Рослини і алергія

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я РРФСР


ТЮМЕНСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ


Кафедра фармакогнозії


РОСЛИНИ І

АЛЕРГІЯ


Туманової Н. П. група № 344.


Викладач: Чешуіна І. А.


ТЮМЕНЬ, 1996 рік.

ПЛАН:


1. Введення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

2. Поняття алергії. . . . . . . . .. . .. . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

2.1. Етіологія. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

2.1.1. Фактори, що призводять до алергії. . . . . . .. . . . . . . . 5

2.1.2. Алергени. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6

2.2. Класифікація алергії. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6

2.3. Патогенез алергічних реакцій. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6

3. Полінози. . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

3.1. Історія вивчення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

3.2. Основні групи алергенних рослин. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

3.3. Пилок рослин. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16

3.3.1. Властивості пилку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16

3.3.2. Розвиток пилкових зерен. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16

3.3.3. Хімічна природа пилкових алергенів. . . . . . . . . . . . . 18

3.3.4. Морфологічне визначення пилкових алергенів. . . . 18

4. Клінічні прояви поллинозов. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20

4.1. Алергічний риніт та алергічний кон'юктивіт. . . . . . . . . . . . 20

4.2. Бронхіальна астма. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21

4.3. Шкірні прояви поллинозов. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23

5. Діагностика поллинозов. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24

6. Принципи фармакокорекції. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26

7. Профілактика поллинозов. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28

8. Фітотерапія алергічних захворювань. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28

8.1. Рослини, часто використовувані для лікування алергії. . . . . . . . . . . . 29

8.1.1.Растенія - адаптогени. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . .. . . . 29

8.1.2. Череда трироздільна. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31

8.1.3. Фіалка триколірна. . . . . . . . . . . . . . .. . . .. . . . . . . . . . . . .. . . 31

8.1.4. Солодка гола. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32

8.1.5.Зверобой продірявлений. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . 33

8.2. Фітотерапія в педіатрії. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35

8.2.1. Алергічний діатез. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35

8.2.2. Алергічні дерматози. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37

8.3. Лікарські рослини, що використовуються в педіатрії. . . . . . . . . . . . 39

8.3.1. Рослини наукової медицини. . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . .. 39

8.3.2. Рослини народної медицини. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. .39

8.4. Збори, що застосовуються в педіатрії. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39

8.4.1. Збори всередину. .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . 40

8.4.2. Збори для ванн і примочок. . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . .41

8.5. Лікарські рослини традиційної медицини країн

Східної Азії і народної медицини Далекого Сходу. . . . 46

8.5.1. Рослини Східної медицини. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .46


8.5.2. Рослини Далекого Сходу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . .47

8.6. Лікарські рослини Середнього Уралу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50

8.7. Збори, застосовувані для лікування алергії. . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . 52

9. Муміє. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56

10. Висновок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .57

11. Література. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . 58



1. ВСТУП


Наша епоха характеризується поглибленим вивченням багатьох супроводжують людину в процесі життєдіяльності явищ, так чи інакше пов'язаних з його працездатністю, здоров'ям і в значній мірі відбиваються на тривалості життя. До числа таких явищ ставитися і алергізація організму, викликане численними факторами ауто і ендогенної природи.

Проблема алергії сьогодні - одна з найважливіших для медицини. Численні дослідження вчених свідчать про зростаючий числі алергіків, при цьому серед них багато хворих у яких алергізація розвивається на тлі основного захворювання. Оскільки інтенсивність захворювань в останні десятиліття зросла і має тенденцію до подальшого збільшення, проблема алергії не втратила своєї актуальності, а навпаки її значущість з часом зростає.

Двадцяте століття характеризується бурхливим розвитком усіх галузей науки. Міцно увійшли в наше життя нові хімічні сполуки, матеріали, отримані шляхом синтезу. Інтенсивний розвиток хімічного виробництва, механізація праці, розвиток побутової хімії змінили стан біологічного середовища проживання людини, змінився і комплекс пристосувальних реакцій людини на зовнішній вплив. Останнім часом з'явилася тенденція до перекручення нормальної реактивності організму, тобто переважання гіперергіческіх реакцій у відповідь на дію подразника. Це має величезне значення в клініці, тому що алергени є безпосередньою причиною розвитку багатьох захворювань (бронхіальна астма, контактні дерматити і токсикодермії), алергічних станів, здатних призвести до смерті хворого (анафілактичний шок).

Сучасні синтетичні фармацевтичні препарати, використовувані для лікування, часто самі володіють аллергизирующим дією на організм хворого. За таких проявах доцільно призначати препарати рослинного походження. Останнім часом видано багато монографій про лікарські рослини, їх застосуванні, проте більшість з книг докладно зупиняються лише на корисні властивості рослин. Але віддаючи належне лікувальну силу природи, не применшуючи нітрохи значення лікувальних препаратів рослинного походження, високо оцінюючи глибину і мудрість досвіду народної медицини хочеться ще раз підкреслити, що траволікування, як і будь-який інший вид терапії, має не тільки свої свідчення, але й протипоказання. Це ще раз підкреслює важливість вивчення питання алергії і ролі рослинних алергенів в патогенезі алергічних реакцій.

У наш час добре відомо, що контакт з пилком у високочутливих осіб може викликати розвиток сезонних захворювань алергічної природи, які отримали загальну назву "полінози" (від латинського "Поллі" - пилок). Відомо, що з кількох тисяч видів рослин лише кілька десятків здатні викликати алергію - стан підвищеної чутливості. Однак полінози розвиваються далеко не у кожної людини, що має постійний контакт з пилком. Коли і для кого пилок ставати небезпечною? Як розвивається алергічна реакція? Які умови сприяють розвитку захворювань? Як можна попередити цей процес? Всі ці питання безумовно викликають інтерес, саме тому моя курсова робота є спробою відобразити, наскільки це можливо, всю важливість і глибину досліджуваної проблеми. Я спробую послідовно і аргументовано викласти суть питання, детально розглянути класифікацію алергенів, висвітлити аспекти етіології, патогенезу і клініки поллинозов.



2. ПОНЯТТЯ АЛЕРГІЇ

Поняття "алергія" ввів в ужиток медицини в 1906 році Пірке для характеристик змін реактивності організму. Введення цього поняття, що дав початок розвитку нової науки - алергології, було обумовлено низкою спостережень з області експериментальної імунології та клінічної патології. Крім анафілаксії і імунітету, Пірке встановив поняття загальної та місцевої зниженої та підвищеної чутливості, об'єднавши всі ці стани в одну групу проявів реактивності - алергії.

Термін "алергія" походить від двох грецьких слів: "аллос" - "інший", "інший" і "ергон" - "дія". У сучасній науці терміном "алергія" позначають патологічний стан, що характеризується підвищеною (гіперергіческой) і якісно зміненій реакцією організму у відповідь на повторне проникнення в організм речовин антигенної природи (алергенів). (11)


2.1. ЕТІОЛОГІЯ

2.1.1. Фактори, що призводять До АЛЕРГІЇ


В даний час встановлено, що нахил до алергії як успадковується, так і може бути придбано в перебігу життя.

Фактори, що сприяють розвитку алергії:

  • спадкові: наприклад в 22 парі хромосом - "ген алергії"; при його наявності спостерігається схильність до розвитку атопічних реакцій;

  • спадково - придбані: до них відносяться аномалії конституції - діатези:

- Ексудативно-катаральний (схильність до ГНТ),

- Лімфатико-гіпопластичний (схильність до аутоаллергии);

  • придбані: в результаті зміни функцій систем, що організують реактивність:

- Зміна функцій імунної системи (зниження кількості або функції Т-супресорів),

- Зміна проникності гистогематических бар'єрів (на тлі запалення, піротерапії і т.д.),

- Зміна функцій ендокринної системи (зниження функції наднирників). (11)


2.1.2 АЛЕРГЕНИ

Речовини, які викликають стан алергії, називаються алергенами. Кількість алергенів у природі велике, вони різноманітні за складом і властивостями. Алергенами в першу чергу є чужорідні білки або поєднані з ними липоиди, мукополісахариди тваринного і рослинного походження та інші сполуки небілкової природи. Алергенами можуть бути і деякі низькомолекулярні речовини, наприклад йод. (11)

Класифікація алергенів представлена ​​в таблиці № 1.

2.2. Класифікація алергії

Численні зустрічаються в природі і які утворюються в організмі алергени, різноманітні і прояви алергічних захворювань, однак у механізмі розвитку їх багато спільного, тому сучасна класифікація алергії заснована на їх патогенетичних механізмах. Відповідно до прийнятої класифікації всі алергічні реакції можуть бути розділені на дві великі групи: ГНТ (гіперчутливість негайного типу) і ГСТ (гіперчутливість уповільненого типу), представлених в таблиці № 2.

2.3.Патогенез алергічних реакцій

Первинне проникнення алергену в організм найчастіше відбувається абсолютно непомітно для організму, але це не означає, що організм людини ніяк не реагує на первинне попадання алергену в організм. Період між первинним попаданням алергену в організм і вторинним називають періодом сенсибілізації ("сенсібіліс" по-латині означає "чутливий"). У цей період організм людини, схильної до алергії (потенційного алергіка), по-своєму і досить своєрідно реагує на впровадження алергену в організм. В організмі починають утворюватися антитіла, з'являються і особливі групи клітин - лімфоцитів, що володіють (як і антитіла) унікальну властивість: "впізнавати свій" алерген при повторному його попаданні в організм. У результаті повторного попадання алергену в організм відбувається його з'єднання з антитілом або


таблиця № 1

Алергени


екзогенні ендогенні


неінфекційні інфекційні природні придбані

побутові бактерії мозок, кришталик комплексні

(Пил, косметика) грибки очі і т.д. (Клітина + АГ)

рослинні віруси проміжні

(Пилок, плоди) (частково руйнуючої-

тварини шенная собст-

(Комахи, кліщі) жавна тканина)

харчові

(Шоколад, яйця і ін)

лікарські

(Антибіотики, йод та ін)


таблиця № 2


Алергія


Гіперчутливість негайного Гіперчутливість сповільненого типу (ГНТ) типу (ГЗТ)


Анафілаксія Атопія аутоімунні захворювання

Загальна поліноз а) анемія, лейкопенія,

анафілактичний сінна лихоманка тромбоцитопенія

шок ідіосинкразія б) ураження ЦНС

сироваткова хвороба лікарська в) ураження

негайного типу алергія ендокринних залоз

сироваткова хвороба г) поразка

відставленого типу кришталика ока

Місцева д) колагенози

феномен Артюса-Сахарова туберкулінова проба

феномен Овері контактний дерматит

реакції відторгнення

трансплантанта


чутливою клітиною - лимфоцитом і розвивається алергічна реакція з вираженими, явними клінічними проявами. Період сенсибілізації в середньому становить 10 - 14 днів. Важливо підкреслити, що з'єднання алергену з антитілом (або з кліткою - лимфоцитом) - це високоспецифічний процес; іншими словами, тільки "свій" алерген може з'єднуватися зі "своїм" антитілом (або "своєї" лімфоїдної клітиною), після чого тільки й може розвинутися алергічна реакція або алергічне захворювання. (4)

Прояви алергії у людини дуже різноманітні як по клінічній картині, так і за механізмами їх розвитку. Одні алергічні хвороби розвиваються по закономірностям алергії негайного типу, інші - за закономірностям алергії уповільненого типу. Проте всі алергічні хвороби, незалежно від типу алергії, у своєму розвитку проходять через певні стадії.





СТАДІЇ РОЗВИТКУ АЛЕРГІЧНИХ РЕАКЦІЙ



ГНТ


ГЗТ


1 стадія ІМУНОЛОГІЧНА

від моменту проникнення в організм алергену до його взаємодії зі специфічним антитілом від моменту проникнення алергену в організм до його взаємодії з сенсибілізованим Т-лімфоцитів

2 стадія патохіміческую

від моменту взаємодії алергену зі специфічним антитілом до вивільнення медіаторів

від моменту взаємодії алергену з сенсибілізованим Т-лімфоцитів до вивільнення лімфокінів



3 стадія ПАТОФІЗІОЛОГІЧНІ

з моменту появи клінічних проявів з моменту появи клінічних проявів

Диференціальна діагностика ГНТ і ГЗТ див. таб. № 3


.


Таблиця № 3

Диференціальна діагностика ГНТ і ГЗТ

Критерії

ГНТ

ГЗТ

Швидкість розвитку клінічних проявів через 15 - 20 хв (до 12 - 18 год.) після введення алергену в сенсибілізований організм через 24 - 48 годин після контакту з алергеном
Компоненти імунної системи, беруть участь в алергії імуноглобуліни А, Е, Д, М, G, що виробляються плазматичними клітинами Т - лімфоцити
Медіатори алергії

1. БАР тучних клітин: гістамін, гепарин, фактор хемотаксису еозинофілів, МРС-а;

2. плазмові компоненти: брадикінін, комплемент;

3. метаболіти арахідонової кислоти: простогландин.

лімфокіни:

1. впливають на лімфоцити

(Фактор бластрансформаціі, мітогенний та інші)

2. впливають на фагоцити

3. що впливають на клітини-мішені

Механізм ушкодження

порушення функції при дії БАР внаслідок:

-Порушення мікроциркуляції;

-Спазму гладких м'язів, бронхів і ін;

-Пошкодження комплексом антиген - антитіло

порушення функції при дії:

- Лімфокінів, що впливають на клітини-мішені;

- Сенсибілізованих Т-кілерів;

- Фагоцитів

Локалізація процесу реакції найчастіше протікають в органах, багатих кровоносними судинами. реакції частіше протікають при тривалому контакті алергену зі шкірою.

3. ПОЛЛИНОЗОВ.


