Тема: Соціологія трудової діяльності.
Зміст:
стр
Введення ................................................. .................................................. ..... 2
Що вивчає соціологія праці ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .3
Основні проблеми соціології праці ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .4
Структура та функції праці ... ... ... .. ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 6
Динаміка трудового процесу ..... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 8
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 11
Джерела ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 12
Введення
Основним і вічним природним умовою існування людського життя є праця. Він виступає саме такою умовою, тому що являє собою доцільну діяльність, у процесі якої селяни за допомогою знарядь праці впливають на природу і використовують її з метою створення предметів, необхідних для задоволення своїх потреб. Внаслідок цього праця виявляється фундаментальним соціальним чинником і визначає всі життєві відправлення суспільства на всіх історичних етапах його розвитку. Саме ним обумовлені економічна діяльність і соціальна структура суспільства, механізми влади, панування і підпорядкування, чинники соціалізації особистості (сім'я, школа, трудовий колектив тощо) і культура, а найбільше - спосіб життя людей і рівень їхнього добробуту. Недарма ж геніальний письменник і знавець людських душ - Лев Миколайович Толстой підкреслював: "Праця-великий двигун людської природи: він єдиний джерело земного щастя і чесноти".
Соціально-економічний уклад нашого суспільства зазнає сьогодні фундаментальні зміни. І в цьому зв'язку закономірно посилюється інтерес до того, як люди ставляться до своєї праці.
Завдання даної роботи полягає в тому, щоб показати основні проблеми соціології праці, а так само типи ціннісно-нормативних та ціннісно-мотиваційних утворень, що регулюють трудову діяльність населення, - тобто, ті, які задаються офіційною ідеологією суспільства, і ті, що характеризують масові установки людей щодо важливості для них праці в цілому і окремих його сторін.
Що вивчає соціологія праці.
Проблематика трудової діяльності людини завжди займала центральне місце у всій багатогранній життєдіяльності суспільства, і виникла одночасно зі становленням соціології як самостійної науки. Проблематики праці приділяли багато уваги і Конт, і Дюркгейм і Маркс, Вебер і всі основні творці соціології: вона ж займає одне з центральних місць у сучасній соціологічній науці.
Як і будь-яка інша наука, соціологія праці має свою предметну область, яку складає социоло гічний аналіз процесів трудової діяльності і відносин, що виникають у ході її розгортання між включеними до тру дової процес людьми. Такий аналіз є не одновимірним, а багатовимірним, включає в себе безліч взаємопов'язаних компонентів. Основні з них зводяться до наступного: [1: 44]
1. З'ясування відносини індивідів і соціальних груп до праці й у процесі праці.
2. Вивчення особливостей взаємодії окремих особистостей і соціально-демографічних груп у процесах трудової діяльності, у тому числі їх інтеграції, диференціації, кооперації і т.п.
3. Визначення ставлення суспільства до праці як до специфічної цінності, яка сама здатна створювати все нові і нові цінності.
4. З'ясування оцінки суспільством праці в його кількісних
та якісні характеристики, включаючи продуктивність праці, форми і величину заробітної плати, її місце в сукупному доході індивідів, груп і всього населення країни в цілому.
5. Дослідження сутності та ролі організації праці, її
різних форм.
6. Вивчення ситуації, що складається на ринку праці, зокрема, мотивації трудової діяльності, її стимулювання, з
мінливого співвідношення чисельності працюючих і непрацюючих, безробітних тощо
7. Визначення напрямків, шляхів і засобів соціального захисту трудящих, в тому числі і після виходу їх із сфери трудової діяльності (пенсіонери, безробітні, тимчасово не працюють, інваліди тощо).
Таким чином, соціологія праці є не тільки теоретичною наукою, яка тлумачить причини і наслідки, але і прикладної громадської дисципліною.
Подібний підхід до визначення предмета дослідження соціології праці передбачає виділення наступних основних областей: зміна змісту і характеру праці, соціальна імплікація таких змін, трудова середовище і становище людини, людський фактор (робоча сила), право на працю, зайнятість і безробіття, професійна підготовка (трудова кваліфікація), організація та використання робочого і внерабочего (особливо вільного) часу, культура праці, вплив внерабочего способу життя на трудову діяльність, соціологічний аспект організації праці (трудових груп), конфлікти у трудових колективах.
Докладніше розглянемо деякі з цих проблем.
Основні проблеми соціології праці.
Перш за все, предметом дослідження соціології праці є людський фактор (робоча сила). Це вікова і професійна структура робочої сили, можливості працевлаштування, тобто здійснення права на працю, а також безробіття; система професійного навчання спеціальностям, тобто отримання кваліфікації для виконання окремих операцій і завдань у трудових процесах, що диктуються вимогами науково-технологічної революції.
