норми моралі і радянських законів.
Свавілля однієї особи заохочував і допускав свавілля інших ліц.Мас-
совие арешти і заслання тисяч і тисяч людей, страти без суду і нормального
слідства породжували невпевненість в людях, викликали страх і навіть озлобить-
ня.
Це, звичайно, не сприяло згуртуванню рядів партії, всіх верств
- 10 -
трудового народу, а, навпаки, призводило до знищення, відсікання від пар-
тії чесних, але неугодних Сталіну працівників.
Відійшовши від щирої теми реферату, дозвольте звернутися, шановний
читач, до деяких фактів історії.
3Некоторие факти з історії.
1не вірте словам ні своїм, ні чужим,
1верьте тільки справах і своїм і чужим.
1Л.Н.Толстой.
У дні, що передували Жовтневої революції, два члени ЦК партії
більшовиків - Каменєв і Зінов'єв виступили проти ленінського плану по-
збройні восстанія.Более того, 18 жовтня в меншовицької газеті
"Нове життя" вони опублікували свою заяву про підготовку більшовика-
ми повстання і про те, що вони вважають повстання авантюрой.Каменев і Зі-
новьев розкрили тим самим перед ворогами рішення ЦК про повстання, про ор-
ганізації цього повстання найближчим часом.
Це було зрадою справі партії, справі революціі.В.І.Ленін у зв'язку з
цим писав: "Каменєв і Зинов'єв 2 видали 0 Родзянко і Керенському рішення ЦК
своєї партії про збройне повстання ..."( Соч., т.26, стор.194). Він поста-
вил перед ЦК питання про виключення Зінов'єва і Каменєва з партії.
Але після звершення Великої Жовтневої соціалістичної револю-
ції, як відомо, Зінов'єв і Каменєв були висунуті на керівні пос-
ти.Ленін залучав їх до виконання найвідповідальніших доручень партії, до
активної роботи в керівних партійних і радянських органах.Ізвест-
але, що Зінов'єв і Каменєв за життя В. І. Леніна зробили чимало і дру-
гих великих ошібок.В своєму "заповіті" Ленін попереджав, що "ок-
тябрьскій епізод Зінов'єва і Каменєва, звичайно, не був випадок-
ністю ". Але Ленін не ставив питання про їх арешт і, тим більше, про їх рас-
трелі.
Або візьмемо, наприклад, троцкістов.Вокруг Троцького були люди, кото-
рие аж ніяк не були вихідцями з середовища буржуазіі.Часть з них була
партійної інтелігенцією, а деяка частина-з рабочіх.Можно було б
назвати цілий ряд людей, які свого часу примикали до троцькістів, але
вони ж приймали і активну участь у робітничому русі до революції і
в ході самої Жовтневої соціалістичної революції, і в зміцненні за-
воеваній цієї найбільшої революціі.Многіе з них порвали з троцькізмом
і перейшли на ленінські позіціі.Разве була необхідність фізичного
знищення таких людей?
Такими є лише деякі факти історіі. хіба можна сказати, що Ле-
нін не наважувався застосовувати до ворогів революції, коли це дійсно
було потрібно, найжорсткіші заходи? Ні, цього ніхто сказати не может.Вла-
димира Ілліч вимагав жорстокої розправи з ворогами революції і робочого
класу і, коли виникала необхідність, користувався цими заходами з
всій беспощадностью.Вспомніте, шановний читачу, хоча б боротьбу
В. І. Леніна проти есерівських організаторів антирадянських віднов-
ний, проти контрреволюційного куркульства в 1918 році і інших, коли
Ленін, без вагання, брав найрішучіші заходи по відношенню до
врагам.Но Ленін користувався такими заходами проти справді клас-
- 11 -
вих ворогів, а не проти тих, які помиляються, які помиляються, ко-
торих можна шляхом ідейного впливу на них повести за собою і навіть
зберегти в керівництві.
1О з'їздах взагалі.
1 ... треба ясно знати свого ворога.
1В.І.Ленін.
За життя Леніна з'їзди партії проводилися регулярно, на кожному
крутому повороті в розвитку партії і країни Ленін вважав перш за все
необхідним широке обговорення партією корінних питань внутрішньої та
зовнішньої політики, партійного і державного будівництва.
Якщо в перші роки після смерті Леніна з'їзди партії і пленуми ЦК
проводилися більш-менш регулярно, то пізніше, коли Сталін почав
все більш зловживати владою, ці принципи стали грубо порушувати-
ся.Особенно це проявилося за останні півтора десятка років його жит-
ні.Разве можна вважати нормальним той факт, що між 18 і 19 з'їздами
партії пройшло більше тринадцяти років, протягом яких країна пережила
багато подій? Ці події настійно вимагали прийняття рішень з
питань оборони країни в умовах Вітчизняної війни та з питань
мирного будівництва в післявоєнні годи.Даже після закінчення війни
з'їзд не збирався більше семи років.
Майже не скликалися пленуми Центрального Комітета.Достаточно ска-
мовити, що за всі воєнні роки Великої Вітчизняної війни фактично не
було проведено жодного Пленуму ЦК.Правда, була спроба скликати Пленум
ЦК у жовтні 1941 року, коли до Москви з усієї країни були спеціально
викликані члени ЦК.Два дня вони чекали відкриття Пленуму, але так і не дочекаюся-
лісь.Сталін навіть не захотів зустрінеться і поговорити з членами Цент-
рального Комітета.Етот факт говорить про те, наскільки був деморалізований
Сталін у перші місяці війни і як зарозуміло і зневажливо від-
носився він до членів ЦК.
Центральний Комітет, маючи в своєму розпорядженні численними факторами, свід-
чить про грубому свавілля щодо партійних кадрів, виділив
партійну комісію Президії ЦК, якій доручив ретельно розібратися
в вороса про те, яким чином виявилися можливими масові репресії
проти більшості складу членів та кандидатів Центрального Комітету
партії, обраного 12 з'їздом ВКП (б).
Комісія ознайомилася з великою кількістю матеріалів у архівах
НКВД, з іншими документами і встановила численні факти фальсіфі-
товки справ проти комуністів, хибних звинувачень, кричущих порушень
соціалістичної законності, в результаті чого загинули невинні лю-
ді.Виясняется, що багато партійних, радянських, господарські праців-
ки, яких оголосили в 1937-1938 роках "ворогами", в дійсності
ніколи ворогами, шпигунами, шкідниками і т.п. не були, що вони, по
суті залишалися чесними комуністами, але були оклеветан, а інколи-
так, не витримавши звірячих істязательств, самі на себе намовляли (під
диктовку слідчих-фальсифікаторів) всілякі тяжкі та невероят-
ні обвіненія.Коміссія представила до Президії ЦК великий документальний-
- 12 -
ний матеріал про масові репресії проти делегатів 17 партійного с'-
їзда і членів Центрального Комітету, обраного цим з'їздом.
Встановлено, що з 139 членів і кандидатів в члени Центрального
Комітету партії, обраних на 17 з'їзді партії, було заарештовано і рас-
треляно (головним чином в 1937-1938 рр..) 98 чоловік, тобто 70 про-
центів.
Що собою являв склад делегатів 17 з'їзду? Відомо, що
80 відсотків складу учасників 17 з'їзду з правом вирішального голосу
вступили в партію в роки революційного підпілля і громадянської вої-
ни, тобто до 1920 року включітельно.По соціальним станом основну
масу делегатів з'їзду складали робочі (60 відсотків делегатів з
правом вирішального голосу).
Тому абсолютно немислимо було, щоб з'їзд такого складу хат-
рал Центральний Комітет, в якому більшість виявилася б ворогами
партіі.Только в результаті того, що чесні комуністи були оклеветан
і звинувачення до них були фальсифіковані, що були допущені жахливі
порушення революційної законності, 70 відсотків членів і кандидатів
ЦК, обраних 17 з'їздом, були оголошені ворогами народу і партії.
Така доля спіткала не лише членів ЦК, але і більшість деле-
Гатов 17 з'їзду партіі.Із 1966 делегатів з'їзду з вирішальним і нарад-
в'язковим голосом було заарештовано за звинуваченням у контрреволюційних
злочинах значно більше половини-1108 человек.Уже один цей
факт говорить, наскільки безглуздими, дикими, суперечать здоровому глузду
були звинувачення у контрреволюційних злочинах, пред'явлені 2 біль-
2шінству 0 учасників 17 з'їзду партії.
3Репрессіі.
1Преступленія володарів не можна ставити
1в провину тим, над ким вони панують; правітельст-
1ВА часом бувають бандитами, народи ж ніколи.
1В.Гюго.
Після лиходійського вбивства С. М. Кірова почалися масові репресії,-
сіі.Вечером 1 грудня 1934 з ініціативи Сталіна (без рішення За-
литбюро-це було оформлено опитуванням лише через 2 дні) було підписано
секретарем Президії ЦВК Енукідзе таке рішення:
"1) Слідчим владі-вести справи обвинувачених у підготовці або
скоєнні терористичних актів прискореним порядком;
2) Судовим органам-не затримувати виконання вироків про вис-
ший міри покарання через клопотань злочинців цієї категорії про
помилування, оскільки Президія ЦВК Союзу РСР не вважає за можливе прни-
мати подібні клопотання до розгляду;
3) Органам НКВС-приводити у виконання вироку про вис-
ший міри покарання відносно злочинців названих вище категорій
негайно по винесенні судових вироків. "
Ця постанова послужило підставою для масових порушень з-
ціалістіческой законності.Во багатьох фальсифікованих слідчих
справах обвинуваченим приписувалася "підготовка" терористичних актів, і
- 13 -
це позбавляло обвинувачених будь-якої можливості перевірки їх справ навіть тог-
так, коли вони на суді відмовлялися від вимушених своїх "визнань" і
переконливо спростовували пред'явлені звинувачення.
