Салтиков-Щедрін me - Пародія як художній прийом в історії одного міста М. Є. Салтикова-Щедріна

Так почнемо повість оцю ...
М. Є. Салтиков-Щедрін
Пояснюючи "Історію одного міста", Салтиков-Щедрін стверджував, що це книга про сучасність. У сучасності він бачив своє місце і ніколи не вважав, що створені ним тексти будуть хвилювати його далеких нащадків. Проте виявляється достатня кількість причин, завдяки яким його книга залишається предметом і приводом для пояснення подій сучасної читачеві дійсності.
Однією з таких причин, безсумнівно, є прийом літературного пародіювання, який активно використає автор. Особливо це помітно в його "Зверненні до читача", яке написано від імені останнього архіваріуса-літописця, а також в "Описі градоначальників".
Об'єктом пародіювання тут є тексти давньоруської літератури, і зокрема "Слово о полку Ігоревім", "Повість временних літ" і "Слово о погибелі землі Руської". Усі три тексти були канонічними для сучасного письменнику літературознавства, і необхідно було проявити особливу естетичну сміливість і художній такт, для того щоб уникнути вульгарного їх спотворення. Пародія - особливий літературний жанр, і Щедрін виявляє себе в ньому справжнім художником. Те, що він робить, - він робить тонко, розумно, витончено і смішно.
"Не хочу я, подібно Костомарову, сірим вовком нишпорити по землі, ні, подібно Соловйову, шізим орлом ширятися під облаки, ні, подібно Пипіна, розтікатися мислію по древу, але хочу ущекотать прелюбезних мені глуповців, показавши світу їх славні справи і преподобний той корінь, від якого знамените це древо сталося і гілками своїми всю землю покрило ". Так починається глуповський літопис. Величний текст "Слова ..." письменник організовує зовсім по-іншому, помінявши ритмічний і смисловий малюнок. Салтиков-Щедрін, використовуючи сучасні йому канцеляризми (в чому, безсумнівно, позначилося те, що він виправляв у м. В'ятці посаду правителя губернської канцелярії), вводить у текст імена істориків Костомарова і Соловйова, не забувши при цьому і свого приятеля - літературознавця Пипіна. Таким чином, пародійованих текст додає всій глуповської літописі якесь достовірне псевдоісторичне звучання, під фейлетоном трактування історії.
А для того щоб остаточно "ущекотать" читача, трохи нижче Щедрін створює густий і складний пасаж за мотивами "Повісті временних літ". Згадаймо щедрінських головотяпи, які "про все головами Тяпа", гущеедов, долбежніков, рукосуев, куралесов і можна порівняти з полянами, "живуть самі по собі", з радимичами, Дулеба, древлянами, "живуть по-скотськи", подібно до звірів, і кривичами .
Історична серйозність і драматизм рішення про призов князів: "Земля наша велика і багата, а порядку в ній немає. Приходьте княжити і володіти нами "- стає у Щедріна історичної несерйозністю. Тому що світ глуповців - це світ перевернутий, задзеркальний. І історія їх задзеркальний, і закони її задзеркальні діють за методом "від протилежного". Князі не йдуть володіти глуповцям. А той, хто нарешті погоджується, ставить над ними свого ж глуповської "злодія-новатора".
І будується "преестественно прикрашений" місто Глупов на болоті в смутному до сліз пейзажі. "О, світло-світла і чудово прикрашена, земля Руська!" - Піднесено вигукує романтичний автор "Слова о погибелі землі Руської".
Історія міста Глупова - це протівоісторія. Вона змішана, гротескна і пародійна опозиція дійсного життя, опосередковано, через літопису, що висміює саму історію. І тут почуття міри не змінює авторові ніколи.
Адже пародія, як літературний прийом, дозволяє, спотворивши і перевернувши реальність, побачити її смішні і гумористичні сторони. Але ніколи Щедрін не забуває, що предметом його пародій є серйозне. Не дивно, що в наш час сама "Історія одного міста" стає об'єктом пародіювання, як літературного, так і кінематографічного. У кіно Володимир Овчаров зняв довгу і досить сумну стрічку "Воно". У сучасній літературі В. П'єцух здійснює стильової експеримент під назвою "Історія одного міста в новітні часи", намагаючись проявити ідеї градр-урядування у радянські часи. Однак ці спроби перевести Щедріна на іншу мову закінчилися нічим і були благополучно забуті, що свідчить про те, що унікальна смислова та стильова тканина "Історії ..." може бути перепародірована сатиричним талантом якщо не більшим, то рівним таланту Салтикова-Щедріна.