Б. Гранде
Сирійський мова - нині мертвий літературна мова говорили по-арамейському християн Східного Середземномор'я. У російській востоковедной літературі С. з. іноді називається сирским. В основі С. з. - Арамейська діалект р. Едесси, який був важливим торговельним і політичним центром, починаючи з кінця II ст. до н. е.. до середини III ст. н. е.. Найбільшого поширення і розробленість С. з. отримав починаючи з II ст., коли на нього було перекладено Біблію - так зв. переклад «пешітта», що став канонічним у християн-сирійців. С. з. був протягом кількох століть мовою писемності від Середземного моря до Персії, у Східно-Римській імперії він був найважливішим мовою після грецької, а в перській державі Сассанідів ця мова займав чільне місце в якості письмового. Торговцями-сирійцями С. з. був занесений далеко на схід, до самого Китаю і Монголії. У III-VII ст. на С. з. існувала багата література, гл. обр. церковна, як оригінальна, так і перекладна з грецької, а також з пехлевійського яз. Пізніше, з утворенням арабського халіфату С. з. зіграв роль передавача між античної грецької наукою і арабської, тому що твори грецьких авторів в перший період переводилися Сирійські письмена та їх джерела на арабський не з оригіналу, а з сирійського.
С. з. в період свого літературного розквіту не була розмовною масовим мовою, якщо не вважати церковних і монастирських кіл, але він був дуже близький до деяких арамейським діалектам і в цьому сенсі він може на даному етапі вважатися живим. Починаючи з VII ст., Арамейські діалекти, в тому числі і сирійські, починають поступово витіснятися і заміщатися арабськими. Так. обр. з кінця IX ст. С. з. був вже мертвим мовою; сірійські церковні автори X і XI ст. часто вже пишуть свої твори в супроводі арабського перекладу, або прямо на арабською мовою. Однак і пізніше, до кінця XIII в., На С. з. писалося досить багато оригінальних творів. Та обставина, що С. з. був мовою гол. обр. церковних кіл і що на нього багато переводилося з грецької, викликало його збагачення численними грец. термінами та словами. Вплив грецької мов. на сирійських авторів помічається також у сфері синтаксису і фразеології: іноді нагромадження періодів за зразком грецького з. стає настільки значним, що самі сирійці скаржилися на незрозумілість. Едеське наріччя, лягли в основу С. з., Належить до східної групи арамейських діалектів, до якої так. обр. повинен бути віднесений і С. з. Розбіжності між С. з. та мовою єврейсько-арамейською літератури досить численні і стосуються як лексики, так і граматики й фонетики. У самому літературному С. з. можна відзначити вплив двох говірок - західного, власне Сирії, і східного - месопотамського. Цей вплив отримало своє вираження у двох традиційних способах читання голосних: західному - у християн-якобитов - і східному - у несторіан.
ГРАФІКА. - Сирійське лист складається з 22 літер, вироблених з відповідних знаків древніх арамейських написів.
Напрямок письма - справа наліво; характер листа курсивний, причому більшість літер пов'язано між собою всередині слова. Той вигляд листа, яким написані більш давні рукописи (до кінця V ст.), Відомий під назвою естрангело. Після поділу сирійської церкви на несторіан і якобитов у кожної з цих двох груп виробився свій тип шрифту. На листі позначалися лише приголосні. В кінці VII або на початку VIII ст. були складені дві системи значків для голосних. На сході вживалася система точок почасти над буквами почасти під ними для позначення 8 голосних - 4 довгих і 4 коротких. На заході ж (у якобитов) для цієї мети уживалися кілька видозмінені малі грецькі літери, які ставилися байдуже або над літерами, або під ними; позначалося 5 голосних.
Список літератури
Граматики: Duval R., Traité de grammaire siriaque, P., 1881; Nestle E., Brevis linguae siriacae grammatica, Карльсруе, 1881; Його ж Syrische Grammatik mit Litteratur, Chrestomatie und Glossar, Berlin, 1888 (у серії «Porta linguarum orientalium »); Nöldecke Th., Kurzgefasste syrische Grammatik, Lpz., 1898; Brockelmann C., Syrische Grammatik mit Litteratur, Chrestomatie und Glossar, Berlin, 1905 (« Porta linguarum orientalium »), 2 Aufl., Berlin, 1925; Gismondi H ., Linguae syriacae grammatica et chrestomatia cum glossario, Бейрут, 1900; Ungand A., Syrische Grammatik mit Uebungsbuch, у серії «Clavis linguarum semiticarum», 1932, № 7. Словники: Payne Smith R., Thesaurus Syriacus, Oxford, 1868 і сл. Его ж, Compendions Syriac dictionary founded upon the Thesaurus Syriacus, I, II, Oxford, 1896-1899; Brun J., Dictionarium syriaco-latinum, Бейрут, 1895; Brockelmann C., Lexikon syriacum, Berlin, 1892, 2 ed., 1928.
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://feb-web.ru/