О. Білецький
Термін «С.» утворений від прикметника «сентиментальний» (чутливий), яке зустрічається вже у Річардсона, але особливу популярність придбало після книги Л. Стерна «A sentimental journey through France und Italy» (Сентиментальна подорож по Франції та Італії, 1768). Незалежно від Стерна, в іншому сенсі, ним користувався і Шиллер «über naive und sentimentalische Dichtung» (Про наївну і сентиментальну поезію, 1795). У буржуазному літературознавстві Заходу термін «С.» не ходу. Німці, слідуючи Лессингу (лист Л. до перекладача Стерна І. Боде, 1768), віддають перевагу термін empfindsam (чутливий), об'єднуючи під рубрикою «чутлива поезія» (empfindsame Dichtung) такі факти літератури, як духовні пісні піетістов, роман у листах, слізну комедію і т. п., але не прагнучи витлумачити як продукти єдиної стилістичної системи; французи й англійці розглядають аналогічні факти, як «зживання класицизму», його деформацію, як «преромантизм». Незаперечна проте готівку в європейських літературах XVIII - поч. XIX ст. певного комплексу ідей і почуттів, що виник і розвивався в середовищі дрібної та середньої буржуазії і отримав філософське обгрунтування напр. у І. Г. Гаманн (1730-1788), німецького противника просвітницького раціоналізму і кантівської «критики чистого розуму» - в ім'я філософії «почуття і віри», або у голландця Фр. Хемстерхейса (F. Hemsterhuis, 1721-1790), який поєднував у своїх теоріях своєрідний емпіризм з платонівським ідеалізмом, або найбільш впливового з усіх Ж. Ж. Руссо. Загалом - це реакція «почуття» проти «розуму», визнання «серця» найнадійнішим вождем людини, проповідь філантропії та прав людської особистості незалежно від її соціального стану, культ природи, простоти і природності. Проте на різних етапах класової боротьби буржуазії XVIII ст. і у різних прошарків буржуазного класу всі ці риси отримують неоднакове вираження в художній практиці. С. середньої буржуазії в Англії і почасти у Франції середини XVIII ст. Тобто, по суті, дидактичний реалізм, у формах сімейного роману і драми (слізної комедії, міщанської трагедії, «серйозного» драматичного жанру), що пропагує сімейні чесноти, буржуазний «демократизм», простоту і природність, нове, протилежне феодального, відношення до любові й дружбу. Такий напр. сентименталізм Річардсона або Марево-романіста. Такий С. - більшості буржуазних драм - від англійських та французьких (Лілло, Мур, Нівель де Лашоссе, Дідро та ін) до німецьких, що зародилися з першими виступами німецьких просвітителів (Лессінг). Більш революційний характер має С. дрібної буржуазії, яка проголошує боротьбу за радикальне перевлаштування суспільства і рішучий розрив зі старими літературними традиціями. Такий у Франції сентименталізм Руссо та його послідовників. У «Новій Елоїзі» Руссо прославлена любов, непереборна і неподчіняющаяся ніяким законам; у відкритій формі поставлені питання про докорінну зміну суспільних і сімейних відносин, про реформу виховання, літератури і т. д. Поставивши «природність» і «чутливість» понад усе в людині , Руссо разом з тим відкрив для своїх читачів нове почуття, незнайоме класичної поезії, «почуття природи». Такий у Німеччині С. німецьких «бурхливих геніїв» (епохи Sturm und Drang'а), особливо гостро поставили питання про розрив з класичною поетикою в ім'я самобутності, національності і свободи особистої творчості (Якоб Ленц, Anmerkungen übers Theater (Нотатки про театр), 1774; перші твори Гете, особливо його «Вертер», Шіллера - «Розбійники», «Підступність і кохання» та ін.) У С. цієї групи позначилося