Соціально-психологічні аспекти роботи з кадрами в ОВС

ЗМІСТ
"1-3" Вступ ............................................ .................................................. ....... 2
Сутність і значення соціально-психологічних аспектів роботи з кадрами в органах внутрішніх справ .................................... ........................................... 3
Стиль роботи керівника. Психологічні типи керівників і їх коротка характеристика ........................................... ................................................. 10
Висновок ................................................. ............................................ 17
Бібліографічний список літератури ................................ 19

Введення
Актуальність теми курсової роботи.
Множинність завдань, що стоять перед міліцією, веде до розвитку поліфункціональності в діяльності, виділенню груп співробітників, що виконують специфічні функції. Различающаяся по застосовуваних способів діяльність різних працівників міліції збігається за своїм цільовим параметрам. Ланкою, що об'єднує їх і примушує тісно взаємодіяти, є наявність єдиного об'єкта діяльності - злочинця (правопорушника).
Виняткова складність діяльності міліції диктує високі вимоги до професійної підготовленості і вишколі кожного співробітника. Ця діяльність справляє зворотний вплив на співробітників міліції як суб'єктів діяльності, розвиваючи їх знання, навички, вміння та здібності, формуючи певні характерологічні якості.
Правильна оцінка професійних здібностей тих, хто вже працює в органах внутрішніх справ, а також при підборі і розстановці кадрів важлива для подальшого розвитку цих здібностей і підвищення ділової кваліфікації працівників ОВС.
Основною метою курсової роботи є дослідження соціально-психологічних аспектів роботи з кадрами в органах внутрішніх справ.
Відповідно до даної метою в курсовій роботі були поставлені наступні завдання:
1. Розкрити сутність і значення соціально-психологічних аспектів роботи з кадрами в органах внутрішніх справ.
2. Охарактеризувати принципи формування оптимального соціально-психологічного клімату в колективі співробітників органів внутрішніх справ.
3. Розглянути стиль роботи керівника та психологічні типи керівників.
Сутність і значення соціально-психологічних аспектів роботи з кадрами в органах внутрішніх справ
Діяльність працівників міліції суттєво залежить від мотивації праці, захопленості і схильності до правоохоронної діяльності. Формування стійких позитивних мотивів діяльності співробітників міліції можна вести в чотирьох напрямках:
1) формування безпосередніх мотивів праці за допомогою розкриття цікавих і творчих сторін діяльності міліції;
2) розвиток інтересу до діяльності опосередкованим впливом на мотиви шляхом виховання у співробітників міліції почуття професійного обов'язку і гордості за належність до міліції;
3) розкриття перед співробітниками перспектив службового зростання, просування по службі і підвищення професійної кваліфікації як працівника органів правопорядку;
4) ефективна організація праці співробітників і створення в колективі служб і підрозділів міліції сприятливого морально-психологічного клімату.
Результати будь-якого виду діяльності працівників міліції залежать від її якісних характеристик: нормативності, організованості, підготовленості, освоєності та ефективності.
Нормативність діяльності являє собою ступінь відповідності дій співробітників правовим і моральним нормам, положенням Кодексу честі співробітників міліції, орієнтації на застосування тільки законних способів боротьби з протиправними діяннями. Діяльність співробітників міліції має проходити під знаком суворого дотримання норм кримінального, кримінально-процесуального та адміністративно-правового законодавства.
Організованість створює реальний фундамент для успішної діяльності працівників міліції. Вона виражається у визначенні відповідних форм організації і стрункої системи реалізації професійних завдань міліції.
Підготовленість виражається в наявності у співробітника міліції відповідних знань, умінь і навичок. Важливу роль нарівні з іншими видами підготовленості (юридичної, спеціальної) грає професійно-психологічна підготовленість.
Якщо підготовленість виступає як передумова успішної роботи, то освоєність визначає реальне оволодіння нею співробітником міліції і високу ступінь виконання відповідної діяльності.