слід сказати, що обставини, пов'язані з вбивством Кіро-
ва, до цих пір приховують у собі багато незрозумілого і загадкового і вимагають
найретельнішого расследованія.Есть підстави думати, що вбивці Кі-
рова-Миколаєву 6.Хто-то допомагав з людей, зобов'язаних охороняти Кірова.За
півтора місяці до вбивства Миколаїв був заарештований за підозріле
, Але був випущений і навіть не обискан.Крайне підозрілим є те
обставина, що коли прикріпленого до Кірову чекіста грудня
1934 везли на допит, він виявився убитим при "аварії" Автомаш-
ни, причому ніхто з супроводжуючих його осіб при цьому не пострадал.После
вбивства Кірова керівні працівники Ленінградського НКВС були зняті з
роботи і піддані дуже м'яким покаранням, але в 1937 році були рас-
треляни.Можно помітити, що їх розстріляли потім, щоб замести сліди
організаторів вбивства Кірова.
Масові репресії різко посилилися з кінця 1936 року після возів-
Рамі Сталіна і Жданова з Сочі від 25 вересня 1936 року, адресованій
Кагановичу, Молотову і іншим членам Політбюро, в якій говорилося
наступне:
"Вважаємо абсолютно необхідною і терміновою справою призначення т.Ежова
на пост наркомвнудела.Ягода явним чином виявився не на висоті свого
завдання в справі викриття троцкістко-зінов'євського блоку. 2ОГПУ запізнився
2в цій справі на 4 роки. 0Об це говорять партпрацівники і більшість про-
ластние представників НКВС ". Слід, до речі помітити, що з партроботу-
ніками Сталін не зустрічався і тому думка їх знати не міг.
Ця сталінська установка про те,, що "НКВС спізнився на 4 роки" з
застосуванням масових репресій, що треба швидко "надолужити" упущений-
ве, прямо штовхала працівників НКВС на масові арешти і розстріли.
Масові репресії проводилися в той час під прапором боротьби з
троцькістами.
У доповіді Сталіна на лютнево-березневому Пленумі ЦК 1937
"Про недоліки партійної роботи та заходи ліквідації троцькістських та інших
дворушників "була зроблена спроба теоретично обгрунтувати політику
масових репресій під тим приводом, що "в міру нашого просування
вперед до соціалізму "класова боротьба повинна нібито все більш і більш
обостряться.Прі цьому Сталін стверджував, що так вчить історія, так вчить
Ленін.
Насправді ж Ленін вказував, що застосування революційного на-
Сілія викликається необхідністю придушити опір експлуататорс-
ких класів, і ці вказівки Леніна ставилися до того періоду, кокда су-
ществовало і були сильні експлуататорські класси.Как тільки політич-
кая обстановка в країні покращилася, як тільки в січні 1920 року був
узятий Червоною Армією Ростов і було здобуто головна перемога над деніки-
вим, Ленін дав вказівку Дзержинському про скасування масового терору і про
скасування смертної казні.Ленін наступним чином обгрунтував це важливий по-
літичної захід радянської влади у своїй доповіді на сесії ВЦВК
2 лютого 1920:
- 14 -
"Терор був нав'язаний тероризмом Антанти, коли всемірномогущест-
ються держави обрушилися на нас своїми полчищами, не зупиняючись ні
перед чем.Ми не могли б протриматися і двох днів, якщо б на ці по-
тортури офіцерів і білогвардійців не відповіли нещадним чином, і це
означало терор, але це було нав'язано нам терористичними прийомами
Антанти.І як тільки ми отримали рішучу перемогу, ще до закінчення
війни, негайно ж після взяття Ростова, ми відмовилися від застосування
смертної кари і цим показали, що до своєї власної програмі ми
ставимося так, як обещалі.Ми говоримо, що застосування насильства викликає-
ся завданням придушити експлуататорів, придушити поміщиків і капіталіс-
тов; коли це буде дозволено, ми від будь-яких виняткових заходів відмови-
ваемся.Ми довели це на ділі "(Тв., т.30, стр.303-304).
Сталін відступив від цих прямих і ясних програмних вказівок Льоні-
на.После того, як були вже ліквідовані всі експлуататорські класи в
нашій країні і не було ніяких скільки-небудь серйозних підстав для
масового застосування виняткових заходів, для масового терору, Сталін
орієнтував партію, орієнтував органи НКВС на масовий терор.
3Велікая Вітчизняна війна.
1Кто про свої справи кричить всім без угаву,
1В те, чи вірно, мало толку ...
1Велікій людина лише гучний на справах,
1И думає свою він міцно думу
1Без шуму.
1І.А.Крилов.
Єдиновладдя Сталіна призвело до особливо тяжких наслідків в ході
Великої Вітчизняної війни.
Якщо взяти багато наші романи, кінофільми і історичні "дослід-
вання ", то в них зовсім неправдоподібно змальовується запитання про роль
Сталіна у Вітчизняній войне.Обично малюється така схема.Сталін все і
вся предвідел.Советская Армія мало не за заздалегідь написаним Сталі-
вим стратегічним планам проводила тактику так званої "активної
оборони ", тобто ту тактику, яка, як відомо допустила німців до
Москви і Сталінграда.Пріменів таку тактику, Радянська Армія тільки
завдяки генію Сталіна перейшла в наступ і розгромила врага.Все-
мирно-історична перемога, здобута Збройними Силами Радянської
країни, нашим героїчним народом, приписується у такого роду рома-
нах, кінофільмах і "дослідженнях" повністю полководницькому генію Сталі-
на.
Які факти в цьому питанні?
До війни в нашій пресі і в усій виховній роботі преобла-
дав хвалькуватий тон: якщо ворог нападе на священну радянську землю, то
ми відповімо на удар ворога потрійним ударом, війну вестимемо на терито-
рії противника і виграємо її малої кровью.Однако ці декларативні за-
явища далеко не в усьому підкріплювалися практичними справами, щоб
забезпечити дійсну неприступність наших кордонів.
У ході війни і після неї Сталін висунув таку тезу, що траге-
- 15 -
дия, яку пережив наш народ в початковий період війни, є нібито
результатом "раптовості" нападу німців на Радянський Союз.Но адже
це, шановний читачу, зовсім не відповідає действітельнос-
ті.Как тільки Гітлер прийшов до влади в Німеччині, він відразу ж поставив
перед собою завдання розгромити коммунізм.Об цьому фашисти говорили пря-
мо, не приховуючи своїх планов.Для здійснення цих агресивних планів
полягали всілякі пакти, блоки, осі, на кшталт горезвісної осі Бер-
лін-Рим-Токіо.7.Многочісленние факти передвоєнного періоду красномовно
доводили, що Гітлер спрямовує всі свої зусилля для того, щоб розвинути-
зать війну проти Радянського держави, і сконцентрував великі
військові з'єднання, в тому числі танкові, поблизу від радянських гра-
ниць.
Ще 3 квітня 1941 Черчілль через англійського посла в СРСР
Кріппса зробив особисте попередження Сталіну про те, що німецькі
війська почали здійснювати передислокацію, готуючи напад на Со-
Радянському Союзі.
Слід сказати, що такого роду інформація про нависає загрозу
вторгнення німецьких військ на територію Радянського Союзу йшла і від наших
армійських і дипломатичних джерел, але в силу сформованого упереджений-
того ставлення до такого роду інформації у керівництві вона щоразу
прямувала з острахом та обставлялася оговоркамі.Однако ці предостере-
вання Сталіним не бралися до вніманіе.Больше того, від Сталіна йшли
вказівки не довіряти інформації подібного роду з тим, щоб не Спрови-
царювати початок військових дій.
Незважаючи на всі ці надзвичайно важливі сигнали, не були прийняті
достатні заходи, щоб добре підготувати країну до оборони і виключити
момент раптовості нападу.
Чи були у нас час і можливості для такої підготовки? Так, і
час, і можливості билі.Наша промисловість перебувала на такому рівні-
не розвитку, що вона була в змозі повністю забезпечити Радянську
Армію всім необходімим.Ето підтверджується хоча б тим, що коли в ході
війни була втрачена майже половина всієї нашої промисловості, в резуль-
таті заняття ворогом Україну, Північного Кавказу, західних районів стра-
ни, важливих промислових і хлібних районів, радянський народ зумів органі-
вувати виробництво військових матеріалів у східних районах стра-
ни, пустити там у хід вивезену із західних промислових районів про-
нання і забезпечити наші Збройні Сили всім необхідним для
розгрому ворога.
Якщо б наша промисловість була вчасно і по-справжньому мобілі-
ристовувались для забезпечення армії озброєнням і необхідним спорядженням, то
ми зазнали б незмірно менше жертв у цій важкій войне.Однако та-
кою мобілізації своєчасно проведено не било.І з перших же днів вої-
ни обнаружілось.что наша армія озброєна погано, що ми не мали доста-
точної кількості артилерії, танків і літаків для відсічі ворогу.
Дуже тяжкі наслідки, особливо для початкового періоду війни
, Мало також те обставина, що впродовж 1937-1941 років, у
результаті підозрілості Сталіна, за наклепницьким звинуваченням, іст-
реблени були численні кадри армійських командирів і політработні-
- 16 -
ков.На протягом цих років репресовано було кілька шарів команд-
них кадрів, починаючи буквально від роти та батальйону і до вищих армійських
центрів, у тому числі майже повністю були знищені ті командні кад-
ри, які отримали якийсь досвід ведення війни в Іспанії і на Далекому
Сході.
Політика широких репресій проти армійських кадрів мала ще ті
ті тяжкі наслідки, що вона підривала основу військової дисципліни
, Тому що протягом декількох років командирів усіх ступенів і навіть
солдатів у партійних і комсомольських осередках привчали до того, щоб "ра-
зоблачать "своїх старших командирів, як замаскованих врагов.Ес-
тественно, що це негативно позначилося в перший період війни на
стан військової дисципліни.
