Курсова робота
Введення.
1) Обгрунтування вибору теми. Методологічні основи дослідження.
Тема даної роботи - «Синоніми та його типи в поемі Н. В. Гоголя" Мертві душі "».
Вибір теми обумовлений актуальністю проблеми чіткого розмежування системних одиниць російської лексики та визначення їх ролі в живої російської мови. Вибір для аналізу саме поеми Гоголя «Мертві душі» обгрунтований перш за все тим, що це один з найбільш показових документів (пам'яток) російської літературної мови у всьому його різноманітті. Гоголь - один з перших (а на думку багатьох - кращий з перших) російських прозаїків, почали писати на тому, що ми сьогодні називаємо сучасним російською мовою. Фактично - він один з творців цієї мови. «Як відомо, - пише Р. А. Будагов, - те, що Пушкін зробив для мови російської поезії, Гоголь зробив для мови російської прози. Це анітрохи не применшує значення пушкінської прози, особливо його «Капітанської дочки». І все ж великі лінії розвитку російської прози минулого століття пов'язані найбільше з мовою і особливо зі стилем Гоголя ». Крім того, Н. В. Гоголь чудово відчував і передавав живу російську мову. На думку того ж Р. А. Будагова, «Гоголь чудово розумів 1) величезну і притому особливу роль мови в художній літературі і в« стилі науки », 2) народні витоки російської літературної мови, 3) необхідність розвивати літературну мову і одночасно берегти його від усякого роду перекручувань. Якщо б хтось сказав, що все перераховане було очевидно вже й до Гоголя, то він виявився б поганим істориком. Названі проблеми осмислюються різна не тільки в різні історичні епохи, але і у різних великих письменників. Крім того, кожна з трьох проблем настільки багатогранна, що що всякий раз вимагає все нових і нових розглядів. Навіть такі, зовсім несхожі явища, як розвиток мови і псування літературної мови, часто змішуються і в наш час ... Гоголь чудово розумів роль великих письменників у розвитку літературної мови. У цьому плані Гоголь - наш сучасник: сама проблема залишається актуальною і в наш час ». Гоголь усвідомлено «обробляв» мову, і в цьому сенсі розуміння мови Гоголя, мови однієї з фактичних творців російської літературної мови наближає нас до розуміння власне російської мови в цілому, як системи. Мета даної роботи, таким чином, виявити функціональну роль синонімів у мові поеми Гоголя «Мертві душі». Для цього ми нам знадобиться поставити перед собою і виконати наступні локальні завдання: 1) визначитися з використовуваною термінологією і методикою аналізу лексичних значень; 2) провести певну статистичну вибірку цікавлять нас лексичних одиниць з поеми «Мертві душі»; 3) типологізувати ці одиниці, 4 ) з'ясувати функціональну значимість цих одиниць у тексті.
Для аналізу гоголівської лексики ми використовуємо запропоновану Е. В. Кузнецової методику комплексного аналізу лексичних значень, що передбачає виявлення в значеннях слів елементарних сем з яких складаються ці значення. Виявлено дані семи можуть бути інтуїтивно або шляхом зіставлення слова з іншим, спорідненим за змістом. Така спорідненість визначається наявністю загальної семи, загального ідентифікатора, загального важливого компонента значення. Різниця ж словникових значень - це інші семи, інші елементарні компоненти значення, які Е. Кузнєцова називає словниковими конкретизаторами. Так, наприклад, у словах «мжичка» і «зливу» ідентифікатором буде сема «дощ», а словниковими конкретизаторами, відповідно, «слабкий» і «сильний». У виборі лексем і сінтакіческіх конструкцій для аналізу ми керувалися такими міркуваннями: а) Гоголь супроводжує мова своїх персонажів численними і великими авторськими коментарями, і конструкції, що застосовуються у цих коментарях, відрізняються від конструкцій мови персонажів, б) дане відмінність функціонально важливо, враховуючи свідомий креативний підхід Гоголя до мови літератури, в) безліч прямої мови, що супроводжує словами автора припускає наявність у творі безлічі синонімів до слова «говорити», а опис дій персонажів припускає наявність неабиякого числа дієслів, що описують руху людей. Теретичної значимість нашого дослідження вважаємо в продовженні і поглибленні детального опису мови Гоголя, що має сприяти поповненню запасу теоретичних знань про російську лексиці, стилістиці і поетиці.