Ефективність діяльності співробітників міліції складається з продуктивності, що виражається в кількісних і якісних результати діяльності; швидкості, що відбиває швидкість, чіткість і організованість дій; темпу діяльності, що визначає співвідношення "енергійних" ділянок і спадів у діяльності працівника протягом фіксованої періоду часу; повноти, що залежить від обсягу реалізованих дій, необхідних для успішного виконання діяльності співробітником міліції протягом тривалого періоду часу і збереження стійкої результативності діяльності.
Одним з головних результатів психологічного аналізу діяльності працівника ОВС має з'явитися створення професіограм різних спеціальностей, що представляють комплексне відображення основних сторін правоохоронної діяльності, а також якостей, які в ній реалізуються (див. таблицю) [1].
Модель професійно-значущих психологічних якостей особистості співробітників ОВС, представлена ​​у вигляді розгорнутої характеристики індивідуальних властивостей і особливостей їх взаємозв'язку, відображена в професіограма, необхідна для підвищення ефективності професійного відбору та подальшої цілеспрямованої підготовки офіцерів міліції. Кожна зі сторін професіограм, що представляють найважливіші елементи моделі психологічних якостей особистості співробітників міліції, відображає, по-перше, певний цикл професійної діяльності, а по-друге, в ній закладені еталонні особистісні якості, навички, вміння і знання, що забезпечують успіх на різних рівнях правозастосовних відносин.
Таблиця
Орієнтовна професіограма правоохоронної діяльності працівника ОВС

<TBODY> <DIV> Основні особливості правоохоронної діяльності працівника ОВС </ DIV>	<DIV> Провідні чинники професійної придатності та відповідні їм соціально-психологічні якості (психограма) особистості співробітника ОВС </ DIV>
<DIV> 1. Правова регламентація (нормативність) професійної поведінки, прийнятих рішень </ DIV>	Високий рівень соціалізації особистості; високий рівень правосвідомості, соціальної відповідальності: чесність, громадянську мужність, совісність, принциповість, непримиренність у боротьбі з порушеннями правопорядку; </ DIV> <DIV> обов'язковість, сумлінність, старанність, дисципліни-вання; </ DIV> < DIV> домінування соціально-значущих мотивів у сфері професійної діяльності. </ DIV> <DIV> </ DIV> <DIV> Негативні якості особистості: </ DIV> <DIV> низький моральний вигляд, нечесність, схильність до обману, вживання алкоголю; </ DIV> <DIV> безвідповідальне ставлення до виконання службових завдань, недисциплінованість. </ DIV>
<DIV> 2. Владний, обов'язковий характер професійних повноважень співробітника ОВС </ DIV>	<DIV> Професійно необхідні якості: </ DIV> <DIV> розвинений інтелект, гнучке, творче мислення, здатність до глибокого, всебічного аналізу, до прогнозування; вміння виділити головне; наполегливість, принциповість у відстоюванні прийнятих рішень; </ DIV> <DIV > сміливість брати на себе і нести персональну відповідальність за свої дії і рішення; емоційна врівноваженість; адекватна самооцінка; </ DIV> <DIV> шанобливе ставлення до людей. </ DIV> <DIV> Негативні якості особистості: </ DIV> <DIV> знижені інтелектуальні здібності; </ DIV> <DIV> недостатньо розвинені вольові якості; емоційна нестійкість; </ DIV> <DIV> неадекватно завищена самооцінка; </ DIV> <DIV> владолюбство. </ DIV>
<DIV> 3. Екстремальний характер правоохоронної діяльності </ DIV>	<DIV> Нервово-психічна (емоційна) стійкість особистості: витривалість до тривало впливає психофізичним перевантажень, висока працездатність; </ DIV> <DIV> нервово-психічна стійкість до стресу, високий рівень самоконтролю над своїми емоціями, настроєм, розвинені адаптивні властивості нервової системи (сила, активність, динамічність, лабільність, пластичність </ DIV> <DIV> нервових процесів). </ DIV> <DIV> Негативні якості особистості: </ DIV> <DIV> низький поріг стійкості до стресу, підвищена емоційна напруженість; надлишкова агресивність, імпульсивність вчинків; </ DIV> <DIV> невротичні симптоми, швидке виснаження нервових процесів: псіхопатізація . </ DIV>