Все це разом узяте і призвело до того стану, який ство-
лось на початку війни для нашої країни і яке загрожувало найбільшої
небезпекою для доль нашої Батьківщини.
Було б неправильним не сказати про те, що після перших важких
невдач і поразок на фронтах Сталін вважав, що настав конец.В однієї
з бесід в ті дні він заявив:
- Те, що створив Ленін, все це ми безповоротно розгубили.
Після цього він довгий час фактично не керував військовими опе-
раціями і взагалі не приступав до справ і повернувся до керівництва лише
тоді, коли до нього прийшли деякі члени Політбюро і сказали, що нуж-
але невідкладно приймати такі якісь заходи для того, щоб поправити
стан справ на фронті.
Таким чином, грізна небезпека, яка нависла над нашою Роді-
ної в перший період війни, стала багато в чому результатом порочних мето-
дів керівництва країною з боку самого Сталіна.
Вже з кінця 1941 року замість ведення великих маневрених операцій
з обходами противника з флангів, з заходами в його тили Сталін вимагав
безперервних лобових атак з тим, щоб брати село за селом.І ми несли на
цьому величезні втрати до тих пір, поки нашому генералітету не вдалося
змінити стан справ і перейти до введення гнучких маневрених опера-
цій, що відразу дало серйозна зміна положення на фронтах в нашу
користь.
Тим більше ганебним і недостойним з'явився той факт, коли після на-
ший великою перемогою над ворогом, що дала нам дуже важкою ціною, Сталін
почав громити багатьох з тих полководців, які внесли свій чималий
внесок у справу перемоги над ворогом, оскільки Сталін виключав будь-яку можли-
ність, щоб заслуги, здобуті на фронтах, були приписані кому б то
не було, окрім нього.
Не Сталін, а наша героїчна армія, її талановиті полководці і
доблесні воїни, весь наш народ - ось хто забезпечив перемогу у Великій
Вітчизняній війні.
- 17 -
3Послевоенние роки.
1Нашего шанування заслуговує той,
1кто панує над умами силою
1правди, а не ті, які насильством
1делают рабів ...
1Вольтер.
Звернемося до деяких інших фактів. Радянський Союз _счітался. про-
ком багатонаціональної держави, бо там було забезпечені равноп-
равіе і дружба всіх народів, що населяють країну.
Мова йде про масове виселення зі своїх рідних місць цілих наро-
дов.Прічем такого роду виселення ніяк не диктувалося військовими міркувань
женіямі.
Так, вже в кінці 1943 року, коли на фронтах великої Вітчизняної
війни, визначився міцний перелом у ході війни на користь Радянського Со-
юза, прийнято було і здійснено рішення про виселення із займаної тер-
ться всіх карачаевцев.В цей же період, в кінці грудня 1943 го-
да6точно така ж доля спіткала все населення Калмицької автономної
республікі.В березні 1944 року виселені були зі своїх рідних місць все
чеченці і інгуші, а Чечено-Інгушська автономна республіка ліквідірова-
на.В квітні 1944 року з території Кабардино-Балкарської автономної
республіки виселені були у віддалені місця все балкарці, а сама рес-
публіка перейменована в Кабардинська автономну республіку.Украінци
уникли цієї долі тому, що їх занадто багато і нікуди було вис-
лать.А то він би і їх виселив.
Після закінчення Вітчизняної війни радянський народ з гордістю
зазначав славні перемоги, досягнуті ціною великих жертв і неймовірних
усілій.І ось у цей період раптом виникає так зване "ленінградс-
дещо справа ".
Повчальним у цьому відношенні є справа про нібито существовав-
ший в Грузії мингрельской націоналістичної організаціі.На підставі
підроблених матеріалів стверджувалося, що в Грузії нібито існує націо-
налістіческая організація, яка ставить за мету ліквідацію Со-
вєтської влади в цій республіці за допомогою імперіалістичних держав-
дарств.Как виявилося насправді, ніякої націоналістичної органі-
ції в Грузії не било.Тисячі ні в чому не винних людей стали жертва-
ми беззаконня і проізвола.І все це робилося під "геніальним" європей-
твом Сталіна-"великого сина грузинського народу", як любили називати
грузини свого земляка.
Слід також нагадати про "справу лікарів-шкідників". Власне ні-
якого "справи не було, крім заяви лікаря Тимашук, яка, може бути
під впливом кого-небудь або за вказівкою (адже вона була негласним сот-
рудником органів держбезпеки), написала Сталіну листа, в якому
заявляла, що лікарі нібито застосовують неправильні методи лікування.
Досить було такого листа до Сталіна, як він відразу зробив виводи-
ди, що в Радянському Союзі є лікарі-шкідники, і дав вказівку-арештом
Това групу великих фахівців радянської медіціни.Однако провід-
нію було завгодно, щоб Йосип Віссаріонович Сталін не зміг довести до
- 18 -
кінця це "справа". У ніч на 2 березня 1953 у нього сталося
кровозліяніе в мозок.
3Немного про культ особистості.
1Возвелічіваніе однієї особистості неиз-
1бежно відсуває на задній план народ і
1партію, принижує їх роль і значення.
1Н.С.Хрущев.
Культ особистості придбав такі жахливі розміри головним чином
тому, що сам Сталін всіляко заохочував і підтримував звеличення
його персони.Об це свідчать численні факти.Однім з най-
більш характерних проявів самовихваляння і відсутності елементарної
скромності в Сталіна є видання його "Короткої біографії", що вийшла
у світ в 1948 році.
Ця книга являє собою вираз самої бездоганної ліс-
ти, зразок обожнювання людини, перетворення його в непогрішимого муд-
Реца, самого "великого вождя" і "неперевершеного полководця всіх вре-
мен і народів ".
Сам Сталін визнав найкращим той текст Державного гімну Со-
радянського Союзу, в якому 2 _ні слова. 0 немає про Комуністичної партії, але за-
тобто наступне безприкладну славослів'я Сталіну:
"Нас виростив Сталін - на вірність народу,
На працю і на подвиги нас надихнув ".
А хіба без відома Сталіна його ім'я присвоювалося багатьом крупней-
шим містах, хіба без його відома по всій країні встановлювалися мону-
менти Сталіна - ці "пам'ятники за життя"? Адже це ж факт, що сам
Сталін 2 липня 1951 підписав постанову міністрів СРСР, в кото-
ром передбачалося спорудження на Волго-Донському каналі монументаль-
ної скульптури Сталіна, а 4 вересня того ж року видав розпорядження про
відпустці на спорудження цього монумента 33 тонн меді.На його спорудження
було витрачено багато коштів, і це в той час, коли наші люди в цих
районах після війни ще жили в землянках.
3Последнее ...
1 ... без справжньої любові до людства
1нет справжньої любові до батьківщини ...
1А.Франс.
Механізми, що оберігають особисту диктатуру, були змушені йти на
постійну чистку апарату власті.Так як існування особистої Бенедикт-
тури виправдовувалося надзвичайної обстановкою, то ця обстановка створюється на
лась іскусственно.подобная система влади досягла свого піку в пери-
од великих московських процесів (1936-1939 рр.)..
Як би ми не оцінювали історичну роль Сталіна, з якого боку
не підходили ми до неї, одна річ очевидна: ім'я Сталіна було невіддільно
від народження нового суспільного устрою в Радянському Союзі і за його
пределамі.Вместе зі Сталіним пішла в могилу його особиста диктатура, але про-
суспільних і економічна структура, пов'язана з його ім'ям, пережила
свого творця.
- 19 -
Утопія Сталіна знаходила втілення насамперед у його нав'язливою
ідеї "наздогнати і перегнати" західні країни в економічному отношеніі.В
розумінні Сталіна це було в першу чергу кількісної пробле-
мой.Он вважав, що на основі традиційного поділу праці, західного
"Еталона" потреб можна наздогнати капіталізм.В кінці свого життя
Сталін висловився з питань товарного виробництва при соціалізмі,
хоча за мірками сучасної політекономії він зробив це на низькому рівні-
не і був непослідовний.
Сталін любив підкреслювати оригінальність соціалізму свого образ-
ца, для чого він мав певні основанія.Но його система ведення хо-
дарства, яку в нашій країні називали "адміністративна систе-
ма ", була нездатна повернутися на початковий путь.Ні з точки зору
ефективності, ні з точки зору організації суспільства ця система не
могла вирватися з лещат старих "моделей". Для "оригінальності" підхо-
та Сталіна характерно було і те, що під впливом гасла "наздогнати"
Захід він визначав і плани реконструкції Москви.Ізвестние висотні
будівлі 40-50-х років, що становить нині класичний силует Москви, яв-
ляють пам'ятниками "модернізації" та пам'ятниками самому Сталіну.
РОЗДІЛ 1
СТАЛІН І КРИЗА пролетарської диктатури.
Великих збитків нашій справі завдають
зарозумілий керівник.
М. С. Хрущов.
"Випадковість" і роль особистості в історії.
Маркс у своєму листі до Кугельману говорить: "Історія носила б
дуже містичний характер, якби "випадковості" не грали ніякої ро-
лі.Еті випадковості входять, звичайно, самі складовою частиною в загальний хід
розвитку, врівноважуючи іншими случайностямі.Но прискорення і уповільнення
ня в сильному ступені залежить від цих "випадків", серед яких фі-
гурірует також і такий "випадок", як характер людей, що стоять спочатку у
чолі руху ".
У наших умовах така випадковість, як характер людини, що стоїть
на чолі руху, на чолі партії і робітничого класу,-характер Сталі-
на, грає воістину фатальну роль.В умовах пролетарської диктатури, сос-
редоточівшей у своїх руках усі важелі економіки, що володіє апаратом, у
десятки разів більш потужним і розгалуженим, ніж апарат будь-якого буржуазно-
го держави, в умовах безроздільного панування в країні однієї
партії і гігантської централізації всього партійного керівництва-роль
генсека огромна.Его особисті якості набувають виняткового політи-
тичне значення.