Важлива область вивчення - трудові відносини. Вони починаються з моменту включення людини у трудовий процес і регулюються, як і суспільні відносини, нормами закону, мета яких не тільки визначити умови, які забезпечують безперешкодне виконання трудових процесів, але й захистити права трудящих. Правові норми, що регулюють трудові відносини, є важливим чинником, що визначає положення людини в трудовому середовищі, і одночасно виконують важливу соціальну функцію держави. [2.]
Прагнучи визначити закономірності суспільних відносин і становище людини в трудовому середовищі, соціологія праці вивчає також культуру праці. Під трудовий культурою слід розуміти ряд заходів, спрямованих на створення робочого середовища, відповідної людській натурі та розвитку в учасників трудового процесу естетичного чуття, як у ставленні до трудової середовищі, так у ставленні і до продукції, що випускається.
Соціологія праці вивчає і спосіб використання робочого часу. У суспільстві велике значення має зменшення кількості робочих днів у тижні, організація робочого часу протягом робочого дня і ставлення учасників трудового процесу до використання робочого часу. Поряд з цим соціологія праці вивчає і форми використання внерабочего часу. Це важливо тому, що від способу використання внерабочего часу залежить те, як людина буде використовувати робочий час. У рамках внерабочего часу соціологія праці особливу увагу приділяє вивченню вільного часу, який являє собою вид існування, добровільно обраного в якості найкращого способу самореалізації свого «Я».
У коло інтересів соціології праці входить вивчення трудової моралі та видів відповідальності у трудових групах. Під трудовою мораллю мається на увазі набір норм поведінки людини в процесі праці, заснованих на загальному розумінні положення і значення праці в даному суспільстві. Крім усього іншого, соціологія праці вивчає і причини появи основних протиріч у формальній і неформальній організації робочих груп, форми їх прояву та можливі способи їх узгодження і (або) рішення. А саме - у формах організації праці існують і будуть існувати диференційовані, протилежні інтереси, які не тільки обумовлені багатьма суспільно історичними причинами, але часто є і особливістю особистості. У нестійких умовах прояв інтересів, конфліктних ситуацій та їх узгодження стає специфічним.
Таким чином, соціологія праці, повинна слугувати теоретичною основою для суспільної практики на мікро та макрорівнях. Необхідно узгодження суспільних потреб в економічно раціональному розвитку продуктивних сил з громадськими та цивілізаційними підходами, з гуманізацією положення людини в трудовому середовищі. [4.63]
Структура та функції праці.
Праця як складний соціальний процес має певною структурою. Її основні компоненти такі: [1.46]
Предмети праці - це речовини природи, на яку людина впливає за допомогою засобів праці. Наприклад, земля є предмет праці, а плуг чи трактор, використовувані в сільському господарстві, - це засоби праці. Засоби праці поділяються на:
а) сировину (необроблене речовина, наприклад, кам'яне вугілля);
б) напівфабрикат (частково оброблений матеріал); в) естест
ються (знаходять людиною в самій природі, наприклад, нафта):
г) штучні (не наявні в природі, але що виготовляються
людиною, наприклад, хімічні волокна).
Засоби праці - річ або сукупність речей, які
людина поміщає між собою і предметом праці, щоб отримати в
процесі трудової діяльності потрібний йому продукт. Сюди входять:
а) знаряддя праці (машини, верстати, інструменти, тощо);
б) загальні матеріальні умови праці (будівлі, споруди, автомобілі, залізниці, засоби зв'язку тощо).
Продукт праці - це отримало остаточну обробку речовина природи, перетворене трудовою діяльністю в за
кінчений річ, будь то стілець, стіл, костюм, машина і т.п.
Істотне значення в соціології надається змістом праці, яке являє собою сукупність певних трудових функцій, обумовлених предметом і засобами праці, технологією виробництва, його організацією і майстерністю працівників. Зміст праці втілює в собі функції в трудовому процесі - виконавські, управлінські, спостереження, налагодження устаткування, реєстрації, контролю і т.д. Воно відображає особливості з'єднання працівника з засобами виробництва, що визначаються рівнем розвитку продуктивних сил, головною ланкою яких є людина, що здійснює трудову діяльність.
Характер праці обумовлюється цілями суспільного виробництва, які панують у суспільстві відносинами власності, властивої йому соціально-економічною системою. В умовах рабовласницької та феодальної соціально-економічних систем праця носить примусовий характер, причому панівним тут є позаекономічний примус. В умовах індустріального суспільства капіталістичного типу праця набуває юридично вільний характер, проте елементи примусу тут зберігаються, набуваючи силу економічного тиску на працівника. Справа в тому, що працівник, позбавлений власності на засоби виробництва, виявляється вимушеним продавати свою робочу силу на ринку праці, щоб за допомогою участі у трудовій діяльності забезпечити себе і свою сім'ю необхідними засобами існування. Таким чином, примус до праці зберігається і в цьому суспільстві, але воно здобуває інший, а саме-економічний характер, що забезпечує економічно стимульований, але юридично добровільний приплив носіїв і продавців робочої сили на ринок праці.
