Система Зелена карта

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ЗМІСТ
Введення

1.Міжнародна система автострахування «Зелена карта»

1.1.Поняття «Зелена картка» та її розвиток

1.2. Основні завдання та умови системи

2.Україна - учасник системи «Зелена карта»

3. Правила придбання поліса "Зелена карта"
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Страхування відповідальності є дуже важливим видом страхування. Об'єктом страхування цього виду страхування є відповідальність за збиток, який може бути заподіяна третім особам при використанні транспорту власником-водієм. У всьому цивілізованому світі цей вид страхування є обов'язковим. Ви просто не маєте права сісти за кермо, не маючи такого поліса.
Поліс страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів перед третіми особами покриває ризики: - тілесні пошкодження або смерть третьої особи; - збиток, нанесений власності третіх осіб.
Тобто у разі, якщо ви нанесли кому-небудь збиток, його буде компенсувати страхова компанія. У 90% випадків - це ремонт автомобіля, рідше страждає інше майно: будівлі, павільйони, огорожі та ін Збиток здоров'ю зустрічається нечасто: це збиті пішоходи або потерпілі в ДТП водії та пасажири.
У зв'язку зі зростанням автомобільного руху в європейських країнах треба було якомога швидше створити систему, яка змогла б спростити міжнародне руху автотранспортних засобів шляхом забезпечення страхування ризиків відповідальності перед третіми особами у зв'язку з використанням таких транспортних засобів, відповідно до вимог країни відвідування.
Таким чином, була створена система під назвою «Зелена карта», що забезпечує гарантування компенсації потерпілим особам у разі дорожньо-транспортних пригод відповідно до національного законодавства країни відвідування, що дозволяє власникам транспортних засобів зняти з себе відповідальність за матеріальну шкоду, яка може бути завдана майну, здоров'ю та життя постраждалих осіб на території країн-членів системи «Зелена картка».

