Роль контролінгу в системі управління підприємством

ВАРІАНТ № 2
ЗАДАЧА
1.Бюджет продажу
Вихідні дані
Початковий баланс (баланс підприємства на початок року)
Графік надходжень грошових коштів
Дебіторська заборгованість на кінець року
3.Бюджет витрат на матеріали
Графік виплат грошових коштів
4.Бюджет витрат на оплату праці виробничого персоналу
5.Бюджет накладних витрат
6. Бюджет собівартості
7.Бюджет адміністративних і маркетингових витрат
8.Плановий звіт про прибуток
Бюджет руху грошових коштів (без додаткового фінансування)
Бюджет руху грошових коштів (без додаткового фінансування)
Бюджет руху грошових коштів (кінцевий варіант)

Активи	Значення
Оборотні активи
Грошові кошти	129209,8
Дебіторська заборгованість за товари	226800
Сировина і матеріали	4550
Готова продукція	36247,8
Всього оборотні активи	396807,6
Основні засоби
Земля	80000
Будівлі і обладнання	750000
Амортизація	-348000
Залишкова вартість буд.обладнання	402000
Всього необоротних активів	482000
Всього активи	878808
Пасиви
Зобов'язання:
Поточні зобов'язання
Кредиторська заборгованість	55802,5
Власний капітал
Статутний капітал	175000
Нерозподілений прибуток	648028,1
Всього власний капітал	823028,1
Всього пасиви	878808

- аналіз точки беззбитковості (Break-Even-Analyze) – забезпечення беззбитковості операційної діяльності та створення умов для самофінансування підприємства;
- бенчмаркінг – процес порівняння об’єктів одного підприємства з аналогічними об’єктами інших підприємств;
- вартісний аналіз – функціональна характеристика продукції на предмет еквівалентності її вартості та корисності;
- портфельний наліз – проведення аналізу для прийняття рішень щодо додаткових інвестицій в окремі програми або реінвестицій;
- АВС-аналіз – дослідження оцінки кількісних параметрів, які мають найбільш значущу притому вагу у їх загальному обсязі;
- аналіз сильних і слабких місць на підприємстві (SWOT-analysis) – аналіз усунення слабких місць на підприємстві, а також ефективне використання наявного потенціалу;
- система раннього попередження та реагування – інформаційна система, яка повідомляє керівництву про потенційний ризик;
- дискримінантний аналіз – метод прогнозування банкрутства підприємства;
- бюджетування – процес складання і реалізації бюджетів на підприємстві.
У системі контролінгу вагоме місце займає контролер, який виконує координаційні функції, функцію планування та бюджетування, здійснює бюджетний контроль, внутрішній консалтинг.
На нашу думку у найближчому майбутньому контролінг має зайняти пріоритетне місце у системі управління підприємством. За таких обставин можна стверджувати, що контролери будуть реально затребуваними фахівцями. Як результат будуть зростати вимоги до рівня їх професійної підготовки.
Визначаючи місце системи контролінгу в управлінні агропромисловим підприємством слід дотримуватися наступних етапів побудови цієї системи. Так, «контролінг на підприємстві будується по наступним основним етапам:
1. Визначення об’єкту контролінгу.
2. Визначення видів та сфер контролінгу.
3. Формування системи пріоритетів контрольованих показників.
4. Розробка системи кількісних стандартів контролю.
5. Побудова системи моніторингу показників, що включаються до фінансового контролінгу.
6. Формування системи алгоритмів дій по усуненню відхилень».
Вважаємо, що доцільно буде більш детально зупинитися на системі моніторингу, так як вона складає основу контролінгу на підприємстві ї є його активною частиною.
«Система моніторингу являє собою розроблений на підприємстві механізм постійного спостереження за найважливішими показниками фінансової діяльності, визначення розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених та виявлення причин цих відхилень».
Реалізація системи моніторингу на агропромисловому підприємстві дасть змогу вчасно виявити причини відхилень фактичних результатів від запланованих. По результатах цих відхилень можливо буде розробити пропозиції щодо відповідного коригування окремих напрямків діяльності підприємства. Це дасть можливість нормалізації фінансової діяльності і підвищення ефективності функціонування підприємства.
