Синонімія російської та німецької мов Проблематика підбору перекладу і класифікації синонімів на

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Придністровський Державний Університет ім. Т.Г. Шевченка


Лінгвістичне відділення


Кафедра загальної лінгвістики



Допущена до захисту

«___»________ 1999р.

____________________

груд. Ковальова Л.Г.



Курсова робота

на тему:

«Синонімія російської та німецької мов. Проблематика підбора, перекладу й класифікації синонімів на матеріалі роману

Г. Фаллади «Кожен помирає поодинці».


Виконав студент 202гр.

Вакар А.М.


Науковий керівник кандидат філологічних наук, доцент

Ковальова Л.Г.


Тирасполь 1999


План:

1. Введення.

2. Синонімія сучасної російської мови.

§ 1. З історії питання.

§ 2. Поняття про синоніми.

§ 3. Класифікація синонімів.

3. Синонімія сучасної німецької мови.

§ 1. Поняття про синоніми.

§ 2. Семантичні відмінності слів в синонімічному ряду.

§ 3. Класифікація синонімів.

§ 4. Склад синонімічного ряду.

4. Переклад - один із шляхів взаємодії національних культур і засіб комунікації.

§ 1. Загальні проблеми перекладу.

§ 2. Особливості перекладу синонімів у синонімічному ряду.

5. Роман Г. Фаллади «Кожен вмирає ...».

6. Додаток.

7. Висновок.

8. Бібліографія.

1. Введення.

Синоніми - Це слова однієї частини мови, які позначають одне і те ж, але відрізняються один від одного відтінками лексичного значення і вживанням у мовленні. Синоніми в мові утворюють угруповання слів і словосполучень, що носить системний характер.

Синонімами називають слова з рівним значенням (М. Марузо), з подібним значенням (Л. Р. Зіндер, Т. В. Строєва), слова, що позначають одне і теж поняття або поняття дуже близькі між собою (А. П. Євгеньєва), слова з єдиним або дуже близьким предметно-логічним змістом (К. В. Архангельська), слова, однакові за номинативной віднесеності, але, як правило, розрізняються стилістично (А. А. Реформатський), слова, здатні в тому ж контексті або в контекстах , близьких за змістом, заміняти одне одного (Л. А. Булаховський).

Метою роботи є встановлення ступеня адекватності синонімів у романі Г. Фаллади «Кожен помирає поодинці» німецькою та російською мовою. Мета перекладу - якомога ближче познайомити читача, який знає мови оригіналу, з даним текстом. Перекласти - це значить точно і повно виразити засобами однієї мови те, що вже виражено засобами іншої мови в нерозривній єдності змісту і форми.

Завдання роботи:

  1. виявити склад синонімів в оригіналі і тексті перекладу;

  2. зіставити синоніми оригіналу та перекладу;

  3. виявити ступінь доцільності різних видів перекладу на матеріалі наявних синонімів.

Практичне значення проблеми:

Вирішення цих завдань носить і практичне значення, так як початківець перекладач повинен самостійно вміти виявити синоніми в тексті, розкривати їх значення і передавати їх експресивно-стилістичні функції в перекладі. Дана робота також може допомогти при читанні роману Г. Фаллади «Кожен помирає поодинці» німецькою мовою (перекласти синоніми з німецької на російську).

Об'єкт дослідження:

Синоніми, що зустрічаються в Г. Фаллади «Кожен помирає поодинці». Для аналізу використано прийом суцільної вибірки. Було виписано і проаналізовано 65 синонімів. Синоніми відображають національну специфіку мови, її самобутність. Так як синоніми виділяються своїми функціями в мові та мовленні, вони вимагають особливого підходу в процесі перекладу з однієї мови на іншу.

Актуальність проблеми:

Переклад синонімів являють собою самостійну і достатньо складну проблему. Практика показує, що при роботі з текстами на іноземній мові, перекладачі часто стикаються з труднощами при пошуку потрібних синонімів у тексті. Допомога в їх пошуку надають різні синонімічні словники. Цей перекладач має дуже швидко підбирати до будь-якого іноземного слова синонім, що збільшує його словниковий потенціал.


Новизна проблеми:

  1. у підборі синонімічних еквівалентів мовою джерелі та мові перекладу, використовуючи німецько-російський синонімічний словник;

  2. вибір найбільш адекватних синонімів з урахуванням контекстуальних зв'язків.

Гіпотеза:

Практика показує, що при роботі з текстами на іноземній мові, перекладачі часто стикаються з труднощами при підборі синонімів до якого-небудь речі.

Методи дослідження:

Порівняльний метод знаходить застосування і в прикладних лінгвістичних дисциплінах - в теорії і практиці складання двомовних словників та перекладу, в методиці викладання другої мови. За допомогою порівняльного методу також вивчаються ступінь і характер впливу однієї мови на іншу в результаті історичних і територіальних контактів. Зіставлення дає можливість розкрити специфіку досліджуваних явищ у кожній мові, а й пізнати їх загальномовного або індивідуально-мовні властивості. Нові проблеми та мети дослідження вносять зміни в прийоми і методику аналізу, які можуть бути порівняно порівняльний і порівняльно-типологічними. Порівняльний метод - це система прийомів і методики аналізу, що використовується для виявлення загального та особливого в порівнюваних мовах. При порівняльної методикою порівняння мов лежить в основі вивчення. Основні прийоми порівняльного вивчення мов: встановлення підстави зіставлення, зіставна інтерпретація і типологічна характеристика. Методика паралельного вивчення полягає в тому, що факти та явища порівнюваних мов вивчаються в кожному мовою з використанням прийомів і методики описового методу, а отримані результати зіставляються. Порівняльний метод у синхронії - сутність даного методу полягає у вивченні фактів мови на певному історичному відрізку. Порівняльне вивчення мов у синхронії дає можливість виявити структурні особливості різних мов.


Аспекти дослідження:

  1. описати синоніми російської мови і визначити їх функції;

  2. описати синоніми німецької мови та визначити їх функції;

  3. зіставити синоніми німецької та російської мов;

  4. виявити специфіку перекладу.


2. Синонімія сучасної російської мови.

§ 1. З історії питання.

Між словами в мові спостерігаються різного роду зв'язку. Зв'язки ці діють не ізольовано один від одного, а в тій чи іншій мірі обумовленості. Зважаючи на складність всієї системи зв'язків для вивчення зазвичай береться той чи інший вид зв'язку між словами і розглядається в можливій ізоляції від інших зв'язків. Предметом розгляду в даному випадку є синонімічні зв'язки і слова, відносини між якими зумовлені цими зв'язками, тобто синоніми.

У лінгвістичній науці вивчення синонімів почалося дуже давно, тому накопичилася велика кількість спеціальних робіт, багато з яких містять цікаві думки і тонкі спостереження.

Ще древні греки, пильно вивчаючи синоніми, прийшли до висновку, що в них полягає багатство мови: достаток думок в словах і різноманітність виразів.

Римські вчені усвідомили не тільки схожість слів-синонімів, але й відмінність між ними. Так, наприклад, Квінтіліан писав: "Але так як у різних речей назви різні - або більш точні, або більш красиві, або більш виразні, або краще звучать, - то всі вони повинні бути не тільки відомі, але і напоготові і, так би мовити , на увазі, щоб, коли вони знадобляться, хто говорить, можна було легко відібрати з них найкращі 1 ».

У XVIII ст. успішно працювали над визначенням природи синоніма французькі вчені. У 1718 р. вийшов у світ об'ємистий і вельми значний за змістом праця Жирара під назвою «Правильність французької мови, або Різні значення слів, що можуть бути синонімами 2 ». Француз Бозе зібрав і видав в одній книзі французькі синоніми; через декілька років абат Рубо видав «Великий синонімічний словник».

З німецьких учених XVIII ст. синонімами цікавились Аделунг і Ебергардт, з англійських-Джонсон.

Першим російським працею, в якійсь мірі зачіпають проблему синоніма, був «Лексикон Славеноросскій та імен тлумачення», складений П. Беринда і вийшов у Києві в 1627 р.

Серйозного наукового значення цей «Лексикон» не має, але представляє інтерес для лінгвіста як перша спроба роботи над синонімами.

У XVIII-XIX ст., Грунтуючись на вченні М. В. Ломоносова про три штилі, російські філологи зробили ряд спроб теоретичної і практичної розробки проблеми синоніма, що позначилося в появі цілого ряду теоретичних статей, публікації спостережень, заміток, переліків окремих синонімічних рядів, у виданні словників.

У 1783 р. вийшов «Досвід Російського сословніка» Д. І. Фонвізіна, що містить 32 синонімічних ряду, які включають близько 110 слів. Словник цей-сатирико-публіцистичний твір і для лінгвіста представляє інтерес лише як перша праця такого роду. Зате виключно цінним є відповідь на критику «Досвіду Російського сословніка», де Д. І. Фонвізін викладає свої погляди на природу синоніма. Ці вислови не втратили свого значення і для нашого часу.

А. С. Шишков у "Роздумах про красномовство священного писання і про те, в чому полягає багатство, достаток, краса і сила російського мови і якими засобами оний ще більше поширити, збагатити і вдосконалити можна» (1811 р.) зачіпає питання стилістичної диференціації слів-синонімів, розглядаючи відмінності слів споконвічно російських і старослов'янських. Так, наприклад, він відзначає, що слова вніду - ввійду розрізняються за місцем вживання: перше - «пристойно важливого», а друге - «середньому або простому стилю». А. С. Шишков зазначив також наявність в словах-синоніми більшою чи меншою мірою даної ознаки. Так, слова нинішній і теперішній, на його думку, відрізняються не тільки тим, що одне піднесеніше іншого: «хоча вони обидва виявляють невизначену кількість часу, проте ж, одне із них означає більшу кількість, ніж інше». Різна кількісне значення призводить до того, що «дані слова поєднуються з різними словами:« Котра тепер година? »(А не нині);« Ми в нинішньому році говіли »(а не теперішньому)». Таким чином А.С. Шишков пропонував розрізняти слова за стилем і кількості ознаки.

Н. Ібрагімов у своїй статті «Про синонімах» 3 визначає синоніми як «назви однієї і тієї ж речі в різних її відносинах, - то слова, що мають значення між собою загальна та власна кожному нарізно», а також робить спробу обгрунтувати походження в мові синонімів . Так, наявність у мові синонімічних пар кінь - коня, потрапити - потрафити він пояснює як результат переходу слів з ​​прислівники в наріччя. Синоніми Н. Ібрагімов розглядає як доказ багатства мови, як засіб уникнення повторення, досягнення рими, поліпшення складу і стилістичної диференціації: «У нас славянороссійскіе вислову в високий стиль, росіяни в звичайному, а майданні в підлому, означаючи одну і ту ж річ, мають різне гідність, наприклад гортань - горло, глотка ».

У 1818 р. співробітник Московського товариства любителів російської словесності Петро Калайдовіч видав «Досвід словника російських синонімів». Цей словник складається з 77 словникових статей, слова розташовані не за алфавітом. Єдиного принципу в тлумаченні синонімів автор не дотримується: загальне пояснення значень слів, що входять в одну словникову статтю, дається рідко, як правило, визначаються тільки відмінності між словами-синонімами, значення їх прикладами не підтверджується.

Великий інтерес для лінгвіста представляє передмова до «Досвід словника російських синонімів». Торкаючись питання про походження синонімів, автор намагається довести, що синоніми не є нарівні словами: «Поняття про речі виражаються словами, але якщо кожну річ можна розглядати з усіх боків, у відношенні і зв'язку її з іншими речами, то й поняття про неї можуть мати різні образи вираження, а вирази ці різні ступені знаменования, так само як один колір може мати всілякої відтінки. Від цього розгляду речей сталися в кожній мові синоніми. Синоніми, укладаючи в собі загальне вшанування, мають приватну, яка відрізняє їх від інших слів соіменних. Отже, ні в одній мові нема синонімів, що вміщають в собі одне і те ж поняття в обмеженому сенсі » 4 . Цитуючи висловлювання французького вченого Дюмарсе про те, що марно мати безліч слів для вираження одного поняття, і про необхідність слів приватних для всіх понятті, що мають схожість і зв'язок між собою, Калайдович призводить і свої докази, розвиваючи далі положення Дюмарсе: «Якби існували синоніми нарівні, тоді б мову, перший засіб повідомляти свої думки іншого, був скрутний для пам'яті, бо один тільки слух відчував би різницю в словах соіменних, а розум не міг би бачити ні сили вираження, ні зв'язку багатьох він визначає, ні різноманітних ступенів одного і того ж поняття ... Синоніми, що містять у собі одну силу знаменования, незабаром повинні вийти з ужитку як слова марні, але ми бачимо протилежне: всі синоніми в мові вживаються. Ось доказ різниці їхнього змісту » 5 .

«Словник російських синонім або стану», виданий в 1840 р. під редакцією О. Галича, містить опис 226 синонімічних рядів. Слова, початківці синонімічний ряд, розташовані за алфавітом. Синонімічна словникова стаття починається перерахуванням слів, які автор вважає синонімами, наприклад: абетка - буквар - Абевега; арешт - висновок; актор - комедіант - действователь. Далі йде визначення значення слова за «Словником Академії Російської», а після цього вже дається пояснення приватного значення кожного слова. У словнику А. Галича значення слів не тільки пояснюється, але й ілюструється прикладами з творів Ломоносова, Карамзіна, з «Журналу Міністерства народної освіти».

Цінність цієї роботи зводиться в основному до впорядкування і систематизації подачі синонімів. Нічого нового не міститься у визначенні синонімів як «слів, схожих між собою в певній ідеї, але різних за своїм особливим значенням». Не зрозумівши шляхів розвитку мови, Галич висунув у передмові глибоко помилкова думка про те, що синоніми-ознака відсталості мови: «У мовах, досягли вищого ступеня освіти, таких вкрай схожих між собою слів небагато, там вже все визначено ...» 6

Найбільший інтерес з праць лінгвістів XIX ст. подає стаття І. І. Давидова «Про словник російських синонім». І. І. Давидов ділить слова на два розряди: на ті, які висловлюють світ фізичний, або видимий, і ті, які висловлюють світ духовний, або внутрішній. І. І. Давидов вважає, що «назви видимих ​​предметів не можуть бути прийняті одні замість інших, тому що уявлення наші настільки ж різко різняться між собою, як і самі предмети, ними виражаються. По цьому слова ремесел, мистецтв, природничих наук точні і визначені, в тому розряді не повинно шукати синонім ». На думку І. І. Давидова, область синонімів - слова миру внутрішнього, або духовного. У статті дається визначення синонімів як слів, «які, будучи подібні між собою як брати, відрізняються одне від іншого будь-якої особливістю ... Синоніми не представляють ні рівності, ні тотожності слів у ставленні до їх значенням » 7 .

Стаття І. І. Давидова цікава не тільки проникненням в сутність синоніма, цінними спостереженнями в області синоніміки конкретних і абстрактних іменників, а й спробою критичного підходу до робіт своїх сучасників в даній області.

Таким чином, до другої половини XIX ст. в області синоніміки був зроблений цілий ряд вірних і цікавих спостережень:

синоніми визначалися як слова, близькі, але не тотожні за значенням (серед синонімів були виділені називають одну і ту ж річ);

було встановлено, що синоніми є показником розвиненості мови, її багатства, гнучкості, служать для різноманітності вираження думки;

було відзначено також, що слова-синоніми різняться стилістично, ступенем ознаки, здатністю сполучатися з тим чи іншим колом слів; що область синоніміки - слова з абстрактним значенням.

