Роль журналістики в підвищенні загального рівня культури населення

Курсова робота

Тема роботи

Зміст

Введення

1. "Функції журналістики"

1.1 Загальна характеристика функцій ЗМІ

1.2 Культуроформірующіе функції

1.3 Ідеологічні функції

1.4 Рекламно-довідкові та рекреативні функції

2. "Роль" жіночого журналу "у підвищенні рівня культури населення"

2.1 Загальна характеристика "Жіночого журналу"

2.2 Журнал і його роль у підвищенні культури

2.3 Принципи роботи культуроформірующіх видань

Висновки

Література

Введення

У кінці ХХ століття культура стала модною темою для дискусій, як в науковому середовищі, так і в не її. Це сталося тому, що культурою пронизані всі сфери нашого колективного свідомості, підсвідомості, пам'яті, соціальної діяльності. Вона абстрактно існує в звичках групи, моралі, традиції, цінності та ідеї.

Значну роль у підвищенні культури населення відіграє журналістика.

Щодня мільйони газет потрапляють до рук читачів. Хвилі сотень радіостанцій пронизують ефір, доносячи до слухачів новини з будь-якого куточка нашої планети. Тисячі телевеж, десятки космічних супутників роблять нас свідками подій у різних країнах світу.

Значення друку, радіо і телебачення в сучасному світі переоцінити просто неможливо. Вони перетворилися на потужний інструмент впливу, охоплюючи своїм впливом величезну кількість людей.

Метою нашого дослідження є простежити на прикладі "Жіночого журналу" вплив журналістики на суспільство, а саме її значення у підвищенні культури.

Розкриття цієї теми буде проводитися в курсовій роботі поетапно. Робота складається з таких розділів: вступу, теоретичного розділу 1, практичного розділу 2, висновків та додатків. У розділі 1 "Функції журналістики" ми досліджуємо роль журналістики в сучасному суспільстві. При цьому теоретична частина дослідження грунтується на фундаментальних роботах Ворошилова, Корконосенко, Михайлина, Гуревича, Прохорова, а так само на актуальних дослідження Мрочко, Джеймса Лалла. Теоретичні дослідження втілені на практиці у розділі 2 "Роль" Жіночого журналу "у підвищенні рівня культури населення". Даний предмет дослідження було обрано для того, щоб встановити, як саме більшість жіночих журналів підвищують культуру своїх читачів.

В якості основних цілей нашого дослідження виділимо наступні:

- Класифікувати функції журналістики;

- Описати вплив ЗМІ на населення;

- Встановити роль жіночих журналів в підвищенні рівня культури читачів.

У розділі 1 "Функції журналістики" ми розглянемо роль засобів масової інформації в сучасному суспільстві. А також функції ЗМІ як закономірні зв'язки, які реалізуються у формі тенденцій, ступінь їх реалізації та особливостей споживання інформації аудиторією.

У розділі 2 "Роль" Жіночого журналу "у підвищенні рівня культури населення" ми розглянемо загальну характеристику видання, його вплив на аудиторію. Крім цього ми проаналізуємо принципи, яких має дотримуватися видання, щоб стати культуроформірующім.

Дана робота може бути корисна студентам факультету "Журналістики", починаючим журналістам.

Ключові слова: функція, мета, журнал, ідеологія, культура, рекреація, комунікація.

1. "Функції журналістики"

1.1 Загальна характеристика функцій ЗМІ

Як будь-який соціальний інститут, ЗМІ займають певне місце в системі інших соціальних інститутів і виконують свої специфічні завдання у суспільно-політичному житті суспільства.

"Функції (лат. functio -" обов'язок, призначення, характер діяльності, виконання, обов'язків ") журналістики характеризують сукупність її обов'язків і виконуваних нею завдань, спосіб життєдіяльності в суспільстві" [16, С. 53].

Для визначення і з'ясування функціональних завдань ЗМІ в суспільстві необхідно визначитися в категоріях даної проблеми теорії масової інформації, які можна звести до двох основних:

1) ЗМІ як соціальний інститут, що включає в себе і сукупність інших підсистем;

2) ЗМІ як сфера діяльності, яка має на увазі сукупність результатів, досягнутих у результаті цієї діяльності.

У розгляді проблем, пов'язаних з функціями ЗМІ, будуть матися на увазі обидва існуючі визначення системи ЗМІ, хоча тут більш важливий другий підхід.

"ЗМІ є підсистемою цілісної системи суспільства, що складається із сукупності елементів, що виконують ряд функцій як по відношенню до системи, так і по відношенню один до одного. Одним з таких елементів і є ЗМІ як соціальний інститут, який виконує певні види діяльності, які характеризуються перш за все сукупність ью завдань, що вирішуються за допомогою на могою ЗМІ "[13, С. 186].

"Функція ЗМІ - це не що інше, як її призначення у суспільстві на даному етапі суспільного розвитку. Діяльність ЗМІ тим плідніше, чим ясніше усвідомлені соціальні функції, об'єктивне соціальне призначення, без нав'язування їм завдань, які не відповідають природі журналістики" [13, С . 186].

