Собівартість продукції та шляхи її зниження.
ПЛАН
ВСТУП ................................................. .................................................. ...... 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ............................................. .................................................. ............ 5
1.1. Сутність поняття собівартості ............................................... ............... 5
1.2. Собівартість промислової продукції і її структура ........................ 8
1.3. Техніко-економічні фактори та резерви зниження собівартості ... 12
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТОВ «ТКАНИНИ» І ШЛЯХІВ ЇЇ ЗНИЖЕННЯ ....................................... .................................................. .................. 19
2.1 Характеристика підприємства ............................................... ..................... 19
2.2 Аналіз динаміки операційних витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції ............................................... .................................................. ............ 21
2.3 Аналіз впливу чинників зміни витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції ............................................... .................................................. ............ 22
2.4 Аналіз впливу складу продукції за віком його випуску на зміни витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції ............................................... ...... 26
2.5 Аналіз впливу собівартості окремих груп продукції за рівнем їх рентабельності ....................................... .................................................. .......... 27
2.6 Аналіз собівартості за калькуляційними статтями витрат .............. 29
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ .......................................... 31
ВИСНОВОК ................................................. .................................................. .... 34
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ............................................... . 35
Одержання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів залежать від того, як вирішує підприємство питання зниження собівартості продукції.
Безпосередньою завданням аналізу є: перевірка обгрунтованості плану по собівартості, прогресивності норм витрат; оцінка виконання плану і вивчення причин відхилень від нього, динамічних змін, виявлення резервів зниження собівартості; пошук шляхів їх мобілізації.
Виявлення резервів зниження собівартості має спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків.
Витрати живої та уречевленої праці в процесі виробництва становлять витрати виробництва. В умовах товарно-грошових відносин і господарської відособленості підприємства неминуче зберігаються відмінності між суспільними витратами виробництва і витратами підприємства. Громадські витрати виробництва - це сукупність живої і уречевленої праці, що знаходить вираз у вартості продукції. Витрати підприємства складаються з усієї суми витрат підприємства на виробництво продукції і її реалізацію. Ці витрати, виражені в грошовій формі, називаються собівартістю і є частю вартості продукту. У неї включають вартість сировини, матеріалів, палива, електроенергії та інших предметів праці, амортизаційні відрахування, заробітна плата виробничого персоналу та інші грошові витрати. Зниження собівартості продукції означає економію уречевленої і живої праці і є найважливішим чинником підвищення ефективності виробництва, зростання накопичень. Таким чином, актуальність теми дослідження шляхів зниження собівартості продукції на сьогодні важко переоцінити.
Основна мета курсової роботи полягає у вивченні, на прикладі діючого вітчизняного підприємства, можливих шляхів зниження собівартості його продукції.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:
· Вивчити суть поняття собівартість продукції;
· Проаналізувати особливості формування собівартості продукції підприємства;
· Напрацювати можливі шляхи зниження собівартості продукції підприємства.
Предметом курсової роботи є економічні відносини, які виникають у процесі формування собівартості продукції підприємства.
В якості об'єкта курсової роботи виступає собівартість продукції та шляхи її зниження.
Курсова робота складається з вступу, основної частини і висновку. У вступі сформульовано актуальність теми, мета, завдання, предмет і об'єкт дослідження. В основній частині аналізується поставлена проблема. У висновку наведено основні результати курсового дослідження.
Безпосередньою завданням аналізу є: перевірка обгрунтованості плану по собівартості, прогресивності норм витрат; оцінка виконання плану і вивчення причин відхилень від нього, динамічних змін, виявлення резервів зниження собівартості; пошук шляхів їх мобілізації.
Виявлення резервів зниження собівартості має спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків.
Витрати живої та уречевленої праці в процесі виробництва становлять витрати виробництва. В умовах товарно-грошових відносин і господарської відособленості підприємства неминуче зберігаються відмінності між суспільними витратами виробництва і витратами підприємства. Громадські витрати виробництва - це сукупність живої і уречевленої праці, що знаходить вираз у вартості продукції. Витрати підприємства складаються з усієї суми витрат підприємства на виробництво продукції і її реалізацію. Ці витрати, виражені в грошовій формі, називаються собівартістю і є частиною вартості продукту. У неї включають вартість сировини, матеріалів, палива, електроенергії та інших предметів праці, амортизаційні відрахування, заробітна плата виробничого персоналу та інші грошові витрати. Зниження собівартості продукції означає економію уречевленої і живої праці і є найважливішим чинником підвищення ефективності виробництва, зростання накопичень.
Найбільша частка у витратах на виробництво промислової продукції припадає на сировину і основні матеріали, а потім на заробітну плату і амортизаційні відрахування.
Собівартість продукції знаходиться у взаємозв'язку з показниками ефективності виробництва. Вона відбиває велику частину вартості продукції і залежить від зміни умов виробництва і реалізації продукції. Істотний вплив на рівень витрат роблять техніко-економічні фактори виробництва. Цей вплив виявляється в залежності від змін у техніці, технології, організації виробництва, в структурі і якості продукції і від величини витрат на її виробництво. Аналіз витрат, як правило, проводиться систематично протягом року з метою виявлення внутрішньовиробничих резервів їх зниження.
Для аналізу рівня та динаміки зміни вартості продукції використовується ряд показників. До них відносяться: кошторис витрат на виробництво, собівартість товарної і реалізованої продукції, зниження собівартості порівнянної товарної продукції і витрати на один карбованець товарної (реалізованої) продукції.
Кошторис витрат на виробництво - найбільш загальний показник, який відображає всю суму витрат підприємства на його виробничої діяльності в розрізі економічних елементів. У ній відображені, по-перше, всі витрати основного і допоміжного виробництва, пов'язані з випуском товарної і валової продукції, по-друге, витрати на роботи та послуги непромислового характеру (будівельно-монтажні, транспортні, науково-дослідні і проектні та ін) , по-третє, витрати на освоєння виробництва нових виробів незалежно від джерела їх відшкодування. Ці витрати обчислюють, як правило, без урахування внутрішньозаводського обороту.
У собівартість товарної продукції включають усі витрати підприємства на виробництво і збут товарної продукції в розрізі калькуляційних статей витрат. Собівартість реалізованої продукції дорівнює собівартості товарної з відрахуванням підвищених витрат першого року масового виробництва нових виробів, що відшкодовуються за рахунок фонду освоєння нової техніки, плюс виробнича собівартість продукції, реалізованої із залишків минулого року. Витрати, що відшкодовуються за рахунок фонду освоєння нової техніки, включаються до собівартості товарної, але не входять у собівартість реалізованої продукції. Вони визначаються як різниця між плановою собівартістю першого року масового виробництва виробів і собівартістю, прийнятої при затвердженні цін:
З Р = З Т - З Н + (З П2 - З П1),
де С Р - собівартість реалізованої продукції
З Т - собівартість товарної продукції
З Н - підвищені витрати першого року масового виробництва нових виробів, що відшкодовуються за рахунок фонду освоєння нової техніки
З П1, П2 З - виробнича собівартість залишків нереалізованої (на складах і відвантаженої) продукції відповідно на початок і кінець року.
Для аналізу рівня собівартості на різних підприємствах або її динаміки за різні періоди часу витрати на виробництво повинні приводитися до одного обсягу. Собівартість одиниці продукції (калькуляція) показує витрати підприємства на виробництво і реалізацію конкретного виду продукції в розрахунку на одну натуральну одиницю. Калькуляція собівартості широко використовується в ціноутворенні і порівняльному аналізі.
Витрати на один карбованець товарної (реалізованої) продукції - найбільш відомий на практиці узагальнюючий показник, який відображає собівартість одиниці продукції у вартісному вираженні знеособлено, без розмежування її по конкретних видах. Він широко використовується при аналізі зниження собівартості і дозволяє, зокрема, характеризувати рівень і динаміку витрат на виробництво продукції в цілому по промисловості.
Решта зустрічаються на практиці показники собівартості можна підрозділити за такими ознаками:
- За складом врахованих витрат - цехова, виробнича, повна собівартість;
- За тривалістю розрахункового періоду - місячна, квартальна, річна, за кілька років;
- За характером даних, що відображають розрахунковий період фактична (звітна), планова, нормативна, проектна (кошторисна), прогнозована;
- За масштабами охоплюваного об'єкта - цех, підприємство, група підприємств, галузь, промисловість і т.п.
Собівартість продукції - один з найважливіших економічних показників діяльності промислових підприємств і об'єднань, що виражає в грошовій формі всі витрати підприємства, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Собівартість показує, у що обходиться підприємству виходить їм продукція. У собівартість включаються перенесені на продукцію витрати минулої праці (амортизація основних фондів, вартість сировини, матеріалів, палива та інших матеріальних ресурсів) і витрати на оплату праці працівників підприємства (заробітна плата).