Синонімічні словники XVIII-XIX ст., Науково не обгрунтовані, слабкі в методичному відношенні, виявилися абсолютно непридатними для вживання. Це було відзначено ще сучасниками. Наприклад, В. Г. Бєлінський 8 , І. І. Давидов 9 вказували на численні помилки в словниках, на необхідність критичного підходу до них.

У другій половині XIX ст. інтерес до синонімії, як і до всіх лексикологічні проблем, різко знизився і відновився лише в XX ст.

У першій третині XX ст. вийшли синонімічні словники Н. Абрамова 10 , і В. Д. Павлова-Шишкіна і П. А. Стефановського 11 . Ці словники не внесли нічого нового ні в теоретичну розробку проблеми синонімів, ні в методику побудови синонімічних словників і виявилися ще менш придатними для практичного використання, ніж словники XIX ст. Це були переліки синонімічних (причому дуже часто неправильно складених) рядів без будь-яких тлумачень та ілюстрацій.

За радянських часів вийшло дуже велика кількість синонімічних словників та статей, розбирають і розглядають проблеми синонімів і синонімічних рядів. Так як у 50х - 70х роках нашого століття сильно зріс інтерес до проблем синонімів (причини, напевно, всім зрозумілі: боротьба за культуру мовлення, прагнення оволодіти лексичними багатствами мови і т.д.), то було видано велику кількість наукової та періодичної літератури, яка повинна була розглянути, вивчити і піднести читачі наочне уявлення того, що таке синоніми. Питання теорії синоніма були підняті в таких періодичних виданнях, як журнал «Російська мова в школі», «Питання мовознавства», «Доповіді та повідомлення АН СРСР», у «Вчених записках» університетів та педагогічних інститутів, у збірниках «Питання культури мови» та т.д.

У 1953р. в Свердловську вийшов науково-популярний нарис В.К. Фаворіна «Синоніми в російській мові» 12 . Нарис складається з розділів: 1. Словниковий склад і синоніми; 2. Уточнююче синоніми; 3. Жанрові синоніми; 4. Експресивні синоніми; 5. Евфемізми; 6. Додаткові зауваження до класифікації синонімів.

В основі класифікації В.К. Фаворіна лежить розподіл синонімів на однопредметні і разнопредметние. До однопредметні автор відносить слова, що позначають один і той же предмет думки, наприклад: місяць - місяць - супутник землі; до разнопредметним - позначають, «строго кажучи, різні, хоча й близькі за змістом поняття: сумний - сумний - сумовитий».

Зате дуже суперечливо визначає поняття синонімів О.М. Гвоздьов у «Нарисах з стилістики російської мови» 13 . На 55 сторінці синоніми визначаються як слова, близькі за значенням, а вже на сторінці 57 - як слова з однаковими предметними значеннями, службовці для позначення одних і тих же понять і відрізняються лише додатковими відтінками.

Потім вийшли в світ такі видання, як «Деякі питання теорії синонімів» 14 А.Б. Шапіро (зачіпає велику кількість ряду проблем: синонім і термін, синонімія і багатозначність, лексико-граматичний тип синонімів, синонімічний ряд), «Короткий словник синонімів російської мови» 15 В.М. Клюєвої (1953), який вважається прообразом наступних словників. Слідом йде велика кількість статей на тему проблематики теорії синонімії в цілому і синоніма зокрема: стаття Є.М. Галкіна-Федорука «Синоніми в російській мові» 16 , звичайно не можна залишити без уваги цікаву статтю А.Д. Григор'євої «Нотатки про лексичної синонімії» 17 , також дуже оригінальна стаття Е.М. Берегівської «Про визначення та класифікації синонімів» 18 , і ще одна з цікавих статей радянських вчених «Зауваження про лексичної синонімії» 19 В.А. Звегинцева. Ще велика кількість статей, монографій, зауважень і самих синонімічних словників були випущені з 40х - 50х років до наших днів. Велика кількість словників, у тому числі і синонімічних, випускає в наш час видавничий дім «Дрофа». Щоб охопити весь обсяг інформації, який включає в себе всі статті та наукові праці, нам потрібно було б запастися рулонами паперу і засісти за роботою років на 30-40.

Таким чином, короткий огляд літератури з лексичної синонимике дозволяє звести все існуюче в наукових роботах, посібниках, статтях різноманіття визначень синонімів до двох:

  1. Синоніми - слова разнозвучащіе, близькі, але не тотожні за своїм значенням. Це визначення синонімів склалося в кінці XVIII ст. і дожило до наших днів. Цілий ряд учених, наприклад А.М. Земський, С.Є. Крючков, М.В. Світлана 20 , А.М. Фінкель і Н.М. Баженов 21 , А.І. Єфімов 22 , О.М. Гвоздьов 23 , Л.А. Булаховський 24 та ін, дотримуються цього визначення синонімів.

  2. Синоніми - слова, що позначають одне і те ж явище об'єктивної дійсності, але різняться відтінками значення, стилістичній приналежністю і т.д. Цього погляду дотримуються вчені: Р.А. Будагов 25 , Н.М. Шанський 26 , Є.М. Галкіна-Федорук 27 .


***

Питання про фразеологічної синонимике в російській лінгвістичній науці піднято зовсім недавно. З робіт по фразеологічної синонимике значний інтерес представляє стаття Т. А. Бертагаева і В. І. Зіміна «Про синонімії фразеологічних словосполучень у сучасній російській мові» 28 . Спостереження над структурою синонімічних фразеологічних зворотів змусили авторів статті висунути поняття фразеологічного варіанта і до певної міри протиставити його фразеологічним синонімів. Визначення фразеологічних синонімів як «фразеологічних словосполучень, які, виражаючи одне і те ж предметне значення, відрізняються один від одного тими чи іншими експресивними відтінками або тим, що відносяться до різних функціональними типами мови», і фразеологічного варіанта як «фразеологічного виразу, що піддалося внутрішньому граматичному зміни чи має компонент, замінений його синонімом », не викликає заперечень.

Вірною видається класифікація оборотів, правильно зазначається різна здатність фразеологічних синонімів вступати в поєднання з тим чи іншим колом слів.

Однак викликає заперечення дане у статті поділ фразеологічних синонімів на ідеографічні та стилістичні. Так, необгрунтовано, на наш погляд, визначати компоненти ряду померти - простягнути ноги - дух он і т. д. як стилістичні синоніми, а низки старанно - засукавши рукави - ​​в поті чола - не покладаючи рук - як ідеографічні синоніми. Перші з наведених фразеологічних словосполучень і еквівалентне їм слово не тільки різняться стилістично, але і відрізняються відтінками основного значення. Наприклад, фразеологізм ноги протягнути відрізняється від нейтрального слова померти. Ноги протягнути - це означає 'померти від непосильної роботи, недостатнього харчування'. Цей фразеологізм належить розмовному стилю мови і, таким чином, відрізняється від еквівалентного слова і стилем, і відтінками значення. Фразеологізм дух он має відтінок 'смерть від удару, швидка, миттєва'. Він також стилістично забарвлена. Слова іншого ряду мають, крім відмінностей у відтінках значення, стилістичні відмінності. Старанно - слово стилістично нейтральне, фразеологізм у поті чола книжковий, дещо застарілий.

Т. А. Бертагаев і В. І. Зимін стверджують: «Серед синонімів-фразеологізмів відзначається велика кількість рівноцінних синонімів, однакових в смислових значеннях і стилістичних характеристиках. Це істотно відрізняє фразеологічну синонимию від словникової, в якій, як відомо, рівноцінні слова зустрічаються дуже рідко (пор.: лінгвістика - мовознавство). Чому мова, виганяючи рівноцінні синоніми, цілком «терпить» велика кількість рівнозначних синонімів-фразеологізмів? Це пояснюється, по-перше, тим, що слово перебуває в набагато більшій залежності від фразового оточення, ніж фразеологізм. Для значення слова дуже важливі його зв'язки з іншими словами. Ці-то зв'язку і руйнують, як правило, рівноцінність словникової синонімії. Для значення фразеологізму зв'язку з іншими словами менш важливі: в ньому дуже сильні й міцні зв'язки внутрішні » 29 .

Це думка навряд чи можна вважати обгрунтованим. Перш за все, рівноцінних фразеологізмів не так вже багато і вони знаходяться не в меншій залежності від контексту, ніж слова. Відомо, що деякі фразеологізми володіють системою форм, виявляючи здатність до узгодження; в цілому ряді фразеологізмів спостерігається і можливість зміни порядку слів і навіть можливість заміни одного компонента іншим.

В. Т. Шкляров у статті «Про фразеологічних синонімів у російській мові» 30 пише, що фразеологічні звороти синонімічні «в тому випадку, якщо вони тотожні за значенням і відрізняються тільки семантико-стилістичними відтінками» 31 . Таке формулювання суперечлива: раз відрізняються семантично - значить, не тотожні. Як один з неодмінних чинників синонімічності фразеологізмів В.Т. Шкляров виділяє сполучуваність з певним, більш-менш замкнутим колом слів, що позначають подібні чи споріднені поняття. Цю думку автор ілюструє прикладами: фразеологізми у всі лопатки, щодуху, з усіх ніг, щодуху зі значенням «швидко» синонімічні, тобто тотожні за значенням і поєднуються зі словами, що позначають споріднені поняття: бігти, мчати, гнати , кинутися (у значенні «бігти»). У даний синонімічний ряд автор не включає фразеологізми не по днях, а по годинах (рости), ніби за помахом чарівної палички (з'явився, з'явилося), в один присід (Зробити), хоча вони теж мають значення «швидко».


§ 2. Поняття про синоніми.

Синоніми - це слова, по-різному звучать, але однакові або дуже близькі за змістом.

Наприклад: скрізь - усюди, дванадцять - дюжина, сміливий - хоробрий, безкрайній - безмежний, сварити - сварити, біля - близько-поруч, по-іншому - по-іншому, зважаючи на - внаслідок, паскудної - кепський, тому що - так як, тут - тут, поспішати - поспішати.

Група синонімів, що складається з двох і більше слів, називається синонімічним рядом.

Синонімічний ряд може бути утворений і з однокореневих слів: забути - забути, обігнати - перегнати, вітчизна - батьківщина, вигнати - вигнати, тиша - тиша і т. п.

Синоніми - слова, що позначають одне і те ж явище дійсності. Однак, називаючи одне і те ж, синоніми зазвичай називають це одне і те ж по-різному - або виділяючи в званої речі різні її сторони, або характеризуючи цю річ з різних точок зору. Саме тому синоніми, позначаючи одне і те ж, як правило, не є словами абсолютно ідентичними один одному як щодо семантики, так і у відношенні своїх емоційно-стилістичних властивостей. Вони майже завжди відрізняються один від одного або 1) деякими відтінками в лексичному значенні, або 2) своєї емоційно-експресивним забарвленням, або 3) приналежністю до певного стилю мовлення, або 4) своєї уживана, або 5) здатністю вступати в з'єднання з іншими словами . Зазвичай різниця між синонімами йде відразу по декількох лініях.

Так, якщо зіставити синоніми праця - робота, то основна відмінність між ними буде полягати в семантичних особливостях слів. Сінонімізіроваться слова праця і робота будуть лише тоді, коли вони виражають поняття «заняття, працю» або «продукт праці, виріб, твір» (пор.: фізична робота, праця; друкована праця, праця і т. д.); слово праця має значення «зусилля, спрямоване до досягнення чого-небудь» (пор.: насилу встав, не дала собі клопоту подумати, без праці вирішив цю задачу) (при неможливості поєднань «з роботою встав» і т. д.). Слово робота має значенням «діяльність» (пор.: робота серця), «служба» (вийти на роботу, влаштуватися на роботу) (при відсутності цих значень в іменника працю) і т. д.

Різниця між синонімами спати - спати - спочивати проявляється, перш за все, в характерній для кожного слова емоційно-експресивної та стилістичної фарбуванню: дієслово спати є міжстильова і нейтральним позначенням відповідного стану, дієслово спати - просторічним і несхвальним, дієслово спочивати - застарілим і іронічним і т . д. Синоніми небагато - трохи, нудний - нудний диференціюються сферою свого вживання: перші слова пар є міжстильова, другі - властиві лише розмовно-побутової мови. У синонімічних парах аероплан - літак, макінтош - плащ синоніми відрізняються своєю уживана: аероплан і макінтош відносяться до застарілих словами, літак і плащ входять до складу актуальної лексики сучасної російської мови. Синоніми раптова - раптова, карий - темно - коричневий, розбити - розквасите і т. д. відрізняються один від одного здатністю зчіплюватися з іншими словами: слова поспішна, розквасите закріплені у своєму вживанні до слів смерть, ніс (не можна сказати «раптовий приїзд», «розквасите ворога» і т. д.), слово карий вживається на відміну від синонімічного прикметника темно-коричневий лише для позначення кольору очей і коней (в останньому випадку як застаріле) (не можна сказати «Карий олівець», «Карее пальта» і пр .).

Як бачимо, синоніми, називаючи одне і те ж, завжди чимось різняться. Проте ці відмінності обов'язково передбачають їх номінативну спільність, визначальну основна властивість синонімів, - можливість заміни в певних контекстах одного слова іншим.

Нерідко синоніми визначаються як слова різного звучання, які мають близькі значення. Таке визначення неточно характеризує сутність синонімів як явища мовної системи. Можна подумати, що серед синонімів спостерігаються тільки такі слова, які обов'язково розрізняються між собою додатковими відтінками в значенні, хоча насправді є й такі синоніми, відмінність між якими полягає тільки в експресивно-стилістичному забарвленню або уживана і т. д. Можна також подумати , що нема синонімів, які можуть заміняти один одного (адже значення-то синонімів лише близькі, а не тотожні), хоча насправді це є найважливішим, найбільш характерною властивістю синонімів, на відміну від порівняно близьких за значенням, але все ж несінонімічних слів .

Як вже зазначалося, синоніми серед слів знаменних частин мови завжди виступають як лексичні одиниці, що позначають одне і те ж явище об'єктивної дійсності. Ця однакова номінативна функція і є тим стрижнем, завдяки якому слова в лексичній системі мови об'єднуються в незамкнуті (на відміну від антонімів) синонімічні ряди.

З одного боку, спостерігаються невеликі і прості двочленні об'єднання (пор.: кінь - коня, стиглий - зрілий, видужувати - одужувати і т. п.), з іншого боку, існують багаточленні синонімічні ряди (пор.: особа - лик - пика - пика - фізіономія - фізія - харя - мурло та ін, померти - преставився - загнутися - померти - померти і пр., недоліки - прогалини - дефекти - недоліки і т. п.).

Як у двочленних об'єднаннях, гак і в багаточленних виділяється основне слово, яке визначає характер всього синонімічного ряду. В якості основного завжди виступає слово (його іноді називають домінантою синонімічного ряду), що представляє собою стилістично нейтральну лексичну одиницю, яка є простим найменуванням, без будь-якого оціночного моменту по відношенню до того, що нею називається.

Кожне слово синонімічного ряду має бути синонімічно не тільки основним, але і всіх інших слів даної групи. Це означає, що, принаймні, якесь одне значення має бути характерно абсолютно для всіх членів синонімічного ряду. У силу багатозначності багатьох слів російської мови в одного і того ж слова може бути кілька синонімів, які між собою в синонімічних стосунках знаходитися не будуть. Наприклад, синонімами до слова важкий в різних значеннях будуть слова важкий (важка, важка робота), похмурий, безрадісний (важкі, похмурі, безрадісні думки), суворий (важке, суворе покарання), небезпечний (важка, небезпечна хвороба), незрозумілий (важкий , незрозуміла мова), сварливий (важкий, сварливий характер). Між собою в синонімічних відносинах ці слова не знаходяться.

