УДК 343.91-057.36 (477)
О. А. МАРТИНЕНКО, канд.юрід.наук
Національний університет внутрішніх справ
СОЦІАЛЬНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ПРАВОПОРУШЕНЬ
В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Розглянуто основні фактори соціального порядку, що детермінують правопорушення серед особового складу органів внутрішніх справ.
Масштабні процеси трансформації, що відбуваються в Україні останні тринадцять років, які безпосередньо відбилися і на соціальній структурі суспільства. У силу процесу перерозподілу економічного впливу змінюється характер і зміст відносин між групами та соціальними інститутами, з'являються нові форми соціального розшарування.
За відносно короткий час стратифікація пострадянського суспільства робітників і службовців зазнала кардинальних змін. З'явилися групи людей, що використовують особисту власність вже не тільки як джерело проживання, але і як основу матеріального виробництва. Все більш масовою у нашому суспільстві стає група, що сполучає в собі елементи власника і трудівника, за всіма критеріями підпадає під західне визначення «середнього класу». Паралельно з нею формується класичний загін найманих робітників і збільшується питома вага маргінальних верств.
У силу міграційних процесів щорічна втрата висококваліфікованої робочої сили і наукових кадрів є досить відчутною для національного ринку праці. Так, з 1997 по 2001 рр.. з нашої країни офіційно емігрували майже 90 тис. громадян з вищою освітою, а всього за останнє десятиліття Україна покинули 574 доктора наук і 907 кандидатів наук, третина з яких складали перспективні фахівці у віці до 40 років. Збитки, зазнає Україна в результаті виїзду наукових фахівців, оцінюються сьогодні сумою понад 1 млрд.дол. на рік [1, с.27].
Боротьба, що трансформація соціальних відносин не досягає рівня, властивого глобальним суспільних потрясінь (революція, громадянська війна, окупація чи втрата державності) і тому криміногенна роль соціальних процесів для дослідників не завжди видається очевидною. Тим не менш, безпосередня детермінують зв'язок між станом дотримання законності в правоохоронних органах і соціальними трансформаціями в сучасній Україні простежується досить виразно.
В першу чергу слід відзначити, що сформувалися соціальні інститути - сім'я, система освіти, політичні партії, армія, поліція, церква - в умовах стабільного суспільства здатні самостійно здійснювати селекційну функцію з відбору кандидатів у свої ряди. В умовах же існуючого перехідного періоду дисфункція в системі соціальних інститутів супроводжується потраплянням в їх структуру людей випадкових, що не відповідає вимогам нормального функціонування системи. На жаль, Україні не уникла випадків, коли у верхні ешелони влади потрапляють люди з кримінальним минулим, економічна еліта формується за участю представників тіньової економіки, а серед правоохоронців розкриваються факти корупції та загальнокримінальних злочинів. Тому ми можемо з повною підставою віднести селекційну дисфункцію соціальних інститутів в розряд соціальних детермінант злочинності серед працівників міліції, які безпосередньо визначальний стан дисципліни і законності в системі органів внутрішніх справ.
Збої в системі селективного відбору соціальних інститутів призвели до того, що до 1998 р. навчальні заклади МВС України почали випробовувати зростаючу конкуренцію, в ході якої абітурієнти з так званих «династичних» міліцейських сімей активно відтісняються представниками інших професійних груп, перш за все - абітурієнтами, чиї батьки займають керівні посади в державному і приватному секторі економіки (до 21% від загального числа).
Мотивом надходження останніх служать зовсім не міркування кар'єрного росту в правоохоронних органах, а бажання отримати престижний диплом юриста. А.П. Москаленко, який провів одне з найбільш грунтовних досліджень у сфері мотивації співробітників ОВС, зазначає, що тільки 16% першокурсників керувалося адекватними мотивами при вступі до вузів МВС України. Рештою рухали ситуативні (36%) і компенсаторні (19%) фактори - вплив батьків, бажання поліпшити свої особисті якості, романтична привабливість професії, матеріальна зацікавленість, престиж юридичної освіти, прагнення уникнути служби в армії. У 6% першокурсників зустрічається також кримінальний тип мотивації, якому притаманні авантюризм, схильність до невиправданого ризику, недостатньо розвинені моральні норми, бажання поліпшити своє матеріальне становище за рахунок посадових повноважень [2, C.18-23].
Дослідження інших авторів у цьому напрямку підтверджують виявлені тенденції, виділяючи серед загальної маси курсантів не менше 27% тих, хто вступив до ВНЗ тільки для отримання юридичного диплома і близько 10,5% тих, хто, таким чином, уникнули служби в армії. Не дивно, що після закінчення навчання в ОВС звичайно планують залишитися тільки половина випускників. 18% курсантів планують перейти до прокуратури, 12,5% - піти в комерційні структури на посаду юриста, 7,8% - планують піти з ОВС і не збираються працювати за фахом. [3, c.138].