Розрізняють чотири види собівартості промислової продукції. Цехова собівартість включає витрати даного цеху на виробництво продукції. Загальнозаводська (общефабрічние) собівартість показує всі витрати підприємства на виробництво продукції. Повна собівартість характеризує витрати підприємства не тільки на виробництво, а й на реалізацію продукції. Галузева собівартість залежить як від результатів роботи окремих підприємств, так і від організації виробництва по галузі в цілому.
Систематичне зниження собівартості продукції дає державі додаткові кошти як для подальшого розвитку суспільного виробництва, так і для підвищення матеріального добробуту трудящих. Зниження собівартості продукції - найважливіший джерело зростання прибутку підприємств.
Витрати на виробництво промислової продукції плануються і враховуються по первинних економічних елементах і статтям витрат.
Угруповання по первинних економічних елементах дозволяє розробити кошторис витрат на виробництво, в якій визначаються загальна потреба підприємства в матеріальних ресурсах, сума амортизації основних фондів, витрати на оплату праці та інші грошові витрати підприємства. У промисловості прийнята наступна угруповання витрат з їх економічними елементами:
- Сировина і основні матеріали,
- Допоміжні матеріали,
- Паливо (з боку),
- Енергія (з боку),
- Амортизація основних фондів,
- Заробітна плата,
- Відрахування на соціальне страхування,
- Інші витрати, не розподілені по елементах.
Співвідношення окремих економічних елементів у загальних витратах визначає структуру витрат на виробництво. У різних галузях промисловості структура витрат на виробництво неоднакова; вона залежить від специфічних умов кожної галузі.
Угруповання витрат по економічних елементах показує матеріальні і грошові витрати підприємства без розподілу їх на окремі види продукції та інші господарські потреби. За економічними елементами не можна, як правило, визначити собівартість одиниці продукції. Тому поряд з угрупованням витрат по економічних елементах витрати на виробництво плануються і враховуються по статтях витрат (статтям калькуляції).
Угрупування витрат за статтями витрат дає можливість побачити витрати з їх місцем і призначенням, знати, у що обходиться підприємству виробництво і реалізація окремих видів продукції. Планування і облік собівартості за статтями витрат необхідні для того, щоб визначити, під впливом яких чинників сформувався даний рівень собівартості, в яких напрямках потрібно вести боротьбу за її зниження.
У промисловості застосовується наступна номенклатура основних калькуляційних статей:
1) сировину та матеріали
2) паливо і енергія на технологічні потреби
3) основна заробітна плата виробничих робітників
4) витрати на утримання та експлуатацію обладнання
5) цехові витрати
6) загальнозаводські (общефабрічние) витрати
7) втрати від браку
8) невиробничі витрати.
Перші сім статей витрат утворюють фабрично-заводську собівартість. Повна собівартість складається з фабрично-заводської собівартості і позавиробничих витрат.
Витрати підприємств, що включаються до собівартості продукції, поділяються на прямі і непрямі. До прямих витрат належать витрати, безпосередньо пов'язані з виготовленням продукції і враховуються прямим шляхом по її окремих видів: вартість основних матеріалів, палива і енергії на технологічні потреби, заробітна плата основних виробничих витрат та ін До непрямих витрат належать витрати, які неможливо чи недоцільно прямо відносити на собівартість конкретних видів продукції: витрати цехові, загальнозаводські (общефабрічние), за змістом і експлуатації устаткування.
Цехові і загальнозаводські витрати в більшості галузей промисловості включаються до собівартості окремих видів продукції шляхом розподілу їх пропорційно сумі заробітної плати виробничих витрат (без доплат по прогресивно-преміальній системі) і витратам на утримання та експлуатацію устаткування.
Наприклад, сума цехових витрат за місяць склала 75 млн. рублів, а основна заробітна плата виробничих робітників - 100 млн. рублів. Це означає, що в собівартість окремих видів продукції цехові витрати будуть включені в розмірі 75% від суми основної заробітної плати виробничих робітників, нарахованої за окремими видами продукції.
За статтею "Позавиробничі витрати" враховуються головним чином витрати по збуту готової продукції (витрати на тару, упаковку продукції і т.д.) та витрати на науково-дослідні роботи, витрати з підготовки кадрів, витрати на доставку продукції на станцію відправлення, і т . п. Як правило, позавиробничі витрати включаються до собівартості окремих видів продукції пропорційно їх фабрично-заводської собівартості.
Собівартість окремих видів продукції визначається шляхом складання калькуляцій, в яких показується величина витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Калькуляції складаються за статтями витрат, прийнятим у даній галузі промисловості. Розрізняють три види калькуляцій: планову, нормативну і звітну. У плановій калькуляції собівартість визначається шляхом розрахунку витрат за окремими статтями, а нормативної - за діючими на даному підприємстві нормами, і тому вона на відміну від планової калькуляції в зв'язку зі зниженням нормативів у результаті проведення організаційно-технічних заходів переглядається, як правило, щомісяця. Звітна калькуляція складається на основі даних бухгалтерського обліку і показує фактичну собівартість виробу, завдяки чому стають можливими перевірка виконання плану по собівартості виробів і виявлення відхилень від плану на окремих ділянках виробництва. ПЛАН
ВСТУП ................................................. .................................................. ...... 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ............................................. .................................................. ............ 5
1.1. Сутність поняття собівартості ............................................... ............... 5
1.2. Собівартість промислової продукції і її структура ........................ 8
1.3. Техніко-економічні фактори та резерви зниження собівартості ... 12
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТОВ «ТКАНИНИ» І ШЛЯХІВ ЇЇ ЗНИЖЕННЯ ....................................... .................................................. .................. 19
2.1 Характеристика підприємства ............................................... ..................... 19
2.2 Аналіз динаміки операційних витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції ............................................... .................................................. ............ 21
2.3 Аналіз впливу чинників зміни витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції ............................................... .................................................. ............ 22
2.4 Аналіз впливу складу продукції за віком його випуску на зміни витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції ............................................... ...... 26
2.5 Аналіз впливу собівартості окремих груп продукції за рівнем їх рентабельності ....................................... .................................................. .......... 27
2.6 Аналіз собівартості за калькуляційними статтями витрат .............. 29
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ .......................................... 31
ВИСНОВОК ................................................. .................................................. .... 34
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ............................................... . 35
ВСТУП
Одержання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів залежать від того, як вирішує підприємство питання зниження собівартості продукції. Безпосередньою завданням аналізу є: перевірка обгрунтованості плану по собівартості, прогресивності норм витрат; оцінка виконання плану і вивчення причин відхилень від нього, динамічних змін, виявлення резервів зниження собівартості; пошук шляхів їх мобілізації.
Виявлення резервів зниження собівартості має спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків.
Витрати живої та уречевленої праці в процесі виробництва становлять витрати виробництва. В умовах товарно-грошових відносин і господарської відособленості підприємства неминуче зберігаються відмінності між суспільними витратами виробництва і витратами підприємства. Громадські витрати виробництва - це сукупність живої і уречевленої праці, що знаходить вираз у вартості продукції. Витрати підприємства складаються з усієї суми витрат підприємства на виробництво продукції і її реалізацію. Ці витрати, виражені в грошовій формі, називаються собівартістю і є частю вартості продукту. У неї включають вартість сировини, матеріалів, палива, електроенергії та інших предметів праці, амортизаційні відрахування, заробітна плата виробничого персоналу та інші грошові витрати. Зниження собівартості продукції означає економію уречевленої і живої праці і є найважливішим чинником підвищення ефективності виробництва, зростання накопичень. Таким чином, актуальність теми дослідження шляхів зниження собівартості продукції на сьогодні важко переоцінити.
Основна мета курсової роботи полягає у вивченні, на прикладі діючого вітчизняного підприємства, можливих шляхів зниження собівартості його продукції.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:
· Вивчити суть поняття собівартість продукції;
· Проаналізувати особливості формування собівартості продукції підприємства;
· Напрацювати можливі шляхи зниження собівартості продукції підприємства.
Предметом курсової роботи є економічні відносини, які виникають у процесі формування собівартості продукції підприємства.
В якості об'єкта курсової роботи виступає собівартість продукції та шляхи її зниження.
Курсова робота складається з вступу, основної частини і висновку. У вступі сформульовано актуальність теми, мета, завдання, предмет і об'єкт дослідження. В основній частині аналізується поставлена проблема. У висновку наведено основні результати курсового дослідження.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ
1.1. Сутність поняття собівартості
Одержання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів залежать від того, як вирішує підприємство питання зниження собівартості продукції.Безпосередньою завданням аналізу є: перевірка обгрунтованості плану по собівартості, прогресивності норм витрат; оцінка виконання плану і вивчення причин відхилень від нього, динамічних змін, виявлення резервів зниження собівартості; пошук шляхів їх мобілізації.
Виявлення резервів зниження собівартості має спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків.