1. МІЖНАРОДНА СИСТЕМА АВТОСТРАХУВАННЯ
«ЗЕЛЕНА КАРТА»
1.1. Поняття «Зелена карта» і її розвиток
У повоєнний час у зв'язку зі зростанням автомобільного руху в європейських країнах треба було якомога швидше створити систему, яка могла б забезпечити дві основні цілі:
- Захист інтересів потерпілого в результаті дорожньо-транспортної події у випадку заподіяння йому збитку (шкоди) іноземним громадянином;
- Захист власника транспортного засобу під час подорожі по території Європи від необхідності виконання додаткових вимог з автострахування, які передбачаються національними законами про обов'язкове страхування цивільної відповідальності автовласників.
Ретельно розглядаючи це питання, створений в 1946 році підкомітет по автотранспорту Комітету з транспорту Європейської економічної комісії ООН в Женеві представив свої пропозиції в Рекомендації № 5 від 25.01.49 р., яка і встановлювала систему "Зелена карта", що згодом було закріплено в Резолюції ООН № 43 від 05.06.52 р. (набула чинності 01.01.53 р.). Численні запитання, які залишалися неврегульованими в цій Рекомендації, знайшли своє відображення в так званому Лондонському угоді - типовому двосторонній угоді, яка була прийнята в 1949 році на зустрічі представників страхових компаній зацікавлених країн у Лондоні. Тоді ж там була заснована Рада Бюро - орган управління нової системи.
Таким чином, безпосередньою основою дії системи "Зелена картка" став не багатосторонній договір, а ряд двосторонніх угод, укладених на основі Лондонського зразкового угоди, між організаціями - членами системи. Одним із принципів системи "Зелена карта" є вимога про те, що в кожній державі, яка бажає вступити в систему "Зелена карта", створюється Національне бюро, членами якого стають усі страховики, які займаються обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів.
Крім цього, відповідно до Європейської конвенції "Про покарання за дорожньо-транспортні злочини" (ETS N 52, Страсбург, 30 листопада 1964 року), передбачено, що органи державної влади країни перебування громадянина мають право вести судове переслідування за дорученням держави за фактом ДТП (вчинення злочину), вчиненого таким громадянином на території цієї держави. При цьому слід зауважити, що до дорожньо-транспортних злочинів, відповідно до цієї Конвенції, стосується керування транспортним засобом без наявності страхового поліса відповідальності перед третіми особами від збитків, внаслідок використання такого транспортного засобу.
У систему "Зелена карта" в 1953 році увійшли 10 країн - членів ЄС (Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, ФРН, Франція).
Таким чином, "Зелена карта" - це поліс страхування відповідальності власників транспортних засобів, які виїжджають за кордон. У більшості країн Європи прийнято обов'язкове страхування відповідальності власників транспортних засобів, тому особа, яка в'їжджає на автомобілі на територію кожної такої країни, зобов'язана мати поліс страхування відповідальності. Система "Зелена картка" є міжнародним договором, створеним співтовариством страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Одночасно назву "Зелена карта" присвоєно страховому посвідченню, що підтверджує, що його власник є власником транспортного засобу, цивільна відповідальність якої застрахована. Якщо ви збираєтеся виїхати на автомобілі за кордон, бажано, а в багатьох випадках обов'язково, отримати "Зелену карту". Цей документ дає гарантію того, що страхове покриття згідно з полісом страхування цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам, відповідає мінімальним вимогам країни, в яку ви потрапляєте. Країни-учасники Договору про Зелену карті взяли на себе зобов'язання визнати на території кожної з країн страхові поліси (Зелені карти) про страхування цивільної відповідальності. У кожній країні - учасниці системи "Зелена карта" страховими організаціями створюється Національні бюро, які виконують дві основні функції: випускають посвідчення "Зелена карта" для видачі їх страхувальникам (Бюро по відшкодуванню збитків), а також регулюють претензії, які виникають в країні і подають позови іноземним громадянам, винним у заподіянні шкоди (збитку) при використанні ними автотранспортних засобів (Бюро по врегулюванню претензій). Посвідчення "Зелена картка" є еквівалентом страхового поліса.
1.2. Основні завдання та умови системи
Метою створення системи було спрощення міжнародного руху автотранспортних засобів шляхом забезпечення страхування ризиків відповідальності перед третіми особами у зв'язку з використанням таких транспортних засобів, відповідно до вимог країни відвідування.
Система забезпечує гарантування компенсації потерпілим особам у разі дорожньо-транспортних пригод, відповідно до національного законодавства країни відвідування допоможе власникам транспортних засобів зняти з себе відповідальність за матеріальну шкоду, яка може бути завдана майну, здоров'ю та життю постраждалих осіб на території країн-членів системи «Зелена карта ».
За Законом страхується відповідальність власника транспортного засобу (ТЗ):
§ за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю фізичних осіб,
· За шкоду, заподіяну майну фізичних і юридичних осіб.
Основним завданням цієї системи є створення ефективного захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах за участю автовласників - нерезидентів країни, в якій сталося таке пригода. Така система повинна перш за все ввести механізм гарантованих виплат компенсацій потерпілим з вини автовласників інших країн. Це забезпечувалося виконанням певних умов країнами-членами системи «Зелена карта».
По-перше, у таких країнах має здійснюватись обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
По-друге, у кожній країні має бути єдина організація, яка здійснює врегулювання збитків, заподіяних автовласниками цієї країни на території інших держав, а також єдина організація, яка врегулює збитки автовласників - нерезидентів на території свого перебування.
По-третє, держава - член системи «Зелена карта», не повинно здійснювати перешкод при трансфері вільно конвертованої валюти, що спрямовується на страхові виплати.
Збитки у країнах - членах системи «Зелена карта» врегульовуються, як правило, через уповноважену національну організацію (Моторне страхове бюро), яке переадресовує матеріальні претензії, висунуті до автовласникові - резиденту іншої країни, на відповідне моторне страхове бюро цієї країни. У цьому випадку перше моторне страхове бюро розглядається як бюро - регулювальник збитків, а друге - як бюро-платник.
Взаємовідносини між моторними страховими бюро країн - членів системи «Зелена карта» регулюється двосторонніми угодами, які укладаються за уніфікованою формою.
Отже, якщо автовласник є резидентом країни - члена системи «Зелена карта», він безперешкодно може проїжджати територіями всіх країн - членів цієї системи без обов'язкового страхування на умовах країни, що відвідуються.
Функціонування цієї міжнародної системи призвело до ефективності, насамперед як механізму захисту потерпілих від транспортних засобів, що задіяні в міжнародних організаціях.
У разі створення ДТП резидентом однієї країни на території іншої країни претензії потерпілих врегулюють через Національне моторне страхове бюро. Функціонування цієї міжнародної системи довело її ефективність, насамперед, як механізму захисту потерпілих від транспортних засобів, що задіяні в міжнародних сполученнях.
Збитки потерпілим компенсуються страховою компанією водія, який скоїв наїзд, а врегулюванням страхових випадків займається Моторне Бюро країни, де ви знаходитесь.
Витрати на ремонт автомобіля та / або відновлення здоров'я людей, які постраждали, сплачуються в розмірах, встановлених законодавством держави, в якому відбулося ДТП.
2. УКРАЇНІ - УЧАСНИК СИСТЕМИ «ЗЕЛЕНА КАРТА»
У 1996 р . до системи "Зелена карта" приєдналася Україна, у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 року № 1175, створено Моторне (транспортне) страхове бюро України, яке об'єднує більше 60 страхових компаній, а в 2000 р . в Україні запроваджено повне охоплення обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів. Незважаючи на те, що в колишньому СРСР такий вид страхування не проводився і відповідного досвіду не було, Україна все-таки була в змозі в перші роки незалежності прикласти значних зусиль для вступу в цю систему.