Практична значимість даної роботи полягає в тому, що результати нашого дослідження можна буде використовувати в освітньому процесі з предметів «Література» і «Російська мова» при вивченні відповідних тем.
1. Глава перша. Термінологія. Синоніми, їх типи. Функції синонімії.
Синонімія суть тотожність або близькість значень різних за звучанням одиниць одного мовного рівня (морфем, слів, синтаксичних структур) з точки зору семасіології. Ономасиология розуміє синонимию як спільність номінації, тобто спроможність різних мовних одиниць позначати один і той же денотативне зміст: говорити, базікати, лепетати, бурмотіти позначає акт говоріння. Принцип рівної предметної віднесеності лежить в основі погляду на синонімію. Різниться нейтральність і забарвленість синонімічного ряду. Функціональна (сфера вжитку) та експресивна (висока / низька) забарвленість, як правило, актуалізуються одночасно: лик - обличчя - пика - личина. Більшість сучасних дослідників схиляється до визнання синонімії чисто семантичним явищем, вводячи у зв'язку додаткові критерії, наприклад: 1) тотожність і болізость значень розділяються, і лише перше утворює синонімічні відношення мовних одиниць (артист і актор - синоніми, поет - віршотворець - ні), 2 ) тотожність і близькість значень об'єднуються лише в межах одного логічного поняття (поет - віршотворець синонімічні, тому що їх об'єднує поняття «людина»), 3) самі критерії тотожності і близькості значення встановлюються лише не основі особливостей семантичної структури мовного знака. Це призводить до розрізнення Сіепені синонімічності елементів мови, до понять взаимозаменимости і позиційної нейтралізації смислових протиставлень як синонімії. Напімер: вузький - тісний; вузький - тонкий (вузька талія - тонка талія у жінки, але не тісна талія; вузька талія - тісний талія у сукні, але не тонка талія; вузька кімната, але не тонка кімната; вузька кімната і тісний кімната - різні значення. Кількість позицій, в яких слова вузький - тонкий - тісний взаємозамінні, обмежено і, отже, обмежена близькість їх значень (умова часткової синонімії). Можна порівняти сумний-сумний, поспішати - поспішати, де взаємозамінність повна, тому що вона є необхідною властивістю самих значень цих слів, що й веде до максимальної позиційної нейтралізації (умова повної синонімії). Т.ч., синонімія здійснюється повним або частковим збігом окремих елементів смислової структури мовного знака, званих семасіології семантичним варіантом (лексико-семантичним варіантом).
Синонімія найчастіше розглядається як властивість лексики, а також фразеології. У іхученіі останньої ономасеологіческій підхід бере верх над семасіологічний. Синонимизируются фразеологічні одиниці, які соотномятся з одним і тим же денотативним змістом (ясно, як божий день - ясно, як двічі по два чотири - "абсолютно ясно"), але розрізняються і за способом номінації і за характером експресії.
Однак поняття синонімії застосовно до смисловим зв'язкам одиниць інших рівнів мовної системи. Так, словотвірна синонімія найчастіше визначається як тотожність або близькість значень 1) одноосновних слів з різними афіксами (Лимонова - лимонний; заснути - заснути; свердловец - свердловчанін), 2) афіксів, що з'єднуються з різними основами (суфікси-ун-,-ець- зі значенням nomina agentis - бігун, стрибун, читець, писар etc). Деякі вчені включають в словотворчу синонимию тільки перше явище. Ми не будемо довго зупинятися на цьому явищі, тому що нас скоріш цікавлять більш значення цілих слів, словоформ та їх поєднань, ніж окремих морфем. Неоднорідні і критерії синтаксичної синонімії.