Для повноцінного впровадження системи контролінгу на агропромисловому підприємстві, в принципі як і на підприємствах іншої галузі, необхідно введення автоматизації процесів управління. Таке нововведення дасть можливість інформаційній системі на підприємстві автоматизовано обробляти економічну та фінансову інформацію, що призведе до оптимізації інформаційних потоків.
За результатами проведеного дослідження з питань організації системи контролінгу на агропромисловому підприємстві можна зробити висновки: на підприємствах АПК на сьогоднішній день виникла гостра необхідність організації системи контролінгу, що зумовлена проблемами, які пов’язані з реформуванням АПК, зміною форм власності і господарювання та недоліками у сфері управління підприємством. Тому впровадження системи контролінгу на даному етапі стає не просто можливістю, але й необхідністю для подальшого існування і успішного функціонування підприємства.
Внутрішній економічний механізм підприємства (господарський механізм) - це сукупність економічних методів і важелів, які діють на всіх рівнях управління і дають змогу у відповідності з об'єктивними законами розвитку суспільства активно впливати на виробничу діяльність колективу з метою досягання економічних і соціальних завдань, що стоять перед колективом і суспільством (державою) в цілому на сучасному етапі. Дія внутрішнього економічного механізму залежить від багатьох чинників, які в тій чи іншій мірі обмежують або прискорюють дії економічних законів і перебувають у залежності від зовнішніх і внутрішніх умов. Внутрішній економічний механізм підприємства, як і всякий механізм, має рушійну силу, що приводить в рух цей механізм і самі органи руху, які примушують його розвиватися, удосконалюватися. Такою рушійною силою є потреби людського суспільства, що складаються з потреб як індивідуальних, так і суспільних. І на задоволення цих потреб повинен бути спрямований економічний механізм підприємства, так як прагнення досягнути цих потреб і приводить його в рух, примушуючи його розвиватися. Внутрішній економічний механізм підприємства як система ефективно буде функціонувати лише в тому випадку, коли всі його підсистеми будуть спрямовані не тільки для досягнення поточних, а і на здійснення стратегічного завдання - стратегію підприємства - тобто завдання, що передбачає розвиток підприємства як в даний, так і в майбутньому періоді. Стратегія... Багато авторів подають визначення стратегії: "Стратегія - це планування всіх найважливіших дій, які треба реалізувати; довгостроковий курс розвитку фірми". "Стратегія - це генеральна комплексна програма дій, що визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі і розподіл ресурсів для їх досягнення... За своїм змістом стратегія є довгостроковим плановим документом, результатом стратегічного планування". "Стратегія - це загальний, всебічний план досягнення цілей". Але всі ці визначення, якщо їх розглянути в сукупності, сходяться до одного: стратегія - це завдання і шлях розвитку підприємства на майбутній період. Для забезпечення досягнення передбаченого майбутнього перспективного розвитку слід організовувати в системі внутрішнього економічного механізму надійну його підсистему - стратегічне управління, як цільовий інструмент забезпечення здійснення розробленої стратегії (стратегічного завдання). "Стратегічне управління - це багатоплановий формально-поведінковий управлінський процес, який допомагає формулювати та виконувати ефективні стратегії, що сприяють балансуванню відносин між організацією, включаючи її окремі чинники, та зовнішнім середовищем, а також досягненню встановлених цілей" Результативність стратегічного управління є у великій залежності від зовнішніх і внутрішніх факторів: зовнішнього і внутрішнього середовища. Тому їх (середовище підприємства) постійно треба аналізувати, передбачати і вносити корективи у підсистему стратегічного управління і в цілому в систему внутрішнього економічного механізму. Цьому може позитивно сприяти організована на підприємстві ефективна система інформації, яка націлена на майбутнє і сприяє забезпеченню тривалого існування підприємства - контролінг. Контролінг, служба контролінгу, - мозковий центр підприємства. Це система спостереження та вивчення поведінки внутрішнього