Міністерство Освіти.
Кемеровський Технологічний Інститут Харчової Промисловості.
Курсова робота
з бухгалтерського обліку:
"Система" директ-костинг "".
Виконала: ст. гр. ЕУ-72.
Малянова Олена.
Перевірила: Васильєва М.А.
Кемерово 2000 рік.
Зміст.
Введення. . . . . . . . . . . 3
Глава 1
Характеристика західної системи обліку. . . . . . 4
1.1 Порівняльна характеристика фінансового та управлінського обліку. . 4
1.2 Класифікація систем управління. . . . . . . 5
Глава 2
Система "директ-костинг" як найважливіша характеристика управлінського обліку. 7
2.1 Виникнення і сутність системи "директ-костинг". . . . 7
2.2 Позитивні моменти і проблеми "директ-костинг". . . . 9
Глава 3
Класифікація затрат на змінні і постійні. . . 11
3.1 Класифікація витрат. . . . . . . . . 11
3.2 Методи поділу витрат на постійні та змінні. . . . 15
3.2.1 Метод вищої і нижчої точок. . . . . . . . 15
3.2.2 Метод кореляції. . . . . . . . . 16
Висновок. . . . . . . . . . . . 18
Додаток. . . . . . . . . . . 19
Список використаної літератури. . . . . . . . 20
Введення.
Останнім часом серед термінів, часто вживаних у бухгалтерському побуті, з'явилося таке поняття, як "управлінський облік". Його як навчальну дисципліну включають у програми вищої школи. З'явився інтерес до практичного застосування управлінського обліку на російських підприємствах.
Все частіше в російських нормативних актах в галузі бухгалтерського обліку та аудиту зустрічаються поняття "фінансовий облік" та "фінансова звітність", що викликає нерідко у бухгалтерів і аудиторів питання про те, в якому відношенні один до одного знаходяться бухгалтерський та фінансовий облік, одне і теж це чи ні, а якщо ні, то які види обліку ще існують, які їхні цілі і завдання.
Нарешті, питання про необхідність поділу російської бухгалтерії на фінансову і управлінську поставили і методологи, теоретики бухгалтерського обліку.
Незважаючи на те, що зрослий в Росії інтерес до проблем управлінського обліку очевидний, далеко не завжди можна спостерігати серед фахівців єдину думку з питань про сутність, роль і призначення управлінського обліку, його місце в системі управління підприємством, теорії обліку; розгортається дискусія про те, чи є управлінський облік в Росії, якщо ні, то чи потрібно і як його впроваджувати, якщо є, то чому ми раніше його не помічали або не використовували таке поняття.
Відсутність єдиного підходу, спільної точки зору в питаннях управлінського обліку негативно вплине завтра на ефективність його застосування на практиці і інтенсивність вивчення теорії вітчизняного обліку.
Незважаючи на актуальність проблеми управлінського обліку цієї тематики в російській літературі порівняно незначна кількість публікацій. В основному це перекладна література.
Необхідно, з одного боку, пізнання й осмислення західного управлінського обліку у всій його складності, в його різних аспектах.
З іншого боку, необхідний аналіз російської реальності: багатства вітчизняної обліково-аналітичної школи, теорії та практики економіки управління; потреб і завдань, що стоять перед обліком в умовах становлення ринкових відносин; тенденцій розвитку економіки країни, економіки підприємства, як основного суб'єкта ринкових відносин.
Глава 1
Характеристика західної системи обліку.
1.1 Порівняльна характеристика фінансового та управлінського обліку
В даний час загальна бухгалтерія підрозділяється, як правило, на дві підсистеми: зовнішню - фінансову і внутрішню - управлінську. Такий підрозділ об'єктивно обумовлено розходженням цілей і завдань зовнішньої і внутрішньої бухгалтерії.
У фінансовій бухгалтерії створюється інформація про поточні витрати в елементному розрізі і доходи фірми, про стан дебіторської та кредиторської заборгованості, розміри фінансових інвестицій і доходів від них, стан джерел фінансування і т.п. одна з основних завдань фінансової бухгалтерії - достовірність фінансових результатів діяльності підприємства, його майнового і фінансового стану.
Споживачами інформації фінансової бухгалтерії є в основному зовнішні по відношенню до підприємства учасники: державні податкові органи, біржі, банки, інші фінансові інститути, постачальники та покупці, потенційні інвестори. Фінансова звітність не є комерційної таємниці підприємства; вона відкрита для публікації і, як правило, засвідчується незалежною аудиторською організацією. Всі ці чинники обумовлюють сувору регламентацію структури, складу зовнішньої звітності підприємства, правил та принципів її складання. Ведення фінансового обліку для підприємств і фірм обов'язково.
Що стосується внутрішньої облікової системи на підприємстві, то питання про те, створювати її чи ні, вирішує в принципі сама адміністрація фірми. У системі внутрішнього обліку (управлінський облік) створюється, насамперед інформація про витрати виробництва, який є одним з основних об'єктів управлінського обліку. Вони групуються та обліковуються за видами, місцями їх виникнення та носіями витрат. Місця виникнення витрат - це структурні одиниці і підрозділи, в яких відбувається первісне споживання виробничих ресурсів. Під носіями витрат розуміють види продукції (робіт, послуг) даного підприємства, призначені для реалізації на ринку.
У систему управлінського обліку обов'язково виділяють такі об'єкти обліку, як центри відповідальності. Управління витратами відбувається через діяльність людей. Саме люди, які беруть участь у процесі управління, повинні відповідати за доцільність виникнення того чи іншого виду витрат. Центр відповідальності - структурний елемент підприємства, в межах якого менеджер несе відповідальність за доцільність понесених витрат.
Адміністрація вирішує сама, в яких розрізах класифікувати витрати, наскільки деталізувати місця виникнення витрат і як їх пов'язати з центрами відповідальності.
Іншим об'єктом управлінського обліку є результати, які можуть також враховуватися по місцях виникнення витрат і носіям витрат. У процесі зіставлення витрат і результатів різних об'єктів обліку виявляється ефективність виробничо-господарської діяльності. Для забезпечення господарських зв'язків між внутрішніми підрозділами підприємства створюється система трансфертного ціноутворення. Трансферна ціна, також являє собою об'єкт управлінського обліку - це ціна, яка використовується при розрахунку між внутрішніми структурними підрозділами підприємства за передану один одному продукцію, роботи і послуги.