Більшість дослідників бачить її в структурно-смислової спільності і взаємозамінності: 1) різних типів словоформ у подібних конструкціях і в однаковій синтаксичній функції (чекати відповідь - чекати відповіді; за грибами - по гриби), 2) різних синтаксичних моделей пропозиції, що передають одну й ту ж ситуацію (я прочитав книгу - книга прочитана мною). Під синтаксичної синонимией розуміють також пропозиції, співвідносні в лексико-синтаксичному та лексико-фразеологічному планах, складові варіативний ряд по відношенню до основної моделі, яка виражає загальне, типове значення мінімальними мовними засобами і якій смислові та граматичні центри пропозиції збігаються (Земля кругла - типове значення «ознака предмета», основна модель. Синонімічні варіанти: Земля має круглу форму; У Землі кругла форма etc). Лексико-синтаксична синонімія грунтується на тому, що багато відносини можуть виражатися лексично, повнозначних слів, що дозволяє провести глибоку реорганізацію синтаксичного ладу пропозиції.
При формуванні вторинних функцій синтаксичної структури (в семасіологічному аспекті) сама структурна модель залишається незмінною, але замінюються лексичні класи в певних синтаксичних позиціях. При утворенні лексико-синтаксичних синонімів, інакше кажучи - вторинних форм для вираження даного змісту, залишаються непорушними, навпаки, основні лексеми, але змінюється структурна модель пропозиції.
Вихідна семантична модель, наприклад, локальних відносин може бути репрезентована формулою: A + R + B, де A - локалізуемие предмет, B - локалізатор, щодо якої визначається положення A, R - локальне ставлення. Ядерної синтаксичної моделлю, яка реалізує цей синтаксичний тип в російській мові є структура: підмет (S) + дієслово (V) + прийменник (pr) + обставина місця (L). Синтаксично воно включає в себе привід: Петро був у бібліотеці; Вони піднялися по парку до озера. Іменник у функції підмета при цьому відноситься до класу предметних імен, друге іменник, який утворює обставина місця, також позначає предмет, характеризується просторовими параметрами. Вторинні функції цієї моделі утворюються автоматично при заміні цих іменників (одного або обох разом) іменами інших семантичних класів. Так, якщо замінити локалізатор іменником з явно вираженим тимчасовим значенням, то вся модель набуде тимчасову характеристику (Вони прогулювалися парком до обіду). Якщо підставити замість обставини місця іменник, прямо або метонімічні позначає рід занять, то воно сформує класифікаційний предикат (Він довго був у нього в помічниках; Петя ходить до школи = Петя - учень). Якщо воно так чи інакше виражає стан, то модель виражає стан: Петро був у розпачі; Дерева стояли в цвіту. Якщо A буде виражено абстрактним іменником (Лють кипіла в цій людині), то модель також висловлює стан. Підставляючи в кожну позицію іменники різних семантичних класів можливо визначити всі існуючі в даній мові субмоделі всередині однієї структурної моделі. Для отримання ж різних типів лексико-семантичних синонімів слід застосувати протилежну процедуру, яка полягає в тому, що локалізатор поміщається не в звичайну для нього позицію обставини, але в інші позиції. Отже, ми можемо вважати, що в межах простого речення можуть бути чотири основні способи непрямого вираження локальних відносин.
Вторинні (синонімічні) способи утворюються потсановкой локализатора
1) у позицію доповнення (Стіл займає кут кімнати = стоїть у кутку кімнати; Знову я відвідав той куточок = прибув той куточок); Вершину палацу вінчав чудово набраний карниз = На вершині палацу був ...; Вона відчула, що назавжди кидає місце ... = виїжджає з місця ...; Вона швидко перейшла дорогу = Вона швидко перейшла через дорогу; Хлопці обступили автомобіль = стали навколо автомобіля; Оточити місто возами сіна = Поставити навколо міста вози сіна etc); Кожна з двох подібних конструкцій супроводжується своїми стилістичними ефектами і можливістю поглибити опис . Лексико-синтаксичні синоніми, як і всякі синоніми, характеризуються відмінностями всередині спільного.