<DIV> 4. Нестандартний, творчий характер правоохоронної діяльності </ DIV>	<DIV> Пізнавальна (когнітивна) активність, продуктивність мислення: розвинений інтелект, широкий кругозір, ерудиція; </ DIV> <DIV> гнучке, творче мислення, розумова працездатність, кмітливість: аналітичний склад розуму, прогностичні здібності, вміння виділити головне; активність, рухливість психічних пізнавальних процесів (сприйняття, мислення, уваги), ємна пам'ять; розвинені уява, інтуїція, здатність до абстрагування, рефлексії. </ DIV> <DIV> Негативні якості особистості: </ DIV> <DIV> низька розумова працездатність; знижені інтелект, ерудиція: нерозвинене уяву; </ DIV> <DIV> слабка пам'ять </ DIV>
<DIV> 5. Процесуальна самостійність, персональна відповідальність </ DIV>	З <DIV> </ DIV> <DIV> Сссссссоціальная зрілість особистості: нервово-психічна, емоційно - вольова стійкість: розвинений інтелект, гнучке творче мислення, прогностичні здібності; сміливість, рішучість, здатність брати на себе відповідальність, впевненість у собі, наполегливість при високому рівні самокритичності: адекватна самооцінка, стійка мотивація на досягнення успіху. </ DIV> <DIV> Негативні якості особистості: </ DIV> <DIV> нервово-психічна, емоційна нестійкість; слабкі інтелект, ерудиція, знижена пізнавальна активність: підвищені тривожність, помисливість, недостатньо розвинені вольові якості: відсутність мотивації на досягнення успіхів у роботі </ DIV>

Формування оптимального соціально-психологічного клімату в колективі співробітників органів внутрішніх справ
Основною функцією колективу ОВС є оперативно-службова. Підрозділи ОВС виконують надзвичайно важливі суспільні завдання боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку. У зв'язку з цим ОВС наділені відповідними правами і обов'язками, в тому числі у сфері застосування як профілактичних, так і примусових заходів до осіб, провідним антигромадський спосіб життя. Об'єктом діяльності співробітників будь-якого колективу ОВС є особи, провідні антигромадський спосіб життя. Найбільш значимі їх наступні характеристики: антисуспільна спрямованість поведінки, протидія (опірність) виховно-профілактичним впливів, досвід злочинної діяльності (рецидив), маскування справжніх цілей і мотивів поведінки.
Така виняткова складність об'єкта діяльності ОВС пред'являє високі вимоги до професійного майстерності як окремих співробітників, так і колективів цілих підрозділів.
Колектив - різновид соціальної спільності (малої групи), для якої характерні збіг індивідуальних і групових цілей в процесі спільної діяльності і виникає на цій основі глибока спільність основних соціально-психологічних характеристик. [2]
Динаміка коллективообразования являє собою складний процес, що включає як етапи швидкого просування по рівнях, так і періоди тривалого перебування на одному і тому ж рівні і навіть його зниження. У цьому випадку групи можуть характеризуватися внутрішньої антипатією, егоїзмом в міжособистісних відносинах, конфліктністю, агресивністю як формами прояву дезінтеграції.
Відмінними ознаками колективу є: спільна діяльність, наявність спільних інтересів, цілей і завдань; єдина організація і управління; відносна стійкість і тривалість функціонування.
У кожної людини є свої позитивні і негативні риси, свої особливі достоїнства і недоліки. Те, який своєю стороною, позитивної чи негативної, він виступить у взаєминах з людьми, залежить від цих людей і соціального оточення, від особливостей групи, в яку він включений в даний момент часу.
Життя і робота колективу, особливо настрій кожної людини, визначаються якостями характерів індивідів. Трапляється так, що одна людина з важким характером заважає жити всьому колективу. Через таку людину в колективі виникають нерідко конфліктні відносини, склоки, які відбиваються на роботі і жізнеощущенія всіх людей.