Інформація управлінського обліку звичайно становить комерційну таємницю підприємства. Вона не підлягає публікації і носи конфіденційний характер. Адміністрація підприємства самостійно встановлює склад, терміни і періодичність подання внутрішньої звітності, яка, у свою чергу, також являє собою один з об'єктів управлінського обліку.
1.2 Класифікація систем управлінського обліку.
Одним із прийомів або способів вивчення об'єкта, як відомо, є класифікація. Найважливіше ший характеристикою західних систем управлінського обліку є оперативність обліку витрат. З цієї точки зору облік витрат поділяється на облік фактичних (минулих, історичних) і витрат за системою "стандарт-костинг". Система "стандарт-костинг" включає в себе розробку норм стандартів на витрати праці, матеріалів, накладних витрат, складання стандартної калькуляції і облік фактичних витрат з виділенням відхилень від стандартів (норм).
Системи управлінського обліку, які застосовуються на західних промислових підприємствах, характеризуються багатьма ознаками, які можна покласти в основу їх класифікації. Один з ознак - повнота включення витрат у собівартість виробництва. Тут можна говорити про дві системи управлінського обліку: системі повного включення витрат у собівартість продукції, тобто про традиційний обліку по повній собівартості, і про систему не повного, обмеженого включення витрат до собівартості за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою залежності доходів від обсягу виробництва, тобто системі директ-костинг.
Оскільки така ознака організації управлінської бухгалтерії, як облік повних витрат, або директ-костинг, є істотним і впливає на організацію практично всіх елементів підсистеми управлінського обліку, то директ-костинг назвали системою управлінського обліку, не дивлячись на те, що реальні системи управлінського обліку різноманітні і визначаються багатьма факторами (рис. 1.1).
Малюнок 1.1
Глава 2
Система директ-костинг як найважливіша характеристика управлінського обліку.
2.1 Виникнення і сутність системи директ-костинг.
Важко зараз говорити, хто з вчених стояв біля витоків теоретичного обгрунтування і застосування цієї системи. Ще Т.Є. Кліпштейн у своїй книзі "Вчення про альтернативи в обліку" (Лейпціг, 1781р.) Показав на прикладі металургійного виробництва, як прямі витрати потрібно відносити на окремі його фази, а накладні витрати - прямо на рахунок результатів за період.
Ж. Курсель-Сенель у своїй праці "Теорія і практика підприємництва в землеробстві, ремеслі і торгівлі" (Штуттгарт, 1869р) запропонував розділити витрати на "особливі" і "загальні".
Вперше на користь обліку граничних витрат висловився видатний німецький учений О. Шмпаленбах в 1899 році. На початку 20 століття Г. Гесс провів чітке розмежування між постійними і змінними витратами.
Отже, ми бачимо приклади теоретичного застосування ідей розмежування витрат на постійні та змінні, проте чітко не формулюється ознака цієї класифікації - співвідношення цих витрат та обсягу виробництва, різне їх поведінку в залежності від зміни об'єму.
Чітко сформулює ця ознака Дж. Кларк. 1923 р. він обгрунтував необхідність поділу валових витрат виробництва на постійні та змінні.
Ідея класифікації затрат на постійні і змінні залежно від обсягу виробництва залишилася б надбанням теорії, якщо б у господарській практиці не склалися об'єктивні економічні умови, що дозволяють реалізувати достоїнства цієї класифікації: розвивалися ринкові товарно-грошові відносини і, як наслідок, зросла роль бухгалтерського обліку, зокрема теорії калькулювання в системі управління економічними процесами і явищами.
Сутність будь-якого поняття повинна бути відображена в його назві. Найменування "директ-костинг", введене в 1936 році американцем Д. Харісон в його роботі, означає облік прямих витрат. Воно не відображає повною мірою сутності системи; головне в системі директ-костинг - це організація граничного обліку змінних і постійних витрат і використання його переваги з метою підвищення ефективності управління.
В даний час директ-костинг передбачає облік собівартості не тільки в частині прямих змінних витрат, а й частині змінних непрямих витрат. Тому тут на обличчя деяка умовність назви.
Визначивши сутність директ-костинг як системи управлінського обліку, заснованої на розподілі затрат на постійні і змінні залежно від зміни обсягів виробництва, сформулюємо основні притаманні йому особливості.
Головною особливістю директ-костинг є те, що собівартість промислової продукції враховується і планується тільки в частині змінних витрат. Постійні витрати збирають на окремому рахунку і з заданою періодичність списують безпосередньо на дебет рахунку фінансових результатів, наприклад "Прибутки та збитки".
Постійні витрати не включають до розрахунку собівартості виробів, а як витрати даного періоду списують з отриманого прибутку протягом того періоду, в якому вони були зроблені. За змінними затратами оцінюються також і незавершене виробництво.
При системі директ-костинг схема побудови звітів про доходи багатоступенева (табл. 2.1). У них міститься, принаймні, 2 фінансових показника: маржинальний доход і прибуток.
Таблиця 2.1
"Схема звіту про доходи за системою директ-костинг.
Звіт про доходи не обов'язково повинен бути двоступінчастим. Якщо змінні витрати підрозділяти на виробничі і невиробничі, то даний звіт про доходи буде трьох східчастим. У цьому випадку на першому етапі визначає виробничі маржинальний дохід як різниця між обсягом реалізованої продукції та змінними виробничими витратами. На другому етапі як різниця між виробничими маржинальними і позавиробничі змінними витратами визначається маржинальний дохід у цілому по фірмі. На третьому етапі - прибуток фірми шляхом вирахування з загальної суми маржинального доходу суми постійних витрат.
Кемеровський Технологічний Інститут Харчової Промисловості.
Курсова робота
з бухгалтерського обліку:
"Система" директ-костинг "".
Виконала: ст. гр. ЕУ-72.
Малянова Олена.
Перевірила: Васильєва М.А.
Кемерово 2000 рік.
Зміст.