Саме тому Ленін у своєму "Заповіті" додавав таке виключи-
валий значення особистим якостям генсека, саме тому Ленін, знаючи
особисті якості Сталіна, наполегливо у своєму "Заповіті" підкреслював не-
обходимость зняття Сталіна з посади генсека і заміни його більш підходячи-
щим для цієї ролі обличчям.
Ленін у своєму заповіті писав:
"Сталін занадто грубий, і цей недолік, цілком терпимий у середовищі й
в спілкуваннях між нами, комуністами, стає нетерпимим на посаді
генсека.Поетому я пропоную товаришам обдумати спосіб переміщення Ста-
ліна з цього місця і призначити на це місце іншу людину, який
у всіх інших відносинах відрізняється від товариша Сталіна тільки одним
перевагою, саме, більш терпимо, більш лояльний, більш ввічливий і більше ува-
Телень до товаришів, менше примхливості і т.д. ".
"Тов. Сталін, зробившись генсеком, зосередив у своїх руках не-
об'ятную влада, і я не впевнений, чи зуміє він завжди досить обережно
користуватися цією владою ",-каже далі Ленін.
Сталін, коментуючи "Заповіт", як звичайно за допомогою софіз-
ма, зводить всю справу до брутальності, відволікаючи увагу від інших своїх ка-
якостей, про які Ленін говоріл.Между часом саме ці якості і мають
вирішальне значення.
Ленін сумнівався, що Сталін зуміє досить обережно користу-
- 4 -
тися неосяжної владою генсека.Ленін вимагав, щоб генсек був бо-
леї "лояльний". Значить, Сталін і тоді вже був недостатньо лоялен.А ло-
яльний-значить вірний, відданий, чесно виконує свої "обов'язки".
Сталін недостатньо вірний інтересам партії, недостатньо пре-
дан, недостатньо чесно виконує свої обязанності.Іменно в цьому суть
характеристики, даної Леніним Сталіну. якщо ці свої якості Сталін
при Леніні приховував, маскував, придушував, то після Леніна він дав їм пів-
ву волю.Еслі при Леніна Сталін був недостатньо лояльним, вірним інте-
ресам партії, чесно виконують свої обов'язки, то тепер він став
справжнім зрадником партії, відкинувши убік партійну порядний-
ність і чесність, всі підпорядкувавши інтересам свого честолюбства і властолю-
бія.
Далі Ленін відзначає _ нетерпимість. Сталіна до думок другіх.Ето
якість в поєднанні з першим-нелояльністю, нечесністю-привело до
того, що він, не стерпівши біля себе людей самостійної, незалежної
партійної думки, людей духовно, ідейно, теоретично стоять вище
його, спираючись на партапарат і ГПУ, вибив їх з керівних постів, обклеєний-
вета, роздув їх минулі помилки і "винайшов" десятки нових, обдурив пар-
тію, тероризував партійні маси і на місце спаплюжений їм керуй-
телей партії поставив людей обмежених у теоретичному відношенні, не-
вежественних і безпринципних, але ручних, покірних холуїв і підлабузників, го-
вих "визнати" будь-яку його "теорію" за ленінську, будь-яку його антіленінс-
кую статтю за "історичну".
Що стосується ввічливості Сталіна по відношенню до товаришів, чого
вимагав від генсека Ленін, то зразком може служити його "історичне
лист в "Пролетарську революцію" про Слуцькому 1. і Волосевич 2., де
сила докази назад пропорційна силі окрику зарозумілого-
ся, знахабнілого вождя, що почуває себе в партії і країні, як у сво-
їй вотчині, де він вільний страчувати і милувати всякого.
3Сталін, як безпринципний політикан.
1 .. в політиці словам не вірять
1и добре роблять, що не вірять ..
1В.І.Ленін.
Спочатку обережно, а потім все сміливіше і сміливіше скидаючи з себе
маску "скромного" старого більшовика, якого партія "змусила" нести
важкий тягар генсека, він усе більш явно виявляв прагнення пробратися
в пантеон великих людей, не гребуючи ніякими средствамі.Уже свій п'яти-
десятирічний ювілей він перетворив на справжнє "коронування на царс-
тво ". Тисячі самих підлих, мерзенних, холуйськи-раболіпних резолюцій, при-
ність від "мас", зліплений вимуштруваних партійним, профспілковим та
радянським апаратом, адресованих "дорогому вождю", кращому учневі Ле-
нина ", геніальному теоретику"; десятки статей у "Правді", в яких мно-
Гії автори оголошували себе учнями Сталіна-такий основний фон ювілею.
Нарешті, "історична" стаття Сталіна в "Пролетарській революції"
остаточно і з усім цинізмом виявляє його щирі наміри
нія.Переделать історію так, щоб Сталін зайняв у ній "належне" йому
місце великої людини,-ось потаємний сенс статті Сталіна.
- 5 -
Сталін, безперечно, увійде в історію, але його "знаменитість" буде
знаменитістю Геростата.Ограніченний і хитрий, владолюбна і мсти-
вальний, віроломний і заздрісний, лицемірний і нахабний, хвалькуватий і уп-
рямий,-Хлестаков і Аракчеєв, Нерон і граф Каліостро-така ідейно-полі-
тичні і духовна фізіономія Сталіна.
Тепер кожному зрозуміло, що своє "18 брюмера" 3. Сталін
задумав провести вже в 1924-25 годах.Как Луї Бонапарт клявся перед
палатою у вірності Конституції і одночасно підготовляв проголошений-
ня себе імператором, так і Сталін у боротьбі з Троцьким, а потім і СЗИ-
новьевим і Каменевим заявляв, що він бореться за колективне європей-
тво партії, що "керувати партією поза колегії не можна", що "керівники-
дить партією без Рикова, Бухаріна, Томського неможливо ", що" крові Буха-
рина ми вам не дамо ", що" політика відсікання осоружна нам "5.-і од-
новременно підготовляв "безкровне" 18 брюмера, виробляючи відсікання
однієї групи за одною і підбираючи в апарат ЦК й у секретарі губкомів
і обкомів особисто вірних йому людей.
Якщо під час державного перевороту Луї Бонапарта населе-
ня Парижа в перебігу декількох днів чуло гуркіт гармат, то під час
державного перевороту Йосипа Сталіна партія в плині декількох
років чує "пальбу" наклепу і обмана.Результатов Сталін, як і Луї Бо-
напарт, домігся: переворот здійснений, особиста диктатура, сама непрікри-
тая, облудна, здійснена.
Основна когорта соратників Леніна з керівних постів знято, і
одна частина сидить по в'язницях і засланнях, інша, що капітулювала, демора-
лізованних і обпльована, ледь животіє в лавах пар-
тії, треті, остаточно розклалися,-перетворилися у вірних слуг
"Вождя"-диктатора.
У чому сутність безпринципного політиканства? У тому, що по одному
питання сьогодні дотримуються одних переконань, а назавтра (при тій же
обстановці та умовах або при при змінених, але не виправдовують в
дійсності такої зміни політичної поведінки,-в інтересах
окремої особи або кліки)-прямо протівоположних.Сегодня доводиться
одне, а назавтра по тому ж питанню, при тих же умовах-другое.Прі цьому
безпринципний політикан і в тому і в іншому випадку вважає себе правим
і последовательним.Он спекулює на тому, що маси сьогодні часто забу-
ють про те, що їм говорилося й обіцялося вчора, а назавтра забудуть
те, що їм говорилося сегодня.Еслі ж маси зауважують трюк, то беспрін-
ціпний політикан свій перехід на іншу точку зору намагається обгрунтувати
вать тим, що тепер нібито політична й економічна обстановка, зі-
ставлення класових сил радикально змінилися, і тому потрібні інша
політика, тактика, стратегія та інше.
Марксист-ленінець зміну політики, тактики і стратегії виводить
з дійсного зміни соціально-економічної обстановки і з-
відносини класових сіл.Беспрінціпний політикан, якщо навіть він і при-
кість безпринципне політиканство марксистсько-ленінської фразеології-
їй,-навпаки, зміни своєї особистої поведінки чи поведінки клі-
ки, групи, партії підпорядковує аналіз і висвітлення соціально-класової обс-
тановкі.Таков Каутський 5., така вся кліка вождів і теоретиків 2-го
- 6 -
інтернаціоналу, такі "теоретики" різних "лівих" груп і групових
чек, такий і Сталін.
3Сталін як вождь і теоретик.
1Геній і злодійство
1Две речі несумісні ...
1А.С.Пушкін.
Партійний апарат і купка оточуючих Сталіна крьерістов і льсте-
цов завзято, день у день, з місяця в місяць, на всіх перехрестях тру-
бят про те, що Сталін-великий теоретик і вождь, геніальний учень Льоні-
на.Его ім'я в даний час ці "вчені" кар'єристи ставлять поруч з
іменами Маркса, Енгельса і Леніна.Всякого, хто цього не робить, беруть під
сумнів і "обстріл".
Сталін, учепившись за Маркса, Енгельса і Леніна, за їхньою спиною машен-
ническим способом має намір пробратьс навряд вчителів робочого класса.Ес-
Чи історія не визнає його великою людиною, то він не має наміру призна-
вать історію і за допомогою своїх "учених" кар'єристів хоче переробити
заново.
якщо він ніколи не здатний піднятися на вершини теоретичного і
духовної величі Маркса, Енгельса і Леніна, то він має намір, навпаки, їх
опустити до рівня свого власної нікчемності; якщо панівні
класи за допомогою друку та обробки свідомості мас перетворювали іноді
геніальних людей у авантюристів, то чому ж пануюча кліка
авантюристів не може його перетворити на геніальну людину!