Для впровадження її Комітет з питань нагляду за страховою діяльністю спільно з провідними вітчизняними страховими компаніями на підставі вивчення статистики дорожньо-транспортних пригод, автотранспортного травматизму та майнових збитків провів класифікацію транспортних засобів та учасників дорожнього руху, визначив особливості та принципи страхового захисту за цим видом страхування, встановив ліміти страхової відповідальності і вже 28 вересня 1996 року Постановою КМУ № 1175 було визначено порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та правові засади створення Моторного (транспортного) страхового бюро України, яке незабаром приєдналася до системи "Зелена карта".
Фактично Україна одна з перших країн колишнього СРСР зробила значний прорив у цій сфері. До речі, наш північний сусід досі не в стані виконати вимоги Європейських директив і вступити в цю систему.
Україна з часу свого приєднання до країн - учасниць системи "Зелена карта", доклала значних зусиль щодо створення потужної і надійного страхового захисту. Удосконалилась робота як страхових компаній, так і державного нагляду за страховою діяльністю. Так, постановою КМУ від 27.05.2000 р. № 842 встановлено розміри страхових платежів за договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України, які більш наближені до європейських стандартів (хоча й цього мало) і які розраховуються виходячи з неоподатковуваних податками мінімумів доходів громадян на день укладення договору страхування та терміну страхування. Передбачені також знижки та пільги для деяких категорій страхувальників, а саме:
· У разі укладення одним страхувальником договорів обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів щодо 30 і більше транспортних засобів на термін 6 місяців і більше зазначені розміри страхових платежів зменшуються на 20 відсотків;
· Пенсіонери (громадяни України), які особисто керують транспортним засобом, під час укладення договорів обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів повинні сплачувати зменшені розміри страхових платежів.
Пріоритетність розвитку страхового ринку України щодо обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників засобів транспорту є дуже важливою системою страхового захисту як у соціально-економічному, так і в політичному значенні та необхідною реальністю у зв'язку з розвитком вітчизняної економіки.
Прогресивний характер розвитку страхового ринку створює об'єктивні умови для активного удосконалення перспективного виду страхування, такого як обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Відповідно до законодавства України Моторне (транспортне) страхове бюро України об'єднує понад 60 страхових компаній, виступаючи гарантом їхньої платоспроможності щодо страхових зобов'язань за цим видом страхування.
У минулому році в Україні було зафіксовано та врегульовано 1137 страхових випадків, за якими було сплачено у середньому близько 4700 гривень на кожен такий випадок. Отже, кілька тисяч громадян України тільки за минулий рік вже отримали матеріальну допомогу (тобто страхове відшкодування) від вітчизняного страхового ринку. У свою чергу, відсутність цього обов'язкового виду страхування тягне за собою неминучі проблеми: систематичне відхилення винуватців дорожньо-транспортних подій від відшкодування заподіяного збитку та ускладнення процедури врегулювання претензій, і як наслідок - додаткова навантаження на державний бюджет і черзі для отримання допомоги.
Розглядаючи необхідність та перспективність цього виду страхування не можна оминути й іншу дуже важливу річ - проблему шахрайства власників наземного транспорту. Як стверджує світовий досвід, лише в Німеччині від цього щорічно страхові компанії мають збиток у розмірі близько 2 млрд. ньому. марок, який практично становить 10% від всіх страхових випадків при страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
Страховий захист власників автотранспорту вкрай необхідна, і це доведено часом та практикою його здійснення в Україні.
Розвиток міжнародного ділового співробітництва, зростання автомобільних вантажних перевезень і автомобільного туризму вимагає як комплексного рішення проблем страхового захисту інтересів власників авто, так і розуміння безпосередньо ними вимог міжнародного права у відносинах страхування.
Як стверджує заступник генерального директора УАСК "АСКА" Галина Третякова, введення в Україні цього виду страхування стало першим масовим обов'язковим видом страхування, який має на меті збільшити обсяги збуту страхового продукту.
Генеральна асамблея системи "Зелена карта" висунула перед Україною низку досить жорстких вимог. На думку членів асамблеї, забезпечення гарантій платоспроможності українських страхових компаній поки що не на тому рівні, який би гарантував виплату страхових сум у разі настання страхового випадку. А тому висунули обов'язкову умову - сформувати депозитний рахунок ($ 2 млн), який повинен забезпечити фінансові гарантії МТСБУ при страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних засобів за міжнародними зобов'язаннями.
Оскільки "Зелена карта" передбачає відшкодування збитків всіма учасниками системи (тобто ризик в даному випадку переміщається "на плечі" інших учасників), то, як вважає асамблея, за неплатоспроможність конкретної української страхової компанії "відповідатимуть" найсильніші у фінансовому плані компанії .
Недовіра іноземних страхових компаній викликає і здатність наших страховиків встановити тарифні ставки на послуги, які відповідали б європейському рівню.
Деякі західні компанії, з огляду на ці та інші зауваження, вважають, що сформувати депозитний рахунок українські страхові компанії будуть не в змозі, з огляду на свої фінансові можливості. І запропонували свої послуги як компаній, які будуть перестраховувати ризики за кордоном.
Відповідно правилами гри, які пропонують українським страховим компаніям, Україна змушена буде ділитися значною частиною премій із зарубіжними компаніями, які будуть перестраховувати ризики.
Сьогодні більшість страхових компаній поліпшило свої фінансові можливості і якість страхових продуктів, а також забезпечила зростання надходження страхових платежів.
Також в українське законодавство внесені корективи, які дозволяють відносити на витрати сплачені підприємствами страхові платежі зі страхування цивільної відповідальності. Це найбільший позитивний досягнення страховиків цього року.
На вітчизняному ринку виділилася група лідерів в авіаційному, морському, автотранспортному страхуванні, тарифи яких максимально наблизилися до європейських.
І хоча не вистачає фінансових можливостей для укладання серйозних міжнародних договорів, однак, на думку першого заступника голови Укрстрахнагляду Миколи Мниха, є всі підстави говорити, що вітчизняні компанії готові самостійно реалізувати проект і бути на рівних правах з закордонними учасниками "Зеленої карти".
Міжнародний сертифікат "Зелена карта" вже мають право видавати 11 українських страхових компаній, які отримали ексклюзивне право укладати договори зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів протягом 2 років. Але це ще не вітчизняні, а іноземні карти.
Також прийняті зразки бланків української "Зеленої карти" і страхових полісів. Середня вартість карти - $ 25-30.
В даний час завершується підписання двосторонніх угод між учасниками системи, зокрема досягнута домовленість з Францією, Великобританією, Фінляндією, Естонією, Югославією.
У той же час за умовами вступу України в "Зелену карту" її повинні визнати всі члени цієї організації (39 країн Європи і Середземномор'я).
На сьогодні МТСБУ об'єднує 66 страхові організації на правах асоційованих членів, які здійснюють страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України. 11 з них отримали статус повного члена (мають право на реалізацію полісів міжнародного страхування - української "зеленої карти").