Введення. . . . . . . . . . . 3
Глава 1
Характеристика західної системи обліку. . . . . . 4
1.1 Порівняльна характеристика фінансового та управлінського обліку. . 4
1.2 Класифікація систем управління. . . . . . . 5
Глава 2
Система "директ-костинг" як найважливіша характеристика управлінського обліку. 7
2.1 Виникнення і сутність системи "директ-костинг". . . . 7
2.2 Позитивні моменти і проблеми "директ-костинг". . . . 9
Глава 3
Класифікація затрат на змінні і постійні. . . 11
3.1 Класифікація витрат. . . . . . . . . 11
3.2 Методи поділу витрат на постійні та змінні. . . . 15
3.2.1 Метод вищої і нижчої точок. . . . . . . . 15
3.2.2 Метод кореляції. . . . . . . . . 16
Висновок. . . . . . . . . . . . 18
Додаток. . . . . . . . . . . 19
Список використаної літератури. . . . . . . . 20
Введення.
Останнім часом серед термінів, часто вживаних у бухгалтерському побуті, з'явилося таке поняття, як "управлінський облік". Його як навчальну дисципліну включають у програми вищої школи. З'явився інтерес до практичного застосування управлінського обліку на російських підприємствах.
Все частіше в російських нормативних актах в галузі бухгалтерського обліку та аудиту зустрічаються поняття "фінансовий облік" та "фінансова звітність", що викликає нерідко у бухгалтерів і аудиторів питання про те, в якому відношенні один до одного знаходяться бухгалтерський та фінансовий облік, одне і теж це чи ні, а якщо ні, то які види обліку ще існують, які їхні цілі і завдання.
Нарешті, питання про необхідність поділу російської бухгалтерії на фінансову і управлінську поставили і методологи, теоретики бухгалтерського обліку.
Незважаючи на те, що зрослий в Росії інтерес до проблем управлінського обліку очевидний, далеко не завжди можна спостерігати серед фахівців єдину думку з питань про сутність, роль і призначення управлінського обліку, його місце в системі управління підприємством, теорії обліку; розгортається дискусія про те, чи є управлінський облік в Росії, якщо ні, то чи потрібно і як його впроваджувати, якщо є, то чому ми раніше його не помічали або не використовували таке поняття.
Відсутність єдиного підходу, спільної точки зору в питаннях управлінського обліку негативно вплине завтра на ефективність його застосування на практиці і інтенсивність вивчення теорії вітчизняного обліку.
Незважаючи на актуальність проблеми управлінського обліку цієї тематики в російській літературі порівняно незначна кількість публікацій. В основному це перекладна література.
Необхідно, з одного боку, пізнання й осмислення західного управлінського обліку у всій його складності, в його різних аспектах.
З іншого боку, необхідний аналіз російської реальності: багатства вітчизняної обліково-аналітичної школи, теорії та практики економіки управління; потреб і завдань, що стоять перед обліком в умовах становлення ринкових відносин; тенденцій розвитку економіки країни, економіки підприємства, як основного суб'єкта ринкових відносин.
Глава 1
Характеристика західної системи обліку.
1.1 Порівняльна характеристика фінансового та управлінського обліку
В даний час загальна бухгалтерія підрозділяється, як правило, на дві підсистеми: зовнішню - фінансову і внутрішню - управлінську. Такий підрозділ об'єктивно обумовлено розходженням цілей і завдань зовнішньої і внутрішньої бухгалтерії.
У фінансовій бухгалтерії створюється інформація про поточні витрати в елементному розрізі і доходи фірми, про стан дебіторської та кредиторської заборгованості, розміри фінансових інвестицій і доходів від них, стан джерел фінансування і т.п. одна з основних завдань фінансової бухгалтерії - достовірність фінансових результатів діяльності підприємства, його майнового і фінансового стану.
Споживачами інформації фінансової бухгалтерії є в основному зовнішні по відношенню до підприємства учасники: державні податкові органи, біржі, банки, інші фінансові інститути, постачальники та покупці, потенційні інвестори. Фінансова звітність не є комерційної таємниці підприємства; вона відкрита для публікації і, як правило, засвідчується незалежною аудиторською організацією. Всі ці чинники обумовлюють сувору регламентацію структури, складу зовнішньої звітності підприємства, правил та принципів її складання. Ведення фінансового обліку для підприємств і фірм обов'язково.
Що стосується внутрішньої облікової системи на підприємстві, то питання про те, створювати її чи ні, вирішує в принципі сама адміністрація фірми. У системі внутрішнього обліку (управлінський облік) створюється, насамперед інформація про витрати виробництва, який є одним з основних об'єктів управлінського обліку. Вони групуються та обліковуються за видами, місцями їх виникнення та носіями витрат. Місця виникнення витрат - це структурні одиниці і підрозділи, в яких відбувається первісне споживання виробничих ресурсів. Під носіями витрат розуміють види продукції (робіт, послуг) даного підприємства, призначені для реалізації на ринку.
У систему управлінського обліку обов'язково виділяють такі об'єкти обліку, як центри відповідальності. Управління витратами відбувається через діяльність людей. Саме люди, які беруть участь у процесі управління, повинні відповідати за доцільність виникнення того чи іншого виду витрат. Центр відповідальності - структурний елемент підприємства, в межах якого менеджер несе відповідальність за доцільність понесених витрат.
Адміністрація вирішує сама, в яких розрізах класифікувати витрати, наскільки деталізувати місця виникнення витрат і як їх пов'язати з центрами відповідальності.
Іншим об'єктом управлінського обліку є результати, які можуть також враховуватися по місцях виникнення витрат і носіям витрат. У процесі зіставлення витрат і результатів різних об'єктів обліку виявляється ефективність виробничо-господарської діяльності. Для забезпечення господарських зв'язків між внутрішніми підрозділами підприємства створюється система трансфертного ціноутворення. Трансферна ціна, також являє собою об'єкт управлінського обліку - це ціна, яка використовується при розрахунку між внутрішніми структурними підрозділами підприємства за передану один одному продукцію, роботи і послуги.
Інформація управлінського обліку звичайно становить комерційну таємницю підприємства. Вона не підлягає публікації і носи конфіденційний характер. Адміністрація підприємства самостійно встановлює склад, терміни і періодичність подання внутрішньої звітності, яка, у свою чергу, також являє собою один з об'єктів управлінського обліку.
1.2 Класифікація систем управлінського обліку.
Одним із прийомів або способів вивчення об'єкта, як відомо, є класифікація. Найважливіше ший характеристикою західних систем управлінського обліку є оперативність обліку витрат. З цієї точки зору облік витрат поділяється на облік фактичних (минулих, історичних) і витрат за системою "стандарт-костинг". Система "стандарт-костинг" включає в себе розробку норм стандартів на витрати праці, матеріалів, накладних витрат, складання стандартної калькуляції і облік фактичних витрат з виділенням відхилень від стандартів (норм).