Важливе значення в соціології має з'ясування функцій, виконаних людиною в процесі праці, і функцій самої праці як специфічно людської діяльності. Основні функції праці такі:
ü створювати умови і засоби життя людини;
ü розвивати людини як соціальна істота, як особистість;
ü приносити задоволення людської потреби в
діяльності;
ü приносити задоволення (незадоволення) спілкуванням у
процесі праці з іншими людьми.
Які ж функції виконує людина, включена в процес трудової діяльності? Таких функцій багато, але найбільш суттєві з них полягають у наступному: [1.46]
1. Людина в процесі праці сягає його основну мету - створення певного продукту праці, а це передбачає розподіл трудових функцій між верстатників, наладчиків, інженерами, менеджерами і т.п.
2. У процесі праці людина здійснює просте обслуговування виробничої діяльності - переміщення, транспортування, переміщення засобів, предметів і продуктів праці, допоміжні роботи (прибирання приміщень, наприклад).
3. В процесі праці здійснюється і складне обслуговування
виробничої діяльності - ремонтні роботи, налагодження машин і механізмів та ін
4. Важливою функцією є безпосередня організація
і керівництво трудовою діяльністю, які здійснюють
майстер цеху, начальник зміни, керівник лабораторії і т.д.
5. Істотне значення має обслуговування процесів
управління трудовою діяльністю, яку здійснюють фахівці економічної, юридичної служби підприємства, відділів постачання, маркетингу та ін
6. Важливу роль виконує розробка наукових основ трудової діяльності, якою професійно займаються фахівці в області ергономіки, фізіології, психології, соціології праці, менеджменту і т.п.
7. Найважливішою функцією, що виконується в процесі трудової
діяльності, є організація праці. Вона включає в себе, поділ праці (його спеціалізацію), кооперацію праці (забезпечення функціональної взаємозв'язку працівників), розподіл робіт та здійснення контролю над ними, приведення в дію економічних важелів, юридичних норм і соціальних санкцій, що забезпечують високу якість і продуктивність праці, раціоналізацію системи та структури управління трудовими процесами, поліпшення умов праці, проектування та впровадження нових методів і прийомів праці, підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів, службові переміщення залежно від компетентності працівників, ефективності та якості їхньої праці.
Динаміка трудового процесу
Основними мотивами трудової поведінки виступають потреби, установки, ціннісні орієнтації особистості, її функціональні стану, а також зовнішні спонукання - стимули, які поділяються на матеріальні і моральні. Важливими мотиваторами активного трудового поведінки, крім перерахованих факторів, є очікування досягнення в процесі праці значущої мети і задоволеність працею. У наш час, стало очевидним, що, найбільш ефективна мотивація праці здійснюється тоді, коли люди впевнені, що їхні зусилля дозволять їм досягти мети, приведуть до бажаного винагороді, призведуть не тільки до задоволення потреб (фізіологічних - в їжі, воді, відпочинку та ін .; соціальних - у соціальних зв'язках, ідентифікації особистості, в самоповазі та ін), але й принесуть задоволеність самим процесом праці та його результатами. [4. 44]
Глибокий економічний, соціальний і духовний криза в Білорусі як і в інших країнах СНД, що почався з різкого спаду підйомів і темпів виробництва в 1992 р. і триває досі привів до різкого погіршення умов і змісту праці, до зниження розмірів його винагороди. У результаті цього чисельність зайнятого населення скоротилася у всіх галузях матеріального виробництва, крім торгівлі. У невиробничих галузях чисельність зайнятих дещо збільшилася за рахунок приросту кількості працюючих у житлово-комунальному господарстві, охороні здоров'я, кредитуванні та страхуванні, управлінні. У той же час майже вдвічі скоротилася чисельність працюючих в науці та науковому обслуговуванні, на одну третину - в мистецтві. [1. 51]
Такі негативні зрушення при їх подальшому збереженні неминуче принесуть величезний, може бути навіть непоправної, шкоди інтелектуальному потенціалу нації, її освіти та культури.