Колектив потенційно може дoбіт'cя набагато більшого, ніж кожен з його членів в сумі. He cмoтpя на це, колективам часто не вдається задіяти навіть малу частину свого потенціалу. Обичнo доводиться спостерігати, що взаємодія в колективі мляво, не приносить задоволення, заплутано і нe еффeктівнo. Етoт недолік дорого обходиться будь-якій організації, тому що ефективне керівництво передбачає, що люди спільно координують ресурси, визначають завдання, висувають і підтримують ідеї, планують діяльність і доводять справу до кінця, незважаючи на труднощі.
Багато керівників мають слабке уявлення про потенційної цінності колективного підходу. Bмecтe з тим колективна робота може oткpигь величезні нові можливості. Колектив потенційно є неймовірним стимулом, чинником підтримки та наснаги. Люди можуть отримувати задоволення від членства в колективі, присвячувати себе йому, ставити високі цілі, створювати стимулюючу і творче середовище.
Пepeд колективом стоїть спільне завдання, що вимагає спільних зусиль. Про ефективність колективу говорить його здатність домагатися корисних результатів. Створити колектив нелегко. Ефективні колективи потрібно створювати методично і вперто. Haдo побудувати особисті відносини, визначити методи роботи та створити позитивний і надихаючий клімат. Колектив живе власної ділової та емоційної життям; одна з відмінних рис колективу - це сильне почуття спільності.
Чacтo виявляється, що в колективі об'єднані люди з самим різним минулим, з дуже різними ціннісними установками і життєвими планами. Коллeктівний підхід розквітає і заохочує бути особистістю.
Предaни чи співробітники завданням колективу - ось одна з ознак позитивного клімату. Предaннocть колективу потрібно розвивати свідомо, оскільки вона рідко виникає сама по собі, доки кожен із співробітників особисто не вирішить направити свою енергію на колективні цілі.
Pocт відданості - це показник зрілості колективу. Емоційні зв'язки між співробітниками зміцнюються, і їм краще вдається активну досягнення спільних цілей, причому причетність викликає величезне задоволення. B колективі виникає теплота, що поєднує прямоту і чесність з турботою про благо кожного.
Чтoби домогтися успіху, члени колективу повинні вміти висловлювати свою думку один про одного, обговорювати розбіжності і проблеми без страху здатися смішними і не побоюючись помсти. Якщо члени колективу не бажають висловлювати свої погляди, то даремно втрачається багато енергії, зусиль і творчості. В ефективно працюючих колективах не уникають делікатних і неприємних питань, а беруться за них чесно і прямо.
Стoлкнoвeніe поглядів, якщо його направляти належним чином і конструктивно використовувати, веде до зростання взаєморозуміння між співробітниками. Резyльтaтoм позитивного конфлікту стає відкритість, ослаблення напруженості, поліпшення відносин і зростання довіри. З негативних конфліктів виростає недовіру і ворожість. [3]
Стиль роботи керівника. Психологічні типи керівників і їх коротка характеристика
Кримінальний світ сьогодні - це потужна армія організованих угруповань, технічно оснащених і беруть на озброєння останні досягнення науки і техніки і не шкодують коштів для здійснення своїх задумів. Конфронтуюча злочинцям правоохоронна система повинна бути в першу чергу більш високо організована в плані оперативного управління та підпорядкування.
Професійне мислення керівника підкреслює його здатність глибоко і всебічно аналізувати складні явища і в найкоротший термін приймати науково-обгрунтовані рішення. Наприклад, начальник районного відділу внутрішніх справ зобов'язаний детально знати оперативну обстановку на території, що обслуговується, мати достовірну інформацію про стан злочинності та її тенденціях, про характер і особливості роботи структурних підрозділів (відділеннях карного розшуку, відділеннях з економічної злочинності, ГИБДД і т.д.) , систематично вивчати стан і результати оперативно-службової діяльності цих підрозділів. Керівник ОВС повинен не просто накопичити великий обсяг професійних знань, головне - навчитися самому добувати ці знання, не тільки з літературних джерел, а й з динамічних змінюються соціальних явищ. [4]
Важлива роль ініціативи та самостійності керівників у прийнятті управлінських рішень, оскільки основою керівництва в системі органів внутрішніх справ є єдиноначальність, яке виключає знеособлення керівництва, забезпечує організованість і найбільш повне розгортання організаторських здібностей керівного складу. У відповідності зі специфікою управління у сфері охорони громадського порядку вся діяльність конкретного органу підпорядкована одній особі, що несе повну персональну відповідальність за всю його діяльність.