Як результат, тільки в 2003 р. 437 випускників навчальних закладів МВС відмовилися йти на службу і звільнилися з органів внутрішніх справ. Причиною такого стану керівництво МВС вважає орієнтацію на масовий, а не на якісний відбір курсантів. [4, c.5]. Ситуація, коли на навчання приймається в основному молодь без відповідного життєвого досвіду, з несформованим світоглядом і не визначилися нахилами у поєднанні з недосконалою системою профвідбору неминуче призводить до проблеми формування професійного кадрового ядра та сталого морально-психологічного клімату в підрозділах. Якість відбору майбутніх працівників, дійсно, поки що не задовольняє вимогам часу. Значна кількість кандидатів уже при першій фільтрації, в училищах профпідготовки, визнається неготовими до служби: при перевірці, наприклад, показників фізичної підготовки, кожен п'ятий виявився нездатним захистити себе [5, с.3].
За своїм соціальним походженням молоде поповнення, яка навчається у вузах системи МВС, належить, в основному, до середнього класу за рівнем доходів сімей. Серед батьків курсантів найбільш численна прошарок службовців, зайнятих у сфері промисловості (21%) та керівників приватних і державних підприємств (14%). Близько 11% батьків зайняті у сфері освіти, науки і мистецтва, 7% - у сфері охорони здоров'я і лише 3% працюють в сфері сільського господарства [3, C.115-117]. Частково це пояснює той факт, що випускники вузів МВС спочатку орієнтовані не на реальну зарплату лейтенанта міліції, а на звичний для середнього класу рівень доходів. З цих же причин не винятком є випадки потрапляння на службу морально нестійких осіб, які використовують свою належність до системи ОВС тільки для «... поповнення власної кишені» [6, c.2].
Викладені фактори визначають наявність в діяльності ОВС України проблеми кадрового комплектування, яка навіть після низки реформ залишається злободенною. Розпочатий з 1991 р. відтік найбільш висококваліфікованих слідчих до органів прокуратури, суди, адвокатуру, комерційні структури, до державної податкової адміністрації продовжує мати стійку тенденцію. Тільки в 2002 році органи внутрішніх справ залишили 15 361 працівник, серед яких 4082 - з вищою юридичною освітою. За результатами 2001 р. у 17 областях та 4 УМВДТ кількість звільнених юристів перевищувала кількість прийнятих [7, c.2].
У результаті кількість слідчих, які мають вищу юридичну освіту, впала з 89% до 54% [8, с.73]. Питома вага працівників з вищою юридичною освітою в підрозділах УБОЗ становив 60,3%, карного розшуку - 55,1%, службі БЕЗ - 45,9% [9, c.1]. Частка серед дільничних інспекторів осіб з вищою юридичною освітою є однією з найнижчих серед провідних служб ОВС - всього 36,8%, хоча перші звернення громадян з приводу порушення їх прав зазвичай припадає саме на службу дільничних [5, с.3].
Аналіз статистичних даних показує, що якщо в період 1995-1997 рр.. зростання дисциплінарних проступків і злочинів серед особового складу був безпосередньо пов'язаний з розширенням рядів ОВС, то сьогодні це відбувається скоріше за рахунок розмивання професійного ядра. Кадрові реформи останніх років позначили явну тенденцію до омолодження особового складу, що не може бути оцінений однозначно позитивно (малюнок 1). Оновлення кадрів, що супроводжується зменшенням питомої ваги досвідчених співробітників, веде до зниження загального професійного рівня та підвищення ризику криміналізації особового складу, на що звертають увагу і російські дослідники [10, c.175].
\ S
На малюнку 2, де наведено розподіл атестованих працівників міліції в залежності від вислуги років, динаміка омолодження особового складу простежується більш наочно:
Як важливу детермінанту соціального порядку необхідно розглядати і наявність в системі ОВС т.зв. внутрішньої плинності кадрів, що призводить до формування блоку «престижних» служб. Обумовлюється дане явище як економічними (наявність пільг та підвищеної зарплати для окремих підрозділів), так і соціальними чинниками (характер і режим роботи, забезпеченість технікою, можливість швидкого кар'єрного росту).
Комплексні дослідження, які вивчали престиж і привабливість різних міліцейських «спеціальностей» у різних регіонах СРСР протягом 1975-88 рр.., Виявили, що переконливе перше місце займала категорія співробітників карного розшуку. Далі йшли працівники служби попереднього слідства, служби БХСС та ДАІ [11, с.58].
У 1999 р. кафедрою соціології ХІВД було проведено подібне дослідження по ряду служб ОВС України. На перші два місця співробітники поставили службу по боротьбі з економічною злочинністю (СБЕЗ) і ДАІ, що цілком передбачувано, оскільки ці служби мають прямий вихід на економічні стимули роботи, хоча кожна з них має свій специфічний підхід. УБОЗ, який раніше входив у карний розшук, після виділення в окрему службу займається розслідуванням найбільш небезпечних злочинів, і його співробітники мають більш високу зарплату і пільгову вислугу років. На питання, «В якому підрозділі Ви особливо не хотіли, б працювати?» Майже половина співробітників вказала медвитверезник, кожен четвертий - ізолятор тимчасового утримання, кожен сьомий - приймальник-розподільник [3, c.80]. Непрямим показником привабливості служб служить некомплект кадрів в них. При середньому показнику по ОВС Україна в 9,3% підрозділи УДСБЕЗ мають 7% некомплекту, слідчого апарату - 7,9%, чергові частини - 8,3%, КМСН - 11,8%. Некомплект в підрозділах ООП становить 18% для начскладу і 20,6% - для рядового і молодшого начскладу [9, c.1].
