Російська літературна прозова казка 2 й половини XIX століття

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
1. Казки К.Д. Ушинського, принципи обробки фольклорних джерел
2. Казки Л.М. Толстого. Які кінцівки для них характерні? Чим ви їх поясните? Що приваблює дитину у казці «Три ведмеді»? Які її особливості визначені віком читача? Якими відомостями вона збагачує його? Яким персонажам толстовських дитячих оповідань вона близька?
3. Порівняльний аналіз казок Маміна-Сибіряка і казок Андерсена? Яке місце займає в книзі гумор, ліричний початок? Що сварить і що стверджує Мамін-Сибіряк у своїх казках? Які уроки укладені в них для маленького читача?
4. Практична частина: Аналіз казки Д.М. Маміна-Сибіряка
«Розумніше всіх» з «Аленушкіних казок»
Список літератури

1. Казки К.Д. Ушинського, принципи обробки фольклорних
джерел
Костянтин Дмитрович Ушинський (1824-1870) є основоположником російської педагогіки, зокрема дошкільної педагогіки. В основу своєї педагогічної системи він поклав ідею народності виховання, вважаючи, що діти з самого раннього віку повинні засвоювати елементи народної культури, оволодівати рідною мовою, знайомитися з творами усної народної творчості.
К. Д. Ушинський довів, що система виховання, побудована відповідно інтересам самого народу, розвиває і зміцнює в дітях найцінніше - патріотизм, національну гордість, любов до народу.
Відповідно з цим К. Д. Ушинський вважав, що починати навчання треба з розповідей про пори року, самій людині, домашніх і диких тварин, птахів, рослинах, деревах, мінералах, повітрі, воді. Робилася установка на активну роботу думки і почуттів дитини. Педагог прагнув систематизувати поняття і уявлення, «вже існуючі в дитячому розумі». Основні праці великого педагога і талановитого письменника: «Людина як предмет виховання» (у 2-х томах, 1868 -1869), навчальні книги «Дитячий світ і хрестоматія» (перше видання-1861), «Рідне слово» (перше видання-1864 ), а також методичні посібники для вчителів.
Навчальні книги К. Д. Ушинського енциклопедичним за охопленням і різноманіттю включених матеріалів. Тут почала всіх наук: природознавства, географії, біології, зоології, логіки, історії. Педагоги виділили в книгах Ушинського той художній матеріал, знайомство з якими доцільно починати ще в дошкільну пору. Це стосується в першу чергу творчості самого Ушинського як автора невеликих оповідань про тварин.
Тварини представлені з характерними звичками і в тій життєвій «ролі», що невіддільна від їхньої природи.
У невеликому оповіданнячка «Бішко» говориться: «А ну-ка, Бішко, прочитай, що в книжці написано!» Понюхала собачка книжку та й геть пішла. «Не моє, - каже, - справа книжки читати. Я будинок стережу, ночами не сплю, гавкання, злодіїв та вовків лякаю, на полювання ходжу, зайчика стежу, качечок шукаю, поноске тягну - буде з мене і цього ». Собака розумна, але не настільки, щоб їй книжки читати. Кожному від природи дано своє.
В оповіданні «Васька» у настільки ж простій формі розказано про те, що робить у будинку кіт. Ушинський веде мову як справжній казкар - в тому стилі, який дитині знайомий по пісенькам. Однак скоро Ушинський залишає прібауточно-пісенний тон і продовжує розповідь з наміром збудити в дитині допитливість. Навіщо коту великі очі? Навіщо чуйні вуха, сильні лапки і гострі кігті? Ласків кіт, а «попалася мишка - не прогнівайся».
В оповіданні «Лисиця Патрікеевна» обсяг їх підносили дитині реальних відомостей про звірів ще більше. Він дізнається не тільки про те, що у лисиці «зубушкі гострі», «рильце тоненьке», «вушка на маківці», «хвостик на відльоті», а шубка тепла, але і те, що лісонька гарна - «кума прінаряжена: шерсть пухнаста , золотиста; на грудях жилет, а на шиї білий галстучек »; що лисиця« ходить тіхохонько », пригинаючись до землі, ніби кланяється; що« хвіст носить дбайливо »; що риє нори і що в норі багато ходів-виходів, що підлоги в норі вистелені травою; що лисиця - розбійниця: краде курей, качок, гусей, «не помилує і кролика».
