США капіталізм 80х

Р Е Ф Е Р А Т

Сполучені Штати Америки - провідна держава капіталізації стіческого світу, що володіє найбільшим економічним і науч-но-технічним потенціалом. Ні в одній іншій країні протидії речія капіталізму не виступають так оголено і гостро, як в США. Тому процеси, що відбуваються в американській економіці, завжди привертали увагу дослідників-марксистів. Як з-Вестн, ленінська теорія імперіалізму значною мірою ос-нована на дослідженні розвитку американського капіталізму в останній чверті XIX - початку XX ст. Вивчення нових явищ капіталістичної дійсності США й у наші дні залишається одним з найважливіших напрямків досліджень сучасного го-жавної-монополістичного капіталізму.

В аналізі американського капіталізму авторський колектив-

тив грунтувався на на відкритих марксизмом законах розвитку та

об'єктивній логіці змін останньої експлуатаційної фор-

ції. Автори спиралися на результати досліджень, пророблений-

них радянськими економістами в даній області в останні го-

ди. Були враховані також оцінки і висновки, які містяться в роботах

зарубіжних дослідників-марксистів. На рубежі 70-80-х років

економіка і політака Сполучених Штатів, як і інших провідних

капіталістичних держав, формувалися під впливом ряду

факторів, що визначають хід світового розвитку в післявоєнний

період. До них відносяться перш за все протиборство двох про-

суспільних систем, зміцнення світового соціалізму і посилення

його впливу на революційний прцесс в усьому світі; зраді-

ня у співвідношенні сил між основними центрами імперіалістів-

тичного суперництва; зрушення в умовах відтворення про-

щественного капіталу. Безпосередній вплив на розвиток

американського капіталізму в 80-х роках роблять також такі фактори, як криза капіталістичного господарського меха-низма, науково-технічна революція і структурна перебудова економіки, посилення міжімперіалістичних співробітництва, масоване нарощування озброєнь.

Криза капіталістичного господарського механізму, чітко позначився ще у 70-х роках, - одна з головних нере-лених проблем розвитку американського капіталізму на сучас-менном етапі. Він породжений невідповідністю сформованої системи державно-монополістичного регулювання новим умов-ям, пов'язаним з розвитком науково-технічної революції, кон-солідаціей транснаціональних корпорацій, зростанням інтернаціона-лізації господарського життя, глибокими змінами в структу-рі капіталістичного відтворення. Криза капіталістічес-кого господарського механізму в США виявляється, зокрема, у поглибленні циклічних економічних збоїв, їх переплетенні з довгостроковими структурними потрясіннями, небувалому з 30-х років зростання безробіття. Він виражається також у загальному уповільнення-ванні темпів економічного розвитку, хронічної інфляції, розладі державних фінансів, різкому посиленні неус-ке валютно-фінонсовой сфери, неуравновешанності зовніш-неторгового і платіжного балансів. У 70-х і початку 80-х років у США помітно знизилися основні економічні показники, що характеризують ефективність капіталістичного господарювання, - динаміка продуктивності праці, фондовіддача, норма прибутку, виявилися серйозні наслідки відносного від-ставання від двох інших центрів сили сучасного капіталізму- ма - Західної Європи і Японії.

На рубежі 70-80-х років американський правлячий клас зробив радикальну спробу зупинити несприятливий розвиток подій. Прийшовши до влади в 1980 р. ультроконсер-ватівная республіканська адміністпація Р. Рейгана поклич-ла курс на скорочення державного втручання в еконо-міку, зміцнення ринкового початку в господарському механізмі країни, заохочення приватнокапіталістичної ініціативи. В при-нятой конгресом США в 1981 р. економічну програму прези-дента Р. Рейгана під претензійною назвою «Новий початок для Америки: програма економічного відродження» передбачало-лось загальне зниження ставок прибуткового податку на 23%, вигод-ве в першу чергу заможним верствам, і надання великих податкових пільг корпораціям, замороження зростання фе-Федеральний витрат, в першу чергу за рахунок урізування соці-альних програм, зведення до мінімуму державного регла-ментірованія господарської діяльності, проведення обме-котельної кредитно-грошової політики. Одночасно було розпочато масованої нарощування озброєнь, мета якого - зламати існуючий військовий паритет і домогтися військового превосходст-ва над СРСР.