3.1 Історія питання


Так уже повелося з найдавніших часів, що рослини були не тільки матеріальним, а й духовним джерелом життя людини. Важко сказати, коли з'явилися перші квітники у світі, але з незапам'ятних часів люди прикрашали себе яскравими квітами на святах і гуляннях. Завдяки стародавнім сказань і письмен дійшли до нас відомості про прекрасних садах Єгипту, Стародавнього Китаю. Другим чудом світу називали висячі сади Семіраміди. Шалено закоханий в мидийскую царівну, яка стала його дружиною, халдейський цар Навуходоносор спорудив це диво, зігнавши до Вавилону десятки тисяч військовополонених. Цей дивовижний, що минає ярусами у висоту наскрізний сад повинен був нагадувати цариці рідні гори. Враження від нього було настільки приголомшливим, що люди з далеких країн спеціально приїжджали до Вавилону подивитися на це диво.

Зображення лотоса - улюбленої квітки єгиптян - можна зустріти на колонах самих стародавніх руїн, витончену хризантему - символ щастя - на японських свитках.

Звертаючись до історії культури людства, можна зазначити, що майже у всіх народів світу протягом багатьох століть квіти користувалися особливою популярністю, вони служили предметом жвавої торгівлі.

Стародавня Русь не була винятком. Архівні матеріали свідчать про те, що міста Київ, Володимир, Псков, Новгород потопали в яблуні садах. Рослини вирощувались не тільки для харчування, але і для медичних цілей. У 16 столітті біля стіни Кремля був розбитий аптекарський город, в якому сіяли всякі лікарські трави і квіти. Найбільші сади належали боярам і цареві.

Якщо про далекі часи історії квітництва нашої Батьківщини ми маємо уривчасті відомості, то починаючи з 17 століття можна зустріти великі списки рослин, які закуповували і висаджували в садах. Знайдені малюнки планування парків, садів і навіть візерункових клумб.

Квітникарство і пристрій парків в Росії отримали широкий розвиток за Петра Першого. Під його наглядом були розбиті парк в Петергофі і Літній сад, виписані з-за кордону сотні тюльпанів, дзвіночків, тубероз, примул і інших рослин. Для збереження і вирощування заморських рослин будувалися оранжереї. Увійшли в моду діжкові, горшкові культури: цикламени, нарциси, гіанціти. Пізніше парки створювалися в Павловську, Царицині, Москві і в багатьох інших містах. (2)


Отже, в повсякденному житті людей рослини завжди грали і грають велику роль. Вони використовуються і як господарські, і як медичні, і як декоративні культури, становлять невід'ємну частку побуту. Але виявляється, що квіти - не завжди радість. Існує група захворювань, причиною яких є алергени рослинного походження.

Перший опис захворювання, що нагадує поліноз, зустрічається в працях класика античної медицини Клавдія Галена (2 століття н. Е..). Ван Гельмонт приблизно 100 років по тому зазначав сезонність виникнення астми, можливо, пов'язану з впливом овочів і квітів. Потім аж до 16 століття про цю хвороби лікарям нічого не було відомо. У 1565 році промайнуло повідомлення італійського військового лікаря Боталлуса про хворих, які страждають головними болями, виділеннями з носа і сльозотечею від запаху троянд. Серед величезного розмаїття декоративних рослин троянди користувалися ні з чим не порівнянною популярністю і любов'ю. За літературними джерелами, троянди вирощувалися в Ассирії і Вавилоні, вони набули особливого поширення в Греції і Римі.

"Греки люблять гірлянди з квітів ... Дівчата та жінки, які вміли плести гірлянди з троянд, робилися знаменитостями: з них знімали портрети і робили мармурові бюсти ... Вінком з троянд прикрашається наречена. Трояндами забирається двері, що ведуть до її будинку, пелюстками троянд забирається шлюбне ложе ... Трояндами усипана шлях повертається з війни переможця і прикрашається його колісниця. Ними ж прикрашаються труни померлих, урни з прахом, пам'ятники і особливо статуї Афродіти. "У Римі троянда спочатку - емблема хоробрості. Вона як би орден, дающийся за проявлену геройство.

Надалі ставлення до квітів приймає риси надмірності і хворобливості. Вже Клеопатра приймала у себе Марка Антонія, насипавши на підлогу пиршественного залу рожевих пелюсток шаром в один лікоть. На ношах проконсула Верееса лежали матрац і подушки, набиті рожевими пелюстками. У Нерона під час бенкетів сипалися зі стелі мільйони рожевих пелюсток.

Всі вулиці Рима були просякнуті запахом троянд, так що незвичного людині ставала погано. Напевно тому нащадки римлян стали першими жертвами хворобливої ​​пристрасті до квітів. Хвороба одержала назву рожевої лихоманки.

В1819 році англійський лікар Джон Босток зробив офіційне повідомлення в Лондонському медико - хірургічному суспільстві про "Випадку періодичного ураження очей і грудей", виклавши свою власну історію хвороби, яку він назвав на сінну лихоманку. З 1859 по 1862 рік Фебус описує вже 154 випадку сінної лихоманки.

В1873 році англійський лікар Блеклі, який сам страждав від сінного катару, дає вичерпний опис клініки в книзі "Експериментальне вивчення причин і природи літнього катару". Він зібрав переконливі докази того, що причиною хвороби є саме пилок рослин. Блеклі був першим, хто спробував відтворити на собі симптоми хвороби, втираючи заздалегідь зібрану пилок у шкіру руки, закладаючи її за краї повік у коньюнктівальний мішок свого ока, засинаючи пилок у ніс. Незмінно в місці контакту пилку зі шкірою або зі слизової очей, носа виникала сильна місцева реакція, яка не відрізнялася від тих симптомів, які були у хворих на сінну лихоманку в розпал цвітіння трав.

У Росії перше повідомлення про "нервовому нежиті", сінну лихоманку зробив в 1889 році на засіданні Товариства російських лікарів у Санкт-Петербурзі лікар Л. Силич. Причиною захворювань він вважав цвітіння злакових трав, пилок деревних рослин, що розноситься весняними і літніми вітрами. (2)

Початок 20 століття характеризується накопиченням нових даних про алергічних захворюваннях. До цього часу вчені Портьє і Ріше відкривають феномен анафілаксії - реакцію підвищеної чутливості (у перекладі з грецької - "беззахисність"). У 1911 році Нун вперше успішно проводить лікування хворих на сінну лихоманку введенням в їх організм під шкіру екстрактів пилку.

У наступні роки робляться спроби вивчити хімічний склад пилкових алергенів, зрозуміти механізм розвитку хвороби.

Останні десятиліття ознаменувалися значними успіхами в галузі клінічної алергології - науки, що вивчає алергічні хвороби, до яких відноситься і поліноз.

У Росії поглиблені дослідження поллинозов почали проводитися на початку 60-х років. За пропозицією академіка А. Д. Адо було організовано Науково-дослідна алергологічна лабораторія. Перші роботи з вивчення поллинозов, розпочаті Ю. А. Порошиної, А. І. Остроумова, А. А. Польнером, були значно доповнені дослідженнями Н. Д. Беклемішева, А. В. Боговой і багатьох інших фахівців. Завдяки їх зусиллям вчення про поллинозах успішно розвивається. Триває вивчення поширеності захворювання в різних областях, причин виникнення, механізмів розвитку хвороби з метою вдосконалення лікувально-профілактичної допомоги страждаючим полінози. (1)


3.2. ОСНОВНІ ГРУПИ АЛЕРГЕННИХ РОСЛИН

Аналіз літературних даних про вміст пилку в повітрі та етіології поллинозов в різних природно-кліматичних умовах дозволяє виділити основні групи алергенних рослин: (5)

1. Листяні дерева, пилок яких викликає алергію

  • сем. Betulaceae (Вільха чорна і сіра, Ліщина звичайна, Береза

бородавчаста);

  • сем. Salicaceae (Іва козяча, Верба, Тополя чорна. Тополя сріблястий, Осика);

  • сем. Fagaceae (Дуб звичайний, Дуб понтійський);

  • сем. Tiliaceae (Липа плосколістная)

2. Хвойні дерева, пилок яких викликає алергію

  • сем. Pinaceae (Сосна звичайна, Ялина звичайна)

3. Злакові трави, пилок яких викликає алергію

(Тимофіївка, Пирій, Їжака, Овсяниця, Пшениця)

4. Засмічені рослини, що викликають алергію і фітодерматози

(Амброзія, Циклахена дуршниколистная, Лобода біла, Кульбаба

лікарський, Кропива пекучий, Вовче лико, Полин гіркий)


Оскільки дерева і трави виділяють пилок у різні терміни, то алергологи вивчають календар цвітіння найбільш поширених вітрозапилюваних рослин, щоб заздалегідь готуватися до лікувально-профілактичної допомоги страждаючим полінози. Для кожної кліматичної зони є свої терміни полінації рослин. Середні строки цвітіння деяких алергенних рослин для середньої смуги Росії представлені в таблиці № 4 ..

Алергологами відзначаються три періоду наростання концентрації пилку в атмосфері, тобто три пилкові хвилі: весняна, весняно-літня, літньо-осіння. Перша весняна хвиля характеризується великою кількістю пилку деревних рослин, час цвітіння яких доводиться на квітень - травень. Друга пилкова хвиля охоплює час масового запилення злакових трав і третя - літньо-осіння - відрізняється масовим запиленням бур'янів, які широко виростають вздовж автомобільних доріг, залізничних ліній, на пустирях і відрізняються високою насіннєвою і пилкової продуктивністю. (1)

Алергенними властивостями можуть володіти різні частини рослин (коріння, плоди, пилок). З плодів як приклад можна вказати на бавовник, у якого алергеном є волоски насіння. Алергенами можуть бути і плоди, що споживаються в їжу


таблиця № 4


Середні строки цвітіння деяких алергенних рослин


Російська назва

Латинська назва

Термін цвітіння

Вільха сіра (чорна) Alnus incana (glutinosa) березень - квітень
Іва гостролистого Salix acutifolia квітень - травень
Тополя чорна Populus nigra квітень - травень
Береза ​​повисла Betula pendula Травень
Дуб звичайний Quercus robur квітень - травень
Липа плосколістная Tilia platyphillos червень - липень
Ялина звичайна Picea abies Червень
Сосна звичайна Pinus sylvestris Червень
Тимофіївка звичайна Phleum pratense червень - липень
Їжака збірна Dactylis glоmerata Червень
Лісохвост звичайний Alopecurus pratensis червень - липень
Овсяниця лугова Festuca pratensis Червень
Пирій повзучий Elytrigia repens червень - липень
Кропива дводомна Urtica dioica Липень
Чорнобиль Artemisia vulgaris липень - серпень
Вовче лико Daphne mezereum Квітень
Кульбаба лікарський Taraxacum officinale травень - липень
Сумах дубильний Rhus coriaria червень - липень

(Суниця, апельсини, сливи, вишня та інші). Проте найпоширенішим алергеном рослинного походження є пилок вітрозапилюваних рослин - чоловічі статеві елементи рослин.


3.3. КВІТКОВИЙ РОСЛИН


3.3.1. Властивості пилку

Дослідження показали, що пилок рослин, що викликає поліноз, має такі властивості:

  • Належить до вітрозапилюваних рослин, які продукують пилок у великих кількостях;

  • Якщо пилок не належить до вітрозапилюваних рослинам, то вона повинна продукуватися в досить великих кількостях, здатних викликати сенсибілізацію організму;

  • Пилок має бути досить легкої та летючої, щоб поширюватися вітром на великі відстані. Зерна як правило, мають круглу форму і діаметр не більше 35 мкм;

  • Пилок має належати широко поширеним у зоні рослинам;

  • Пилок має володіти вираженими алергенними властивостями. Алергенні властивості пилку залежать від умов, в яких вона перебуває. Свіжа пилок дуже активна. В повітряно - сухому стані пилок багатьох рослин може зберігати життєздатність тривалий час, а в інших рослин - нетривалий термін. (12)


3.3.2. Розвиток пилкових зерен


Чоловічим генеративних органом рослин є тичинки, які розвиваються з зачатка. У міру розвитку спочатку спостерігається зростання тичинки в довжину. Потім зростання тичинки в довжину припиняється, і її вершинна область починає товщати, розбухати, тобто розвиток тичинки вступає у стадію утворення пильовика. Коли стають помітними зачаток пильовика і тонка, несуча його частина, яка називається тичинкової ниткою, в певних місцях самого пильовика закладаються спорангії, або пилкові зерна (частіше всього їх чотири, рідше два або одне). У міру розвитку спорангіїв (якщо їх чотири) пильовик приймає чотирьохлопатевих форму, і ті клітини його, що розташовані в центрі кожної з лопат під поверхневим шаром, починають ділитися. Поділяються центральні клітини (архіспоріальние) в напрямку, суворо паралельному поверхні пильовика. Назовні відокремлюються клітини, які утворюють згодом стінку спорангия. Всередину йдуть клітини спорогенной тканини. Після декількох ділень з клітин спорогенной тканини формуються мікроспори, які в перший час не роз'єднуються, а лежать четвірками (тетрадами) і вкриті загальної оболонкою материнської клітини. Надалі оболонка поступово розбухає і розчиняється, а тетради розпадаються на окремі клітини - мікроспори. Новоутворена мікроспора деякий час залишається одноядерной, поступово збільшується в розмірі і в ній з'являється вакуоль. Потім ядро ​​її зазнає великі зміни, і, залишаючись в гнізді пильовика, мікроспора проростає в чоловічій гаметофіт. При цьому ядро ​​кожної мікроспори ділитися на два, кожне з яких швидко оточується цитоплазмою, але власна оболонка у нових клітин не формується. Таким чином, утворюються дві нерівні за величиною клітини, більша називається вегетативної, більш дрібна - генеративної.