У тісному зв'язку з цими та іншими тенденціями знаходиться створення ринку праці. Створення та розвиток ринку робочої сили, поряд з фінансовою, товарним, інформаційним та іншими його вилами, - невід'ємна частина процесу становлення ринкової економіки. Ринок праці покликаний виконувати кілька взаємопов'язаних завдань, основними з яких є здійснення зв'язку виробництва і споживання, забезпечення матеріальних стимулів, якості та суспільної корисності, регулювання трудових ресурсів по різних галузях народного господарства. Саме ринок створює реальну можливість співставляти результати праці і винагорода працівника у відповідності з цими результатами. У більшості випадків (якщо мова йде, зрозуміло, про нормальний, а не кризовому стані економіки) добре винагороджується інтенсивний і високоефективний труд. Природно, що пристосування до такої системи ставить дуже непрості завдання перед працівником, включеним в ринкові відносини, де майже завжди в програші виявляються менш кваліфіковані, менш старанні, не ініціативні. Ці працівники, а так само літні і не цілком здорові люди першими, і сповна, можуть відчути на собі складнощі становлення ринкового господарства. Вони ж останніми відчують переваги такої організації суспільного життя, при якій право на працю забезпечується не державною гарантією, скільки здібностями, кваліфі
сифікацію, стараннями, старанністю працівника. Складність ситуації посилюється ще й тим, що свобода розпоряджатися собою у членів суспільства зростає, а попит на працю, особливо некваліфікований, падає. [1 .53]
Перехід до ринку, що почався після розвалу радянської системи, за своєю природою є процесом імовірнісним, а, значить, містить у собі досить відчутні елементи ризику. Ринок праці не становить винятку, а самим істотним елементом ризику тут є небезпека в пошуках кращої і більш високооплачуваної роботи втратити ту, яка є. Зрозуміло, якщо всі люди будуть дотримуватися гарантованої роботи, а її може надати тільки держава, то ніякого ринку праці створити буде неможливо, а тому і не для кого стане робити роздержавлення і приватизацію власності.
Коли ми говоримо про становлення ринку праці, то маємо на увазі найважливіші соціально-психологічні механізми (поряд з екооміческімі) цього багатогранного процесу. Найбільш сильнодіючий з них складають прагнення людини до максимального застосування своєї здатності до праці і відповідність оплаті, пошук відповідного місця роботи, готовність викликати конкуренцію за вигідніше робоче місце і готовність ризикувати. Незалежні соціологічні опитування показують, що в нинішніх умовах лише четверо з десяти працездатних людей готові на ризик втратити роботу заради більш високої оцінки і оплати праці на іншому робочому місці, а більше половини вважають за краще гарантовану роботу, нехай і за невисокої заробітної плати. До того ж сьогодні "ріскоготовность" не отримує достатнього розвитку, оскільки в умовах економічної та соціально-політичної кризи у більшості населення різко знизилися мотивація до праці і роль його в життєзабезпеченні і переоцінка ставлення. [1.54] Таким чином, найважливіше значення набуває підвищення ефективності виробництва, зростання рентабельності, прибутковості, підвищення якості, конкурентоспроможності продукції і як наслідок усього цього - зростання реальних доходів населення. Така орієнтованість розвитку економічної сфери дасть можливість підвищити соціальну значимість праці в нашому суспільстві, посилити соціально-економічні механізми його мотивації та стимулювання, поставити оплату праці у залежність від кваліфікації працівників і якості виконуваних ними робіт. Тим самим праця перетвориться на основне мірило людської гідності.
Висновок
В даний час, очевидно, що найбільш ефективна мотивація праці здійснюється тоді, коли люди впевнені, що їхні зусилля дозволять їм досягти мети, приведуть до бажаного винагороді, призведуть не тільки до задоволення потреб (фізіологічних - в їжі, воді, відпочинку та ін; соціальних - у соціальних зв'язках, ідентифікації особистості, в самоповазі та ін), але й принесуть задоволеність самим процесом праці та його результатами.
У даній роботі наведені основні терміни і поняття застосовуються в соціологи праці, показані основні явища в зв'язку в реформуванням ринку праці. Найбільш важливим з них, є прагнення людини до максимального застосування своєї здатності до праці і відповідність оплаті, пошук відповідного місця роботи, готовність викликати конкуренцію за вигідніше робоче місце і готовність ризикувати. Незалежні соціологічні опитування показують, що в нинішніх умовах лише четверо з десяти працездатних людей готові на ризик втратити роботу заради більш високої оцінки і оплати праці на іншому робочому місці, а більше половини вважають за краще гарантовану роботу, нехай і за невисокої заробітної плати. До того ж сьогодні "ріскоготовность" не отримує достатнього розвитку, оскільки в умовах економічної та соціально-політичної кризи у більшості населення різко знизилися мотивація до праці і роль його в життєзабезпеченні і переоцінка ставлення.
Джерела
1. Бабосов Є. М. Загальна соціологія. Мн: Тетра-Сістемс. 2002 р
2. Кравченко А. І. Щербина Н. Проблеми соціології праці. Російська Академія Наук Інститут Соціології. М: 1995р.