Значне місце серед вимог, пред'явлених до керівника, займає вміння використовувати владні повноваження, покладені на нього службовим становищем. Ідеальною формою керівництва є збалансоване поєднання заслуженого авторитету, досвіду і владних повноважень. Керівник органу або підрозділу внутрішніх справ зобов'язаний при будь-яких обставин вміло використовувати владні повноваження, контролювати свою поведінку, володіти своїм настроєм і почуттями, бути прикладом для підлеглих. "Особливе значення для начальника має здатність стримувати себе від нападів гніву. При сильному збудженні будь-яка людина може наробити багато помилок. Деякі керівники виправдовують себе, посилаючись на властивість характеру, запальність. Нестриманість - просто погана звичка, з якою можна і потрібно боротися. Необхідно тільки не дозволяти собі розпускатися, потрібно постійно стримуватися, мобілізуючи на це всю свою силу волі ". [5]
Діяльність керівника не можна розглядати у відриві від роботи підлеглих. У правоохоронних органах відносини між начальником і підлеглими регулюються дисциплінарним статутом, який визначає систему взаємовідносин, засновану на дисципліні, стосовно до військової, тобто і свідоме дотримання порядку і правил, встановлених законами та статутами. Статут наказує начальникові своєчасно попереджати провини підлеглих, виявляти їх причини, а також створювати нетерпиме ставлення до порушників дисципліни.
Для вирішення завдань, що стоять перед органами внутрішніх справ, потрібно виняткова моральна і фізична витримка, а дисциплінованість, як риса характеру, стає особливо необхідною. Відносини між людьми діляться на позитивні та негативні. Позитивні відносини (інтерес або любов до роботи) активізують психічні та фізичні сили людини, підвищують трудову активність; негативні (нелюбов до професії, обов'язків) навпаки гальмують здібності особистості і ведуть до різкого зниження інтенсивності діяльності. Одним з видів відносин є відносини підлеглих і керівника. Люди усвідомлюють або відчувають, що від ставлення начальника залежить їх соціально-психологічний статус у колективі, особистий авторитет, службове просування, одержання спеціального звання і т.д. Люди свідомо чи мимоволі стурбовані тим, щоб розташувати до себе керівників: одні - підлабузництвом, інші - шляхом сумлінної праці, чесним ставленням до справи. Одне з основних завдань керівника полягає в регулюванні взаємовідносин між людьми, в процесі спільної діяльності. Разом з тим, начальнику слід, перш за все, оцінити власне ставлення до підлеглих, до обов'язків, до себе, і в разі необхідності коригувати їх в інтересах кращого виконання своїх функціональних обов'язків. [6]
У відносинах з підлеглими керівникові слід бути об'єктивним, справедливим, пред'являти до всіх однакову вимогливість, оцінюючи кожного з них, перш за все, по відношенню до справи, за результатами роботи. Ні за яких обставин керівнику не можна створювати навколо себе групу "улюбленців". Це завжди відновлює проти нього всіх інших членів колективу і негативно позначається на його авторитеті. Свої відносини з підлеглими керівник зобов'язаний будувати на основі товариства, доброзичливості і справедливості, бачити в кожному підлеглому людини, рахуватися з матеріальними та духовними потребами підлеглих, в іншому випадку у підлеглих може виникнути відчуття незадоволеності, що заважає їм працювати, підвищувати свою майстерність.