Синоніми не однакові за своїм звучанням, структурі і походженням. Однак можуть спостерігатися у мовній системі й такі синоніми, які за своїм значенням і стосовно контексту не розрізняються в даний час зовсім. Вони називаються абсолютними синонімами чи лексичними дублетами. Їх існування в мові виправдано тільки його розвитком і являє собою звичайно явище тимчасове. Найчастіше такого роду синоніми існують або як паралельні наукові терміни (пор.: лінгвістичні терміни: орфографія - правопис, номінативно - називних, фрикативний - щілинний і т. д.), або як однокореневі освіти з синонімічними афіксами (лукавість - лукавство, убогість - убозтво, вартувати - стерегти і т. д.).

З плином часу абсолютні синоніми, якщо вони не зникають, а залишаються існувати в мові, диференціюються, розходяться або за семантикою, або за стилістичними якостями, або за вживання і т. д., перетворюючись або в синоніми в повному розумінні цього слова (Пор.: голова - голова, вірити - вірувати), або в слова, у синонімічних стосунках не перебувають (пор.: любитель - коханець - закоханий). Слід враховувати, що в цілому ряді випадків у синонімах спостерігаються дуже незначні, ледь помітні відмінності.

Яскрава синоніміка сучасної російської літературної мови - одне із свідчень її словникового багатства. Вона дає можливість висловити найтонші оцінки думки, можливість урізноманітнити мова, робить мову більш образним, дієвим і виразним.

Синонімія - явище завжди глибоко національне, вона створюється в різних мовах різними шляхами. Синоніми `явилися в російській літературній мові або в результаті утворення нових слів на базі існуючого будівельного матеріалу, або в результаті поповнення словника російської літературної мови за рахунок лексики територіальних і професійних діалектів, а почасти жаргонів, або в результаті засвоєння іншомовних слів з лексики інших мов.

§ 3. Класифікація синонімів.


У російській лексикології останнім часом стверджується погляд на синоніми як на слова, що позначають одне і те ж явище об'єктивної дійсності. Це визначення не вступає в протиріччя з системним характером лексики. Специфічний характер лексики як системи виявляється перш за все в наявності цілого ряду дуже своєрідних зв'язків між словами як елементами цієї системи, а саме: граматичних, етимологічних, тематичних, стилістичних, омонімічних, антонімічних, синонімічних, асоціативних. Зв'язки можуть бути далекими і близькими, безпосередніми і опосередкованим, можуть мати різну ступінь обумовленості.

За виражається поняттю слова групуються з іншими словами мови, створюючи систему тем. Членування слів за темами існує в межах кожної частини мови. Тема може містити незліченну кількість слів і бути кількісно обмеженою.

Теми членуються на підтеми, наприклад тема «предмети побутового вжитку» включає ряд підтем: «житло», «посуд», «меблі», «приналежності туалету» і т. д.; тема «частини людського тіла» включає підтеми: «частини тулуба »,« частини кінцівок »,« частини голови ».

Слова, об'єднані однією темою, володіють різним ступенем близькості значень. Так, в темі «Частини людського тіла» слова долоні і щоки зближені тільки тим, що називають частини людського тіла; слова щоки і губи зближені більш приватної спільністю: вони називають частини обличчя; слова очі і очі, лоб і чоло зближені не тільки як назви частин людського тіла, не тільки як назви частин обличчя, а як назви однієї і тієї ж частини. Значення цих слів гранично зближені назвою одного і тог про самого явища об'єктивної дійсності. У межах підтеми ці слова є відокремленою групою, далі тематично не членімого.

Питання про близькість значень слів тісно пов'язаний з проблемою синонімії. Дуже довгий час синоніми трактувалися як слова, близькі за значенням, а критерієм синонімічності була можливість заміни одного слова іншим. Ступінь близькості значень слів-синонімів визначена не була.

Близькість значень слів - дуже і дуже широке поняття. Так, слова чесний, сміливий, хоробрий, кмітливий, безстрашний, ввічливий, розторопний, коректний, правдивий і т. д. зближені значеннями, оскільки виражають позитивні якості людини, Усередині цієї сукупності слів виділяються групи: «слова, що називають якості людини перед обличчям небезпеки »(безстрашний, безстрашний, відважний, сміливий, хоробрий);« називають характер, особливості розуму людини в її ставленні до дійсності »(кмітливий, винахідливий); слова зі значенням: «виражає справжні почуття і думки» 1 (правдивий, чесний, щирий). Ні в одній з цих груп слів не можна виділити якихось більш дрібних угруповань, ці групи представляють межа тематичного членування слів, або мікротеми.

У російській лексикології останнім часом стверджується погляд на синоніми як на слова, що позначають одне і те ж явище об'єктивної дійсності. Це визначення не вступає в протиріччя з системним характером лексики. Специфічний характер лексики як системи виявляється, перш за все, в наявності цілого ряду дуже своєрідних зв'язків між словами як елементами цієї системи, а саме: граматичних, етимологічних, тематичних, стилістичних, омонімічних, антонімічних, синонімічних, асоціативних. Зв'язки можуть бути далекими і близькими, безпосередніми і опосередкованим, можуть мати різну ступінь обумовленості.

За виражається поняттю слова групуються з іншими словами мови, створюючи систему тем. Членування слів за темами існує в межах кожної частини мови. Тема може містити незліченну кількість слів і бути кількісно обмеженою.

Теми членуються на підтеми, наприклад тема «предмети побутового вжитку» включає ряд підтем: «житло», «посуд», «меблі», «приналежності туалету» і т. д.; тема «частини людського тіла» включає підтеми: «частини тулуба »,« частини кінцівок »,« частини голови ».

Слова, об'єднані однією темою, володіють різним ступенем близькості значень. Так, в темі «Частини людського тіла» слова долоні і щоки зближені тільки тим, що називають частини людського тіла; слова щоки і губи зближені більш приватної спільністю: вони називають частини обличчя; слова очі і очі, лоб і чоло зближені не тільки як назви частин людського тіла, не тільки як назви частин обличчя, а як назви однієї і тієї ж частини. Значення цих слів гранично зближені назвою одного і того ж явища об'єктивної дійсності. У межах підтеми ці слова є відокремленою групою, далі тематично не членімого.

Питання про близькість значень слів тісно пов'язаний з проблемою синонімії. Дуже довгий час синоніми трактувалися як слова, близькі за значенням, а критерієм синонімічності була можливість заміни одного слова іншим. Ступінь близькості значень слів-синонімів визначена не була.

Близькість значень слів - дуже і дуже широке поняття. Так, слова чесний, сміливий, хоробрий, кмітливий, безстрашний, ввічливий, розторопний, коректний, правдивий і т. д. зближені значеннями, оскільки виражають позитивні якості людини. Всередині цієї сукупності слів виділяються групи: «слова, що називають якості людини перед обличчям небезпеки» (безстрашний, безстрашний, відважний, сміливий, хоробрий); «називають характер, особливості розуму людини в її ставленні до дійсності» (кмітливий, винахідливий); слова зі значенням: «виражає справжні почуття і думки» 1932 (правдивий, чесний, щирий). Ні в одній з цих груп слів не можна виділити якихось більш дрібних угруповань, ці групи представляють межа тематичного членування слів, або мікротеми.

Саме в межах мікротеми слова володіють граничної близькістю значень, зумовленої назвою одного і того ж явища об'єктивної дійсності. Отже, між мікротеми і синонімічним рядом можна поставити знак рівності.

Між словами в синонімічних рядах відносини неоднорідні. Так, у синонімічному ряду півень - курей - когут - півень - петель слово півень протиставляється всім іншим словами ряду як стилістично нейтральне, слово курей протиставляється як архаїзм, слова когут, петель, півень протиставляються іншим словами як територіально обмежені. Але всі ці слова не розрізняються відтінками основного, загального значення.

У ряді цінний - дорогою - дорогоцінний всі слова стилістично нейтральні, але розрізняються відтінками основного значення. Так, у слові цінний, крім основного, спільного для даного ряду слів значення - має високу ціну, - наявний натяк на значимість, важливість визначається предмета, наприклад: «Переможцям змагань були вручені цінні подарунки» («Радянська Молдавія», 1962, 18 / IV). Такого відтінку в слові дорогою немає, наприклад: «Вони не вважали їх [соболів] хутро дорогим і цінували більше росомаху» (Арсеньєв). Дорогоцінний має значення «дуже цінний»: «Одяг її розкішна, сандалі прикріплені дорогоцінними застібками, палаючими золотом і камінням »(Гаршин).

У синонімічному ряду мокрий - вологий - сире - Волгл слово Волгл протиставляється словами мокрий - вологий - сирої як обласне 33 ; слова мокрий - вологий - сирої розрізняються відтінками основного значення: просочений рідиною, вологою. Слово мокрий володіє найбільшим ступенем даної ознаки, слово вологий - найменшою. Таким чином, в цьому ряду відмінності між словами і в стилістичній забарвленням, і у відтінках значення.

У синонімічному ряду кінь - коня - шкапа слово кінь стилістично нейтральне, слово кінь частіше вживається в стилі високому, урочистому, а слово шкапа протиставляється словами кінь і кінь своїми додатковими відтінками: шкапа - емоційно забарвлене слово із значенням «худа, змучена кінь». Отже, і в цьому ряду між словами є відмінності і в стилістичній забарвленням, і у відтінках значення.

Таким чином, повної тотожності між синонімами немає, вони розрізняються за стилістичному забарвленню і відтінкам значення. Але іноді буває важко виявити відтінки значення, якими розрізняються два синоніма. Наприклад, слова безпритульний і бездомний, здається, абсолютно ідентичні, проте між ними є відмінності, зумовлені тим, що одне з них утворено від сполучення без притулку, інше - від поєднання без будинку, внаслідок чого слово безпритульний більш абстрактне і більш широке за обсягом.

Слова-синоніми розрізняються не тільки стилістичним забарвленням і відтінками загального, основного значення. Кожне слово має свою історію виникнення, функціонування в межах активного або пасивного запасу слів, обростає поруч значень, вступає в асоціативні зв'язки з іншими словами.

Слова-синоніми розрізняються і здатністю до словопроізводство, здатністю утворювати форми суб'єктивної оцінки, здатністю вступати в словосполучення з іншими словами. Наприклад, від слова очей утворено велику кількість слів: глазнік, окомір, очна ямка, яєчня, очній, наглазний, заглазний, подглазний, витріщатися, заглазно тощо; це слово утворює форми суб'єктивної оцінки: вічко, вічка, очиська і т. д. - і має здатність вступати в поєднання з колосальною кількістю слів.

Синонимичное йому слово очі похідних слів має небагато: окуляри, очники, заочник, очний, заочний, очно, заочно; форм суб'єктивної оцінки не утворює, у формі однини зустрічається вкрай рідко. Здатність слова очі вступати в поєднання з іншими словами обмежена. Так, не поєднується слово очі з прикметниками: баранячі, безбарвні, нахабні і т. д.

Слова, відокремлені в синонімічному ряду з одних ознаками, пов'язані різними видами зв'язку (етимологічно, стилістично, граматично) з іншими словами мови. Наприклад, слово сирої пов'язано етимологічно зі словами майже всіх знаменних частин мови: вогкість, відволожитися, сиро і ін

Слова, що входять в синонімічний ряд, який являє собою найбільш вузьку тематичну відособленість слів, як вже було сказано, завжди обмежені приналежністю до одного лексико-граматичного розряду слів, до однієї частини мови, тому не можна встановлювати синонімічні відношення між словами типу хоробрий - сміливець, так як слова ці входять у різні теми і називають: 1) ознака, 2) предмет, наділений даними ознакою.

Фразеологізми за цілою низкою ознак зближуються зі словами і разом з ними утворюють синонімічних систему мови.

Одне і те ж явище об'єктивної дійсності може бути позначений не тільки словом, що належить до тієї чи іншої частини мови, але і співвіднесені зі словом цієї частини мови фразеологічним зворотом. Тому в межах одного синонімічного ряду можуть бути не тільки слова, але і фразеологічні звороти. Фразеологічні звороти найчастіше протиставляються нейтральним словами даного синонімічного ряду з стилістичній забарвленням і відтінкам значення. Між собою фразеологічні звороти розрізняються також і стилістичним забарвленням, і відтінками значення (пор.: голосно - благим матом - на все горло - на всю іванівську).

Подібно словами-синонімів, синоніми-фразеологізми мають різну здатність до поєднання з іншими словами. Так, наприклад, фразеологізм благим матом поєднується зі словами: кричати, кричати, а фразеологізм на все горло поєднується зі словами: кричати, кричати. ревти, співати, каркати і т. д.; фразеологізм у всю іванівську поєднується не тільки з вищепереліченими словами, але й з цілим рядом інших слів, наприклад хропіти. Фразеологізми відрізняються один від одного і здатністю до словопроізводство; наприклад, від фразеологізму на все горло створено дієслово горланити. Фразеологізми у всю іванівську і благим матом не послужили базою для утворення слів.

Грунтуючись на перерахованих вище особливості, синонімами слід вважати слова однієї частини мови та еквівалентні їм фразеологічні звороти, при різному звучали і і називають одне і те ж явище об'єктивної дійсності, що розрізняються відтінками основного, спільного для кожного з них значення, або віднесеністю до різних мовних стилів, або одночасно і тим і іншим. Синоніми розрізняються також здатністю вступати в поєднання з іншими словами, здатністю до словопроізводство і утворення форм суб'єктивної оцінки.

Грунтуючись на відмінностях у семантиці та стилістичному забарвленню, представляється правомірним виділити три найбільш загальних розряду синонімів:

1. Синоніми семантичні: сміливий - хоробрий - відважний - безстрашний - безстрашний; бездомний - безпритульний.

2. Синоніми стилістичні: очі - очі - баньки - баньки - баньки; місто - град.

3. Синоніми семантико-стилістичні:

є - їсти - жерти - лопати - уплітати; голосно - благим матом - на все горло - на всю іванівську.


Семантичні синоніми

Семантичні синоніми - це стилістично нейтральні слова, що відрізняються один від одного відтінками основного, спільного для кожного з них значення. Наприклад, слова сміливий і хоробрий об'єднані загальним значенням - «не відчуває страху», але «сміливий - не тільки не знає страху, але і рішучий у подоланні перешкод» 34 . Приклади: «А Шуйскому не повинно довіряти: непрямих, але сміливий і лукавий» (Пушкін), «Ось, що, Соколов, ти - справжній російський солдат. Ти хоробрий солдат »(Шолохов).

Основне призначення семантичних синонімів у мові - служити засобом точного вираження думки в кожному окремому випадку мовного вживання. Наприклад, слова набриднути і набриднути мають загальне значення - стати неприємним від частого повторення, але у слові набриднути є ще додатковий відтінок, зумовлений його етимологічної зв'язком зі словом нудьга: набриднути, викликавши нудьгу. Ср: «Розумна людина ніколи не набридне і не примелькається »(Павленко);« Я боюся набриднути вам своїми скаргами на долю »(А. Островський);« Скільки б не дивитися на море воно ніколи не набридне. Воно завжди різний, нове, небачене »(Катаєв);« Мені мій сад жахливо набрид »(Тургенєв).

Стилістичні синоніми

Стилістичні синоніми - це слова, тотожні за своїм значенням і різні за стилістичному забарвленню.

Те чи інше слово ми визначаємо як стилістичний синонім при зіставленні з відповідним стилістично нейтральним словом, тому в кожній парі стилістичних синонімів або в ряду неодмінно буде слово стилістично нейтральне.

Стилістична синоніміка широко поширена серед слів усіх частин мови, наприклад: вовк - бирюк, губи - вуста, лоб - чоло, півень - когут, багряний - багряний, голий - голий, любовний - амурний, дійсний - реальний, спати - спочивати, є - жерти, холодно - студено, цей - цей, ніж - ніж, як - рівно, щоб - щоб і т. д.