2) локалізатор ставлять у позицію підмета. Загальна формула: Bs + Vr + A0. Це конструкція. яку можна було б назвати суб'єктної, оскільки B виступає в ній у функції підмета. Дана модель виступає нерідко як конверсівное перетворення попередньої: Лист укладало = в листі були (такі слова); Овочі містять (= в овочах є) вітаміни; Гіацинти видавали (= від гіацинтів виходив) сильний запах etc;
3) B - присудок. Залежно від семантики дієслівної основи розрізняються дві субмоделі: S + V (RA) + B і S + V (RB) + A, де R - локалізує ставлення. Обидві вони висловлюють в основному вступ в контакт або вихід з нього (інхоактівную і термінатівную локалізацію). У російській мові ця конструкція використовується досить мало. Приклади для першого типу (основа дієслова - А): зарибнити ставок (= пустити рибу у ставок); знежирити речовина (= видалити жир з речовини); потрошити курку (= видаляти потрухи з курки). Приклади для другого типу (основа дієслова - В): заземлювати (= приєднувати до землі); примісячилася (= сісти на Місяць); скучась (= зібрати в купу) У цих дієсловах, які називаються дієсловами з інкорпорованими актантами, локальне значення послаблюється, виявляються елементи синкретизму.
4) B стає визначенням. Цей прийом часто спостерігається при заміні придатковогопропозиції або причетного обороту прийменниковим оборотом чи прикметником: Подорож, що Гумільов зробив по африці - гумилевское подорож по Африці - африканське подорож Гумільова. Прийменниковий оборот і прикметник поєднують у собі значення локалізації та кваліфікації об'єкта, причому перше значення може поступитися місцем другому. Особливий випадок перетворення обставини місця у визначення - усунення подвійного обставини: Він навчається в Петербурзі в університеті; Візьму цю дівчину до себе в будинок - Він навчається в петербурзькому університеті; Візьму цю дівчину в свій будинок.
Таким чином, різні засоби вираження одних і тих же відносин утворюють парадигму, синонімічне поле, що має ядерну структуру і чотири вторічнве моделі, де локалізатор виступає у нетиповій для нього синтаксичної функції: об'єктивно-локативних, предикативно-локативних, суб'єктно-локативний і визначально-локативний . Особливістю вторинних форм є те, що вони метафоричні, утворені шляхом перенесення і, як при будь-якої метафорі, крізь нове значення в них проглядає вихідне.
Зупинимося детально і на лекісческіх синонімів. Крім семасиологического їх визначення, даного вище, обговоримо, що синонімами прийнято вважати слова, що належать до однієї і тієї ж частини мови, близькі або тотожні за значенням.
Синоніми об'єднуються в синонімічні ряди. Основне слово синонімічного ряду, що передає найбільш загальне поняття і що є нейтральним по вживанню, називають домінантою синонімічного ряду. Очевидно, що його значення є семой-ідентифікатором для інших слів даного ряду. Для синонімічного ряду, до якого відносяться згадувані слова «мжичка» і «зливу» домінантою є слово «дощ».
За типами відмінностей синоніми об'єднані в декілька типів.
1) Семантичні (ідеографічні) синоніми різняться відтінками значення (словниковими конкретизаторами): гіперболізувати, перебільшувати, утрирувати - висловлюють різну ступінь інтенсивності; бродити, ходити, крокувати, простувати, називаючи одне і те ж дію, підкреслюють різні способи його вчинення.
2) Стилістичні синоніми, позначаючи один і той же яленіе дійсності, мають різну сферу вживання або різну стилістичне забарвлення (лоб - чоло, а очі - очі - баньки). Серед стилістичних синонімів можна виділити підгрупи: 1) за сферою вживання (нейтральний - книжковий - розмовна та просторічні; загальновживані - діалектні, професійні, жаргонні), 2) за експресивно-стилістичному забарвленню (нейтральні, загальновживані - поетичні, народнопоетичні, просторічні), 3 ) за ступенем активності вживання (активні - застарілі, нові).
3) Семантико-стилістичні синоніми різняться лексичними значеннями і стилістичним забарвленням: сердитися, злитися (розм.), скаженіти (розм.), сердився (просторечн.); поспішний, квапливий, скороспішний (розм.) і ін
4) Особливу групу складають так звані абсолютні синоніми (дублети). Це слова, що не мають ні семантичних, ні стилістичних відмінностей: протягом, в продовження; лінгвістика, мовознавство, мовознавство та ін Слов-дублетів в російській мові небагато. як правило, в процесі історичного розвитку мови подібні слова починають або відрізнятися за змістом, тобто стають ідеографічними синонімами, або змінюється їх стилістична забарвлення і сфера вживання, або вони починають відрізнятися своєї употребительностью: абетка - алфавіт, страйк - страйк, орфографія - правопис, літак - аероплан.