Витрати живої та уречевленої праці в процесі виробництва становлять витрати виробництва. В умовах товарно-грошових відносин і господарської відособленості підприємства неминуче зберігаються відмінності між суспільними витратами виробництва і витратами підприємства. Громадські витрати виробництва - це сукупність живої і уречевленої праці, що знаходить вираз у вартості продукції. Витрати підприємства складаються з усієї суми витрат підприємства на виробництво продукції і її реалізацію. Ці витрати, виражені в грошовій формі, називаються собівартістю і є частиною вартості продукту. У неї включають вартість сировини, матеріалів, палива, електроенергії та інших предметів праці, амортизаційні відрахування, заробітна плата виробничого персоналу та інші грошові витрати. Зниження собівартості продукції означає економію уречевленої і живої праці і є найважливішим чинником підвищення ефективності виробництва, зростання накопичень.
Найбільша частка у витратах на виробництво промислової продукції припадає на сировину і основні матеріали, а потім на заробітну плату і амортизаційні відрахування.
Собівартість продукції знаходиться у взаємозв'язку з показниками ефективності виробництва. Вона відбиває велику частину вартості продукції і залежить від зміни умов виробництва і реалізації продукції. Істотний вплив на рівень витрат роблять техніко-економічні фактори виробництва. Цей вплив виявляється в залежності від змін у техніці, технології, організації виробництва, в структурі і якості продукції і від величини витрат на її виробництво. Аналіз витрат, як правило, проводиться систематично протягом року з метою виявлення внутрішньовиробничих резервів їх зниження.
Для аналізу рівня та динаміки зміни вартості продукції використовується ряд показників. До них відносяться: кошторис витрат на виробництво, собівартість товарної і реалізованої продукції, зниження собівартості порівнянної товарної продукції і витрати на один карбованець товарної (реалізованої) продукції.
Кошторис витрат на виробництво - найбільш загальний показник, який відображає всю суму витрат підприємства на його виробничої діяльності в розрізі економічних елементів. У ній відображені, по-перше, всі витрати основного і допоміжного виробництва, пов'язані з випуском товарної і валової продукції, по-друге, витрати на роботи та послуги непромислового характеру (будівельно-монтажні, транспортні, науково-дослідні і проектні та ін) , по-третє, витрати на освоєння виробництва нових виробів незалежно від джерела їх відшкодування. Ці витрати обчислюють, як правило, без урахування внутрішньозаводського обороту.
У собівартість товарної продукції включають усі витрати підприємства на виробництво і збут товарної продукції в розрізі калькуляційних статей витрат. Собівартість реалізованої продукції дорівнює собівартості товарної з відрахуванням підвищених витрат першого року масового виробництва нових виробів, що відшкодовуються за рахунок фонду освоєння нової техніки, плюс виробнича собівартість продукції, реалізованої із залишків минулого року. Витрати, що відшкодовуються за рахунок фонду освоєння нової техніки, включаються до собівартості товарної, але не входять у собівартість реалізованої продукції. Вони визначаються як різниця між плановою собівартістю першого року масового виробництва виробів і собівартістю, прийнятої при затвердженні цін:
З Р = З Т - З Н + (З П2 - З П1),
де С Р - собівартість реалізованої продукції
З Т - собівартість товарної продукції
З Н - підвищені витрати першого року масового виробництва нових виробів, що відшкодовуються за рахунок фонду освоєння нової техніки
З П1, П2 З - виробнича собівартість залишків нереалізованої (на складах і відвантаженої) продукції відповідно на початок і кінець року.
Для аналізу рівня собівартості на різних підприємствах або її динаміки за різні періоди часу витрати на виробництво повинні приводитися до одного обсягу. Собівартість одиниці продукції (калькуляція) показує витрати підприємства на виробництво і реалізацію конкретного виду продукції в розрахунку на одну натуральну одиницю. Калькуляція собівартості широко використовується в ціноутворенні і порівняльному аналізі.
Витрати на один карбованець товарної (реалізованої) продукції - найбільш відомий на практиці узагальнюючий показник, який відображає собівартість одиниці продукції у вартісному вираженні знеособлено, без розмежування її по конкретних видах. Він широко використовується при аналізі зниження собівартості і дозволяє, зокрема, характеризувати рівень і динаміку витрат на виробництво продукції в цілому по промисловості.
Решта зустрічаються на практиці показники собівартості можна підрозділити за такими ознаками:
- За складом врахованих витрат - цехова, виробнича, повна собівартість;
- За тривалістю розрахункового періоду - місячна, квартальна, річна, за кілька років;
- За характером даних, що відображають розрахунковий період фактична (звітна), планова, нормативна, проектна (кошторисна), прогнозована;
- За масштабами охоплюваного об'єкта - цех, підприємство, група підприємств, галузь, промисловість і т.п.
1.2. Собівартість промислової продукції і її структура
Собівартість продукції - один з найважливіших економічних показників діяльності промислових підприємств і об'єднань, що виражає в грошовій формі всі витрати підприємства, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Собівартість показує, у що обходиться підприємству виходить їм продукція. У собівартість включаються перенесені на продукцію витрати минулої праці (амортизація основних фондів, вартість сировини, матеріалів, палива та інших матеріальних ресурсів) і витрати на оплату праці працівників підприємства (заробітна плата).
Розрізняють чотири види собівартості промислової продукції. Цехова собівартість включає витрати даного цеху на виробництво продукції. Загальнозаводська (общефабрічние) собівартість показує всі витрати підприємства на виробництво продукції. Повна собівартість характеризує витрати підприємства не тільки на виробництво, а й на реалізацію продукції. Галузева собівартість залежить як від результатів роботи окремих підприємств, так і від організації виробництва по галузі в цілому.
Систематичне зниження собівартості продукції дає державі додаткові кошти як для подальшого розвитку суспільного виробництва, так і для підвищення матеріального добробуту трудящих. Зниження собівартості продукції - найважливіший джерело зростання прибутку підприємств.
Витрати на виробництво промислової продукції плануються і враховуються по первинних економічних елементах і статтям витрат.
Угруповання по первинних економічних елементах дозволяє розробити кошторис витрат на виробництво, в якій визначаються загальна потреба підприємства в матеріальних ресурсах, сума амортизації основних фондів, витрати на оплату праці та інші грошові витрати підприємства. У промисловості прийнята наступна угруповання витрат з їх економічними елементами:
- Сировина і основні матеріали,
- Допоміжні матеріали,
- Паливо (з боку),
- Енергія (з боку),
- Амортизація основних фондів,
- Заробітна плата,
- Відрахування на соціальне страхування,
- Інші витрати, не розподілені по елементах.
Співвідношення окремих економічних елементів у загальних витратах визначає структуру витрат на виробництво. У різних галузях промисловості структура витрат на виробництво неоднакова; вона залежить від специфічних умов кожної галузі.
Угруповання витрат по економічних елементах показує матеріальні і грошові витрати підприємства без розподілу їх на окремі види продукції та інші господарські потреби. За економічними елементами не можна, як правило, визначити собівартість одиниці продукції. Тому поряд з угрупованням витрат по економічних елементах витрати на виробництво плануються і враховуються по статтях витрат (статтям калькуляції).
Угрупування витрат за статтями витрат дає можливість побачити витрати з їх місцем і призначенням, знати, у що обходиться підприємству виробництво і реалізація окремих видів продукції. Планування і облік собівартості за статтями витрат необхідні для того, щоб визначити, під впливом яких чинників сформувався даний рівень собівартості, в яких напрямках потрібно вести боротьбу за її зниження.
У промисловості застосовується наступна номенклатура основних калькуляційних статей:
1) сировину та матеріали
2) паливо і енергія на технологічні потреби
3) основна заробітна плата виробничих робітників
4) витрати на утримання та експлуатацію обладнання
5) цехові витрати
6) загальнозаводські (общефабрічние) витрати
7) втрати від браку
8) невиробничі витрати.
Перші сім статей витрат утворюють фабрично-заводську собівартість. Повна собівартість складається з фабрично-заводської собівартості і позавиробничих витрат.
Витрати підприємств, що включаються до собівартості продукції, поділяються на прямі і непрямі. До прямих витрат належать витрати, безпосередньо пов'язані з виготовленням продукції і враховуються прямим шляхом по її окремих видів: вартість основних матеріалів, палива і енергії на технологічні потреби, заробітна плата основних виробничих витрат та ін До непрямих витрат належать витрати, які неможливо чи недоцільно прямо відносити на собівартість конкретних видів продукції: витрати цехові, загальнозаводські (общефабрічние), за змістом і експлуатації устаткування.
Цехові і загальнозаводські витрати в більшості галузей промисловості включаються до собівартості окремих видів продукції шляхом розподілу їх пропорційно сумі заробітної плати виробничих витрат (без доплат по прогресивно-преміальній системі) і витратам на утримання та експлуатацію устаткування.
Наприклад, сума цехових витрат за місяць склала 75 млн. рублів, а основна заробітна плата виробничих робітників - 100 млн. рублів. Це означає, що в собівартість окремих видів продукції цехові витрати будуть включені в розмірі 75% від суми основної заробітної плати виробничих робітників, нарахованої за окремими видами продукції.