Знання функцій - це сукупність уявлень про призначення, засобах, організації у світлі очікуваних необхідних результатів діяльності.

Оскільки, будь-яка діяльність людини завжди цілеспрямована, а для досягнення цілей потрібні відповідні кошти, журналістику як вид діяльності з її функціонального боку можна представити наступним чином:

Ц ялина - це передбачуваних і бажаний результат, домогтися якого можна за допомогою релевантних засобів, е. Ффективность використовуваних. Область сутнісних цілей лежить у сфері, інформаційного обслуговування масової аудиторії та соціальних інститутів.

Оскільки будь-яка людська діяльність предметна і багатофункціональна, те й діяльність ЗМІ конкретизується в різних функціях. Ці функції пов'язані між собою, доповнюють один одного і разом утворюють ланки цілісної системи функцій. Перебуваючи в постійній взаємодії, вони реалізуються в різних формах. Отже, уявлення про реальну роль ЗМІ в суспільстві можна скласти лише тоді, коли її діяльність розглядається як діяльність целеполагающая, сукупна, колективна, коли висновки робляться із загального змісту та результатів функціонування усіх її видів і форм.

"Звідси дослідники ЗМІ роблять висновок про необхідність системного аналізу їх функцій. Більш того, аналіз функцій слід проводити одночасно з виявленням механізму їх взаємопроникнення та взаємодії, форм і методів діяльності ЗМІ. Системний підхід до визначення функцій повністю узгоджується з методологічним положенням про те, що будь-яка система має свої передумови і що в процес розвитку вона перетворюється в цілісність "[13, С. 188].

Аналіз сутності та системи функцій ЗМІ, їх взаємозв'язків, взаємодії з соціальним середовищем і реалізації в суспільстві дозволяє зробити ряд узагальнюючих висновків, вкрай необхідних для розуміння місця, ролі та призначення ЗМІ:

1. Вплив ЗМІ на суспільство відображає такий стан речей, при якому, з одного боку, воно обумовлено закономірностями функціонування і розвитку суспільства в цілому, умовами їх діяльності. ЗМІ самі є умовами забезпечення певних системних якостей суспільства. З іншого боку, вплив обумовлено властивостями самих ЗМІ - освоєнням предмета та інтересами суспільства.

"Система ЗМІ, як і будь-яка інша система, нерозривно пов'язана з об'єктивними умовами свого існування: матеріально-технічними, економічними, соціально-політичними, умовами духовного життя, визначають їх функції і типологічні ознаки" [13, С. 190].

За допомогою категорії функції з безлічі функціональних зв'язків ЗМІ на перший план висуваються ті, які є першочерговими на даний період часу з точки зору участі ЗМІ в житті суспільства. Вони опосередковують і визначають інші функціональні зв'язки ЗМІ як соціального інституту.

2. Функції ЗМІ по відношенню до суспільства являють собою аспект свідомої, доцільної журналістської діяльності. Категорія функції виявляє олицетворяющую ними функціональний зв'язок як об'єктивну, закономірну. Цей зв'язок не реалізується сама собою, без людської діяльності.

На думку фахівців, що вивчають журналістику, ролі її як виду людської діяльності різноманітні. Кажуть про роль журналістики в пізнанні навколишнього, виробленні людством ціннісних орієнтацій, соціалізації особистості, освіті та вихованні, поширенні культури, відзначають її регулятивне та контрольне участь в управлінні суспільними процесами, в соціальному захисті людей та постачанні кожного утилітарними відомостями, вказують на гедоністичні значення журналістики, участь її у психічній регуляції, компенсаторної, тонізуючим.

Попереднім і обов'язковою умовою інформаційної взаємодії у сфері журналістики є встановлення контакту з "контрагентом", тобто налагодження зв'язку з масовою аудиторією і соціальними інститутами. Загальновідомо, що вихідною функцією журналістики є комунікаційна функція (лат. communicatio - "шлях повідомлення") - функція спілкування, налагодження контакту. Не випадково журналістику часто називають "засобом масової комунікації", або mass media.

"Для взаємин з масовою аудиторією першорядне значення має інформаційне обслуговування масової свідомості і, перш за все, громадської думки" [16, С. 56]. Ця група функцій може бути названа соціально орієнтує або ідеологічний.

Поруч і в прямому зв'язку з ідеологічними функціями "розташовуються" культуроформірующіе функції ЗМІ. Притому якщо такі завдання, як формування політичної культури, економічна освіта, етичне та естетичне виховання тощо, безпосередньо пов'язані з ідеологічною діяльністю ЗМІ і чи не є її частиною, то формування культури поведінки, пропаганда медичних знань, фізичної культури, культури дозвілля і т.д. значно слабше пов'язані з ідеологічною діяльністю.

Як би на периферії системи функцій знаходяться і такі області діяльності, як рекламно-довідкова, задоволення утилітарних запитів у зв'язку зі світом захоплень різних верств аудиторії.