Інший чинник, який надає сильний вплив на

розвиток економіки США в 80-х роках, - науково-технічна ре-

волюція і структурна перебудова господарства. Прискорення ис-

користування науково-технічних досягнень і масове розпов-

траненіе технічних нововведень дозволяє охарактеризувати де-

сятілетіе 80-х років в США як початок нової фази науково-тех-

ного прогресу. Суть її становить перехід до формуванні-

нію технічного укладу, в центрі якого - принципово

нові форми з'єднання науки з виробництвом, створення нових елементів матеріальних і духовних продуктивних сил. Осно-ву його утворюють мікроелектроніка, робототехніка, інформаційні-ні системи, виробництво нових видів матеріалів, біотехноло-гія. Особливий наголос робиться на формування робочої сили, відповідної новому технічному базису виробництва.

Паралельно в країні йде активний процес технологи-чеський перебудови господарства. Основні її напрямки пов'язані з широким застосуванням мікроелектроніки та інформаційних сис-тем, призводства нових матеріалів, освоєнням новітніх видів технології. Прискорювач цього процесу - всеосяжна комп'ютерах терізація призводства, охоплює застосування верстатів з про-грамним управлінням, центрів обробки та зберігання інформації, роботів, гнучких виробничих систем ідругіх сучасних форм автоматизації виробництва і управління. Середньорічні темпи приросту продукції електро-обчислювальної техніки з кінця 70-х років протягом ряду років утримувалися на рівні 20-25%, а виробництво настільних комп'ютерів в першій поло-вини 80-х років щорічно подвоювалося.

Всі ці питання найтіснішим чином пов'язані з дією третього найважливішого чинника, що впливає на розвиток Амеріканс-кого капіталізму в 80-х роках, - загострюється межімперіаліс-тичні суперництвом. Воно охоплює світову торгівлю, ек-спорт капіталу, систему енергосировинного постачання, міжнародних стандартів-дную валютно-фінансову сферу.

З середини XX ст. спостерігається тенденція до относитель-

ному відстоювання США в ряді областей у порівнянні з іншими

центрами імперіалістичного суперництва. Ця тенденція від-

ражает характерну для імперіалістичної стадії капіталізму закономірність - посилення нерівномірності політичного та економічного розвитку окремих держав. Сформульовано-ва В. І. Леніним напередодні першої світової війни, ця закономірність-ність з особливою силою і гостротою проявляється нині в умовах науково-технічної революції - фактора, що вносить серйозні корективи у співвідношення рівнів досягнутих основними стра-нами капіталізму.

Розвиток американського капіталізму показує, що тенденція до відносного відставання США аж ніяк не прямолі-нейно. У зміні співвідношення сил між основними центрами імперіалістичного суперництва можна розрізнити два періоди-так.

Перший охоплює 60-70-і роки. У цей період Захід-ної Європі та Японії вдалося помітно збільшити свою частку в мі-ровом промисловому виробництві, міжнародної торгівлі, екс-порте капіталу, накопиченні золотовалютних резервів.

Другий період, що почався на рубежі 70-80-х років, характеризується деякою консолідацією глобальних позицій США, а в окремих випадках - навіть їх розширенням. Сполученим Штатам вдалося завдяки інтннсівной технічної перебудови промисловості, принаймні в ряді областей, переламати тенденцію до відносного відставання.

Сполучені Штати володіють самим великим у капіталіс-

тичної світі науково-технічним потенціалом і витрачають на

НДДКР більше, ніж Англія, Франція, ФРН і Японія, разом взя-

ті. Щоправда, левова частка цих витрат (близько 1 / 3) йде на по-

енние мети, але загальні розміри їх такі, що дозволяючих США

вести наукові дослідження по широкому фронту і домагатися щодо швидкого перетворення результатів фундаментальних досліджень в розробки і технічні нововведення.

Позиції США у валютно-фінансовій сфері, що похитнулися в минулому десятилітті, в 80-х роках кілька усталилися. До 1983 р. десять найбільших американських банків знову повернули собі перше місце в світі за розмірами активів, яке вони ус-тупили в 70-х роках західноєвропейським та японським банкам. Близько 80% усіх міжнародних кредитних операцій відбувається нині банками США.

І все ж зміцнення позицій США у світовій торгівлі, міжнародному русі капіталу, валютно-фінансовій сфері, що намітилося на початку 80-х років, не можна вважати міцним. Вже до середини поточного сторіччя у всіх цих областях знову обо-значилися несприятливі для США тенденції - скорочення частки в світовому капіталістичному експорті деяких видів наукоем-кою продукції, масований імпорт іноземного капіталу, різкі коливання курсу долара і ін

Курсом переозброєння американські правлячі кола йдуть незмінно з часу закінчення другої світової війни. Але в 80-х роках XX ст. мілітаризм більше, ніж коли-небудь, став ідеологією і практикою інтервенціоністською зовнішньої полі-тики американського імперіалізму. Не дивно, що за п'яти-річчя 1981-1985 рр.. на переозброєння в США було ізрасходова-но понад 1 трлн.дол., а з урахуванням асигнувань на 86-87 рр.. - Майже стільки ж, скільки за всю другу світову війну.