Керівнику слід систематично аналізувати свою поведінку, методи і стиль роботи, об'єктивно оцінювати свої недоліки і намагатися від них позбавитися. Керівник повинен пам'ятати, що він ні за яких обставини, навіть найважчих, не має права губитися і припиняти боротьбу за виконання поставлених перед колективом завдань.
Психологи різних шкіл склали безліч класифікацій керівників, але найпершою і відповідно класичної є класифікація Курта Левіна, американського психолога. Він описав три основні стилі керівництва: авторитарний, демократичний і ліберальний.
"Диктатор". Як правило, в кабінетах диктаторів тихо, двері закриті, у більшості співробітників плечі злегка підняті, голова витягнута вперед і погляд переляканий, злегка спідлоба. Не всі співробітники усвідомлюють це, так як думки їх, так само як і дії, знаходяться під жорстким контролем. У кожного співробітника є своя посадова інструкція. І лежить вона не де-небудь в далекій папці у відділі кадрів, а в ящику власного столу. Диктатор присікає будь-яку ініціативу як неприпустиме свавілля та зухвале вільнодумство. Рішення Диктатор приймає одноосібно і обговорювати нічого ні з ким і ніколи не збирається. Підлеглі - це інструмент для реалізації волі начальника. І як будь-який інший зіпсований інструмент, він легко замінює одних співробітників іншими. Прислів'я "Я начальник - ти дурень" складена про нього.
"Демократ". Демократ часто скликає наради для вироблення та прийняття спільних рішень. Він всіляко заохочує колегіальність і будь-яку ініціативу. Він вміло делегує повноваження і розділяє відповідальність. Завжди готовий взяти участь в загальному святкуванні і, як правило, є бажаним гостем на будь-якій вечірці. При цьому він любить, коли про нього говорять гарні слова і демонструють йому свою симпатію і лояльність. Демократ відрізняється щирою увагою до співробітників. Знає, у кого, скільки дітей, буває в курсі сімейних проблем. Для нього кожен співробітник - цікава особистість. При такій удаваній м'якості дисципліна в колективі не страждає, народ працює не за страх, а за совість. Після закінчення робочого дня працюють з інтересу і азарту, знаючи, що їх досягнення будуть помічені і оцінені по достоїнству. Для здійснення контролю Демократ зазвичай знаходить собі відповідного заступника і іноді грає зі своїми підлеглими в гру "хороший і поганий хлопець". Як правило, Демократ відмінний політик і тонкий дипломат.
"Ліберал". Термін "керівництво" не дуже йому підходить. Він, скоріше, значиться керівником, є формально призначеним начальником. Намагається уникнути відповідальності і прийняття рішень. Посилається на авторитет "партії та уряду", президента та інших вищих. Вимогливість, контроль, дисципліна в його організації відсутні. Часто Ліберал не має сильної волі і чіткої мети, не володіє глибокими знаннями і прагненням опанувати ними. Але може досить довго займати керівну посаду, якщо йому подобається розмір зарплати і при цьому зовсім немає "полювання до зміни місць". При особливо сприятливих обставин він може навіть пишатися своєю місією. Повагою в колективі Ліберал не користується, найчастіше це поблажливе ставлення з боку співробітників.
Існує безліч класифікацій психологічних типів керівників. [7]
У психологічній структурі особистості керівника виділяють 3 основні блоки професійно важливих якостей:
1. Професійна компетентність, що включає в себе знання, вміння, навички (спеціальні); адміністративно-правова, економічна компетентність, соціально-психологічна компетентність, тобто знання в сфері психології.
2. Педагогічні здібності - здатності впливати на інших людей з метою спрямованої зміни властивостей і станів цих людей.
3. Організаційні здібності (провідний блок) тобто здатний до узгодження і координації спільної діяльності людей, здатність ставити завдання, стимулювати, контролювати спільну діяльність виконавця і добиватися рішень поставлених завдань.
4. Морально-етичні якості (здатність людини дотримуватися норм професійної етики).
5. Комунікативні здібності (до ділового спілкування).
Залежно від домінування вираженості у конкретного керівника одного з 3-х провідних компонентів виділяють типи керівників 1. Керівник-фахівець. Домінування професійної компетенції перед організаційними, психологічними та педагогічними здібностями.