Нарешті, слід назвати таку "всепроникну" функцію журналістики, як рекреативная. Ця функція "всепроникна", так як ефективного виконання всіх інших функцій можна домогтися тільки в тому випадку, якщо реалізують їх матеріали читаються, виглядають, слухаються "із задоволенням", приносять інтелектуальна насолода, радість пізнання нового, цікавого і т.д. Але є й такі матеріали в ЗМІ, які виконують виключно цю функцію. Зазвичай їх називають "розважальними".

Послідовність виконання інформаційної політики видання і програми передбачає органічну єдність в співвідношенні і способи реалізації всіх функцій вимагає їх взаємодії на основі єдиної позиції.

Таким чином, всім ЗМІ властиві єдині функції, обов'язок виконати об'єктивне призначення журналістики, але реально вони виконуються своєрідно за змістом залежно від соціальної позиції ЗМІ та їх журналістів.

Міра і характер інформованості залежить, перш за все, від того, як журналісти розуміють і реалізують ідеологічну функцію ЗМІ. А від цього залежить виконання за змістом всіх інших функцій журналістики.

1.2 Культуроформірующіе функції

Культура як явище багатозначне і йому складно дати наукове визначення, яке могло б достатньо точно розкрити його настільки рухливу і труднофіксіруемую сутність. "Культура (лат. cultura -" обробіток, виховання, освіту, розвиток ") - це виражений у створених людьми матеріальних і духовних цінностях, у характері й формах відносин між людьми рівень розвитку суспільства та складових його груп, шарів, окремої людини з його творчими силами і творчими здібностями "[16, С. 72]. Рівень культури - це ступінь піднесення людини і суспільства над вихідним станом. Засвоєння культури здійснюється за допомогою навчання. Культура створюється, культурі навчаються. Оскільки вона не купується біологічним шляхом, кожне покоління відтворює її і передає наступному поколінню. У результаті засвоєння цінностей, вірувань, норм, правил і ідеалів відбуваються формування особистості і регулювання її поведінки.

Культуроформірующая функція журналістики, отже, полягає в тому, щоб, будучи одним з інститутів культури суспільства, брати участь у пропаганді та поширенні в суспільстві високих культурних цінностей, виховувати людей на образах загальносвітової культури, тим самим, сприяючи всебічному розвитку людини.

Ідеологічна діяльність журналістики, спрямована на формування масової свідомості, також сприяє формуванню культури особистості, групи, народу, суспільства в цілому. "Але в силу специфіки свого завдання вона має яскраво соціалізаторскій характер, її мета - введення людини в світ суспільних відносин як активно діючої одиниці маси на боці тієї чи іншої сили - носія ідеології. Тому культура, яка формується в процесі ідеологічної діяльності, - це культура, націлена передусім на формування визначено по відношення до сучасних явищ і далі - на формування мотивів і стимулів соціальної активності, тому й акцент в ідеологічній діяльності ставиться на політичну, економічну, правову культуру в їх прагматичної спрямованості, на формування, громадянської активності "[16, С. 73].

Культуроформірующая функція журналістики не має такої жорсткої прагматичної спрямованості, її мета - збагатити внутрішній світ людини як саме цінного особистості.

Це зобов'язує журналіста знати сфери культурних уподобань і захоплень своєї аудиторії, щоб постачати її відповідною інформацією.

Зрозуміло, діяльність журналіста може бути спрямована на розширення або перетворення інтересів своєї аудиторії, але головною його завданням все ж залишається високопрофесійне "обслуговування" переваг, прагнень і захоплень, що сформувалися на базі її власного вибору.

На першому місці з обираних суспільством сфер культури стоїть, як правило, художня культура - література, образотворче мистецтво, архітектура, музика. За нею слідують, а іноді і випереджають, різноманітні галузі фундаментальних і прикладних наук. Вся ця висока художня і науково-технічна культура становить предмет турбот художніх та науково-популярних, просвітницьких та освітніх розділів газет та журналів, передач телебачення і радіо. Для ЗМІ важливим завданням є і формування високої культури побуту і дозвілля, навіть етикету і т.д.

Піклуючись про духовний розвиток особистості, журналістика здатна протистояти руйнівному впливу так званої "масової культури", явищам кітчу, суррогатам мистецтва, розрахованим на нерозвинений або збочений смак. При цьому найважливішим завданням журналістики виявляється формування дійсно масової культури, тобто реальне залучення найширших мас до справжньої культури.

1.3 Ідеологічні функції

У прямому зв'язку з культуроформірующімі функціями журналістики знаходяться функції ідеологічні. "Термін" ідеологія "(грец. idea -" думка, поняття "+ l ogos -" слово, вчення ") означає вчення про ідеї, тобто не несе ні позитивних, ні негативних конотацій. Однак треба взяти до уваги, що поняття "ідея" поступово переосмислюється і стало, врешті-решт, позначати з одного боку, знання про якийсь предмет або явище, сполучене, з іншого, з прагненням до дії "[16, С. 58]. Між носіями різних ідеологій виникає боротьба за вплив на маси. Виникає й боротьба навколо самого терміну "ідеологія", щодо місця ідеології в житті її відносин з наукою і т.д.