Схожу картину розподілу переваг відзначають і російські автори, які вказують, що в даний час оперативно-розшукова і слідча робота втрачають свою престижність. Акцент переваг серед працівників міліції РФ змістився на служби, де є більше вільного часу і можливостей матеріального забезпечення [10, c.165]. Як стійка тенденція вказується повсюдне небажання сержантського складу переходити з посади міліціонера стройового підрозділу на посаду командира відділення або заступника командира взводу. Також мінімально число співробітників міськрайорганів, що працюють на «землі», які виявили бажання перейти в управлінські структури. Російські дослідники пояснюють цей феномен різким падінням престижності офіційної кар'єри, боязню співробітників втратити усталені корупційні доходи і меркантильні неформальні зв'язки, перевагами щодо вільного режиму оперативно-службової діяльності в низових підрозділах ОВС [12, c.136].
Наявність «престижних» підрозділів як чинник внутрішньої плинності кадрів не є прерогативою вітчизняних правоохоронних органів. Дослідження J. Skolnick в 1996 р. показали, що 50% опитаних поліцейських США віддають перевагу роботі детектива, як поєднувала елементи ризику та ініціативи. 37% хотіли б працювати в підрозділах патрульної служби та служби дорожнього контролю. 8% віддали перевагу б роботу у відділі по боротьбі зі злочинністю неповнолітніх і лише 4% вибрали адміністративну роботу [13, c.96].
До проблеми соціальних факторів правопорушень серед особового складу належать питання формування підрозділів з урахуванням демографічної структури суспільства, що є сьогодні аксіомою поліцейського менеджменту в Європі. Необхідність дотримання етнічного та гендерного балансу в кадровій політиці поліцейських підрозділів відображено в ряді міжнародних документів, також підкреслюють, що поліція повинна адекватно відображати суспільство, якому служить [14]. Наявність національного і гендерного дисбалансу розглядаються фахівцями як серйозна передумова для розвитку негативних явищ у поліції - соціальна ізоляція, корупція, расизм і дискримінація. Саме в силу викладених поглядів європейські держави ще на початку 1980-х рр.. прийняли законодавчі і політичні заходи з ліквідації дискримінації жінок при прийомі на роботу в поліцію. До середини 1990-х рр.. здійснення політики рівних можливостей усунуло бар'єри, що заважають наймом, розподілу і просуванню по службі жінок у США, Канаді, Австралії. До роботи в поліції все активніше залучаються вихідці з інших, некорінних етнічних груп.
Ситуація в українській міліції виглядає задовільно тільки з точки зору національного балансу. Ми можемо констатувати, що ОВС Україна, де служить 76,6% українців і 20,5% росіян, у цілому відбивають основні етнічні пропорції, зафіксовані в 2001 р. Всеукраїнським переписом населення. Серед особового складу ОВС налічується також 0,7% білорусів, 0,4% молдаван, 0,3% болгар, 0,2% - поляків і азербайджанців [8, с.126].
Що стосується гендерної рівноправності, то відомча політика МВС досі дає приводи для обгрунтованої критики. Нагадаємо, що в Україні чисельність чоловіків становить 22 млн. 441 тис.чол. або 46,3% населення, жінок - 26 млн. 16 тис. чол. або 53,7% [15]. Однак, незважаючи на рішучі кадрові реформи останніх років, в органах внутрішніх справ продовжує підтримуватися офіційна диспропорція чоловіків і жінок. Зрозуміло, що процес «фемінізації» підрозділів міліції повинен бути поступовим і зваженим, проте посилення соціальної орієнтації органів внутрішніх справ не залишає у провідних фахівців сумнівів у необхідності подальшого розширення представництва жінок [16, с.301]. У чималій частці збереженню гендерного дисбалансу сприяють правила вступу до вузів МВС, обмежують кількість прийнятих на навчання жінок в рамках 5% від загальної чисельності щорічного набору курсантів [17, с.2]. При цьому питома вага жінок серед державних службовців-спеціалістів у цілому по Україні сягає 81%, а серед керівного складу - 51,4% [18, c.40].
Викладені фактори соціального порядку видаються найбільш істотними при розгляді детермінаційному основи протиправної поведінки працівників ОВС, однак перелік їх далеко не обмежений рамками даної публікації. Тому для подальшої розробки представленого напрямки автор запрошує всіх зацікавлених осіб.
ЛІТЕРАТУРА
1. Виступ уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Н. І. Карпачової на представленні у Верховній Раді України щорічної доповіді "Стан дотримання та захист прав І свобод людини в Україні" (02 квітня 2003 р..) - К.: ПЦ "Інтертехнологія", 2003 . - 52 с.
2. Професійна мотивація працівніків органів внутрішніх справ: Вивчення та корекція: Наук.-практіч.посібнік / Москаленко А.П., Кобзін Д.О., Стародубцев А.А. - Х.: Ун-т внутр. справ, 1999. - 98 с.
3. Ляшенко Н.О. Соціальна мобільність в органах внутрішніх справ. - Дис. ... Канд.соціол.наук. - Харків, 1999, 207 с.
4. Освітня реформа МВС: майбутнє будується сьогодні / / Іменем Закону, № 9 (5397), 05.03-11.03.2004.