На відміну від семантичних синонімів, серед стилістичних синонімів спостерігається велика кількість іменників з конкретним значенням. Це цілком закономірно, так як один і той же конкретний предмет у різні епохи життя мови в різних місцях його поширення міг отримувати різні найменування.

Стилістичні синоніми вкрай неоднорідні. Серед них виділяються дві великі групи: 1) застарілі слова (архаїзми), яким у сучасній російській літературній мові відповідають інші назви тих же предметів, явищ. Сюди ж примикають слова поетичної лексики, в більшості своїй зараз застарілі;

2) слова, що мають значне поширення в сучасній російській мові, але функціонують або в межах певної території (діалектизми), або в певних стилях усній і письмовій мові (у просторіччі, в книжковому стилі та ін.)

Семантико-стилістичні синоніми

Семантико-стилістичні синоніми - це слова та їх еквіваленти, що позначають одне і те ж явище об'єктивної дійсності і розрізняються не тільки стилістичним забарвленням, а й відтінками загального для кожного з них значення. Семантико-стилістичними синонімами будуть, наприклад, слова: кінь - шкапа 35 .

Ср: «Ситі коні їх, ​​мотаючи куце обрізаними хвостами, закидали, заляпали сніговими ошметки» (Шолохов); «Кінь, стара розбита шкапа, вся в милі, стояла як укопана» (М. Горький). Слово шкапа означає «слабка» худа, хвора кінь »; як емоційно забарвлене, слово шкапа і стилістично протиставлене нейтрального слова коня.

Синонімами є і слова йти - плентатися. Вони позначають одне і те ж дію, тільки слово йти стилістично нейтрально, слово плентатися - розмовне і, крім загального значення, містить ще додаткові відтінки: плентатися - це йти з працею, повільно, ледве переставляючи ноги.

Працювати і длубатися - синоніми, тільки слово длубатися як просторічне 36 протиставлене стилістично нейтрального слова працювати і відрізняється від нього відтінками значення: сидіти - це працювати ретельно та старанно, долаючи труднощі, переважно виконуючи дрібну, трудомістку роботу. Наприклад: «А батько захлопотался, длубався, роз'їжджав, писав і знати нічого не хотів» (Тургенєв).

Загальне значення слів ворог, недруг - той, хто перебуває в стані ворожнечі з ким-небудь. У слові ворог значення ворожості, непримиренності виражено сильніше, ніж у слові недруг. Слово недруг має стилістичне забарвлення, воно книжкове, кілька застаріле; слово ворог - межстилевой. Ср: «До покійника з усіх сторін з'їжджалися недруги і други» (Пушкін), «Примушений я був ховатися від своїх недругів» (Пушкін), «Друг і недруг твій прохолоджуються» (Кольцов); «Вони з князем були страшні вороги намагалися шкодити один одному на кожному кроці »(Писемський).

Загальне значення слів боятися, трусити - Відчувати почуття страху, боязні. У слові трусити, крім вказівки на випробуваний почуття страху, боязкості, є ще відтінок презирства до того, хто це почуття відчуває. Боятися - слово стилістично нейтральне, трусити - розмовне. Ср: «Не мнішь ти, що я тебе боюся?» (Пушкін), «Оточуючі його люди мовчали: вони не те боялися, не те посміювалися» (Тургенєв); «Він здавався сам не свій. При звичайної своєї кмітливості, він, звісно, ​​здогадався, що Пугачов був ним незадоволений. Він боявся перед ним, а на мене поглядав з недовір'ям »(Пушкін).

Загальне значення слів йти, шкутильгати - переміщатися в просторі, пересуваючи ноги, але шкутильгати - це йти з працею, вперевалку або припадаючи на ногу, кульгаючи. Шкутильгати - слово розмовне, йти - стилістично нейтральне. СР приклади: «Йде вперед революція, за нею шкандибає і буржуазна демократія» (В. І. Ленін); «До кімнати, шкутильгаючи на кривих ніжках, увійшов маленький дідок» (Тургенєв).

Слова товстий і повний протилежні за значенням слову худий, але повний - дебелий в міру, товстий - дебелий вище заходи, тобто вони розрізняються за ступенем ознаки. Крім цього, дані слова різняться стилістичним забарвленням: слово товстий в цьому значенні має розмовну забарвлення. Див. приклади: «Праля Палажка, товста і ряба дівка, і крива коровніца Акулька якось погодилися кинутися в один час матінці в ноги, провину у злочинній слабкості» (Пушкін), «Возив я на« опель-адмірала »німця-інженера в чині майора армії. Ох і товстий ж був фашист! Маленький, пузатий »(Шолохов);« Уявіть собі, любі читачі, людини повної, високого, років сімдесяти, з ясним і розумним поглядом під навислої бровою, з важливою поставою, мірної промовою, повільної ходою: ось вам Овсяников »(Тургенєв).


Синоніми відрізняються один від одного. Прийнято, перш за все, поділ синонімів на ідеографічні та стилістичні. Однак можливо розмежування за синтаксичним особливостям, ступеня складності та ін

Слова, дуже близькі, але не тотожні за змістом, що відрізняються відтінками значень, називаються понятійними (або идеографическими) синонімами. Прикладом понятійних синонімів можуть служити прислівники беззвучно і нечутно. СР: Повз вікон беззвучно проносилися машини і Повз вікон нечутно проносилися машини; або Він беззвучно підкрався до мене і Він нечутно підкрався по мені. Смислове відмінність між словами беззвучно і нечутно дуже невелика: беззвучно вказує на відсутність звуку, нечутно підкреслює сприйняття вухом той, хто слухає.

Понятійними є синоніми: дивитися - дивитися, красива - гарненька, думати - міркувати, раптово - несподівано.

При розгляді багатьох синонімів звертає на себе увагу їх стилістичне відмінність. Синоніми, тотожні за значенням, але різняться стилістичним забарвленням, називаються стилістичними. Ряди стилістичних синонімів утворюються звичайно в тому випадку, якщо один із синонімів належить до так званої нейтральної лексики, інший - до розмовної або просторічної, високою або офіційної і т. д. Можливі досить довгі ряди, що складаються з слів різної стилістичного забарвлення. Наприклад, у синонімічному ряду вкрасти - викрасти - стягнути - сперти дієслово вкрасти нейтральний за стилем, викрасти - Офіційний, стягнути відноситься до розмовної лексики, сперти - до просторічної (ряд цей може бути продовжений головним чином шляхом подальшого приєднання знижених за стилем слів). Інші приклади синонімічних рядів такого типу: втомитися - умаялісь, задарма - задарма, дивний - чудний, погляд - погляд.

Синоніми можуть відрізнятися один від одного ступенем сучасності: одне слово сучасне, інше (з тим же значенням) - застаріле: літак - аероплан, місто - град, холодний - хладний, злочинець - злодій, оскільки - бо ж, евенк - тунгусами.

Синоніми можуть відрізнятися сферою вживання. Наприклад, одне слово загальнонародне, інше - діалектне, обласне, одне слово загальнонародне, інше - професійне і т. д.: Горщик - махотки (Обл.), дуже - Пората (обл.), баклажани - Дем'янко (обл.), вплав - вплинь (обл.), револьвер - гармата (жарг.), жовтяниця - гепатит (мед.), кухар - кок (морськ.), сторінка - смуга (проф.).

Синоніми можуть розрізнятися ступенем сполучуваності з різними словами:

Прислівники категорично і навідріз однакові за змістом, але категорично поєднується з багатьма словами (категорично заявити, категорично вимагати, категорично відмовитися і ін), навідріз в сучасній мові - тільки з дієсловом відмовитися. Наведемо ще приклади синонімів з обмеженою сполучуваністю (у дужках наведені слова , з якими ці синоніми поєднуються): відкрити - роззявити (рот), коричневі - карі (очі), чорний - вороною (кінь).

Синоніми можуть відрізнятися один від одного синтаксичними особливостями. Наприклад: два дієслова з одним значенням вимагають різних відмінків іменників (тобто мають різне управління). Такі дієслова почати і приступити: почати роботу (він. пад.), Але приступити до роботи (дат. пад.); Втратити і позбутися: втратити довіру (він. пад.), Але втратити довіри (рід, пад.), Мати і мати: мати витримку (він. пад.), але мати витримкою (тв. пад.) і т. п.

Синоніми можуть відрізнятися ступенем складності. У цьому випадку найчастіше одне слово має в якості синоніма фразеологічне словосполучення: народитися - з'явитися на світло; мало - кіт наплакав; мовчати - тримати язик за зубами, часто - раз у раз; викрити - вивести на чисту воду і ін


Використання синонімів в мові.

Природа синонімів двоїста: з одного боку, це слова, які позначають одне і те ж, а з іншого боку - це слова, чимось різняться.

Ця двоїстість природи синонімів лежить в основі їх вживання в мові. В одних випадках використовується, перш за все, їх смислове тотожність (або дуже близьку схожість), в інших основна увага приділяється відмінності. І, нарешті, у ряді випадків беруться обидві сторони: і смислова близькість, і відмінність.

Наявність синонімів у мові, саме існування синонімічних рядів дає можливість автору з кількох дуже близьких за змістом слів вибрати найпотрібніше, єдино можливе для даного випадку. Великі майстри показують приклад бездоганно точного вибору слова з ряду майже збігаються синонімів. Ось приклади, взяті з творів О. С. Пушкіна: В залу увійшов, насилу пересуваючи ноги, старий, високого зросту, блідий і худий («Дубровський»); Зовнішність його здалася мені чудова: він був років сорока, зростання середнього, худорлявий і широкоплечий («Капітанська дочка»). У першому випадку доречно саме слово худа: мова йде про хворого старого, у другому, де йдеться про фізично міцному Пугачову, Пушкін вживає прикметник худорлявий.

Численні і різноманітні випадки вживання синонімічних рядів. Відзначимо, перш за все, прийом, який можна назвати нанизуванням синонімів: в одному реченні близько, поруч стоять кілька слів, що позначають одне і те ж (або майже одне й те саме). Використовується це іноді для посилення виразності. Наведемо ряд прикладів. "Ви писали коли-небудь драми?» - «Ні». - «Спробуйте. Спробуйте». (Фед.); «Для мене там, - був тихий відповідь, - один острів, він сяє все далі, все яскравіше. Я поспішаю , я поспішаю, я побачу його на світанку »(А. Гр.); Вона була не тільки товста. Вона була потужна, могутня (Кат.); Але був один неодмінний пасажир на цьому вокзалі, постійний, вічний гість будинку, його дійсний член - Акім Львович Волинський (Фед.); Давно не читав я книги, де мотив співчуття, жалості був би так виправданий, високий (І. Золотуський).

Прийом нанизування синонімів зустрічається і в письменників-сатириків: Але хтось десь не спрацювало, не пов'язав, не погодив, не подзвонив, не утряс, не провентильований, не прозондував і не порадився (С. і Ш.). СР пародію Ільфа і Петрова на мовлення поганих ораторів: Треба, товариші, підняти, загострити, випнути, широко розгорнути і поставити на весь зріст питання нашої книжкової продукції.

При нанизуванні синонімів підкреслюється тотожність або дуже близька значеннєва схожість слів.

При порівняльному вживанні синонімів використовується в першу чергу відмінність між словами. Типи порівняльної подачі синонімів різноманітні.

Часто зіставлення синонімів вживається в діалозі, причому слова одного синонімічного ряду як би розподіляються між співрозмовниками. Наведемо приклад з «Капітанської дочки» А. С. Пушкіна:

- Василина Єгорівна прехрабрая дама, - зауважив важливо Швабрін .- Іван Кузьмич може це засвідчити.

- Так, чуєш ти, - сказав Іван Кузьмич, - баба-то неробкого десятка.

У кілька книжкової мови Швабрина цілком природно звучить «прехрабрая дама»; настільки ж характерно для близької до народної мови мови Івана Кузьмича вираз «баба неробкого десятка».

Синоніми в діалозі, таким чином, - один із засобів порівняльно-мовної характеристики.

Сопоставительная подача синонімів зустрічається не тільки в діалогах. В. Гіляровський у книзі «Москва і москвичі» так розповідає про різних клубах в старій Москві: У Купецькому клубі жерли аршинних стерлядей на обідах. У Мисливському виряджені дами їли делікатеси »

Ще більшою мірою підкреслюється відмінність між синонімами при їх протиставленні. Наприклад: Тут, на березі, опановують не думки, а саме думи; моторошно, і в той же час хочеться без кінця стояти, дивитися на одноманітне рух хвиль і слухати їх грізний рев (Ч.).

Наявність синонімів у мові допомагає урізноманітнити мовлення, уникати утомливих повторень.

К. І. Чуковський у книзі «Живий як життя» пише про те, що сумне повторення слів типу показав і розкрив визначає значною мірою стиль багатьох шкільних творів і цілком «дорослих» літературознавчих праць.

«Фадєєв розкрив ...»,« (Автор) у своїх нотатках розкрив ...», «образ Бугрова розкрито Горьким ...».

Відберіть у подібного автора його показав і розкрив, і в нього нічого не залишиться. 37

Наведемо ряд прикладів, в яких немає помітного смислового, стилістичного або іншої відмінності між синонімами, разнообразящим мова: Оточувала нас імла осінньої ночі здригалася і, лякливо відсуваючись, відкривала на мить ліворуч - безмежну степ, праворуч - нескінченне морі (М. Г.); І це означало, що настала ніч і розпочалося інше життя. Як тільки з'явилася Венера і заспівав дрізд, Хмолін і Єлагін негайно закурили, і Вані добре було видно вогники цигарок і дим, синіми шарами сповзає до яру. Так, ніч настала, хоч і було світло і начебто тривав і зеленів ще на півнеба захід сонця ... (Каз.); Мишлаевскій, підкріпившись горілкою б кількості, достатній, ходить, ходить, на Олександра Благословенного поглядає, на ящик з вимикачами поглядає (М . Б.); Вірний син і супутник Росії, Чехов йде і нині в ногу з нею. Він свій скрізь, бажаний усюди (Леон.); Усюди відкрита дорога. Скрізь горить зелений вогонь - шлях вільний (І. і П.).

Проте письменники нерідко, вводячи синоніми для уникнення монотонності мови, утомливих повторів, досягають додаткової виразності, тому що один із синонімів привносить якийсь новий відтінок (смисловий або стилістичний). Він (Горький) із задоволенням розгладжує рукопис і дбайливо приєднує її до цілої стопі інших невідомих манускриптів, які, напевно, теж поїдуть з ним до Москви (Фед.). Слово манускрипт як архаїзм несе в даному випадку легкий відтінок іронії.

Різноманітність відтінків, властивих синонімів, визначає особливу увагу до вибору потрібного слова синонімічного характеру, особливо при письмовому спілкуванні. Необхідно вибирати найбільш образні, місткі й доречні в даному контексті слова, точно і виразно передають висловлювану думка, шукати і знаходити «єдино можливі слова» (Л. Толстой) для вираження даного змісту.

Уміння володіти синонімічними засобами російської мови проявляється як в правильному виборі з синонімічного ряду відповідного слова, так і в правильному вживанні синонімів у межах одного контексту. Так, при переробці тексту роману «Війна і мир» Л. Толстой у реченні: У той же рік Ілля Андрійович помер, і, як це завжди буває, зі смертю його розпалася колишня сім'я - слово колишня замінює прикметником стара. Ця заміна пояснюється тим, що слово колишня недостатньо виразно і ємко за своєю смисловою наповненістю: колишня - це тільки що була раніше, колись, не сучасна, застаріла; стара ж - це і давня, що існує з давнього часу, довго (пор.: старий друг, а не колишній друг ; старе плаття, а не колишнє плаття, стара істина, а не колишня істина і т. д.).