Ленін був вождем, але не був диктатором; Сталін, навпаки є
диктатором, але не є вождем.
Яка різниця між вождем і диктатором?
справжній вождь висувається насамперед рухом мас, він спираючи-
ється в першу чергу на маси і на їхню довіру, він найглибшої пов'язаний з
масами, постійно обертається серед ні, він йде на чолі їх, говорить їм
правду не обманює їх, і маси переконуються на власному досвіді в пра-
ності його керівництва і його поддержівают.Таков був саме Ле-
нін.Діктатор, навпаки, більшою частиною приходить до влади чи через по-
тиск революції, або після спаду хвилі революції, чи через внутріш-
ня комбінації правлячої кліки, чи через двірський переворот, спираючись
на державний чи партійний апарат, армію, поліцію.Діктатор спираючи-
ється в основному не на маси, а на свою вірну кліку, на армію, на держав-
дарчий чи партійний апарат, і він не зв'язаний з масами, він не обертаючи-
ється серед них, він може з ними загравати і лестити їм, але він обмани-
кість маси, він править не тому, що маси йому довіряють, а найчастіше пи-
річки етому.Політіка диктатора-це політика внутрішніх закулісних ком-
комбінацій, політика підбору особисто йому вірних людей, політика оправда-
ня, захисту та звеличення його господства.Наполеон, Муссоліні, Пілсудс-
кий, Хорті, Прімо де Рівера, Чан Кайши і пр.-всі вони в основному укладається-
ються в цю характерістіку.В цю характеристику вкладається і диктату-
ра Сталіна, хоча його диктатура і відрізняється докорінно від буржу-
азних диктаторів (так у документе.Ред.) тим, що вона виросла на базі
пролетарської диктатури, будучи спотворенням пролетарської диктатури і з-
- 7 -
діючи її подальшого спотворення і виродження.
Сталін не був справжнім, справжнім вождем, але йому тим легше було в
перебіг подій перетворитися на справжнього діктатора.Свою роль він зайняв не
завдяки підтримці масс.Он прийшов до свого теперішнього безроздільного
панування шляхом хитрих комбінацій, спираючись на купку вірних йому людей
і апарат, і за допомогою обдурювання масс.Он відірваний від мас, він не свя-
зан з ними, він тримається не на довірі мас, а на тероризування їх.
3ГЛАВА 2.
2О культу особи і його наслідків.
1Отвергая культ особистості, ми
1отнюдь не знімаємо питання про не-
1обходімості вирощування керівників-
1дящіхдеятелей партії, зміцнення
1іх авторитету. 0
1Н.С.Хрущев.
Після смерті Сталіна Центральний комітет партії став строго і
послідовно проводити курс на роз'яснення неприпустимість далекого
духу марксизму-ленінізму звеличення однієї особистості, перетворення її
в якогось надлюдини, який володіє надприродними якості-
ми, на зразок бога.Етот людина нібито все знає, все бачить, за всіх
думає, все може зробити, він непогрішимий у своїх вчинках.
Таке поняття про людину, і, кажучи конкретно, про Сталіна, культивування-
валось у нас багато років.
У декабре1922 року у своєму листі до чергового з'їзду партії Воло-
димира Ілліч Ленін писав:
"Тов. Сталін, зробившись генсеком, зосередив у своїх руках не-
об'ятную влада, і я не впевнений, чи зуміє він завжди досить обережно
користуватися цією владою ".
Цей лист-найважливіший політичний документ, відомий в історії
партії як "заповіт" Леніна.Он було оголошено по делегаціям 13 з'їзду
партії, які обговорювали питання про переміщення Сталіна з посади гені-
рального секретаря.Делегаціі висловилися за залишення Сталіна на цьому
посаді, маючи на увазі, що він врахує критичні зауваження Володимира Ілліча
і зуміє виправити свої недоліки, які вселяли серйозні побоювання
Леніну.
Ось два документи, що доповнюють ленінську характеристику Сталі-
на, дану Леніним в його заповіті:
1. 2Пісьмо Н. К. Крупської:
"Лев Борисовичу,
з приводу коротенького листа, написаного мною під диктовку
Влад.Ільіча з дозволу лікарів, Сталін дозволив вчора по відношенню до
мені грубу виходку.Я в партії не один день.За всі 30 років я не сли-
Шалаєв ні від одного товариша жодного грубого слова, інтереси партії і
Ілліча мені не менш дорогі, ніж Сталіну.Сейчас мені потрібен максимум само-
обладанія.О що можна і про що не можна говорити з Іллічем, я знаю краще
всякого лікаря, тому що знаю, що його хвилює, що ні, і в усякому разі
краще Сталіна.Я звертаюся до Вас і до Григорія, як більш близьким товаришів
- 8 -
щам В.І., і прошу захистити мене від грубого втручання в особисте
життя, негідної лайки і угроз.В одноголосному рішенні контрольної ко-
місії, якої дозволяє собі загрожувати Сталін, я не сумніваюся, але у мене
немає ні сил, ні часу, які я могла б витрачати на цю дурну скол-
ку.Я теж жива і нерви напружені в мене до крайності.
Н. Крупська. "
Цей лист був написаний Надією Костянтинівною 23 грудня 1922
года.Через два з половиною місяці, у березні 1923 року, Володимир Ілліч Ле-
нін направив Сталіну наступний лист:
2. 2Пісьмо В. І. Леніна.
2 "Товаришу Сталіну.
Копія: 2Каменеву і Зіновьву.
Шановний т.Сталіна,
Ви мали грубість покликати мою дружину до телефону і вилаяти ее.Хотя
вона Вам і висловила згоду забути сказане, але тим не менше цей факт
став відомий через неї ж Зинов'єву і Каменеву.Я не має наміру забувати
так легко те, що проти мене зроблено, а годі й говорити, що зроблене
проти дружини я вважаю зробленим проти меня.Поетому прошу Вас зва-
сить, чи згодні Ви взяти сказане назад і вибачитися або воліючи-
ете порвати між нами відносини.
З повагою: Ленін.
5-го березня 1923 року ".
Якщо Сталін зміг вести себе за життя Леніна, міг так ставитися до
Надії Костянтинівні Крупській, то можна уявити собі, як звертав-
ся Сталін з іншими працівниками.
Він діяв не шляхом переконання, роз'яснення, копіткої роботи з
людьми, а шляхом нав'язування своїх установок, шляхом вимоги безогово-
кового підпорядкування його мненію.Тот, хто чинив опір цьому чи намагався
довести свою точку зору, свою правоту, той був приречений на виключення
з керівного колективу з наступним моральним і фізичним зни-
Центр ЗМЗ.
У період 1935-1937-1938 гг.сложілась практика масових репресій
по державній лінії спочатку проти противників ленінізму-троцкіс-
тов, зинов'ївців, бухарінців, давно вже політично розбитих партій, а за-
тим і проти багатьох чесних комуністів, проти тих кадрів партії, кото-
рие винесли на своїх плечах громадянську війну, перші, найважчі го-
ди індустріалізації і колективізації, які активно боролися проти
троцькістів і правих, за ленінську лінію партії.
Сталін ввів поняття "ворог народу". Цей термін відразу звільняв від
необхідності всяких доказів ідейної неправоти людини або будь-
дей, з якими ти ведеш полеміку: він давав можливість усякого, хто в
чимось не згоден зі Сталіним, хто був тільки запідозрений у ворожих
наміри, всякого, хто був просто обвинувачено, піддати найжорстокішим
репресіям, з порушенням будь-яких норм революційної законності.Ето поня-
тя "ворог народу" сутнісно вже знімало, виключало можливість ка-
кой-небудь ідейної боротьби чи висловлювання своєї думки з тих чи інших
питань навіть практичного значенія.Основним і, по суті справи, едінс-
ничих доказом провини робилося, всупереч усім нормам сучасної
- 9 -
юридичної науки, "визнання" самого обвинувачуваного, причому це "призна-
ня "як показала потім перевірка, виходило шляхом фізичних заходів віз-
дії на обвинуваченого.
Це призвело до кричущих порушень революційної законності, до те-
му, що постраждали багато зовсім ні в чому не винні люди, які
в минулому виступали за лінію партії.
Слід сказати, що по відношенню до людей які свого часу виступила-
впали проти лінії партії, часто не було достатньо серйозних основа-
ний, щоб їх фізично унічтожіть.Для обгрунтування фізичного знищити-
вання таких людей і була введена формула "ворог народу".
Адже багато осіб, яких згодом знищили, оголосивши їх вра-
гами партії і народу, за життя В. І. Леніна працювали разом з Льоні-
ним.Некоторие з них і за Леніна робили помилки, але, незважаючи на це, Ле-
нін використовував їх на роботі, поправляв, прагнув до того, щоб вони ос-
тавілісь в рамках партійності, вів їх за собою.
У зв'язку з цим не можу втриматися, щоб не піднести, шановному
читачеві записку В. І. Леніна в Політбюро ЦК в жовтні 1920 года.Опреде-
ляя завдання Контрольної Комісії, Ленін писав, що цю Комісію необхід-
мо зробити справжнім "органом партійної і пролетарської совісті".
"До [a] до особливе завдання Ко [нтрольной] К [ОМІС], рекомендувати вни-
мательно-індивідуалізують ставлення, часто навіть пряме свого роду
лікування по відношенню до представників т [ак] зв [азиваемой] опозиції, по-
який зазнав психол [огіческій] криза у зв'язку з невдачами в їх радянської
чи партійної карьере.Надо постаратися заспокоїти їх, пояснити їм справу
товариському, підшукати їм (без способу пріказиванія) придатну до їх
психологическ [їм] особливостям роботу, дати в цьому пункті поради та вка-
пізнання Оргбюро ЦК і т.п. "
Ленін був непримиренний до ідейних противників марксизму, до тих, хто
ухилявся від правильної партійної лінії лініі.В той же час Ленін, як
це видно з зачитаного документа, з усієї практики керівництва парти-
їй, вимагав самого уважного партійного підходу до людей, які
виявляли коливання, мали відступу від партійної лінії, але яких
можна було повернути на шлях партійності.Ленін радив терпляче вос-
пітивать таких людей, не вдаючись до крайніх заходів.