"Ідеологія - це система поглядів, в яких усвідомлюються і оціню ється ставлення людей до дійсності і один до одного, соціальні проблеми та способи їх дозволу, визначаються цілі та засоби соціальної діяльності державних утворень і громадських об'єднань з підтримання statіsquo або перетворенню соціальних відносин відповідно до інтересами і потребами носіїв цієї ідеології "[16, С. 59].

Настільки важлива роль ідеологічних уявлень у масовій свідомості здавна змушувала втручатися в стихійний процес їх формування. І виникнення пражурналістской явищ і самої журналістики у вирішальній мірі визначається суспільною потребою у створенні "поля" для ідеологічної діяльності. При цьому в міру розширення участі мас в політичному житті зростала роль і розширювалася сфера діяльності журналістики у сфері ідеології.

"Журналістика різних соціальних орієнтацій прагне ідеологічними засобами створити і зміцнити у своїй аудиторії певний тип свідомості як єдності свідомості та самосвідомості" [16, С. 60].

Формирование сознательности, выработка идеологических представлений осуществляется как в ходе самоориентации людей, так и под влиянием деятельности различных идеологических институтов, ставящих своей целью всестороннюю социальную ориентацию больших групп людей. Журналистика играет в этом процессе едва ли не самую важную роль, так как имеет возможность действовать постоянно, систематически, учитывая перемены в жизни, показывая все ее многообразие через совокупность множества различных по характеру произведений. Именно журналистика способна отслеживать быстро меняющуюся обстановку и тем самым способствовать в случае необходимости переориентации массовой аудитории.

"Социальная ориентация – это умение разбираться в окружающей обстановке, понимать и оценивать социальные явления, вы являть их значимость для себя и влияние на протекающие процессы и в соответствии с этим определять свое к ним отношение, вырабатывать, позицию, цели, направления и характер деятельности" [16, С. 60].

Следовательно, ориентированность включает, во-первых, осознание того, что существует в реальной жизни. Поэтому журналистика, используя все каналы гласности, представляет аудитории широкую панораму действительности. Во-вторых, ориентированность в исторической перспективе предполагает составление представления о ближайших и более далеких целях, вытекающих из системы ценностей и идеалов. В-третьих, в ходе ориентации при сопоставлении представлений о "желаемом будущем" с реалиями настоящей жизни возникают оценочные суждения "о том, что есть". В-четвертых, ориентация предполагает овладение представлениями о совокупности норм – тех способах, методах, средствах, применение которых будет способствовать достижению ближайших и перспективных целей, приблизит "желаемое будущее".

"Таким образом, ориентирование осуществляется в том же русле, что и информирование, ведь информационный процесс и организуется ради достижения ориентированности, а это требует передачи дескриптивной, прескриптивной, валюативной и нормативной информации" [16, С. 61].

Идеологическая ориентирующая деятельность СМИ носит универсальный характер, т.е. охватывает все стороны духовного мира личности, все компоненты массового сознания.

Массовое сознание формируется и как самоориентация групп, и под влиянием различных идеологических сил. Средства массовой информации природой своей предназначены быть важнейшей силой взаимодействия с массовым сознанием .

Чтобы решение задач, стоящих перед журналистикой, было четко целенаправленным, важно ясно представлять структуру массового сознания и особенности каждого из его компонентов, их значение в социальной ориентации людей. От знания особенностей строения массового сознания в решающей степени зависит характер творческой деятельности журналиста, направленной на успешное взаимодействие с каждым из них.

"По аналогии с резерфордовой моделью атома структуру массового сознания можно представить как совокупность четырех взаимодействующих специфических компонентов: мировоззрения, миросозерцания, исторического сознания и общественного мнения" [16, С. 63] .

В своей идеологической деятельности журналистика обращается ко всем компонентам массового сознания, что легко проследить по материалам изданий и программ.

В структуре сознания фундаментальную роль играет мировоззрение.

"Мировоззрение – это призма, сквозь которую человек рассматривает и оценивает окружающее, принимает жизненно важные решения, определяет свою линию поведения в решении принципиальных вопросов бытия" [16, С. 64]. Поэтому формирование мировоззрения главная задача всех форм идеологической работы.

"Миросозерцание – также обобщенная "модель действительности", дающая принципиальные ориентиры, но модель, построенная не на рационально-понятийной основе, а с помощью эмоционально образных средств" [16, С. 65].

Журналистика участвует также в формировании исторического сознания масс – представлений об историческом процессе возникновения, становления и развития человеческого общества, различных цивилизаций, стран и народов, экономики и культуры, науки и техники и т.п., т.е. о самых различных явлениях жизни прошлого, его связях с настоящим и будущим.

"Если мировоззрение и миросозерцание – компоненты "ядра" массового сознания, то историческое сознание составляет как бы область перехода от "ядра" к " оболочке" – общественному мнению как системе ориентации в современности. Общественное мнение по своей природе представляет собой реакцию массового сознания на явления, события, процессы, тенденции, конфликты, персонажи современной жизни, т.е. на все то, что составляет живую ткань текущей истории в ее конкретных характерных проявлениях" [16, С. 67].