3. Кравченко А. І. Прикладна соціологія та менеджмент: Навч. посібник. М.: Изд-во МГУ, 1995.
4. Маркович. Д. Про предмет і завдання соціології праці. / / Економічна соціологія, с. 63 - 65. 1996.
Зміст:
стр
Введення ................................................. .................................................. ..... 2
Що вивчає соціологія праці ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .3
Основні проблеми соціології праці ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .4
Структура та функції праці ... ... ... .. ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 6
Динаміка трудового процесу ..... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 8
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 11
Джерела ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 12
Введення
Основним і вічним природним умовою існування людського життя є праця. Він виступає саме такою умовою, тому що являє собою доцільну діяльність, у процесі якої селяни за допомогою знарядь праці впливають на природу і використовують її з метою створення предметів, необхідних для задоволення своїх потреб. Внаслідок цього праця виявляється фундаментальним соціальним чинником і визначає всі життєві відправлення суспільства на всіх історичних етапах його розвитку. Саме ним обумовлені економічна діяльність і соціальна структура суспільства, механізми влади, панування і підпорядкування, чинники соціалізації особистості (сім'я, школа, трудовий колектив тощо) і культура, а найбільше - спосіб життя людей і рівень їхнього добробуту. Недарма ж геніальний письменник і знавець людських душ - Лев Миколайович Толстой підкреслював: "Праця-великий двигун людської природи: він єдиний джерело земного щастя і чесноти".
Соціально-економічний уклад нашого суспільства зазнає сьогодні фундаментальні зміни. І в цьому зв'язку закономірно посилюється інтерес до того, як люди ставляться до своєї праці.
Завдання даної роботи полягає в тому, щоб показати основні проблеми соціології праці, а так само типи ціннісно-нормативних та ціннісно-мотиваційних утворень, що регулюють трудову діяльність населення, - тобто, ті, які задаються офіційною ідеологією суспільства, і ті, що характеризують масові установки людей щодо важливості для них праці в цілому і окремих його сторін.
Що вивчає соціологія праці.
Проблематика трудової діяльності людини завжди займала центральне місце у всій багатогранній життєдіяльності суспільства, і виникла одночасно зі становленням соціології як самостійної науки. Проблематики праці приділяли багато уваги і Конт, і Дюркгейм і Маркс, Вебер і всі основні творці соціології: вона ж займає одне з центральних місць у сучасній соціологічній науці.
Як і будь-яка інша наука, соціологія праці має свою предметну область, яку складає социоло гічний аналіз процесів трудової діяльності і відносин, що виникають у ході її розгортання між включеними до тру дової процес людьми. Такий аналіз є не одновимірним, а багатовимірним, включає в себе безліч взаємопов'язаних компонентів. Основні з них зводяться до наступного: [1: 44]
1. З'ясування відносини індивідів і соціальних груп до праці й у процесі праці.
2. Вивчення особливостей взаємодії окремих особистостей і соціально-демографічних груп у процесах трудової діяльності, у тому числі їх інтеграції, диференціації, кооперації і т.п.
3. Визначення ставлення суспільства до праці як до специфічної цінності, яка сама здатна створювати все нові і нові цінності.
4. З'ясування оцінки суспільством праці в його кількісних
та якісні характеристики, включаючи продуктивність праці, форми і величину заробітної плати, її місце в сукупному доході індивідів, груп і всього населення країни в цілому.
5. Дослідження сутності та ролі організації праці, її
різних форм.
6. Вивчення ситуації, що складається на ринку праці, зокрема, мотивації трудової діяльності, її стимулювання, з
мінливого співвідношення чисельності працюючих і непрацюючих, безробітних тощо
7. Визначення напрямків, шляхів і засобів соціального захисту трудящих, в тому числі і після виходу їх із сфери трудової діяльності (пенсіонери, безробітні, тимчасово не працюють, інваліди тощо).
Таким чином, соціологія праці є не тільки теоретичною наукою, яка тлумачить причини і наслідки, але і прикладної громадської дисципліною.
Подібний підхід до визначення предмета дослідження соціології праці передбачає виділення наступних основних областей: зміна змісту і характеру праці, соціальна імплікація таких змін, трудова середовище і становище людини, людський фактор (робоча сила), право на працю, зайнятість і безробіття, професійна підготовка (трудова кваліфікація), організація та використання робочого і внерабочего (особливо вільного) часу, культура праці, вплив внерабочего способу життя на трудову діяльність, соціологічний аспект організації праці (трудових груп), конфлікти у трудових колективах.
Докладніше розглянемо деякі з цих проблем.
Основні проблеми соціології праці.
Перш за все, предметом дослідження соціології праці є людський фактор (робоча сила). Це вікова і професійна структура робочої сили, можливості працевлаштування, тобто здійснення права на працю, а також безробіття; система професійного навчання спеціальностям, тобто отримання кваліфікації для виконання окремих операцій і завдань у трудових процесах, що диктуються вимогами науково-технологічної революції.