Письменницький очей Ушинського зорок, погляд на світ поетичний: так дитиною говорить добрий наставник, який не проти і пожартувати. Жартівлива манера оповіді природно сполучається з повчальністю: у справі треба бути уважним.
Поступово ускладнюючи зміст своїх оповідань, Ушинський пропонує дитині «Історію однієї яблуньки» - про те, як з упущеного зернятка виросла дика яблунька. Письменник не упускає жодної подробиці: як проросло зерно - «пустило вниз корінець, а догори вигнало два перші листочки», як «з-проміж листочків вибіг стеблинка з ниркою, а з нирки, нагорі, вийшли зелені листочки» та ін Все це можна назвати поезією осягнення живого, що оточує нас світу. Ушинський-педагог робив радісним саме пізнання. Такий і оповідання «Як сорочка в полі виросла». Тут йдеться про те, як визрівав льон, як він цвів, як з льону виготовили кужіль, а потім нитки, як виткали полотно, а потім зшили сорочку.
Крім прагнення збагатити дитини знаннями, в оповіданні видно бажання вселити йому повагу до праці, досвіду і знань селянина.
Увагою до селянського життєвому досвіду продиктований особливий інтерес Ушинського до усної народної творчості. І «Дитячий світ», і «Рідне слово» включають безліч казок, перекладень билин, загадок, прислів'їв. Ушинський сам пояснював причини, що спонукали його внести фольклор у навчальні книги: за його словами, казки - «перші й блискучі спроби російської народної педагогіки», і ніхто не може змагатися з «педагогічним генієм народу». Письменник слідував досвіду «природних російських педагогів» - бабусь, матерів, дідів, які, на глибоке переконання Ушинського, «розуміли інстинктивно і знали з досвіду, що моральні сентенції приносять дітям більше шкоди, ніж користі, і що мораль полягає не в словах, а в самому житті сім'ї, яка охоплює дитини з усіх боків і звідусіль щохвилини проникає в її душу ». Не випадково у своїх розповідях Ушинський прагнув відтворити побутові випадки, побутові сцени, які давали дитині більше, ніж будь-які відкриті повчання. Такий оповідання «Гадюка». Перекидаючись в сіні, хлопчик з необережності наткнувся на змію. Ушинський докладно говорить про те, чим відрізняється отруйна змія від простого вужа. Уважний погляд відразу відрізнить вужа від змії по жовтих смужках біля голови. У вужа «в роті невеликі гострі зуби, він ловить мишей і навіть пташок і, мабуть, може прокусити шкіру; але немає отрути в цих зубах, і укус вужа абсолютно нешкідливо». Інша річ - гадюка. Ушинський згадує про різних випадках, коли гадюка кусала худобу і людей. Ненав'язливо проступає зміст оповідання - дитина сама може зробити відповідні висновки.
Пізнавальним природознавчих розповідями Ушинського близькі розповіді на морально-етичні теми. Це ті ж розповіді про птахів і звірів, але з очевидною дидактичної установкою. Письменник не вдається до нудної повчальності. Мораль прямо не сформульовано, але зрозуміла.
У своїх оповіданнях Ушинський застерігав хлопців і проти нездійсненних, нерозумних бажань.
Важливе значення надавав письменник мови своїх оповідань та казок. Автор «Дитячого світу» і «Рідного слова» зізнавався, що «намагався викладати обрані ... предмети мовою простим, не вживати незрозумілих для дітей слів ». Мова оповідань Ушинського тим і прекрасний, що позбавлений будь-яких красивостей і чужий того, що він сам називав «формальним» прикрашальництвом, тобто порожнечею і брехнею, прикритої блискучою одягом.
