Якщо б вдалося зафіксувати з відносною повнотою активну і пасивну лексику і фразеологію російських селян, що живуть далеко від столичних і великих міст, можна було б встановити, що в мові цих людей використовується не тільки значна частина традиційної діалектної лексики і фразеології, але і створюються нові лексичні та фразеологічні одиниці. Кількість таких виникають значущих одиниць незначно, але, оскільки вони виникають, правомірно поставити питання, чому вони з'являються і як довго вони можуть проіснувати в діалекті. "Діалектні слова, - за визначенням Ф. П. Філіна, - є слово, що має локальне поширення і в той же час не входить до складу літературної мови" [1].
Діалектна фразеологічна одиниця - відносно цілісне словосполучення (іменного, ад'єктивного, дієслівного, адвербіального типу) зі складною семантичною структурою, має стійкість компонентів, що забезпечує їй не разове, а часто повторювана вживання в системі одного або декількох говірок. Регіонально-обмежена лексика і фразеологія поза функцій існувати не може. Частина таких лексичних і фразеологічних одиниць семантично еквівалентна загальнонародним одиницям: пор. Сиб. подизбіца - загальноросійське горище; Сиб. на шермаках - загальноросійське за чужий рахунок.
Іншу значну за обсягом групу лексичних та фразеологічних одиниць становлять діалектні варіанти загальновідомих слів і фразеологізмів: пор. Сиб. гостинка - загальноросійський. гостинець, Сиб. агромадний - загальноросійський. величезний; Сиб. ареди віки (жити), літерат. (Жити) Аредови повіки, Сиб. дивитися скрозь пальчиків - загальноросійський. дивитися крізь пальці та ін Наявність такого роду варіантів пояснюється активністю всіх рівнів діалектної системи, її "тиском" на форму слів і структуру словосполучень, тобто це один із проявів структури говірки. Основна частина діалектної лексики відбиває уявлення і поняття про особливості місцевої географічного середовища, про традиційні знаряддя праці, типах будівель, одязі і т. п. Це лексика денотативно обумовлена: пор. Сиб. забока - "низький зарослий дрібним лісом берег річки '(на противагу високому березі, який називається яр у одних говірках, щока - в інших). До неї з цього ж ознакою денотативної обумовленості примикають стійкі словосполучення типу будинок гаком (дієслово) - будинок з розташуванням житлових кімнат, що нагадує букву "Г"; Сиб. безвзятковий погода - 'річна погана (вітряна, дощова) погода, коли бджоли не дають хабар'.
Існування значної кількості діалектних слів і фразеологізмів у сучасних говірках Сибіру часто пояснюють пери-ферійностью, стійкістю складу населення сіл і сіл. Це загальне пояснення вірно, але недостатньо. Справа в тому, що в сучасних умовах не можна знайти такий периферійний говір, який був би ізольований від впливу літературної мови. Немає потреби доводити, що цей вплив проявляє себе з наростаючою силою, але в говірці продовжує вживатися не тільки та частина значущих одиниць, які є єдиними позначають "місцевого" денотата, але продовжують зберігатися (хоча і зазнаючи процес архаїзації) місцеві варіанти загальнонародних слів. Однак головне, що слід відзначити, виникають деякі нові слова (пор. Сиб. Молоканка - 'молочний пункт'; курок - 'шворінь') і продовжують активно вживатися місцеві коннотатівние одиниці, слова та фразеологізми типу: Сиб. Сураз, заугол'нік ('позашлюбна дитина'); Сиб. ботал осикове - 'базіка', 'сплетнік'. Такого роду коннотатівние знаки обумовлені у своєму прояві і існування наявністю уявлень у свідомості людей, що живуть в загальній мікросередовищі, що створює спільність так званої установки [2]. Яким би не був вплив літературної мови на носіїв діалектної мови, в місцевих умовах продовжують діяти на появу і вживання конотативних одиниць у мові "наочні образи" і більш складні уявлення, зумовлені асоціативними зв'язками у свідомості людей з тими предметами і явищами, які типові, звичайні . Тому ці "образи", засновані на асоціативних зв'язках, актуальні в даній мікросередовищі: вони знаходять опору у конкретних уявленнях людей. У наведеному вище фразеологізмі, наприклад, слово ботал має денотативне значення в говірках Сибіру: 'дерев'яний або мідний "дзвоник", який підвішують на шию пасуться без пастуха корів, коней'. Саме ця установка, психічна схильність у свідомості