Загальний обсяг військових витрат США за останні 40 років

зіставимо з сукупним відтворюваним національним богатст-

вом США, що становить, за даними на 1980 р., 7,8 трлн.дол.

Економічний розвиток США, як і інших держав - членів НАТО, приймає участь в гонці озброєнь, переконливо свідчить про згубний вплив нарощування військового по-потенціалу на економіку. Інакше й бути не може, тому що викорис-тання економічних ресурсів для військових приготувань є розтрата частини суспільного продукту, щорічно повторювана безоплатне вилучення їх з відтворювального процесу. Як зазначав К. Маркс, війна в економічному відношенні равносі-льна того, «коли б нація кинула у воду частину свого ка-питала».

Настільки ж явні антисоціальні наслідки нарощування озброєнь. Не кажучи вже про стримуючий вплив військового виробництва на зростання зайнятості, достатньо звернутися до бюд-жету Сполучених Штатів у 80-х роках, щоб стала зрозумілою пря-травня залежність між зростанням витрат на військові цілі і сік-рощення частки оссігнованій на соціальні потреби.

Стратегія монополітіческого капіталу США полягає в тому, щоб звалити основний тягар економічних труднощів і протиріч на широкі маси трудящих насамперед своєї країни, а також на народи інших капіталістичних і розвиваю-ющіхся країн. У 80-ті роки американський державно-монопо-криміналістичного капіталізм активно здійснює цю реакційну економічну стратегію і всередині країни, і за її межами.

США вдалося за допомогою високих ставок позичкового процен-

та забезпечити в 80-х роках у великих масштабах приплив капіта-

ла з-за кордону. Використання зовнішніх джерел фінан-

вання дозволило США протягом низки років долати протидії

речія між інтересами держави та приватних позичальників капі-тала на внутрішньому кредитному ринку. Зворотним боком такий перекачування фінансових ресурсів з інших буржуазних держав стало швидке збільшення зовнішньої заборгованості США. Ще в 1983 р. закордонні капіталовкладення США становили 834 млрд. дол, а іноземні в США - 711 млрд. дол., А в 1985 р. - з-відповідально 940 і 980 млрд. дол. Це означає, що в середині 80-х років найбільший кредитор капіталістичного світу перетворився на чистого боржника. Такого розвитку подій ніхто не міг передбачити ще на початку 80-х років.

І все ж зміни фінансового статусу США відображає зрослу нестабільність їхніх кредитно-фінансового становища. Чи буде і далі рости зовнішня заборгованість США або під впливом падіння курсу долара розпочнеться масовий відплив з країни спекулятивних «гарячих грошей», поки ще не цілком ясно.

Гостра боротьба розгорнулася в 80-х роках навколо соці-альної політики держави. Монополістичний капітал требу-ет радикального скорочення соціальних програм, які день-бражать як одна з головних причин зниження прибутку, зусилля-ня інфляції, зростання бюджетних дефіцитів. Буржуазне дер-ство, відпускаючи щедрою рукою з федерального бюджету кошти на військові цілі, безсоромно урізують асигнування на со-ціальні потреби - житлове будівництво, освіта, медицини нской обслуговування, допомога по безробіттю, професійно - технічне навчання і перепідготовку робочої сили, продо -вольственную допомогу бідним, харчування школярів, громадськості ні роботи.

Податкове законодавство 1981р. в ще більшій мірі,

ніж раніше, переклав податки з прибутків корпорацій на широ-кі верстви населення. Наступ монополій і посилення соці-альної політики держави призвели до помітного зниження життєвого рівня трудової Америки. Посилення поляризації амери-канського суспільства веде до зростання соціальної напруженості, трудових і расових конфліктів. Уряд намагається стримування жати вираз масового протесту, все ширше вдаючись до по-літики репресій.

Загострення кризових явищ в економіці і політиці американського імперіалізму викликало помітне посилення соціаль-ної та політичної поляризації в США. Зсув вправо аж ніяк не привів до подолання старих проблем і в той же час створив нові. Будуче не в силах впоратися з загостренням проблем нісхо-дящей фази розвитку капіталізму, правлячі кола імперіалісти-чеських країн вдаються до засобів та методів, свідомо неспе-можних врятувати суспільство, приречене самою історією. Можна не сумніватися, що збанкрутіле «суспільство загального благо-денствія» в США стоїть перед новими соціальними потрясіннями.