Вживання синонімів у межах одного контексту може носити самий різний характер, синоніми можуть використовуватися з різними стилістичними цілями.

З одного боку, вживання синонімів (це, мабуть, найбільш поширений випадок) може бути обумовлено, перш за все, прагненням уникнути тавтології, занадто частого повторення одних і тих же слів: Ось пролетіли дикі гуси, пронеслася низка білих як сніг красивих лебедів (Чехов. ).

З іншого боку, вживання синонімічних слів може бути використано для створення перерахування або градації: «Прощай, милий Саша!» - Думала вона, і попереду їй малювалася життя нова, широка, простора (Чехов.). Іноді використовується прийом «нанизування» синонімів, наприклад: ... я шалено люблю, обожнюю музику, їй я присвятила все своє життя (Чехов.).

Нарешті, в художній літературі вживання в одному і тому ж контексті різних членів синонімічного ряду може бути прямо підпорядковане певним стилістичним завданням, пов'язаним зі свідомою словесної «грою». Так, наприклад, у О. Блока: Він підійшов ... він тисне їй руку ... дивляться його баньки в ясні очі.

У віршованій промови синоніми можуть використовуватися відповідно до вимог ритму і рими. Ср:

Будинків затемнених громади

У зловісному подобі сну.

У залізних ночах Ленінграда


Вже я не вірю запевненням,

Вже я не вірую в любов

Облогової пори тиша.

Але тиша розривається боєм,

Сирени кличуть на пости.

(Тіхонов.)

І не можу віддатися знову

Раз змінив сновидінням.

(Баратинскій.)

Улюбленим прийомом вживання синонімів у художній та публіцистичній літературі є їх антонімізації, перетворення їх з назв одного і того ж у найменування як би різних явищ. Саме на протиставленні синонімічних особа і пика побудована, наприклад, Вяземським епіграма «Лукавство він!»: Лукавство він! Боронь боже: Даремно поклепал дурня. На цій відвертій пиці немає і єдиного обличчя.

Не менш вдалим є подібне використання синонімів Мартиновим, з їх допомогою поет дуже скупо, але на диво яскраво показує зародження у ліричного героя любові: Але тепер я чітко бачу, розрізняю все чіткіше і чіткіше, як очі перетворюються в очі, як у вуста перетворюються губи, як у справи перетворюються мови.

Вище вже говорилося про історичне характері синонімічної системи сучасної російської літературної мови, яка постійно перебудовується у зв'язку з відповідними змінами у лексиці взагалі. Слова, раніше в синонімічних зв'язках один з одним не перебували, з плином часу стають синонімами, і навпаки. Тому синонімічні ряди змінюються як якісно, ​​так і кількісно. Якщо ми звернемося до синонімічного ряду на чолі з основним словом очі, то побачимо, що і давньоруській мові вказане слово (позначаючи скляну кульку) не входило до відповідного синонімічний ряд: як позначення органу зору слово очі зміцнюється в російській мові лише в XVI ст. Якщо ми звернемося до літературної мови першої чверті XIX ст., То побачимо також, що в розбирається ряд входило і слово погляди, зараз до нього не відноситься (пор.: Помітивши трепетний порив, з досади погляди опустивши) в чернетці навіть: На погляди брови опустивши, надувся він. (Пушкін).

Існування фразеологічних зворотів, еквівалентних слову, і можливість висловити поняття описово обумовлюють наявність синонімічних відкладень не тільки між словами, але й між словами і виразами. У таких випадках фразеологічний зворот входить до відповідного синонімічний ряд у якості одного з його членів (пор.: напевно - точно - як пити дати; несподівано - раптово - як сніг на голову; відшмагати - віддерти - прописати іжицю; перешкода - перешкода - камінь спотикання ; сонце - денне світило) (пор.: Погасло денне світило. (Пушкін), річка - водний кордон (пор.: Осінній дощ стукає об підвіконня, Поки ще осколками свинцю. Поки що схід і заходи Солдатської кров'ю фарбовані, Поки зветься водним рубежем ріка. (Гудзенко.) і т. д.

Існування синонімії слова та фразеологічного обороту - при тенденції до стислості й лаконічності - призводить до виникнення на базі фразеологічних зворотів нових слів: Вавілонське стовпотворіння - стовпотворіння, перемивати кісточки - кістки, заплющити очі - заплющити очі, піти на лад - налагодитися і т. д. Втім , спостерігається тут і зворотний процес «розкладання» слова на фразеологічний зворот (пор.: сплять - охоплені сном, вдарити - нанести удар, боротися - вести боротьбу і ін.)

Багата синонімічна система сучасної російської мови не виключає разом з тим і того факту, що цілий ряд слів не має синонімів (в першу чергу це різні терміни).

Серед синонімів спостерігаються не тільки разнокорневие (ланцюги - кайдани - вериги; тому - назад - назад; дорога - шлях - дорога тощо), а й родинні, що мають одну і ту ж непохідних основу (хаща - гущавина; минуле - минуле; лисиця - лисиця; навчання-учення й т. д.). Такі синоніми можна назвати однокореневі. Однокореневі синоніми є слова, що виникли на основі слів одного і того ж кореня, іноді навіть на базі тієї ж самої виробляє основи (пор.: туристська - туристична, сидіти - сидіти, рибалка - Рибар, брехун - брехун, навмисно - нарочито і т . п.).


3. Синонімія сучасної німецької мови.

§ 1. Поняття про синоніми.

Синоніми в мові утворюють угруповання слів і словосполученні, що носить системний характер. Переконливі докази на користь системності синонімів наводяться, зокрема, в роботах Ю. Д. Апресяна 38 . Прояв системності він бачить у діахронічно процесах синонімічної конкуренції та диференціації синонімів і в тісній синхронічеськой зв'язку між полісемією та синонімією. На додаток до цих аргументів можна навести також наступні міркування.

По-перше, синонімам протистоять антоніми stark, krдftig - schwach; klug, gescheit - dumm і т. д., хоча, звичайно, семантичні протиставлення такого роду кількісно невеликі 39 .

По-друге, досить численні групи синонімів об'єднуються всередині синонімічного ряду з якого-небудь закономірно проявляющемуся ознакою, наприклад зростання або зменшення ступеня властивості, якості, інтенсивності дії тощо (fдhig - begabt - talentvoll - genial, Scheu - Angst - Schrecken - Entsetzen, werfen - schleudern), протиставлення постійного властивості (schьchtern, schamig), тимчасовому (verlegen, verschдmt) і т. д.

Синоніми в німецькому літературному мові з'являються або завдяки запозиченням, наприклад, stцren - inkommodieren (від франц. Commode 'зручний'), або внаслідок проникнення диалектальні слів у літературну мову, наприклад, Fleischer - Metzger (південно-і західнонімецькі) або, нарешті, в результаті зміни значень слів

У лінгвістичній літературі немає єдиного загальновизнаного визначення синонімів, як немає і єдиного підходу до встановлення синонімічності. Як вже писалося раніше, синонімами називають слова з рівним значенням, з подібним значенням, слова, що позначають одне і те ж поняття або поняття дуже близькі між собою, слова з єдиним або дуже близьким предметно-логічним змістом, слова, однакові за номинативной віднесеності, але , як правило, розрізняються стилістично, слова, здатні в тому ж контексті або в контекстах, близьких за змістом, заміняти одне одного. У «Словнику лінгвістичних термінів» О. С. Ахманова (М., 1966) синоніми визначаються як «ті члени тематичної групи які: а) належать до однієї і тієї ж частини мови і б) настільки близькі за значенням, що їх правильне вживання в промови вимагає точного знання различающих їх семантичних відтінків і стилістичних властивостей ».

Нарешті, в енциклопедії «Російська мова» (М., 1979) Т. Г. Винокур каже, що синоніми - це «слова однієї частини мови, що мають повністю або частково збігаються лексичні значення».

Вже зверталась увага на неточність цих визначенні, яка полягає в тому, що мова в них йде про слова, тоді як слід було б говорити про окремі значеннях слів 40 , оскільки слова в більшості своїй багатозначні і в усіх своїх значеннях майже ніколи не бувають синонімічні один другу 41 . У справедливості сказаного легко переконатися на прикладі майже будь-якого багатозначного слова. Візьмемо в якості ілюстрації дієслово gehen. У короткому тлумачному словнику з серії Дудена 42 зазначено 9 значень цього слова. Проте лише у значенні "йти 'йому синонімічний дієслово schreiten, у значеннях ж' відвідувати ',' функціонувати 'і т. д. як синонімів до gehen виступають вже інші слова.

Виходити з того, що синонімічні слова, а не значення, нам представляється невірним, так як немає багатозначного слова, всі номінативні значення якого були б спільними з усіма значеннями іншого слова. Більш того, воно може мати загальні значення з багатьма словами, кількість цих слів різна і в окремих випадках може дорівнювати числу його номінативних значень. У нашому випадку gehen має спільні номінативні значення і з schreiten, і з kommen, і з fahren, і з laufen, і з weggehen і т.д. в залежності від того, з яким значенням gehen ми будемо зіставляти інші слова чи, точніше, значення інших слів для встановлення синонімічних відношень.

Зі сказаного випливає, що, як правило, не слова, а окремі значення можуть перебувати в синонімічних відношеннях один з одним. Тому в синонімічні ряди об'єднані в якості синонімів не слова, а лексико-семантичні варіанти слів, з яких кожен відповідає одному значенню слова.

Серед тих визначень синонімів, які наводилися вище, найбільш поширеним є визначення, яке стверджує, що синоніми - це слова з єдиним чи близьким предметно-логічним змістом. Погоджуючись з ним, доводиться разом з тим констатувати, що воно страждає відомою невизначеністю, бо залишає незрозумілим питання про ступінь і характер спільності значення слів, яка була б достатньою для визнання слів синонімами. Наведемо як докази наступний приклад.

Якщо порівняти такі пари, як aufmachen - aufsperren у значенні "відкривати '(слова, які в усіх німецьких синонімічних словниках кваліфікуються як синоніми) і gehen' ходити пешком'-laufen 'бігти' (які ні словники, ні інтуїтивне відчуття мови не зараховує до синонімів), то можна прийти до висновку, що друга пара не характеризується таким вже явним відсутністю спільності предметно-логічного змісту в порівнянні з першою, щоб на підставі цього вважати її, безумовно, несінонімічной. Подібність між aufmachen і aufsperren полягає в тому, що в обох випадках це - рух, що дозволяє зробити доступним внутрішність чого-небудь Словник Д. Н. Ушакова), відмінність ж полягає у швидкості, різкості руху і одночасно в широті відведення стулки (до ступеня ' відкрити '- aufmachen або' відчинити '- aufsperren) і, мабуть, в слідстві (пор.: відкрити вікно, щоб йшов повітря, і відкрити вікно, щоб врятуватися втечею).

Між gehen і laufen теж є схожість, і полягає в тому, що в обох випадках мова йде про рух, переміщення з допомогою ніг. Різниця ж полягає, по-перше, у швидкості, швидкості руху, а по-друге, в положенні ніг: в одному випадку (gehen) ступні не відриваються цілком від землі, в іншому (laufen) на якусь мить відриваються. Якщо зіставити gehen - laufen з rennen - laufen (щодо останніх немає сумнівів у їх синонімічності), різняться саме ступенем швидкості руху, то напрошується висновок, що різна швидкість, з якою відбувається дія, не може служити підставою для того, щоб вважати gehen - laufen словами з різних предметно-логічним змістом, тобто не синонімами. Це відмінність, отже, потрібно шукати в способі пересування: не відриваючи ступень від землі або відриваючи їх. Але, по-перше, неясно, чому в одних випадках такі диференційні ознаки, як межа дії і наслідок дії (aufmachen - aufsperren) не є свідченням відмінності предметно-логічного змісту, в інших випадках така ознака, як спосіб здійснення дії (gehen - laufen) - свідчення цієї відмінності. А по-друге, можна було б вказати на інші слова, визнані синонімами, де різниця в способі виконання дії і його результаті, як, наприклад, у випадку gehen - schreiten, не перешкоджає тому, щоб визнавати їх синонімами і, отже, вважати, що в основі їх лежить спільність предметно-логічного змісту.

Звернемося тепер до критеріїв, які пропонуються для встановлення синонімічності лексико-семантичних варіантів слів. Крім критерію близькості предметно-логічного змісту, про який щойно йшлося, існують і такі, як конструктивна спільність, збіг сполучуваності, взаємозамінність, приналежність до одного типу понять - родовому або видовим.

Проаналізуємо з точки зору критерію конструктивної спільності кілька прикладів. У ряді ablehnen - sich weigern дієслово ablehnen 'відмовитися від чого-небудь, відхилити що-небудь' є транзитивним, він вимагає, отже, прямого доповнення, а sich weigern 'відмовитися, відчуваючи внутрішній опір, виконати те, що будь-хто вимагає, наказує 'вживається тільки з інфінітивні оборотом. У ряді sich fьrchten - grausen синонім sich fьrchten 'боятися' вимагає прийменникового доповнення (vor jemandem), тоді як grausen 'відчувати жах' використовується без об'єкта і тільки в безособовій формі. Між тим синонімічність цих дієслів відзначається всіма німецькими словниками. Значить, відсутність у слів конструктивної спільності не перешкоджає відчуттю і визнанню їх синонімічності.

Як зазначалося, за критерій синонімічності називають збіг сполучуваності. Проте у цілого ряду слів сполучуваність збігається, але вони не вступають один з одним у синонімічні відношення: такі, наприклад, schlucken - trinken, schlucken - essen та ін І, навпаки, у багатьох визнаних синонімів сполучуваність не збігається. Ср: ganz - vцllig: vцllige (не ganze) Genesung, але die ganze (не vцllige) Zeit, etwas ganz (не vцllig) anderes і т.д.

Великою популярністю у мовознавців користується такий критерій, як «заменимость» в тому ж контексті або в контекстах, близьких за змістом, без відчуття помітної зміни змісту висловлення в результаті заміни 43 . Однак і він недостатньо об'єктивний. Слід, очевидно, перш за все уточнити, про яке контексті йдеться - про широкий, мовному (байдужому) або вузькому, мовному (ситуативному, небайдуже).

Мовний контекст визначає, яке зі значень смислової структури слова мається на увазі. Помістивши, наприклад, слово trinken 'пити' в мінімальний (словосполучення) або максимальний (пропозиція) мовної контекст - Tee trinken "пити чай 'або mein Freund trinkt Tee' мій приятель п'є чай '- можна визначити, яке з значень слова trinken мається на увазі, але не можна вирішити питання, чи будуть до нього синонімами schlьrfen 'сьорбати', schlucken 'ковтати', nippen 'пригубити', хоча вони цілком замінні. Отже, такий контекст не говорить на користь того, що це синоніми, хоча і не спростовує можливості синонімічних відносин даних значень слів. Якщо продовжити експеримент і замість слова Tee підставити geschmacklose Flьssigkeit або ein alkoholfreies Getrдnk, то й тут контекст не виявить синонімічних відносин, хоча їх і не можна буде заперечувати. Отже, в широкому мовному контексті синоніми замінні, але сам факт можливості заміни не свідчить про те, що ми маємо справу з синонімами, а лише про те, що ми маємо справу зі словами, що входять в один тематичний ряд.