За статтею "Позавиробничі витрати" враховуються головним чином витрати по збуту готової продукції (витрати на тару, упаковку продукції і т.д.) та витрати на науково-дослідні роботи, витрати з підготовки кадрів, витрати на доставку продукції на станцію відправлення, і т . п. Як правило, позавиробничі витрати включаються до собівартості окремих видів продукції пропорційно їх фабрично-заводської собівартості.
Правильне обчислення собівартості продукції має важливе значення: чим краще організований облік, чим здійснено методи калькулювання, тим легше виявити за допомогою аналізу резерви зниження собівартості продукції. На промислових підприємствах застосовуються три основних методи калькулювання собівартості й обліку витрат на виробництво: позамовний, попередільний і нормативний.
Позамовний метод застосовується найчастіше в індивідуальному і дрібносерійному виробництві, а також для калькулювання собівартості робіт ремонтного й експериментального характеру. Метод цей полягає в тому, що витрати на виробництво враховуються по замовленнях на виріб чи на групу виробів. Фактична собівартість замовлення визначається по закінченні виготовлення виробів чи робіт, що відносяться до цього замовлення, шляхом підсумовування усіх витрат по даному замовленню. Для обчислення собівартості одиниці продукції загальна сума витрат за замовленням поділяється на кількість випущених виробів.
Попередільний метод калькулювання собівартості знаходить застосування в масовому виробництві з коротким, але закінченим технологічним циклом, коли випускається підприємством продукція однорідна по вихідному матеріалу і характеру обробки. Облік витрат при цьому методі здійснюється по стадіях (фазам) виробничого процесу.
Нормативний метод обліку і калькулювання є найбільш прогресивним, бо дозволяє вести повсякденний контроль над ходом виробничого процесу, над виконанням завдань по зниженню собівартості продукції. У цьому випадку витрати на виробництво поділяються на дві частини: витрати в межах норм і відхилення від норм витрати. Усі витрати в межах норм враховуються без угруповання, за окремими замовленнями. Відхилення від встановлених норм враховуються по їх причин і винуватців, що дає можливість оперативно аналізувати причини відхилень, попереджати їх у процесі роботи. При цьому фактична собівартість виробів при нормативному методі обліку визначається шляхом підсумовування витрат по нормах і витрат у результаті відхилень і змін поточних нормативів.
1.3. Техніко-економічні фактори та резерви зниження собівартості
В даний час при аналізі фактичної собівартості продукції, що випускається, виявленні резервів і економічного ефекту від її зниження використовується розрахунок по економічних факторах. Економічні чинники найповніше охоплюють всі елементи процесу виробництва - засоби, предмети праці і сама праця. Вони відображають основні напрями роботи колективів підприємств по зниженню собівартості: підвищення продуктивності праці, впровадження передової техніки і технології, краще використання устаткування, здешевлення заготівлі і краще використання предметів праці, скорочення адміністративно-управлінських і інших накладних витрат, скорочення браку і ліквідація непродуктивних витрат і втрат .Економія, що обумовлює фактичне зниження собівартості, розраховується по наступному складу (типового переліку) факторів:
1. Підвищення технічного рівня виробництва. Це впровадження нової, прогресивної технології, механізація і автоматизація виробничих процесів; поліпшення використання та застосування нових видів сировини і матеріалів; зміна конструкції і технічних характеристик виробів; інші чинники, що підвищують технічний рівень виробництва.
По даній групі аналізується вплив на собівартість науково-технічних досягнень і передового досвіду. По кожному заходу розраховується економічний ефект, який виражається в зниженні витрат на виробництво. Економія від здійснення заходів визначається порівнянням величини витрат на одиницю продукції до і після впровадження заходів і множенням отриманої різниці на обсяг виробництва в планованому році:
Е = (С С - С Н) * А Н,
де Е - економія прямих поточних витрат
З С - прямі поточні витрати на одиницю продукції до впровадження заходу
З Н - прямі поточні витрати після впровадження заходу
А Н - обсяг продукції в натуральних одиницях від початку впровадження заходу до кінця планованого року.
Одночасно повинна враховуватися і перехідна економія по тим заходам, що здійснені в попередньому році. Її можна визначити як різницю між річний розрахункової економією і її частиною, врахованої в планових розрахунках попереднього року. За заходам, які плануються протягом ряду років, економія обчислюється виходячи з обсягу роботи, виконуваної за допомогою нової техніки, тільки в звітному році, без обліку масштабів упровадження до початку цього року.
Зниження собівартості може відбутися при створенні автоматизованих систем управління, використання ЕОМ, вдосконаленні і модернізації існуючої техніки і технології. Зменшуються витрати й у результаті комплексного використання сировини, застосування економічних замінників, повного використання відходів у виробництві. Великий резерв таїть у собі і вдосконалення продукції, зниження її матеріаломісткості і трудомісткості, зниження ваги машин і устаткування, зменшення габаритних розмірів та ін
2. Удосконалення організації виробництва і праці. Зниження собівартості може відбутися в результаті зміни в організації виробництва, формах і методах праці при розвитку спеціалізації виробництва; вдосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього; поліпшення використання основних фондів; поліпшення матеріально-технічного постачання; скорочення транспортних витрат; інших факторів, що підвищують рівень організації виробництва.
При одночасному вдосконаленні техніки та організації виробництва необхідно встановити економію по кожному фактору окремо і включити у відповідні групи. Якщо такий поділ зробити важко, то економія може бути розрахована виходячи з цільового характеру заходів або по групах факторів.
Зниження поточних витрат відбувається в результаті вдосконалення обслуговування основного виробництва (наприклад, розвитку потокового виробництва, підвищення коефіцієнта змінності, упорядкування підсобно-технологічних робіт, поліпшення інструментального господарства, вдосконалення організації контролю за якістю робіт та продукції). Значне зменшення витрат живої праці може відбутися при збільшенні норм і зон обслуговування, скороченні втрат робочого часу, зменшенні числа робітників, не виконують норм виробітку. Цю економію можна підрахувати, якщо помножити кількість вивільнених робітників на середню заробітну плату в попередньому році (з нарахуваннями на соціальне страхування і з урахуванням витрат на спецодяг, харчування тощо). Додаткова економія виникає при вдосконаленні структури управління підприємства в цілому. Вона виражається в скороченні витрат на управління і в економії заробітної плати і нарахувань на неї у зв'язку з вивільненням управлінського персоналу.
При поліпшенні використання основних фондів зниження собівартості відбувається в результаті підвищення надійності та довговічності обладнання; вдосконалення системи планово-попереджувального ремонту; централізації і впровадження індустріальних методів ремонту, утримання та експлуатації основних фондів. Економія обчислюється як твір абсолютного скорочення витрат (крім амортизації) на одиницю устаткування (чи інших основних фондів) на среднедействующее кількість обладнання (або інших основних фондів).
Удосконалення матеріально-технічного постачання і використання матеріальних ресурсів знаходить відображення у зменшенні норм витрати сировини і матеріалів, зниженні їх собівартості за рахунок зменшення заготівельно-складських витрат. Транспортні витрати скорочуються в результаті зменшення витрат на доставку сировини і матеріалів від постачальника до складів підприємства, від заводських складів до місць споживання; зменшення витрат на транспортування готової продукції.
Певні резерви зниження собівартості закладені в усуненні або скороченні витрат, які не є необхідними при нормальній організації виробничого процесу (наднормативний витрата сировини, матеріалів, палива, енергії, доплати робітникам за відступ від нормальних умов праці і понаднормові роботи, платежі за регресивним позовами і т. п.). Виявлення цих зайвих витрат вимагає особливих методів і уваги колективу підприємства. Їх можна виявити проведенням спеціальних обстежень і одночасного урахування, при аналізі даних нормативного обліку витрат на виробництві, ретельному аналізі планових і фактичних витрат на виробництво.
3. Зміна обсягу і структури продукції, які можуть призвести до відносного зменшення умовно-постійних витрат (крім амортизації), відносного зменшенню амортизаційних відрахувань, зміні номенклатури й асортименту продукції, підвищення її якості. Умовно-постійні витрати не залежать безпосередньо від кількості продукції, що випускається. Зі збільшенням обсягу виробництва їх кількість на одиницю продукції зменшується, що призводить до зниження її собівартості. Відносна економія на умовно-постійних витратах визначається за формулою
Е П = (Т * П З) / 100,
де Е П - економія умовно-постійних витрат
П С - сума умовно-постійних витрат у базисному році
Т - темп приросту товарної продукції в порівнянні з базисним роком.
Відносне зміна амортизаційних відрахувань розраховується окремо. Частина амортизаційних відрахувань (як і інших витрат на виробництво) не включається до собівартості, а відшкодовується за рахунок інших джерел (спецфондів, оплати послуг на сторону, не включаються до складу товарної продукції, тощо), тому загальна сума амортизації може зменшитися. Зменшення визначається за фактичними даними за звітний період. Загальну економію на амортизаційних відрахуваннях розраховують за формулою
Е А = (А О К / Д О - А 1 К / Д 1) * Д 1,
де Е А - економія в зв'язку з відносним зниженням амортизаційних відрахувань
А 0, А 1 - сума амортизаційних відрахувань у базисному і звітному році
К - коефіцієнт, що враховує величину амортизаційних відрахувань, що відносяться на собівартість продукції в базисному році
Д 0, Д 1 - обсяг товарної продукції базисного і звітного року.