5. Фігура державного масштабу / / Іменем Закону, № 16 (5404), 23.04-29.04.2004.
6. Наказ МВС України № 87 від 01.02.2003.
7. Наказ МВС України № 123 від 02.02.2002 р. "Про оголошення Рішення наради з заступниками начальніків ГУМВС, УМВС, УМВСТ, проректорами вищіх навчальних закладів / МВС України по продажам з особовим складом"
8. Кравченко Ю.Ф. Актуальні проблеми реформування органів внутрішніх справ України (організаційно-правові питання). - Дис. ... канд .. юрід.наук. - Х., 1998, 194 с.
9. Наказ МВС України № 341 від 28.05.2001 "Про недолікі в організації кадрового забезпечення оперативно-службової діяльності та укріпленні дісціпліні та законності Серед особового складу органів внутрішніх справ Черкаської, Рівненської, Тернопільської областей, на Львівській та Південній залізніцях за 1 квартал 2001 р. та заходь Щодо Підвищення Якості роботи з кадрами в регіонах.
10. Алтухов С.А. Злочини співробітників міліції (поняття, види та особливості профілактики). - СПб.: Вид-во «Юридичний центр Пресс», 2001. - 271 с.
11. Роша О.М. Органи внутрішніх справ як соціальна організація / / Основи соціологічних знань. - М.: МВС, 1990. - 77с.
12. Сафронов А.Д. Злочинність у Росії і кримінальна безпеку органів внутрішніх справ: Монографія. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон і право, 2003. - 415 с.
13. Criminal justice in America: theory, practice, and policy / Barry W. Hancock, Paul M. Sharp. - 2 nd ed. New Jersey: Prentice-Hall, Inc. 2000. 182 p.
14. Резолюція 34/169 Генеральної Асамблеї ООН від 17.12.1979 р., п.8 Преамбули, підпункт а). http://un.org./documents/rus/
15. Чисельність і склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. http://ukrcensus.gov.ua/rus/results/general/
16. Бандурка О.М., Греченко В.А. Влада в Україні на зламі іншого І третього тісячоліть. - Х.: Ун-т внутр.справ, 2000. - 304 с.
17. Наказ МВС України № 80 від 30.01.2003 "Про комплектування вищіх навчальних закладів / МВС України у 2003 році"
18. Власенко Н.С., Виноградова Л.Д., Калачова І.В. Гендерна статистика для моніторінгу досягнення рівності Жінок І чоловіків. К.: Інс-т держави І права ім.В.М.Корецького НАН Укр., 2000. - 56 с.
Мартиненко О.А. Соціальні ДЕТЕРМІНАНТІ правопорушення В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Національний університет внутрішніх справ, м.Харків
Розглянуті Основні фактори соціального характеру, Що детермінують правопорушення Серед особового складу органів внутрішніх справ
МАРТИНЕНКО О.А. СОЦІАЛЬНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ПРАВОПОРУШЕНЬ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Національний університет внутрішніх справ, м.Харків
Розглянуто основні фактори соціального порядку, що детермінують правопорушення серед особового складу органів внутрішніх справ.
MARTYNENKO OA SOCIAL DETERMINANTS OF LAW ENFORCEMENT MISCONDUCT
National University of Interior, Kharkov
The main social factors, determining the police staff's misconduct, are considered.
ДОВІДКА ПРО АВТОРА
1. Мартиненко Олег Анатолійович, кандидат юрід.наук
2. Начальник кафедри кримінального права та кримінології Національного університету внутрішніх справ МВС України
Відзів
на статтю Мартиненка О.А. "Соціальні детермінанти
правопорушень в органах внутрішніх справ України »
Подана стаття виконан в межах Розробки актуальної проблеми превенції правопорушенням у правоохоронні органи. Автором пропонується до розгляду власне бачення низькі детермінаційніх чінніків соціального порядку, Що призводять до правопорушення з боку особового складу міліції України. У рамках Публікації аналізуються Перелік нормативних у соціальному складі українського суспільства, відповідні Перелік нормативних у кадровому складі міліції, негатівні аспекти, Що також їх привносить недолікі у соціальній політіці держави.
Як позитивне, слід Відзначити спробую Мартиненка О.А. простежіті чітку взаємодію шкірного фактору з можливіть наслідкамі, результатом якіх є факти порушеня службової дісціпліні, чинного законодавства з боку правоохоронців. У тексті маються такоже вказівкі на Такі детермінацій Ні чинників, Як порушення гендерної балансу під час формуванні кадрової політікі МВС України, Шо є маловівченою сферою з боку вітчізняніх крімінологічніх досліджень.
У цілому робота виконан на достатніх науковому рівні, з використання широкого спектру літературніх джерел, Що вказує на кропітку роботу автора при підготовці матеріалу. З урахуванням викладеними Вважаю, Що стаття Мартиненка О.А. "Соціальні детермінанти правопорушень в органах внутрішніх справ України» Може буті рекомендована до друку.
Зав.відділом Кримінально-правових проблем
та Кримінально-виконавчого законодавства
Інстітуту Вивчення проблем злочінності
АПрН України
доктор юридичних наук Н.О. Гуторова
О. А. МАРТИНЕНКО, канд.юрід.наук
Національний університет внутрішніх справ
СОЦІАЛЬНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ПРАВОПОРУШЕНЬ
В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Розглянуто основні фактори соціального порядку, що детермінують правопорушення серед особового складу органів внутрішніх справ.