Ці клітини і являють собою чоловічий гаметофіт покритонасінних, званих пилкових зерном. При подальшому розвитку чоловічого гаметофіту відбувається утворення двох сперміїв: генеративна клітина ділитися навпіл і утворюються два ядра, які потім оточуються тонким шаром цитоплазми, перетворюючись на дві чоловічі гамети - спермії. Сукупність окремих пилкових зерен називається пилком. (2)


Кожна пилинка має внутрішній шар оболонки (інтіну) і зовнішній (екзіну). Екзіна складається з двох шарів: ектекзіни і ендекзіни. Поверхня екзіни у різних видів пилку має різноманітні освіти: поглиблення або потовщення, піки. вирости, зубчики і т. д. Вони надають порошині характерну структуру, яка має важливе значення для визначення виду пилку, так як є спадково закріпленим систематичним ознакою. Найбільше діагностичне значення мають борозни і пори (апертури), їх кількість, розташування і характер. Вони являють собою тонку або перфоровану частину поверхні пилкового зерна. Наприклад, щодо гладку поверхню з однієї часом має пилок злакових трав, добре видно борозни у пилку верби козячої, трехпоровая пилок спостерігається у берези бородавчастої, ліщини звичайної. При проростанні пилку через пори і борозни екзіни виходить назовні пилкова трубка. в яку переміщається генеративний ядро ​​спермия і частина протопласта пилкового зерна. (2)

3.3.3. Хімічна природа пилкових алергенів


Найбільше число даних про хімічну природу алергенів передбачає комплексну природу алергенів у вигляді сполук білків з вуглеводами або пігментами пилку. Всі нативні алергенні екстракти - це складні системи, що складаються з набору великих і малих антигенних детермінант. (5)


Впливи, що викликають конформаційні зміни молекул алергенів, значно змінюють і їх активність.


АЛЕРГЕНИ


Великі

МАЛІ

Високоактивні препарати. Вони можуть мати ферментативною активністю естераз, фосфатаз, дегідрогеназ, карбоксипептидази.

Мають слабкою здатністю викликати імунну відповідь, однак іноді бувають більш активні, ніж великі алергени.


Глобуляторние білки з молекулярною масою декілька десятків тисяч дальтон, з варьирующим вмістом вуглеводів (20%) і кількістю поліпептидних ланцюгів, їх амінокислотний склад не постійний. Мають молекулярну масу 3000 - 7000 дальтон, при обробці вони дуже легко денатуруються.

3.3.4. Морфологічне визначення пилкових алергенів


Для приготування алергенів і пилку різних рослин необхідно розрізняти пилок різних видів або сімейств. У деяких випадках це зробити порівняно легко, досліджуючи особливості будови пилку під мікроскопом. Однак пилок окремих родів злакових трав надзвичайно мало різниться морфологічно, тому її визначення представляє дуже великі труднощі.


В основу визначення покладено такі ознаки будови пилкових зерен:

  • розмір пилкових зерен у мікронах;

  • характер борозен і пір, якщо вони є;

  • деталі будови екзіни і інтіни;

  • співвідношення товщини інтіни / екзіни;

  • довжина полярної осі


4. КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ПОЛЛИНОЗОВ


Найважливішою ознакою пилкової алергії є сувора циклічність перебігу хвороби: загострення, що настає в період цвітіння рослин, до яких у хворого підвищена чутливість, змінюється тривалої ремісії, як тільки алергенний фактор припиняє свою дію. Скарги хворих численні і різноманітні. Проявлятися алергія може в різних формах: у вигляді нападів чхання, риніту, кон'юнктивіту, висипань на шкірі та її свербіння, набряку шкіри та слизових оболонок, головного болю, болю в області грудей, нападів ядухи (бронхіальна астма). (6)


4.1. Алергічний риніт та алергічний кон'юнктивіт


Найбільш типовим проявом хвороби є рінокон'юнктівальний синдром - одночасне ураження внутрішнього кута очей, відчуття чужорідного тіла в оці, потім з'являється сльозотеча, світлобоязнь, які супроводжуються вираженою гіперемією кон'юнктивальних оболонок, розширенням циліарного судин (aa. Ciliares), набряком століття. Кон'юнктивальні відокремлюване спочатку прозоре, а потім внаслідок інфікування може бути гнійним, густим. з'являються скарги хворих на різкі колючі і тиснуть болі в очах. Частіше уражаються обидва ока. але ступінь ураження може бути різною. Гострота зору при захворюванні не змінюється. (13) Одночасно спостерігаються сильне свербіння в області носа і носоглотки, напади болісного чхання з рідким носовим секретом. Напади чхання чергуються з нападами повної закладеності носа. У процес поступово втягуються слизові оболонки носоглотки, євстахієвих труб, з'являється біль у вухах, хрипкий голос, підвищується чутливість до неспецифічних подразників. Інтенсивність симптомів риніту зазвичай більше вночі. Динаміка скарг по роках зазвичай змінюється. У перший рік симптоми полінозу незначні. обмежуються помірним ринітом, потім протягом трьох - чотирьох років інтенсивність симптомів наростає. Надалі інтенсивність захворювання роками утримується на одному рівні.

У випадках важкого клінічного перебігу та при давності захворювання більше 3-5 років розвивається патологічний процес у придаткових пазухах носа, зокрема гайморит.

Гостре алергічне запалення слизових оболонок дихальних шляхів, кон'юнктивальних оболонок може поєднуватися з ураженням травного тракту, шкіри, серцево-судинної і нервової систем, яке викликане дією ряду біологічно активних медіаторів, які вивільняються внаслідок руйнівної дії комплексу антиген - антитіло на різні клітини і тканини організму. При тривалому перебігу хвороба може перейти в бронхіальну астму, напади якої протікають важче риніту та кон'юнктивіту. (5)


4.2. Бронхіальна астма


"Астма" в перекладі з грецького означає "ядуха". Назва це було запропоновано видатним лікарем Стародавньої Греції Гіппократом.

Захворювання розвивається поступово після декількох сезонів усе більш важкого риніту і кон'юнктивіту, проте може з'являтися і відразу одночасно з ринітом. Хворі починають скаржитися на відчуття першіння в горлі. З'являється сухий болісний кашель, поступово утруднюється дихання, розвиваються напади задишки з різко утрудненим видихом. Причина такого явища в наступному:

Стінка бронхів складається з декількох шарів. У бік просвіту бронхів обернений епітелій, під яким розташована сполучна тканина. У цьому шарі знаходяться кровоносні судини, залози, що виділяють слиз, який змочує, зволожує епітелій бронхів. За сполучною тканиною розташовуються шари гладких м'язів, скорочення яких змінює величину просвіту бронхів. Алергічні антитіла (реагіни) фіксуються в стінці судин на певних з'єднувальних і гладком'язових клітинах. Коли в організм потрапляє алерген і з'єднується з антитілом, то утворився комплекс алерген - антитіло пошкоджує дрібні кровоносні судини, збільшує їх проникність, навколишнє тканина набрякає, одночасно настає спазм гладкої мускулатури бронхів, так як комплекс осідає на поверхні гладких м'язів, викликає їх спазм. Як наслідок цього зменшується просвіт бронха і розвивається напад. У сполучної тканини бронхів розташовані у великій кількості огрядні клітини, які містять гепарин, гістамін, серотонін - речовини здатні підсилювати проникність судин, а також викликати скорочення гладкої мускулатури бронхів і різке звуження просвіту бронхів, результатом чого і є утруднене дихання. Механізм розвитку алергічної реакції при бронхіальній астмі можна умовно розділити на три стадії, відповідні стадіям ГНТ (див. таб. "Стадії розвитку алергічних реакцій"). (27)

У 1969 році А. Д. Адо і П. Є. Булатов запропонували клініко-патогенетичну класифікацію бронхіальної астми. Вони виділяють дві основні форми захворювання: інфекційно-алергічну і неинфекционно-алергічну. При поллинозах розвивається неінфекційно-алергічна астма (див. таб. № 5). (1)

таблиця № 5

Клініко-патогенетична класифікація

неінфекційно-алергічної (атопічний)

бронхіальної астми

СТАДІЇ ХВОРОБИ

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ХВОРОБИ

Предастма

вазомоторні розлади слизової дихальних шляхів, гострий та хронічний бронхіт, гостра або хронічна пневмонія з елементами бронхоспазму і явищами алергії

1 стадія: напади бронхіальної астми (легенева недостатність відсутня або 1 - 2 ступеня)

легкий ступінь тяжкості: часто "спонтанні" ремісії

середній ступінь тяжкості: ремісії не часто; можливо астматичні стан

важкий ступінь тяжкості: ремісії рідкісні, неповні; астматичні стан

2 стадія: затяжні напади астми (бронхіальної). Астматичний статус (легенева недостатність 3 ступеня; легенево-серцева недостатність

Часті важкі напади задухи, хронічна пневмонія.

Ремісії дуже рідкісні. Хвороба неухильно прогресує.


Пилкова бронхіальна астма має такі особливості:

  • сувору сезонність загострень, яка визначається календарем цвітіння рослин;

  • майже постійне поєднання з рінокон'юнктівальним синдромом;

  • погіршення самопочуття в суху і вітряну погоду та поліпшення після дощу;

  • повне одужання при припиненні контакту з алергеном.


4.3. Шкірні прояви полінозу


У 6% хворих виявляються шкірні прояви поллинозов: екземи, атопические та контактні дерматити, кропив'янка.

Кропив'янка характеризується раптовим і швидким висипанням пухирів на різних ділянках шкіри. Пухирі супроводжуються сильним свербінням. Часто кропив'янка поєднується з набряком Квінке.

Набряк Квінке починається раптово, у хворого з'являється щільна на дотик припухлість, еластичної консистенції різної величини, з нечіткими межами. Колір шкіри над набряками не змінений, ямки при натисканні не залишається. Улюблена локалізація набряку - губи, повіки, тил кисті, характерна несиметричність поразки. Можливе ураження слизових оболонок носоглотки, дихальних шляхів (аж до асфіксії). Набряк може вражати жирову клітковину очної ямки, викликаючи односторонній екзофтальм, обмеження руху очного яблука, деяке падіння зору. Крайнім вираженням тяжкості процесу є набряк мозкових оболонок і паренхіми мозку.

На протязі декількох годин набряк наростає, тримається протягом декількох днів на одному рівні. Турбує відчуття розпирання, рідше свербіж і тупий біль. Потім набряк безслідно зникає. Досить часто набряк Квінке досягає значного розміру, різко змінюючи зовнішній вигляд хворого. Всі ці явища, при вирішенні набряку безслідно проходять. Кропив'янка і набряк Квінке досить часто поєднуються з іншими нозологічними формами, характерними для поллинозов (алергічний риніт та кон'юнктивіт, атопічна бронхіальна астма). (23)

Існують інші варіанти шкірних проявів полінозу. Це екзема (лат. eczeo-скипати). Для неї характерно хронічний рецидивуючий перебіг, наявність дифузних папуловезікулярних висипань на обличчі, шиї, кистях, на гомілках. Поява морфологічних елементів супроводжується виснажливим сверблячкою (свербіж - болісне видозмінене почуття болю).

Деякі рослини (жовтець, молочай, арніка, примула тощо) можуть викликати розвиток простого контактного дерматиту. Як правило він з'являється на відкритих ділянках шкірного покриву, на місцях дії подразника і не розповсюджується за їх межі. У залежності від тривалості дії цих рослин розвиваються яскрава еритема, набряклість, а на їхньому тлі - бульозні, бульбашкові елементи, папули, пустули. Хворі відчувають печіння, напруження шкіри. Захворювання протікає нетривало і швидко зникає після припинення дії рослинного алергену. (23)

5. ДІАГНОСТИКА

Основні методи специфічної діагностики полінозу складаються з чотирьох етапів:

  • алергологічний анамнез;

  • шкірні алергічні тести;

  • провокаційні алергічні тести;

  • лабораторні методи.

Алергологічний анамнез збирається за спеціальною схемою, яка включає ряд питань, що стосуються здоров'я сім'ї та найближчих родичів, особливостей періоду вагітності матері, народження, вигодовування та розвитку дитини, а також перенесені ним захворювань, реакцій на медикаменти та щеплення. Якщо з анамнезу виявляється чітка сезонність загострень алергічного захворювання, то при зіставленні часу загострення з часом цвітіння рослин у зоні проживання хворого можна висловити конкретні судження про підозрюваних пилкових алергенів. (1)

Наступним етапом діагностики є постановка шкірних проб з різними пилковими алергенами. Шкірні проби ділять за місцем проведення на: скаріфікаціонние, аплікаційні і внутрішньошкірні.

Місце постановки скаріфікаціонних шкірних проб - внутрішня поверхня передпліччя в середній третині, можна ставити проби на шкірі спини. Одночасно можна поставити 10 - 15 проб з різними алергенами.

У хворих контактним дерматитом, викликаним підвищеною чутливістю до різних видів рослин, проводять аплікаційні шкірні проби з екстрактами цих рослин (найчастіше це хризантеми, ромашка, арніка, Циклахена дуршниколистная).

У разі позитивних даних аллергоанамнеза і негативних або сумнівних результатів скаріфікаціонних проб з підозрюваним алергеном рекомендується ставити внутрішньошкірні алергічні тести. Вибір методу шкірного тестування визначається типом алергічної реакції, а також видом алергенів, узятих для тестування.

Третім етапом специфічної алергологічної діагностики поллинозов є провокаційні тести. Їх проводять у тому випадку, коли є анамнестичні вказівки на сенсибілізацію до певних алергенів. Провокаційні тести досить достовірні і є найбільш цінними в специфічній діагностиці алергічних захворювань. Усі провокаційні тести слід проводити тільки в період ремісії, поза сезоном цвітіння.


Розрізняють такі провокаційні тести:

  • назальний (проводять при полінозу з клінічними проявами у вигляді ринітів)

  • кон'юнктивальний (для специфічної діагностики пилкового коньюнктивита)

  • інгаляційний (для діагностики пилкової бронхіальної астми). (2)


До лабораторних методів специфічної діагностики поллинозов (визначення реагинов) відносяться іммунолюмінесцентние, радіоізотопні, імуноферментні, іммунодіффузіонние методи. (25)

Для діагностики поллинозов загальна картина крові дає лише непрямі відомості, тому що співвідношення формених елементів у крові не змінюється, ШОЕ незначно прискорена, але не у всіх хворих. Єдине постійна зміна - це збільшення процентного вмісту еозинофілів.