Зовсім інший підхід був характерний для Сталіна.Сталіну були вдосконалення-
шенно чужі ленінські риси-проводити терплячу роботу з людьми, упор-
але і копітко виховувати їх, вміти повести за собою людей не шляхом
примусу, а надаючи на них вплив всім колективом з ідейних
позіцій.Он відкидав ленінський метод переконання і виховання, переходив
з позицій ідейній боротьби на шлях адміністративного придушення, на шлях
масових репресій, на шлях террора.Он діяв все ширше і наполегливий-
вее через каральні органи, часто порушуючи при цьому всі існуючі
норми моралі і радянських законів.
Свавілля однієї особи заохочував і допускав свавілля інших ліц.Мас-
совие арешти і заслання тисяч і тисяч людей, страти без суду і нормального
слідства породжували невпевненість в людях, викликали страх і навіть озлобить-
ня.
Це, звичайно, не сприяло згуртуванню рядів партії, всіх верств
- 10 -
трудового народу, а, навпаки, призводило до знищення, відсікання від пар-
тії чесних, але неугодних Сталіну працівників.
Відійшовши від щирої теми реферату, дозвольте звернутися, шановний
читач, до деяких фактів історії.
3Некоторие факти з історії.
1не вірте словам ні своїм, ні чужим,
1верьте тільки справах і своїм і чужим.
1Л.Н.Толстой.
У дні, що передували Жовтневої революції, два члени ЦК партії
більшовиків - Каменєв і Зінов'єв виступили проти ленінського плану по-
збройні восстанія.Более того, 18 жовтня в меншовицької газеті
"Нове життя" вони опублікували свою заяву про підготовку більшовика-
ми повстання і про те, що вони вважають повстання авантюрой.Каменев і Зі-
новьев розкрили тим самим перед ворогами рішення ЦК про повстання, про ор-
ганізації цього повстання найближчим часом.
Це було зрадою справі партії, справі революціі.В.І.Ленін у зв'язку з
цим писав: "Каменєв і Зинов'єв 2 видали 0 Родзянко і Керенському рішення ЦК
своєї партії про збройне повстання ..."( Соч., т.26, стор.194). Він поста-
вил перед ЦК питання про виключення Зінов'єва і Каменєва з партії.
Але після звершення Великої Жовтневої соціалістичної револю-
ції, як відомо, Зінов'єв і Каменєв були висунуті на керівні пос-
ти.Ленін залучав їх до виконання найвідповідальніших доручень партії, до
активної роботи в керівних партійних і радянських органах.Ізвест-
але, що Зінов'єв і Каменєв за життя В. І. Леніна зробили чимало і дру-
гих великих ошібок.В своєму "заповіті" Ленін попереджав, що "ок-
тябрьскій епізод Зінов'єва і Каменєва, звичайно, не був випадок-
ністю ". Але Ленін не ставив питання про їх арешт і, тим більше, про їх рас-
трелі.
Або візьмемо, наприклад, троцкістов.Вокруг Троцького були люди, кото-
рие аж ніяк не були вихідцями з середовища буржуазіі.Часть з них була
партійної інтелігенцією, а деяка частина-з рабочіх.Можно було б
назвати цілий ряд людей, які свого часу примикали до троцькістів, але
вони ж приймали і активну участь у робітничому русі до революції і
в ході самої Жовтневої соціалістичної революції, і в зміцненні за-
воеваній цієї найбільшої революціі.Многіе з них порвали з троцькізмом
і перейшли на ленінські позіціі.Разве була необхідність фізичного
знищення таких людей?
Такими є лише деякі факти історіі. хіба можна сказати, що Ле-
нін не наважувався застосовувати до ворогів революції, коли це дійсно
було потрібно, найжорсткіші заходи? Ні, цього ніхто сказати не может.Вла-
димира Ілліч вимагав жорстокої розправи з ворогами революції і робочого
класу і, коли виникала необхідність, користувався цими заходами з
всій беспощадностью.Вспомніте, шановний читачу, хоча б боротьбу
В. І. Леніна проти есерівських організаторів антирадянських віднов-
ний, проти контрреволюційного куркульства в 1918 році і інших, коли
Ленін, без вагання, брав найрішучіші заходи по відношенню до
врагам.Но Ленін користувався такими заходами проти справді клас-
- 11 -
вих ворогів, а не проти тих, які помиляються, які помиляються, ко-
торих можна шляхом ідейного впливу на них повести за собою і навіть
зберегти в керівництві.
1О з'їздах взагалі.
1 ... треба ясно знати свого ворога.
1В.І.Ленін.
За життя Леніна з'їзди партії проводилися регулярно, на кожному
крутому повороті в розвитку партії і країни Ленін вважав перш за все
необхідним широке обговорення партією корінних питань внутрішньої та
зовнішньої політики, партійного і державного будівництва.
Якщо в перші роки після смерті Леніна з'їзди партії і пленуми ЦК
проводилися більш-менш регулярно, то пізніше, коли Сталін почав
все більш зловживати владою, ці принципи стали грубо порушувати-
ся.Особенно це проявилося за останні півтора десятка років його жит-
ні.Разве можна вважати нормальним той факт, що між 18 і 19 з'їздами
партії пройшло більше тринадцяти років, протягом яких країна пережила
багато подій? Ці події настійно вимагали прийняття рішень з
питань оборони країни в умовах Вітчизняної війни та з питань
мирного будівництва в післявоєнні годи.Даже після закінчення війни
з'їзд не збирався більше семи років.
Майже не скликалися пленуми Центрального Комітета.Достаточно ска-
мовити, що за всі воєнні роки Великої Вітчизняної війни фактично не
було проведено жодного Пленуму ЦК.Правда, була спроба скликати Пленум
ЦК у жовтні 1941 року, коли до Москви з усієї країни були спеціально
викликані члени ЦК.Два дня вони чекали відкриття Пленуму, але так і не дочекаюся-
лісь.Сталін навіть не захотів зустрінеться і поговорити з членами Цент-
рального Комітета.Етот факт говорить про те, наскільки був деморалізований
Сталін у перші місяці війни і як зарозуміло і зневажливо від-
носився він до членів ЦК.
Центральний Комітет, маючи в своєму розпорядженні численними факторами, свід-
чить про грубому свавілля щодо партійних кадрів, виділив
партійну комісію Президії ЦК, якій доручив ретельно розібратися
в вороса про те, яким чином виявилися можливими масові репресії
проти більшості складу членів та кандидатів Центрального Комітету
партії, обраного 12 з'їздом ВКП (б).
Комісія ознайомилася з великою кількістю матеріалів у архівах
НКВД, з іншими документами і встановила численні факти фальсіфі-
товки справ проти комуністів, хибних звинувачень, кричущих порушень
соціалістичної законності, в результаті чого загинули невинні лю-
ді.Виясняется, що багато партійних, радянських, господарські праців-
ки, яких оголосили в 1937-1938 роках "ворогами", в дійсності
ніколи ворогами, шпигунами, шкідниками і т.п. не були, що вони, по
суті залишалися чесними комуністами, але були оклеветан, а інколи-
так, не витримавши звірячих істязательств, самі на себе намовляли (під
диктовку слідчих-фальсифікаторів) всілякі тяжкі та невероят-
ні обвіненія.Коміссія представила до Президії ЦК великий документальний-
- 12 -
ний матеріал про масові репресії проти делегатів 17 партійного с'-
їзда і членів Центрального Комітету, обраного цим з'їздом.
Встановлено, що з 139 членів і кандидатів в члени Центрального
Комітету партії, обраних на 17 з'їзді партії, було заарештовано і рас-
треляно (головним чином в 1937-1938 рр..) 98 чоловік, тобто 70 про-
центів.
Що собою являв склад делегатів 17 з'їзду? Відомо, що
80 відсотків складу учасників 17 з'їзду з правом вирішального голосу
вступили в партію в роки революційного підпілля і громадянської вої-
ни, тобто до 1920 року включітельно.По соціальним станом основну
масу делегатів з'їзду складали робочі (60 відсотків делегатів з
правом вирішального голосу).
Тому абсолютно немислимо було, щоб з'їзд такого складу хат-
рал Центральний Комітет, в якому більшість виявилася б ворогами
партіі.Только в результаті того, що чесні комуністи були оклеветан
і звинувачення до них були фальсифіковані, що були допущені жахливі
порушення революційної законності, 70 відсотків членів і кандидатів
ЦК, обраних 17 з'їздом, були оголошені ворогами народу і партії.
Така доля спіткала не лише членів ЦК, але і більшість деле-
Гатов 17 з'їзду партіі.Із 1966 делегатів з'їзду з вирішальним і нарад-
в'язковим голосом було заарештовано за звинуваченням у контрреволюційних
злочинах значно більше половини-1108 человек.Уже один цей
факт говорить, наскільки безглуздими, дикими, суперечать здоровому глузду
були звинувачення у контрреволюційних злочинах, пред'явлені 2 біль-
2шінству 0 учасників 17 з'їзду партії.
3Репрессіі.
1Преступленія володарів не можна ставити
1в провину тим, над ким вони панують; правітельст-
1ВА часом бувають бандитами, народи ж ніколи.
1В.Гюго.