3. ПРАВИЛА ПРИДБАННЯ ПОЛІСУ «ЗЕЛЕНА КАРТА»
При виїзді за кордон наявність «Зеленої карти» є обов'язковою вимогою.
Вартість поліса розраховується згідно з тарифними сіток, які затверджені МТСБУ.
Вартість поліса «Зелена карта» залежить від:
§ країни відвідування,
§ типу транспортного засобу,
§ терміну страхування.
Форма сертифіката і поліса, страхові тарифи затверджені Моторним Бюро України і є єдиними для всіх вітчизняних страхових компаній.
Термін страхування обирається страхувальником, і визначений в межах від 15 днів до 1 року.
Ліміти відповідальності встановлені відповідно до законодавства країни, в якій сталася дорожньо-транспортна пригода.
Документи, необхідні для страхування:
§ посвідчення водія,
§ свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Придбати поліс «Зелена карта» можна у найближчому представництві «PZU Україна».
Згідно з інформацією Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) відповідно до пункту 7 статті 16 Закону України "Про страхування" у разі виїзду зареєстрованого в Україні автотранспортного засобу на територію іншої країни - члена міжнародної системи автострахування "Зелена карта", власник такого транспортного засобу зобов'язаний укласти договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника (користувача) транспортного засобу перед третіми особами, дія якого поширюється на ці країни, та отримати від страховика - повного члена Моторного (транспортного) страхового бюро страховий сертифікат "Зелена Карта" єдиного зразка, який прийнятий в усіх країнах - членах цієї міжнародної системи страхування.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України з 06.07.1998 року № 1024, здійснення контролю за наявністю у власника (користувача) транспортного засобу страхового сертифіката "Зелена Карта", в разі його виїзду на територію іншої країни - члена міжнародної системи автострахування "Зелена Карта", покладено на Державну прикордонну службу України.