Щоб не було повторного рахунку, загальну суму економії зменшують (збільшують) на ту частину, яка врахована по інших факторів.
Зміна номенклатури та асортименту виробленої продукції є одним з важливих факторів, що впливають на рівень витрат на виробництво. При різної рентабельності окремих виробів (по відношенню до собівартості) зрушення в складі продукції, пов'язані з удосконаленням її структури і підвищенням ефективності виробництва, можуть приводити і до зменшення і до збільшення витрат на виробництво. Вплив змін структури продукції на собівартість аналізується по перемінних витрат за статтями калькуляції типової номенклатури. Розрахунок впливу структури виробленої продукції на собівартість необхідно пов'язати з показниками підвищення продуктивності праці.
4. Поліпшення використання природних ресурсів. Тут враховується: зміна складу і якості сировини; зміна продуктивності родовищ, обсягів підготовчих робіт при видобутку, способів видобутку природної сировини; зміна інших природних умов. Ці фактори відбивають вплив природних (природних) умов на величину змінних витрат. Аналіз їх впливу на зниження собівартості продукції проводиться на основі галузевих методик видобувних галузей промисловості.
5. Галузеві та інші фактори. До них відносяться: введення і освоєння нових цехів, виробничих одиниць і виробництв, підготовка й освоєння виробництва в діючих об'єднаннях і на підприємствах; інші фактори. Необхідно проаналізувати резерви зниження собівартості в результаті ліквідації застарілих і введення нових цехів і виробництв на більш високій технічній основі, із кращими економічними показниками.
Значні резерви закладені в зниженні витрат на підготовку і освоєння нових видів продукції і нових технологічних процесів, у зменшенні витрат пускового періоду по знову вводиться в дію цехах і об'єктах. Розрахунок суми зміни витрат здійснюється за формулою
Е П = (С 1 / Д 1 - С 0 / Д 0) * Д 1,
де Е П - зміна витрат на підготовку і освоєння виробництва
З 0, С 1 - суми витрат базисного і звітного року
Д 0, Д 1 - обсяг товарної продукції базисного і звітного року.
Вплив на собівартість товарної продукції змін у розміщенні виробництва аналізується тоді, коли один і той же вид продукції виробляється на декількох підприємствах, що мають неоднакові витрати в результаті застосування різних технологічних процесів. При цьому доцільно провести розрахунок оптимального розміщення окремих видів продукції по підприємствах об'єднання з урахуванням використання існуючих потужностей, зниження витрат виробництва і на основі зіставлення оптимального варіанта з фактичним виявити резерви.
Якщо зміни величини витрат у аналізований період не знайшли відображення в вищевикладених чинниках, то їх відносять до інших. До них можна віднести, наприклад, зміна розмірів або припинення різного роду обов'язкових платежів, зміна величини витрат, що включаються до собівартості продукції та ін
Виявлені в результаті аналізу фактори зниження собівартості і резерви необхідно підсумовувати в остаточних висновках, визначити сумарний вплив всіх факторів на зниження загальної величини витрат т витрат на одиницю продукції.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТОВ «ТКАНИНИ» І ШЛЯХІВ ЇЇ ЗНИЖЕННЯ
2.1 Характеристика підприємства
ТОВ «Тканини» за своєю організаційно-правовій формі є товариством з обмеженою відповідальністю. Підприємство розташоване в м. Череповець.У 1993 р. колишній текстильний цех був приватизований, а в 1994р. реорганізовано.
ТОВ «Тканини» займається випуском тканин, а також готової продукції з даних тканин, крім того при підприємстві діє ательє.
Види тканин, що випускаються ТОВ «Тканини»:
· Шовк, шириною 140 см. (10 відтінків);
· Шерсть, шириною 110 см. (4 відтінки);
· Льон, шириною 150 см. (5 відтінків);
· Трикотаж, шириною 140 см. (7 відтінків);
· Ситець, шириною 80 см. (6 відтінків);
· Фланель, шириною 80 см. (6 відтінків);
· Бязь, шириною 80 см. (5 відтінків).
До готової продукції, яка випускається ТОВ «Тканини», відносяться:
· Комплекти постільної білизни (2 простирадла, 2 наволочки, 2 підковдри) - 8 різновидів;
· Кухонні комплекти (фартух, 2 прихватки, рушник, скатертина) - 4 різновиду;
· Кухонні подарункові комплекти (2 фартухи, рушник, скатертина, 4 серветки) - 4 різновиду;
· Рушник, розмір 30х50 см. - 4 різновиду;
· Серветки, розмір 14х20 см. - 4 різновиду;
· Фартух, 2 види - 4 різновиду;
· Халат домашній - 8 різновидів.
Організаційна структура підприємства представлена на рис. 1.1.
Директор |
Технічний директор |
Економіст - маркетолог |
Головний бухгалтер |
Установчі збори |
Проіз.цех |
Ательє |
Бухгал-я |
Від. маркет. |
Гараж |
Служба збуту |
На схемі суцільними лініями показані взаємодії безпосереднього підпорядкування, крапками - функціональні взаємозв'язки, що носять непрямий, рекомендаційний характер.
Повноваження установчих зборів і директора товариства визначаються статутом товариства.
До функцій технічного директора відносяться:
· Він є заступником генерального директора;
· Контроль над дотриманням техніки безпеки і вимог до охорони праці на підприємстві;
· Контроль над станом устаткування, забезпечення своєчасного ремонту і профілактичних робіт;
· Контроль якості матеріалів, моніторинг запасів матеріалів, своєчасна доставка запасів зі складу.
До функцій економіста - маркетолога відносяться:
· Є заступником головного бухгалтера;
· Моніторинг, аналіз і планування поточної діяльності підприємства;
· Проведення маркетингових досліджень з можливим залученням фахівців на тимчасову роботу;
· Планування та управління запасами підприємства;
· Надання щорічного звіту в органи управління товариства.
До функцій головного бухгалтера відносяться:
· Ведення бухгалтерського та податкового обліку відповідно до національних стандартів і нормативних актів, які діють в РФ;
· Надання податкової, фінансової та статистичної звітності в терміни й органи, установлені чинним законодавством;
· Надання щорічного звіту в органи управління товариства.
2.2 Аналіз динаміки операційних витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції
Операційні витрати за 2003р. складають 8390 тис. руб., за 2004 - 9000 тис. руб. Збільшення витрат обумовлено збільшенням матеріальних витрат: сукупні витрати збільшились на 7.27%. а матеріальні - на 11.66% (їх частка в сукупних витратах найбільша - 50%).Таблиця 2.1
Вихідні дані для аналізу операційних витрат (тис. грн.)
| Номер рядка | Показник | Період | Відхилення | ||
| 2003 | 2004 | абсолютні (Гр. .2-гр .1) | відносні (гр. .3: гр .. 1 х 100%) | ||
| а | б | 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1 | Виручка від реалізації продукції | 9167 | 10000 | 833 | 9.09 |
| 2 | Матеріальні витрати | 4030 | 4500 | 470 | 11.66 |
| 3 | Витрати на оплату праці | 2925 | 2975 | 50 | 1.71 |
| 4 | Відрахування на соціальні потреби | 1125 | 1145 | 20 | 1.78 |
| 5 | Амортизація | 150 | 200 | 50 | 33.3 |
| 6 | Інші операційні витрати | 160 | 180 | 20 | 12.5 |
| 7 | Операційні витрати всього | 8390 | 9000 | 610 | 7.27 |
Витрати на 1 руб. вартості реалізованої продукції за 2003р.
Витрати зменшилися на 1.66% завдяки тому, що темпи збільшення виручки від реалізації продукції перевищили темпи збільшення собівартості відповідно 9.09 та 7.27%. Випередження становить 1.82 пункту.
Витрати на 1 руб. реалізованої продукції за 2004р. у порівнянних цінах становлять:
2.3 Аналіз впливу чинників зміни витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції
Витрати на 1 руб. вартості реалізованої продукції змінюються зі зміною цін реалізації продукції, собівартості одиниці продукції та структури виробництва.Вихідні дані та проміжні розрахункові показники для подальшого аналізу наведені в табл. 2.2.
З метою кількісного оцінювання впливу на рівень відносних витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції таких чинників, як зміни цін на продукцію, собівартість та структурні (асортиментні) зміни, в аналізі потрібно виділити порівнянні і непорівнянні вироби. Для спрощення записів не будемо конкретизувати ці вироби, а позначимо їх буквами алфавіту.
У розглянутому прикладі до першої групи належать вироби А, В, Г, Д, Е, до другої - Б і Ж. Аналітичні розрахунки, які виконані за вихідними даними таблиці 2.2, наведені в таблиці 2.3.