Синоніми можуть відрізнятися лексичної сполучуваністю: поглинати (вологу, тепло, запах і т.д.), всмоктувати (рідина, вологу); людина працює, працює, а машина працює, але не працює. Синонімія тісно пов'язана з полісемією. Синоніми допомагають показати різницю у відтінках значення багатозначного слова. У завісімотсті від значення багатозначне слово може входити в різні синонімічні ряди.
Не всі дослідники беруть визначення синонімів на основі відтінків значень. Наприклад, Л.І. Шелепова у роботі «Системні зв'язки у лексиці російської літературної мови донаціонального епохи (на матеріалі рукописних книг Прологу XIII-XVII ст.)» Пише: «У цій роботі приймається кількісний критерій синонімічності слів, який висунув С. Г. Бережан. "Синоніми відрізняються один від одного не якимись ілюзорними відтінками значення, - пише дослідник, - а різної широтою семантичного обсягу, точніше, наявністю у своїй смисловій структурі більшої чи меншої кількості незбіжних лексико-семантичних варіантів ... Синоніми слід визначати як слова, співпадаючі принаймні в одному з лексико-семантичних варіантів своїх значень ". З цієї точки зору "синоніми розпадаються на дві чітко розмежовує групи: з повністю збігаються структурами ... і з частково збігаються структурами ...".
Отже, "повні" синоніми є лексеми з максимально близькими (співпадаючими) семантичними структурами. Найчастіше в даний тип синонімічних відносин вступають слова з нескладними семантичними структурами (як правило, однозначні). У разі часткової синонімії між замінюються лексичними одиницями "є лише одна (або декілька) точок семантичного дотику (в окремих лексико-семантичних варіантах)". Збіг деяких значень (найчастіше одного) і стає основою заменяемости лексем. "Різняться ж елементи стійко нейтралізуються в певних позиціях". "Часткові" синоніми, які є на кожному етапі історичного розвитку мови найбільш численною категорією синонімів, досить широко представлені ... »
Від загальномовних синонімів слід відрізняти контекстуальні синоніми (іноді їх називають колнтекстуально-авторськими). Контекстуальні синоніми - це слова, зближення яких за значенням відбувається лише в умовах певного контексту (поза цим контекстом вони не є синонімами). Контекстуальні синоніми, як правило, експресивно забарвлені, так як основне їх завдання не назвати явище, а охарактеризувати його. Тут дуже зручний момент, щоб перейти до типізації функцій мовної синонімії.
Найважливішими семантичними функціями синонімів є заміщення і уточнення. Заміщення спостерігається найчастіше в наступних один за одним частинах тексту і складається у взаємній заміні семантично адекватних одиниць, що дозволяє уникнути одноманітного повторення одних і тих же слів: «Академік Виноградов вніс великий внесок у розвитку вітчизняного мовознавства. Його праці стали надбанням світової лінгвістики ».
Уточнення полягає в розкритті властивостей і різних характерних ознак і явищ дійсності. Ця функція реалізується зазвичай у межах однієї пропозиції при близькому, контактному розташуванні уточнюючих один одного частково еквівалентних слів. Необхідність уточнення викликана тим, що позначається в силу своєї багатосторонності не «покривається» одним словом. Тому виникає потреба одночасного вживання декількох синонімів, неспівпадаючі семи яких розкривають в позначуваному предметі нові сторони. уточнюватися можуть ступінь вияву ознаки, якості, властивості, дії тощо
Функція оцінки та стильової організації тексту виступає як основна в стилістичної синонімії. Емоційний вираз оцінки грунтується на різній стильовій закріпленості маркованих синонімічних слів, що є підставою позитивної чи негативної кваліфікації об'єкта. Узгоджуючи стилістично і семантично із загальним характером тексту, тобто з іншими словами тієї ж стилістичної характеристики і загальним змістом висловлювання, такі синоніми виконують функцію його стильової організації. Крім описаних видів синонімів вчені виділяють також квазісіноніми, тобто слова, що мають загальну цього, яка, однак, не сприймається більшістю носіїв мови як ідентифікатор в рівній мірі обох мовних значень. Квазісіноніми ділять на родо-видові (наприклад: птах - качка) і видо-видові (качка - ластівка). Загальна сема - птах. Для нашої роботи виокремлення цього типу одиниць не релевантно.