Масштабні процеси трансформації, що відбуваються в Україні останні тринадцять років, які безпосередньо відбилися і на соціальній структурі суспільства. У силу процесу перерозподілу економічного впливу змінюється характер і зміст відносин між групами та соціальними інститутами, з'являються нові форми соціального розшарування.
За відносно короткий час стратифікація пострадянського суспільства робітників і службовців зазнала кардинальних змін. З'явилися групи людей, що використовують особисту власність вже не тільки як джерело проживання, але і як основу матеріального виробництва. Все більш масовою у нашому суспільстві стає група, що сполучає в собі елементи власника і трудівника, за всіма критеріями підпадає під західне визначення «середнього класу». Паралельно з нею формується класичний загін найманих робітників і збільшується питома вага маргінальних верств.
У силу міграційних процесів щорічна втрата висококваліфікованої робочої сили і наукових кадрів є досить відчутною для національного ринку праці. Так, з 1997 по 2001 рр.. з нашої країни офіційно емігрували майже 90 тис. громадян з вищою освітою, а всього за останнє десятиліття Україна покинули 574 доктора наук і 907 кандидатів наук, третина з яких складали перспективні фахівці у віці до 40 років. Збитки, зазнає Україна в результаті виїзду наукових фахівців, оцінюються сьогодні сумою понад 1 млрд.дол. на рік [1, с.27].
Боротьба, що трансформація соціальних відносин не досягає рівня, властивого глобальним суспільних потрясінь (революція, громадянська війна, окупація чи втрата державності) і тому криміногенна роль соціальних процесів для дослідників не завжди видається очевидною. Тим не менш, безпосередня детермінують зв'язок між станом дотримання законності в правоохоронних органах і соціальними трансформаціями в сучасній Україні простежується досить виразно.
В першу чергу слід відзначити, що сформувалися соціальні інститути - сім'я, система освіти, політичні партії, армія, поліція, церква - в умовах стабільного суспільства здатні самостійно здійснювати селекційну функцію з відбору кандидатів у свої ряди. В умовах же існуючого перехідного періоду дисфункція в системі соціальних інститутів супроводжується потраплянням в їх структуру людей випадкових, що не відповідає вимогам нормального функціонування системи. На жаль, Україні не уникла випадків, коли у верхні ешелони влади потрапляють люди з кримінальним минулим, економічна еліта формується за участю представників тіньової економіки, а серед правоохоронців розкриваються факти корупції та загальнокримінальних злочинів. Тому ми можемо з повною підставою віднести селекційну дисфункцію соціальних інститутів в розряд соціальних детермінант злочинності серед працівників міліції, які безпосередньо визначальний стан дисципліни і законності в системі органів внутрішніх справ.
Збої в системі селективного відбору соціальних інститутів призвели до того, що до 1998 р. навчальні заклади МВС України почали випробовувати зростаючу конкуренцію, в ході якої абітурієнти з так званих «династичних» міліцейських сімей активно відтісняються представниками інших професійних груп, перш за все - абітурієнтами, чиї батьки займають керівні посади в державному і приватному секторі економіки (до 21% від загального числа).
Мотивом надходження останніх служать зовсім не міркування кар'єрного росту в правоохоронних органах, а бажання отримати престижний диплом юриста. А.П. Москаленко, який провів одне з найбільш грунтовних досліджень у сфері мотивації співробітників ОВС, зазначає, що тільки 16% першокурсників керувалося адекватними мотивами при вступі до вузів МВС України. Рештою рухали ситуативні (36%) і компенсаторні (19%) фактори - вплив батьків, бажання поліпшити свої особисті якості, романтична привабливість професії, матеріальна зацікавленість, престиж юридичної освіти, прагнення уникнути служби в армії. У 6% першокурсників зустрічається також кримінальний тип мотивації, якому притаманні авантюризм, схильність до невиправданого ризику, недостатньо розвинені моральні норми, бажання поліпшити своє матеріальне становище за рахунок посадових повноважень [2, C.18-23].
Дослідження інших авторів у цьому напрямку підтверджують виявлені тенденції, виділяючи серед загальної маси курсантів не менше 27% тих, хто вступив до ВНЗ тільки для отримання юридичного диплома і близько 10,5% тих, хто, таким чином, уникнули служби в армії. Не дивно, що після закінчення навчання в ОВС звичайно планують залишитися тільки половина випускників. 18% курсантів планують перейти до прокуратури, 12,5% - піти в комерційні структури на посаду юриста, 7,8% - планують піти з ОВС і не збираються працювати за фахом. [3, c.138].
Як результат, тільки в 2003 р. 437 випускників навчальних закладів МВС відмовилися йти на службу і звільнилися з органів внутрішніх справ. Причиною такого стану керівництво МВС вважає орієнтацію на масовий, а не на якісний відбір курсантів. [4, c.5]. Ситуація, коли на навчання приймається в основному молодь без відповідного життєвого досвіду, з несформованим світоглядом і не визначилися нахилами у поєднанні з недосконалою системою профвідбору неминуче призводить до проблеми формування професійного кадрового ядра та сталого морально-психологічного клімату в підрозділах. Якість відбору майбутніх працівників, дійсно, поки що не задовольняє вимогам часу. Значна кількість кандидатів уже при першій фільтрації, в училищах профпідготовки, визнається неготовими до служби: при перевірці, наприклад, показників фізичної підготовки, кожен п'ятий виявився нездатним захистити себе [5, с.3].
