Смішне і сумне в комедії Н У Гоголя Ревізор

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Приблизний текст твору

Говорячи про дійових осіб своїй комедії, Гоголь назвав її єдиним чесним героєм - сміх. Дійсно, п'єса сповнена смішних положень, несподіваних ситуацій, комічних помилок, іронічних зауважень, саркастичних характеристик. Навіть сам сюжет комедії будується на тому, що чиновники, перелякані звісткою про приїзд могутнього ревізора, приймають за нього порожнього й незначного Хлестакова. Ця помилка у фіналі комедії створює гротескну ситуацію, коли хитрий, грубий і деспотичний городничий сам стає жертвою обману. Викликають сміх повні безсилій люті слова городничого про те, що він "шахраїв над шахраями обманював", "навіть трьох губернаторів обдурив". Глядацька зала тремтить від сміху, а городничий кидає в публіку вбивчу репліку: "Чого смієтеся? Над собою смієтеся! .." Ці слова змушують серйозно задуматися над тим, що ж змушує нас так весело сміятися на представленні гоголівської комедії.

Перечитаємо ще раз окремі сцени та епізоди, уважніше вдивімося в життя глухого, забутого богом містечка, від якого "хоч три роки скачи, ні до якої держави не доїдеш". Патріархальна простота провінційних моралі змушує городничого без зайвої дипломатії повідомити чиновникам про приїзд ревізора. Забавно слухати при цьому глибокодумне думку самого "освіченого і вільнодумного" людини в місті, Аммосов Федоровича Ляпкина-Тяпкіна, який пояснює цей приїзд політичними причинами, тим, що Росія хоче вести війну. Смішно саме зіставлення зовнішньої політики Росії і убогих, дрібних інтересів провінційних, чиновників.

Розпорядження городничого своїм підлеглим про прийняття нагальних заходів перед приїздом ревізора відразу дають уявлення про стан справ у міській лікарні, суді, школах. Скрізь безладдя, бруд, крадіжки. Так і бачиш хворих у брудних ковпаках, що палять міцний тютюн, які дуже схожі на ковалів. Таке порівняння, зроблене городничим, смішно і сумно водночас, тому що за цим ховається повна безпорадність нещасних хворих людей, які повністю залежать від мерзотників і шахраїв. Забавна типово провінційна деталь про гусей з гусенятком, шастають під ногами відвідувачів присутності, досить прозоро натякає на те, в якому стані знаходиться правосуддя в місті. Сама прізвище суддя Ляпкина-Тяпкіна не вимагає додаткових коментарів. Пронизані гумором міркування Ськвозник-Дмухановского про шкільних вчителів, наприклад, про те, який, зійшовши на кафедру, обов'язково робить страшну, гримасу, яка може бути неправильно витлумачено паном ревізором. Лука Лукич Хлопов, на смерть переляканий доглядач повітових училищ, повністю погоджується з городничим, згадуючи, як з-за подібної поведінки цього вчителя він отримав догану за те, що юнацтву вселяються вільнодумні думки. Це вже не смішно, тому що в Росії 30-х років XIX століття, зображеної в комедії, нещадно придушувалися і переслідувалися прогресивні волелюбні погляди. Особливо це стосувалося навчальних закладів, які вважалися розсадниками шкідливих антиурядових ідей.

Комедія засобами гумору і сатири відображає російську дійсність епохи реакції, зачіпаючи всі головні сторони чиновницького світу. Згадаймо, з якою готовністю і розумінням сприймає поштмейстер прохання городничого "трошки роздрукувати і прочитати" кожне прибуває в поштову контору лист .. Смішні відверті до наївності визнання Шпекін про те, що він розкриває і читає з цікавості чужі листи, які для нього набагато цікавіше і цікавіше, ніж "Московские ведомости". Особливо сподобалися поштмейстер навіть залишає у себе, щоб зачитувати найбільш "грайливі" місця міській громаді. Судячи з цим відверто цинічним словами, у Шпекін не виникає жодних докорів сумління з приводу грубого порушення закону, що гарантує громадянам Росії таємницю листування. Подібне сумне явище теж було дуже поширеним в царській Росії.

Багато комічних моментів у п'єсі пов'язано з образом Хлестакова, який сам по собі абсолютно нічого не представляє. Смішно його артистичне, натхненне брехня, яка різко контрастує з його дійсним незавидним положенням. Забавно слухати розповідь про розкішних обідах, що доставляються з Парижа, від людини, яка веде напівголодне існування. Смішно, що, забрехався, Хлестаков видає себе за відомого письменника і називає як написаного ним роману популярний суспільно-літературний журнал "Московський Телеграф". Але сумно, що чиновники шанобливо вислуховують його, не помітивши волаючого невідповідності. Значить, вони не тільки нічого не читають, а й навіть не знають про те, які журнали видаються в Росії. Це характеризує загальний низький культурний рівень чиновництва, яке покликане стояти на сторожі законності та порядку, сприяти процвітанню країни, а значить, мати широкий кругозір. Бреше не тільки Хлестаков, але і всі інші герої п'єси. Намагаючись справити вигідне враження на уявного ревізора, городничий з огидою відгукується про картярських іграх, на які він нібито не може вбивати дорогоцінний час. Краще, за його словами, вжити його "на користь державну". Як гірка тут знаменита гоголівська іронія! Якби це справді відповідало істині, то зовсім іншою була б життя не тільки цього провінційного містечка, але і всієї Росії.

Таким чином, виставляючи на загальний огляд вади державної бюрократичної системи, втілені в індивідуально змальованих образах представників цієї системи, Гоголь картає їх своїм нещадним сміхом. І комічне тут ще більш яскраво відтіняє загальну трагічну картину зловживань і злочинів російського чиновництва.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Іноземні мови і мовознавство | Твір
11.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Гоголь н. в. - Смішне і сумне в комедії
Місто в комедії НВ Гоголя Ревізор
Світ чиновництва в комедії Н У Гоголя Ревізор
Повітовий уряд в комедії Н У Гоголя Ревізор
Гоголь н. в. - Місто в комедії н. в. гоголя ревізор
Характер городничого в комедії Гоголя Ревізор
Чиновницький світ у комедії Гоголя Ревізор
Гоголь н. в. - Зображення чиновництва в комедії н. в. гоголя ревізор
Сатиричне зображення чиновників у комедії Гоголя Ревізор
© Усі права захищені
написати до нас