Системи управлінського обліку, які застосовуються на західних промислових підприємствах, характеризуються багатьма ознаками, які можна покласти в основу їх класифікації. Один з ознак - повнота включення витрат у собівартість виробництва. Тут можна говорити про дві системи управлінського обліку: системі повного включення витрат у собівартість продукції, тобто про традиційний обліку по повній собівартості, і про систему не повного, обмеженого включення витрат до собівартості за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою залежності доходів від обсягу виробництва, тобто системі директ-костинг.
Оскільки така ознака організації управлінської бухгалтерії, як облік повних витрат, або директ-костинг, є істотним і впливає на організацію практично всіх елементів підсистеми управлінського обліку, то директ-костинг назвали системою управлінського обліку, не дивлячись на те, що реальні системи управлінського обліку різноманітні і визначаються багатьма факторами (рис. 1.1).
Підсистема управлінського обліку. |
Основні фактори, що впливають на вибір підсистеми управлінського обліку. |
Юридичні. |
Організаційні. |
Техніко-технологічні. |
Структура управлінського обліку. |
Облік витрат і результатів. |
Основні ознаки класифікації підсистеми управлінського обліку. |
Форма зв'язку управлінської і фінансової бухгалтерії |
Інтергрірова6ная. |
Автономна. |
Облік минулих витрат. |
Система стандарт-костинг. |
Система обліку повної собівартості |
Оперативність обліку витрат. |
Повнота врахованих витрат. |
Аналіз і прийняття управлінських рішень. |
Облік витрат за видами |
Облік витрат за місцями виникнення |
Облік витрат по носіях |
Облік результатів за носіями витрат |
Облік результатів за період. |
Аналіз витрат і результатів |
Малюнок 1.1
Глава 2
Система директ-костинг як найважливіша характеристика управлінського обліку.
2.1 Виникнення і сутність системи директ-костинг.
Важко зараз говорити, хто з вчених стояв біля витоків теоретичного обгрунтування і застосування цієї системи. Ще Т.Є. Кліпштейн у своїй книзі "Вчення про альтернативи в обліку" (Лейпціг, 1781р.) Показав на прикладі металургійного виробництва, як прямі витрати потрібно відносити на окремі його фази, а накладні витрати - прямо на рахунок результатів за період.
Ж. Курсель-Сенель у своїй праці "Теорія і практика підприємництва в землеробстві, ремеслі і торгівлі" (Штуттгарт, 1869р) запропонував розділити витрати на "особливі" і "загальні".
Вперше на користь обліку граничних витрат висловився видатний німецький учений О. Шмпаленбах в 1899 році. На початку 20 століття Г. Гесс провів чітке розмежування між постійними і змінними витратами.
Отже, ми бачимо приклади теоретичного застосування ідей розмежування витрат на постійні та змінні, проте чітко не формулюється ознака цієї класифікації - співвідношення цих витрат та обсягу виробництва, різне їх поведінку в залежності від зміни об'єму.
Чітко сформулює ця ознака Дж. Кларк. 1923 р. він обгрунтував необхідність поділу валових витрат виробництва на постійні та змінні.
Ідея класифікації затрат на постійні і змінні залежно від обсягу виробництва залишилася б надбанням теорії, якщо б у господарській практиці не склалися об'єктивні економічні умови, що дозволяють реалізувати достоїнства цієї класифікації: розвивалися ринкові товарно-грошові відносини і, як наслідок, зросла роль бухгалтерського обліку, зокрема теорії калькулювання в системі управління економічними процесами і явищами.
Сутність будь-якого поняття повинна бути відображена в його назві. Найменування "директ-костинг", введене в 1936 році американцем Д. Харісон в його роботі, означає облік прямих витрат. Воно не відображає повною мірою сутності системи; головне в системі директ-костинг - це організація граничного обліку змінних і постійних витрат і використання його переваги з метою підвищення ефективності управління.
В даний час директ-костинг передбачає облік собівартості не тільки в частині прямих змінних витрат, а й частині змінних непрямих витрат. Тому тут на обличчя деяка умовність назви.
Визначивши сутність директ-костинг як системи управлінського обліку, заснованої на розподілі затрат на постійні і змінні залежно від зміни обсягів виробництва, сформулюємо основні притаманні йому особливості.
Головною особливістю директ-костинг є те, що собівартість промислової продукції враховується і планується тільки в частині змінних витрат. Постійні витрати збирають на окремому рахунку і з заданою періодичність списують безпосередньо на дебет рахунку фінансових результатів, наприклад "Прибутки та збитки".
Постійні витрати не включають до розрахунку собівартості виробів, а як витрати даного періоду списують з отриманого прибутку протягом того періоду, в якому вони були зроблені. За змінними затратами оцінюються також і незавершене виробництво.
При системі директ-костинг схема побудови звітів про доходи багатоступенева (табл. 2.1). У них міститься, принаймні, 2 фінансових показника: маржинальний доход і прибуток.
Таблиця 2.1
"Схема звіту про доходи за системою директ-костинг.
| Найменування показників. | Значення |
| Виручка від реалізації продукції (В) | В = 1000 |
| Змінні витрати (ПЗ) | ПЗ = 600 |
| Маржинальний дохід (М) | М = В-ПЗ = 400 |
| Постійні витрати (ПР) | ПР = 200 |
| Прибуток (П) | П = М-ПР = 200 |
Витрати,
Дохід,
Виробництва збитковість
вартість
Обсяг продукції, тис. шт.
Рис. 1.1 взаємозв'язок обсягу виробництва, собівартості і прибутку.
Три головні лінії показують залежність змінних витрат, постійних витрат і виручки від обсягу виробництва. Цей графік і численні його модифікації використовують при аналізу і прийняття управлінських рішень.
2.2 Позитивні моменти і проблеми системи директ-костинг.
Велике значення тут має встановлення зв'язків і пропорцій між витратами і обсягом виробництва. Використовуючи методи кореляційно-регресійного аналізу, математичної статистики, графічні методи можна визначити форми залежності затрат від обсягу виробництва чи завантаження виробничих потужностей; будувати кошторисні рівняння, одержувати інформацію про прибутковість чи збитковість виробництва залежно від його обсягу; розраховувати критичну точку обсягу виробництва; прогнозувати поведінку собівартості чи окремих видів затрат залежно від факторів обсягу чи потужності, тобто вирішувати стратегічні задачі керування підприємством.