Крім проб in vivo проводять також проби in vitro, які однак менш точна і не виявляють всіх алергенів, до яких сенсибілізовані хворий. Із цих проб найбільш точні результати дають тести прямого визначення загального (РИСТ) і антігеноспеціфічного (РАСТ) імуноглобуліну Е з використанням радіоактивних ізотопів. З інших проб in vitro використовуються: (5)

1. Реакція дегрануляції базофілів по Шеллі, яка заснована на здатності базофілів сенсибилизированного організму піддаватися дегрануляції при контакті з алергеном.

2. Показник пошкодження нейтрофілів - заснований на лейкоцитолиза, що проявляється під впливом алергену.

3. Реакція бласттрансформації лімфоцитів. При додаванні алергену до культури лімфоцитів хворого частина з них перетворюється а бластні форми.

4. Реакція вивільнення гістаміну з лейкоцитів. При додаванні до суспензії лейкоцитів хворого відповідного алергену виділяється гістамін, кількість якого можна визначити біохімічно. Дана реакція специфічна і високочутлива. (25)

Однак проби in vitro застосовуються рідко, тому що у своїй більшості вони малопродуктивні, складні і неточні. Тому їх використовують тільки для спеціальних цілей.

З описаного вище ми бачимо, що специфічна діагностика алергічних захворювань є питанням досить складним і вимагає не тільки спеціальних знань, а й спеціальних навичок.


6. ПРИНЦИПИ фармакокорекції ПОЛЛИНОЗОВ


У алергології для лікування поллинозов використовуються три основних принципи:

1. дію на причину (етіотропне лікування);

2. вплив на механізм розвитку (патогенетичне лікування);

3. симптоматичне лікування. (11)


Принципи фармакокорекції поллинозов представлені в таблиці № 6. (7, 14, 24)

У патогенетичному принципі лікування зниження специфічної чутливості хворого до алергену досягається шляхом специфічної гіпосенсибілізації.

Специфічною гіпосенсибілізації передує ретельне клінічне обстеження, щоб встановити протипоказання для специфічної діагностики і лікування.

Протипоказаннями для специфічної гіпосенсибілізації є:

  • загострення алергічного захворювання;

  • туберкульоз в активній фазі;

  • ревматизм в активній фазі;

  • ішемічна хвороба у фазі загострення;

  • недостатність кровообігу будь-якої етіології;

  • гепатит, нефрит у фазі загострення з ознаками недостатності органів;

  • системні захворювання крові;

  • захворювання щитовидної залози;

  • наявність несанірованних вогнищ інфекції;

  • психічні захворювання;

  • онколологіческіе захворювання.

Також слід зазначити, що тільки критичний підхід до застосування й оцінки ефективності засобів лікування дозволяє будувати терапію таким чином, щоб домогтися безсимптомного стани у алергічних хворих. (14)


таблиця № 6

Принципи фармакокорекції поллинозов

Принцип

Механізм дії

Лікування

Етіотропне

1. Механічне видалення алергену (наприклад, з поверхні шкіри);

2. Формування перешкоди для поширення алергену з током крові, лімфи (при внутрикожном і в / м введенні)

- Рясне зрошення водою


- Введення адреналіну в місце введення алергену

Патогенетичне

1.Спеціфіческая десенсибілізація

- Зменшення кількості антитіл до даного алергену (їх зв'язування);

2. Неспецифічна десенсибілізація (зменшення інтенсивності імуногенезу):

- В кістковому мозку

- У лімфоїдної тканини

3. Дійстві на медіатори:

- Інгібування вивільнення БАР (зменшення дегрануляції тучних клітин)


- Інгібування БАР


4. Інгібування протеолітичних ферментів

- Дробове введення алергену

- Введення малих доз алергену


- Цитостатики, опромінення

- Глюкокортикостероїди


- Глюкокортикостероїди,

антиоксиданти, мембраностабілізатори (наприклад, вітамін С, рутин, интал, задитен та ін)


- Антигістамінні, антисеротоніновий препарати (тавегіл, діазолін, перитол, бікарфен та ін)

- Антиферментні препарати


Симптоматичне

Відновлення функцій систем (у разі порушення):

1. серцево-судинної системи

2. дихальної системи

3. ЦНС


-Глюкокортикостероїди, адреналін

- Бронхолитики

- Діуретики, антигіпоксантів


7. ПРОФІЛАКТИКА ПОЛЛИНОЗОВ


Основна міра профілактики загострень полінозу - це специфічна гіпосенсібілізація. Проте необхідними складовими успіху в профілактиці алергічних захворювань є: своєчасне усунення контакту з алергеном, правильний режим праці, харчування (дотримання дієти, ведення харчового щоденника), відпочинку (санаторно-курортне лікування), творчості. Велике значення в профілактиці алергічних хвороб має правильне фізичне виховання і загартовування організму. Фізично розвинені, загартовані люди значно рідше схильні до гострих респіраторних захворювань, тобто додаткового впливу алергенів. Не слід забувати про алергії на ліки. Ретельний контроль за домашньою аптечкою, відмова від самолікування, правильне зберігання призначених лікарем засобів - ще одна профілактична міра. (27)


8. ФІТОТЕРАПІЯ


З огляду на складності ведення хворих з алергічними захворюваннями, які полягають в ризику виникнення сенсибілізації як до хімічних, так і рослинним лікарським препаратам, необхідно, щоб вибір фітопрепаратів відповідав наступним вимогам:

  • рослина не повинно володіти алергізуючих властивостями (особливо це відноситься до рослин, у яких у цілющих властивостях використовуються квіти);

  • у випадку застосування органів рослин, що не володіють аллергизирующим дією (кора, коріння, листя) у рослин, пилок яких є алергеном (береза ​​та інші рослини), збір їх слід виробляти задовго до і після цвітіння;

  • збираються для лікування рослини в період цвітіння рослин, що викликають поліноз, що знаходяться в безпосередній близькості від таких перед сушінням краще ретельно прополоскати холодною водою. (2)

Необхідно пам'ятати, що практично будь-яке, навіть найлегше рослина у хворих з алергією може викликати важку алергічну реакцію.

У патогенезі алергічного діатезу важливу роль відіграє розвивається гіпокортізм. Тому вважається перспективним застосування препаратів, що мають фізіологічним стимулюючою дією на кору наднирників. До них відносяться низка трироздільна (Bidens tripartita), солодка гола (Glycyrrhiza glabra), калина червона (Viburnum opulus), лопух великий (Arctium lappa).

Для хворих з атопічними дерматитами, що супроводжуються функціональними змінами органів шлунково-кишкового тракту, рекомендуються такі рослини: трава сухоцвіту болотної (herba Gnaphalii uliginosi), сік алое (succus Aloes), коріння синюхи блакитної (radices Polemonii) і т. д.

Атопічні дерматити супроводжуються сильним свербінням шкіри. Хороший протисвербіжну і протизапальний ефект мають рослинні олії, що містять ненасичені жирні кислоти. Як найбільш цілющого олії застосовується масло з насіння енотери вечірньої з сімейства кіпрейних. Його вживають протягом тривалого часу як компонент дієтичного харчування. Протисвербіжну дію мають також кора калини (cortex Viburni), листя брусниці (folia Myrtilli), трава хвоща польового (herba Eguseti).

Хворим з атопічними дерматитами, екземи, нейродерміту рекомендуються ванни з водних витягів лаврового листа, евкаліптової листа, кори дуба, кори калини, квітів календули. Вони мають протизапальний і гідратуючий ефект.

Однак при проведенні статистичних досліджень виявлено, що найбільш часто застосовуються для лікування алергічних захворювань рослинами є: рослини - адаптогени, низка трироздільна (Bidens tripartita), фіалка триколірна (Viola tricolor), солодка гола (Glycyrrhiza glabra), звіробій продірявлений (Hypericum perforatum).


8. 1. Лікарські рослини часто використовуються для лікування алергії.


8. 1. 1. Рослини - адаптогени.

При лікуванні атопічних дерматитів застосовують засоби, що впливають на імунологічну реактивність і неспецифічні фактори захисту. Для цього рекомендується застосовувати адаптогени - це біостимулятори рослинного походження (елеутерокок колючий, заманиха та ін.) Фармакологічна дія на організм людини характеризується нешкідливістю, відсутністю інгібуючої дії на фізіологічні процеси та здатність до підвищення резистентності організму проти стресових і шкідливих впливів фізичної, хімічної та біологічної природи. Велике значення має правильний підбір індивідуальних доз, так як при передозуванні можливі побічні ефекти (перезбудження, безсоння, підвищення артеріального тиску). Зразкові схеми лікування представлені в таблиці № 7. (2)

таблиця № 7

Рослини - адаптогени


Назва

Використовувані органи

Форма застосування

Дози,

курс лікування

1. Аралія маньчжурська (Aralia mandshurica)


radices

настоянка 1: 5 на 70% спирті по 20 - 30 крапель 2 - 3 рази на день

2. Заманіха висока (Echinopanax elatum)

rhizomata et radices


настоянка 1: 5 на 70% спирті по 30 - 40 крапель 3 рази на день

3. Левзея сафлоровидна (Leuzea carthamoides)

rhizomata et radices настоянка 1: 1 на 70% спирті по 20 - 30 крапель 2 - 3 рази на день

4. Лимонник китайський (Schisandra chinensis)


fructus

настоянка 1: 5 на 95% спирті;

порошок

по 20 - 30 крапель 1 - 3 рази на день;

по 0,5 гр. 2 рази на день

5. Родіола рожева (Rhodiola rosea)


radices

екстракт 1: 1 на 40% спирті


по 5 - 10 крапель, потім дозу збільшують до 30 - 40 крапель. Курс лікування 1,5 - 2 місяці.

6. Елеутерокок колючий (Eleutherococcus senticosus)

rhizomata et radices екстракт 1: 1 на 40% спирті по 20 - 30 крапель за 30 хвилин до їжі 2 рази на день. Курс лікування 25 - 30 днів.

Лікування проводять курсами по 10 - 15 днів з перервами по 1,5 - 2 місяці. Приймають за 20 хвилин до їжі. Протипоказані при гіпертонічній хворобі, нервовому збудженні, порушення серцевої діяльності.


8.1.2. Череда трироздільна (Bidens tripartita)

сем. Asteraceae.

Рослина: Череда трироздільна - однорічна трав'яниста рослина висотою 25-75 см з товстим супротивно-зеленим стеблом. Листя супротивне, зростаються, глубокотрехраздельние. Квітки трубчасті, жовті, зібрані у великі плоскі кошики, що сидять поодиноко на кінцях стебла і гілок. Плід - сім'янка з двома зазубреними остюками. (20)

Лікарська сировина: Зібрана у фази бутонізації та початок цвітіння і висушена трава, що представляє собою суміш окремих листя і облистяний верхівок рослин довжиною не більше 15 см з бутонами або частково розпустилися квітковими кошиками. (8)

Хімічний склад: каротин (до 60 мг / 100 г), аскорбінова кислота (до 70 мг / 100 г), 0,22% ефірної олії, що складається з аліфатичного та ароматичного вуглеводнів, гіркоти, слизу, флавоноїди, кумарини та дубильні речовини. У складі мікроелементів - марганець.


Фармакологічний ефект: Протиалергічний ефект обумовлений ефірним маслом, яке разом з дубильними речовинами і флавоноїдами забезпечує також протимікробну і протизапальну дію.

Застосування: У вигляді настою (7,5 г на склянку окропу) застосовують в дитячій практиці для ванн при діатезі.

Форма випуску:

1. Подрібнене сировину в картонних пачках по 100 г.

2. Брикети трави череди (Briketum herbae Bidentis) у вигляді прямокутних плиток масою 75 г, що діляться на 10 часточок по 7,5 г, або у вигляді круглих брикетів по 7,5 р. (18)


8.1.3. Фіалка триколірна (Viola tricolor).

Сем. Violaceae.

Рослина: Однорічна трав'яниста рослина з тонким коренем і гіллястим стеблом, що досягає висоти 30 см. Стебла і гілки закінчуються одиночними квітками. Віночок більше чашки. Пелюстки різнобарвні: 2 верхніх - синьо-фіолетові; 3 нижніх - жовті з фіолетовими смужками. (20)

Лікарська сировина: Трава фіалки триколірної (Herba Violae tricolor) - зібрана у фазу масового цвітіння і висушена трава - суміш оліственних стебел з квітками і плодами різного ступеня розвитку та окремих стебел, цілих або подрібнених листків, квіток і плодів. (8)

Хімічний склад: антоціановие глікозиди, флавоноїди (рутин і кверцетин), ефірне масло, що містить метиловий ефір саліцилової кислоти, каротиноїди, аскорбінова кислота, сапоніни, таніди.

Фармакологічний ефект: Відновлення дренажної функції і захисних властивостей миготливого епітелію бронхів забезпечують саліцилати, сапоніни і флавоноїди, цьому сприяють також ангіопротекторні властивості каротиноїдів, які разом з дією калію благотворно позначаються на функціонуванні серцево-судинної системи. Поєднання десенсибілізуючої, седативною і протигіпоксичну активності забезпечує доцільність більш широкого використання фіалки в лікуванні алергозів. (21)

Застосування: Трава входить до складу відхаркувальних і сечогінних зборів. Її настій підсилює секрецію бронхіальних залоз, сприяє розрідженню мокротиння і більше легкому її виділенню.


8.1.4. Солодка гола (Glycyrrhiza glabra)

Сем. Fabacea.