За своїм соціальним походженням молоде поповнення, яка навчається у вузах системи МВС, належить, в основному, до середнього класу за рівнем доходів сімей. Серед батьків курсантів найбільш численна прошарок службовців, зайнятих у сфері промисловості (21%) та керівників приватних і державних підприємств (14%). Близько 11% батьків зайняті у сфері освіти, науки і мистецтва, 7% - у сфері охорони здоров'я і лише 3% працюють в сфері сільського господарства [3, C.115-117]. Частково це пояснює той факт, що випускники вузів МВС спочатку орієнтовані не на реальну зарплату лейтенанта міліції, а на звичний для середнього класу рівень доходів. З цих же причин не винятком є випадки потрапляння на службу морально нестійких осіб, які використовують свою належність до системи ОВС тільки для «... поповнення власної кишені» [6, c.2].
Викладені фактори визначають наявність в діяльності ОВС України проблеми кадрового комплектування, яка навіть після низки реформ залишається злободенною. Розпочатий з 1991 р. відтік найбільш висококваліфікованих слідчих до органів прокуратури, суди, адвокатуру, комерційні структури, до державної податкової адміністрації продовжує мати стійку тенденцію. Тільки в 2002 році органи внутрішніх справ залишили 15 361 працівник, серед яких 4082 - з вищою юридичною освітою. За результатами 2001 р. у 17 областях та 4 УМВДТ кількість звільнених юристів перевищувала кількість прийнятих [7, c.2].
У результаті кількість слідчих, які мають вищу юридичну освіту, впала з 89% до 54% [8, с.73]. Питома вага працівників з вищою юридичною освітою в підрозділах УБОЗ становив 60,3%, карного розшуку - 55,1%, службі БЕЗ - 45,9% [9, c.1]. Частка серед дільничних інспекторів осіб з вищою юридичною освітою є однією з найнижчих серед провідних служб ОВС - всього 36,8%, хоча перші звернення громадян з приводу порушення їх прав зазвичай припадає саме на службу дільничних [5, с.3].
Аналіз статистичних даних показує, що якщо в період 1995-1997 рр.. зростання дисциплінарних проступків і злочинів серед особового складу був безпосередньо пов'язаний з розширенням рядів ОВС, то сьогодні це відбувається скоріше за рахунок розмивання професійного ядра. Кадрові реформи останніх років позначили явну тенденцію до омолодження особового складу, що не може бути оцінений однозначно позитивно (малюнок 1). Оновлення кадрів, що супроводжується зменшенням питомої ваги досвідчених співробітників, веде до зниження загального професійного рівня та підвищення ризику криміналізації особового складу, на що звертають увагу і російські дослідники [10, c.175].
Малюнок 1. Розподіл атестованих працівників міліції
за віком (у% до загальної чисельності)На малюнку 2, де наведено розподіл атестованих працівників міліції в залежності від вислуги років, динаміка омолодження особового складу простежується більш наочно:
\ S 
Малюнок 2. Динаміка питомої ваги атестованих працівників міліції з урахуванням вислуги років (у% до загальної чисельності)
Як важливу детермінанту соціального порядку необхідно розглядати і наявність в системі ОВС т.зв. внутрішньої плинності кадрів, що призводить до формування блоку «престижних» служб. Обумовлюється дане явище як економічними (наявність пільг та підвищеної зарплати для окремих підрозділів), так і соціальними чинниками (характер і режим роботи, забезпеченість технікою, можливість швидкого кар'єрного росту). Комплексні дослідження, які вивчали престиж і привабливість різних міліцейських «спеціальностей» у різних регіонах СРСР протягом 1975-88 рр.., Виявили, що переконливе перше місце займала категорія співробітників карного розшуку. Далі йшли працівники служби попереднього слідства, служби БХСС та ДАІ [11, с.58].
У 1999 р. кафедрою соціології ХІВД було проведено подібне дослідження по ряду служб ОВС України. На перші два місця співробітники поставили службу по боротьбі з економічною злочинністю (СБЕЗ) і ДАІ, що цілком передбачувано, оскільки ці служби мають прямий вихід на економічні стимули роботи, хоча кожна з них має свій специфічний підхід. УБОЗ, який раніше входив у карний розшук, після виділення в окрему службу займається розслідуванням найбільш небезпечних злочинів, і його співробітники мають більш високу зарплату і пільгову вислугу років. На питання, «В якому підрозділі Ви особливо не хотіли, б працювати?» Майже половина співробітників вказала медвитверезник, кожен четвертий - ізолятор тимчасового утримання, кожен сьомий - приймальник-розподільник [3, c.80]. Непрямим показником привабливості служб служить некомплект кадрів в них. При середньому показнику по ОВС Україна в 9,3% підрозділи УДСБЕЗ мають 7% некомплекту, слідчого апарату - 7,9%, чергові частини - 8,3%, КМСН - 11,8%. Некомплект в підрозділах ООП становить 18% для начскладу і 20,6% - для рядового і молодшого начскладу [9, c.1].