Директ-костинг дозволяє керівництву загострити увагу на зміні маржинального доходу як по підприємству в цілому, так і по різних виробах; виявити вироби з більшою рентабельністю, щоб перейти в основному на їх випуск, тому що різниця між продажною ціною і сумою змінних затрат не ховається в результаті списання постійних витрат на собівартість конкретних виробів. Система забезпечує можливість швидко переорієнтувати виробництво у відповідь на мінливі умови ринку.
У звіті про фінансові результати, що складається при системі директ-костинг, видно зміна прибутку внаслідок зміни змінних витрат, цін реалізації та структури продукції, що випускається.
Інформація, що отримується в системі, дозволяє знаходити найбільш вигідні комбінації ціни та обсягу, проводити ефективну політику цін. В умовах ринкової економіки директ-костинг дає також інформацію про можливість використання в конкурентній боротьбі демпінгу. Цей прийом застосовується в періоди тимчасового скорочення попиту на продукцію для завоювання рику збуту.
Усе викладене вище свідчить про те, що директ-костинг є важливим елементом маркетингу - системи управління підприємством в умовах ринку та вільної конкуренції.
Останнім часом спостерігається стійка тенденція зростання питомої ваги постійних витрат. Тому підвищуються вимоги до обгрунтованості планування і нормування величин цих затрат. Директ-костинг дозволяє загострити увагу на вирішенні цих питань, оскільки сума постійних витрат за даний конкретний період показується в звіті про доходи окремим рядком, і, таким чином, їх вплив на величину прибутку підприємства особливо добре видно.
Крім того, директ-костинг дає можливість оперативно контролювати постійні витрати, так як часто в процесі контролю за собівартістю використовуються нормативні витрати або гнучкі кошториси.
Завдяки директ-костинг розширюються аналітичні можливості обліку, причому спостерігається процес тісної інтеграції обліку та аналізу.
Проте організація управлінського обліку за системою директ-костинг пов'язано з низкою проблем, що випливають з особливостей, властивих цій системі.
1. Виникають труднощі під час поділу затрат на постійні та змінні, оскільки чисто постійних чи чисто змінних затрат не так вже й багато. В основному затрати напівзмінні, а виходить, виникають труднощі з їх класифікацією. Крім того, в різних умовах і тих же витрати можуть вести себе по-різному.
2. Супротивники директ-костинг вважають, що постійні затрати також беруть участь у виробництві даного продукту і, отже, повинні бути включені до його собівартості. Директ-костинг не дає відповіді на питання, скільки коштує зроблений продукт, яка його повна собівартість. Тому потрібний додатковий розподіл умовно-постійних витрат, коли необхідно знати повну собівартість готової продукції чи незавершеного виробництва.
3. Ведення обліку собівартості за скороченою номенклатурою статей не відповідає вимогам вітчизняного обліку, однією з головних задач якого до останнього часу було складання точних калькуляцій.
4. Необхідно в цінах, що встановлені на продукцію підприємства, забезпечувати покриття усіх затрат підприємства.
Глава 3
Класифікація затрат на постійні та змінні.
3.1 Класифікація витрат.
Оскільки мова йде про систему виробничого (управлінського) обліку застосовується за кордоном, коротко перерахуємо варіанти класифікації витрат, що використовуються в західному управлінському обліку. Тут виділяються, як правило, 3 елементи, або 3 номенклатурні статті витрат:
1. Прямі матеріали;
2. Пряма заробітна плата;
3. Накладні витрати.
При цьому прямі матеріали і пряма заробітна плата є основні витрати.
Ознаки класифікації Підрозділ витрат
За економічні елементам Економічні елементи витрат.
За статтями собівартості Статті калькуляції собівартості.
По відношенню до технологічного
процесу. Основні, накладні
По складу одноелементні, комплексні
За способом віднесення на собівартість-
тість продукції прямі і непрямі
За роллю в процесі виробництва виробничі, позавиробничі
За доцільності витрачання продуктивні, непродуктивні
По можливості охоплення планом плановані, неплановані
По відношенню до обсягу
виробництва змінні, постійні
За періодичністю виникнення поточні, одноразові
По відношенню до готового
продукту витрати на незавершене виробництво, витрати на готовий продукт.
У залежності від способу віднесення на вироби витрати діляться на прямі і непрямі. Оскільки до прямих витрат відносять прямі матеріальні витрати і пряму заробітну плату, в непрямі витрати включають в основному накладні витрати. Іншим важливим підставою класифікації витрат у західному виробничому обліку є їхнє ставлення до обсягу виробництва. За цією ознакою витрати поділяються на постійні та змінні. Слід назвати такі класифікації, як підрозділ витрат на витрати визначеного періоду та витрати на виріб; минулі і кошторисні витрати; витрати по місцях виникнення витрат та зонами відповідальності; по носіях витрат; розподіл накладних витрат на первинні і вторинні - в залежності від конкретних цілей управління підприємством .
Порівнюючи системи класифікації витрат, що застосовуються у вітчизняному та західному обліку, можна говорити про загальні моменти і відмінностях.
Найважливішими угрупованнями витрат, які використовуються в теорії та практиці обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції на вітчизняних підприємствах, є угрупування за економічними елементами і статтями калькуляції. Єдина класифікація витрат для всіх галузей економіки до цих пір була істотною перевагою вітчизняного обліку перед західним, де відсутні подібні єдині класифікації витрат. Це не означає, однак, що там взагалі немає детальних класифікацій за видами витрат.
І в нас, і за кордоном мають місце класифікації витрат на основні - накладні, прямі - непрямі, змінні - постійні для управління собівартістю.
При описі системи директ-костинг було підкреслено розподіл витрат на змінні і постійні в залежності від змін обсягів виробництва. Тому слід детальніше зупинитися на проблематиці даної класифікації витрат.
Тут можна виділити три групи питань:
1. поведінку витрат в залежності від зміни обсягів виробництва;
2. відносність класифікації витрат на постійні та змінні;
3. методи розподілу витрат на постійні - змінні.