Важлива область вивчення - трудові відносини. Вони починаються з моменту включення людини у трудовий процес і регулюються, як і суспільні відносини, нормами закону, мета яких не тільки визначити умови, які забезпечують безперешкодне виконання трудових процесів, але й захистити права трудящих. Правові норми, що регулюють трудові відносини, є важливим чинником, що визначає положення людини в трудовому середовищі, і одночасно виконують важливу соціальну функцію держави. [2.]
Прагнучи визначити закономірності суспільних відносин і становище людини в трудовому середовищі, соціологія праці вивчає також культуру праці. Під трудовий культурою слід розуміти ряд заходів, спрямованих на створення робочого середовища, відповідної людській натурі та розвитку в учасників трудового процесу естетичного чуття, як у ставленні до трудової середовищі, так у ставленні і до продукції, що випускається.
Соціологія праці вивчає і спосіб використання робочого часу. У суспільстві велике значення має зменшення кількості робочих днів у тижні, організація робочого часу протягом робочого дня і ставлення учасників трудового процесу до використання робочого часу. Поряд з цим соціологія праці вивчає і форми використання внерабочего часу. Це важливо тому, що від способу використання внерабочего часу залежить те, як людина буде використовувати робочий час. У рамках внерабочего часу соціологія праці особливу увагу приділяє вивченню вільного часу, який являє собою вид існування, добровільно обраного в якості найкращого способу самореалізації свого «Я».
У коло інтересів соціології праці входить вивчення трудової моралі та видів відповідальності у трудових групах. Під трудовою мораллю мається на увазі набір норм поведінки людини в процесі праці, заснованих на загальному розумінні положення і значення праці в даному суспільстві. Крім усього іншого, соціологія праці вивчає і причини появи основних протиріч у формальній і неформальній організації робочих груп, форми їх прояву та можливі способи їх узгодження і (або) рішення. А саме - у формах організації праці існують і будуть існувати диференційовані, протилежні інтереси, які не тільки обумовлені багатьма суспільно історичними причинами, але часто є і особливістю особистості. У нестійких умовах прояв інтересів, конфліктних ситуацій та їх узгодження стає специфічним.
Таким чином, соціологія праці, повинна слугувати теоретичною основою для суспільної практики на мікро та макрорівнях. Необхідно узгодження суспільних потреб в економічно раціональному розвитку продуктивних сил з громадськими та цивілізаційними підходами, з гуманізацією положення людини в трудовому середовищі. [4.63]
Структура та функції праці.
Праця як складний соціальний процес має певною структурою. Її основні компоненти такі: [1.46]
Предмети праці - це речовини природи, на яку людина впливає за допомогою засобів праці. Наприклад, земля є предмет праці, а плуг чи трактор, використовувані в сільському господарстві, - це засоби праці. Засоби праці поділяються на:
а) сировину (необроблене речовина, наприклад, кам'яне вугілля);
б) напівфабрикат (частково оброблений матеріал); в) естест
ються (знаходять людиною в самій природі, наприклад, нафта):
г) штучні (не наявні в природі, але що виготовляються
людиною, наприклад, хімічні волокна).
Засоби праці - річ або сукупність речей, які
людина поміщає між собою і предметом праці, щоб отримати в
процесі трудової діяльності потрібний йому продукт. Сюди входять:
а) знаряддя праці (машини, верстати, інструменти, тощо);
б) загальні матеріальні умови праці (будівлі, споруди, автомобілі, залізниці, засоби зв'язку тощо).
Продукт праці - це отримало остаточну обробку речовина природи, перетворене трудовою діяльністю в за
кінчений річ, будь то стілець, стіл, костюм, машина і т.п.
Істотне значення в соціології надається змістом праці, яке являє собою сукупність певних трудових функцій, обумовлених предметом і засобами праці, технологією виробництва, його організацією і майстерністю працівників. Зміст праці втілює в собі функції в трудовому процесі - виконавські, управлінські, спостереження, налагодження устаткування, реєстрації, контролю і т.д. Воно відображає особливості з'єднання працівника з засобами виробництва, що визначаються рівнем розвитку продуктивних сил, головною ланкою яких є людина, що здійснює трудову діяльність.