Рослина: Багаторічна трав'яниста рослина із стеблами висотою до 1 м, древеснеющій до кінця літа. Підземні органи добре розвинені, потужні, утворюють під землею складну мережу коренів і пагонів - вертикальних і горизонтальних (столонів). Надземні стебла малогіллясті. Листки чергові, непарноперістосложние, з 5-7 парами яйцевидних, залізисто-волосистих липких, особливо з нижньої сторони листочків. Квітки неправильні, рідкісні, зібрані в пазушні кисті. Плід - біб, бурий, шкірястий, нераскривающійся, прямий і плоский. (20)

Лікарська сировина: Корінь солодки (Radices Glycyrrhizae) являє собою суміш відрізків коренів і кореневищ різної довжини і товщини. Зовні - темно-або сіро-бурі, злам - світло-жовтий, волокнистий. Запах відсутній. Смак - нудотно-солодкий, злегка дратівливий.

Хімічний склад: глицирризновая кислота (8-24%), флавоноїди (3-4%), моно і дисахариди (до 20%), пектинові й смолисті речовини, ліпіди, гіркі речовини, сліди ефірної олії.

Фармакологічний ефект:. Завдяки наявності в її коріння глицирризиновой кислоти та її похідних, близьких за будовою до стероїдних гормонів, препарати з солодки мають стимулюючу дію на кору надниркових залоз і гіпофіз. Наявність флавонових глікозидів в препаратах солодки обумовлює бронхолітичну та відхаркувальну дію. (21)

Застосування: Застосовують як відхаркувальних засобів. З солодкового кореня виробляються екстракти (Extractum Glycyrrhizae siccum, Extractum Glycyrrhizae spissum), і ряд інших галенових препаратів (Elixir pectoralis та ін), входить до складу збору грудного № 2 (Species pectoralis № 2) і до складу складного солодкового порошку (Pulvis Glycyrrhizae compositus). З солодкового кореня отримано ряд препаратів: "Ліквірітон", "Флакарбін", "Глицирам", "Глідерінін".

Для лікування аллергозов найбільший інтерес представляють два препарати:

1. Глицирам. Призначають при легких формах бронхіальної астми, алергічних дерматитах, в тому числі при дерматозах у дітей.

Форма випуску: таблетки по 0,05 г № 50, гранули в скляних банках з додатком ложки - дозатора або в одноразових пакетах з целофану по 1,3 р.

2. Мазь глідерініна. Застосовують місцево при нейродермітах, алергічних дерматитах, екземі.

Форма випуску: 1% і 2% мазь жовтого кольору по 25 г у банках оранжевого скла або в алюмінієвих тубах. (18)


8. 1. 5. Звіробій продірявлений (Hypericum perforatum)

Сем. Hypericaceae.

Рослина: Багаторічна трав'яниста рослина висотою 30-100 см. Стебла гладенькі круглі з двома поздовжніми ниткоподібними ребрами, вгорі гіллясті. Листя супротивні, сидячі, еліптичні або довгасто-яйцевидні, цілокраї, завдовжки до 3 см, з численними серпанковими світлими і чорними крапками (вмістилища). Чашечка глубокопятіраздельная, чашолистки ланцетоподібні або лінійні, гострі з рідкісними чорними точками. Віночок 5-лепестний, золотисто-жовтий, пелюстки довжиною до 15 мм, довгасто-еліптичні, кососрезанние, зубчасті, вкриті по краю пелюсток чорними, а по іншій поверхні - білими крапками. Плід - трехгнездная коробочка. (20)

Лікарська сировина: Трава звіробою (Herbae Hyperici) зібрана в фазу цвітіння і висушена трава багаторічної трав'янистої рослини, яка представляє собою верхні частини стебел з листям, квітками, бутонами і недоспілими плодами. (8)

Хімічний склад: У ньому міститься ефірна олія, дубильні речовини, барвний пігмент, який при попаданні на нього фотонів сонячного світла переходить в біологічно активна речовина, що діє на нервові закінчення, конденсовані антраценпроізводние, флавоноїди, каротин і аскорбінова кислота.

Фармакологічний ефект: Фармакологічна дія препаратів з звіробою звичайного багатокомпонентне:

  1. м'який антибактеріальний ефект, що особливо важливо при атопічних дерматитах у дітей, що супроводжуються дисбактеріозом стафілококової етіології;

  2. виражений протизапальний ефект, необхідний при лікуванні екзематозного процесу (зовнішнє застосування масляних витяжок) та супутньої гастроентерологічної патології (використання водних, спиртових та олійних витяжок звіробою);

  3. сечогінну дію, завдяки якому зменшується свербіння шкіри. (2)

Спосіб застосування: Для лікування всередину застосовуються водні витяжки звіробою - настої і відвари для дітей, спиртові витяжки для дорослих. Масляна витяжка готується наступним чином: верхівки звіробою дрібно нарізають, заливають в плоскому посуді рослинним маслом, наполягають протягом 10 - 15 діб на сонячному світлі, зберігають у посуді з темного скла в холодильнику. Приймають всередину по 1 чайній ложці за 20 хвилин до їжі, зовнішньо використовують у вигляді примочок. (2)

З звіробою звичайного отримують антибактеріальний препарат - "Новоіманін", що володіє здатністю гальмувати зростання грампозитивної мікрофлори, в тому числі і золотистого стафілокока. (18)


8. 2. Фітотерапія в педіатрії

У структурі алергічних захворювань останнім часом збільшується частка дитячої патології. В останні роки спостерігається, що навіть новонароджені діти у перші добу життя здатні давати реакції на кшталт ГНТ (незважаючи на функціональну неспроможність імунної системи, тому що по видимому вони отримують антитіла з молоком сенсибілізованих матерів). У прийнятих нами харчових продуктів збільшилося число алергенів, що пов'язано з введенням харчовою промисловістю нових консервантів, харчових барвників, великому потоку імпортних продуктів харчування. Торкнулося це і педіатрії. Особливо позначається це на дітях грудного віку, а саме пов'язано з тим, що ці діти отримують природне вигодовування материнським молоком з яким виділяються дані речовини. З огляду на все анатомофізіологічна особливості дитячого організму, зокрема травної системи, можна з упевненістю заявити, що вище описані речовини викликають сенсибілізацію функціонально непідготовленого до засвоєння даних продуктів дитячого організму, беручи участь у розвитку діатезу. Незважаючи на те, що діатез розглядається як тимчасове порушення адаптації дитини до умов навколишнього середовища, з наслідками діатезу людина живе до кінця своїх днів. Цей вплив проявляється в різних формах - від нестерпності в дорослому віці коров'ячого молока, до результату діатезу в захворювання з серйозним прогнозом: бронхіальна астма, нейродерміт, склеродермія і велике сімейство акантолітичної пузирчаток. Спостереження багатьох вчених, що працюють в області дитячої алергології, дають підставу вважати, що з роками збільшується і буде збільшуватися кількість дітей з полівалентною сенсибілізацією та поєднаними формами алергії.

Враховуючи важливість проблеми алергії у педіатричній практиці даний розділ своєї курсової роботи вважаю важливим присвятити фітотерапії в лікуванні алергічних захворювань дитячого віку.


8. 2. 1. Алергічний діатез

Діатез - своєрідне, генетично і конституційно обумовлене порушення адаптації організму дитини до умов навколишнього середовища.

Алергічні діатези розглядаються як комплекс морфологічних і функціональних особливостей організму, що визначає готовність останнього до сенсибілізації, алергічних реакцій і захворювань. Загальною основою алергічних діатезів вважають неспроможність фізіологічної, метаболічної та імунологічної толерантності до алергенів і біологічно активних речовин.

Шкірні прояви при алергічному діатезі виникають рано, в перші тижні і місяці життя, і досягають максимуму в другому півріччі. Спочатку це "гнейс" на волосяної частини голови (посилене утворення себорейний лусочок, лущення), наполегливі попрілості в шкірних складках, особливо в області промежини і сідниць. Потім приєднуються гіперемія, інфільтрація і лущення шкіри щік ("молочний струп") і строфулюс - свербляча вузликова висипка на відкритих частинах тіла, іноді з точковою везикулою в центрі. Расчеси викликають появу точкових ерозій, мокнутия, утворення жовтуватих кірочок. У більш старшому віці (після року) частіше спостерігаються уртикарний, еритематозно - папульозні і прурігинозного висипки. (10)

Одним з основних методів лікування дітей у таких випадках є фітотерапія. При складанні збору для дітей орієнтуються на трави, які мають:

  1. десенсибилизирующим ефектом: фіалка триколірна (Viola tricolor), низка трироздільна (Bidens tripartita), береза ​​повисла (Betula pendula), м'ята перцева (Menta piperita);

  2. седативним ефектом: валеріана лікарська (Valeriana officinalis), материнка звичайна (Origanum vulgare);

  3. протизапальним ефектом: календула лікарська (Calendula officinalis), ромашка аптечна (Matricaria recutita), чебрець повзучий (Thymus serpyllum);

  4. жовчогінним ефектом: шипшина коричний (Rosa majalis), материнка звичайна (Origanum vulgare);

  5. поліпшує функції травлення ефектом: деревій звичайний (Achillea millefolium). (19)


Зразковий склад збору трав:

Folia Urticae 20,0

Herba Origani 10,0

Flores Chamomillae 5,0

Flores Centaureae cyanus 5,0

Rhizomata cum radicibus

Valerianae 10,0

Herba Eguiseti 10,0

Herba Millefolii 5,0

Folia Menthae piperitae 5,0

Fructus Rosae 20,0


Одну столову ложку збору заливають 250 мл гарячої води і наполягають в термосі протягом двох годин. (16)

Добова доза:

для дітей 1 року життя - 50-70 мл

2-3 років життя - 70-120 мл

3-4 років - 120 - 150 мл

4-7 років - 150 - 200 мл

7-14 років - 250 мл.

Вказану дозу ділять на чотири прийоми. Приймати до їди.


8. 2. 2. Алергічний дерматит

На першому році життя дитини превалюють симптоми ексудативно-катарального діатезу. У більш старшому віці вони або купіруються, або трансформуються в екзему або нейродерміт.

Екзема - це алергічний дерматоз, в основі якого лежить зміна алергічної реактивності організму на тлі нейровегетативної дисфункції. Дитяча екзема проявляється шкірною реакцією у вигляді еритематозно-везикулезной висипань, що супроводжуються мокнутием, освітою кірочок, сильним свербінням, схильна до хронічного перебігу.

Виділяють три стадії розвитку екземи:

1. Еритематозну, яка веде до утворення пухирців і мокнутия;

2. Стадія епідермальної мітотичної активності, що веде до лущення;

3. Стадія лихенификации і пігментних порушень.

Нейродерміт - сверблячих дерматоз, вперше виявляється в дитячому, найчастіше в підлітковому віці, якому передує алергічний діатез.

Нейродерміт розрізняють:

  • обмежений - характерна наявність симетричних зудящаяся вогнищ з локалізацією в ліктьових згинах, підколінних ямках, стегнових і сідничних складках, на шиї, в зап'ястях. Вогнища ураження покриті лусочками, корочками.

  • дифузний (поширений) - зміни поширюються на значних ділянках шкірного покриву. (23)

У лікуванні алергічних дерматозів широко використовується фітотерапія. Призначаються збори трав аналогічні зборів застосовуються у лікуванні алергічного діатезу. У дітей з важкими формами алергічних дерматозів використовують зовнішнє застосування настою того ж збору трав у вигляді примочок. У період мокнутия і свербіння хороші примочки зі свіжого огіркового соку і соку свіжої картоплі (succus Solani recens), свіжого березового соку (succus Betulae recens), кашки з ягід чорниці (fructus Myrtilli) і суниці (fructus Fragariae), настій з листя ожини 1 : 20 (infusum folii Rubii caesii). Дітям старшого віку при сверблячих дерматозах рекомендуються примочки з 1% настою чистотілу (infusum herbae Chelidonii), або теплих місцевих ванночок з 5-10% настою як засіб, що володіє протисвербіжну, протизапальну і епітелізірующім дією у фазі мокнутия і гострого запалення. Ні в якому разі не можна застосовувати грудним дітям лікувальні ванни з чистотілом, тому що можна викликати отруєння дитини сильнодіючою речовиною Хелідонін, тому що шкіра дитини є активним органом всмоктування і резорбції. При хронічній поширеною екземі рекомендують обгортання хворого простирадлом, змоченим у відварі коренів лопуха (decoctum radices Arctii lappae), a також мазь зі свіжого соку трави або малого порошку квіток календули лікарської (Calendula officinalis), приготовленого на ланолине або свинячому салі у відношенні 1:10 . При нейродерміті часто використовують аплікації з кашки мелконарезанного подорожника (Plantago major), а також живиці сосни (Pinus sylvestris) у суміші з воском і олією щодо 1:3:3. З рослинних засобів у період підсихання кірочок можна рекомендувати олії: обліпихова (oleum Hippophaes rhamnoides), шипшинового (oleum Rosae), лаврове (oleum Lauri), кукурудзяна (oleum Maydis), масляний настій листя волоського горіха (Juglans regia) відносно 1:5 , аплікації з соком кульбаби (Taraxacum officinalae) і лопуха (Arctium lappa). (16)

У деяких випадках для поліпшення трофіки застосовували мазь, що містить вітаміни А і Е: Retinoli acetatis

Tocopheroli acetatis ana 5,0

Lanolini 30,0

Olei Persicorum

Agua purificatae ana 15,0.

У дітей з високою ексудації використовують мазь, що містить атофан:

Atophani 4,0

Naphtalani 5,0

Tincturae Valerianae

Tincturae Convallariae ana 2,0

Lanolini 15,0

Pastae Lassarae 20,0


Побічних ефектів при фітотерапії алергічних дерматозів у дітей не наголошується, тому фітотерапію можна використовувати практично як основний метод лікування алергічних дерматозів у дітей в умовах педіатричного ділянки. Ефективність фітотерапії тим вище, чим молодша дитина і чим менше проміжок часу від початку захворювання до моменту застосування даного методу лікування. (16)


8.3. Лікарські рослини, що використовуються в педіатрії при алергії різної етіології.