вже відчуття подвійності буржуазного прогресу, критичне ставлення до буржуазного просвіті та раціоналістичної філософії. Поруч з патетичним протестом ми знайдемо у окремих представників цієї групи і прагнення подолати дійсність гумором - «сміхом крізь сльози», наприклад у Жан-Поля Ріхтера, а почасти в Стерна, крайній індивідуалізм якого є вже формою відходу від завдань суспільної боротьби. Те ж відчуття ломки старого побуту відсталих верств дрібної буржуазії викликало бажання бігти від боротьби, відмежувати «стінками власного серця», сховатися в сільську ідилію. Це - «мирні ентузіасти чутливості», що створюють поезію важких зітхань, роздумів при місячному світлі, на кладовищах, поезію сліз і меланхолії - у формах елегійного лірики, лірико-оповідної та описової прози і т. п. Таке напр. творчість Т. Грея, Е. Юнга (E. Joung, (The complaint, or Night thoughts on life, death and immortality), 1742-1745, переведений на всі європейські мови), В. Коупера та ін Гіпертрофована емоційність - характерна риса більшості творів цих поетів. Близький до С. цієї групи С. занепадницького дворянства, в передреволюційну епоху переймають у буржуазії її індивідуалізм, культ природи і нервову збудженість. Мотиви туги і розчарування в окремих випадках зближують дворянський С. з дворянським романтизмом (Шатобріан). У «С.» так. обр. є і риси реалізму і деякі передвістя романтизму: це перехідний протягом, не закріплене ніяким єдиним літературним «маніфестом» або теоретичною програмою, подібної класичному кодексу Буало. В області епічної поезії - сімейний роман і роман особистості («Вертер» Гете), а поряд з ними жанр безсюжетної прози - «подорожі» (Стерн, Моріц та ін); в галузі драми - «слізна комедія» або просто «драма» ; в області Лірі-ки - меланхолійна «елегія» - такі типові жанри С.
Список літератури
Schmidt E., Richardson, Rousseau und Goëthe, Jena, 1875
Waldberg MN, Der empfindsame Roman in Frankreich, Strassburg, 1906
Mornet D., Le sentiment de la nature en France de JJ Rousseau à Bernardin de Saint-Pierre, P., 1907
Appell JW, Werther und seine Zeit, Neue Ausg. Lpz., 1865
Кожевников В. А., Філософія почуття і віри в її ставленні до літератури та раціоналізму XVIII ст. і до критичної філософії, ч. 1, М., 1897
Розанов М. М., Поет періоду «бурхливих прагнень» Якоб Ленц, М., 1901
Його ж, Ж. Ж. Руссо і літературний рух кінця XVIII і початку XIX століття, т. I, М., 1910
Де-Ла-Барт Ф. Т., Шатобріан і поетика світової скорботи у Франції, Київ, 1905
Його ж, Літературний рух на Заході в першій третині XIX ст., М., 1914
роботи В. сіповські, А. Н. Веселовського (див. нижче)
Фріче В. М., Нарис розвитку західних літератур, М., 1931 (гл. IV).
Список літератури
Schmidt E., Richardson, Rousseau und Goëthe, Jena, 1875
Waldberg MN, Der empfindsame Roman in Frankreich, Strassburg, 1906
Mornet D., Le sentiment de la nature en France de JJ Rousseau à Bernardin de Saint-Pierre, P., 1907
Appell JW, Werther und seine Zeit, Neue Ausg. Lpz., 1865
Кожевников В. А., Філософія почуття і віри в її ставленні до літератури та раціоналізму XVIII ст. і до критичної філософії, ч. 1, М., 1897
Розанов М. М., Поет періоду «бурхливих прагнень» Якоб Ленц, М., 1901
Його ж, Ж. Ж. Руссо і літературний рух кінця XVIII і початку XIX століття, т. I, М., 1910
Де-Ла-Барт Ф. Т., Шатобріан і поетика світової скорботи у Франції, Київ, 1905
Його ж, Літературний рух на Заході в першій третині XIX ст., М., 1914
роботи В. сіповські, А. Н. Веселовського (див. нижче)
Фріче В. М., Нарис розвитку західних літератур, М., 1931 (гл. IV).