Характер праці обумовлюється цілями суспільного виробництва, які панують у суспільстві відносинами власності, властивої йому соціально-економічною системою. В умовах рабовласницької та феодальної соціально-економічних систем праця носить примусовий характер, причому панівним тут є позаекономічний примус. В умовах індустріального суспільства капіталістичного типу праця набуває юридично вільний характер, проте елементи примусу тут зберігаються, набуваючи силу економічного тиску на працівника. Справа в тому, що працівник, позбавлений власності на засоби виробництва, виявляється вимушеним продавати свою робочу силу на ринку праці, щоб за допомогою участі у трудовій діяльності забезпечити себе і свою сім'ю необхідними засобами існування. Таким чином, примус до праці зберігається і в цьому суспільстві, але воно здобуває інший, а саме-економічний характер, що забезпечує економічно стимульований, але юридично добровільний приплив носіїв і продавців робочої сили на ринок праці.
ü створювати умови і засоби життя людини;
ü розвивати людини як соціальна істота, як особистість;
ü приносити задоволення людської потреби в
діяльності;
ü приносити задоволення (незадоволення) спілкуванням у
процесі праці з іншими людьми.
Які ж функції виконує людина, включена в процес трудової діяльності? Таких функцій багато, але найбільш суттєві з них полягають у наступному: [1.46]
1. Людина в процесі праці сягає його основну мету - створення певного продукту праці, а це передбачає розподіл трудових функцій між верстатників, наладчиків, інженерами, менеджерами і т.п.
2. У процесі праці людина здійснює просте обслуговування виробничої діяльності - переміщення, транспортування, переміщення засобів, предметів і продуктів праці, допоміжні роботи (прибирання приміщень, наприклад).
3. В процесі праці здійснюється і складне обслуговування
виробничої діяльності - ремонтні роботи, налагодження машин і механізмів та ін
4. Важливою функцією є безпосередня організація
і керівництво трудовою діяльністю, які здійснюють
майстер цеху, начальник зміни, керівник лабораторії і т.д.
5. Істотне значення має обслуговування процесів
управління трудовою діяльністю, яку здійснюють фахівці економічної, юридичної служби підприємства, відділів постачання, маркетингу та ін
6. Важливу роль виконує розробка наукових основ трудової діяльності, якою професійно займаються фахівці в області ергономіки, фізіології, психології, соціології праці, менеджменту і т.п.
7. Найважливішою функцією, що виконується в процесі трудової
діяльності, є організація праці. Вона включає в себе, поділ праці (його спеціалізацію), кооперацію праці (забезпечення функціональної взаємозв'язку працівників), розподіл робіт та здійснення контролю над ними, приведення в дію економічних важелів, юридичних норм і соціальних санкцій, що забезпечують високу якість і продуктивність праці, раціоналізацію системи та структури управління трудовими процесами, поліпшення умов праці, проектування та впровадження нових методів і прийомів праці, підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів, службові переміщення залежно від компетентності працівників, ефективності та якості їхньої праці.
Динаміка трудового процесу
Основними мотивами трудової поведінки виступають потреби, установки, ціннісні орієнтації особистості, її функціональні стану, а також зовнішні спонукання - стимули, які поділяються на матеріальні і моральні. Важливими мотиваторами активного трудового поведінки, крім перерахованих факторів, є очікування досягнення в процесі праці значущої мети і задоволеність працею. У наш час, стало очевидним, що, найбільш ефективна мотивація праці здійснюється тоді, коли люди впевнені, що їхні зусилля дозволять їм досягти мети, приведуть до бажаного винагороді, призведуть не тільки до задоволення потреб (фізіологічних - в їжі, воді, відпочинку та ін .; соціальних - у соціальних зв'язках, ідентифікації особистості, в самоповазі та ін), але й принесуть задоволеність самим процесом праці та його результатами. [4. 44]
Глибокий економічний, соціальний і духовний криза в Білорусі як і в інших країнах СНД, що почався з різкого спаду підйомів і темпів виробництва в 1992 р. і триває досі привів до різкого погіршення умов і змісту праці, до зниження розмірів його винагороди. У результаті цього чисельність зайнятого населення скоротилася у всіх галузях матеріального виробництва, крім торгівлі. У невиробничих галузях чисельність зайнятих дещо збільшилася за рахунок приросту кількості працюючих у житлово-комунальному господарстві, охороні здоров'я, кредитуванні та страхуванні, управлінні. У той же час майже вдвічі скоротилася чисельність працюючих в науці та науковому обслуговуванні, на одну третину - в мистецтві. [1. 51]
Такі негативні зрушення при їх подальшому збереженні неминуче принесуть величезний, може бути навіть непоправної, шкоди інтелектуальному потенціалу нації, її освіти та культури.