По графі 3 (табл.2.3) для непорівнянної групи виробів замість середніх фактичних витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції визначаємо відношення суми фактичних витрат на виробництво у звітному періоді (2004 р.) до фактичної вартості продукції в попередньому періоді (2003 р.). У нашому випадку маємо
Сукупні витрати на 1 крб. вартості реалізованої продукції за звітний період порівняно з попереднім зменшились на 1.52 коп.: у тому числі в групі порівнянних виробів витрати зменшилися на 7.42 коп., а в групі непорівнянних виробів, навпаки, збільшилися на 5.9 коп. У свою чергу, у першій групі витрати на 1 крб. вартості реалізованої продукції зменшилися завдяки ціновому та структурному чинникам і збільшились унаслідок підвищення собівартості одиниці продукції. Значне збільшення витрат у групі непорівнянних виробів зумовлене насамперед збільшенням собівартості та структурними змінами.
Таблиця 2.2
Вихідні дані та проміжні розрахункові показники для аналізу собівартості продукції ТОВ «Тканини»
Примітка: кол.10 = гр.3 * гр.5; кол.11 = гр. 4 * гр. 6; кол.12 = гр. 3 * гр. 7; кол.13 = гр. 3 * гр. 8; кол.14 = гр.4 * гр.9; кол.15 = гр .. 10 - гр. 13; кол.16 = гр. 11 - гр. 14; кол.17 = гр.15 / гр. 10; кол.18 = гр. 16 / гр. 11.
Таблиця 2.3
Аналіз впливу факторів витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції
Вихідні дані та проміжні розрахункові показники для аналізу собівартості продукції ТОВ «Тканини»
| Вид продукції | Вік випуску, років | Обсяг реалізації, тис.од., за період | Ціна за тис. од, тис. руб .., за період | Собівартість одиниці продукції. тис. руб., за період | Виручка від реалізації, тис. крб., За період | Собівартість реалізованої продукції. тис. руб., за період | Прибуток від реалізації, тис. крб., За період. | Рентабельність продукції за період | |||||||||
| 2004 | 2003 | 2004 | 2003 | 2004 | 2003 | 2004 | 2003 | 2004 | 2003 | 2004 | 2003 | 2004 | 2003 | ||||
| план | факт | план | факт | ||||||||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 |
| А | > 8 | 55 | 80 | 20 | 19 | 19.5 | 18 | 17.3 | 1100 | 1520 | 1072 | 990 | 1384 | 110 | 136 | 0.100 | 0.089 |
| Б | 7 | - | 160 | - | 10 | - | - | 11.32 | - | 1600 | - | - | 1812 | - | -212 | - | -0.13 |
| У | 5 | 30 | 46 | 50 | 39.9 | 40 | 47.7 | 35.9 | 1500 | 1835 | 1200 | 1430 | 1651 | 70 | 184 | 0.047 | 0.10 |
| Г | 2 | 50 | 55 | 35 | 35 | 31.9 | 30 | 29.8 | 1750 | 1925 | 1595 | 1500 | 1639 | 250 | 286 | 0.143 | 0.149 |
| Д | 4 | 55 | 79 | 30 | 23.5 | 23.6 | 22.1 | 18.77 | 1650 | 1857 | 1298 | 1215 | 1483 | 435 | 374 | 0.264 | 0.201 |
| Е | 2 | 34 | 10 | 41.2 | 43 | 38.5 | 39.5 | 42.1 | 1400 | 430 | 1309 | 1343 | 421 | 57 | 9 | 0.041 | 0.021 |
| Ж | 1 | 52 | - | 50 | - | 50.5 | 48.5 | - | 2600 | - | 2626 | 2522 | - | 78 | - | 0.03 | - |
| Всього | - | - | - | - | - | - | - | - | 10000 | 9167 | 9100 | 9000 | 8390 | 1000 | 777 | 0.10 | 0.085 |
Таблиця 2.3
Аналіз впливу факторів витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції
| Вигляд виробів | Витрати на 1 руб. реалізованої продукції, коп .., за період | Фактичні витрати на 1 крб. реалізованої продукції за цінами попереднього року | Структура продукції за вартістю, частки од., За період | Зміни витрат на 1 грн. реалізованої продукції, коп .. | ||||||
| Разом | в тому числі за рахунок змін | |||||||||
| 2003 | 2004 | 2003 | 2004 | собівартості | ціни реалізації | структури виробництва | ||||
| а | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | |
| Розрахунки за даними табл.2.2 | Розрахунки за даними табл.2.3 | |||||||||
| До суми гр.11 | До суми гр. 10 | гр. 7 + гр. 8 + гр. 9 | (Гр. 3 - гр. 1) х гр. 5 | (Гр. 2 - гр. 3) х гр. 5 | (Гр. 5 - гр. 4) х гр. 1 | |||||
| 1. Порівнянні вироби: А | 91.05 | 90.0 | 94.74 | 0.17 | 0.11 | -5.57 | +0.41 | -0.52 | -5.46 | |
| У | 89.97 | 95.33 | 119.55 | 0.20 | 0.15 | -3.69 | +4.44 | -3.63 | -4.50 | |
| Г | 85.14 | 85.71 | 85.71 | 0.21 | 0.175 | -1.88 | +0.10 | 0.00 | -2.98 | |
| Д | 79.86 | 73.66 | 94.04 | 0.20 | 0.165 | -3.81 | +2.34 | -3.36 | -2.79 | |
| Е | 97.91 | 95.93 | 91.86 | 0.05 | 0.14 | -8.53 | -0.85 | +0.57 | +8.81 | |
| Усього по групі 1 | 86.98 | 87.54 | 96.08 | 0.83 | 0.74 | -7.42 | +6.73 | -6.32 | -7.83 | |
| 2. Незрівнянні вироби Б | 113.25 | - | - | 0.17 | - | Розраховується за групою разом | ||||
| Ж | - | 97.00 | - | - | 0.26 | |||||
| Усього по групі 2 | 113.25 | 97.00 | 157.62 | 0.17 | 0.26 | +5.9 | +11.5 | -15.8 | +10.2 | |
| Сукупний обсяг реалізованої продукції | 91.52 | 90.00 | - | 1.0 | 1.0 | -1.52 | +18.23 | -22.12 | +2.37 | |
2.4 Аналіз впливу складу продукції за віком його випуску на зміни витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції
У ринкових умовах природним є прагнення підприємств оновлювати склад своєї продукції. На основі маркетингових досліджень підприємство відмовляється від виробництва застарілої продукції і починає виробляти нову (у нашому прикладі підприємство відмовилося від виробництва продукції Б, це тканини які не користуються особливим попитом. І почало освоювати вироби Е та Ж). При цьому нова продукція в початковий період може мати низьку рентабельність, а тимчасові витрати в подальшому компенсуються. Приклад впливу віку продукції на динаміку її собівартості наведений у табл. 2.4Таблиця 2.4
Витрати на 1 руб. вартості реалізованої продукції
| Група виробів за віком | 2003 | 2004 | Зміни показника витрат на 1 грн. (Гр.3: гр. 1) х 100% | ||
| коп. | відсоток до першої вікової групи | коп. | відсоток до першої вікової групи | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| Е, Ж 1 - 1-2 роки | 97.91 | 100 | 97.0 | 100 | 99.1 |
| Г, Д 2 - 2-4 роки | 82.55 | 84.3 | 71.79 | 74.0 | 87.0 |
| (Б, В) 3 - 5-7 року | 100.7 | 102.8 | 95.33 | 98.3 | 94.7 |
| А 4 - понад 8 років | 91.05 | 92.99 | 90.00 | 92.8 | 98.8 |
| У середньому по всіх вікових групах | 91.52 | х | 90.00 | х | 98.3 |
2.5 Аналіз впливу собівартості окремих груп продукції за рівнем їх рентабельності
Для того, щоб виконати такий аналіз, продукцію, яку випускають поділяють за рівнем рентабельності (щодо середньо галузевого рівня) на групи: нерентабельна (збиткова), низько-, середньо-та високорентабельна.
У нашому випадку середньогалузевий рівень рентабельності продукції становить 10%. З огляду на це вироби Г і Д зарахуємо до високорентабельної групи, А - до среднерентабельной, В, Е та Ж - до низькорентабельною. У звітному періоді нерентабельної продукції не було. Виріб Б як нерентабельний вид продукції було знято з виробництва.
Аналіз впливу планових та фактичних витрат за зазначеними групами продукції наведено в таблиці 2.5.
Наведені дані свідчать, що найбільшу частку в структурі випуску має низькорентабельна продукція - майже 60%. Незважаючи на вирішальне значення виконання планових завдань для зниження собівартості, саме щодо цієї групи фактичні витрати перевищили заплановані на 3.1%. Загальне зменшення фактичних витрат на 1.1% порівняно з плановими було досягнуто переважно завдяки позитивним змінам у групах продукції среднерентабельной (на 7.65%) і високорентабельної (на 6.15%).