Схожу картину розподілу переваг відзначають і російські автори, які вказують, що в даний час оперативно-розшукова і слідча робота втрачають свою престижність. Акцент переваг серед працівників міліції РФ змістився на служби, де є більше вільного часу і можливостей матеріального забезпечення [10, c.165]. Як стійка тенденція вказується повсюдне небажання сержантського складу переходити з посади міліціонера стройового підрозділу на посаду командира відділення або заступника командира взводу. Також мінімально число співробітників міськрайорганів, що працюють на «землі», які виявили бажання перейти в управлінські структури. Російські дослідники пояснюють цей феномен різким падінням престижності офіційної кар'єри, боязню співробітників втратити усталені корупційні доходи і меркантильні неформальні зв'язки, перевагами щодо вільного режиму оперативно-службової діяльності в низових підрозділах ОВС [12, c.136].
Наявність «престижних» підрозділів як чинник внутрішньої плинності кадрів не є прерогативою вітчизняних правоохоронних органів. Дослідження J. Skolnick в 1996 р. показали, що 50% опитаних поліцейських США віддають перевагу роботі детектива, як поєднувала елементи ризику та ініціативи. 37% хотіли б працювати в підрозділах патрульної служби та служби дорожнього контролю. 8% віддали перевагу б роботу у відділі по боротьбі зі злочинністю неповнолітніх і лише 4% вибрали адміністративну роботу [13, c.96].
До проблеми соціальних факторів правопорушень серед особового складу належать питання формування підрозділів з урахуванням демографічної структури суспільства, що є сьогодні аксіомою поліцейського менеджменту в Європі. Необхідність дотримання етнічного та гендерного балансу в кадровій політиці поліцейських підрозділів відображено в ряді міжнародних документів, також підкреслюють, що поліція повинна адекватно відображати суспільство, якому служить [14]. Наявність національного і гендерного дисбалансу розглядаються фахівцями як серйозна передумова для розвитку негативних явищ у поліції - соціальна ізоляція, корупція, расизм і дискримінація. Саме в силу викладених поглядів європейські держави ще на початку 1980-х рр.. прийняли законодавчі і політичні заходи з ліквідації дискримінації жінок при прийомі на роботу в поліцію. До середини 1990-х рр.. здійснення політики рівних можливостей усунуло бар'єри, що заважають наймом, розподілу і просуванню по службі жінок у США, Канаді, Австралії. До роботи в поліції все активніше залучаються вихідці з інших, некорінних етнічних груп.
Ситуація в українській міліції виглядає задовільно тільки з точки зору національного балансу. Ми можемо констатувати, що ОВС Україна, де служить 76,6% українців і 20,5% росіян, у цілому відбивають основні етнічні пропорції, зафіксовані в 2001 р. Всеукраїнським переписом населення. Серед особового складу ОВС налічується також 0,7% білорусів, 0,4% молдаван, 0,3% болгар, 0,2% - поляків і азербайджанців [8, с.126].
Що стосується гендерної рівноправності, то відомча політика МВС досі дає приводи для обгрунтованої критики. Нагадаємо, що в Україні чисельність чоловіків становить 22 млн. 441 тис.чол. або 46,3% населення, жінок - 26 млн. 16 тис. чол. або 53,7% [15]. Однак, незважаючи на рішучі кадрові реформи останніх років, в органах внутрішніх справ продовжує підтримуватися офіційна диспропорція чоловіків і жінок. Зрозуміло, що процес «фемінізації» підрозділів міліції повинен бути поступовим і зваженим, проте посилення соціальної орієнтації органів внутрішніх справ не залишає у провідних фахівців сумнівів у необхідності подальшого розширення представництва жінок [16, с.301]. У чималій частці збереженню гендерного дисбалансу сприяють правила вступу до вузів МВС, обмежують кількість прийнятих на навчання жінок в рамках 5% від загальної чисельності щорічного набору курсантів [17, с.2]. При цьому питома вага жінок серед державних службовців-спеціалістів у цілому по Україні сягає 81%, а серед керівного складу - 51,4% [18, c.40].
Викладені фактори соціального порядку видаються найбільш істотними при розгляді детермінаційному основи протиправної поведінки працівників ОВС, однак перелік їх далеко не обмежений рамками даної публікації. Тому для подальшої розробки представленого напрямки автор запрошує всіх зацікавлених осіб.
ЛІТЕРАТУРА
1. Виступ уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Н. І. Карпачової на представленні у Верховній Раді України щорічної доповіді "Стан дотримання та захист прав І свобод людини в Україні" (02 квітня 2003 р..) - К.: ПЦ "Інтертехнологія", 2003 . - 52 с.
2. Професійна мотивація працівніків органів внутрішніх справ: Вивчення та корекція: Наук.-практіч.посібнік / Москаленко А.П., Кобзін Д.О., Стародубцев А.А. - Х.: Ун-т внутр. справ, 1999. - 98 с.
3. Ляшенко Н.О. Соціальна мобільність в органах внутрішніх справ. - Дис. ... Канд.соціол.наук. - Харків, 1999, 207 с.