2. Казки Л.М. Толстого. Які кінцівки для них характерні? Чим ви їх поясните? Що приваблює дитину у казці «Три ведмеді»? Які її особливості визначені віком читача? Якими відомостями вона збагачує його? Яким персонажам толстовських дитячих оповідань вона близька?
Значне місце у навчальних книгах Л. Толстого займають казки - російські і зарубіжні (народні і літературні).
Казка «Три ведмеді» була написана Толстим в 1872 р . для «Нової абетки». Оповідання її гранично наближений до реалістичного оповіді: в ній немає традиційних для народних казок зачину і кінцівки. Події розгортаються з перших фраз: «Одна дівчинка пішла з дому в ліс. У лісі вона заблукала і стала шукати дорогу додому, та не знайшла, а прийшла в лісі до будиночка ».
З виразними деталями і запам'ятовуються повторами зображуються кімнати ведмедів, обстановка в їх будиночку, сервіровка столу. Здається, ніби дитячими очима неквапливо і з цікавістю проглядаються всі ці побутові подробиці: три чашки - чашка велика, чашка трохи менше і маленька синенька чашечка; три ложки - велика, середня ж маленька; три стільці - великий, середній і маленький з синенький подушечкою, три ліжка - велика, середня і маленька.
Оповідання ведеться неквапливо; маленькі слухачі і читачі можуть спокійно насолодитися повною свободою дій маленької героїні і уявити себе сидять разом з нею у чашок з юшкою, хитними на стільчику, що лежать на ліжечку. Казкова ситуація настільки насичена динамікою і напруженим очікуванням розв'язки, що не відчувається відсутність діалогу в перших двох частинах казки. Діалог з'являється в останній, третій частині, наростаючи, створює кульмінацію казки: ведмеді побачили дівчинку: «Ось вона! Тримай, тримай! Ось вона! Ай-я-яй! Тримай! »
Відразу за кульмінацією слід розв'язка: дівчинка виявилася меткої - вона не розгубилася і вистрибнула у вікно.
У казці письменник створив реалістичний образ російської дівчинки-селянки, хороброю, цікавою і пустотливою. Казка Толстого «Три ведмеді» до цих пір дуже популярна серед дітей дошкільного віку.
Л. Толстой включав в навчальні книги та інші зарубіжні казки, максимально наближаючи їх до російської дійсності, російською характерів. Для цього він вводив нові побутові деталі, наближав мову до народно-поетичному. Так, наприклад, казка «Хлопчик з пальчик» у перекладенні письменника нагадує не стільки відому казку Перро, скільки російську народну «Хлопчик з пальчик і людоїд». У казці Толстого присутні конкретні прикмети побуту бідній селянській сім'ї: «В одного бідного чоловіка було семеро дітей - малий мала менше». Реалістичні деталі переплітаються з фантастичною гіперболою - «самий менший був такий малий, що, коли він народився, він був не більше пальця».
Батьки відправляють дітей у ліс тільки від страшної бідності: «Батько з матір'ю всі ставали біднішими, і довелося їм під кінець так погано, що нема чим стало і дітей годувати». У казці Толстого немає місця жорстокості батьків, вони раді поверненню дітей, коли їм стає легше жити.
Казки, створені Л. Толстим, часто мають науково-пізнавальний характер. Одухотворення предметів, чарівно-казкова форма допомагають дитині засвоювати географічні поняття: «Шат Іванович не послухав батька, збився зі шляху і пропав. А Дон Іванович слухав батька і йшов туди, куди батько наказував. Зате він пройшов всю Росію і став славен »(« Шат і Дон »).
Казка «Волга і Вазуза» привертає увагу дитини суперечкою двох сестер-річок: «Були дві сестри: Волга і Вазуза. Вони стали сперечатися, хто з них розумніший і хто краще проживе ». Ця казка вчить міркувати і робити правильні висновки.
Казки Толстого розраховані на те, щоб полегшити дітям запам'ятовування наукового матеріалу. Цьому принципу підпорядковані багато творів «Нової абетки» і «Російських книг для читання».