Мовний контекст відрізняється від мовного тим, що він завжди ситуативний і тому вузьке. У мовному контексті виявляються відтінки значення синонімів, відповідність або невідповідність даного синоніма даній ситуації, в силу чого в більшості своїй заміна одного синоніма іншим якраз неможлива. Адже мистецтво мови і полягає в тому, щоб вибрати найбільш підходящий синонім саме для даного випадку. Якщо ж у мовному контексті синоніми все ж замінні, то це пояснюється найчастіше або тим, що відтінки їх недостатньо відчутні (недостатньо чітко відчуваються мовцем, які пишуть), або тим, що недостатньо вузький контекст, що ситуація недостатньо конкретна. Вузький ситуативний контекст дає можливість пролити певне світло на відтінки значення синонімів, але не підтверджує їх взаимозаменимости.

В якості критерію, а точніше, умови синонімічності називають приналежність слів до одного типу понять - родовому або видовим. Якщо мати на увазі назви конкретних предметів, то з цією умовою не можна не погодитися: Tier і Hund або Pflanze і Rose, звичайно, не синоніми, хоча про Wind - Sturmwind - Sturm вже не можна судити категорично. У ряді інших випадків, наприклад, якщо мова йде про деякі дієсловах або назвах абстрактних понять, ці відносини не такі безперечні, а, крім того, як справедливо відзначає В. М. Циганова 44 , в певних умов вони можуть вступати в синонімічні відношення, як , наприклад, sehen - glotzen, trinken - nippen, gehen - schleichen. Правда, тут, очевидно, краще говорити не про родовідових відносинах, а про відносини загального і приватного.

Зі сказаного випливає, що ні критерій спільності предметно-логічного змісту, ні ті критерії, про які щойно йшлося, не дають досить надійних підстав для встановлення синонімічності між лексико-семантичними варіантами слів, хоча вони і повинні бути, безумовно, прийняті до уваги.

Якщо проаналізувати лінгвістичну літературу з точки зору того, які типи смислових відмінностей вбачаються між синонімами, то доведеться констатувати, що більшість дослідників обмежуються загальною вказівкою на те, що синоніми розрізняються відтінками значення. Досить типово в цьому відношенні зауваження Р. А. Будагова, який пише, що «саме істотне в синонімах - вираз різних відтінків значення 45 », але не розкриває того, що розуміється під відтінком значення. У деяких роботах містяться зауваження щодо окремих конкретних смислових відмінностей, якими володіють синоніми різних груп або будь-якої певної категорії. Так, К. В. Архангельська вбачає між синонімами наявність кількісно-якісних відносин 46 . В. Н. Циганова 47 , аналізуючи дієслова російської мови, виділяє такі ознаки, що розрізняють синоніми за відтінками значення, як ступінь інтенсивності дії (кричати - волати, любити - любити, бігти - нестися), відсутність або наявність намеренности дії (потрапити - опинитися, знайти - відшукати, хилити - нагинати). А. П. Євгеньєва у Вступі до «Словника синонімів російської мови» говорить, що синоніми: а) служать для деталізації і виділення тієї чи іншої ознаки, істотного, з точки зору говорить чи пише (загорітися, зайнятися, спалахнути, запалати), б ) служать вираженню ступеня і заходи в прояві ознаки (величезний, величезний, колосальний, гігантський, велетенський, грандіозний, циклопічний; страх, страх, жах), в) виражають інтенсивність позначається дії (бігти, мчати, мчати, летіти); г) служать висловом суб'єктивної оцінки, ставлення мовця до позначається (дурний, нерозумний, безголовий, пустоголовий, дурний). Проте названі ознаки не вичерпують типів смислових відмінностей слів-синонімів.

Особливо цікава в цьому відношенні стаття Ю. Д. Апресяна «Англійські синоніми та синонімічний словник», 48 де описані широко представлені в англійському матеріалі різноманітні типи ознак, на основі яких виникають семантичні відмінності між синонімами.

Нам видається, що при визначенні відтінків значення слова важливо брати до уваги контекст і лексичну середу, у яких вживається даний лексико-семантичний варіант, тобто враховувати, чи йде мова про живих або неживих предметах, про людей або тварин, про об'єктивний або суб'єктивному висловлюванні і т. д. Наприклад: h alten - stehenbleiben (по відношенню до людей немає різниці, по відношенню до засобів транспорту - є: halten використовується , коли мова йде про будь-який, зазвичай регулярної зупинці, stehenbleiben - частіше про зупинку за особливою причини); ertragen - vertragen (ertragen просто констатує подолання чого-небудь: спеки, втрат, голоду; vertragen підкреслює, що подолання чогось - насмішок, критики і т.п. - пов'язано з суб'єктивними здібностями і особливостями) і т.д.


§ 2. Семантичні відмінності слів в синонімічному ряду.

Аналіз вживання значної кількості синонімів німецької мови дає підставу виділити наступні основні ознаки, які слід враховувати при описі семантичних відмінностей слів у синонімічному ряду:

1. Ступінь. Тут мається на увазі ступінь зростання виражається властивості, якості або інтенсивності дії, наприклад:

Befьrchtung - Angst - Entsetzen

gut - ausgezeichnet

schwerhцrig - taub - stocktaub

werfen - schleudern

zuhцren - horchen

laufen - rennen


2. Характер (дії, процесу і т.д.). Тобто тривалість, швидкість, розміреність, недбалість або ретельність виконання і т.д., наприклад:

aufmachen - aufsperren

anfangen - ausbrechen

gehen - schreiten

schauen - betrachten


3. Спеціалізація. До спеціалізації належать випадки, коли слово має або більш загальне, або більш приватне значення, вказує на абсолютний чи відносний ознака. Ці випадки пов'язані з різним обсягом значення, з різною сполучуваністю, наприклад:

gieЯen - eingieЯen - zapfen (з бочки)

Gipfel - Wipfel (у дерева)

weit (у всіх напрямках) - breit (в одному)

vorteilhaft ('вигідний') - eintrдglich ('прибутковий')

geschehen - passieren (лише по відношенню до не дуже значним подіям)

ablegen - abnehmen - ausziehen (різна сполучуваність: ablegen - тільки про верхньому одязі)

strafen - bestrafen (із застосуванням конкретного заходу покарання)

verlieren - einbьЯen - sich (D) verscherzen (з власної вини)

Laut (у фонетиці) - Ton, Klang (у музиці) - Schall (в акустиці)

4. Відношення. Тут мається на увазі оцінка виражається дії, якості, наприклад:

ausgeben ('витрачати') - verschwenden ('марнувати') schreiben ('писати') - kritzeln ('дряпати')


5. Мотивація. Під мотивацією розуміється зовнішнє або внутрішнє спонукання до дії, а також причини дії, що залежать або не залежні від суб'єкта, наприклад:

sich benehmen (внутрішнє спонукання) - sich betragen (як написано, встановлено)

Spazierengehen ('гуляти') - schlendern ('гуляти без мети', 'шлятися')

blinzeln - zwinkern (здебільшого навмисно)

дndern - verдndern (не залежить від суб'єкта)


6. Результативність (дії, процесу). Наприклад:

behandeln - kurieren - heilen ('вилікувати')

wecken - erwecken ('пробуджувати')


7. Постійність (властивості, ознаки предмета, дії). Наприклад:

schьchtern (постійний ознака 'боязкий') - verlegen (тимчасовий ознака 'збентежений')

bцse ('злий') - erbost ('розлючений')

leben ('жити' де-небудь) - sich aufhalten ('тимчасово жити, зупинятися')

Деякі синоніми мають одночасно кількома ознаками. Так, наприклад, verlieren - einbьЯen - sich (D) verscherzen віднесені до спеціалізації, хоча verscherzen відрізняється від інших членів ряду і тим, що виражає результативність, оскільки означає, що хто-небудь втратив, втратив що-небудь остаточно, назавжди.

У наведених прикладах як синонімів фігурують лише знаменні частини мови, але це не означає, що у синонімічні відношення не можуть вступати службові слова і вигуки. Однак вони порівняно нечисленні і частіше виступають як повні синоніми.

§ 3. Класифікація синонімів.

Стилістично не обмежені синоніми можуть підрозділятися на рівнозначні і нерівнозначні синоніми.

Рівнозначні синоніми можуть бути повними (якщо збігаються і їх значення і їх вживання) і неповними (якщо вони відрізняються тільки по вживанню). Приклади: halten і stehenbleiben 'стояти' (по відношенню до людини) повні синоніми; Meer і See 'море' - неповні, тому що можна сказати: das Meer (але не die See) bedeckt einen groЯen Teil der Erdkugel, Leutnant zur See ( але не zum Meer).

Нерівнозначні синоніми розрізняються за відтінками значення і здебільшого і з вживання. Ці останні найбільш численні.

Досліджуючи синоніми, можна спостерігати цікавий факт: одні синоніми можуть вживатися з будь-якими частинами мови (якщо вони взагалі з ними поєднуються), а інші ні. Наведемо як приклад sogar - selbst. Sogar поєднується з будь-якою знаменною частиною мови, в той час як selbst не можна поєднувати з дієсловом.

Всі перераховані вище критерії хоча і не вичерпують усього різноманіття відтінків значення синонімів, проте, все ж проливають певне світло на характер синонімічних відносин між окремими значеннями так званих ідеографічних синонімів, тобто не збігаються повністю за значенням.

На перший погляд дещо простіше йде справа зі стилістично диференційованими, так званими стилістичними синонімами. Однак і тут немає достатньо надійних даних ні для диференціації стилістично не обмежених і стилістично обмежених, ні для подальшого підрозділу стилістично обмежених синонімів хоча б на синоніми розмовного та книжково-письмового стилю мовлення.

Іноді відмінність між стилістично не обмеженими (идеографическими) і стилістично обмеженими синонімами бачать в їх різній емоційному забарвленню, в різній експресивності і тому називають першим нейтральними, а другі - стилістично забарвленими. Ці терміни навряд чи вдалі, так як стилістична нейтральність в сенсі нульової експресивності властива як стилістично обмеженим, так і стилістично не обмеженим синонімів, порівн.: anfangen і beginnen, aufmachen і цffnen або Dienstmдdchen і Haustochter, де перші члени синонімічних рядів відносяться до стилістично не обмеженим, а другі - або до лексиці книжково-письмовій, або розмовної мови, порівн.: das Geschдft wird geцffnet, але не aufgemacht і т.д. Однак у цих синонімів не можна виявити ніяких експресивних (емоційних) відтінків.

Стилістично обмежені синоніми порівняно легко виявляються за властивим їм додатковим експресивним відтінкам, що виражає іронію, урочистість і т.д., пор.: Inkommodieren, Beamtenkuh, Gemach та ін

«Нейтральні» стилістичні синоніми важче виявити, оскільки вони зазвичай словниками відповідним чином не кваліфікуються. Їх стилістичну обмеженість можна встановити тільки або шляхом лінгвістичного експерименту, як пропонував Л. В. Щерба, для чого потрібно досконале знання мови, а їм володіють небагато, або статистично, шляхом вивчення великої кількості текстів (контекстів), що, загалом, не під силу одному досліднику; можливо, що це скоро буде виконано за допомогою машин. Практична важливість цієї роботи незаперечна. Досить перегорнути будь-який підручник з іноземної мови, щоб переконатися в тому, наскільки невиправдано в ньому вживання синонімів, наприклад, beginnen замість anfangen, wьnschen замість wollen, senden замість schicken і т.п.

У німецькій лексикографії є досить велика кількість синонімічних словників, але вони майже всі, за винятком старого видання словника серії Дудена 49 , являють собою більш-менш вдало підібрані синонімічні ряди, не містять, як правило, прикладів, що ілюструють їх значення і вживання. Серед опублікованих словників можна виявити два типи: словники, де синонімічні ряди змішані з тематичними (сюди можна віднести словники, подібні словника Пельцера) та синонімічні словники типу Гернера і Кемпке, де проведено суворий відбір синонімів, але не дані відмінності між ними.

У словнику К. Пельцера, наприклад, в одному ряду наведені Bank, Stuhl, Schemel, Schulbank і т.д., які утворюють тематичний, але не синонімічний ряд. У словнику за редакцією Г. Гернера і Г. Кемпке зібрана велика кількість синонімічних рядів, члени яких є або ідеографічні, або стилістичні синоніми.

Всі ці словники призначені для носіїв мови і розраховані на те, щоб встановити те загальне, що характерно для синонімів даного ряду. Але, як вже говорилося, з них не можна почерпнути майже ніяких відомостей про те, в чому полягають відмінності між поміщеними в один ряд синонімами.

Єдиним поки словником, який дає і ті, і інші відомості, є згаданий вище синонімічний словник серії Дудена. Крім синонімічних рядів він містить і розлоге тлумачення відмінностей у значенні і вживанні членів кожного синонімічного ряду, а також ілюструють їх приклади, в тому числі і запозичені з літератури 50 .


§ 4. Склад синонімічного ряду.

Заголовним словом основних статей є індиферентний синонім. Під індиферентним розуміється синонім, який передає значення даного синонімічного ряду найбільш загально, не має емоційного забарвлення і є, як правило, найбільш вживаним у цьому ряду. Як заголовного слова індиферентний синонім з російським еквівалентом поміщається над відповідним синонімічним рядом. Наприклад:

Balkon балкон

der Balkon - der Altan - der Soller

Членами синонімічного ряду можуть бути як слова, так і словосполучення. Останні можуть іноді виступати в якості індиферентного синоніма. Наприклад:

fremd werden ставати чужим

fremd werden - entfremdet sein - sich entfremden

Розташування синонімів у синонімічному ряду визначається, як правило, приналежністю слова до певного стилю мовлення. У цьому випадку синоніми розташовуються в такій послідовності: індиферентний синонім, потім інші стилістично нейтральні синоніми, потім синоніми, пов'язані з книжкової мови, і, нарешті, слова розмовної мови. Наприклад:

betragen складати (певна кількість)

betragen - ausmachen - sich belaufen - machen

Багато синоніми, особливо позначають ознака, властивість, якість тощо, утворюють синонімічні ряди, що виражають якусь ієрархічну залежність членів ряду. У такому випадку синоніми наводяться в порядку зростання ознаки чи інтенсивності дії, причому стилістична характеристика синонімів наочно представлена ​​різними шрифтами тим же способом, що і в попередньому випадку. Такому ряду дається загальна характеристика, у якій порядок проходження синонімів спеціально обмовляється. Наприклад:

freudig радісний

zufrieden - vergnьgt - heiter - froh - freudig - heidenfroh - glьcklich - ьberglьcklich - selig - glьckselig - verklдrt

Синоніми даного ряду розташовані по мірі зростання виражається ознаки.

Синоніми, що утворюють синонімічний ряд, належать до однієї і тієї ж частини мови. Це, однак, не виключає відомих граматичних відмінностей між ними. Зокрема, в одній словниковій статті можуть бути об'єднані слова і словосполучення, що виступають як прикметник і як одні. Наприклад:

bald скоро

bald - in Zukunft - zukьnftig - umsonst - vergebens - vergeblich

У синонімічних рядах дієслів і прикметників при ілюстрації вживання допускалися приклади, що включають субстантивовані слова, якщо останні зберігають і добре передають семантичні особливості вихідного слова. Наприклад:

nachsinnen високий. = Nachdenken ... sie schwieg in tiefem Nachsinnen - вона мовчала, занурена в глибокий роздум.

Похідні слова включаються в словник лише в тому випадку, коли вони відрізняються від вихідного слова не тільки своїм лексико-граматичним значенням, а утворюють синонімічний ряд, який не збігається за складом з низкою вихідного слова. Наприклад, ряд вихідного іменника:

Laune примха, каприз

die Laune - die Schrulle - die Marotte - der Tick - die Grille - die Mucke

значно відрізняється за своїм складом від ряду похідного прикметника:

launenhaft непостійний, примхливий

launenhaft - launisch - kapriziцs - unberechenbar - grillenhaft - wetterwendisch


4. Переклад - один із шляхів взаємодії національних культур і засіб комунікації.