економічного механізму конкретного підприємства і розробки шляхів для досягнення мети, яку воно ставить перед собою. Базується на основі багатьох економічних дисциплін і функцій управління, що здійснюється на підприємстві (регіоні). Основною метою контролінгу в умовах підприємства є формування у менеджерів сучасних вимог з концептуальних аспектів управління підприємством на базі інтегрування та спрямування діяльності різних служб та підрозділів на досягнення оперативних і стратегічних цілей. Служба контролінгу підприємства повинна забезпечити: - взаємозв'язок контролінгу практично з усіма функціями управління; - взяти під контроль витрати підприємства як основний об'єкт управління в системі контролінгу; - організувати і забезпечити функціонування на підприємстві центрів витрат, прибутку, виручки і інвестицій; - впровадити системи стандарт-кост і директ-костінг; - постійно проводити аналіз витрат на виробництво продукції; на основі результатів контролінгу розробляти заходи і підготовляти управлінські рішення направлені на покращення підприємницької діяльності. Для забезпечення виконання ролі контролінгу в системі підприємництва необхідно створити особливу інформаційну систему, яка б сигналізувала керівництву про постійні ризики на які може наражатися підприємство як із зовнішнього, так і внутрішнього середовища (СРПР-систему раннього попередження та регулювання). Порядок формування і сутність функцій контролінгу випливають із ролі самого контролінгу в системі підприємницької діяльності (підприємства). Роль контролінгу на підприємстві отримання інформації, що характеризує діяльність підприємства також складових його оточуючого середовища і координація на цій основі діяльності системи управління з метою досягнення намічених завдань чи цілей. Для виконання цієї функції, як вже сказано вище, доцільно на великих і середніх підприємствах утворювати відділи контролінгу, безпосередньо їх підпорядковувати керівнику підприємства. Функція контролінгу полягає у забезпеченні координацій систем - планування, контролю, інформаційного забезпечення. Службу контролінгу необхідно формувати із певної кількості працюючих, що визначається обсягом вхідної і вихідної інформації для управління. Управлінська інформація охоплює такі види: науково-технічні, конструкторські, техніко-технологічні, економічні, наукові, патентні, екологічні, соціальні, інші види інформації. Серед усіх видів у системі контролінгу найважливіше значення має економічна інформація, що забезпечується за допомогою бухгалтерської звітності, оперативно-технічних засобів, статистичних методів, аналітичних даних, за допомогою обробки інформації методом економічного аналізу. Інформація повинна бути в усіх випадках своєчасною і об'єктивною. На це і повинна бути націлена повсякденна робота служби контролінгу. На впровадження системи контролінгу необхідно спрямувати діяльність всіх структурних підрозділів і служб і треба розробити: - поточні і стратегічні завдання по підприємству в цілому і по окремих структурних підрозділах і службах (центрах витрат і відповідальності); - схему організаційної структури, центрів витрат і відповідальності; - формування аналітичного і регулятивного блоку в системі контролінгу; - положення функціональних обов'язків і прав служби контролінгу і окремих спеціалістів (контролерів); - інформаційні потоки, забезпечуючи своєчасну інформацію по результатах діяльності підрозділів підприємства; - оціночні показники діяльності підприємства і структурних підрозділів (центрів витрат і відповідальності); - методику аналізу підприємницької діяльності; критичні величини по окремих показниках в системі аналізу відхилень між нормативними (плановими) і фактичними показниками; - терміни проведення аналізу фактичного стану по центрах витрат і відповідальності, підприємству в цілому; - терміни подачі результатів аналізу і підготовлених проектів управлінських рішень керівнику підприємства систему контролю за виконанням управлінських рішень; - способи повідомлення керівникам по виявлених недоліках. Служба контролінгу (контролер) сама не приймає управлінських рішень, а тільки забезпечує інформацію та дає оцінку і поради щодо ухвалення рішень (проекти рішень, наказів, розпорядження). Алгоритм проведення