Таблиця 2.5
Аналіз впливу змін витрат за групами продукції за рівнем їх рентабельності
З урахуванням частки кожної групи їх внесок у загальне зменшення витрат на 1.1% (див. гр. 5 табл.2.5) становить для групи високорентабельної продукції - -1.96, середньо рентабельної - -0.90, низькорентабельною - +1.76. В останній групі є нові вироби (Е та Ж) і слід переконатися, що саме додаткові витрати, які пов'язані з їх освоєнням, спричиняють низьку рентабельність і що така ситуація тимчасова. Щодо вироби В з цієї самої групи слід переконатися в доцільності його подальшого випуску. При цьому треба також визначити, чи не призведе відмова від певних обсягів виробництва навіть низькорентабельною продукції до не покриття постійних витрат.
Приклад розрахунків для аналізу наведений у таблиці 2.6
Таблиця 2.6
Аналіз собівартості за калькуляційними статтями витрат
Як бачимо з даних таблиці 2.6 понад планового зменшення витрат на 100 тис. руб. відбулося завдяки економії за статтями "Сировина і матеріали" (70 тис. руб.), "Заробітна плата основних працівників" (30 тис. руб.), "Загальновиробничі та адміністративні витрати" (відповідно 30 і 50 тис. крб.). Разом з тим підвищилися порівняно з планом витрати на енергоносії (на 50 тис. руб .. або на 5.3%) і транспортно - заготівельні витрати (на 30 тис. руб .., або на 2.9%). Внесок кожної калькуляційної статті до загального зниження витрат (у відсотках) наведений у гр. 5 табл.2.6. Підсумок за цією графою є алгебраїчною сумою даних за різними калькуляційними статтями.
1. Удосконалення організації виробництва і праці. Цей процес, практично у всіх випадках забезпечує підвищення продуктивності праці, стимулює більш якісне використання трудових ресурсів, наявних на підприємстві. Звідси й скорочення витрат виробництва. На даному етапі, на підприємстві рекомендується всіляко покращувати ергономіку праці працюючих шляхом створення повноцінного соціально - психологічного клімату. Пропонується ввести посаду психолога, який буде стежити за психічним здоров'ям працівників. Так як більшість втрат робочого часу пов'язане з різними хворобами, найбільш вагомим серед яких є грип необхідно створити власний медичний пункт, який буде стежити за станом здоров'я працівників.
2. Скорочення витрат на обслуговування виробництва і керування також знижує собівартість продукції. Розмір цих витрат на одиницю продукції залежить не тільки від обсягу випуску продукції, але і від їх абсолютної суми. Домогтися цього можливо двома шляхами:
· Удосконалення структури апарату управління. Для реалізації цього проекту ми вважаємо за потрібне створити планово-економічний відділ, одним з головних напрямів, діяльності якого будуть планування і прогнозування діяльності підприємства. На даний момент прогнозуванню, розробці цільових проектів щодо вдосконалення роботи підприємства не приділяється належної уваги. Тому, на основі економічного відділу пропонується організувати планово-економічний відділ і акцентувати його роботу на плануванні і прогнозуванні діяльності підприємства.
· Удосконалення роботи управлінського персоналу. У даний момент всі відділи пов'язані з обробкою економічної інформації і прийняття управлінських рішень не використовують у достатній мірі комп'ютерне забезпечення, замінюючи їх примітивними калькуляторами. Таким чином, необхідне підвищення кваліфікації управлінського персоналу і залучення на постійну роботу експертів в області комп'ютерних технологій. Це дозволить максимізувати ефективність управління і в кінцевому підсумку зменшити витрати на утримання управлінського персоналу, а це в свою чергу призведе до зниження собівартості продукції в цілому.
3. Організація повноцінної служби маркетингу на підприємстві. Маркетинг - невід'ємна частина ринкової економіки і в умовах постійно мінливої кон'юнктури ринку став життєво необхідним елементом управління такого суб'єкта господарювання як виробництво. На даному етапі існування підприємства ТОВ «Тканини» один збутової відділ не в змозі вирішувати весь комплекс проблем пов'язаних з позиціонуванням, просуванням власного товару на місцевий ринок. Ці та інші завдання вирішує служба маркетингу. Таким чином ми вважаємо за потрібне рекомендувати підприємству проведення наступних заходів, які дозволять йому зміцнитися на місцевому ринку і наростити обсяги виробництва, що в кінцевому підсумку приведе до зниження собівартості продукції, що випускається:
· Реклама. Так як продукція підприємства є досить високоякісної і її реклама, по всім засобам масової інформації, включаючи Інтернет, дозволить створити або зміцнити імідж продукції ТОВ «Тканини» як високоякісного продукту.
· Збутова мережа. Розширення мережі фірмових магазинів дозволить збільшити частку підприємства на місцевому ринку і таким чином збільшити обсяги реалізації продукції.
· Пошук нових постачальників. Сировина і матеріали входять у собівартість за ціною їх придбання з урахуванням витрат на перевезення, тому правильний вибір постачальників матеріалів впливає на собівартість продукції. Якісно новий метод пошуку партнерів може забезпечити Інтернет як передова система всесвітньої зв'язку. Будь-яке мало-мальськи серйозне підприємство розміщує інформацію про себе і свій продукт на створеному спеціально для цих цілей сайті і зв'язок з цим виробником можлива протягом кількох секунд.
· Підсумком аналізу собівартості є виявлення резервів подальшого поліпшення показників. Резерви повинні бути узагальнені, взаємно ув'язані, визначена їхня загальна сума й основні напрямки реалізації.
· Задачами аналізу собівартості продукції є: оцінка обгрунтованості і напруженості плану по собівартості продукції, витрат виробництва та звернення на основі аналізу звернення витрат; встановлення динаміки і ступеня виконання плану по собівартості; визначення факторів, які вплинули на динаміку показників собівартості і виконання плану по них, величини і причини відхилень фактичних витрат від планових; аналіз собівартості окремих видів продукції; виявлення резервів подальшого зниження собівартості продукції.
· Аналіз собівартості продукції спрямований на виявлення можливостей підвищення ефективності використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів у процесі виробництва, постачання і збуту продукції.
· Вивчення собівартості продукції дозволяє дати більш правильну оцінку рівню показників прибутку і рентабельності, досягнутому на підприємстві.
2. Економіка підприємства: підручник / під редакцією проф. Сафронова .- М.: "МАУП", 2002 р. с. 146
3. Економіка підприємства: Підручник для вузів / В. Я. Горфинкель, Є. М. Купряков, В. П. Прасолова і ін; Під ред. проф. В. Я. Горфінкеля, проф. Є. М. Купрякова. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 2000. - 367с.
4. Зайцев Н. Л. Економіка промислового підприємства: Підручник, 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ИНФРА-М, 1999. - 336с.
5. Берзінь І. Е. Економіка фірми. - М.: Інститут міжнародного права та економіки. 2004. - 253с.
6. Семенов В. М., Баєв І. А., Терехова С. А. та ін Економіка підприємства Під рук. акад. МАН ВШ, д-ра екон. наук, проф. Семенова В. М. - М.: Центр економіки і маркетингу, 1996 .- 184с.
7. Грузинів В. П., Максимов К. К., Еріашвілі Н. Д. Економіка підприємства: Підручник для вузів / Під ред. проф. В. П. Грузінова. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1998. - 535с.
8. Кафка Б. Ф. технохімічних контроль виробництва. - М.: Піщепроміздат, 1956. - 300с.
9. Економіка і організація промислового виробництва: Учеб. посібник / За ред. М. М. Тимохіна. - М.: Думка, 2004. - 336с.
10. Економіка підприємства. Під ред. Волкова О. І. - М.: ИНФРА - М, 1998р.