Следующий важный вопрос, на котором необходимо остановиться: в чем специфика взаимоотношений журналистики с массовым со знанием как своим "контрагентом"?

Журналистика функционально значима для всех слагаемых массового сознания, что она обслуживает все его компоненты. Однако в целом в силу своего специфического места в системе идеологических инсти тутов главное внимание журналистики обращено к общественному мнению .

Сущность идеологических функций журналистики состоит в том, чтобы постоянно способствовать росту и развитию сознательности масс путем всесторонней ориентации в действительности, выражающейся в формировании всех компонентов, массового сознания при акцентированном внимании к задачам по развитию и активизации общественного мнения.

В соответствии с характером и структурой идеологических функций находятся и творческие формы деятельности в журналистике. Главным типам творчества, используемым в журналистике, является публицистика. Именно публицистический тип отображения действительности и передачи социальной информации сформировался в связи с нуждами обслуживания общественного мнения. Широко используется также и научный тип творчества, поскольку журналистика решает задачи по формированию мировоззрения, что невозможно без строгого научного анализа. Для формирования миросозерцания используется художественный тип творчества, обеспечивающий создание эмоционально-образных представлений о характерных персонажах и обстоятельствах жизни общества. В силу своеобразия и полиструктурности исторического сознания для создания обращенных к нему произведений используются публицистический, научный и художественный типы творчества.

1.4 Рекламно-справочные и рекреативные функции

Как бы на периферии системы функций находится и такая область деятельности, как справочная, которая выполняет удовлетворение запросов, связанных с миром увлечений разных слоев аудитории. К справочным материалам в журналистике примыкает рекла ма. Реклама как информация о товарах и услугах, способствующая формированию привлекательного их образа, спросу на них, вошла в журналистику с первых шагов ее развития. Печать, телевидение и радио в наше время занимают ведущее место в системе рекламы, предоставляя ей много места. При этом реклама является и огромным источником средств для журналистики.

Журналистика несет и рекреативную (лат. recreatio – "восстановление", creatio – "становление") функцию, которую называют так же гедонистической, развлекательной или функцией релаксации. Ее цель – создание условий для отдыха, интересного проведения досуга, приятного заполнения свободного времени, снятия усталости и напряжения, восстановления и укрепления душевного покоя и равновесия.

Рекреация способствует развитию интеллекта, мыслительной деятельности. При этом особое значение имеет художественный и интеллектуальный уровень и направленность материалов журналистики.

Таким образом, журналистика для своей аудитории выполняет широкий круг обязанностей по развитию ее культуры, образованности, обеспечению рекламно справочной информацией, удовлетворению спроса на рекреацию. "Все эти многообразные задачи составляют как бы единый комплекс, а при определении форм реализации требуют от журналистов согласованных усилий по гармонизации воздействия на аудиторию. При этом о высоком профессиональном уровне журналиста свидетельствует выполнение по возможности ряда этих функции одновременно в одном произведении, хотя, разумеется, возможны и иные решения" [16, С. 77].

Функции журналистики – общие основы деятельности для всех СМИ. Однако реализуются они своеобразно по содержанию в зависимости от социальной позиции, которую вырабатывают журналисты и реализуют в СМИ различных общественно-политических ориентаций. "Функции СМИ как объективные, закономерные связи реализуются в форме тенденции, через диалектику сущности и явления, объективного и субъективного, необходимости и случайности и степень их реализации зависит от многих факторов, в том числе от сознательности выбора и особенностей потребления информации аудиторией" [13, С. 192].

2. "Роль "женского журнала" в повышении уровня культуры населения"

2.1 Общая характеристика "Женского журнала"

Средства массовой информации играют большую роль в познавании мира, в обеспечении динамичного общения и в поддержании социального равновесия.

Большинство исследований современности, прямо или косвенно относящиеся к теме средств массовой информации, посвящены проблемам увеличению роли СМИ в повышении культуры реципиентов. Одной из функций культуры является коммуникативная. Коммуникация – это процесс обмена информацией между людьми с помощью знаков и знаковых систем. Человек как существо социальное для достижения различных целей нуждается в общении с другими людьми. Именно с помощью коммуникации происходит координация сложных действий. Основными каналами коммуникации являются зрительный, речевой, осязательный. Культура продуцирует конкретные правила и способы коммуникации, адекватные условиям жизнедеятельности людей.

В качестве объекта для изучения коммуникативной функции культуры нами был выбран "Женский журнал" как типичный представитель большого рынка женских периодических изданий. Прежде, чем начать рассматривать роль "Женского журнала" в повышении уровня культуры населения, следует проанализировать общую характеристику издания.

Журнал – это периодическое издание, имеющее аналитический характер информации и ярко выраженную специализированную аудиторию.

"Женский журнал" является всеукраинским изданием. Тематическая группа издания – развлекательная. Но отнести издание полностью к определённой группе нельзя. "Женский журнал" можно причислить частично и к культурологической, и к литературно-художественной, и к рекламной группе. Если бы периодическое издание относилось только к развлекательной тематической группе, то в нём были бы в основном истории из светской хроники, анекдоты и прочее. В издании, кроме этого, так же присутствуют серьёзные и поучительные материалы.