робіт контролером наступний: визначається відхилення між фактичними і плановими (нормативними) показниками, проводиться аналіз відхилень і корегування. Контролінг повинен реагувати на слабкі сигнали, тобто отримувати завчасну інформацію, оперативно втручатися у процеси, які загрожують підприємству, виявляти та послаблювати вплив несприятливих тенденцій. Слабкі сигнали або індикатори раннього попередження визначаються службою контролінгу (кон'юнктури ринку, зміна попиту, інновації в галузі техніки, технології, поведінка споживачів товару, цінова політика конкурентів, вимоги покупців тощо). Для ефективної діяльності служба контролінгу повинна інтегрувати свою систему з діяльністю інших підсистем внутрішнього економічного механізму - системою бухгалтерського обліку і звітністю. Для цього служба контролінгу розробляє систему внутрішньої звітності з визначенням центрів збору інформації, показників які необхідно зібрати, строки подання звіту і методах його складання, мету з якою збираються дані, адресат інформації. Спеціалісти служби контролінгу повинні відповідати певним умовам: знати складові контролінгу - бухгалтерський облік, аналіз, аудит, економіку підприємства, маркетинг, методику планування. Добре володіти своїми функціями Мета внутрішнього економічного механізму - забезпечити постійну ефективну діяльність підприємства як в поточному, так і у майбутньому періоді. Цьому буде сприяти впровадження в систему механізму таких передових методів управлінського обліку як стандарт-кост і директ-костінг. їх суть полягає у наступному. Стандарт-кост - це зарубіжний метод нормативного способу калькулювання собівартості продукції, це метод при якому заздалегідь визначені або передбачені кошторисні (бюджетні) витрати на виробництво продукції протягом певного періоду, з яким порівнюють фактичну собівартість. Тут характерним є те, що в умовах використання системи стандарт-кост, обліковується лише те, що повинно відбутись, а не те, що відбувається, враховується не те, що реальне, а належне і обґрунтовано відображаються відхилення, які виникли. Перевищення норми над фактом не допускається,означає,що допущено порушення в технологічному процесі чи взагалі у підприємницькій діяльності. Наприклад, для виготовлення відповідного виробу згідно норм витрат необхідно витратити 0,12м3 пиломатеріалів, фактично було витрачено 0,15м3. Абсолютне відхилення 0,03м3. Ось тут і аналізуються причини. Можуть бути технологічні, а можуть бути і із-за використання пиломатеріалів низької якості. Звичайно ці причини конкретно вивчаються і перевитрати відносять за рахунок тих, хто допустив ці порушення. При використанні бюджетування технологічні порушення не допускаються. Такий підхід стимулює і забезпечує дотримання нормативних витрат на виробництво продукції. Таким чином, стандарт-кост може широко використовуватися у всіх сферах підприємництва. Переваги системи стандарт-кост перед іншими методами обліку витрат на виробництво полягає в наступному: - можна заздалегідь визначити суму очікуваних витрат на виробництво і реалізацію продукції; - забезпечується простіша техніка ведення обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції; - можливе застосування меншої трудомісткості методів економічного аналізу господарської діяльності; - може використовуватися для оцінки виконання прийнятого замовлення; - зменшується трудомісткість облікової і аналітичної роботи, що забезпечить зменшення бухгалтерського штату. Це обґрунтовується тим, що враховується тільки відхилення від стандартів, а не всі витрати. Для використання в системі внутрішнього економічного механізму стандарт-косту треба на підприємстві налагодити нормативне господарство з метою забезпечення здійснення виробничої діяльності якісними, науково обґрунтованими, необхідними нормами і нормативами. Підприємство при застосуванні в системі внутрішнього економічного механізму контролінгу повинен провести велику підготовчу роботу. І це входить в обов'язки одної із основних підсистем - служби контролінгу. Норми і нормативи являються важливим чинником в забезпеченні ефективної діяльності підприємства, вони забезпечують служби підприємства необхідною інформацією для здійснення процесу планування, визначення витрат на одиницю продукції, обсягу