2. Глава друга. Поема М. В. Гоголя «Мертві душі». Типи синонімів у поемі «Мертві душі».
§ 1. Поема М. В. Гоголя «Мертві душі» - один з найважливіших документів російської літературної мови.
Як вже зазначалося у «Запровадження», «Мертві душі» далеко не рядовий текст, не проста белетристика. Одне лише авторське жанрове визначення «поема» для прозового твору говорить багато про що. Гоголь за Ломносовим і Пушкіним заговорив про важливість «обробки» літературної мови, усвідомлюючи, однак, його народні витоки. Відомо, що Ломоносов у передмові до своєї «Російської граматики» звертав увагу на те, що якщо освічені люди в ряді випадків важко ясно висловити свої думки і почуття, то не «мови нашому, але незадоволеному своєму в ньому мистецтву приписувати долженствуем». Гоголь йде в цьому напрямку далі Ломоносова, прямо звертаючи увагу не тільки на те, що вже має в своєму розпорядженні рідну мову, але і на те, чим має у своєму розпорядженні літературну мову. Звідси і заклик до «обробці мови». Проте, обробляючи мову, Гоголь не цурається слів і виразів істинно народних. З приводу слова заплатонной, яке Чичиков почув з вуст кріпосного людини, Гоголь укладає одним знаменитим пропозицією-судженням: «Сердцевіденіем і мудрим пізнанням життя відгукнеться слово британця; легким чепуруном блисне і розлетиться недовговічне слово француза; вигадливо придумає своє, не кожному доступне, розумно- худорляве слово німець; але немає слова, яке було б так замашісто, жваво, так вирвалося б з-під самого серця, так би кипіло і жівотрепетало, як влучно сказане російське слово ». Цю тираду можна, до речі, віднести в першу чергу і до мови самого Гоголя. У Гоголя немає нічого зайвого. Всі його стилістичні прийоми у «Мертвих душах» (навіть знамените «неправильне» вживання слова «чапижнік») не суть тільки і тільки прийоми. Навпаки. Ці прийоми завжди виявлялися пов'язаними або з загальним задумом всегго твору, або до задуму того чи іншого його фрагмента. У гоголя немає дрібниць. Його стиль - органічна частина його творчості, стала органічною частиною російської літературної мови в цілому, а тому дослідження лексики Гоголя, цього титана російського слова, можуть відкрити нові резерви комунікативних, експресивних та естетичних можливостей російської мови.
§ 2. Типи синонімії в поемі «Мертві душі» Гоголя.
Багато прикладів використання синонімів у Гоголя стали вже хрестоматійними. Відкрите майже навмання взяте навмання же навчальний посібник М. Петрової «Російська мова. Лексика. Фонетика. Словотвір »дає приклад саме з« Мертвих душ »:« ... Все небо було зовсім обкладено хмарами, і курна поштова дорога обприскати краплями дощу. Нарешті громовий удар пролунав іншим разом голосніше і ближче, і дощ хлинув раптом як з відра. Спочатку, прийнявши косий напрямок, бив він в одну сторону кузова кибитки, потім в іншу. Потім, змінивши спосіб нападу і зробившись зовсім прямим, тарабанив прямо в верх його кузова ». У даному випадку ми спостерігаємо приклад поєднання ідеографічної та стилістичної синонімії на дуже невеликій ділянці тексту. Пирскати і шмагати абсолютно явно різняться словниковими конкретизаторами: «падати дрібними крапельками» і «бити потужними струменями». Слово «шмагати», крім того, дуже багатозначно, проте слово «барабанити» потрапляє в цей синонімічний ряд тільки в контексті. Ймовірно також, що вживання цих слів одне за одним допомагає уникнути повторення якого-небудь одного і стилістично організовує текст. Таким чином, ми можемо тут констатувати наявність семантичної функції уточнення динаміки образу дії і стилістичної функції організації тексту.
