Роман Володимира Набокова «Лоліта» був написаний в 1955р. англійською мовою. Переклад був здійснений самим автором. Цей роман приніс письменникові широку популярність.
«Лоліта. Сповідь світлошкірого Удовиченка »- такою була подвiйна назва, під яким автор отримав цей дивний текст. Якщо не брати виправлення явних помилок, та ретельного вилучення деяких цупких деталей, які, незважаючи на всі старання самого «Гумберта Гумберта», ще збереглись в текстi, як якісь пам'ятники і віхи, можна вважати, що ці примітні записки залишено незмінними. Кумедний псевдонiм їх автора - його власний вигад, між тим як «Гейз" всього лише римується із справжнім прізвищем героїні.
Для читача, який розглядає «Лоліту» просто як роман, ситуації та емоції в ньому зображенi зосталися б дратівливо-тілесними, якщо б вони були забезпечені через кепське іносказань. Правда, у всьому творі не можна знайти жодного непристойного вираження.
Якби нині однотомник В. В. Набокова опинився без «Лоліти», то абсолютно на тій же підставі скажімо, «Обраний Достоєвський» не включав би «Бісів».
Велике твір мистецтва завжди оригінально; воно за самою своєю суттю мусить вражати й дивувати. У мене немає ніякого бажання прославляти пана «Гумберта Гумберта». Немає сумнівів у тому, що він огидний, що він низький, що він служить яскравим прикладом моральної людської прокази, що в ньому поєднані лють і грайливість, які може бути і свідчать про найглибшу співчуття, але не додають приваби деяким його вигадкам. Його дивакуватого, звичайно, важкувата. Відчайдушна чеснiсть, якою тремтить його сповiдь, аж ніяк не звільняє його від відповідальності за диявольську витонченість. Він ненормальний. Він не джентльмен. Але з яким чарами співуча його скрипка збуджує в нас нiжне спiвчуття до Лолiти, змушує нас зачитуватися книгою, всупереч першому почуттю вiдрази до автора сповіді.
Як художній твір, «Лоліта» далеко виходить за межі покаянної сповіді, але набагато більш важливим, ніж її наукове значення та художня цінність, ми повинні визнати моральний вплив не серйозного читача, адже цей болючий аналiз поодинокого випадку мiстить в собi й загальну мораль. Безпритульна дiвчинка, зайнята собою мати, розпалений похоті маніяк - всі вони не тільки персонажі єдиною у своєму роді повісті, вони, крім того, попереджають нас про небезпечні ухилах; вони вказують на можливі лиха. «Лоліта» мала б змусити всіх - батьків, соціальних працівників, педагогів - з великої пильністю і проникливістю вiддатися справi виховання здорового покоління в більш безпечному світі.
При підготовці цієї роботи були використані матеріали з сайту http://www.studentu.ru