Після лиходійського вбивства С. М. Кірова почалися масові репресії,-
сіі.Вечером 1 грудня 1934 з ініціативи Сталіна (без рішення За-
литбюро-це було оформлено опитуванням лише через 2 дні) було підписано
секретарем Президії ЦВК Енукідзе таке рішення:
"1) Слідчим владі-вести справи обвинувачених у підготовці або
скоєнні терористичних актів прискореним порядком;
2) Судовим органам-не затримувати виконання вироків про вис-
ший міри покарання через клопотань злочинців цієї категорії про
помилування, оскільки Президія ЦВК Союзу РСР не вважає за можливе прни-
мати подібні клопотання до розгляду;
3) Органам НКВС-приводити у виконання вироку про вис-
ший міри покарання відносно злочинців названих вище категорій
негайно по винесенні судових вироків. "
Ця постанова послужило підставою для масових порушень з-
ціалістіческой законності.Во багатьох фальсифікованих слідчих
справах обвинуваченим приписувалася "підготовка" терористичних актів, і
- 13 -
це позбавляло обвинувачених будь-якої можливості перевірки їх справ навіть тог-
так, коли вони на суді відмовлялися від вимушених своїх "визнань" і
переконливо спростовували пред'явлені звинувачення.
слід сказати, що обставини, пов'язані з вбивством Кіро-
ва, до цих пір приховують у собі багато незрозумілого і загадкового і вимагають
найретельнішого расследованія.Есть підстави думати, що вбивці Кі-
рова-Миколаєву 6.Хто-то допомагав з людей, зобов'язаних охороняти Кірова.За
півтора місяці до вбивства Миколаїв був заарештований за підозріле
, Але був випущений і навіть не обискан.Крайне підозрілим є те
обставина, що коли прикріпленого до Кірову чекіста грудня
1934 везли на допит, він виявився убитим при "аварії" Автомаш-
ни, причому ніхто з супроводжуючих його осіб при цьому не пострадал.После
вбивства Кірова керівні працівники Ленінградського НКВС були зняті з
роботи і піддані дуже м'яким покаранням, але в 1937 році були рас-
треляни.Можно помітити, що їх розстріляли потім, щоб замести сліди
організаторів вбивства Кірова.
Масові репресії різко посилилися з кінця 1936 року після возів-
Рамі Сталіна і Жданова з Сочі від 25 вересня 1936 року, адресованій
Кагановичу, Молотову і іншим членам Політбюро, в якій говорилося
наступне:
"Вважаємо абсолютно необхідною і терміновою справою призначення т.Ежова
на пост наркомвнудела.Ягода явним чином виявився не на висоті свого
завдання в справі викриття троцкістко-зінов'євського блоку. 2ОГПУ запізнився
2в цій справі на 4 роки. 0Об це говорять партпрацівники і більшість про-
ластние представників НКВС ". Слід, до речі помітити, що з партроботу-
ніками Сталін не зустрічався і тому думка їх знати не міг.
Ця сталінська установка про те,, що "НКВС спізнився на 4 роки" з
застосуванням масових репресій, що треба швидко "надолужити" упущений-
ве, прямо штовхала працівників НКВС на масові арешти і розстріли.
Масові репресії проводилися в той час під прапором боротьби з
троцькістами.
У доповіді Сталіна на лютнево-березневому Пленумі ЦК 1937
"Про недоліки партійної роботи та заходи ліквідації троцькістських та інших
дворушників "була зроблена спроба теоретично обгрунтувати політику
масових репресій під тим приводом, що "в міру нашого просування
вперед до соціалізму "класова боротьба повинна нібито все більш і більш
обостряться.Прі цьому Сталін стверджував, що так вчить історія, так вчить
Ленін.
Насправді ж Ленін вказував, що застосування революційного на-
Сілія викликається необхідністю придушити опір експлуататорс-
ких класів, і ці вказівки Леніна ставилися до того періоду, кокда су-
ществовало і були сильні експлуататорські класси.Как тільки політич-
кая обстановка в країні покращилася, як тільки в січні 1920 року був
узятий Червоною Армією Ростов і було здобуто головна перемога над деніки-
вим, Ленін дав вказівку Дзержинському про скасування масового терору і про
скасування смертної казні.Ленін наступним чином обгрунтував це важливий по-
літичної захід радянської влади у своїй доповіді на сесії ВЦВК
2 лютого 1920:
- 14 -
"Терор був нав'язаний тероризмом Антанти, коли всемірномогущест-
ються держави обрушилися на нас своїми полчищами, не зупиняючись ні
перед чем.Ми не могли б протриматися і двох днів, якщо б на ці по-
тортури офіцерів і білогвардійців не відповіли нещадним чином, і це
означало терор, але це було нав'язано нам терористичними прийомами
Антанти.І як тільки ми отримали рішучу перемогу, ще до закінчення
війни, негайно ж після взяття Ростова, ми відмовилися від застосування
смертної кари і цим показали, що до своєї власної програмі ми
ставимося так, як обещалі.Ми говоримо, що застосування насильства викликає-
ся завданням придушити експлуататорів, придушити поміщиків і капіталіс-
тов; коли це буде дозволено, ми від будь-яких виняткових заходів відмови-
ваемся.Ми довели це на ділі "(Тв., т.30, стр.303-304).
Сталін відступив від цих прямих і ясних програмних вказівок Льоні-
на.После того, як були вже ліквідовані всі експлуататорські класи в
нашій країні і не було ніяких скільки-небудь серйозних підстав для
масового застосування виняткових заходів, для масового терору, Сталін
орієнтував партію, орієнтував органи НКВС на масовий терор.
3Велікая Вітчизняна війна.
1Кто про свої справи кричить всім без угаву,
1В те, чи вірно, мало толку ...
1Велікій людина лише гучний на справах,
1И думає свою він міцно думу
1Без шуму.
1І.А.Крилов.
Єдиновладдя Сталіна призвело до особливо тяжких наслідків в ході
Великої Вітчизняної війни.
Якщо взяти багато наші романи, кінофільми і історичні "дослід-
вання ", то в них зовсім неправдоподібно змальовується запитання про роль
Сталіна у Вітчизняній войне.Обично малюється така схема.Сталін все і
вся предвідел.Советская Армія мало не за заздалегідь написаним Сталі-
вим стратегічним планам проводила тактику так званої "активної
оборони ", тобто ту тактику, яка, як відомо допустила німців до
Москви і Сталінграда.Пріменів таку тактику, Радянська Армія тільки
завдяки генію Сталіна перейшла в наступ і розгромила врага.Все-
мирно-історична перемога, здобута Збройними Силами Радянської
країни, нашим героїчним народом, приписується у такого роду рома-
нах, кінофільмах і "дослідженнях" повністю полководницькому генію Сталі-
на.
Які факти в цьому питанні?
До війни в нашій пресі і в усій виховній роботі преобла-
дав хвалькуватий тон: якщо ворог нападе на священну радянську землю, то
ми відповімо на удар ворога потрійним ударом, війну вестимемо на терито-
рії противника і виграємо її малої кровью.Однако ці декларативні за-
явища далеко не в усьому підкріплювалися практичними справами, щоб
забезпечити дійсну неприступність наших кордонів.
У ході війни і після неї Сталін висунув таку тезу, що траге-
- 15 -
дия, яку пережив наш народ в початковий період війни, є нібито
результатом "раптовості" нападу німців на Радянський Союз.Но адже
це, шановний читачу, зовсім не відповідає действітельнос-
ті.Как тільки Гітлер прийшов до влади в Німеччині, він відразу ж поставив
перед собою завдання розгромити коммунізм.Об цьому фашисти говорили пря-
мо, не приховуючи своїх планов.Для здійснення цих агресивних планів
полягали всілякі пакти, блоки, осі, на кшталт горезвісної осі Бер-
лін-Рим-Токіо.7.Многочісленние факти передвоєнного періоду красномовно
доводили, що Гітлер спрямовує всі свої зусилля для того, щоб розвинути-
зать війну проти Радянського держави, і сконцентрував великі
військові з'єднання, в тому числі танкові, поблизу від радянських гра-
ниць.
Ще 3 квітня 1941 Черчілль через англійського посла в СРСР
Кріппса зробив особисте попередження Сталіну про те, що німецькі
війська почали здійснювати передислокацію, готуючи напад на Со-
Радянському Союзі.
Слід сказати, що такого роду інформація про нависає загрозу
вторгнення німецьких військ на територію Радянського Союзу йшла і від наших
армійських і дипломатичних джерел, але в силу сформованого упереджений-
того ставлення до такого роду інформації у керівництві вона щоразу
прямувала з острахом та обставлялася оговоркамі.Однако ці предостере-
вання Сталіним не бралися до вніманіе.Больше того, від Сталіна йшли
вказівки не довіряти інформації подібного роду з тим, щоб не Спрови-
царювати початок військових дій.
Незважаючи на всі ці надзвичайно важливі сигнали, не були прийняті
достатні заходи, щоб добре підготувати країну до оборони і виключити
момент раптовості нападу.
Чи були у нас час і можливості для такої підготовки? Так, і
час, і можливості билі.Наша промисловість перебувала на такому рівні-
не розвитку, що вона була в змозі повністю забезпечити Радянську
Армію всім необходімим.Ето підтверджується хоча б тим, що коли в ході
війни була втрачена майже половина всієї нашої промисловості, в резуль-
таті заняття ворогом Україну, Північного Кавказу, західних районів стра-
ни, важливих промислових і хлібних районів, радянський народ зумів органі-
вувати виробництво військових матеріалів у східних районах стра-
ни, пустити там у хід вивезену із західних промислових районів про-
нання і забезпечити наші Збройні Сили всім необхідним для
розгрому ворога.
Якщо б наша промисловість була вчасно і по-справжньому мобілі-
ристовувались для забезпечення армії озброєнням і необхідним спорядженням, то
ми зазнали б незмірно менше жертв у цій важкій войне.Однако та-
кою мобілізації своєчасно проведено не било.І з перших же днів вої-
ни обнаружілось.что наша армія озброєна погано, що ми не мали доста-
точної кількості артилерії, танків і літаків для відсічі ворогу.