"Женский журнал" является аполитичным периодическим изданием, так как политическим силам нет никакого смысла поддерживать женский журнал такой тематики.

"Женский журнал" не богат на тематически разнообразные рубрики и их оригинальность. Журнал в основном рассказывает о моде, психологии, красоте и здоровье. Все эти темы тесно переплетаются между собой и присутствуют практически в каждом женском издании.

В отдельных материалах издания присутствует глубина и аналитичность. Журналисты не ограничиваются изложением фактов, они стремятся проанализировать их, сопоставить с другими, предложить своё виденье решения проблемы. Материалы посвящены актуальным проблемам и явлениям современной жизни. О точности и достоверности материалов судить сложно, потому что в "Женском журнале" представлено слишком мало фактов. Журналисты в основном используют аналитические жанры. Но, если рассматривать журнал в целом, то материалы не являются глубоко познавательными, так как они в большей степени рассчитаны на релаксацию.

Многие материалы в "Женском журнале" оригинальны. Это в большей степени зависит от того, что в журнале преобладают аналитические жанры. В "Женском журнале" много постоянных авторов-ведущих рубрик. Материалы этих авторов отличаются особой оригинальностью взглядов. Они интересны читателю тем, что привычные повседневные вещи и явления журналисты представляют в совершенно необычном контексте.

Новизной сообщаемых сведений "Женский журнал" не отличается, так как большинство материалов имеют аналитический характер. Следовательно, факты не так уж важны.

"Женский журнал" во многом соответствует запросам читателей. Но журнал можно было бы разнообразить, добавив больше фактов об открытиях в каких-либо областях, которыми интересуются женщины. Такие бы факты привлекли бы большее количество читателей.

2.2 Журнал и его роль в повышении культуры

Проанализировав общую концепцию издания, можно перейти к следующему пункту нашего исследования – роль "Женского журнала" в повышении уровня культуры населения.

На наш взгляд, в первую очередь нужно рассмотреть общий рынок массовых популярных журналов, для того, чтобы понять какую нишу занимает в нём "Женский журнал".

Размером рынку принято считать всё население Украины в возрасте от 16 лет и старше, что составляет больше 27 миллионов особ. Следовательно, количество потенциальных потребителей достаточно велико. Фактическая же аудитория меньше, поскольку каждый журнал имеет свою целевую аудиторию, которая формируется в зависимости от тематики журнала, его цены и т.п.. Следует обратить внимание на тот факт, что если на Западе количество читателей одного экземпляра популярного журнала редко превышает пять особ, то в Украине вполне нормальной считается ситуация, когда один номер издания читают 10 и более человек. Как показывают исследования, количество людей, которые читают журналы, достаточно стабильна и ограничена. Общая аудитория читателей журналов повышается значительно медленнее, чем общий тираж изданий на рынке. Поэтому выход нового журнала приводит скорее не к увеличению рынка за счёт завоёванных сегментов, а к повышению количества изданий, которые впитываются уже существующими сегментами. Другими словами, достаточно вероятно, что человек, который читает журнал, будет знакомится ещё с несколькими изданиями.

Из этого можно сделать вывод, что конкуренция у "Женского журнала" достаточно велика. Поэтому он должен обладать качествами, которыми смог бы обратить на себя внимание большего количества читателей. Но, на наш взгляд, данное периодическое издание не обладает ярко выраженными отличительными чертами.

"Женский журнал", как и большинство массовых популярных женских изданий Украины, не ставит своей целью повышение уровня культуры населения. В большей степени он несёт рекреативную функцию.

Как было сказано в теоретической части нашего исследования, культуроформирующая функция журналистики заключается в том, чтобы, участвовать в пропаганде и распространении высоких культурных ценностей, тем самым, способствуя всестороннему развитию человека . "Женский журнал" имеет ряд разделов, которые можно отнести к культуроформирующим: "Релакс", "Nota bene", "Мужчина и женщина". Но нельзя считать, что эти разделы целиком направлены на повышение культуры, в большей степени они являются рекреативными. Рассмотрим данные разделы.

Наиболее культуроформирующим является раздел "Релакс" (см. приложение В). Его рубрики часто меняются, но всё же постоянные рубрики присутствуют. Хотя релаксация – это расслабление, но в данном случае, это ещё и повышение интеллектуального уровня. Основные из них это "Литература", "Музыка", "Кино", "Театр". Рубрики освещают новинки в данных областях. Мы считаем, что между культурой и искусством существует взаимосвязь. Искусство – это художественное творчество в целом – литература, архитектура, скульптура, живопись, графика, декоративно-прикладное искусство, музыка, танец, театр, кино и другие разновидности человеческой деятельности, объединяемые в качестве художественно-образных форм освоения мира. Понятие же "культура" употребляется для характеристики специфических сфер деятельности или жизни; в более узком смысле – сфера духовной жизни людей. Она включает в себя предметные результаты деятельности людей, а также человеческие силы и способности, реализуемые в деятельности. Следовательно, понятие "искусство" и "культура" тесно переплетаются между собой. Этот раздел формирует и обогащает внутренний мир реципиентов. Вот почему, на наш взгляд, "Релакс" наиболее повышает уровень культуры читательниц, так как соответствуют культурным пристрастиям и увлечениям аудитории, снабжая её соответствующей информацией.