8.3.1. Лікарські рослини наукової медицини.

У таблиці № 8 перераховані кошти, які застосовуються науковою медициною при лікуванні алергічних дерматозів у вигляді примочок і ванн. (19)


8.3.2. Рослинні засоби народної медицини.


У народній медицині також приділяється багато уваги лікуванню алергічних дерматозів у дітей. Найбільш часто використовувані народною медициною рослини (згадуються як протівозолотушние), представлені в таблиці № 9. (17)


8.4. Збори, що застосовуються в педіатрії для лікування алергічного діатезу, екземи, нейродерміту.


У процесі лікування алергічних захворювань широко застосовуються збори трав, складання яких має здійснюватися лікуючим лікарем, тому що вони можуть зазнавати деяких індивідуальним змін. (19)


8.4.1. Збори всередину


1. Аверін чай:

Herba Bidentis 4,0

Herba Violae tricolor 4,0

Herba Solani laciniati 1,0

1 ст.л. суміші на 200,0 окропу. Настій всередину. Дітям до 1 року 1 ч.л. 3 рази на день до їди; від 1 року до 3 років - 1 десертна ложка 3 рази на день до їди; 4-7 років - 1 ст.л. 3 рази на день до їди; 8-14 років - 1 / 4 - 1 / 2 ст. 3 рази на день до їди.


2. Herba Bidentis 10,0

Folia Urticae 10,0

Відвар. 1 ст.л. суміші на 200,0 окропу. Дози за віком див збір № 1.


3. Folia Urticae 2 частини

Herba Millefolii 1 частина

Herba Hyperici 1 частина

Настій всередину. 1 ст.л. суміші на 200,0 води. Дози див. збір № 1.


4. Herba Bidentis 3 частини

Flores Chamomillae 2 частини

Herba Violae tricolor 2 частини

Настій всередину. 1 ст.л. на 200,0 води. Дози див. збір № 1.


5. Radices Taraxaci 1 частина

Radices Arctii lappae 1 частина

Folia Plantaginis mayoris 2 частини

Відвар. 1 ст.л. суміші на 200,0 окропу. Дози див. збір № 1.


8.4.2. Збори для ванн і примочок


1. Folia Plantaginis majoris 2 частини

Radices Arctii lappae 2 частини

Cortex Quercus 1 частина

Відвар на ванну 12 - 15 літрів або для примочок (на 1 л води).


2. Folia Plantaginis majoris 2 частини

Rhizomata Calami 1,5 частини

Herba Chamomillae 2 частини

Відвар. Для ванн і примочок.


3. Folia Myrtilli 5 частин

Herba Millefolii 1 частина

Відвар. Для ванн і примочок.


4. Rhizomata Inulae 1 частина

Herba Hyperici 1 частина

Flores Chamomillae 1 частина

Відвар. Для ванн і примочок.


5. Herba Violae tricolor 2 частини

Folia Urticae 3 частини

Flores Chamomillae 1 частина

Настій. Для ванн і примочок.


6. Radices Arctii lappae 1 частина

Flores Calendulae 1 частина

Herba Eguiseti 1 частина

Відвар для примочок.


таблиця № 8

Лікарські рослини, вживані в педіатрії для лікування алергії.


Назва рослини

Кількість сировини в грамах

на ванну (на 10-15 л) на примочку (на 200,0 води)

трава череди (herba Bidentis) 50,0 - 70,0 15,0
лист кропиви (folia Urticae) 50,0 15,0
трава фіалки триколірної (herba Viola tricolor) 50,0 10,0
лист чорниці (folia Myrtilli) 50,0 - 70,0 15,0
кора калини (cortex Viburni) 30,0 - 50,0 10,0
лист подорожника (folia Plantaginis majoris) 70,0 - 100,0 15,0
кора дуба (cortex Quercus) 50,0 10,0
кореневище перстачу прямостоячого (rhizomata Tormentillae) 50,0 10,0
квітки ромашки аптечної (flores Chamomillae) 70,0 - 100,0 20,0
лист чорної смородини (folia Ribis nigri) 100,0 20,0
квітки календули (flores Calendulae) 50,0 10,0
лавровий лист (folia Lauri) 30 листя 10 листя
лист волоського горіха (folia Juglansis regiae) 200,0 20,0
трава чебрецю (herba Serpilli) 30,0 10,0
лист вахти трилистий (folia Menyanthidis) 50,0 - 70,0 10,0
трава материнки (herba Origani) 30,0

10,0


лист зайцегуба (folia Lagochili) 30,0 10,0

таблиця № 9

Рослинні засоби, що використовуються народною медициною для лікування алергічних дерматозів у дітей.


Назва рослини Застосовувана частина Спосіб застосування
Будра плющовидна (Glechoma hederacea)

свіжі квітучі рослини

Отруйно!

1 ст. л. трави закип'ятити в 1 склянці води. Вживати для обмивань і ванн.
Вахта трилистий (Menyantes trifoliata) листя 5 грам листя настояти в 1 склянці окропу, процідити. Зовнішньо примочки.
Гвоздика трав'янка (Dianthus deltoides) трава, квітки 1ст. л. трави наполягати 2 години в 1 ст. окропу. Зовнішньо для обмивань.
Дивосил британський (Ynula britanica) трава 1 ст. л. сухої трави наполягати 1-2 години в 1 ст. окропу. За 1-2 ст. л. 3 рази на день.
Дуршнік звичайний (Xanthium strumarium)

листя, стебла, плоди, коріння

Отруйно!

1 ст. л. свіжої рослини заварити в 1ст. окропу, кип'ятити 10 хвилин. По 1 ст.л. 4 рази на день.
Материнка звичайна (Origanum vulgare) трава 15 г трави наполягати 2 години в 1 ст. окропу. По 1 ст. л. 4 рази на день.
Жабнік польовий (Filago arvensis) трава 1 ст. л. заварити в 1 ст. окропу. Зовнішньо примочки.
Золототисячник зонтичний (Erythraea centaurium) трава 1 ч. л. трави настоювати 10 хвилин у 2 ст. окропу. По 0,5 ст. за 30 хвилин до їжі.
Капуста городня (Brassica deracea) качани, листя, капустяний сік листя зварити в молоці і змішати з висівками. Вживати у вигляді припарок.
Кирказон ломоносовідний (Aristolochia chlematitis)

коріння, трава, плоди та насіння

Отруйно!

2 ст. л. трави кип'ятити 10 хвилин в 1 ст. води. Для компресів, але не більше 10 хвилин.
Кислиця звичайна (Oxalis acetosella) трава і листя свіжі подрібнене листя прикладати до уражених ділянок шкіри.

Козелець луговий (Tragopogon pratensis)


коріння, листя, молочний сік 2 ч. л. коренів відварити в 1 ст. окропу. Настояти 2 години. По 1 ст. л. 3 рази на день.
Ложкові трава (Cochlearia arctica) трава 15 г трави наполягати 8 днів в 1,5 л горілки в закритому посуді. По 1 / 4 ст. 2 рази на день.
Лопух великий (Arctium lappa) коріння, листя 1 ст.л. в 1 ст. окропу настояти 2 години. По 1 ст.л. 6 разів на день.
Льнянка звичайна (Linaria vulgaris)

трава

Отруйно!

1,5 ч.л. настояти в 1 ст. окропу. Зовнішньо примочки.
Жовтець повзучий (Ranunculus repens)

трава, листя

Отруйно!

свіжу траву накладають на уражені ділянки на нетривалий час.
Перестріч дібровний (Melampyrum nemorosum)

трава, плоди

Отруйно!

3 ст.л. наполягати 2 години в 1 л окропу. Вживати як зовнішній засіб.
Мати-й-мачуха (Tussilago farfara) листя, квітки 15 г листя відварити в 1 ст. води. По 1 ст.л. через 3 години.
Медуниця лікарська (Pulmonaria officinalis) трава, листя подрібнене листя прикладають до уражених ділянок шкіри.
Мильнянка лікарська (Saponaria officinalis)

кореневища, коріння, листя

Отруйно!

1 ч.л. кореневищ і коренів настояти в 1 ст. холодної кип'яченої води. По 1 / 4 ст. 4 рази на день.

Нитчасті водорості ("річкова твань")

Улотрикс - Ulotrix

Кладофора - Cladophora

Спирогира - Spirogyra

вся рослина чисті водорості, обмиті спиртом, вживати зовнішньо у подрібненому вигляді.
Норічник шишкуватий (Scrophularia nodosa)

кореневище, трава, листя

Отруйно!

1 / 2 ч.л. сухих кореневищ настояти в 1 ст. окропу. Зовнішньо у вигляді примочок.
Овес посівної (Avena sativa) трава, солома 0,5-1 кг соломи кип'ятити 1 / 2 год в 1 л води. Для ванн і обмивань.
Живокіст лікарський (Symphytum officinale) коріння 3 ст.л. в 0,5 л води нагрівати 30 хвилин не доводячи до кипіння. Настоювати 4 години. Для ванн.
Осока (Сarex) кореневище з корінням 2 ч.л. наполягати 8 год в 2 ст. холодної кип'яченої води. По 1 / 2 ст. 2 рази на день.
Переліска благородне (Hepatica nobilis)

трава

Отруйно!

водний настій - зовнішньо для обмивань.

Підмаренник справжній (Galium verum)


трава, сік рослини 1 ст.л. наполягати 4 години в 1 ст. окропу. Зовнішньо для ванн і обмивань.

Пупавки фарбувальна (Anthemis tinctoria)


трава, квіткові кошики 2 ч.л. наполягати 4 години в 1 ст. окропу. По 1 ст.л. 3 рази на день.
Синеголовник плосколістний (Eryngium planum) трава

10 г трави кип'ятити 5 хвилин в 1 ст. води. По 1 ст.л. 3 рази на день.


Спаржа лікарська (Asparagus officinalis) кореневище з корінням, плоди, молоді пагони 3 ч.л. наполягати 2 години в 1 ст. окропу. По 1 ст.л. 3 рази на день.
Мучниця звичайна (Arctostaphylos uva-ursi) листя 10 г листя кип'ятити 15 хвилин в 0,5 л води, настояти 1 год. Зовнішньо примочки.
Хатьма тюрінянская (Lavatera thuringiaca) коріння, листя, квіти 2 ст.л. порошку листя розтерти з 2 ст.л. вершкового масла або вазеліну. Мазь.
Цикорій звичайний (Cichorium intybus) коріння, трава, сім'янки 20 г на 1 / 2 л води. Для ванн.
Чорнокорінь лікарський (Cynoglossum officinale)

коріння, трава

Отруйно!

4 ст.л. кип'ятити 15 хвилин в 1 л води наполягати 12 годин. Зовнішнє.
Чистець болотний (Stachys palustris) трава 3 ч.л. наполягати кілька днів в 1 ст. води. Зовнішнє.
Чистотіл великий (Chelidonium majus)

трава

Отруйно!

4 ст.л. кип'ятити 5 хвилин в 6 ст. води, настоювати 8 годин. Для ванн і обтирань.
Чистяк весняний (Ficaria verna) коріння, листя 1 ст.л. коріння варити 2-3 години в 2 ст. молочної сироватки. Зовнішнє.
Глуха кропива біла (Lamium alba) квітки 1 ст.л. настояти в 1 ст. окропу. По 1 / 2 ст. 4 рази на день.
Ячмінь звичайний (Hordeum vulgare) плоди 1 ст.л. солодовою борошна наполягати 4 години в 1 л окропу. По 1 / 2 ст. 6 разів на день.

8.5. Лікарські рослини традиційної медицини країн Східної Азії і народної медицини Далекого Сходу.


8.5.1.Лекарственная терапія Східної медицини


Відмінною особливістю лікарської терапії національної медицини Китаю, Кореї і Японії є використання засобів природного, головним чином рослинного, походження і багатокомпонентних ліків, побудованих за принципом синергізму - сукупної дії на всю наявну на даний момент сукупність симптомів і синдромів хвороби.

У східній медицині немає тенденції до використання речовин рослин в хімічно чистому вигляді. Навпаки, дбайливо зберігається комплекс діючих і всіх супутніх речовин, нерідко ускладнюємо введенням компонентів однойменного дії. Чим складніше міститься в лікарській рослині комплекс біологічно активних і супутніх речовин, тим багатшою інформаційний зміст складного, багатокомпонентного східного ліки.

Традиційна східна медицина має ряд особливостей:

1. Дуже рідко використовуються сильнодіючі та отруйні рослини. У використовуваних рослинах переважають рослини, що містять глікозиди, кумарини і флавоноїди за наявності невеликої кількості алкалоїдів.

2. Найчастіше використовуються підземні частини рослин (коріння, кореневища, бульби). У стародавніх квіткових рослин вони використовуються частіше, ніж у філогенетично молодих.

3. Для вилучення діючих речовин рослин майже не застосовуються органічні розчинники. На відміну від сучасної наукової медицини перевага віддається водним витягам.

4. Лікарська терапія заснована на використанні природних засобів в основному рослинного походження.

Одним з головних теоретичних принципів східної медицини є підвищення резистентності організму. Цим пояснюється включення в рецепт великого набору компонентів тонізуючого дії (до 7 тонізуючих рослин в одному рецепті). Східну медицину відрізняє також наявність в ній "ліків для здорових", призначаються для зміцнення або збереження здоров'я.