У передмові до «Абетці» Толстой пише: «Взагалі давайте учневі якомога більше відомостей і викликайте його на найбільше число спостережень по всіх галузях знання, але як можна менше повідомляйте йому загальних висновків, визначень, підрозділів і всякої термінології».
Л. Толстой терпляче переробляв свої твори для навчальних книг. Його син згадував: «Він в той час становив« Абетку »і на нас - своїх дітей - перевіряв її. Він розповідав і примушував нас викладати ці розповіді своїми словами ». Лев Толстой вперше зближує стиль науково-популярних і художніх творів у навчальних книгах для дітей. У його коротких пізнавальних казках і оповіданнях науковість гармонійно сполучається з поетичністю, образністю.

3. Порівняльний аналіз казок Маміна-Сибіряка і казок Андерсена? Яке місце займає в книзі гумор, ліричний початок? Що сварить і що стверджує Мамін-Сибіряк у своїх казках? Які уроки укладені в них для маленького читача?
Мамін-Сибіряк висувається ще як прекрасний письменник про дітей і для дітей. Його збірки «Дитячі тіні», «Аленушкіни казки», мають дуже великий успіх. Деякі критики порівнюють казки Мамина з андерсенівським.
Мамин Сибіряк також як і Ханс Крістіан Андерсенв у своїх казках поєднує романтику і реалізм, фантазію і гумор, сатиричний початок з іронією. Засновані на фольклорі, пройняті гуманізмом, ліризмом і гумором, казки засуджують суспільна нерівність, егоїзм, користь, самовдоволення сильних світу цього.
Особливе місце у творчості Маміна-Сибіряка для дітей займають казки. Найбільш улюблені дітьми «Аленушкіни казки» (1894-1897). Назва ця не випадкова. Письменник присвятив їх своїй хворої доньки Оленці. Дійсно, ці казки є прекрасним зразком високого мистецтва для дітей. Вони пройняті гуманізмом, насичені благородними соціальними і моральними ідеями.
Вони повчальні, але мораль їх розумна, виражена не декларативно, а втілена в системі художніх образів, простих і доступних дітям.
У казці «Ванькіни іменини» викриваються користолюбство, самохвальство, войовничість, любов до пліток. Усе це автор малює так, що мораль виявляється близькою і зрозумілою маленьким дітям. У казці діють ляльки, іграшки, домашні речі.
У багатьох казках Маміна-Сибіряка поряд з дурними, жадібними і забіякуватими персонажами діють прості і розумні герої. У казці «Ванькіни іменини» скромніше всіх поводяться дірявий Аленушкін Черевичок та іграшковий Зайчик. Але їх і звинувачують забіякуваті іграшки в розв'язуванні сварки. Читач-дитина, безсумнівно, буде на стороні несправедливо скривджених Зайчика і Башмачка; він багато чого зрозуміє і у взаєминах людей, задумається і про несправедливість. Щоправда, автор, враховуючи обмеженість соціального досвіду дітей, не надає своїм образам тієї гостроти, яка властива творам для дорослих.
Сатира багатьох казок Маміна-Сибіряка пов'язана з традиціями народної казки. Особливо яскраво цей зв'язок проявилася у творі, що не входить до циклу «Аленушкіних казок», - в «Казці про славне царя Гороха і його прекрасних дочок - царівну Кутафье і царівну Горошині». У дусі народної казки змальовано образ царя Гороха. Насмішкою звучить його ім'я. Зовсім не славні його справи. Цар Горох дуже жадібний, він грабує народ, бере шану усім, що потрапило під руку, - коровами, чобітьми, кашею, віниками. Дріб'язковість царя Гороха доходить до того, що він, через острах бути обкраденим, вважає шматки хліба, сам доїть корову. Такий гротескно-сатиричний образ царя можна знайти тільки в народній казці і в кращих зразках російської сатиричної літературної казки.