Інший хрестоматійний приклад використання синонімів у «Мертвих душах» - заголовок книжки в кабінеті полковника Кошкарьова: «Предуготовітельное вступ до теорії мислення в їх спільності, сукупності, сутності і в застосуванні, щоб вони розуміли органічних почав обопільного роздвоєння суспільної продуктивності». Тут вживання синонімів «спільності» і «сукупності» служить для наочного вказівки на недоладність такого «наукового» мови, який відходить від здорового глузду мови народної і від всякого здорового глузду взагалі. Наявність спільних сем у словах «предуготовітельное» і «вступ» і в словах «обопільного» і «роздвоєння» несе, на нашу думку, ту ж навантаження. Безумовно, це стилістичний прийом утрирування, гіперболізації, а отже, дане вживання синонімів несе в собі функцію емоційної оцінки.
Дуже великим разннобразіем словникових конкретизаторів обростає в «Мертвих душах» сема «говорити»:
... Два російські мужика, що стояли біля дверей шинку проти готелю, зробили деякі зауваження ... «Бач ти», сказав один до одного: «он яке колесо ...» - «доїде», відповідав інший.
Нейтральність цієї фатической бесіди не обтяжена тавтологія. Дані синоніми виконують функції заміщення і стильової організації тексту. Також вони, мабуть, повинні підкреслити звичаєвість, що відбувається, на тлі якої контрастом повинна проявитися історія мертвих душ.
Розв'яжіть косинку, пан замовив собі обід ... змусив слугу, чи статевого, розповідати всякий дурниця ...; на що статевий за звичаєм відповідав ...
Тут явна идеографическая синонімія, яка має на меті уточнити значення дієслів, що мають загальну цього «акт говоріння». Слово «велів» позначає наказ, акт говоріння актанта наділеного владою. Розповідати передбачає наявність у вимовному якогось сюжету і певну тривалість акту. Відповідати припускає співвіднесеність інформації, висловлюваної в акті говоріння, з якимсь попереднім актом.
Втім приїжджий робив не всі порожні питання; він з надзвичайною точністю розпитав ...
Приклад заміщення.
Губернатору натякнув якось всколзь ...
Словниковий конкретизатор передбачає наявність в акті говоріння деякою прихованою, ненав'язливою інформації.
... Бив по столу міцно рукою, примовляючи ...
Відтінок значення, що говорить про те, що мовний акт супроводжує деяку дію з певною періодичністю.
Він негайно довідався про них ...
Словниковий конкретизатор повідомляє нам. що в акті говоріння містився питання, на який, ймовірно. говорящему відповіли.
«Павло Іванович!» Закричав він нарешті ...
Акт говоріння проводиться з гучністю, набагато більше звичайної і кілька раптово. Семантична синонімія.
Все, що міг зробити розумний секретар, було уничтоженье брудної послужного списку, і на те вже він посунув начальника не інакше, як співчуттям, зобразивши йому в живих фарбах зворушливу долю нещасного сімейства Чичикова ...
Контекстуальний фразеологічний синонім слова «говорити», що означає емоційний акт говоріння з елементами епосу і театралізації.
Він міркував і в міркуванні його було видно деяка сторона справедливості ...
Акт говоріння (можливо беззвучний), що передбачає комунікацію Я-Я.
Інший досить помітно представлений в «Мертвих душах» синонімічний ряд - це синоніми, що мають загальну цього «пересуватися». Динаміка зміни значень цих слів особливо добре помітна в кінці твору і служить для формування у читача правдоподібного відчуття руху: ... їхав, зажмуря очі ... - ... пустився підтюпцем ... - ... розворушилася і понесли як пух легеньку бричку ... - ... трійка то злітала на пагорок, то мчала духом з пагорба ... - і сам летиш, і все летить ... - ... летить з обох боків ліс ... - ... коні вихором, спиці в колесах змішалися в один гладкий коло, тільки здригнулася дорога ... - ... і он вона понеслася, помчала, понеслася! ... І ось уже видно далеко, як щось порошить і свердлить повітря ... - ... летить повз усе, що тільки є на землі ...
Тут стилістичний та семантичний типи синонімів проявляються в парі. Власне, дієслова «їхати» і «летіти» не цілком синоніми, але в даному складному синтаксичному цілому проявляють себе саме як синоніми.
Ще один помітний епізод з синонімами в «Мертвих душах» - гра в карти. Вигадувались картярами «синоніми» для масті «піку» («пікенція», «пікендрас», «пічуха») використовуються автором, ймовірно, для того, щоб показати безглуздість, неорганічність мовного мислення цього типу людей (це на тлі захоплення народним «заплатонному» ).