Широкий спектр лікувальної дії лікарських рослин, що зачіпає багато сторін життєдіяльності організму, пояснює виявлення у них нових, невідомих раніше фармакологічних властивостей, зокрема можливості впливу на окремі ланки патогенетичного процесу при деяких захворюваннях. Експериментальним підтвердженням доцільності їх використання є клінічні спостереження, зокрема результати застосування деяких трав при алергії, пов'язаної з перенасиченням організму синтетичними ліками, при бронхіальній астмі неінфекційно-алергічної етіології. Складений за літературним даними перелік рослин, пріменямих у традиційній східній медицині для лікування алергічної бронхіальної астми представлений в таблиці № 10. (9)


8.5.2.Лекарственная терапія Далекого Сходу


Серед багатої і різноманітної флори Далекого Сходу є відібрані емпірично лікарські рослини, біологічно активні речовини яких можуть коригувати всі ланки різних функцій людини. Аналіз даних народномедицинского використання далекосхідних рослин виявив велику кількість видів, застосовуваних в народній медицині для лікування алергії. У "Каноні лікарської науки" Абу Алі Ібн Сіни наведено 39 лікарських рослин, які ростуть на території нинішнього Далекого Сходу і застосовувалися у складі засобів десенсибилизирующего дії.

Як показали експериментальні дослідження, багато з лікарських рослин вживаних в народній медицині при алергічних станах, мають виражену антигістамінну активність, наприклад брусниця звичайна (Vaccinium vitis-idaea). Ефірні олії та терпенові фракції багна болотного (Ledum palustre) при гострих запальних станах перешкоджають розвитку судинних порушень і пов'язаних з ними ексудативний явищ. Ці приклади можуть у якійсь мірі слугувати науковим обгрунтуванням ефективності емпіричних народних ліків. (29)

При аналізі лікарської флори Далекого Сходу за даними народномедицинского використання умовно - антиалергічних рослин у групу обліку увійшли такі нозологічні форми, як бронхіальна астма, кропив'янка, набряк Квінке, алергічний висип. Всього було відібрано 52 рослини. У таблиці № 11 представлені найбільш перспективні для вивчення лікарські рослини. (9)

таблиця № 10


Лікарські рослини, застосовувані в традиційній медицині країн

Східної Азії для лікування бронхіальної астми, що отримали наукову

апробацію


Вид

Використана частина

Glycyrrhiza glabra корінь
Ephedra eguisetina гілки
Ephedra sinica гілки
Aristolochia debilis коріння, насіння
Citrus nobilis шкірка плодів
Ginkgo biloba кора, листя, насіння
Datura stramonium листя
Cordyceps sinensis гіфи грибка
Asarum sieboldii кореневище
Euphorbia sieboldiana коріння
Sinapis alba насіння
Corydalis ambigua бульби
Pachyma hoelen склероції
Pinella ternata кореневище, черешки
Zingiber officinale кореневище

таблиця № 11


Перспективні умовно-антиалергічні лікарські рослини

Далекого Сходу, що застосовуються в народній медицині


Вид

Поширення

Використана частина

Застосування

Багно (Ledum palustre) Приамур'я, Полювання, Камчатка Листя, квіти Бронхіальна астма
Борщівник волохатий (Heracleum lanatum) Нижня Приамур'я, Сахалін, Курили Трава Бронхіальна астма
Брусниця звичайна (Vaccinium vitis-idaea) Весь Далекий Схід Листя Бронхіальна астма
Малина сахалінська (Rubus sachalinensis) Весь Далекий Схід Осінні коріння Бронхіальна астма, кропив'янка
Півонія оберненояйцеподібні (Paeonia obovata) Примор'я, Приамур'я, Полювання Кореневище Бронхіальна астма, кропив'янка
Підмаренник справжній (Galium verum) Весь Далекий Схід Трава Алергічні висипки
Полин Сіверса (Artemisia sieversiana) Примор'я, Приамур'я, Полювання Трава Бронхіальна астма
Ряска мала (Lemna minor) Примор'я, Сахалін, Камчатка Трава Ангіоневротичний набряк, кропив'янка
Хвощ польовий (Eguisetum arvense) Весь Далекий Схід Трава Бронхіальна астма
Чистотіл великий (Chelidonium majus) Весь Далекий Схід Трава Кропив'янка
Шоломниця байкальський (Scutellaria baicalensis)

Західне Приамур'я,

Верхнє Приамур'ї

Коріння Алергічні висипки
Щавель водяний (Rumex aguaticus) Весь Далекий Схід Коріння Алергічні висипки

.


8.6. Лікарські рослини Середнього Уралу.

Народна медицина Середнього Уралу вивчає рослинні засоби, місця масового зростання яких характерні в основному для даної території, тому багатьох з цих коштів практично не зустрічаються в літературних джерелах. Лікарські рослини Середнього Уралу представлені в таблиці № 12. (26)


таблиця № 12

Лікарські рослини Середнього Уралу

Найменування рослини

Спосіб застосування

Алтей лікарський (Althea officinalis) 4 ч.л. на 2 ст. холодної кип'яченої води. Наполягати 8 годин. По 1 / 2 ст. 3 рази на день при алергічних дерматитах.
Вероніка лікарська (Veronica officinalis)

1ч.л. залити 1 ст. окропу, настоювати 30 хвилин. По 1 ст. 3 рази на день після їжі - при кропив'янці, нейродерміті.

При дерматиті вживати мазь з 1части трави і 4 частин свинячого жиру.

Гравілат міський (Geum urbanum) 1 ст.л. на 1 ст. води. По 1 ст.л. 3 рази на день, вживати всередину і зовнішньо.
Димянка аптечна (Fumaria officinalis) 1ч.л. на 1 ст. окропу. По 2 ст.л. 4 рази на день до їжі при алергії.
Родіола рожева (Rhodiola rosea) 1 ч.л. подрібненого коня на 1 л води, кип'ятити 10 хвилин. По 2-3 ст. на день.
Коров'як (Verbascum thapsus) Зовнішньо як мазь з 5 частин порошку з насіння і 10 частин вершкового масла.
Котяча лапка (Antennaria dioica) Відвар 1:400, 1:200 для ванн при золотусі, діатезі.
Купена лікарська (Polygonatum officinale) Відвар кореня для ванн при діатезі
Манжетка (Alchemilla vulgaris) 4 ч.л. листя на 1 ст. окропу, настоюють 4 години. Для ванн при діатезах.
Медуниця лікарська (Pulmonaria officinalis) Настій з листя при алергічній бронхіальній астмі і золотусі.

Очанка лікарська (Euphrasia officinalis) 40 г трави на 1 л води, наполягати 2-3 години. По 1 / 2 ст. 3 рази на день при алергічному діатезі, екземі.
Переступень білий (Bryonia alba) Зовнішньо у вигляді мазі при алергодерматозів.
Повилика європейська (Cuscuta europaea) 5 г сировини на 200, 0 води. Зовнішньо для ванн.
Ряска мала (Lemna minor) 1 ст.л. подрібненої ряски наполягати 4 дні в стакані горілки. По 15 - 20 крапель 2 рази на день при кропив'янці.
Сульдерей пахучий (Apium graveolens) 1 ст.л. коренів настоюють 4 години на 1,5 ст. окропу. По 1 ст.л. 3 рази на день за 30 хвилин до їжі при кропив'янці.
Яглиця звичайна (Aegopodium podagraria) 3 ч.л. трави настоюють 2 години в 2 ст. окропу. По 1 / 2 ст. 4 рази на день при золотусі, діатезі.
Мучниця звичайна (Arctostaphylos uva-ursi) 2 ч.л. листя на 2 ст. води настоюють 3 години. По 1 / 2 ст. 4 рази на день при золотусі, діатезі.
Хміль звичайний (Humulus lupulus) Настій з незрілих суплідь. 2 ч.л. шишок наполягають протягом 4 годин у склянці окропу. По 1 / 4 ст. 3 рази на день за 5 хвилин до їжі при золотусі.

8. 7. Збори, застосовувані для лікування алергії.


Лікування алергічних захворювань, як правило, призначається індивідуально. Відзначено, що деякі алергічні хвороби успішно лікуються зборами лікарських рослин.


1. Пустирник п'ятилопатевий (трава) 2

Живокіст лікарський (коріння) * 1

Пирій повзучий (кореневище) * 2

Коріандр посівний (плоди) 1

Фіалка триколірна (трава) 4

Звіробій продірявлений (трава) 3

Пижмо звичайна (квіти) 1

Приймають у вигляді відвару (одну столову ложку суміші на одну склянку води) по 1 / 3 склянки 3 рази на день при набряку Квінке. (28)


2. 2 чайні ложки Осоки піщаної залити 2 склянками окропу, настояти ніч, процідити і пити по 1 / 2 склянки 4 рази на день при алергічних захворюваннях. (15)


3. Цмину піскового (квітки) 2

Кульбаба лікарський (коріння) 2

Полин звичайний (трава) 2

Спориш (трава) 2

Хвощ польовий (трава) 2

Меліса лікарська (листя) * 1

Буркун лікарський (трава) * 1

Звіробій продірявлений (трава) 2

Коріандр посівний (плоди) 2

Пирій повзучий (кореневище) * 2

Живокіст лікарський (коріння) * 2

Собача п'ятилопатевий (трава) 2

Приймають у вигляді відвару (1 столову ложку на 1 склянку води) по 1 / 2 склянки 3 рази на день перед їжею при набряку Квінке.


4. Лепеха болотний (кореневище) 1

Звіробій продірявлений (трава) 3

Перстач прямостоячий (кореневище) 1

Живокіст лікарський (коріння) 2

Застосовують відвар (3 чайні ложки суміші заливають 1 склянкою теплої води, кип'ятять на слабкому вогні 5-7 хвилин) для полоскання горла і носа, при алергічному риніті.


5. Фіалка триколірна (трава) 6

Звіробій продірявлений (трава) 4

Пирій повзучий (кореневище) * 4

Кульбаба лікарський (коріння) 3

Грицики (трава) 3

Коріандр посівний (плоди) 3

Хвощ польовий (трава) 4

Очанка Паросткова (трава) * 2

Живокіст лікарський (коріння) * 2

Мати-й-мачуха звичайна (лист я) 2

Приймають у вигляді відвару (1 столову ложку суміші заливають 1 склянкою холодної води, кип'ятять 5 хвилин) по 1 / 3 склянки 3 рази на день за 30 хвилин до їжі при алергічному риніті. (28)

6. Солодка гола (корінь)

Лопух великий (корінь)

Кульбаба лікарський (корінь) по 15 г

Марена фарбувальна (корінь)

Мильнянка лікарська (корінь) по 30 г

Відвар. Приймати при алергії на їжу, запахи, лікарські засоби. Вранці перед сніданком по 1-2 склянки. (3)

7. Звіробій продірявлений (трава) 3

Пижмо звичайна (квіти) 2

Живокіст лікарський (коріння) * 3

Очанка Паросткова (трава) * 3

Відвар використовується для полоскання горла і носа перед сном при алергічних хворобах, що супроводжуються ринітом. (28)

8. Трава манжетки

Трава маренки пахучого

Трава деревію

Трава шандри

Квітки ромашки аптечної

Квітки глухої кропиви по 100,0 г

Настій. По 1 ст. перед обідом і вечерею. При алергії на їжу, запахи, лікарські засоби. (3)


9. Деревій звичайний (трава) 2

Крушина ольховідная (кора) 2

Кропива дводомна (трава) 2

Кульбаба лікарський (коріння) 3

Хвощ польовий (трава) 2

Буркун лікарський (трава) * 1

Спориш (трава) 2

Живокіст лікарський (коріння) 2

Аїр болотний (кореневище) 1

Фіалка триколірна (трава) 2

Відвар використовують для примочок на уражені ділянки шкіри, при почесухе (обмеженому і дифузному нейродермітах). (28)


10. Пажитник сінної (насіння) * 2

Шипшина коричний (плоди) 2

Дягель лікарський (коріння) 2

Перстач прямостоячий (кореневище) 1

Береза ​​бородавчаста (листя) 2

Кропива дводомна (трава) 2

Вахта трилистий (листя) 1

Фіалка триколірна (трава) 2

Пирій повзучий (кореневище) * 2

Собача п'ятилопатевий (трава) 2

Приймають у вигляді відвару по 1 / 2 склянки за 30 хвилин до їжі при алергічної висипки, кропивниці.


11. Пустирник п'ятилопатевий (трава) 4

Живокіст лікарський (коріння) 2

Пирій повзучий (кореневище) 2

Коріандр посівний (плоди) 1

Фіалка триколірна (трава) 8

Звіробій продірявлений (трава) 7

Пижмо звичайна (квіти) 1

Застосовують відвар по 1 / 2 склянки 3 рази на день до їжі при екземі. (15)


12. Череда трироздільна (трава) 2

Смородина чорна (кора) 1

Фіалка триколірна (трава) 2

Калина червона (кора) 2

Солодка гола (корінь) 3

Настояти 1 столову ложку подрібненого збору на 1 склянку окропу в перебігу години.

Приймати по 1 склянці на день у кілька прийомів для лікування атопічних дерматитів.


13. Звіробій продірявлений (трава) 5

Деревій звичайний (трава) 2

Кровохлебка лікарська (коріння) 2

Спориш (трава) 3

Лопух великий (корінь) 1

Валеріана лікарська (коріння) 2

Відварити 1 столову ложку подрібнених рослин в 1 склянці окропу на водяній бані протягом 30 хвилин у посуді з щільно закритою кришкою. Приймати по 1 склянці відвару на день натщесерце за 30 хвилин до їжі. (2)


14. Настоянка лимонника 2

Настоянка аралії 4

Настоянка лагохілуса 4

Приймати по 40 крапель 2 - 3 рази на день дорослим. Дітям до 14 років по 2 краплі на рік життя. Курс лікування - 10 днів, далі перерву 1 - 2 місяці. Застосовувати для лікування атопічних дерматитів.

9. Муміє


Муміє - це невеликі природні нарости чи освіти у вигляді напливів в ращелінах скель, на стінах печер і гротів, розташованих на висоті 3 - 5 метрів над рівнем моря, де є особливі умови різко відмінні від рівнинних. За зовнішнім виглядом муміє схоже на смолу, обличчя у нього блискуча, колір - від жовто-коричневого до чорного. Шматочки муміє при розминці руками розм'якшуються (неякісне муміє зазвичай залишається твердим), його специфічний запах нагадує запах нафти, смак гіркий. У воді муміє розчиняється без осаду, фарбуючи її в коричневий колір. Вважається, що чорне муміє ефективніше.