У казках Маміна-Сибіряка нерідко в умовному світі тварин діють жорстокі закони соціальної ворожнечі і антагонізму, лише зовні виражені у формах природної боротьби за існування. Казкова аналогія між життям людей і тварин аж ніяк не підміняє соціальні явища біологічними. Швидше навпаки: соціальне переноситься на світ тварин, від чого казки пробуджували у свідомості юного читача дуже важливі політичні асоціації і почуття. Казки Маміна-Сибіряка пройняті ідеєю гуманності і пробуджують співчуття до слабких, пригнобленим.
«Аленушкіни казки» Маміна-Сибіряка - класичний зразок того, як треба писати для дітей. Вся система художніх образів, композиція, стиль, мова пов'язані з виховними та освітніми цілями, які ставив автор, розповідаючи казки своєї дочки, а потім записуючи їх для широкого кола читачів.
Художні прийоми казок відповідають особливостям сприйняття маленьких дітей. В основі кожної казки лежить реальне життя, реальні герої. Всі вони близькі і знайомі дитині - заєць, кіт, ворона, звичайні риби, комахи, привабливі люди (веселий сажотрус Яша, дівчинка Оленка), речі та іграшки (черевичок, ложечка, іван-встанька, ляльки). Але казки не були б справжніми дитячими, якщо б ці звичайні герої не скоювали незвичайних вчинків, якщо б з ними не відбувалися цікаві події. Вміле поєднання реальної дійсності і фантастики в «Аленушкіних казках» імпонує дітям. Лялька та іграшки у казці «Ванькіни іменини» виглядають зовсім буденними: у ляльки Ані був трохи попсовані носик, у Каті бракувало однієї руки, «сильно бувший Клоун» пришкандибав на одній нозі, у Аленушкіна Башмачка дірка на шкарпетці. Але от всі ці знайомі дитині предмети перетворюються: починають рухатися, розмовляти, б'ються, миряться. Дитина сприймає їх як живі істоти. Як і в народній казці, яка говорила, тварина або річ не втрачає своїх реальних, звичних рис. Наприклад, Воробей забіякуватий і завзяття. Кіт любить молочко, а кісточки і на бенкеті каже: «Нічого, я і в куточку постою ...»
У деяких казках письменник вдається до такого прийому народної літератури, як гіперболізація. І образ від цього тільки виграє.
В основі кожної казки Маміна-Сибіряка лежить мораль. Але це розумна, не набридлива мораль, не прямолінійно висловлюване мораль, а мораль, яка випливає з образів, мораль, яка вчить бути людиною.
Образи письменника життєві, пов'язані з тими уявленнями, які вже має дитина. Вони типові. Це живі індивідуальності.
З характером героїв пов'язаний гумор і в інших казках Маміна-Сибіряка. Читачеві стає смішно, коли Комар Комаровичі і його комарине військо виганяють з болота величезного Медведя. І смішна ситуація допомагає зрозуміти одну з думок, вкладених автором у цю казку, думка про перемогу слабких, коли вони об'єднуються.
Казки Маміна-Сибіряка динамічні. Кожен персонаж дається в дії. Наприклад, Воробей Воробеіч виявляє своє пустощі, злодійкувато у взаєминах з птахами, рибами і сажотрусом Яшею. Кіт Мурка не може приховати своє крутійство під лицемірною промовою - справи його викривають.
У русі показані ляльки та іграшки в казці «Ванькіни іменини». Вони розмовляють, веселяться, бенкетують, сваряться, б'ються, миряться. Ці повні жвавості картини не тільки змусять посміхнутися читача.
Відмінною рисою «Аленушкіних казок» є їхня ліричність, задушевність. Автор з ніжністю малює образ своєї слухачки та читачки - маленької Оленки. Любовно до неї відносяться квіти, комахи, птахи. І сама вона каже: «Тату, я всіх люблю ...»
4. Практична частина: Аналіз казки Д.М. Маміна-Сибіряка
«Розумніше всіх» з «Аленушкіних казок»
У казці «Розумніше всіх» висміюються пиху, тупість, зарозумілість. Індик, який вважав себе аристократом серед мешканців пташиного двору, вимагає загального визнання, що він - найрозумніша птах.