§ 1. Загальні проблеми перекладу.

Переклад традиційно і з повним правом розглядають як один з найважливіших шляхів взаємодії національних культур, як дієвий спосіб міжкультурної комунікації. Про теоретичної та практичної значущості перекладу свідчить той факт, що він вдало вписується в наукову проблематику, що отримала в даний час назва «Діалог культур». Що ж є предметом перекладу (перекладацької діяльності) - тим, за допомогою чого в міру, допустиму специфікою двомовної опосередкованої комунікації, можна максимально наблизити останню до природної, одномовною комунікації?

Очевидно, що таким є перекладний текст (ПТ). Замінюючи в процесі двомовного спілкування текст-оригінал, або, як прийнято говорити в перекладознавстві, вихідний текст (ІТ), текстом переказними, перекладач тим самим нейтралізує розділяє різномовних комунікантів лінгвоетнічного бар'єр і дає їм можливість мовного спілкування, порівнянну з можливістю спілкування в рамках одномовною комунікації . Іншими словами, потреба, яка обумовлює діяльність перекладача, задовольняється шляхом створення ПТ

При переході до соціально-особистісним бар'єрам додається ще й лінгвоетнічного бар'єр - розбіжність у мовах, закономірності їх функціонування, культурах спілкуються. Завдання перекладача полягає в тому, щоб нейтралізувати цей і тільки цей бар'єр, то є бар'єр лінгвоетнічного. Іншими словами, в процесі перекладу перекладач нейтралізує тільки ті перешкоди на шляху ефективної мовної комунікації різномовних учасників спілкування, які випливають із обставини їх приналежності до різних лінгво колективам. Переклад, таким чином, є чисто лінгво ретрансляцією при перекладі здійснюється лише лінгвоетнічного, але не соціально-групова або індивідуально-особистісна переадресування повідомлення, відбуваються заміни адресатів типу російська - німець, англієць - китаєць, і не проводяться заміни типу спеціаліст - неспеціаліст, дорослий - дитина, масова аудиторія в ФРН - товариш Петров з СНД. Іноді, правда, лінгвоетнічного і соціально-групові відмінності можуть збігатися. Так, якщо іноземний текст, що перекладається на російську мову, адресований лікарям-католикам, то відсутність у нас аналогічної соціальної групи має розглядатися не тільки як соціальна, але водночас і як лінгвоетнічного відмінність між адресатами ІТ і ПТ і враховуватися в перекладі шляхом введення не міститься безпосередньо в ІТ, але мається на увазі, відомої адресатам ІТ інформації безпосередньо в ПТ або повідомлення цієї інформації адресатам ПТ з допомогою приміток і коментарів до тексту перекладу.

Чисто лінгвоетнічного характер перекладацької ретрансляції обумовлений суспільним призначенням перекладу. Якщо б у процесі перекладу нівелювалися не лише лінгвоетнічного, але також соціально-групові та індивідуальні комунікативно-релевантні характеристики носіїв іноземних мов і носіїв ПЯ, якби перекладач адаптував повідомлення в його перекладному варіанті до ситуації, що виникає між перекладачем і редактором художньої перекладної літератури в тих випадках , коли перекладач відкидає вищеназване вимога: «Що робити редактору у такому випадку, якщо, скажімо, автор пише довгими періодами з паралельними конструкціями, а перекладач короткими емоційно-рваними фразами і притому аргументує тим, що« інакше буде не по-російськи »? Тут, зрозуміло, справа редактора вимагати, щоб було і по-російськи і як у автора. Адже доведено ж російськими письменниками та перекладачами, що і по-російськи довгий період, правильно побудований, може зберегти логіку розвитку думки і емоційність. Важче сперечатися, коли перекладач принципово не згоден з тим, що авторський період потрібно зберігати, потрібно-де тільки, щоб переклад, загалом, виробляв таке ж враження, що і оригінал ». Як ми бачимо, в описаній ситуації об'єктивна основа для обговорення, прийняття та відхилення варіантів перекладу практично зникає.

Тепер підіб'ємо підсумок сказаному про вимогу до тексту перекладу. Максимально можлива (не переходячи у буквалізм) семантико-структурна близькість ІТ і ПТ дозволяє:

- Максимально зберегти у перекладі ідентичність авторської думки;

- Збільшує діапазон адекватного заміщення вихідного тексту переказними (відповідно зменшує кількість потенційних ситуацій, в яких ІТ може виявитися неадекватним заступником ПТ);

- Підвищує об'єктивність процесу перекладу і перекладацького рішення.

У перерахованому полягає конструктивна цінність семантико-структурної (текстуальної) близькості ІТ і ПТ в рамках громадського призначення перекладу для суспільної практики.

Переказ можна розглядати як процес створення тексту на ПЯ, в певних відносинах рівноцінного тексту на ІЄ. Це дає нам підставу поглянути на переказ через призму філософського вчення про тотожність - рівності - еквівалентності. На наш погляд, це дуже корисно, оскільки поняття еквівалентності в перекладі, одержало останнім часом широкого поширення, використовується без достатнього наукового обгрунтування, як щось апріорно чи інтуїтивно зрозуміле.

А між тим саме введення в теорію перекладу терміна «еквівалентність» і заміна їм синонимичного терміна «адекватність» відкриває сприятливу можливість пов'язати проблему перекладацької еквівалентності з широкою загальнонаукової-філософською проблематикою тотожності - рівності - еквівалентності і вирішувати цю проблему перекладознавчий на набагато більш високому теоретичному рівні.

Слово «адекватність», що використовується в теорії перекладу для позначення спеціально перекладацької еквівалентності, являє собою локальний, чисто перекладацький термін: в загальнонауковому плані «адекватність» не є терміном, а вживається нетермінологіческі - у значенні «цілком відповідний», «рівний». Через це в тих випадках, коли замість терміна «еквівалентність» вживається термін «адекватність», проблема перекладацької еквівалентності вже на термінологічному рівні ізолюється від широкої загальнонаукової-філософської проблематики тотожності - рівності - еквівалентності.

Інша річ - термін «еквівалентність», що є позначенням родового поняття всіляких відносин типу рівності.

Еквівалентність будь-яких об'єктів означає їх рівність у якому-небудь відношенні. Рівності об'єктів у всіх відносинах не буває. Будь-яка річ універсуму є єдина річ. Двох речей, з яких кожна була б тією ж самою річчю, що й інша, не існує.

Тим не менш, як у повсякденному житті, так і в теорії ми постійно ототожнюємо різні предмети, тобто, говоримо про різні предмети так, як якщо б вони були однією і тією ж річчю. Виникаюча при цьому абстракція ототожнення різного дістала відображення в принципі тотожності нерозпізнаних Г. В. Лейбніца. Між визнанням індивідуальності кожної речі і принципом тотожності нерозпізнаних не виникає протиріччя, оскільки, говорячи про індивідуальність, ми маємо на увазі онтологічну індивідуальність речей (речей «самих по собі», на їхню «внутрішньому стану»), а принцип тотожності нерозпізнаних має на увазі не абсолютну (онтологічну) нерозрізненість, тобто нерозрізненість речей по будь-якою ознакою, а лише їх нерозрізненість «для нас» у процесі їх пізнання, в практиці. Якщо розрізняти «річ» (тобто предмет універсуму «сам по собі») і «об'єкт» (предмет універсуму у пізнанні, у практиці, у відношенні до інших предметів), то, можна сказати: ні тотожних речей, але є тотожні об'єкти.

Таким чином, з онтологічної точки зору тотожність (еквівалентність) є ідеалізацією, що має, однак, об'єктивне підгрунтя в умовах існування речей: практика переконує нас у тому, що існують ситуації, в яких «різні речі» ведуть себе як «одна і та ж річ ». Тому ототожнення різного не є спрощенням або огрубіння дійсності.

Нерозрізненість об'єктів, які ототожнюються за принципом тотожності нерозпізнаних, може виражатися операціонально - в їх «поведінці», тлумачитися в термінах властивостей, взагалі визначатися сукупністю деяких фіксованих умов нерозрізненості.

Які умови нерозрізненості в перекладі, при яких текст на одній мові визнається еквівалентним тексту іншою мовою?

З усього сказаного вище випливає, що в найбільш загальному вигляді вони зводяться до трьох головних вимогам:

- ІТ і ПТ повинні володіти (відносно) рівними комунікативно-функціональними властивостями (щодо однаковим чином повинні "вести себе» відповідно в сфері носіїв іноземних мов і в сфері носіїв ПЯ);

- В міру, допустиму в рамках першої умови, ІТ і ПТ повинні бути максимально аналогічні один одному в семантико-структурному відношенні;

- При всіх «компенсуючих» відхиленнях між ІТ та ПТ не повинні виникати семантико-структурні розбіжності, не допустимі в перекладі.

До числа факторів, що безпосередньо визначають реакцію на текст, відносяться фактори ціннісної орієнтації одержувача: світогляд, переконання, схильності, інтереси, смаки, оціночні стереотипи і т.д. Природа цих факторів носить змішаний характер: в ній переплітаються елементи загальнолюдського, соціально-групового, індивідуально-особистісного і - що більш за все суттєво для нас - елементи етнічного характеру. Часом національні культури прямо-таки наказують своїм представникам певні оцінки певних явищ матеріального і духовного життя. Як зазначає І.С. Кон, образи деяких явищ, що існують в суспільній свідомості, засвоюються індивідом в готовому вигляді. Ці «готові» подання, думки, оцінки, іменовані стереотипами, «мнемічні фіксують не тільки риси даного явища, але і його емоційне забарвлення» (Ю. Шерковін). Як свідчать спеціальні дослідження, частково етнічна, національно-стереотипізованої природа чинників ціннісної орієнтації досить проявляє себе у мовленнєвій комунікації: навіть на такі, здавалося б, інтернаціональні, однакові для всіх людей поняття, як «політика», «атомна енергія», «податок» і т.п., представники різних лінгво-колективів реагують по-різному.

Природно, це відбивається і в перекладі. З багатьох можливих прикладів на цю тему наведемо лише один, на наш погляд, вельми показовий. Так, за свідченням, відомого літературознавця В. Шкловського, японських читачів, вперше познайомилися в перекладі з романом Л. Толстого «Воскресіння», «не вразило те, що Катюша Маслова повія: це заняття в їхній країні не містить у собі тієї ганебної характеристики, яку вона має у нас. Вразило те, що Катруся любила Нехлюдова і відмовилася від шлюбу з ним; любила і тому пішла з іншим ». Коментуючи цей факт, С.С. Прокопович пише: «Переклад, отже, може бути виконаний ідеально, відповідати всім вимогам, які ми зазвичай пред'являємо до художнього перекладу, ... і, тим не менше, книга в перекладі буде сприйматися не так, як вона сприймалася (або сприймається) мовою, на якому була написана ».

Дійсно, в даному випадку створити вигляді перекладу рівноцінні передумови для емоційно-оцінного ефекту в сфері носіїв іноземних мов і в сфері носіїв ПЯ неможливо. Єдиний шлях до цього, який можна собі уявити, - це замінити в перекладі рід занять героїні роману на ремесло, настільки ж малошанованим у японців, яким є для російського читача заняття Катюші Маслової. Однак така заміна (якщо вона взагалі можлива) ставилася б до тих надрадикальних «компенсуючим» розбіжностей, які в перекладі заборонені і які перетворюють продукт мовного посередництва в «адаптивне перекладення» (термін О. Каде). Зі сказаного можна зробити висновок, що представляється досить очевидним: розбіжність національно-культурно обумовлених факторів ціннісної орієнтації у носіїв іноземних мов і носіїв ПЯ не піддається нейтралізації в перекладі.

Повноти ради, необхідно сказати про те, що нездоланність розбіжностей національно-культурно обумовлених факторів ціннісної орієнтації в окремих випадках може бути в якійсь мірі «відшкодована» в письмовому перекладі коментарями та примітками перекладача.

Покажемо це на прикладі. У романі Е.-М. Ремарка "Drei Kameraden" є такий епізод. Дівчина з відносно «високого» прошарку суспільства Патриція Хольман запрошує до себе додому свого коханого Роберта Локамп і пригощає його сніданком. Роберт - з простих людей. Він збентежений незвичній обстановкою, як йому здається, багатого дому. Незабаром відбувається наступний розмова, що починається питанням Патриції до Роберта:

"Also, was willst du nun, Tee oder Kaffee?"

"Kaffee, einfach Kaffee, Pat. Ich bin vom Lande. Und du? "

"Ich trinke mit dir Kaffee."

"Aber sonst trinkst du Tee?"

"Ja."

"Da haben wir es."

"Ich fange schon an, mich an Kaffee zu gewцhnen. Willst du Kuchen dazu? Oder Brцtchen? "

"Beides Pat. Man muЯ solche Gelegenheiten ausnьtzen. Ich werde nachher auch noch Tee trinken ...".

Для того щоб зрозуміти внутрішній сенс діалогу, необхідно, по-перше, знати його психологічне підгрунтя: Роберта долають побоювання, йому здається, що він не пара Патриції, тому що він не з її кола, тому що занадто простий і бідний, для того щоб мати право на її любов. Пат всіляко намагається заспокоїти його, прогнати від нього ці думки. По-друге, читачеві повинно бути відомо, яке місце серед стереотипізовані уявлень німців тієї епохи займали чай і кава: чай вважався напоєм привілейованих верств суспільства, кава (найчастіше його сурогати) був більш простим, масовим напоєм. У переказному варіанті роману про це можна було б сказати в примітці перекладача. Тільки за цієї умови російському читачеві стане ясний сенс діалогу:

- Отже, чого ж ти хочеш, чаю чи кави?

- Кава, просто каву. Пат. Адже я з села.

- І я вип'ю з тобою кави.

- Ну, а взагалі-то, ти п'єш чай?

- Так.

- Я так і думав.

- Я вже починаю звикати до кави. З чим ти будеш пити:

з тістечком або бутербродом?

Я спробую і того й іншого. Такі можливості не можна упускати. Я потім ще вип'ю і чаю ...


§ 2. Особливості перекладу синонімів у синонімічному ряду:

Значення слів, що входять в синонімічний ряд, роз'яснюється за допомогою російського еквівалента або описово. Наприклад:

Kluft I прірву

die Kluft - der Abgrund - die Tiefe - der Schlund

Kluft індіфф. Синонім ... Abgrund безодня - Tiefe глибина ... Schlund високий. Поет, безодня ». Російський переклад може включати елементи тлумачення, наприклад, в ряду unangenehm:

peinlich неприємний тим, що пов'язаний з тяжким відчуттям незручності, збентеження і т.п. Розкриттю значення слова служить зіставлення одного синоніма з іншим, причому особлива увага приділяється смисловим відмінностям між ними, наприклад:

Kцchin куховарка, кухар

die Kцchin - die Kochfrau - die Kuchenfee ... Kьchenfee разг. шутл. Kцchin, але коли про куховарці відгукуються з великою похвалою ...

Якщо в будь-якому ряду всі синоніми мають приблизно те ж саме значення і перекладаються однаково, то до пояснення окремих синонімів дається їх загальна семантична характеристика. Наприклад:

Gesetzlich законний

gesetzlich - rechtlich - gesetzmдЯig - rechtmдЯig - legal - legitim - rechtskrдftig - rechtsgьltig

Синоніми даного ряду мають приблизно одне і те ж значення, але різняться за сполучуваності та вживання.

У цьому випадку переклад дається тільки при заголовному слові і при кожному синониме не повторюється.