Аналіз впливу змін витрат за групами продукції за рівнем їх рентабельності
| Група продукції за рівнем рентабельності | Собівартість продукції за 2004 р., тис. грн. | Структура випуску, відсоток до підсумку гр. 1 | Відхилення від планового рівня,% (Гр. 2: гр. 1) х 100% - 100% | Внесок в загальне зменшення витрат,% (Гр. 3 х гр. 4): 100% | |
| плано-вая | фактична | ||||
| а | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Низькорентабельні В, Е, Ж | 5135 | 5295 | 56.43 | +3.12 | +1.76 |
| Среднерентабельная А | 1072 | 990 | 11.78 | -7.65 | -0.90 |
| Високорентабельні Г, Д | 2893 | 2715 | 31.79 | -6.15 | -1.96 |
| Разом | 9100 | 9000 | 100.00 | -1.10 | -1.10 |
2.6 Аналіз собівартості за калькуляційними статтями витрат
За калькуляційними статтями аналізують собівартість по підприємству в цілому для того, щоб оцінити відхилення фактичних витрат від запланованих і визначити вплив цих відхилень на загальну зміну собівартості реалізованої продукції.Приклад розрахунків для аналізу наведений у таблиці 2.6
Таблиця 2.6
Аналіз собівартості за калькуляційними статтями витрат
| № п / п | Стаття витрат | Обсяг реалізованої продукції у звітному періоді за собівартістю, тис. руб. | Відхилення витрат, тис. крб.: Економія (-), Перевитрата (+), (гр. 2 - гр. 1) | Зміни витрат,% | |||
| за статтею (гр. 3: гр. 1) х 100 | за повною собівартістю реалізованої продукції всього (Гр. 3: р.13 гр. 1) х 100 | ||||||
| плано-вої | факти-чеський | ||||||
| а | б | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | |
| 1 | Сировина і матеріали | 2370 | 2300 | -70 | -2.9 | -0.77 | |
| 2 | Допоміжні матеріали | 140 | 140 | 0 | 0 | 0 | |
| 3 | Транспортно - заготівельні витрати | 1020 | 1050 | +30 | +2.9 | +0.35 | |
| 4 | Загальна вартість матеріалів | 3530 | 3490 | -40 | -1.1 | -0.44 | |
| 5 | Паливо, енергія на технологічні цілі | 950 | 1000 | +50 | +5.3 | +0.55 | |
| 6 | Заробітна плата основних працівників | 900 | 870 | -30 | -3.3 | -0.33 | |
| 7 | Відрахування на соціальні потреби | 430 | 430 | 0 | 0 | 0 | |
| 8 | Утримання та експлуатація обладнання | 900 | 890 | -10 | -1.1 | -0.11 | |
| а | б | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | |
| 9 | Общепроізвод-дарські витрати | 950 | 920 | -30 | -3.1 | -0.33 | |
| 10 | Адміністра-тивні витрати | 1350 | 1300 | -50 | -3.7 | -0.55 | |
| 11 | РАЗОМ заводська собівартість | 9010 | 8900 | -110 | -1.2 | -1.21 | |
| 12 | Витрати на збут | 90 | 100 | +10 | +1.1 | +0.11 | |
| 13 | Повна собівартість реалізованої продукції | 9100 | 9000 | -100 | -1.1 | -1.1 | |
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ
Для зниження собівартості на підприємстві ТОВ «Тканини» рекомендується провести наступні організаційно - технічні заходи:1. Удосконалення організації виробництва і праці. Цей процес, практично у всіх випадках забезпечує підвищення продуктивності праці, стимулює більш якісне використання трудових ресурсів, наявних на підприємстві. Звідси й скорочення витрат виробництва. На даному етапі, на підприємстві рекомендується всіляко покращувати ергономіку праці працюючих шляхом створення повноцінного соціально - психологічного клімату. Пропонується ввести посаду психолога, який буде стежити за психічним здоров'ям працівників. Так як більшість втрат робочого часу пов'язане з різними хворобами, найбільш вагомим серед яких є грип необхідно створити власний медичний пункт, який буде стежити за станом здоров'я працівників.
2. Скорочення витрат на обслуговування виробництва і керування також знижує собівартість продукції. Розмір цих витрат на одиницю продукції залежить не тільки від обсягу випуску продукції, але і від їх абсолютної суми. Домогтися цього можливо двома шляхами:
· Удосконалення структури апарату управління. Для реалізації цього проекту ми вважаємо за потрібне створити планово-економічний відділ, одним з головних напрямів, діяльності якого будуть планування і прогнозування діяльності підприємства. На даний момент прогнозуванню, розробці цільових проектів щодо вдосконалення роботи підприємства не приділяється належної уваги. Тому, на основі економічного відділу пропонується організувати планово-економічний відділ і акцентувати його роботу на плануванні і прогнозуванні діяльності підприємства.
· Удосконалення роботи управлінського персоналу. У даний момент всі відділи пов'язані з обробкою економічної інформації і прийняття управлінських рішень не використовують у достатній мірі комп'ютерне забезпечення, замінюючи їх примітивними калькуляторами. Таким чином, необхідне підвищення кваліфікації управлінського персоналу і залучення на постійну роботу експертів в області комп'ютерних технологій. Це дозволить максимізувати ефективність управління і в кінцевому підсумку зменшити витрати на утримання управлінського персоналу, а це в свою чергу призведе до зниження собівартості продукції в цілому.
3. Організація повноцінної служби маркетингу на підприємстві. Маркетинг - невід'ємна частина ринкової економіки і в умовах постійно мінливої кон'юнктури ринку став життєво необхідним елементом управління такого суб'єкта господарювання як виробництво. На даному етапі існування підприємства ТОВ «Тканини» один збутової відділ не в змозі вирішувати весь комплекс проблем пов'язаних з позиціонуванням, просуванням власного товару на місцевий ринок. Ці та інші завдання вирішує служба маркетингу. Таким чином ми вважаємо за потрібне рекомендувати підприємству проведення наступних заходів, які дозволять йому зміцнитися на місцевому ринку і наростити обсяги виробництва, що в кінцевому підсумку приведе до зниження собівартості продукції, що випускається:
· Реклама. Так як продукція підприємства є досить високоякісної і її реклама, по всім засобам масової інформації, включаючи Інтернет, дозволить створити або зміцнити імідж продукції ТОВ «Тканини» як високоякісного продукту.
· Збутова мережа. Розширення мережі фірмових магазинів дозволить збільшити частку підприємства на місцевому ринку і таким чином збільшити обсяги реалізації продукції.
· Пошук нових постачальників. Сировина і матеріали входять у собівартість за ціною їх придбання з урахуванням витрат на перевезення, тому правильний вибір постачальників матеріалів впливає на собівартість продукції. Якісно новий метод пошуку партнерів може забезпечити Інтернет як передова система всесвітньої зв'язку. Будь-яке мало-мальськи серйозне підприємство розміщує інформацію про себе і свій продукт на створеному спеціально для цих цілей сайті і зв'язок з цим виробником можлива протягом кількох секунд.
ВИСНОВОК
Дослідивши в даній роботі питання аналізу собівартості продукції на прикладі ТОВ «Тканини» можна зробити наступні висновки:· Підсумком аналізу собівартості є виявлення резервів подальшого поліпшення показників. Резерви повинні бути узагальнені, взаємно ув'язані, визначена їхня загальна сума й основні напрямки реалізації.
· Задачами аналізу собівартості продукції є: оцінка обгрунтованості і напруженості плану по собівартості продукції, витрат виробництва та звернення на основі аналізу звернення витрат; встановлення динаміки і ступеня виконання плану по собівартості; визначення факторів, які вплинули на динаміку показників собівартості і виконання плану по них, величини і причини відхилень фактичних витрат від планових; аналіз собівартості окремих видів продукції; виявлення резервів подальшого зниження собівартості продукції.
· Аналіз собівартості продукції спрямований на виявлення можливостей підвищення ефективності використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів у процесі виробництва, постачання і збуту продукції.
· Вивчення собівартості продукції дозволяє дати більш правильну оцінку рівню показників прибутку і рентабельності, досягнутому на підприємстві.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Економіка, організація і планування промислового виробництва: Учеб. посібник для вузів / Н. А. Лісіцин, Ф. П. Вісюлін, В. І. Виборнов та ін; За заг. ред. Н. А. Лісіцина. - 2-е вид. перераб. і доп. - Мн. Обчислюємо. шк., 2003. - 446с.2. Економіка підприємства: підручник / під редакцією проф. Сафронова .- М.: "МАУП", 2002 р. с. 146
3. Економіка підприємства: Підручник для вузів / В. Я. Горфинкель, Є. М. Купряков, В. П. Прасолова і ін; Під ред. проф. В. Я. Горфінкеля, проф. Є. М. Купрякова. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 2000. - 367с.
4. Зайцев Н. Л. Економіка промислового підприємства: Підручник, 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ИНФРА-М, 1999. - 336с.
5. Берзінь І. Е. Економіка фірми. - М.: Інститут міжнародного права та економіки. 2004. - 253с.
6. Семенов В. М., Баєв І. А., Терехова С. А. та ін Економіка підприємства Під рук. акад. МАН ВШ, д-ра екон. наук, проф. Семенова В. М. - М.: Центр економіки і маркетингу, 1996 .- 184с.
7. Грузинів В. П., Максимов К. К., Еріашвілі Н. Д. Економіка підприємства: Підручник для вузів / Під ред. проф. В. П. Грузінова. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1998. - 535с.
8. Кафка Б. Ф. технохімічних контроль виробництва. - М.: Піщепроміздат, 1956. - 300с.
9. Економіка і організація промислового виробництва: Учеб. посібник / За ред. М. М. Тимохіна. - М.: Думка, 2004. - 336с.
10. Економіка підприємства. Під ред. Волкова О. І. - М.: ИНФРА - М, 1998р.
Цей текст може містити помилки.
Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова
Схожі роботи:
Собівартість продукції та шляхи е зниження
Собівартість продукції та шляхи її зниження
Собівартість продукції та шляхи її зниження 2
Собівартість продукції напрями та шляхи її зниження
Собівартість виробництва продукції рослинництва та шляхи її зниження
Собівартість та шляхи її зниження
Собівартість виробництва молока та шляхи е зниження На прикладі ВАТ П
Собівартість виробництва молока та шляхи її зниження На прикладі ВАТ Племзавод Кримський Сакського
Собівартість продукції та шляхи її зменшення