До постійних в західному виробничому обліку прийнято відносити такі витрати, величина яких не змінюється зі зміною ступеня завантаження виробничих потужностей або зміною обсягу виробництва.
Під змінними розуміються витрати, розмір яких змінюється зі зміною ступеня завантаження виробничих потужностей або зміною обсягу виробництва. До них відносяться, н,, витрати на сировину і основні матеріали, заробітна плата основних виробничих робітників, витрати на технологічну енергію та ін У залежності від процентного співвідношення зміни затрат і зміни обсягу виробництва змінні витрати, в свою чергу, поділяються на пропорційні, прогресивні і дігрессівние.
Крім цих груп витрат існує велика група витрат змішаного типу - напівзмінних (полупостоянних) поведінка такого роду витрат може бути описано рівнянням:
Y = a 0 + aX,
Воно означає, що витрати звітного періоду даного виду, пов'язані з обсягом виробництва. Складаються з 2 частин - коефіцієнта а 0, що характеризує частку постійних витрат, коефіцієнта а, що представляє величину змінних витрат у розрахунку на одиницю обсягу виробництва; Y - в даному випадку - величина сукупних витрат; X - обсяг виробництва.
Німецький учений К. Меллеровіч для опису співвідношення відсотка зміни затрат і відсотка зміни обсягу виробництва ввів поняття коефіцієнт реагування витрат. Цей коефіцієнт визначається за формулою:
До рз =% зміни витрат.
% Відсоток зміни обсягу
якщо розглядати постійні витрати по відношенню до всього обсягу продукції, що випускається, то лінія їх поведінки буде паралельна осі абсцис (рис. 3.1).
У розрахунку на одиницю продукції постійні витрати будуть дігрессівнимі (рис 3.2).
Про пропорційних витратах говорять тоді. Коли відносна зміна витрат одно відносного зміни обсягу чи завантаження.
Поведінка пропорційних витрат представлено на рис. 3.3 та 3.4.
10
0100200300 п 0100200300 п
Рис 3.1 Постійні витрати по відношенню Рис. 3.2 Постійні витрати по
до всього обсягу. відношенню до одиниці продукції.
3
З пер / шт.
1 2 3 1 2 3
Рис. 3.3 Пропорційні витрати Рис. 3.4 Пропорційні витрати
На весь обсяг виробництва. У розрахунку на одиницю продукції.
До пропорційним відносяться перш за все прямі витрати, наприклад заробітна плата виробничих робітників, основні матеріали. Лінійну функцію сукупних витрат з блоком постійних витрат можна представити математично наступним чином:
З = З пост. + З пер.
Графічно ця залежність виглядає так:
З пер.
1000 З пост.
0
п
Рис. 3.4 Лінійна функція поведінки сукупних витрат.
Аналогічним чином можна скласти рівняння для витрат у розрахунку на одиницю випущеної продукції:
У вигляді графіка цю залежність можна представити так:
З / шт.
З пост. / шт.
Рис. 3.6 Функція поведінки сукупних витрат на одиницю продукції.
Рис. 3.7 Дегрессивно сукупні Рис. 3.8 Дегрессивно витрати
витрати. на одиницю продукції.
Коефіцієнт реагування витрат при дегресивним їх поведінці змінюється в межах від 0 до 1.
Прогресивні витрати мають місце тоді, коли відносне збільшення витрат більше обсягу виробництва. Коефіцієнт реагування витрат у цьому випадку більше 1. Якщо обсяг виробництва зростає на 10, а витрати на 15%, то
До рз - 15/10 = 1,5
З пер. З пер / шт.
З пер З пер / шт.
0100200300 п 0100200300 п
Рис. 3.9 Поведінка прогресивних Рис. 3.10 Поведінка прогресивних
сукупних витрат. на одиницю продукції.
Іншим аспектом теорії класифікації затрат на постійні - змінні є проблема умовності такого з підрозділу.
Тут піднімаються питання: чи є критерії, що дозволяють однозначно розділити сукупні витрати на постійні та змінні; чи є витрати, які за їх суті можна віднести до постійних або змінним. Ці питання гідні окремого детального розгляду, тому я не буду розглядати їх у цій роботі, а зупинюся на методах поділу витрат.
3.2 Методи поділу витрат на постійні та змінні.
Розглянемо найбільш популярні методи на прикладі кузовного і автоскладального корпусів автомобільного заводу ім. І.А. Лихачова.
3.2.1 Метод вищої і нижчої точок.
У таблиці 3.1 представлена інформація про складання кабін 9шт.) Та витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування (тис. крб.) Кузовного корпусу ЗІЛа за 24 місяці. З усієї сукупності інформації вибираємо дані за 2 періоду з максимальним і мінімальним значенням обсягу виробництва.
Таблиця 3.1
Вихідні дані для визначення рівня витрат методом вищої і нижчої точок з кузовного корпусу ЗІЛа.
З таблиці видно, що максимальний обсяг збірки склав 18582 шт., А мінімальний - 12541 шт. витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування за ці ж періоди відповідно рівні: 209,05 і 179,27 тис. руб. різниця в рівнях обсягу виробництв за ці 2 періоди: 18582-12541 = 6041 шт.; а в рівнях витрат: 209,05-179,27 = 29,79 тис. руб. Тоді ставка змінних витрат на 1 кабіну складе: 29790/6041 = 4,93 руб.
Визначимо абсолютну величину постійних витрат, яка для будь-якого рівня виробництва залишається незмінною.
Обчислимо загальну величину змінних витрат для максимального і мінімального рівнів виробництва шляхом множення ставки змінних витрат на відповідний обсяг виробництва:
18582 * 4,93 = 91608 руб.
12541 * 4,93 = 61828 руб.
Величина постійних витрат:
209270-91608 = 117442 руб.
179270-61828 = 117442 руб.
Рівняння витрат для даного прикладу має вигляд:
Y = 117442 + 4.93 X
Y-загальна величина витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування кузовного корпусу; Х - обсяг збірки кабін.
Підставляючи в рівняння різні значення обсягу виробництва, можна встановить загальну величину даного виду витрат.
Цей же метод можна представити графічно:
РСЕО
209,05
179,27
117442
0 12 541 18 582 збірка кабін шт.
Рис. 3.11 Метод вищої і нижчої точок.