Якщо ж збігаються значення лише в окремих синонімів ряду, то після синоніма, що відрізняється від раніше описаного тільки стилістично або по вживанню, замість перекладу дається відсилання зі знаком приблизного рівності. ≈ Це означає, що слово має приблизно те ж значення, що і те, з яким воно зіставляється, наприклад:

pleite разг. = Bankrott, але часто шутл. - про тимчасові грошових утрудненнях ... Якщо збігається не тільки значення, але і вживання, синоніми при описі даються через кому, наприклад, в ряду gleiten:

schlittern, glitschen разг. ковзати (без ковзанів, лиж} на льоду або гладкої поверхні ... При надсиланні вони даються зі знаком рівності, наприклад, в ряду beredt:

mundfertig = zungenfertig, але употр. рідко. Якщо в межах значення даного синонімічного ряду у будь-якого синоніма чітко виділяються різні умови вживання або відтінки значення, пояснення синоніма ділиться на відповідні підпункти. Наприклад, у ряді bereiten:

prдparieren а) готувати кого-л. (до іспитів і т. п.) .. b) застаріває препарувати (текст і т. п.), готувати уроки (особливо твір, переклад і т. п .)...


5. Роман Г. Фаллади «Кожен помирає поодинці».

Роман Г. Фаллади «Кожен помирає поодинці» (1947) посідає особливе місце в німецькій демократичній літературі. Автор його залишався на батьківщині в роки фашистської диктатури. Письменник зобразив по гарячих слідах як очевидець будні гітлерівського рейху в період Другої Світової війни і по-своєму, гостро і сильно, поставив проблеми антифашистського Опору.

По-німецьки роман Фаллади називається «Jeder stirbt fьr sich allein». Слово «allein» проходить через весь роман як свого роду лейтмотив і виникає в різних смислових відтінках: іноді воно означає «один», «поодинці», іноді ж - «сам», «сам по собі». Роз'єднаність - свого роду закон буття для героїв Фаллади, «маленьких людей», і майстер Квангеля в цьому сенсі не є винятком. Жорстокий закон капіталістичного світу він перетворює на чеснота: саме в поодинці, сам по собі, без сторонньої допомоги, вказівок, підказки намагається він виконати свій людський обов'язок, як він його тепер розуміє.

Події цього роману в загальних рисах засновані на матеріалах гестапо про підпільну діяльність берлінської робочої подружжя за період між 1940 і 1942 роками. У цій книзі мова йде майже виключно про людей, які боролися проти гітлерівського режиму, про них і їх переслідувачам. Добра третина роману відбувається у в'язницях і будинках для божевільних. Де смерть була справою повсякденним.


7. Висновок.

Отже, переклад традиційно і з повним правом розглядають як один з найважливіших шляхів взаємодії національних культур, як дієвий спосіб міжкультурної комунікації. Про теоретичної та практичної значущості перекладу свідчить той факт, що він вдало вписується в наукову проблематику, що отримала в даний час назва «Діалог культур».


Синонімами називають слова з рівним значенням, з подібним значенням, слова, що позначають одне і те ж поняття або поняття дуже близькі між собою, слова з єдиним або дуже близьким предметно-логічним змістом, слова, однакові за номинативной віднесеності, але, як правило, розрізняються стилістично, слова, здатні в тому ж контексті або в контекстах, близьких за змістом, заміняти одне одного.

Синоніми в німецькому літературному мові з'являються або завдяки запозиченням, або внаслідок проникнення диалектальні слів у літературну мову, або, нарешті, в результаті зміни значень слів.

Аналіз вживання значної кількості синонімів німецької мови дає підставу виділити наступні основні ознаки, які слід враховувати при описі семантичних відмінностей слів у синонімічному ряду:

1. Ступінь. Тут мається на увазі ступінь зростання виражається властивості, якості або інтенсивності дії;


2. Характер (дії, процесу і т.д.). Тобто тривалість, швидкість, розміреність, недбалість або ретельність виконання і т.д;


3. Спеціалізація. До спеціалізації належать випадки, коли слово має або більш загальне, або більш приватне значення, вказує на абсолютний чи відносний ознака. Ці випадки пов'язані з різним обсягом значення, з різною сполучуваністю;


4. Відношення. Тут мається на увазі оцінка виражається дії, якості;

5. Мотивація. Під мотивацією розуміється зовнішнє або внутрішнє спонукання до дії, а також причини дії, що залежать або не залежні від суб'єкта;


6. Результативність (дії, процесу);

7. Постійність (властивості, ознаки предмета, дії);

Деякі синоніми мають одночасно кількома ознаками.


Стилістично не обмежені синоніми можуть підрозділятися на рівнозначні і нерівнозначні синоніми.

Рівнозначні синоніми можуть бути повними (якщо збігаються і їх значення і їх вживання) і неповними (якщо вони відрізняються тільки по вживанню). Нерівнозначні синоніми розрізняються за відтінками значення і здебільшого і з вживання. Ці останні найбільш численні.

Досліджуючи синоніми, можна спостерігати цікавий факт: одні синоніми можуть вживатися з будь-якими частинами мови (якщо вони взагалі з ними поєднуються), а інші ні.


8. Бібліографія:

  1. К.В. Архангельська. Рівнозначні синоніми німецької мови. - Вчені записки / Моск. держ. пед. ін-тут. ін. яз. ім. М. Тореза, 1958, т. 16.

  2. Ю. Д. Апресян. Проблема синоніма. Питання мовознавства.

  3. О.С. Ахманова. Нариси з загальної та російської лексикології. М., 1957.

  4. В.В. Виноградов. Лексикологія і лексикографія. Вибрані праці. М., Наука, 1977.

  5. Л.Р. Зіндер, Т.В. Строєва. Посібник з теоретичної граматики і лексикології німецької мови. М., 1962.

  6. Л.Р. Зіндер, Т.В. Строєва. Сня. Л., 1941.

  7. В.І. Кодухов. Методи лінгвістичних досліджень. М., 1978.

  8. В.І. Кодухов. Загальне мовознавство. М., 1974.

  9. В.Н. Крупнов. Курс перекладу. М., «Міжнародні відносини». 1979.

  10. Е.В. Кузнєцова. Лексикологія російської мови. М., 1989.

  11. Л.К. Латишев. Переклад: проблеми теорії, практики і методики викладання. М., 1988.

  12. М.Ф. Палевского. Синоніми в російській мові. М., 1964.

  13. Р.Н. Попов. Сучасна російська мова. М., 1976.

  14. А.А. Реформатський. Вступ до мовознавства. 4-е вид., М., 1967.

  15. М.Д. Степанова, І.І. Чернишова. Лексикологія сня. М., 1962.

  16. Г. Фаллада. Кожен помирає поодинці. Київ, 1973.

  17. В.Н. Циганова. Синонімічний ряд (на матеріалі дієслів) СРЯ. М.; Л., 1966.

  18. Н.М. Шанський, В.В. Іванов. Сучасна російська мова. Частина 1. М., 1987.

  19. Синоніми німецької мови. - «Іноземні мови в школі», 1961, № 5.

  20. Сучасна російська мова. Частина 1. / Под ред. Д.Е. Розенталя, М., 1976.

  21. А.П. Євгеньєва. Словник синонімів російської мови. Довідковий посібник. Л., 1975.

  22. А.П. Євгеньєва. Проект словника синонімів. М., 1964.

  23. В.В. Лопатін. Малий тлумачний словник російської мови. М., 1993.

  24. М. Марузо. Словник лінгвістичних термінів. М., 1960.

  25. Німецько-російський синонімічний словарь. / Под ред. Гармута Шмідта, М., 1983.

  26. Ch. Agricola, E. Agricola. Wцrter und Gegenwцrter. Antonyme der deutschen Sprache. Leipzig, 1977.

  27. Duden. Sinn und sachverwandte Wцrter. Mannheim, 1972.

  28. Duden. Verleichendes Synonymwцrterbuch. Mannheim, 1964.

  29. P. Grebe. Bedeutengswцrterbuch. Mannheim, 1970.

  30. C. Heupel. Taschenwцrterbuch der Linguistik. Mьnchen, 1975.

  31. Lewandowski. Linguistisches Wцrterbuch. Heidelberg, 1980, Bd. 3.

  32. K. Peltzer. Das treffende Wort. Thun; Mьnchen, 1959.

  33. C. Rud. Kleines Wцrterbuch sprachwissenschaftlicher Termin. Leipzig, 1979.


6. Додаток

1 M. Quintоlianus, Institutio oratoria, ed E. Bonnell, vol. II, Lipsial, 1866, p. 149

2 «La justesse de la langue franзaise ou les diffйrentes significations des mots qui passent pour les synonymes».

3 Надрукована в журналі «Син батьківщини» в 1814 р.


4 П. Калайдович, Досвід словника російських синонімів. Передмова, М., 1818, стор 14-15.

5 Там же.

6 «Словник російських синонімів або стану», Спб, 1840, стор VII.

7 І. І. Давидов, О. словнику російських синонім, «Известия ОРЯС», М., 1856.

8 В. Г. Бєлінський, Словник російських синонім або стану (рецензія), «Вітчизняні записки», 1840, т. IX. № 4, від. VI; В. Г. Бєлінський »Словник російських синонім (рецензія),« Вітчизняні записки », 1840. т. XI, № 7, від. VI.

9 І. І. Давидов, О. словнику російських синонім, «Известия ОРЯС», т. V, вип. VI, СПб., 1856.

10 Н. Абрамов, Словник російських синонімів і схожих по сенсу виразів (перше видання вийшло в 1900 р., друге-в 1911 р.).

11 В. Д. Павлов-Шишкін і П. А. Стефановський, Навчальний словник синонімів російської літературної мови (перше видання вийшло в 1930 р.; друге видання, виправлене і доповнене, - в 1931 р.).

12 Див рецензію А.Б. Шапіро на цю книгу в журналі "Російська мова в школі», 1953, № 6.

13 О.М. Гвоздьов, Нариси з стилістиці російської мови, вид. 2, Учпедгиз, М., 1955.

14 Див: «Доповіді та повідомлення Інституту мовознавства АН СРСР», т. VIII, 1955.

15 В.М. Клюєва, Короткий словник синонімів російської мови, вид. II, Учпедгиз, М., 1961.

16 Стаття надрукована в журналі «Російська мова в школі», 1959, № 3.

17 Див збірник «Питання культури мови», № 2, вид. АН СРСР, М., 1959.

18 Див збірник наукових праць «Питання теорії та методики викладання англійської та німецької мов», вип. 19, вид. Київського інженерно-будівельного інституту, 1962.

19 Див «Питання теорії та історії мови». Збірник в честь проф. Б.А. Ларіна, Л., 1963, стор 127-142.

20 Автори підручника «Російська мова», для педагогічних училищ, ч. I, вид. 6, Учпедгиз, М., 1963.

21 Автори підручника "Сучасна російська літературна мова», Київ, 1954.

22 Див його «Стилістику художньої мови», вид. 2, МДУ, 1961.

23 Див його «Нариси з стилістиці російської мови», Учпедгиз, М., 1955.

24 Див його «Вступ до мовознавства», ч. II, Учпедгиз, М., 1953.

25 Див його «Введення в науку про мову», Учпедгиз, 1958.

26 Див його «Лексику і фразеологію сучасної російської мови», Учпедгиз, М., 1957.

27 Див розділ "Лексика" у підручнику О. М. Галкіної-Федорук, К. В. Горшкової і Н. М. Шанського "Сучасна російська мова», ч. I, вид. МДУ, 1962.

28 Див журнал «Російська мова в школі», 1960, № 3.

29 Т. А. Бертагаев, В. І. Зимін, Про синонімії фразеологічних сполучень у сучасній російській мові, «Російська мова в школі», 1960, № 3, стор 5-6.

30 Див «Праці кафедр російської мови ВНЗ Східного Сибіру і Далекого Сходу», вид Іркутського державного педагогічного інституту, 1962.

31 Зазначена робота, стор 116.

32 Загальне значення слів у групах дається дуже приблизно; точне визначення їх представляється поки важким внаслідок нерозробленості цього питання.

33 Див «Словник російської мови» Академії наук СРСР в 4-х томах, т. I, 1957, стор 263.

34 В.М. Клюєва, Короткий словник синонімів російської мови, вид. II, Учпедгиз, М., 1961, стор 232.

35 В. М. Клюєва (див. її «Короткий словник синонімів російської мови, вид. 2, Передмова) вважає, що« не можна сінонімізіровать слова з нейтральною або позитивною оцінкою зі словами, що мають негативну оцінку. Кінь і шкапа не синоніми, хоча позначають одну й ту ж зоологічну особина ». Заперечуючи синонімічність слів кінь - шкапа, В. М. Клюєва суперечить своїм визначенням синонімів як двох слів-понять, «що відображають сутність одного і того ж явища об'єктивної дійсності, що розрізняються додатковими відтінками». Слово шкапа позначає той же предмет, що і слово кінь, але тільки в це позначення вносить додаткові відтінки. Щоправда, знайти контекст, в якому слова кінь і кінь могли б бути замінені словом шкапа, нелегко, але і це не суперечить визначенню В. Н. Клюєвої синонімів як слів, які «служать не стільки для підміни один одного, скільки для уточнення думки і нашого ставлення до висловлюваному ".

36 Див «Словник російської мови» Академії наук СРСР, в 4-х томах, т. II »стор 140.

37 Чуковський К.І. Живий як життя. Про російською мовою. М., 1966, с.146

38 Апресян Ю.Д. Проблема синоніма. - Питання мовознавства, 1957, № 6; Англиский синоніми та синонімічний словник. - Англо-російський синонімічний словник. М., 1979.

39 Новіков Л.О. Антонімія і словники антонімів. - Словник антонімовт російської мови. / Сост. М.Р. Львів М., 1978.

40 Саме це останнє розуміння синонімів ми знаходимо у Ю.Д. Апресяна (див. розділ «Англиский синонімічні словники».) - Англо-російський синонімічний словник / сост. під керівництвом А.І. Розенман, Ю.Д. Апресяна. М., 1979, с. 507.

41 М.Д. Степанова, І.І. Чернишова. Лексіколгія сня. М., 1962.

42 Bedeutungsworterbuch, bearbeitet von Paul Grebe. Mannheim, 1970.

43 Булаховський Л.А. Указ. Соч., С. 39, Див також Heupel C. Taschenworterbuch der Linguistik. Munchen, 1975.

44 Циганова В.М. Синонімічний ряд.М.; Л., 1966, с.180.

45 Будагов Р.А. Нариси з мовознавства. М., 1953, с. 28-29.

46 Архангельська К.В. рівнозначні синоніми німецької мови. - Учений. записки, М., 1958, т. 16.

47 Циганова В.М. Синонімічний ряд, М.; Л., 1966.

48 Англо-російський синонімічний словник / Укл. під рук. А.І. Розенман, Ю.Д. Апресяна, М., 1979.

49 Duden. Verleichendes Synonymworterbuch. Mannheim, 1964.

50 Більш поздее видання синонімічного словника серії Дудена містить тільки ряди, тематичні та синонімічні упереміш, СЩ стилістичними позначками і являє собою словник традиційного плану, зовсім іншу, порівняно з виданням 1964р., книгу що і відбилося в новій назві Sinn und sachverwandte Worter, Mannheim , 1972.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Іноземні мови і мовознавство | Твір
239.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Синонімія сучасної німецької мови
Синонімія російської мови
Аналіз вживання слів з семантикою частини тіла у фразеологізмах російської та англійської мов
Філософська проблематика одного з творів російської літератури XX століття
Пастернак б. л. - Філософська проблематика одного з творів російської літератури xx століття.
Булгаков м. а. - Філософська проблематика в одному з творів російської літератури двадцятого століття
Особливості стилістичного забарвлення помилок та синонімів
Особливості побудови орфографічного тлумачного словника синонімів
Паронімія та синонімія
© Усі права захищені
написати до нас