Під системою соціально-економічного прогнозування розуміється певна єдність методології, організації та розробки прогнозів, які забезпечують їх узгодженість, наступність і безперервність. Національне прогнозування носить комплексний характер, охоплюючи всі рівні і аспекти розширеного відтворення. Ті чи інші приватні національні прогнози, що описують різні сторони економічного зростання, характеризуються відносною відокремленістю і мають власне специфічне зміст. Однак вони тісно взаємопов'язані і утворюють цілісну систему, яка може бути представлена у вигляді наступних груп прогнозів.
Техніко-економічні прогнози досліджують перспективи розвитку народного господарства, його галузей, розміщення виробництва, динаміки техніко-економічних показників виробництва продукції, освоєння її нових видів, фінансування виробництва, структурних зрушень в економіці і т.д.
Науково-технічні прогнози розглядають досягнення науково-технічного прогресу, розвиток фундаментальних і прикладних досліджень, нових видів техніки і технології, визначають наслідки НТП.
Соціально-економічні прогнози досліджують питання динаміки рівня життя населення, доходів, споживання населенням продуктів харчування і невиробничих товарів, розвитку галузей соціальної інфраструктури, демографії, зайнятості населення і т.д.
Природно-природні прогнози характеризують запаси природних ресурсів та можливості їх залучення в господарський оборот, стан рослинного і тваринного світу, навколишнього середовища.
Зовнішньоекономічні прогнози розглядають перспективи співпраці з зарубіжними країнами, проблеми інтеграції національної економіки у світове господарство, є питання раціоналізації експорту та імпорту і т.д.
В даний час розробка системи національних прогнозів в нашій країні ще далеко не завершена і чекає велика робота в цьому напрямку в майбутньому.
Основні принципи прогнозування.
Соціально-економічне прогнозування грунтується на ряді принципів. Розглянемо найважливіші з них.
Принцип системності прогнозування означає, що народне господарство розглядається, з одного боку як єдиний об'єкт, а з іншого - як сукупність відносно самостійних об'єктів або напрямів прогнозування. Системний підхід передбачає побудову прогнозів на основі системи методів і моделей, характеризується певною субординацією і послідовністю, що дозволяє розробляти узгоджений і сумісний прогноз економічного розвитку по кожному об'єкту народного господарства. Однак, в умовах перехідної економіки побудувати цілісну систему моделей соціально-економічного прогнозування, дуже складно. У зв'язку з чим необхідна уніфікація блокових моделей, використання обчислювальних засобів рішення, створення інформаційного банку даних.
Принцип єдності політики і економіки означає, що при розгляді питань розвитку економіки, складанні прогнозів і програм слід виходити із сукупності економічних інтересів усіх суб'єктів господарювання та в той же час по деяких напрямках прогнозування необхідно, в першу чергу, враховувати загальнодержавні питання (стійкість фінансової системи, забезпечення цілісності країни, її обороноздатності і т.д.).
Принцип наукової обгрунтованості означає, що в економічному прогнозуванні всіх рівнів необхідний всебічний облік вимог об'єктивних економічних та інших законів розвитку суспільства, використання наукового інструментарію, досягнень вітчизняного та зарубіжного досвіду формування прогнозів.
Принцип адекватності (відповідності) прогнозу об'єктивним закономірностям характеризує не тільки процес виявлення, але й оцінку стійких тенденцій та взаємозв'язків у розвитку народного господарства і створення теоретичного аналога реальних економічних процесів з їх повної і точної імітацією.
Принцип варіантності прогнозування пов'язаний з можливістю розвитку народного господарства та його окремих ланок за різними траєкторіями, при різних взаємозв'язках і структурних співвідношеннях. Джерелами виникнення різних варіантів розвитку народного господарства служать можливі якісні зрушення в умовах відтворення при переході від екстенсивних методів його розширення до інтенсіним, при створенні нових умов господарювання.
Принцип цілеспрямованості передбачає активний характер прогнозування, оскільки зміст прогнозу не зводиться тільки до передбачення, а включає й цілі, які належить досягти в економіці шляхом активних дій органів державної влади і управління.
Основні функції прогнозування.