Точки А і Б - перетин витрат та обсягу для мінімального і максимально рівнів обсягу виробництва. Пряма АБ - це лінія проведення видатків на утримання та експлуатацію машін6 та обладнання. Така точка перетину цієї лінії з віссю ординат обсягу показує величину постійних витрат
Простота і доступність цього методу послужили причиною його широкого практичного застосування. Однак необхідно пам'ятати, що його надійність цілком залежить від вибору точок; при цьому потрібно виключати з розрахунку випадкові, нехарактерні точки.
3.2.2 Метод кореляції.
При використанні цього методу статистичного беруться всі дані за досліджуваний період (табл. 3.1). Всі крапки наносяться на графік, заповнюється кореляційне поле. Потім візуально проводиться лінія сукупних витрат, яка, перетинаючись з віссю ординат, також показує величину постійних витрат у загальній сумі витрат (рис 3.12)
РСЕО
Збірка кабін
Однією з труднощів у застосуванні директ-костинг є проблема розкладання витрат на постійні - змінні. У цій роботі я постаралася показати, що ця труднощі усунена. Повсюдне розповсюдження засобів обчислювальної техніки і персональних комп'ютерів, використання при вирішенні бухгалтерських завдань стандартних програм забезпечує, з одного боку, оперативне, нетрудомістке їх рішення, а з іншого - гарна якість інформації, що отримується для аналізу, і проведення самого аналізу.
Висновок.
У системі директ-костинг всі витрати діляться на змінні і постійні. Постійні витрати враховують окремо, їх не розподіляють між окремими видами продукції і не включають до собівартості продукції, а відшкодовують загальною сумою з виторгу.
Основні положення системи директ-костинг - найточніша собівартість, не так в якій після численних розподілів включені всі витрати, а та в яку включається витрати, дійсно відносяться до виробництва даного виду продукції. У системі директ-костинг розраховується сума маржинального доходу, як різниця між виручкою від реалізації продукції і собівартістю цієї продукції, пораховані за змінним витратам.
Визначається точка критичного обсягу виробництва. У цій точці виручка від реалізації дорівнює повній собівартості продукції.
Основними перевагами директ-костинг є:
· Можливість розраховувати собівартість граничної одиниці продукції і на основі цього визначати точку беззбитковості;
· Є економічним методом ведення обліку на підприємстві, тому що задача розподілу накладних витрат тут взагалі не варто.
Але є і свої недоліки:
· Не дозволяє визначити середні витрати на виробництво продукції, що робить можливим проведення підприємством невиправдано ризикованою цінової політики;
· Виводить накладні витрати зі сфери контролю над витратами.
Ідеальних систем чи ідеальних методів не буває. У кожної системи і у кожного методу - свої переваги і свої недоліки. Головне завдання - зрозуміти особливості систем і методів з тим, щоб, нівелюючи їхні негативні сторони, максимально використовувати позитивні, реалізувати закладені в них переваги.
Додаток.
Перед складанням кошторисів витрат вирішують основоположну для підприємства проблему: підготовка виробничої програми в кількісному вираженні. Спочатку складають кошторис використання матеріалів і лише після неї на придбання основних матеріалів.
Основною метою кошторису є максимальне задоволення запитів виробництва з підвищення виробничої програми при мінімальних витратах на матеріали.
Таблиця 1
"Річний кошторис використання основних матеріалів".
За складання кошторису витрат на придбання основних матеріалів несе відповідальність начальник відділу МТС. Метою кошторису є своєчасне забезпечення потреб виробництва за запланованою для відділу ціною матеріали. Загальний вигляд кошторису представлений в таблиці 2.
Таблиця 2
"Кошторис витрат на придбання матеріалів"
Список використаної літератури.
1. А.С Березний, С. Дубовик "Управлінський облік: питання методології та використання комп'ютерних інформаційних систем" / Ринок цінних паперів 1999 рік № 9.
2. С.А Миколаєва "Управлінський облік: проблеми адаптації до російської теорії та практиці". / Бухгалтерський облік № 1, 2, 3 1996 рік.
3. С.А. Миколаєва "Облік витрат на виробництві: система" директ-костинг ", М. 1993 рік.
4. Макальская "Облік на преприятия", М., 1994р.
5. Введення в управлінський облік. Під ред. Басовского Л.Є., М. 1996 г.
0100200300 п 0100200300 п
Рис. 3.9 Поведінка прогресивних Рис. 3.10 Поведінка прогресивних
сукупних витрат. на одиницю продукції.
Іншим аспектом теорії класифікації затрат на постійні - змінні є проблема умовності такого з підрозділу.
Тут піднімаються питання: чи є критерії, що дозволяють однозначно розділити сукупні витрати на постійні та змінні; чи є витрати, які за їх суті можна віднести до постійних або змінним. Ці питання гідні окремого детального розгляду, тому я не буду розглядати їх у цій роботі, а зупинюся на методах поділу витрат.
3.2 Методи поділу витрат на постійні та змінні.
Розглянемо найбільш популярні методи на прикладі кузовного і автоскладального корпусів автомобільного заводу ім. І.А. Лихачова.
3.2.1 Метод вищої і нижчої точок.
У таблиці 3.1 представлена інформація про складання кабін 9шт.) Та витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування (тис. крб.) Кузовного корпусу ЗІЛа за 24 місяці. З усієї сукупності інформації вибираємо дані за 2 періоду з максимальним і мінімальним значенням обсягу виробництва.
Таблиця 3.1
Вихідні дані для визначення рівня витрат методом вищої і нижчої точок з кузовного корпусу ЗІЛа.
| Період | Збірка кабін (шт.) | РСЕО тис. руб. | Період | Збірка кабін (шт.) | РСЕО тис. руб. | 179 |
| Січень | 17874 | 214 | Січень | 16937 | 200 | |
| Лютий | 17311 | 203 | Лютий | 17486 | 201 | |
| Березень | 18582 | 209,05 | Березень | 17913 | 208 | |
| Квітень | 17032 | 206 | Квітень | 16662 | 206 | |
| Травень | 17088 | 200 | Травень | 15414 | 209,05 | |
| Червень | 16875 | 195 | Червень | 14177 | 206 | |
| Липень | 15072 | 190 | Липень | 13834 | 194 | |
| Серпень | 17112 | 193 | Серпень | 14108 | 195 | |
| Вересень | 16201 | 182 | Вересень | 12789 | 179,27 | |
| Жовтень | 17726 | 203 | Жовтень | 15789 | 212 | |
| Листопад | 15800 | 196 | Листопад | 13871 | 201 | |
| Грудень | 18041 | 211 | Грудень | 14973 | 201 |
Визначимо абсолютну величину постійних витрат, яка для будь-якого рівня виробництва залишається незмінною.