Следующий раздел, который мы рассмотрим, – "Nota bene" (см. приложение Б). Он содержит практические советы по психологии, здоровье, религии. "Nota bene" ставит своей задачей развитие этого мира в направлении его гармонизации, создания материальных и духовных условий, формирования нравственно развитой, духовно богатой личности. Он важен тем, что вмещает в себе большое количество информации из области медицины и спорта, что тоже играет большую роль в познании окружающего мира.

В определённой степени к культуроформирующим можно отнести раздел "Мужчина и женщина" (см. приложение А), так как в нём осуществляется рассмотрение психологических проблем. По поводу поставленных вопросов высказывают своё мнение различные люди, которые располагают широким спектром знаний в области психологии и социологии.

Мы считаем, что "Женский журнал" ограничивается этими тремя разделами, которые в определённой степени повышают уровень культуры аудитории.

1.3 Принципы работы культуроформирующих изданий

Каждое издание, для того, что повысить степень культуры своей аудитории, должно придерживаться определённых принципов.

Безусловно, тематика периодических изданий не может быть полностью направлена на изменение интересов аудитории, но всё же стоит стремится к повышению культуры. Такой процесс не должен быть слишком резким, так как издание может потерять всех своих постоянных читателей. Такой переход должен осуществляться постепенно, из номера в номер. Последовательное применение принципа комплексности позволит повышать информационную насыщенность публикуемых материалов, разнообразить жанры информационных потоков, усиливать воздействие, как на рациональную, так и на эмоциональную сферу личности, целенаправленнее и эффективнее влиять на ее духовный мир. Таким образом, журнал сможет поднять уровень культуры свой и своих читателей, тем самым, заслужив уважение среди других изданий.

Наряду с предыдущим принципом комплексности в повышении эффективности влияния журнала на духовную жизнь людей нужно применить принцип спецификации, который ориентируется на учёт особенностей каждого из средств идеологического влияния, на поиск оптимальных воздействий присущих ему языка, форм и средств передачи материала на человека. Если не учесть этот принцип, издание может стать либо неинтересным для своих читателей, либо быть абсолютно бесполезным с точки зрения повышения культуры. Для "Женского журнала" в определённой степени характерен второй вариант. Мы не утверждаем, что издание совершенно не повышает культуру, но процент культуроформирующей информации незначителен.

Так же для повышения эффективности воздействия на культурную жизнь аудитории следует иметь в виду то, что средства СМИ не только не являются единственным источником информации, но составляют своегорода "вторичное" образование, базирующееся на таких первичных системах социального информирования, как социальный опыт личности и неформальное межличностное общение. "Женский журнал" придерживается этого принципа. Это, на наш взгляд, один из основных плюсов данного периодического издания.

Изучение путей повышения эффективности влияния средств массовой информации на культуру личности может быть продуктивным только при углубленном изучении с применением методов и средств конкретного социологического исследования, реальных процессов взаимодействия различных источников информации, в частности, взаимодействия СМИ, с одной стороны, с социальным опытом, а с другой – неформальным межличностным общением. Поэтому в изданиях должны работать квалифицированные психологи, которые бы проводили определённые социологические исследования. Данный метод работает во многих современных периодических издания. Рассматривая "Женский журнал", необходимо отметить то, что он в этом случае тоже не является исключением. Это качество ярко выражено в его постоянных разделах "Nota bene" и "Релакс".

Следовательно, можно сделать вывод, что редакция "Женского журнала" не ставит своей целью повышение уровня культуры своих реципиентов. Как и большинство женских журналов, данное издание не считает, что современным женщинам будет интересно читать о литературе, живописи, театре. Хотя данные материалы иногда появляются на страницах издания, но это большая редкость. Журнал ограничивает свои рубрики материалами о моде, популярных людях, бытовых вещах.

Данная проблема становится всё острее. Женщины не могут получать информацию, которая бы повышала их уровень культуры, из массовых популярных изданий. Конечно, нельзя отрицать тот факт, что существуют периодические издания, несущие культурологическую функцию, но практически все из них специализированные. Таким образом, если всё также будет продолжаться и дальше, то возможно появления следующей проблемы: деградация личностей женщин путём сведения их культурного уровня к минимуму.

Рассматривая проблему с этой стороны, можно говорить в какой-то степени о дискриминации. Если взять во внимания мужские периодические издания, то разница очевидна: мужских изданий, повышающих интеллектуальный и культурный уровень, намного больше, нежели женских. Таким образом, женщин ущемляют в правах, не давая возможности развиваться их умственному и культурному миру. Разумеется, нельзя говорить о полном отсутствии подобных изданий, но следует учесть тот факт, что их количество ограничено.