У їх числі можна виділити наступні функції.
Науковий аналіз економічних, соціальних, науково-технічних процесів і тенденцій. Він здійснюється за трьома стадіями: ретроспекція, діагноз, Проспекция.
Під ретроспекцією розуміється етап прогнозування, на якому досліджується історія розвитку об'єкта прогнозування для отримання його систематизованого опису. На цій стадії відбувається збір, зберігання і обробка інформації, джерел, необхідних для прогнозування, оптимізація як складу джерел, так і методів вимірювання та подання ретроспективної інформації, остаточне формування структури і складу характеристик об'єкта прогнозування.
Діагноз - це такий етап прогнозування, на якому досліджується систематизований опис об'єкта прогнозування з метою виявлення тенденції його розвитку і вибору моделей і методів прогнозування. На цій стадії аналіз закінчується не тільки розробкою моделей прогнозування, а й вибором адекватного методу прогнозування.
Проспекция являє собою етап прогнозування, на якому за даними діагнозу розробляються прогнози розвитку об'єкта прогнозування в майбутньому, проводиться оцінка достовірності, точності або обгрунтованості прогнозу (верифікація), а також реалізація мети прогнозу шляхом об'єднання конкретних прогнозів на основі принципів прогнозування (синтез). На стадії Проспекция виявляється відсутня інформація про об'єкт прогнозування, уточнюється раніше отримана, вносяться корективи в модель прогнозованого об'єкта відповідно до знову інформацією, що надійшла.
Дослідження об'єктивних зв'язків соціально-економічних явищ розвитку народного господарства в конкретних умовах в певному періоді.
При безперервному характері прогнозування аналіз його об'єкта відбувається також безперервно, супроводжуючи все формування прогнозів, тим самим здійснюється зворотний зв'язок між реальним об'єктом і його прогностичної моделлю. У результаті наукового аналізу господарських процесів і тенденції розвитку економіки визначається, наскільки прийняті рішення відповідають майбутнього розвитку, виявляються невідповідності в економіці, досягнутий в країні рівень порівнюється зі світовим досвідом.
Оцінка об'єкта прогнозування базується на поєднанні аспектів детермінованості (визначеності) і невизначеності.
Виявлення об'єктивних варіантів економічного і соціального розвитку.
На основі теоретичних досліджень, досягнень суспільних, природничих і технічних наук з'ясовуються об'єктивні варіанти досліджуваного процесу і тенденції його розвитку на перспективу.
Накопичення наукового матеріалу для обгрунтованого вибору певних рішень.
Реалізація функцій прогнозування здійснюється на основі двох підходів: пошуковому і нормативному.
Моделі економічного прогнозування.
Економіко-математичні, факторні та структурні моделі в прогнозуванні.
Економіко-математична модель це система формалізованих співвідношень, що описують основні взаємозв'язки елементів, що утворюють економічну систему. Система економіко-математичних моделей економетричного типу служить для опису щодо складних процесів економічного чи соціального характеру.
Найпростіша економіка-математична модель може бути представлена, наприклад, в наступному вигляді:
Z = a × х.
Така модель може бути використана, наприклад, для визначення потреби в матеріалах, потрібних для виготовлення якого-небудь виробу. У цьому випадку Z - загальна потреба в матеріалах, "а" - норма витрати матеріалу на один виріб, "х" - кількість виробів.
Ця модель набуває більш складний вид, якщо визначається потреба в матеріалах для виготовлення кількох видів виробів:
Z = а1х1 + а2х2 + ... + аnхn
n
Або Z = аi хi, де n = 1,2,3, ... n
i = 1
Ця модель показує залежність потреби в матеріалах від двох факторів: кількості виробів і норм витрат матеріалів і називається дескриптивної (описової).
Певні види моделей економічного та соціального прогнозування можуть класифікуватися в залежності від критерію оптимізації або найкращого очікуваного результату. Так, наприклад, розрізняють економіко-математичні моделі, в яких мінімізуються витрати, та моделі в яких бажано отримати, наприклад, максимум продукції.
З урахуванням фактору часу моделі можуть бути статичними, коли обмеження в моделі встановлені для певного відрізку часу, чи динамічними - у цьому випадку обмеження встановлені для декількох відрізків часу.