3. Висновок
Таким чином, ми бачимо, що Гоголь використовують у «Мертвих душах» всі типи лексичної синонімії в усіх її функціях. Безумовно, мова Гоголя незрівнянно багатший, ніж ті уривки, які ми розглянули, але повний його аналіз - фундаментальне дослідження і не вкладається в рамки нашої роботи.
Результати нашої роботи припускаємо можливим використовувати в школі при викладанні тем «Синоніми» (з російської мови) і «Гоголь. Мертві душі »(з літератури).
Список літератури
1. Апресян Ю.Д. Лексична семантика. М., 1995
2. Бузаров В.В. Синкретизм як разноуровневое засіб реалізації мовної економії / / Лінгвістичні категорії в синхронії і діахронії. П'ятигорськ, 1996, с.19-42.
3. Колесов В. В. Синонімія як руйнування багатозначності слова в давньоруській мові. / / Питання мовознавства № 2, 1985, с.80-87 4. Шмельов Д.М. Сучасна російська мова. Лексика. М.: Просвещение, 1977.
5. Щерба Л.В. Досвід загальної теорії лексикографії. / / Щерба Л.В. Вибрані праці з мовознавства і фонетиці. Л., 1974.
6. Ожегов С.І. Словник російської мови. М., 1960.
7. Словник сучасної російської літературної мови. т.9. М., 1959.
8. Словник російської мови в 4-х томах. т.3. М., 1981.
9. Ликов А.Г. Сучасна російська лексикологія (російське окказиональное слово). М., 1976.
10. Улуханов І.С. Одиниці словотворчої системи російської мови та їх лексична реалізація. М., 1996
11. Земська Е. А., Китайгородська М. В., Розанова Н. М. Російська розмовна мова. Фонетика, Морфологія. Лексикологія. Жест. М., 1983
12. Невська І.А. Відносини просторової локалізації та основні параметри їх опису / / Підготовка фахівця у відповідності з державним стандартом обшеобразовательним: Докл. і повідомл-8. - Новокузнецьк, 1996в. - С. 10-15.
13. Л. І. СКВОРЦОВ "Екологія слова, або Поговоримо про культуру російської мови". - М., 1999.
14. Рузавін Г. І. Методи наукового дослідження. М., 1974.
15. Портнов О.М. Мова і свідомість: Основні парадигми дослідження проблеми у філософії XIX-XX ст. Іваново. 1994.
16. Сабаткоев Р.Б. та ін "Російська мова". 10-11 кл. нац. шк., "Просвіта", СПб.
17 Філіппова Л.С. Про риториці, ораторському майстерності та культури мови. Навчальний посібник. Тюмень, изд-во Тюменського державного університету, 1997.
18. Клименко Л.П. Системний підхід як один із принципів історико-лінгвістичних досліджень / / Співвідношення синхронії та діахронії у мовній еволюції. М., 1991.
19. Лагутіна А.В. Абсолютні синоніми в синонімічної системі мови / / Лексична синонімія. М., 1967
20. Бережан С.Г. До семасіологічний інтерпретації явища синонімії / / Лексична синонімія. М., 1967.
21. Будагов Р. А. Письменники про мову й мову письменників. М., 1984.
22. петрова М. А. Російська мова. Лексика. Фонетика. Словотвір. М., 1983.
23. Барлас Л. Г. Російська мова. Стилістика. М., 1990.
24. Гак В.Г. Про обчислення лексико-семантичних синонімів / / Мова: система та функціонування. - М.: Наука, 1988.
25. Нариси з синонимике сучасної російської літературної мови. - М.-Л., 1996.
26. Чешко Л.А. Російська мова. - М, 1990.
27. Вартаньян Е.А. Подорож в слово. М., 1982.
28. Лурія А. Р. Мова і свідомість. - РнД, 1998.
29. Пустовалов П.С., Сенкевич М.П. Посібник з розвитку мовлення. - М., 1976.
30. Гоголь Н. В. Зібрання творів. М., 1934.
31. Колосова Є.І. Граматична синонімія форм теперішнього часу дієслів типу бризкає - бразгает ... http://www.kcn.ru/tat_ru/science/news/rus_lang/t14.htm