- Не любить працювати з людьми;
- Диференціює спеціальні професійні та організаторські питання - основний його внесок у спільну діяльність колективу - рішення професійних питань;
- Має великий індивідуальний внесок, особисті досягнення, але як організатор і наставник більш низький внесок.
2. Керівник-організатор. Домінування організаційних особливостей при відносно слабких педагогічні здібності і професійної компетенції.
- Колективна робота, залучає до роботи фахівців, у тому числі перевищують його по компетентності;
- Професійно організовує спільну діяльність групи, домагається високих групових результатів.
3. Керівник-наставник. Домінування педагогічних здібностей, інтерес і потреба до роботи з людьми, особливо молодими працівниками, до передачі знань; пишається успіхами учнів.
Найчастіше зустрічаються проміжні типи.

Висновок
Мета курсового дослідження досягнута шляхом реалізації поставлених завдань. У результаті проведеного дослідження по темі "Соціально-психологічні аспекти роботи з кадрами ОВС" можна зробити ряд висновків:
При управлінні особовим складом ОВС важливо враховувати, що процес соціалізації безпосередньо пов'язаний з адаптацією співробітника до соціальної та службової середовищі підрозділи, входженням його в ту чи іншу соціальну групу, рольову структуру колективу підрозділу.
Адаптація - це взаємне пристосування працівника і колективу, що грунтуються на поступовій врабативаемості співробітника в нових професійних, соціальних та організаційно-економічних умовах праці.
Рольова структура колективу визначає склад і розподіл творчих, комунікаційних та поведінкових ролей між окремими працівниками і є важливим інструментом у системі роботи з персоналом.
В даний час особливе значення набуває питання про формування і зміцнення ядра керівних кадрів, від професіоналізму яких значною мірою залежить зміст і якість виконуваних покладених на органи внутрішніх справ завдань. Модель керівника органів внутрішніх справ на сучасному етапі має формуватися з вимог оптимальної організації праці, налагодження соціально-психологічного клімату, підвищення загальної культури управлінської праці.
Мистецтво управління потребує особливих властивостей у керівника: чутливість до проблем, вміння їх формулювати; мобільність мислення - здатність до переформулированию; здатність до аналізу, оцінки та синтезу; активне осмислення накопиченого досвіду; сприйнятливість до чужих ідей.
Стиль роботи керівника - це сукупність конкретних (неформалізованих) методів і прийомів керівництва. Він є формою реалізації керівником організаційних, економічних, соціальних і психологічних відносин у колективі.

Бібліографічний список літератури
1. Андрєєва Г.М. Соціальна психологія. - М.: Аспект Пресс. 2000.
2. Васильєв В.Л. Юридична психологія. - СПб., 2000.
3. Воробйов О.В. Підготовка та прийняття управлінських рішень в органах внутрішніх справ. - М., 2001.
4. Дегтярьов І.Л. Про культуру та стиль роботи начальницького складу органів внутрішніх справ. - М., 2000.
5. Мариновський І.Д. Психологія і педагогіка у правоохоронній діяльності. - М., 2000.
6. Основні види діяльності та психологічна придатність до служби в системі органів внутрішніх справ: Справ, допомога. / Под ред. Бовіна Б.Г., Мягких Н.І., Сафронова А.Д. - М., 1997.
7. Основи управління в органах внутрішніх справ: Підручник / Під ред.А.П. Коренева. - М.: Московський університет МВС Росії; Щит-М, 2003.
8. Птуха Н.І., Курбанов В.Д., Сорокін К.В. Особистість керівника в управлінській діяльності в правоохоронних органах. - М., 2003.
9. Семко М.А. Особливості пізнавальної діяльності особистості: характеристика психічних процесів та їх врахування в роботі співробітників ОВС. - М., 1999.
10. Станкин М.І. Психологія управління - М., 2000.
11. Чуфаровский Ю.В. Психологія в оперативно-розшукової діяльності. - М., 1999.