У тісному зв'язку з цими та іншими тенденціями знаходиться створення ринку праці. Створення та розвиток ринку робочої сили, поряд з фінансовою, товарним, інформаційним та іншими його вилами, - невід'ємна частина процесу становлення ринкової економіки. Ринок праці покликаний виконувати кілька взаємопов'язаних завдань, основними з яких є здійснення зв'язку виробництва і споживання, забезпечення матеріальних стимулів, якості та суспільної корисності, регулювання трудових ресурсів по різних галузях народного господарства. Саме ринок створює реальну можливість співставляти результати праці і винагорода працівника у відповідності з цими результатами. У більшості випадків (якщо мова йде, зрозуміло, про нормальний, а не кризовому стані економіки) добре винагороджується інтенсивний і високоефективний труд. Природно, що пристосування до такої системи ставить дуже непрості завдання перед працівником, включеним в ринкові відносини, де майже завжди в програші виявляються менш кваліфіковані, менш старанні, не ініціативні. Ці працівники, а так само літні і не цілком здорові люди першими, і сповна, можуть відчути на собі складнощі становлення ринкового господарства. Вони ж останніми відчують переваги такої організації суспільного життя, при якій право на працю забезпечується не державною гарантією, скільки здібностями, кваліфі
Перехід до ринку, що почався після розвалу радянської системи, за своєю природою є процесом імовірнісним, а, значить, містить у собі досить відчутні елементи ризику. Ринок праці не становить винятку, а самим істотним елементом ризику тут є небезпека в пошуках кращої і більш високооплачуваної роботи втратити ту, яка є. Зрозуміло, якщо всі люди будуть дотримуватися гарантованої роботи, а її може надати тільки держава, то ніякого ринку праці створити буде неможливо, а тому і не для кого стане робити роздержавлення і приватизацію власності.
Коли ми говоримо про становлення ринку праці, то маємо на увазі найважливіші соціально-психологічні механізми (поряд з екооміческімі) цього багатогранного процесу. Найбільш сильнодіючий з них складають прагнення людини до максимального застосування своєї здатності до праці і відповідність оплаті, пошук відповідного місця роботи, готовність викликати конкуренцію за вигідніше робоче місце і готовність ризикувати. Незалежні соціологічні опитування показують, що в нинішніх умовах лише четверо з десяти працездатних людей готові на ризик втратити роботу заради більш високої оцінки і оплати праці на іншому робочому місці, а більше половини вважають за краще гарантовану роботу, нехай і за невисокої заробітної плати. До того ж сьогодні "ріскоготовность" не отримує достатнього розвитку, оскільки в умовах економічної та соціально-політичної кризи у більшості населення різко знизилися мотивація до праці і роль його в життєзабезпеченні і переоцінка ставлення. [1.54] Таким чином, найважливіше значення набуває підвищення ефективності виробництва, зростання рентабельності, прибутковості, підвищення якості, конкурентоспроможності продукції і як наслідок усього цього - зростання реальних доходів населення. Така орієнтованість розвитку економічної сфери дасть можливість підвищити соціальну значимість праці в нашому суспільстві, посилити соціально-економічні механізми його мотивації та стимулювання, поставити оплату праці у залежність від кваліфікації працівників і якості виконуваних ними робіт. Тим самим праця перетвориться на основне мірило людської гідності.
Висновок
В даний час, очевидно, що найбільш ефективна мотивація праці здійснюється тоді, коли люди впевнені, що їхні зусилля дозволять їм досягти мети, приведуть до бажаного винагороді, призведуть не тільки до задоволення потреб (фізіологічних - в їжі, воді, відпочинку та ін; соціальних - у соціальних зв'язках, ідентифікації особистості, в самоповазі та ін), але й принесуть задоволеність самим процесом праці та його результатами.
У даній роботі наведені основні терміни і поняття застосовуються в соціологи праці, показані основні явища в зв'язку в реформуванням ринку праці. Найбільш важливим з них, є прагнення людини до максимального застосування своєї здатності до праці і відповідність оплаті, пошук відповідного місця роботи, готовність викликати конкуренцію за вигідніше робоче місце і готовність ризикувати. Незалежні соціологічні опитування показують, що в нинішніх умовах лише четверо з десяти працездатних людей готові на ризик втратити роботу заради більш високої оцінки і оплати праці на іншому робочому місці, а більше половини вважають за краще гарантовану роботу, нехай і за невисокої заробітної плати. До того ж сьогодні "ріскоготовность" не отримує достатнього розвитку, оскільки в умовах економічної та соціально-політичної кризи у більшості населення різко знизилися мотивація до праці і роль його в життєзабезпеченні і переоцінка ставлення.
Джерела
1. Бабосов Є. М. Загальна соціологія. Мн: Тетра-Сістемс. 2002 р
2. Кравченко А. І. Щербина Н. Проблеми соціології праці. Російська Академія Наук Інститут Соціології. М: 1995р.
3. Кравченко А. І. Прикладна соціологія та менеджмент: Навч. посібник. М.: Изд-во МГУ, 1995.
4. Маркович. Д. Про предмет і завдання соціології праці. / / Економічна соціологія, с. 63 - 65. 1996.