Розрізняють факторні та структурні моделі економічного типу. Один і той же тип моделей може бути застосований до різних економічних об'єктів. Залежно від рівня розгляду показників народного господарства розрізняють макроекономічні, міжгалузеві, галузеві та регіональні моделі.
Факторні моделі описують залежність рівня та динаміки того чи іншого показника від рівня і динаміки впливають на нього економічних показників - аргументів або факторів. Факторні моделі можуть включати різну кількість змінних величин і відповідних їм параметрів. Найпростішими видами факторних моделей є однофакторні, в яких чинником є який-небудь тимчасовий параметр. Багатофакторні моделі дозволяють одночасно враховувати вплив декількох факторів на рівень і динаміку прогнозованого показника.
У практиці економічного прогнозування для оцінки ролі окремих факторів випуску продукції використовується математична формула, що показує залежність обсягу створеної продукції від функціонування основних факторів виробництва, їх кількісного та якісного складу. Вона отримала назву виробничої функції. Виробнича функція на мікрорівні висловлює технічне співвідношення між кількістю чинників, що використовуються виробниками, і обсягом отриманої продукції. У найзагальнішому вигляді ця залежність може бути представлена наступним чином:
У = f (а1, а2, ... аn),
де У - обсяг продукції,
а1, а2 ... аn - використані фактори виробництва.
При цьому розрізняють чинники внутрішні (ендогенні) і зовнішні (екзогенні).
Для більш поглибленого аналізу динаміки економічного зростання на макрорівні була вивчена взаємозв'язок між обсягом виробництва і його різними чинниками. Першим варіантом стала виробнича функція Кобба - Дугласа, що показує залежність загального випуску продукції від двох чинників: капіталу та праці. Надалі було враховано також вплив третього чинника - технічного прогресу. У підсумку модель Кобба - Дугласа прийняла такий вигляд:
а в гt
У = А × К × L × Е, де
У - обсяг випуску продукції, А - коефіцієнт сполучення розмірності елементів формули, К - витрати капіталу, "а" - коефіцієнт, що характеризує приріст обсягу випуску продукції, що припадає на 1% приріст капіталу, L - витрати праці, в - коефіцієнт, храктерізующій приріст обсяг випуску продукції, який припадає на 1% приросту витрат праці, "е" - фактор, що відображає вплив технічного прогресу (r) і часу (t).
Структурні моделі описують співвідношення, зв'язки між окремими елементами, що утворюють одне ціле або агрегат. Ці моделі є моделями структурно-балансового типу, де поряд з розбивкою будь-якого агрегату на складові елементи розглядаються взаємозв'язки цих елементів. Такі моделі мають матричну форму і застосовуються для аналізу і прогнозу міжгалузевих і міжрайонних зв'язків. З їх допомогою описується взаємозв'язку потоків, наприклад, міжсекторне поставки продукції. Найбільш поширеною формою структурно-балансової моделі є міжгалузевий баланс виробництва і розподілу продукції.
Комплекс міжгалузевих моделей включає укрупнену динамічну і розгорнуту натурально-вартісну моделі. Єдність системи забезпечується використанням для побудови натурально-вартісного міжгалузевого балансу основних показників укрупненої динамічної моделі таких як ВВП, структура його розподілу, а також показників, що характеризують потребу галузей матеріального виробництва у продукції інших галузей, в інвестиціях і т.д.
У залежності від номенклатури продукції, використовуваної сировини та ін розрізняють однопродуктовие і багатопродуктових моделі. До перших відносяться моделі, в яких встановлено одне обмеження щодо попиту на продукцію, що виробляється галуззю в цілому, або одне обмеження на кількість сировини або іншого ресурсу, споживаного нею. Наприклад, у паливній промисловості може бути встановлено одне таке обмеження - за теплотворної здатності енергоносія.
У багатопродуктових моделях розглядаються два і більше обмежень за попитом на продукцію, що виробляється галуззю в цілому, і на споживання сировини або будь-якого іншого ресурсу.
Список літератури
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.shpori4all. narod.ru /