діалектоносітелей, обумовлена єдністю середовища, способу життя, трудових операцій і побутових або життєвих ситуацій, визначає відмінності і в сигнификативной і коннотатівном значенні слів, синонімічних (що мають загальний денотат) з літературними (предмет залишається одним і тим же , а характер відомостей про нього у свідомості носіїв літературної мови і діалектоносітелей - різний). Рельєфно ці відмінності проявляють себе в ознаці, за яким названо предмет, відображеному в змісті слова і фразеологізму, тобто у внутрішній формі: пор. Сиб. закладіна - загальноросійський. засув, Сиб. тільки шишки віють (біжить) - загальноросійський. тільки п'яти виблискують. У цих фразеологізмах понятійний зміст однакове (дуже швидко), але грунтується воно на різних уявленнях про біг (тільки шишки віють пов'язано з гіперболічним поданням про такому швидкому бігу, при якому виникає рух повітря, подібне вітру, в результаті якого починають ворушитися - "віяти" шишки на хвойних деревах, ялинах або кедрах). Різниця обстановки обумовлює відмінності у найменуваннях одних і тих же предметів у різних говорах. Якщо ж історично виникають реальні причини інтеграції разнодіалектних лексичних систем, відбувається утворення таких синонімічних рядів, в яких немає комунікативної необхідності, тому що вхідні в них слова семантично еквівалентні. Так, у говірках змішаного типу Киштовськом, Північного, чулимсько районів Новосибірської області відомі численні приклади недиференційованого вживання синонімів: 1) діжа - дежа - хлібник; 2) ветренніци - опушіни - ползіни ('прути або тонкі жердини, які вішають на стіг сіна, оберігаючи його від вітру ').
Такі надлишкові синоніми, словникові надмірності позбавляють лексичну систему діалекту стрункості, але вони існують в ній деякий час, тому що людська пам'ять мимоволі зберігає їх. У процесі вживання такого роду синонімів можливо їх розмежування за різними параметрами, семантичним і коннотативное. Якщо ж вони не знаходять застосування для розмежування або уточнення висловлюються понять, уявлень, поступово в такому синонімічному ряду залишається тільки одне слово. Розвиток синонімічних відносин у говірках може носити більш складний характер: воно поєднує в собі два семантичних процесу, нерозривно пов'язаних. З'являються слова, що відображають нові уявлення, знання, починають семантично взаємодіяти з уже відомими, якщо у них спільний денотат. І разом з тим, функціонуючи в мові, відомі слова можуть отримувати нові семи, розширювати або звужувати лексичне значення. Якщо прийняти точку зору Є.Д. Поливанова на два типи змін у мові (кількісні та якісні), то в діалектної синонімії ці два типи діють нерозривно, в єдності, як дві сторони одного процесу. Рухливість лексичної системи говірки, її відкритість, незамкнутість позначається в освіті приватних лексичних груп, близьких до синонімії. Так, останнім часом у сибірському просторіччі дієслово виступати став вживатися іронічно зі значенням 'говорити багатослівно, серйозно (і навіть пристрасно) про дрібниці, про що-небудь не стоїть уваги'. Це значення ідентично значенням загальнонародного фразеологізму розводити розлучення (узори), який у промові сибіряків не вживається.
Укладаючи характеристику спостережень над сучасним станом діалектної лексики і фразеології, можна зробити висновок, що багато значущих одиниці говірок, еквівалентні літературним, продовжують активно вживатися в діалектної мови, хоча ступінь впливу літературної мови на периферійні говірки з року в рік продовжує збільшуватися. Доля таких слів і фразеологізмів, треба думати, буде залежати від того, якою мірою буде уніфікований спосіб життя людей, які користуються діалектної промовою. Адже багато носіїв говірки знають літературні еквіваленти діалектних слів і фразеологізмів, але продовжують користуватися діалектними, якщо розмова йде з людиною з того ж середовища, і відразу ж перебудовуються на літературну (ходячи і не завжди правильну), коли в розмову вступає людина, що володіє літературною мовою .
Список літератури
1. Ф.П. Філін. Проект "Словника російських народних говорів". М.-Л., 1961, стор 22.
2. Ш.А. Надірашвілі. Поняття установки в загальній та соціальній психології АН Грузинської РСР. Тбілісі, 1974, стор 10.
3. А.І. Федоров. СЛОВО І фразеології в сучасному СИБІРСЬКИЙ діалектної мови.