Женщины начала XXI века намного отличаются от женщин, живущих в XX столетии. Периодическим изданиям нужно обращать на это особое внимание. Рассматривая "Женский журнал", нельзя сказать, что он во многом похож на журналы советских времён, его материалы в большей степени близки к материалам постсоветского периода: женщин перестали видеть в ролях домохозяек, но не дали им возможностио не дали им , чтобы развиваться ролях зать, что он во многом похож на журналы совецких времён, чтобы развиваться интеллектуально и культурно. В тот период представительницы слабого пола чаще всего были либо безработные, либо работали на самых малооплачиваемых должностях. Также существовала альтернатива стать женой преуспевающего бизнесмена. Верхом женской самостоятельности можно считалась карьера в модельном бизнесе, но опять же только до счастливого замужества. Сейчас всё изменилось: женщины стали занимать руководящие посты, создавать собственные фирмы. Но общество ещё не совсем приняло эту идеологию, многие либо не принимают, либо противятся этому. В советские времена все привыкли к женщине "домашнему очагу" и "идеалу материнства". Вроде бы вполне благое намерение: женщина действительно должна иметь возможность уделять больше времени детям, мужу и дому. Однако на практике это привело к почти полному вытеснению слабого пола из деловой и общественной жизни.

Следовательно, общество в определённой степени само виновато в том, что интеллектуальный и культурный уровень женщин считается более низким, чем мужчин. Задача периодических женских изданий состоит в том, чтобы поднять этот уровень, чтоб вывести женскую половину населения на один уровень с мужчинами. И это станет возможным лишь тогда, когда издания начнут придерживаться всех принципов, приведённых в начале раздела.

В практическом разделе нашего исследования мы пришли к выводу, что периодические женские журналы не ставят своей целью повышение общего уровня культуры аудитории. В частности "Женский журнал" содержит лишь небольшое количество культуроформирующих материалов, что практически не обогащает внутренний мир реципиентов.

Висновки

Все цели и задачи, поставленные в начале нашего исследования, мы выполнили в данной курсовой работе. Мы классифицировать функции средств массовой информации, описать влияние журналистики на аудиторию, установили роль женских журналов в повышении уровня культуры читателей.

Так же мы выполнили основную цель нашей работы: проследить на примере "Женского журнала" влияние журналистики на общество.

В теоретическом разделе "Функции журналистики" мы занимались исследование роли журналистики в современном мире. Так же разобрали роль средств массовой информации в современном обществе.

В практическом разделе мы рассмотрели общую характеристику "Женского журнала", его влияние на аудиторию, роль издания в повышении общего уровня культуры населения. А так же разобрали принципы работы культуроформирующего издания.

В практической части работы мы доказали, что одной из основных целей периодических изданий должно являться обогащение интеллектуального и духовного мира реципиентов.

В конце нашего исследования мы пришли к выводу, что большинство периодических женских изданий не ставят своей целью повышение культуры населения, что приводит к понижению умственного и духовного уровня аудитории.

Література

Богомолова Н.Н. Масова комунікація і спілкування. – М.: Знание, 1988.
Воробьёв А.М. Средства массовой информации как фактор формирования гражданского общества: процесс, тенденции, противоречия. – Екатеринбург, 1998.
Ворошилов В.В. Журналістика. Базовый курс. Підручник. 5-е издание. - СПб.: Вид-во Михайлова В.А., 2006.
Ворошилов В.В. Результативность журналистики: конспект лекций. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 1999.
Горохів В.М. Основи журналістської майстерності. – М.: Москва, 1989.
Гуревич С.М. Номер газети. Навчальний посібник. - М.: Аспект Пресс, 2002.
Игнатов Н.Г., Мотков С.И. Роль СМИ в процессе формирования общественного мнения // Вестн. Моск. ун-ту. Сер. 10. Журналістика. 1997. № 1
Ионин М.Г. Соціологія культури. – М.:1998.
Корконосенко С.Г. Основы журналистики: Учебник для вузов. – М.: Аспект-пресс, 2001.
Корконосенко С.Г. Основы теории журналистики. - СПб., 1995.
Лалл Джеймс Медіа, комунікації, культура. Глобальний підхід. – К.: К.І.С., 2002.
Менделеев А.Г. СМИ в современном обществе. - М., 1993.
Мрочко Теория и практика массовой коммуникации. - М.: 2006.
Михайлин Основи журналістики: Підручник. Вигляд. 3-е доп. і поліпш.. – К.: ЦУЛ, 2002
Нагронова У.А. Социокультурное значение технических средств массовой коммуникации в жизнедеятельности общества (на примере телевидения): Автореф. дис .... канд. филос. наук. - М., 1996.
Прохоров Е.П. Введення в теорію журналістики. Учеб. для студентов вузов, обучающихся по специальности "Журналистика". - М.: Аспект Пресс, 2003.
Світіч Л.Г. Профессия – журналист. - М., 1996.
Шостак М.І. Журналист и его произведения. - М., 1998.
www.internews.ru