Дуже тяжкі наслідки, особливо для початкового періоду війни
, Мало також те обставина, що впродовж 1937-1941 років, у
результаті підозрілості Сталіна, за наклепницьким звинуваченням, іст-
реблени були численні кадри армійських командирів і політработні-
- 16 -
ков.На протягом цих років репресовано було кілька шарів команд-
них кадрів, починаючи буквально від роти та батальйону і до вищих армійських
центрів, у тому числі майже повністю були знищені ті командні кад-
ри, які отримали якийсь досвід ведення війни в Іспанії і на Далекому
Сході.
Політика широких репресій проти армійських кадрів мала ще ті
ті тяжкі наслідки, що вона підривала основу військової дисципліни
, Тому що протягом декількох років командирів усіх ступенів і навіть
солдатів у партійних і комсомольських осередках привчали до того, щоб "ра-
зоблачать "своїх старших командирів, як замаскованих врагов.Ес-
тественно, що це негативно позначилося в перший період війни на
стан військової дисципліни.
Все це разом узяте і призвело до того стану, який ство-
лось на початку війни для нашої країни і яке загрожувало найбільшої
небезпекою для доль нашої Батьківщини.
Було б неправильним не сказати про те, що після перших важких
невдач і поразок на фронтах Сталін вважав, що настав конец.В однієї
з бесід в ті дні він заявив:
- Те, що створив Ленін, все це ми безповоротно розгубили.
Після цього він довгий час фактично не керував військовими опе-
раціями і взагалі не приступав до справ і повернувся до керівництва лише
тоді, коли до нього прийшли деякі члени Політбюро і сказали, що нуж-
але невідкладно приймати такі якісь заходи для того, щоб поправити
стан справ на фронті.
Таким чином, грізна небезпека, яка нависла над нашою Роді-
ної в перший період війни, стала багато в чому результатом порочних мето-
дів керівництва країною з боку самого Сталіна.
Вже з кінця 1941 року замість ведення великих маневрених операцій
з обходами противника з флангів, з заходами в його тили Сталін вимагав
безперервних лобових атак з тим, щоб брати село за селом.І ми несли на
цьому величезні втрати до тих пір, поки нашому генералітету не вдалося
змінити стан справ і перейти до введення гнучких маневрених опера-
цій, що відразу дало серйозна зміна положення на фронтах в нашу
користь.
Тим більше ганебним і недостойним з'явився той факт, коли після на-
ший великою перемогою над ворогом, що дала нам дуже важкою ціною, Сталін
почав громити багатьох з тих полководців, які внесли свій чималий
внесок у справу перемоги над ворогом, оскільки Сталін виключав будь-яку можли-
ність, щоб заслуги, здобуті на фронтах, були приписані кому б то
не було, окрім нього.
Не Сталін, а наша героїчна армія, її талановиті полководці і
доблесні воїни, весь наш народ - ось хто забезпечив перемогу у Великій
Вітчизняній війні.
- 17 -
3Послевоенние роки.
1Нашего шанування заслуговує той,
1кто панує над умами силою
1правди, а не ті, які насильством
1делают рабів ...
1Вольтер.
Звернемося до деяких інших фактів. Радянський Союз _счітался. про-
ком багатонаціональної держави, бо там було забезпечені равноп-
равіе і дружба всіх народів, що населяють країну.
Мова йде про масове виселення зі своїх рідних місць цілих наро-
дов.Прічем такого роду виселення ніяк не диктувалося військовими міркувань
женіямі.
Так, вже в кінці 1943 року, коли на фронтах великої Вітчизняної
війни, визначився міцний перелом у ході війни на користь Радянського Со-
юза, прийнято було і здійснено рішення про виселення із займаної тер-
ться всіх карачаевцев.В цей же період, в кінці грудня 1943 го-
да6точно така ж доля спіткала все населення Калмицької автономної
республікі.В березні 1944 року виселені були зі своїх рідних місць все
чеченці і інгуші, а Чечено-Інгушська автономна республіка ліквідірова-
на.В квітні 1944 року з території Кабардино-Балкарської автономної
республіки виселені були у віддалені місця все балкарці, а сама рес-
публіка перейменована в Кабардинська автономну республіку.Украінци
уникли цієї долі тому, що їх занадто багато і нікуди було вис-
лать.А то він би і їх виселив.
Після закінчення Вітчизняної війни радянський народ з гордістю
зазначав славні перемоги, досягнуті ціною великих жертв і неймовірних
усілій.І ось у цей період раптом виникає так зване "ленінградс-
дещо справа ".
Повчальним у цьому відношенні є справа про нібито существовав-
ший в Грузії мингрельской націоналістичної організаціі.На підставі
підроблених матеріалів стверджувалося, що в Грузії нібито існує націо-
налістіческая організація, яка ставить за мету ліквідацію Со-
вєтської влади в цій республіці за допомогою імперіалістичних держав-
дарств.Как виявилося насправді, ніякої націоналістичної органі-
ції в Грузії не било.Тисячі ні в чому не винних людей стали жертва-
ми беззаконня і проізвола.І все це робилося під "геніальним" європей-
твом Сталіна-"великого сина грузинського народу", як любили називати
грузини свого земляка.
Слід також нагадати про "справу лікарів-шкідників". Власне ні-
якого "справи не було, крім заяви лікаря Тимашук, яка, може бути
під впливом кого-небудь або за вказівкою (адже вона була негласним сот-
рудником органів держбезпеки), написала Сталіну листа, в якому
заявляла, що лікарі нібито застосовують неправильні методи лікування.
Досить було такого листа до Сталіна, як він відразу зробив виводи-
ди, що в Радянському Союзі є лікарі-шкідники, і дав вказівку-арештом
Това групу великих фахівців радянської медіціни.Однако провід-
нію було завгодно, щоб Йосип Віссаріонович Сталін не зміг довести до
- 18 -
кінця це "справа". У ніч на 2 березня 1953 у нього сталося
кровозліяніе в мозок.
3Немного про культ особистості.
1Возвелічіваніе однієї особистості неиз-
1бежно відсуває на задній план народ і
1партію, принижує їх роль і значення.
1Н.С.Хрущев.
Культ особистості придбав такі жахливі розміри головним чином
тому, що сам Сталін всіляко заохочував і підтримував звеличення
його персони.Об це свідчать численні факти.Однім з най-
більш характерних проявів самовихваляння і відсутності елементарної
скромності в Сталіна є видання його "Короткої біографії", що вийшла
у світ в 1948 році.
Ця книга являє собою вираз самої бездоганної ліс-
ти, зразок обожнювання людини, перетворення його в непогрішимого муд-
Реца, самого "великого вождя" і "неперевершеного полководця всіх вре-
мен і народів ".
Сам Сталін визнав найкращим той текст Державного гімну Со-
радянського Союзу, в якому 2 _ні слова. 0 немає про Комуністичної партії, але за-
тобто наступне безприкладну славослів'я Сталіну:
"Нас виростив Сталін - на вірність народу,
На працю і на подвиги нас надихнув ".
А хіба без відома Сталіна його ім'я присвоювалося багатьом крупней-
шим містах, хіба без його відома по всій країні встановлювалися мону-
менти Сталіна - ці "пам'ятники за життя"? Адже це ж факт, що сам
Сталін 2 липня 1951 підписав постанову міністрів СРСР, в кото-
ром передбачалося спорудження на Волго-Донському каналі монументаль-
ної скульптури Сталіна, а 4 вересня того ж року видав розпорядження про
відпустці на спорудження цього монумента 33 тонн меді.На його спорудження
було витрачено багато коштів, і це в той час, коли наші люди в цих
районах після війни ще жили в землянках.
3Последнее ...
1 ... без справжньої любові до людства
1нет справжньої любові до батьківщини ...
1А.Франс.
Механізми, що оберігають особисту диктатуру, були змушені йти на
постійну чистку апарату власті.Так як існування особистої Бенедикт-
тури виправдовувалося надзвичайної обстановкою, то ця обстановка створюється на
лась іскусственно.подобная система влади досягла свого піку в пери-
од великих московських процесів (1936-1939 рр.)..
Як би ми не оцінювали історичну роль Сталіна, з якого боку
не підходили ми до неї, одна річ очевидна: ім'я Сталіна було невіддільно
від народження нового суспільного устрою в Радянському Союзі і за його
пределамі.Вместе зі Сталіним пішла в могилу його особиста диктатура, але про-
суспільних і економічна структура, пов'язана з його ім'ям, пережила
свого творця.
- 19 -
Утопія Сталіна знаходила втілення насамперед у його нав'язливою
ідеї "наздогнати і перегнати" західні країни в економічному отношеніі.В
розумінні Сталіна це було в першу чергу кількісної пробле-
мой.Он вважав, що на основі традиційного поділу праці, західного
"Еталона" потреб можна наздогнати капіталізм.В кінці свого життя
Сталін висловився з питань товарного виробництва при соціалізмі,
хоча за мірками сучасної політекономії він зробив це на низькому рівні-
не і був непослідовний.
Сталін любив підкреслювати оригінальність соціалізму свого образ-
ца, для чого він мав певні основанія.Но його система ведення хо-
дарства, яку в нашій країні називали "адміністративна систе-
ма ", була нездатна повернутися на початковий путь.Ні з точки зору
ефективності, ні з точки зору організації суспільства ця система не
могла вирватися з лещат старих "моделей". Для "оригінальності" підхо-
та Сталіна характерно було і те, що під впливом гасла "наздогнати"
Захід він визначав і плани реконструкції Москви.Ізвестние висотні
будівлі 40-50-х років, що становить нині класичний силует Москви, яв-
ляють пам'ятниками "модернізації" та пам'ятниками самому Сталіну.