«- Адже я розумніший за всіх? Так?
Індичка спросоння довго кашляла і потім вже відповіла:
- Ах, який розумний ... Кхе-кхе! .. Хто ж цього не знає? Кхе ...
- Ні, ти говори прямо: розумніший за всіх? Просто розумних птахів досить, а розумніший за всіх - одна, це я.
- Розумніший всіх ... кхе! Всіх розумніші ... кахи-кахи-кахи!
- То-то ».
Вже це початок насторожує дитини. А коли з таким питанням Індик звертається до всіх птахів, що живуть у дворі, він отримує у відповідь: «Хто ж не знає, що ти найрозумніша птах! .. Так і кажуть: «Розумний, як індик». Тут навіть самий маленький читач неодмінно зрозуміє суть справи і мимоволі посміхнеться над чванливим істотою.
Кожен з мешканців пташиного двору в казці «Розумніше всіх» має своє обличчя, свій характер. «Індичка була така скромна і добра птиця і постійно засмучувалася, що Індик вічно з ким-небудь сварився», - говорить автор і далі розкриває ці її якості у взаємовідносинах з індика та іншими птахами. Виправдовує ця героїня і свою зовнішню характеристику. «Серед інших птахів вона була схожа на стареньку: вічно горбилась, кашляла, ходила якийсь розбитою ходою, точно ноги прироблені були до неї тільки вчора». Войовничість Півня, дурість Гусака та Індика дотепно викриваються в ході розповіді.
Але автор не обмежується лише натяком на дурість свого героя. З гумором зображує він ганебний крах хвалька, коли на пташиному дворі з'явився небачений звір, схожий і на яйце, і на реп'яхову шишку. Ця істота - Їжак, серячок-мужичок, остаточно викриває хвалька. Їжак - серячок-мужичок протиставляється чванливого пташиному «порядному» і «вихованої» суспільству і по суті і виявляється найрозумнішим. Мамін-Сибіряк вдається до прийому гіперболізації. Перебільшення бундючною дурості Індика допомагає викриттю уявного героя.
Але казка на цьому не закінчується. «Порядні і вихована» пташине суспільство не могло помиритися з тим, що якийсь прибулець, мужичок-серячок, критикує одного з найзнатніших членів цього товариства. Півень і інші птахи готові накинутися на Їжака. Врешті-решт всі переходять на сторону Індика. У такій кінцівці закладено великий соціальний зміст. Автор викриває не тільки обмеженість обивателів (переносне значення казки абсолютно очевидний), а й показує дуже розвинене у них почуття «класового самозбереження».

Список літератури
1. Дитяча література / За ред. Є.Є. Зубарєвої. - М.: Просвещение, 1989.
2. Мамін-Сибіряк Д.М. Оповідання та казки. - М.: Дитяча література, 1985.
3. Російська дитяча література / За ред. Ф.І. Сетини. - М.: Просвещение, 1972.
4. Казки російських письменників / Упоряд. В.П. Анікіна. - М.: Правда, 1985.
5. Толстой Л.Н. Байки, казки, оповідання. - М.: Дитяча література, 1987.
6. Ушинський К.Д. Дітям. - М.: Малиш, 1978.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Література | Контрольна робота
44.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Російська повість першої половини XVIII століття і західноєвропейська літературна традиція
Російська історична живопис першої половини XIX століття
Російська побутова живопис другої половини XIX століття
Російська сатира і гумор другої половини XIX початку XX століття
Російська літературно-критична і філософська думка другої половини XIX століття
Російська музика XVIII і першої половини XIX століття Музична культура Євр
Російська музика XVIII і першої половини XIX століття Музична культура Європи після I світової війни
Оглядові теми за творами російської літератури xx століття - Літературна казка епос доброти
19 століття - Російська історична повість першої половини 19 століття
© Усі права захищені
написати до нас