закупівлі матеріальних ресурсів, чисельності працюючих, фонду оплати праці тощо. Для контролю за витратами виробництва на підприємстві розробляється, як складова частина системи управління, бюджетна система, здійснюється бюджетування. Бюджети (кошториси) повинні розроблятися у кожній структурній одиниці, центрах відповідальності і центрах формування витрат. По результатах виконання бюджету оцінюються роботи структурних підрозділів, відділів формування витрат і відповідальності. Робота менеджерів оцінюється за звітами про виконання бюджету. Порівняння фактично досягнутих результатів з даними бюджету, вказує на оцінки, які потребують посиленої уваги та дій. Таким чином метод бюджетування спонукає управлінців окремих ланок будувати свою діяльність з урахуванням інтересів підприємства в цілому. Організовуючи виробництва продукції, надання послуг підприємець насамперед хоче знати, при якому обсягу виробництва і при якій ціні зможе підприємство своєю виручкою (доходами) покривати затрати на виробництво і коли зможе забезпечити рентабельну діяльність підприємства в цілому. Цього може досягнути при застосуванні методу директ-костінг. Сутність цього методу полягає в наступному: Директ-костінг (зарубіжний досвід) є системою управлінського обліку, що передбачає поділ витрат виробництва на постійні і перемінні (змінні), системою обліку прямих витрат. Вона дозволяє визначити залежність між витратами, обсягом виробництва і прибутком ще до початку виробництва продукції, а тому вона використовується для прогнозування витрат і результатів. Висновки. Впровадження стратегічного управління і контролінгу в систему внутрішнього економічного механізму, як основної його підсистеми, необхідно здійснювати на всіх етапах організації і функціонування підприємства. Результати дослідження слід відображати в статуті підприємств. Не допускати організації підприємств, які передбачають свою збиткову діяльність і строго дотримуватися цих вимог. Адже збиткова діяльність не тільки розорює окремого підприємця, а і державу в цілому. Та і функціонування збиткових підприємств в умовах ринку неможливе і недоцільне. По-друге, держава повинна регулювати і держати під контролем формування цін на всі види продукції. Із економічної природи ринкових відносин ціни на продукцію повинні знижуватися, а якість продукції повинна поліпшуватися, бо в іншому разі продукція не буде конкурентноздатною. А забезпечення конкурентноздатності роботи підприємства - це основна вимога ринкових економічних відносин. І цього можна досягнути на основі розглянутих питань впровадження контролінгу в систему внутрішнього економічного механізму підприємства. Крім сказаного, необхідно відмітити, ще контролінг, як раціональна складова система внутрішнього економічного механізму, повинен охопити не лишень економічні, а і екологічні проблеми. Адже їх процеси настільки пов'язані ; взаємозалежні, що окремо їх розглядати не тільки неможливо, а й шкідливо, як для окремого підприємства, так і суспільства в цілому. Дотримуватися економічних аспектів розвитку нас примушує той факт, що ресурси, якими користується суспільство - обмежені, а потреби суспільства - необмежені. Розвиток підприємства з дотриманням економічних і регіональних вимог - це розвиток на сучасному етапі з забезпеченням перспективи розвитку в майбутньому і дає змогу самостійно, раціонально розвивати національну економіку і забезпечити ефективний і культурний розвиток: суспільства в цілому. На це і повинні бути спрямовані стратегія і контролінг в системі внутрішнього економічного механізму на підприємстві незалежно від його підпорядкування і власності. Цього вимагає той факт, що в даний період велика питома вага підприємств України працює збитково.

Список використаних джерел літератури
1. Бутинець Ф.Ф., Чижевська Л.В., Герасимчук Н.В. Бухгалтерський управлінський облік. - Житомир: ПП "Рута", 2000. 445с. "
2. Голов С.Ф. Управленческий бухгалтерский учет. К.: Скарби, 1998.- 377с.
3. Голов С.Ф., Єфіменко В.І. Фінансовий та управлінський облік. К.: ТОВ "Автоінтерсервіс", 1996.
4. Карпова Т.П. Управленческий учет: Учеб, для вузов. М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. - 350 с.
5. Пушкар М.С. Управлінський облік: Навч. посіб. Тернопіль: Поліграфіст, 1997.