"Сон Обломова" - чудовий епізод роману Гончарова "Обломов". По-моєму, сон це не що інше, як спроба самого Гончарова усвідомити себ; е суть Обломова і обломовщини. Гончаров, мабуть, відчув, як відчув я, читаючи роман, що Обломов йому милий і симпатичний. Чому? За які якості душі? За які вчинки?
Швидше за все, відповідь на це питання письменник одержав у російської поезії. "Сон Обломова" зробив вигляд героя поетичним і допоміг герою увійти в серця читачів. У цьому відношенні "Сон" сам по собі має безсумнівні переваги як самостійний художній твір, роман без "Сну" був би твором не завершеним, і читачі б так не полюбили його. "Сон" багато чого роз'яснив в образі героя, багато з чим примирив нас. "Сон" виконано Гончаровим немов вірш, в якому не знайдеш зайвого слова і дотримані всі закони поезії. Онисим Суслов, на ганок якого можна було потрапити не інакше, як аж посинів, ухопився однією рукою за траву, а інший за покрівлю хати, одразу ж стає милий серцю читача. А заспаний статевої, що дме спросоння на квас, в якому ворушаться потопаючі мухи, і собака, визнана скаженою лише за те, що кинулася бігти людей, що загрожують їй вилами і сокирами, і няня, засипається після жирного обіду з передчуттям, що Іллюша піде дражнити козла і лазити на галерею, і багато інших чарівних подробиць.
Отже, "Сон Обломова" розширив, узаконив і пояснив собою багатозначний образ героя. Наскільки Обломов, що валяється на дивані між Алексєєвим та Тарантьевим, здається нам неприємним, настільки той же герой, сам руйнує любов обраної ним жінки і плаче над уламками свого щастя, глибокий, зворушливий і викликає симпатію у читачів. Гончаров марно намагався згладити розділяє героїв рису, що робить їх відносини неприродними. Всі поставив на свої місця "Сон Обломова".
Я вважаю, що "Сон Обломова" дарує справжнє поетичне насолоду не лише любителям прози, а й поезії.