ВИСНОВОК
Система "Зелена картка" є міжнародним договором, створеним співтовариством страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
Основою дії системи "Зелена карта" став не багатосторонній договір, а ряд двосторонніх угод, укладених на основі Лондонського угоди між організаціями - членами системи. Одним із принципів системи "Зелена карта" є вимога про те, що в кожній державі, яка бажає вступити в систему "Зелена карта", створюється Національне бюро, членами якого стають усі страховики, які займаються обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів.
Основним завданням цієї системи є створення ефективного захисту потерпілих у дорожньо-транспортних подіях за участю автовласників - нерезидентів країни, в якій сталося таке пригода. Функціонування цієї міжнародної системи призвело до ефективності насамперед як механізму захисту потерпілих від транспортних засобів, які задіяні у міжнародних організаціях.
Країни-учасники договору про Зеленій карті взяли на себе зобов'язання визнати на території кожної з країн страхові поліси (Зелені карти) про страхування цивільної відповідальності.
Пріоритетність розвитку страхового ринку України щодо обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників засобів транспорту є дуже важливою системою страхового захисту як у соціально-економічному, так і в політичному значенні та необхідною реальністю у зв'язку з розвитком вітчизняної економіки.
Відповідно до законодавства України Моторне (транспортне) страхове бюро України об'єднує понад 60 страхових компаній, виступаючи гарантом їхньої платоспроможності щодо страхових зобов'язань за цим видом страхування.
Міжнародний сертифікат "Зелена карта" вже мають право видавати 11 українських страхових компаній. За умовами вступу України в "Зелену карту" її повинні визнати всі члени цієї організації (39 країн Європи і Середземномор'я).
При виїзді за кордон наявність «Зеленої карти» є обов'язковою вимогою.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наука. ред. С.С. Осадець. - Вид. 2-ге, перероб. І доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 599 с.
2. http://pro100.com.ua
3. www.kontrakty.com.ua
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Банк | Реферат
48.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Система Зелена карта 2
Зелена дверцята
Зелена революція
Літературні гуртки з назвою Зелена лампа 2
Літературні гуртки з назвою Зелена лампа
Особливості психологізму А З Гріна на прикладі оповідань Щуролов і Розповідь Бирка Зелена лампа
Амбулаторна карта
Карта небезпеки
Астрономічна карта
© Усі права захищені
написати до нас