Обчислимо загальну величину змінних витрат для максимального і мінімального рівнів виробництва шляхом множення ставки змінних витрат на відповідний обсяг виробництва:
18582 * 4,93 = 91608 руб.
12541 * 4,93 = 61828 руб.
Величина постійних витрат:
209270-91608 = 117442 руб.
179270-61828 = 117442 руб.
Рівняння витрат для даного прикладу має вигляд:
Y = 117442 + 4.93 X
Y-загальна величина витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування кузовного корпусу; Х - обсяг збірки кабін.
Підставляючи в рівняння різні значення обсягу виробництва, можна встановить загальну величину даного виду витрат.
Цей же метод можна представити графічно:
209,05
117442
0 12 541 18 582 збірка кабін шт.
Рис. 3.11 Метод вищої і нижчої точок.
Точки А і Б - перетин витрат та обсягу для мінімального і максимально рівнів обсягу виробництва. Пряма АБ - це лінія проведення видатків на утримання та експлуатацію машін6 та обладнання. Така точка перетину цієї лінії з віссю ординат обсягу показує величину постійних витрат
Простота і доступність цього методу послужили причиною його широкого практичного застосування. Однак необхідно пам'ятати, що його надійність цілком залежить від вибору точок; при цьому потрібно виключати з розрахунку випадкові, нехарактерні точки.
3.2.2 Метод кореляції.
При використанні цього методу статистичного беруться всі дані за досліджуваний період (табл. 3.1). Всі крапки наносяться на графік, заповнюється кореляційне поле. Потім візуально проводиться лінія сукупних витрат, яка, перетинаючись з віссю ординат, також показує величину постійних витрат у загальній сумі витрат (рис 3.12)
Збірка кабін
Однією з труднощів у застосуванні директ-костинг є проблема розкладання витрат на постійні - змінні. У цій роботі я постаралася показати, що ця труднощі усунена. Повсюдне розповсюдження засобів обчислювальної техніки і персональних комп'ютерів, використання при вирішенні бухгалтерських завдань стандартних програм забезпечує, з одного боку, оперативне, нетрудомістке їх рішення, а з іншого - гарна якість інформації, що отримується для аналізу, і проведення самого аналізу.
Висновок.
У системі директ-костинг всі витрати діляться на змінні і постійні. Постійні витрати враховують окремо, їх не розподіляють між окремими видами продукції і не включають до собівартості продукції, а відшкодовують загальною сумою з виторгу.
Основні положення системи директ-костинг - найточніша собівартість, не так в якій після численних розподілів включені всі витрати, а та в яку включається витрати, дійсно відносяться до виробництва даного виду продукції. У системі директ-костинг розраховується сума маржинального доходу, як різниця між виручкою від реалізації продукції і собівартістю цієї продукції, пораховані за змінним витратам.
Визначається точка критичного обсягу виробництва. У цій точці виручка від реалізації дорівнює повній собівартості продукції.
Основними перевагами директ-костинг є:
· Можливість розраховувати собівартість граничної одиниці продукції і на основі цього визначати точку беззбитковості;
· Є економічним методом ведення обліку на підприємстві, тому що задача розподілу накладних витрат тут взагалі не варто.
Але є і свої недоліки:
· Не дозволяє визначити середні витрати на виробництво продукції, що робить можливим проведення підприємством невиправдано ризикованою цінової політики;
· Виводить накладні витрати зі сфери контролю над витратами.
Ідеальних систем чи ідеальних методів не буває. У кожної системи і у кожного методу - свої переваги і свої недоліки. Головне завдання - зрозуміти особливості систем і методів з тим, щоб, нівелюючи їхні негативні сторони, максимально використовувати позитивні, реалізувати закладені в них переваги.
Додаток.
Перед складанням кошторисів витрат вирішують основоположну для підприємства проблему: підготовка виробничої програми в кількісному вираженні. Спочатку складають кошторис використання матеріалів і лише після неї на придбання основних матеріалів.
Основною метою кошторису є максимальне задоволення запитів виробництва з підвищення виробничої програми при мінімальних витратах на матеріали.
Таблиця 1
"Річний кошторис використання основних матеріалів".
| Найменування матеріалів. | Цех № 1 | Цех № 2 | Всього. | |||||
| Кількість, од. | Ціна за од., Руб | Сума, тис. руб. | Кількість, од. | Ціна за од., Руб | Сума, тис. руб. | Кількість, од. | Сума, тис. руб. | |
| Матеріал А, штук | 100000 | 3500 | 350000 | 200000 | 3500 | 700000 | 700000 | 1050000 |
| Матеріал Б, штук | 5000 | 10000 | 50000 | 10000 | 10000 | 100000 | 100000 | 150000 |
| Разом | 400000 | 800000 | 800000 | 1200000 | ||||
Таблиця 2
"Кошторис витрат на придбання матеріалів"
| Найменування матеріалів | Матеріал А | Матеріал Б |
| Кількість одиниць матеріалів з річним кошторисом, необхідне для задоволення попиту виробництва. | 300000 | 15000 |
| Планований запас на кінець періоду | 30000 | 1500 |
| Разом | 330000 | 16500 |
| Планований запас на початок періоду | 50000 | 2000 |
| Разом | 280000 | 14500 |
| Планована ціна за одиницю, крб. | 3500 | 10000 |
| Всього витрати на закупівлі, тис. руб. | 980000 | 145000 |
1. А.С Березний, С. Дубовик "Управлінський облік: питання методології та використання комп'ютерних інформаційних систем" / Ринок цінних паперів 1999 рік № 9.
2. С.А Миколаєва "Управлінський облік: проблеми адаптації до російської теорії та практиці". / Бухгалтерський облік № 1, 2, 3 1996 рік.
3. С.А. Миколаєва "Облік витрат на виробництві: система" директ-костинг ", М. 1993 рік.
4. Макальская "Облік на преприятия", М., 1994р.
5. Введення в управлінський облік. Під ред. Басовского Л.Є., М. 1996 г.