4. Освітня реформа МВС: майбутнє будується сьогодні / / Іменем Закону, № 9 (5397), 05.03-11.03.2004.
5. Фігура державного масштабу / / Іменем Закону, № 16 (5404), 23.04-29.04.2004.
6. Наказ МВС України № 87 від 01.02.2003.
7. Наказ МВС України № 123 від 02.02.2002 р. "Про оголошення Рішення наради з заступниками начальніків ГУМВС, УМВС, УМВСТ, проректорами вищіх навчальних закладів / МВС України по продажам з особовим складом"
8. Кравченко Ю.Ф. Актуальні проблеми реформування органів внутрішніх справ України (організаційно-правові питання). - Дис. ... канд .. юрід.наук. - Х., 1998, 194 с.
9. Наказ МВС України № 341 від 28.05.2001 "Про недолікі в організації кадрового забезпечення оперативно-службової діяльності та укріпленні дісціпліні та законності Серед особового складу органів внутрішніх справ Черкаської, Рівненської, Тернопільської областей, на Львівській та Південній залізніцях за 1 квартал 2001 р. та заходь Щодо Підвищення Якості роботи з кадрами в регіонах.
10. Алтухов С.А. Злочини співробітників міліції (поняття, види та особливості профілактики). - СПб.: Вид-во «Юридичний центр Пресс», 2001. - 271 с.
11. Роша О.М. Органи внутрішніх справ як соціальна організація / / Основи соціологічних знань. - М.: МВС, 1990. - 77с.
12. Сафронов А.Д. Злочинність у Росії і кримінальна безпеку органів внутрішніх справ: Монографія. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон і право, 2003. - 415 с.
13. Criminal justice in America: theory, practice, and policy / Barry W. Hancock, Paul M. Sharp. - 2 nd ed. New Jersey: Prentice-Hall, Inc. 2000. 182 p.
14. Резолюція 34/169 Генеральної Асамблеї ООН від 17.12.1979 р., п.8 Преамбули, підпункт а). http://un.org./documents/rus/
15. Чисельність і склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. http://ukrcensus.gov.ua/rus/results/general/
16. Бандурка О.М., Греченко В.А. Влада в Україні на зламі іншого І третього тісячоліть. - Х.: Ун-т внутр.справ, 2000. - 304 с.
17. Наказ МВС України № 80 від 30.01.2003 "Про комплектування вищіх навчальних закладів / МВС України у 2003 році"
18. Власенко Н.С., Виноградова Л.Д., Калачова І.В. Гендерна статистика для моніторінгу досягнення рівності Жінок І чоловіків. К.: Інс-т держави І права ім.В.М.Корецького НАН Укр., 2000. - 56 с.
Мартиненко О.А. Соціальні ДЕТЕРМІНАНТІ правопорушення В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Національний університет внутрішніх справ, м.Харків
Розглянуті Основні фактори соціального характеру, Що детермінують правопорушення Серед особового складу органів внутрішніх справ
МАРТИНЕНКО О.А. СОЦІАЛЬНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ПРАВОПОРУШЕНЬ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Національний університет внутрішніх справ, м.Харків
Розглянуто основні фактори соціального порядку, що детермінують правопорушення серед особового складу органів внутрішніх справ.
MARTYNENKO OA SOCIAL DETERMINANTS OF LAW ENFORCEMENT MISCONDUCT
National University of Interior, Kharkov
The main social factors, determining the police staff's misconduct, are considered.
ДОВІДКА ПРО АВТОРА
1. Мартиненко Олег Анатолійович, кандидат юрід.наук
2. Начальник кафедри кримінального права та кримінології Національного університету внутрішніх справ МВС України
Відзів
на статтю Мартиненка О.А. "Соціальні детермінанти
правопорушень в органах внутрішніх справ України »
Подана стаття виконан в межах Розробки актуальної проблеми превенції правопорушенням у правоохоронні органи. Автором пропонується до розгляду власне бачення низькі детермінаційніх чінніків соціального порядку, Що призводять до правопорушення з боку особового складу міліції України. У рамках Публікації аналізуються Перелік нормативних у соціальному складі українського суспільства, відповідні Перелік нормативних у кадровому складі міліції, негатівні аспекти, Що також їх привносить недолікі у соціальній політіці держави.
Як позитивне, слід Відзначити спробую Мартиненка О.А. простежіті чітку взаємодію шкірного фактору з можливіть наслідкамі, результатом якіх є факти порушеня службової дісціпліні, чинного законодавства з боку правоохоронців. У тексті маються такоже вказівкі на Такі детермінацій Ні чинників, Як порушення гендерної балансу під час формуванні кадрової політікі МВС України, Шо є маловівченою сферою з боку вітчізняніх крімінологічніх досліджень.
У цілому робота виконан на достатніх науковому рівні, з використання широкого спектру літературніх джерел, Що вказує на кропітку роботу автора при підготовці матеріалу. З урахуванням викладеними Вважаю, Що стаття Мартиненка О.А. "Соціальні детермінанти правопорушень в органах внутрішніх справ України» Може буті рекомендована до друку.
Зав.відділом Кримінально-правових проблем
та Кримінально-виконавчого законодавства
Інстітуту Вивчення проблем злочінності
АПрН України
доктор юридичних наук Н.О. Гуторова