У муміє виявлено 27 мікроелементів, різні органічні сполуки: амінокислоти (у деяких зразках муміє зустрічаються і нуклеїнові кислоти), вуглеводи і жири. Однак досить повно складу муміє ще не вивчений.

Про походження муміє до цих пір немає чіткого уявлення. Вчені вважають, що воно може бути тваринного, рослинного, мінерального або змішаного походження. Природне муміє містить домішки, іноді шкідливі для організму. У якійсь мірі від них можна позбутися, якщо розчинити муміє в кип'яченої воді, профільтрувати, а потім випарувати розчин на вогні.

Дослідження останніх років підтвердили, що муміє володіє вираженими біостимулюючий властивостями. Під його впливам активізуються обмінні процеси, збільшується кількість еритроцитів, підвищується вміст гемоглобіну в крові. Муміє має виражену протимікробну дію, стимулює репаративні процеси, підвищує захисні сили організму. (22)

Муміє вважається ефективним засобом для лікування алергії. Його розводять в концентрації 1 г на 1 л теплої кип'яченої води. Приймати 1 раз на добу вранці. Дітям від 1 до 3 років - 50 мл, від 4 до 7 - 70 мл, старше - 100 мл. Якщо алергія сильно виражена, потрібно повторити прийом вдень, але дозу зменшити. Курс лікування 20 днів.

При екзематозних ураженнях шкіри змащувати покриви більш концентрованим розчином: 1 г на 100 мл. Ефект при лікуванні муміє проявляється швидко, але обов'язково і необхідно провести повний курс лікування.

Муміє можна використовувати не тільки як лікувальний, але і як профілактичний засіб, що підвищує захисні сили організму. (15)


10. Висновок.


Наприкінці своєї курсової роботи мені хотілося б відзначити, що турбота про власне здоров'я - це серйозна потреба кожної людини, все більш зростаюча з віком. Статистичні дослідження останніх років показали, що у всіх економічно розвинених країнах відзначається зростання алергічних захворювань. Це багато в чому пояснюється тим, що ми живемо у вік забруднення навколишнього середовища, хімізації, штучної ароматизації, подцветки вироблених продуктів і т.д. Проте важливу роль грає і відношення людини до свого здоров'я. Багато людей безтурботно ставитися до свого добробуту. Для таких людей ексудативно-катаральний (алергічний) діатез - звичайне, властиве всім дітям явище, а проте він (діатез) є одним з основних факторів, у результаті яких можуть розвинутися важкі форми алергії. І тому для лікування діатезу повинна приділятися достатньо уваги з боку як медичних працівників, так і батьків дитини. Існує і інша група людей, які є у них, лікарську чи інфекційну алергію намагаються лікувати за допомогою рослинних засобів. Однак даний вид лікування алергічних захворювань повинен призначатися тільки відповідним фахівцем, тому що не варто забувати, що рослини можуть бути не тільки "друзями", але і "ворогами". Адже багато лікарських рослин, здатні викликати полінози і в даному випадку можуть тільки погіршити наявні прояви алергії, іноді аж до смертельного результату. Наведені приклади мають масовий характер тільки тому, що безліч людей абсолютно некомпетентні в питаннях алергії. Цьому сприяє:

При цьому слід зазначити, що охорона та зміцнення здоров'я людей - справа першорядної важливості. І не слід ігнорувати слова філософа VIII століття Ібн-аль-Мукаффа: "Якщо хочеш зберегти тіло здоровим і сильним пізнай усе,

що може принести користь твоєму тілу або пошкодити йому. "


11. ЛІТЕРАТУРА.


1. Адо В. Алергія. - М.: Знание, 1984. - С. 6-19.

2. Адо В., Астаф'єва М. Г. Полінози: Підвищена чутливість до пилку. - М.: Знание, 1991. - 224 с.

3. Алеут М. М. Фітотерапія. - Архангельськ, 1991. - С. 44.

4. Альперн Бернар. Алергія. / Переклад з французької Ю. А. Самушина. - М.: Медицина, 1983. - С. 75-84.

5. Беклемішев Н. Д., Ермекова Р. К., Могікевіч В. С. Полінози. - М.: Медицина, 1985. - С. 3-224.

6. Величковський Б. Г. Алергічні захворювання, аналіз причин зростання. / / Вісник АМН СРСР. - 1991, № 1. - С. 28 - 33.

7. Горячкина Л. А., Порошина Ю. А., Семенова Р. Я, та ін Досвід лікування різних алергічних захворювань новим вітчизняним протигістамінних і антисеротоніновий препаратом бікарфеном. / / Клінічна медицина. - 1990, № 5. - С. 84-87.

8. Державна фармакопея СРСР XI видання (випуск 2). / За редакцією Машковского М. Д. - М.: Медицина, 1989., Т. 2. - С. 305, 323, 340.

9. Гриневич М. А. Інформаційний пошук перспективних лікарських рослин. Досвід вивчення традиційної медицини країн Східної Азії за допомогою ЕОМ. - Ленінград: Наука, 1990. - С. 109-113.

10. Дитячі хвороби. / За редакцією Л. А. Ісаєвою. - М.: Медицина, 1994. - С. 139-145.

11. Зайко Н. Н., Данилової Л. Я., Биця Ю. В. та ін Патологічна фізіологія. - Еліста: АТЗТ "Есен"., 1994. - С. 100-121.

12. Зисельсон А. Д. Пилок рослин як алерген в книзі "Лікарські та отруйні рослини та їх значення в педіатрії. / Збірник наукових праць під редакцією С. Є. Шпилени. - Ленінград: Ленінградський педіатричний медичний інститут, 1986. - С. 68-73.

13. Ковалевський Е. Н., Калугіна О. Л., Балаболкин І. І., Котешева Г. М. Алергічні захворювання очей у дітей та дорослих. / / Вісник офтальмології, 1990, № 5. - С. 68-70.

14. Кудрін А. М. Фармакологія. - М.: Медицина, 1991. - С. 287-291.

15. Лавренова Г. В., Лавренов В. К., Лавренов Ю. В. Лікарські трави для вас. - Донецьк: Донеччина, 1994. - С. 287-289.

16. Лобанова О. І., Ходов Д. А. Фітотерапія алергічних дерматозів у дітей в книзі "Лікарські та отруйні рослини та їх значення в педіатрії. / Збірник наукових праць під редакцією С. Є. Шпилени. - Ленінград: Ленінградський педіатричний медичний інститут, 1986. - С. 68-73.

17. Махлаюк В. П. Лікарські рослини в народній медицині. - Саратов: Приволзькому книжкове видавництво, 1967. - С. 513.

18. Машковский М. Д. Лікарські засоби. - М.: Медицина, 1994., Т. 1. - С. 384, 386, 389, 434; т. 2. - С. 486.

19. Меньшикова М. Л. Зелена аптека дітям. / Фітотерапія в педіатрії. - Челябінськ: Лілія, 1993. - С. 207-233.

20. Муравйова Д. А. Фармакогнозія. - М.: Медицина, 1991. - С. 135, 261, 457, 470.

21. Пастушенков Л. В., Лесіовская Є. Є. Рослини - антигіпоксантів. / Фітотерапія. - Санкт-Петербург.: Хіміко-фармацевтичний інститут, 1991. - С. 32, 63, 66, 78, 84.

22. Синців А. Ф. Про вершки і корінці. / Травник. - М.: Фізкультура і спорт., 1992. - С. 204-206, 208-210.

23. Скрипкін Ю. К. Шкірні та венеричні хвороби. - М.: Медицина, 1979. - С. 311-312, 325.

24. Сучкувату Т. М., Присевок Є. К., Пуляєва Е. П. та ін Ефективність задитена при алергічних захворюваннях у дітей. / / Охорона здоров'я Білорусі, 1994. - С. 38-40.

25. Фрадкін В. А. Діагностика алергії реакціями нейтрофілів. - М.: Медицина, 1985. - С. 6-50, 119-124.

26. Федоров В. Я. Лікарські рослини Середнього Уралу. - Верхня Пишма, 1993. - 192 с.

27. Харрісон Т. Р. Внутрішні хвороби. - М.: Медицина, 1995. - Т.6. - С. 35-50, 145-147.

28. Чирков О. І., Сірий В. С. Лікарські збори. - М.: Медицина, 1993. - С. 241-243.

29. Шретер А. І. Лікарська флора радянського Далекого Сходу. - М.: Медицина, 1975. - 327 с.




Шретер А. І. Лікарська флора радянського

Далекого Сходу. - М.: Медицина, 1975. - 327 с.




Федоров В. Я. Лікарські рослини

Середнього Уралу. - Верхня Пишма, 1993. - 192 с.




Харрісон Т. Р. Внутрішні хвороби. - М.: Медицина,

1995. - Т.6. - С. 35-50, 145-147.




Чирков О. І., Сірий В. С. Лікарські збори. -

М.: Медицина, 1993. - С. 241-243.




Муравйова Д. А. Фармакогнозія. - М.: Медицина,

1991. - С. 135, 261, 457, 470.




Пастушенков Л. В., Лесіовская Є. Є.

Рослини - антигіпоксантів. / Фітотерапія. -

Санкт-Петербург.: Хіміко-фармацевтичний інститут,

1991. - С. 32, 63, 66, 78, 84.




Cіняков А. Ф. Про вершки і корінці. / Травник. -

М.: Фізкультура і спорт., 1992. - С. 204-206, 208-210.




Скрипкін Ю. К. Шкірні та венеричні хвороби. -

М.: Медицина, 1979. - С. 311-312, 325.



Сучкувату Т. М., Присевок Є. К., Пуляєва Е. П.

та ін Ефективність задитена при алергічних

захворюваннях у дітей. / / Охорона здоров'я Білорусі,

1994. - С. 38-40.




Фрадкін В. А. Діагностика алергії реакціями

нейтрофиллов. - М.: Медицина, 1985. - С. 6-50, 119-124.




Дитячі хвороби. / За редакцією Л. А. Ісаєвою. -

М.: Медицина, 1994. - С. 139-145.




Зайко Н. Н., Данилової Л. Я., Биця Ю. В.

та ін Патологічна фізіологія. - Еліста:

АТЗТ "Есен"., 1994. - С. 100-121.



Зисельсон А. Д. Пилок рослин як алерген в книзі

"Лікарські та отруйні рослини та їх значення в

педіатрії. / Збірник наукових праць під редакцією

С. Є. Шпилени. - Ленінград: Ленінградський

педіатричний медичний інститут, 1986. - С. 68-73.




Ковалевський Е. Н., Калугіна О. Л., Балаболкин І. І.,

Котешева Г. М. Алергічні захворювання очей у дітей

і дорослих. / / Вісник офтальмонологіі, 1990, № 5. -

с. 68-70.




Кудрін А. М. Фармакологія. - М.: Медицина, 1991. -

с. 287-291.




Лавренова Г. В., Лавренов В. К., Лавренов Ю. В.

Лікарські трави для вас. - Донецьк: Донеччина,

1994. - С. 287-289.




Лобанова О. І., Ходов Д. А. Фітотерапія алергічних

дерматозів у дітей в книзі "Лікарські та отруйні

рослини і їх значення в педіатрії. / Збірник наукових

праць під редакцією С. Є. Шпилени. - Ленінград:

Ленінградський педіатричний медичний інститут,

1986. - С. 68-73.




Махлаюк В. П. Лікарські рослини в народній

медицині. - Саратов: Приволзькому книжкове

видавництво, 1967. - С. 513.




Машковский М. Д. Лікарські засоби. - М.:

Медицина, 1994., Т. 1. - С. 384, 386, 389, 434; т. 2. -

с. 486.




Меньшикова М. Л. Зелена аптека дітям.

/ Фітотерапія в педіатрії. - Челябінськ: Лілія,

1993. - С. 207-233.



Адо В. Алергія. - М.: Знание, 1984. - С. 6-19.




Адо В., Астаф'єва М. Г. Полінози: Підвищена

чутливість до пилку. - М.: Знание, 1991. - 224 с.




Алеут М. М. Фітотерапія. - Архангельськ, 1991.

- С. 44.




Альперн Бернар. Алергія. / Переклад з французької

Ю. А. Самушина. - М.: Медицина, 1983. - С. 75-84.




Беклемішев Н. Д., Ермекова Р. К., Могікевіч В. С.

Полінози. - М.: Медицина, 1985. - С. 3-224.




Величковський Б. Г. Алергічні захворювання,

аналіз причин зростання. / / Вісник АМН СРСР. - 1991,

№ 1. - С. 28 - 33.



Горячкина Л. А., Порошина Ю. А., Семенова Р. Я,

та ін Досвід лікування різних алергічних

захворювань новим вітчизняним

протівогистамінних і антисеротоніновий

препаратом бікарфеном. / / Клінічна медицина.

- 1990, № 5. - С. 84-87.




Державна фармакопея СРСР XI видання

(Випуск 2). / За редакцією Машковского М. Д. - М.:

Медицина, 1989., Т. 2. - С. 305, 323, 340.




Гриневич М. А. Інформаційний пошук

перспективних лікарських рослин. Досвід

вивчення традиційної медицини країн Східної

Азії за допомогою ЕОМ. - Ленінград: Наука, 1990. -

с. 109-113.





























Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Медицина | Реферат
221.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Ботаніка наука про рослини Загальна характеристика царства рослини
Ботаніка - наука про рослини Загальна характеристика царства рослини
Алергія 2
Алергія
Алергія 2
Харчова алергія
Харчова алергія у дітей
Комп`ютерна алергія
Алергія її патофізіологічні аспекти
© Усі права захищені
написати до нас